17.05.22 363/5093/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2022 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лукач О.П.,

за участю секретаря Андрєєвої О.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Гаврилова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Вишгороді у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції столичного округу про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2021 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла вказана позовна заява, подана та підписана в інтересах позивача адвокатом Гавриловим Д.О. 23 листопада 2021 року, у якій просить визнати протиправною та скасувати постанову Державної екологічної інспекції столичного округу № 000907 від 13 листопада 2021 року та закрити провадження у справі, а також стягнути з відповідача витрати на оплату судового збору.

В обґрунтування позову зазначено, що вказана постанова винесена всупереч норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, з порушенням порядку розгляду справи, оскільки постанову винесено особою, яка склала протокол, у той самий день, у позаробочий час з порушенням права особи на захист та за відсутності будь-яких доказів. У позовні заяві зазначено, що протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 85 КУпАП складено щодо особи, яка не є користувачем водних ресурсів, ОСОБА_1 є найманим працівником у ФОП ОСОБА_2 , а тому у діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, відсутня вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 85 КУпАП.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 2 грудня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 16:30 13 грудня 2021 року. Копію ухвали надіслано сторонам у справі, а відповідачу також копію адміністративного позову з додатками та запропоновано протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

Судове засідання, призначене на 13 грудня 2021 року не відбулося у зв`язку із зайнятістю головуючого судді у іншому судовому засіданні з розгляду як слідчим суддею клопотань слідчих відділення розслідування злочинів загально-кримінальної спрямованості. Наступне судове засідання з розгляду справи призначено на 2 лютого 2022 року 16:00.

Водночас, 13 грудня 2021 року представник відповідача ознайомився з матеріалами справи та під розписку був повідомлений про день, час та місце наступного судового засідання у справі.

Розгляд справи, призначений на 16:00 2 лютого 2022 року не відбувся у зв`язку із перебуванням судді на лікарняному. Наступне судове засідання призначено на 15:00

1 березня 2022 року, про що повідомлено учасників провадження.

Судове засідання, призначене на 1 березня 2022 року не відбулося у зв`язку із введенням 24 лютого 2022 року в Україні воєнного стану згідно Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та у зв`язку із проведенням бойових дій на території Вишгородського району Київської області.

Враховуючи наказ виконуючого обов`язки Голови суду від 4 квітня 2022 року № 8-а «Про скасування наказу №5а від 2 березня 2022 року «Про визначення особливостей роботи Вишгородського районного суду Київської області в умовах воєнного часу», наступну дату судового засідання у справі визначено 15:30 17 травня 2022 року, про що повідомлено учасників провадження.

У призначене судове засідання з`явилися позивач та його представник. Відповідач, будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, свого представника для розгляду справи до суду не направив, причини його неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи з поважних причин не звертався.

Відповідно до частини третьої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень частини 2 цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи положення статей 205, 268 КАС України та думки позивача і його представника, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача.

Відповідно до частини восьмої статті 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов із викладених у ньому підстав. Щодо клопотання про виклик у судове засідання для допиту особу, яка склала протокол, та свідків, представник позивача не наполягав на його задоволенні, оскільки представник відповідача у судове засідання не з`явився та не скористався правом на відзив та заперечення проти позову, а тому вважає, що для розгляду справи достатньо матеріалів та доказів долучених до позову та наданих у судовому засіданні.

Відповідно до статей 162, 175 КАС України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не надіслав до суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення від 13 листопада 2021 року, № 000907, винесеною головним спеціалістом відділу державного екологічного нагляду (контролю) тваринного світу та біоресурсів державним інспектором з ОНПС Столичного округу Кужель Є.В., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 85 КУпАП та застосовано до нього стягнення у виді штрафу в розмірі

170 гривень.

Як зазначено у оскаржуваній постанові, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 63 Закону України «Про тваринний світ», пунктами 6.1.1, 6.1.7 Правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об`єктах України, пунктом 6 Режиму рибальства у рибогосподарських водних об`єктах України у 2021 році, тим, що 13 листопада 2021 року о 15:00 на Київському водосховищі Вишгородського району Димерської ТГ, поблизу с. Сухолуччя, був виявлений факт порушення правил рибальства ланковим рибалкою ФОП ОСОБА_2 гр. ОСОБА_1 , а саме при перевірці сіток 3 шт., одна сітка l25h5q75 не була позначена відповідним маркуванням бірка) та виловив водні біоресурси: щука 16 екз., загальною вагою 32 кг, лящ 84 екз., загальною вагою 114 кг. Згідно зі статтею 265 КУпАП вилучені для тимчасового зберігання риба: щука 16 екз., лящ 84 екз., загальною вагою 146,0 кг.

У постанові роз`яснено порядок сплати штрафу із зазначенням реквізитів, наслідки несвоєчасної сплати штрафу, а також порядок оскарження постанови, дата набрання чинності 13 листопада 2021 року і строк пред`явлення постанови до виконання

13 лютого 2022 року.

Згідно відмітки про доведеність постанови до відома особі, щодо якої її винесено, копію постанови ОСОБА_1 отримав.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив факт отримання ним постанови у день її винесення.

Оскаржуючи до суду вказану постанову, позивач та його представник зазначають про порушення, допущенні інспектором під час фіксування адміністративного правопорушення та під час винесення постанови, а саме:

протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 85 КУпАП складено щодо особи, яке не є суб`єктом правопорушення, оскільки відповідно до пункту 6.1.7 Правил промислового рибальства та пункту 6 Режиму рибальства в 2021 році зазначено, що саме користувачі водних біоресурсів зобов`язані маркувати знаряддя лову з метою визначення їхньої належності. Визначення користувача встановлено статтею 1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів». Оскільки, позивач дозволу на спеціальне використання водних живих ресурсів не отримував і працює на посаді рибалки у ФОП ОСОБА_2 , який має такий дозвіл, рибалка не може вважатися користувачем водних біоресурсів, оскільки фактично є лише найманим працівником такого користувача, тому не може нести відповідальність як користувач водних біоресурсів;

у протоколі про адміністративне правопорушення свідком вказаний інший інспектор, який був присутнім під час складання протоколу, ОСОБА_3 , який, з урахуванням позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зазначеній у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №161/5372/17, не може бути свідком у цій справі, при цьому у протоколі не вказано осіб, які також були присутні під час складання протоколу та, які не є посадовими особами і можуть підтвердити дійсні обставини події, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ;

в порушення положень статті 277-2 КУпАП ОСОБА_1 не було повідомлено за три дні про розгляд справи, що позбавило особу скористатися правовою допомогою та надати докази у справі;

протиправним є винесення постанови про притягнення ОСОБА_1 за порушення частини третьої статті 85 КУпАП у виді штрафу у розмірі 170 грн, на місці складання протоколу про адміністративне правопорушення, у той самий день, у позаробочий час, особою, яка склала протокол, оскільки до ОСОБА_1 застосовано стягнення більше, ніж три неоподаткованих мінімумів (51 грн.), що є порушенням положень статті 258 КУпАП та висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року.

Щодо відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 85 КУпАП, позивач та його представник зазначають про відсутність належних, достатніх та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 , зокрема, одним доказом у справі про адміністративне правопорушення, у цьому випадку, є лише протокол. Інспектор, не взяв до уваги пояснення ОСОБА_1 , що одна бірка могла відірвати у воді під час промислу. Представник позивача зазначає, що відповідно до промислового журналу № 2, 13 листопада 2021 року рибалка ОСОБА_1 разом з іншими рибаками ставив та перебирав сітки у кількості 8 шт. з розмірами: довжина 65 м, висота 5 м, вічко 38 мм, та у кількості 22 шт. з розміврами: довжина 60 м, висота 5 м, вічко 75 мм. Оскільки на інших 29 сітках були відповідні бірки, а одну бірку можливо було втрачено під час промислової операції (переборки сіток), то мета пункту 6 Режиму рибальства в

2021 році та пунгкту 6.1.7. Правил промислового рибальства досягнута належність сітки була визначена. Крім того, саме рибалка ОСОБА_1 разом з іншими рибаками ФОП ОСОБА_2 здійснювали переборку сіток, що давало всі підстави державному інспектору вважати одну сітку, бірка з якої втрачено під час промислу, належну користувачу ФОП ОСОБА_2 , оскільки інші 29 сіток також належать ФОП ОСОБА_2 .?

Посилаючись на обставини, викладені у позовні заяві та пояснення, надані у судовому засіданні, позивач та його представник стверджують про відсутність події адміністративного правопорушення, а у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 85 КУпАП, та вважають, що постанова № 000907 від 13 листопада 2021 року підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.

Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за частиною третьою статті 85КУпАП.

Згідно з частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так,відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб`єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об`єктах України визначені Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» від 8 липня 2011 року № 3677-VI (далі - Закон № 3677-VI).

Відповідно до статті 6 Закону № 3677-VI державне управління та регулювання у галузі рибного господарства здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 № 895 затверджено Положення про Державне агентство меліорації та рибного господарства України (Держрибагентство).

Пунктом 1 Положення про Держрибагентство передбачено, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем.

Згідно із статтею 10 Закону № 3677-VI, посадові особи органів рибоохорони здійснюють державний контроль та управління в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та мають, зокрема, такі повноваження: давати обов`язкові до виконання письмові вказівки (приписи) про усунення порушень у галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів; перевіряти документи на право використання водних біоресурсів, зупиняти транспортні (у тому числі плавучі) засоби та проводити огляд речей, транспортних (у тому числі плавучих) засобів, знарядь рибальства, добутої продукції та інших предметів; вилучати в осіб, які порушують законодавство у галузі охорони і використання водних біоресурсів, знаряддя добування водних біоресурсів, транспортні (у тому числі плавучі) засоби, обладнання та предмети, що були знаряддями правопорушення, незаконно добуті водні біоресурси, а також відповідні документи на них; проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, фото- і відеозйомку як допоміжні засоби для запобігання і виявлення порушень законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів; безперешкодного доступу до території (у тому числі об`єктів природно-заповідного фонду) і приміщень підприємств, установ та організацій, які здійснюють добування, утримання, зберігання або переробку водних біоресурсів, з метою здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів; визначати розмір збитків, завданих рибному господарству, за затвердженими таксами та методиками; складати протоколи та розглядати в установленому законом порядку справи про адміністративні правопорушення у галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів; вилучати знаряддя добування (вилову) водних біоресурсів, транспортні засоби, обладнання та предмети, що були знаряддями правопорушення у галузі охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, а також незаконно добуті водні біоресурси у разі неможливості встановлення власника зазначеного майна; здійснювати перевірку знарядь добування, контролювати їх кількість, перевіряти відповідність вимогам законодавства у галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.

Аналогічні повноваження надані органам рибоохорони, як природоохоронним органам статтею 60 Закону України «Про тваринний світ» та пунктом 6 Порядку проведення рибоохоронних рейдів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23 жовтня 2018 № 512.

Відповідно до статті 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до статті 63 Закону України «Про тваринний світ» порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Так, частиною третьою статті 85 КУпАП передбачено відповідальність, порушення правил рибальства, що тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З протоколу про адміністративне правопорушення убачається, що 13 листопада

2021 року о 15:00 на Київському водосховищі, Вишгородського району, Димірської ТГ, поблизу с. Сухолуччя, був виявлений факт порушення правил рибальства ланковим рибалкою ФОП ОСОБА_2 гр. ОСОБА_1 , а саме при перевірці сіток 3 шт., одна сітка l25h5q75 не була позначена відповідним маркуванням бірка) та виловив водні біоресурси: щука 16 екз., загальною вагою 32 кг, лящ 84 екз., загальною вагою 114 кг. Згідно зі статтею 265 КУпАП вилучені для тимчасового зберігання риба: щука 16 екз., лящ 84 екз., загальною вагою 146,0 кг, що є порушенням статті 63 Закону України «Про тваринний світ», пунктів 6.1.1., 6.1.7., Правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об`єктах України, та пункту 6 Режиму рибальства у рибогосподарських водних об`єктах України у 2021 році». Розрахунок збитків буде проведено на окремому аркуші. Доками є: опис, розписка, фото.

Згідно з наявною в матеріалах справи копією протоколу про адміністративне правопорушення № 001367 від 13 листопада 2021 року, ОСОБА_1 під час його складення повідомив, що при підйомі сіток на одній з тридцяти сіток забув повісити бірку, яку перед цим втратив на промислі, мається підпис про ознайомлення зі статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП.

У протоколі зазначено, що справа про адміністративне правопорушення буде розглянута на місці скоєння правопорушення за місцезнаходженням у с. Сухолуччя

13 листопада 2021 року о 17:30.

У зазначений час головним спеціалістом відділу державного екологічного нагляду (контролю) тваринного світу та біоресурсів Управління державного екологічного нагляду (контролю) тваринного світу та біоресурсів, природно-заповідного фонду та рослинного світу державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Столичного округу Кужелем Є.В. винесено постанову, яка оскаржується.

На підтвердження вини позивача щодо скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 85 КУпАП, у матеріалах адміністративної справи, крім постанови, наявні: складений за результатами виявленого порушення протокол про адміністративні правопорушення, довідка цін на водні біоресурси, опис знарядь незаконного добування (заготівлі) природних ресурсів, об`єктів тваринного світу, транспортних (у тому числі плавучих) засобів, зброї та боєприпасів, природних ресурсів або продукції, що з них вироблена, спеціальних документів, розписка про прийняття на зберігання знаряддя незаконного добування (заготівлі) природних ресурсів, об`єктів тваринного світу, транспортних (у тому числі плавучих) засобів, зброї та боєприпасів, природних ресурсів або продукції, що з них вироблена, спеціальних документів, які було надіслано представнику позивача на його адвокатський запит від

17 листопада 2021 року. При цьому відсутні фото, про які зазначено у протоколі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» користувачі водних біоресурсів суб`єкти рибного господарства, що здійснюють спеціальне використання водних біоресурсів.

Порядок здійснення та регулювання промислового рибальства (крім любительського та спортивного рибальства в рибогосподарських водних об`єктах загального користування), який є обов`язковим для підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності), громадян України та осіб без громадянства (далі - користувачі), які здійснюють промислове рибальство, а також для уповноважених органів, які забезпечують охорону, відтворення та збереження середовища існування водних живих ресурсів у рибогосподарських водних об`єктах України визначають Правила промислового рибальства в рибогосподарських водних об`єктах України, затверджені наказом Державного комітету рибного господарства України від 18 березня 1999 року № 33 (далі Правила).

Згідно із пунктом 2 Правил користувачі водних живих ресурсів - підприємства, установи й організації незалежно від форм власності, а також громадяни України та особи без громадянства, які використовують водні живі ресурси.

Дозвіл на спеціальне використання водних живих ресурсів (надалі - дозвіл) - офіційний документ, який засвідчує право користувача на спеціальне використання водних живих ресурсів.

Рибалка - особа, яка безпосередньо здійснює вилучення водних живих ресурсів із природного середовища у складі виробничого підрозділу користувача (судно, ланка, дільниця, бригада тощо).

Згідно пунктом 6 Правил передбачено обов`язки користувачів при здійсненні промислу водних живих ресурсів.

Так, пунктами 6.1.1 та 6.1.7 Правил, порушення яких інкриміновано ОСОБА_1 передбачено:

6.1.1 - обов`язок здійснювати промисел згідно з Правилами, Режимами рибальства та іншими вимогами законодавства з питань охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів. Не перевищувати обсяги вилучення виділених їм квот водних живих ресурсів;

6.1.7. - маркувати мітками встановленого зразка ставні знаряддя лову з метою визначення їхньої належності.

Згідно пункту 6 Режиму рибальства у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) України у 2021 році, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України 02 березня 2021 року № 162 (далі Режим) користувачі водних біоресурсів, які здійснюють промисел, зобов`язані маркувати бирками пасивні знаряддя лову, а також активні знаряддя лову, кількість яких обмежено цим Режимом з метою визначення їхньої належності. Бирки прикріпляються на кожне знаряддя лову: ставні неводи - на розтяжці при вході в двір безпосередньо біля крила; ятері - до верхньої частини каркаса, що утворює вхід у ятір; підйомні пастки та раколовки - до верхньої частини каркаса; ставні сітки - до верхньої підбори на відстані до 1 метра від одного з кінців сітки.

Як встановлено судом, відповідно до наказу ФОП ОСОБА_2 від 17 червня

2021 року ОСОБА_1 є найманим працівником на посаді рибалки прибережного лову. ОСОБА_1 не має дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частина), який має ФОП ОСОБА_2 дозвіл від

3 січня 2019 року № 51 (копію долучено до позовної заяви).

Згідно журналу обліку вилучених водних біоресурсів №2, розпочатого 17 червня 2021 року користувачем водних біоресурсів є ФОП ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 зазначений у графі щодо виробничого підрозділу користувача водних ресурсів.

Статтею 14 КУпАП встановлено, що посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків.

Суд вважає, що дії позивача, які пов`язані зі здійсненням вилову риби можуть бути кваліфіковані як порушення пунктів 6.1.1, 6.7 Правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об`єктах України та статті 63 Закону України «Про тваринний світ» лише в тому разі, якщо позивач є користувачем об`єктами тваринного світу, тобто суб`єктом рибного господарства, що здійснює промислове рибальство, і має дозвіл на спеціальне використання водних живих ресурсів.

Однак позивач дозволу на спеціальне використання водних живих ресурсів не отримував і працює на посаді рибалки в ФОП ОСОБА_2 , який і є користувачем водних ресурсів.

Таким чином, за результатом розгляду справи судом встановлено, що головним спеціалістом відділу державного екологічного нагляду (контролю) тваринного світу та біоресурсів державним інспектором з ОНПС Столичного округу Кужель Є.В. неправомірно складено протокол про адміністративне правопорушення № 001367 від

13 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1 та винесено постанову про накладення на нього адміністративного стягнення від 13 листопада 2021 року № 000907, оскільки ОСОБА_1 не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 85 КУпАП та позивача безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно положень статей 7, 254, 258 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом

(стаття 245 КУпАП).

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Згідно із статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтями 73, 74 КАС України передбачено, що належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Згідно вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми убачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Положеннями частини першої статті 11 Загальної декларації прав людини від

10 грудня 1948 року та частиною другою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 1 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.

Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, конституційний принцип правової держави передбачає встановлення право порядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті1,3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України(частина перша статті 64).

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

З урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів, суд дійшов висновку, що спірною постановою позивача безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 85 КУпАП.

Інших доказів на підтвердження вини позивача в розумінні положень статті 251 КУпАП, матеріали справи не містять і відповідачами не надано.

Крім цього, судом також встановлено, що постанова винесена головним спеціалістом відділу державного екологічного нагляду (контролю) тваринного світу та біоресурсів державним інспектором з ОНПС Столичного округу Кужель Є.В. 13 листопада 2021 року, тобто у суботу та відповідно до Табеля обліку використання робочого часу ОСОБА_6 - у його вихідний день. Таким чином вказана посадова особа незаконно склала протокол та винесла постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

За таких обставин суд вважає, що оскаржувана постанова підлягає до скасування із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідачем доводи позивача і його представника та факти, встановлені судом не спростовані та доказів протилежного не надано.

Враховуючи, що за результатом розгляду цієї справи, судом встановлено, що оскаржуваною постановою до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною третьою статті 85 КУпАП притягнуто позивача ОСОБА_1 як особу, яка не є суб`єктом вказаного правопорушення, а також постанова винесена посадовою особою у неробочий день та час посадової особи, суд вважає за недоцільне надавати правову оцінку іншим доводам позивача та його представника. При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення

(див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A;

пункт 29).

Згідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

У порушення вимог статті 77 КАС України стороною відповідача не доведено правомірність дій Державної екологічної інспекції столичного округу, оскільки відповідач, не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву .

Так, частиною третьою статті 286 КАС України закріплено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши матеріали справи, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, не надано доказів правомірності прийнятого ним рішення, суд, враховуючи положення статті 286 КАС України, дійшов висновку, що позов є таким, що підлягає задоволенню, оскільки постанову не можна визнати обґрунтованою та такою, що прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, внаслідок чого вона підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір в розмірі 454 грн., у зв`язку із чим, вказана сума судового збору підлягає стягненню з Державної екологічної інспекції столичного округу.

Керуючись статтями 251, 245, 258 КУпАП, статтями 2, 5, 9, 72-73, 77, 241-246, 250, 255, 268-272, 286, 295, 297 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції столичного округу про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову Державної екологічної інспекції столичного округу № 000907 від 10 листопада 2021 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 85 КУпАП у виді штрафу в сумі 170 гривень.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 85 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з Державної екологічної інспекції столичного округу на користь ОСОБА_1 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер картки платника НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання:

АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Державна екологічна інспекція столичного округу, код ЄДРПОУ 42163667, адреса: м. Київ, вул. Солом`янська, 1.

Суддя О.П. Лукач