Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

Порядок визначення територіальної підсудності господарських справ, закріплений у ст.ст. 27-30 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких підсудність визначається за предметними і територіальними ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом (загальна територіальна підсудність).

Згідно ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 зазначила, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі № 640/16548/16-ц вказав на те, що до позовів, які виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; право володіння і користування ним (ст. 358 Цивільного кодексу України); поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (ст.ст. 364, 367 цього Кодексу); поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 цього Кодексу); право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди, тощо; визнання правочину з нерухомістю недійсним; звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Як вбачається із матеріалів справи, 24.01.2020 між Відповідачем (ПрАТ СК «ПЗУ Україна») та Позивачем (ТОВ «ПП «ПРОМІНЬ») був укладений Договір добровільного страхування майна юридичних осіб № 251.994179993.3007 (далі - Договір страхування), за яким було застраховано майно юридичної особи, зокрема, будівлі та споруди за переліком, що зазначений у п. 1.3 Договору страхування, як Застраховане майно.

У період дії даного Договору страхування, 10.02.2020, представником Позивача Крамар Д.В. до Страховика було подано заяву про настання збитку внаслідок страхового випадку, у якій зазначено, що 07.02.2020 сталася подія, а саме: коротке замикання електромережі, внаслідок чого сталася пожежа у застрахованих приміщеннях за адресою: м. Львів, вул. Д. Апостола, 16.

У зв`язку із відмовою у виплаті страхового відшкодування, Позивачем було подано позовну заяву про виплату страхового відшкодування за місцем знаходження Відповідача.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Під територіальною юрисдикцією (підсудністю) розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції.

Відповідно до вимог ч.1 та ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), місцезнаходженням Відповідача ПрАТ СК «ПЗУ Україна» є адреса: 04053, м. Київ, Шевченківський район, вул. Січових Стрільців, 42. Отже, дана справа правомірно була подана Позивачем за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Виключна підсудність визначена ст. 30 ГПК України, відповідно до ч.3 якої спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Однак, в даному випадку спір не може бути розглянутий за місцезнаходженням пошкодженого майна, оскільки із матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом, Позивач просить суд захистити його права, посилаючись на не виконання Страховиком умов договору страхування, стороною якого він є та предметом даного позову є стягнення страхового відшкодування.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про страхування» (далі - Закон про страхування), статтею 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Оскільки Позивач є стороною вищевказаного договору страхування, тому право на відшкодування матеріальної шкоди у останнього виникає на підставі норм ЦК України, Закону «Про страхування» та Договору страхування як право на отримання страхового відшкодування. Таке право на відшкодування не пов`язане із вимогами стосовно нерухомого майна, оскільки таке нерухоме майно є лише застрахованим об`єктом за договором страхування, а не самостійно визначеним предметом судового спору.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/6644/18 зазначив, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Верховний Суд зазначив, що «нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення.

Особливістю правового режиму нерухомого майна є те, що у процесі створення воно може набувати статусу як незавершеного будівництвом нерухомого майна, так і завершеного нерухомого майна.

Виходячи з аналізу чинного законодавства, вбачається, що об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - нерухома річ особливого роду: фізичне її створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов 'язальних прав у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства».

Проте, правовий режим нерухомого майна, що було застраховано за Договором страхування у спірних правовідносинах, не може бути змінено будь-яким чином внаслідок винесення судом рішення по справі №910/11131/21, так само як і не вплине рішення на права та обов`язки, що пов`язані із застрахованим нерухомим майном щодо його володільців, користувачів чи третіх осіб.

Справи, що виникають із договорів страхування розглядаються в порядку цивільного чи господарського судочинства за правилами позовного провадження.

При цьому визначення підсудності справ, що виникають із договорів страхування відбувається як за загальними правилами підсудності, тобто за місцезнаходженням відповідача, так і альтернативними (за вибором Позивача - за місцем укладення договору).

Законодавством передбачено, що позови у спорах, що виникають з договорів (в тому числі договорів страхування}, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів (ч. 5 ст. 29 ГПК України).

Аналіз зазначеного положення процесуального закону свідчить про те, що передбачено дві підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.

Згідно преамбули Договору страхування, Страховиком є ПрАТ СК «ПЗУ Україна», в особі директора Дробоша Н.М., що діє на підставі Довіреності від 11.06.2018.

Апелянт вказує, що Дробош Н.М. знаходиться та здійснює діяльність у складі окремого Регіонального офісу м. Львова. Однак, такий регіональний офіс є лише структурною одиницею ПрАТ СК «ПЗУ Україна», не має статусу філії чи юридичної особи, не має окремих поточних рахунків в установах банків, не має власної печатки та штампу, не має окремого балансу та не є платником податків і зборів, його працівники діють від імені та за дорученням ПрАТ СК «ПЗУ Україна».

Відповідно до Положення про Державний реєстр фінансових установ від 28.08.2003 р. № 41 (у редакції розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 28.11.2013 № 4368), відокремлений підрозділ - філія, інший відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцезнаходженням юридичної особи та здійснює всі або частину функцій з надання фінансових послуг від її імені.

Отже, Регіональний офіс не наділений повноваженнями представляти ПрАТ СК «ПЗУ Україна» у судових органах, не здійснює виплат страхового відшкодування та не має статусу юридичної особи відповідно до ст. 95 ЦК України, а отже не може бути Відповідачем по даній справі.

Слід також зазначити, що у даному випадку спір виник у зв`язку з невиконанням Відповідачем зобов`язання з виплати страхового відшкодування за Договором добровільного страхування майна.

Виплата страхового відшкодування проводиться за місцем виконання Договору страхування.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.02.2020 у справі №922/214/20 при вирішенні питання про передачу матеріалів справи №922/214/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайленд" до Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" про стягнення страхового відшкодування за Договором добровільного страхування майна № FO-00228130 від 22 жовтня 2018 року за підсудністю до Господарського суду міста Києва (адреса: 01030, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 44Б), було вказано наступне:

«У даному випадку спір виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з виплати страхового відшкодування за Договором добровільного страхування майна № FO-00228130 від 22 жовтня 2018 року.

При цьому суд звертає увагу на те, що дія договору (адреса місцезнаходження застрахованого майна) і місце виконання Договору добровільного страхування майна є різними поняттями. Так, визначаючи в частині 1 Договору територію страхування нерухомого майна сторони фактично визначили його місцезнаходження та розповсюдження дії договору на певне місце (територію) фізичного розташування застрахованого майна. Водночас, предметом спору у даній справі є стягнення грошової суми (страхової виплати), пов`язане із настанням певної події (страхового випадку) за договором страхування. Місце виплати страхового відшкодування умовами Договору добровільного страхування майна не визначено.

Вказані обставини нівелюють право позивача на вибір альтернативної підсудності, оскільки певне місце виконання зобов`язання, у даному випадку, не встановлено у Договорі добровільного страхування майна № FO-00228130 від 22 жовтня 2018 року. Підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності, а частина 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України не може застосовуватися.