ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2022 року Справа № 300/6080/21 пров. № А/857/4491/22Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Большакової О.О., Затолочного В.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2022 року (суддя Скільський І.І., м. Івано-Франківськ), -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі - Виконавчий комітет, Міська рада відповідно) в якому просив:

скасувати підпункт 2.3 пункту 2 рішення Виконавчого комітету від 12.08.2021 №1156 «Про присвоєння, зміну поштових адрес» (далі Рішення);

зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про присвоєння поштової адреси щодо закінченого будівництвом об`єкта - індивідуального житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2022 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В доводах апеляційної скарги вказує на те, що відповідно до «Положення про порядок присвоєння (зміну) та реєстрацію адрес об`єктів нерухомості міста Івано-Франківська» (далі Положення), затвердженого рішенням Міської ради від 20.06.2013 №1134-36 не присвоюються адреси об`єктам завершеного будівництва, щодо яких не укладено договір з Виконавчим комітетом про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста та/або не сплачено кошти пайової участі. Зазначає, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 серпня 2019 року у справі №344/883/18 з ОСОБА_1 стягнуто на користь Виконавчого комітету пайовий внесок у сумі 6868, 36 грн, однак такий не був сплачений позивачем, тому відсутність довідки про сплату пайового внеску у визначеній сумі є підставою для відмови у присвоєнні поштової адреси. Вказує, що суд не може втручатися у внутрішню компетенцію виконавчого комітету та зобов`язати його повторно розглянути заяву про присвоєння поштової адреси.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС, в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі Закон 3038-VI, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено вичерпний перелік документів для присвоєння адреси, які були надані позивачем, та виключні підстави для відмови у присвоєнні, коригування адрес, водночас відмова з підстав, не передбачених законом, не допускається. Окрім того, наголошує, що повноваження відповідача не є дискреційними, оскільки у відповідача існував один правомірний варіант поведінки.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 29.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до Департаменту містобудування та архітектури Міської ради (далі Департамент) із заявою про присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна (після прийняття об`єкта в експлуатацію) за адресою АДРЕСА_1 (а.с.50).

Рішенням відмовлено у присвоєнні поштової адреси індивідуальному житловому будинку, загальною площею 334,2 кв.м, житловою площею 154,9 кв.м (замовник: ОСОБА_1 ) за адресою АДРЕСА_1 (а.с.7).

Листом Департаменту від 25.08.2021 №574516 позивачу було повідомлено, що розгляд звернення позивача щодо присвоєння поштової адреси відбувся на засіданні Виконавчого комітету, однак таке не було підтримано більшістю голосів (а.с.8).

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 37 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон 280/97-ВР, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що до відання міських рад належить такі повноваження як прийняття рішень про присвоєння адреси об`єктів нерухомого майна у випадках та порядку, встановлених Законом 3038-VI.

За змістом частин третьої та п`ятої статті 26-3 Закону 3038-VI, адреса присвоюється виконавчим органом міської ради об`єктам будівництва, які є самостійними об`єктами нерухомого майна та знаходяться у межах території на яку поширюються повноваження міської ради або місцевою державною адміністрацією - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку не поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради, а також у разі неприйняття органом з присвоєння адреси рішення про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адреси у строк, визначений цією статтею.

Частиною першою статті 51 Закону 280/97-ВР визначено, що виконавчим органом міської ради є виконавчий комітет ради.

У статті 26-3 Закону №3038-VI визначено, що адресою об`єкта нерухомого майна є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об`єкта та визначення місця його розташування на місцевості.

Порядок присвоєння адрес об`єктів нерухомого майна затверджується Кабінетом Міністрів України (далі КМУ). Порядок не може передбачати обов`язок фізичних та юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.

Адреса присвоюється об`єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Згідно частини третьої статті 26-4 Закону №3038-VI присвоєння адреси здійснюється за вибором замовника після отримання права на виконання будівельних робіт або після прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію.

Частиною п`ятою статті 26-4 Закону №3038-VI встановлено вичерпний перелік документів, що подаються для присвоєння адреси: 1) заява про присвоєння адреси щодо об`єкта будівництва або закінченого будівництвом об`єкта із зазначенням прізвища, імені, по батькові заявника та реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності) - для фізичної особи або найменування та ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - для юридичної особи, відомостей про ідентифікатор закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор до подання заяви); 2) копія документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій споруджується (споруджено) об`єкт (крім випадків, встановлених КМУ в Порядку присвоєння адрес), - у разі, якщо право власності або користування земельною ділянкою не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 3) генеральний план об`єкта будівництва (у разі спорудження об`єкта на підставі проектної документації на будівництво) - у разі подання заяви про присвоєння адреси щодо об`єкта будівництва; 4) копія документа, що дає право на виконання будівельних робіт, - у разі подання заяви про присвоєння адреси щодо об`єкта будівництва (якщо відомості про такий документ не внесено до електронної системи); 5) копія документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, - у разі подання заяви про присвоєння адреси щодо закінченого будівництвом об`єкта (якщо відомості про такий документ не внесено до електронної системи); 6) копія документа, що посвідчує особу заявника, - у разі подання документів поштовим відправленням; 7) копія документа, що засвідчує повноваження представника, - у разі подання документів представником поштовим відправленням або в електронній формі.

Відповідно до частини сьомої статті 26-4 Закону №3038-VI орган з присвоєння адреси протягом п`яти робочих днів з дня отримання заяви про присвоєння, коригування адреси: 1) приймає рішення про присвоєння, коригування адреси/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси, яке повинно містити відомості про ідентифікатор закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор до подання заяви); 2) оприлюднює рішення про присвоєння, коригування/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності); 3) вносить інформацію про присвоєння, коригування адреси/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння, коригування адреси/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси) до Реєстру будівельної діяльності.

Рішення про відмову у присвоєнні, коригуванні адреси повинно містити посилання на відповідну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення та подання документів, а також відомості про те, яке саме положення поданого заявником документа не відповідає вимогам законодавства.

Частиною восьмою статті 26-4 Закону №3038-VI встановлено виключні підстави для відмови у присвоєнні, коригування адрес:

1) подання неповного пакета документів; 2) виявлення неповних або недостовірних відомостей у поданих документах, що підтверджено документально; 3) подання заяви особою, яка не є замовником, або його представником - у разі подання заяви щодо присвоєння, коригування адреси щодо об`єкта будівництва; 4) подання заяви до органу з присвоєння адреси, який не має повноважень приймати рішення про присвоєння, коригування адреси на відповідній території.

Відмова у присвоєнні, коригуванні адреси з підстав, не передбачених цією статтею, не допускається.

«Порядок присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна», затверджений постановою КМУ від 07.07.2021 № 690 (далі - Порядок), визначає процедуру присвоєння, зміни, коригування адрес об`єктів будівництва, будинків, будівель, споруд, окремих частин об`єкта, які є самостійними об`єктами права на нерухоме майно (квартир, гаражних боксів, машиномісць, інших житлових та нежитлових приміщень).

Відповідно до пункту 3 Порядку перелік документів, що подаються для присвоєння, зміни, коригування, анулювання адреси, строки їх розгляду, підстави для відмови у присвоєнні адреси визначаються відповідно до положень статей 26-3, 26-4, 26-5 Закону №3038-VI.

Частиною другою статті 2 КАС передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що, Рішення, відповідно до частини сьомої статті 26-4 Закону №3038-VI повинно додатково містити посилання на відповідну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення та подання документів, а також відомості про те, яке саме положення поданого заявником документа не відповідає вимогам законодавства.

Проте Рішення не містить жодних посилання на норми, пункти чи статтю, які стали підставою для відмови, при цьому позивач до своєї заяви подав визначені Законом 3038-VI документи, що передбачені для присвоєння адреси об`єкту нерухомості.

Більше того жодної інших підстави для відмови у присвоєнні поштової адреси належному позивачу об`єкту нерухомості, передбаченої частиною восьмою статті 26-4 Закону №3038-VI відповідачем, як в Рішенні, так і у доводах апеляційної скарги, не зазначено, а відмова у присвоєнні, коригуванні адреси з підстав, не передбачених цією частиною, не допускається.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів та не довів правомірності прийняття оскаржуваних рішень. Натомість позивачем доведено обставин на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Таким чином вірними є висновки суду першої інстанції, що відмовляючи у задоволенні заяви позивача про присвоєння адреси відповідач діяв не на підставі та не у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Процедура присвоєння адрес визначається Закон 3038-VI і Порядком, а не Положенням, затвердженим органом місцевого самоврядування.

Згідно положень частини третьої статті 7 КАС у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, вірними є висновки суду першої інстанції, що в даному випадку підлягає застосуванню норми Закону 3038-VI, а не Положення, в якому визначає додаткові підстави для відмови у присвоєнні поштової адреси.

Щодо покликань апелянта на стягнення з позивача коштів пайової участі згідно судового рішення, то таке повинно забезпечуватися шляхом виконання вказаного судового рішення, яке набрало законної сили, а не відмовою у присвоєнні поштової адреси.

Щодо покликань апелянта на те, що суд не може втручатися у дискреційні повноваження Виконавчого комітету та зобов`язати його повторно розглянути заяву про присвоєння поштової адреси, то поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, прийнятій Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, де визначено, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

За наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може .

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 7 квітня 2021 у справі №0640/4182/18 діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2019 року у справі №823/59/17 виклав правовий висновок, відповідно до якого повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що у даній спірній ситуації повноваження відповідача не є дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій, а саме - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відмовляючи у задоволенні заяви позивача про присвоєння адреси відповідач діяв не на підставі та не у спосіб визначений Конституцією та законами України, Рішення не ґрунтується на положеннях Закону 3038-VI і Порядку та не містить законодавчо визначених підстав для такої відмови, зобов`язання Виконавчого комітету повторно розглянути заяву позивача не є втручанням у дискреційні повноваження Виконавчого комітету.

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Згідно статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 13 травня 2022 року.