ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2022 року

м. Київ

справа №0840/2990/18

адміністративне провадження № К/9901/12053/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу № 0840/2990/18

за позовом Публічного акціонерного товариства «Український науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування» до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування припису, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Український науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Мельника В.В., суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Український науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування" звернулося до суду з позовом до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області, у якому просило суд визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень №ЗП 892/314/АВ/П від 07 червня 2018 року.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неправомірно складено оскаржуваний припис, яким зобов`язано позивача усунути порушення вимог ч. 1 ст. 21, ч. 1, ч. 3 ст 24 КЗпП України в частині допущення працівників до роботи без укладання трудового договору, та усунути порушення ст. 142 КЗпП України в частині затвердження «Правил внутрішнього трудового розпорядку» генеральним директором позивача 05 листопада 2014 року, а не трудовим колективом за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 29 жовтня 2018 року Запорізький окружний адміністративний суд вирішив позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Український науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування» до Головного управління Держпраці у Запорізькій області- задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати Припис Головного управлінням Держпраці у Запорізькій області про усунення виявлених порушень № ЗП 892/314/АВ/П від 07 червня 2018 року.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Український науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування» суму судового збору в розмірі 1 762,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у відносинах між позивачем та громадянами: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 відсутні ознаки трудових відносин.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 27 березня 2019 року Третій апеляційний адміністративний суд вирішив апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області - задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року у справі №0840/2990/18 - скасувати.

В задоволенні позовних вимог - відмовити.

6. Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про необхідність відмовити позивачу у задоволенні позову з тих підстав, що укладені між позивачем та громадянами: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 договори підряду не відповідають меті такого виду договірних відносин, оскільки їхнім змістом не передбачено кінцевого обсягу праці (результату), який має виконати підрядник по відношенню до замовника. За таких обставин суд апеляційної інстанції констатував, що співпраця позивача з цими громадянами має ознаки характерні для трудових відносин, а отже потребує відповідного оформлення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 02 травня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Публічного акціонерного товариства «Український науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування».

У касаційній скарзі скаржник просить постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у справі № 0840/2990/18 скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанцїї.

8. У касаційній скарзі позивач вказує на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив у повній мірі наявні у матеріалах справи договори підрядів разом з усіма належними їм додатками, що загалом призвело до невірних висновків суду.

9. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 травня 2019 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Гімона М.М., суддів Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

03 червня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив Головного управління Держпраці у Запорізькій області на касаційну скаргу.

10. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 02 липня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Гімона М.М., було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценко С.Г., Тацій Л.В.

Верховний Суд ухвалою від 17 травня 2022 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу, відмовив у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за його участю, справу призначено до касаційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 18 травня 2022 року.

ІІ СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. 23 травня 2018 року першим заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області видано наказ № 715 «Про проведення інспекційного відвідування», у зв`язку з рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами інформації, отриманої від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 29 березня 2018 №6203/04 щодо застрахованих осіб, які виконують роботи за цивільно-правовими договорами на Позивача, а також направлення №296 на проведення з 24 травня 2018 по 07 червня 2018 інспекційного відвідування ПАТ «Український науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування»

За результатами проведеного інспекційного відвідування, відповідачем 07 червня 2018 складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ЗП 892/314/АВ, в якому встановлені наступні порушення:

- ч. 1 ст. 21, ч. 1, ч.3 ст. 24 КЗпП України, а саме: «Документальною перевіркою наданих ПАТ «Український науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування» документів: (цивільно-правових договорів, актів прийому виконаних робіт, інших бухгалтерських документів), встановлено, що трудові договори були укладені не з усіма працівниками у діях керівництва ПАТ «Український науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування» вбачаються порушення вимог ст. 21, ст. 24 КЗпП України: - предметом укладених договорів є процес праці, а не її кінцевий результат. При цьому робота носить постійний характер; - праця за вищезазначеними договорами не є юридично самостійною; - обов`язок ПАТ «Український науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування» забезпечити фізичну особу матеріально-технічною базою; - оплата за вищевказаними договорами здійснюється систематично у фіксованому розмірі. Виходячи із вищевикладеного, відносини, які виникають між Виконавцями та Замовником мають ознаки трудових відносин;

- ст. 142 КЗпП України, а саме правила внутрішнього трудового розпорядку затверджені генеральним директором ПАТ 05 листопада 2014 року, а не трудовим колективом за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника)».

07 червня 2018 року ГУ Держпраці у Запорізькій області видано Припис №ЗП 892/314/АВ/П, яким Позивача зобов`язано усунути порушення вимог ч. 1 ст.21, ч. 1, ч. 3 ст.24 КЗпП України та ст. 142 КЗпП України.

Вважаючи припис відповідача від 07 червня 2018 протиправним, позивач звернувся із вказаним позовом до суду

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

13. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю врегульовані «Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №295).

За приписами пунктів 2, 3 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів. Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Відповідно до пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження (пункт 21 Порядку №295).

Відповідно до пункту 29 Порядку №295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

14. Аналіз наведених вище положень дає підстави дійти висновку, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача та яке проводиться на підставі наказу та направлення. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи щодо притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №2140/1828/18 та від 19.09.2019 у справі № №808/3092/17, від 02 червня 2021 року справа №260/613/19.

15. Судами попередніх інстанції було встановлено, що інспектором праці було здійснено інспекційне відвідування позивача, за результатами проведення якого було виявлено низку порушень трудового законодавства.

Зміст виявлених порушень полягає у недотриманні позивачем вимог ст.ст. 21, 24,143 КЗпП України - укладені з громадянами договори підряду не відповідають характеру відносин, які склалися у них з Публічним акціонерним товариством «Український науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування» та потребують належного оформлення, притаманного трудовим відносинам; порушена процедура затвердження трудового розпорядку.

За приписами ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст.208 Цивільного кодексу України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У відповідності до ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

16. Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. Згідно з цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Водночас виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Подібні висновки були висловлені у постанові Верховного Суду від 14 травня 2021 року у справі № 280/4139/18.

17. Суд апеляційної інстанції проаналізувавши укладені між позивачем та фізичними особами: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 договори підряду, дійшов цілком вірного висновку з приводу того, що за їх змістом характер обумовленого сторонами виду робіт не містить якихось чітких критеріїв щодо його обсягу та не визначає конкретного кінцевого матеріального результату, тобто такі угоди не містять основних ознак притаманних цивільно-правовим угодам.

В той же час предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Відтак суд апеляційної інстанції вірно підмітив, що взаємовідносини, які склалися між позивачем та вказаними громадянами, належать саме до трудових і потребують належного оформлення.

Додатково про це свідчить також наявність у договорах підряду умови про виконання робіт у складі бригади, що у свою чергу врегульовано нормами Кодексу законів про працю України (ст.ст. 252-6, 252,-7, 252-8).

Також колегія суддів Верховного Суду вважає слушним зауваження суду апеляційної інстанції з приводу того, що відносини між позивачем та ОСОБА_6 не могли бути оформлені цивільно-правовою угодою.

Судами встановлено, що між позивача та фізичною особою ОСОБА_6 укладено договір підряду від 03 липня 2017 року №ВР-37/17, предметом якого є виконання електрогазозварювальних робіт, зокрема: зварювальні роботи з виготовлення бака трансформатора, зварювальні роботи з доробки основного бака трансформатора та адаптера трансформатора.

Процедуру видачі або відмови у видачі, переоформленні, видачі дублікатів, анулювання дозволів визначає Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затверджений постановою КМУ від 26.10.2011 № 1107 (далі - Порядок).

Згідно з п. 9 Порядку для одержання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки, який видає територіальний орган Держпраці, роботодавець, виробник або постачальник (уповноважена особа) подає особисто чи надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до державного адміністратора заяву, до якої додається висновок експертизи щодо додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання заявлених робіт.

Отже, якщо суб`єкт господарювання виконує роботи підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 2, то йому необхідно одержати відповідний дозвіл згідно з вимогами Порядку. Відповідно до додатку 2 це наступні вогневі роботи: зварювальні; газополум`яні (до них відносяться газозварювальні); наплавні роботи (пункт 23 додатку 2 до Порядку).

Згідно з наказом Держнаглядохоронпраці від 26 січня 2005 № 15 електрозварювальні, газополум`яні, наплавочні і паяльні роботи відносяться до робіт з підвищеною небезпекою.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про охорону праці» дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки повинен одержати саме роботодавець.

Пунктом 6 Порядку № 1107 визначено, що дозвіл за формою згідно з додатком 1 видається роботодавцеві - на виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 2, або на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд наголошує, що оскільки чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством передбачено, що отримує дозвіл на виконання конкретних видів робіт фізична особа-підприємець (роботодавець), то роботи підвищеної небезпеки, визначені таким дозволом, можуть виконуватись виключно працівниками такого роботодавця, а не особами, що надають послуги за цивільно-правовими договорами, за умови відсутності у них дозволів на виконання таких робіт.

Схожа правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №480/4515/18 та від 02 червня 2021 року у справі №260/613/19.

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що до виконання електрогазозварювальних (зварювальних) робіт у даному випадку міг бути допущений виключно найманий працівник позивача, а не особа, з якою останнім укладено цивільно-правовий договір.

Зважаючи на наведене, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що угоди, укладені позивачем з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій, однак позивач фактично допустила цих осіб до виконання роботи без укладення з ними трудового договору у встановленому Законом порядку.

У зв`язку з чим, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судом апеляційної інстанції, який відмовляючи у задоволенні позову дійшов висновку про правомірність припису Головного управління Державної служби України з питань праці у Запорізькій області №ЗП 892/314/АВ/П від 07 червня 2018 року про усунення виявлених порушень.

Інші аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів і свідчать про незгоду позивача із правовою оцінкою суду щодо обставин справи, які суд встановив у процесі її розгляду. Водночас за приписами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування» залишити без задоволення.

2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у справі № 0840/2990/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді С.Г. Стеценко

Л.В. Тацій