ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2022 року

м. Київ

справа № 640/2062/19

адміністративне провадження № К/9901/29837/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Голови Верховної Ради України

за участю третьої особи ОСОБА_2

про визнання протиправними дій та бездіяльності,

провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Голови Верховної Ради України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2019 (головуючий суддя - Аблов Є.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 (головуючий суддя - Кузьменко В.В., судді - Костюк Л.О., Шурко О.І.)

ВСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Голови Верховної Ради України ОСОБА_3, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Голови Верховної Ради України ОСОБА_3 під час розгляду та прийняття в першому читанні та в цілому проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України» № 5309 від 26.10.2016 щодо проведення пленарного засідання не у відповідності до вимог Регламенту Верховної Ради України;

- визнати протиправними дії Голови Верховної Ради України ОСОБА_3 під час розгляду та прийняття в першому читанні та в цілому проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України» № 5309 від 26.10.2016 щодо організації особистого голосування народних депутатів України з порушеннями Закону України «Про Регламент Верховної Ради України»;

- визнати протиправною бездіяльність Голови Верховної Ради України ОСОБА_3 під час розгляду проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України» № 5309 від 26.10.2016 щодо незабезпечення роботи Верховної Ради України, як колегіального представницького органу, повноваження якого здійснюються спільною діяльністю народних депутатів України.

2. Адміністративній справі за вказаним позовом було присвоєно №640/2062/19. Ухвалою суду від 07.02.2019 відкрито провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

3. Також, до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Голови Верховної Ради України ОСОБА_3, в якій позивач просив:

- визнати протиправними дії Голови Верховної Ради України ОСОБА_3 у вигляді поставлення на голосування на п`ятдесят другому пленарному засіданні Верховної Ради України від 17.01.2019 проекту Закону про внесення змін до деяких законів України (щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи) №4128-д від 16.01.2019 за основу та в цілому;

- визнати протиправними дії Голови Верховної Ради України ОСОБА_3 у вигляді поставлення на голосування на п`ятдесят другому пленарному засіданні Верховної Ради України від 17.01.2019 повернення до розгляду проекту Закону про внесення змін до деяких законів України (щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи) (№4128-д) та повторне поставлення на голосування проекту Закону про внесення змін до деяких законів України (щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи) (№4128-д) за основу та в цілому.

4. Адміністративній справі за вказаним позовом було присвоєно №640/2066/19. Ухвалою суду від 11.02.2019 відкрито провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

5. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2019 у справі №640/2062/19 вирішено об`єднати для спільного розгляду в одне провадження адміністративну справу №640/2062/19 з адміністративною справою №640/2066/19, присвоїти об`єднаним справам загальний номер справи №640/2062/19.

6. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем допущено процедурні порушення під час здійснення голосування Верховною Радою України за проекти законів №4128-д від 16.01.2019 та №5309 від 26.10.2016. Крім того, позивач стверджував про протиправну бездіяльність з боку відповідача, яка призвела до незабезпечення належної роботи Верховної Ради України, як колегіального представницького органу, повноваження якого здійснюються спільною діяльністю народних депутатів України.

7. Під час розгляду справи Окружним адміністративним судом міста Києва залучено ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

8. Рішенням Окружного адміністративного суду від 05.04.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Голови Верховної Ради України ОСОБА_3 під час розгляду та прийняття в першому читанні та в цілому проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України» №5309 від 26.10.2016 щодо проведення пленарного засідання не у відповідності до вимог Регламенту Верховної Ради України.

Визнано протиправними дії Голови Верховної Ради України ОСОБА_3 під час розгляду та прийняття в першому читанні та в цілому проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України» №5309 від 26.10.2016 щодо організації особистого голосування народних депутатів України з порушеннями Закону України «Про Регламент Верховної Ради України».

Визнано протиправною бездіяльність Голови Верховної Ради України ОСОБА_3 під час розгляду проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України» №5309 від 26.10.2016 щодо незабезпечення роботи Верховної Ради України, як колегіального представницького органу, повноваження якого здійснюються спільною діяльністю народних депутатів України.

Визнано протиправними дії Голови Верховної Ради України ОСОБА_3 у вигляді поставлення на голосування на п`ятдесят другому пленарному засіданні Верховної Ради України від 17.01.2019 проекту Закону про внесення змін до деяких законів України (щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи) №4128-д від 16.01.2019 за основу та в цілому.

Визнано протиправними дії Голови Верховної Ради України ОСОБА_3 у вигляді поставлення на голосування на п`ятдесят другому пленарному засіданні Верховної Ради України від 17.01.2019 повернення до розгляду проекту Закону про внесення змін до деяких законів України (щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи) (№4128-д) та повторне поставлення на голосування проекту Закону про внесення змін до деяких законів України (щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи) (№4128-д) за основу та в цілому.

9. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що саме на відповідача, який під час розгляду та прийняття Проектів №4128-д та №5309 був головуючим на пленарному засіданні Верховної Ради України, покладено обов`язок щодо забезпечення дотримання законодавчих вимог при здійсненні розгляду та прийняття вказаних Проектів.

10. Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, вказав, що у зв`язку з надходженням при обговоренні Проекту №4128-д зауваження щодо його змісту, до процедури прийняття вказаного законопроекту не могли бути застосовані положення ч. 4 статті 102 Регламенту, що передбачають можливість прийняття законопроекту відразу після першого читання. Відповідно, Проект №4128-д міг бути розглянутий виключно за повною процедурою трьох читань. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що відповідачем як головуючим на відповідному пленарному засіданні Верховної Ради України, було протиправно вчинено дії щодо поставлення на голосування Проекту №4128-д за основу та в цілому.

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що до Висновку зазначеного комітету від 16.01.2019 в порушення вимог Регламенту не додано висновки комітетів, до предметів відання яких належать питання відповідно бюджету, боротьби з корупцією та оцінки відповідності законопроектів міжнародно-правовим зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції. Судами зроблено висновок про те, що оскільки дати реєстрації законопроекту та складення висновку головного комітету співпадають, згаданими вище комітетами Верховної Ради України об`єктивно не могло бути надано відповідні висновки у такий короткий проміжок часу. Також, суд першої інстанції звернув увагу на те, що головним комітетом було розглянуто законопроект №4128-д та підготовлено висновок про доцільність прийняття законопроекту за основу та в цілому за відсутності висновку Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України, а також на порушення семиденного строку для надання висновку головного комітету для ознайомлення народним депутатам України, внаслідок чого народні депутати України, в порушення вимог статті 112 Регламенту, не змогли вчасно ознайомитися із висновком комітету.

12. Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що під час розгляду Проекту №5309 мали місце випадки неперсонального голосування окремими народними депутатами України. Судами також зазначено, що у зв`язку з надходженням при обговоренні Проекту №5309 зауважень, до процедури прийняття вказаного законопроекту не могли бути застосовані положення ч. 4 статті 102 Регламенту, що передбачають можливість прийняття законопроекту відразу після першого читання. Відповідно, Проект №5309 міг бути розглянутий виключно за повною процедурою трьох читань. Суди дійшли висновку про те, що відповідачем як головуючим на відповідному пленарному засіданні Верховної Ради України було протиправно вчинено дії щодо проведення відповідного пленарного засідання не у відповідності до вимог Регламенту Верховної Ради України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

13. Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судами першої та апеляційної інстанцій, у жовтні 2019 року Голова Верховної Ради України звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019. У касаційний скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти у справі нове рішення, яким провадження у справі закрити.

14. Касаційна скарга обґрунтована тим, що дії Верховної Ради України, так само як і Голови Верховної Ради України, з розгляду законопроектів не вважаються управлінськими, а тому не підпадають під контроль суду адміністративної юрисдикції. На думку скаржника, форма юридичної відповідальності за порушення регламентного порядку головуючим на пленарному засіданні і механізм її застосування встановлена Законом України «Про Регламент Верховної Ради України», і дії головуючого є предметом внутрішньо-парламентського контролю, та не можуть бути предметом судового контролю.

15. Також, скаржник вказує, що жодних доказів порушеного права або законного інтересу позивача як народного депутата України матеріали справи не містять, а висновки судів попередніх інстанцій про неперсональне голосування народних депутатів України ґрунтуються на припущеннях, оскільки вказані обставини не підтверджені належним чином.

16. Відзиву на касаційну скаргу у встановлений судом строк не подано.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

17. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2019 для розгляду справи №640/2062/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

18. Ухвалою Верховного Суду від 01.11.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

19. Ухвалою Верховного Суду від 11.05.2022 адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

20. Постановою Верховної Ради України №1095-VIII від 14.04.2016 на посаду Голови Верховної Ради України був обраний ОСОБА_3 .

21. 23 лютого 2016 року до Верховної Ради України надійшов проект Закону про внесення змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (щодо зміни релігійними громадами підлеглості) №4128, який було внесено народними депутатами України.

22. Головним науково-експертним управлінням Апарату Верховної Ради України 16.03.2016 було підготовлено та надано відповідний узагальнюючий висновок (лист №16/3-322/4128/61516) до Проекту №4128, за змістом якого визначено, що Проект №4128 за результатами розгляду в першому читанні доцільно відхилити.

23. Комітет з питань культури і духовності Верховної Ради України висновком від 01.06.2016 рекомендував прийняти Проект №4128 за основу.

24. 16 січня 2019 року до Верховної Ради України надійшов проект Закону про внесення змін до деяких законів України (щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи) №4128-д, який було внесено народними депутатами України.

25. Комітет Верховної Ради України з питань культури і духовності на своєму засіданні 16.01.2019 рекомендував прийняти Проект №4128-д за основу та в цілому.

26. 17 січня 2019 року відбулось п`ятдесят друге пленарне засідання Верховної Ради України, головуючим на якому був Голова Верховної Ради України ОСОБА_3 .

27. На вказаному пленарному засіданні Верховної Ради України Головою Верховної Ради України було поставлено на поіменне голосування питання про розгляд за скороченою процедурою Проектів №4128 та №4128-д.

28. Крім цього, під час зазначеного пленарного засідання Верховної Ради України головуючим було поставлено на голосування Проект №4128-д за пропозицією Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності за основу і в цілому з техніко-юридичними правками, а Верховною Радою України - прийнято зазначений законопроект відповідним рішенням.

29. Крім того, 20 грудня 2018 року у сесійному залі Верховної Ради України відбулося сорок шосте засідання дев`ятої сесії VIII скликання, на якому, зокрема, за скороченою процедурою був прийнятий в цілому проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України» №5309 від 26.10.2016.

30. Судами попередніх інстанцій встановлено, що при розгляді Проекту №4128-д під час пленарного засідання 17.01.2019 окремими народними депутатами України було висловлено ряд зауважень до змісту законопроекту. Зокрема, народним депутатом України Новинським Вадимом Владиславовичем при обговоренні Проекту №4128-д було зазначено, що: «…на засіданні Комітету з питань культури і духовності було прийнято рішення терміново рекомендувати Верховній Раді ухвалити за основу і в цілому законопроект Віктора Єленського. Вважаємо, що на винесення законопроекту у сесійний зал не було жодних законних підстав і висновків науково-експертного управління…

…пропоновані зміни створюють суперечність з положеннями чинних статутів релігійних громад, деякі положення законопроекту просто неможливо буде реалізувати, а інші прямо створять перепони для релігійної діяльності, а також можуть бути підґрунтям для корупції».

31. Як вбачається з Висновку зазначеного комітету від 16.01.2019, до Проекту в порушення вимог Регламенту не додано висновки комітетів, до предметів відання яких належать питання відповідно бюджету, боротьби з корупцією та оцінки відповідності законопроектів міжнародно-правовим зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції.

32. За результатами поіменного голосування по Проекту №4128-д за основу та в цілому Голова Верховної Ради України об 11:23:44 год. повідомив про кількість голосів «За» - 223. У відповідності до відомостей про хід пленарних засідань щодо вказаного поіменного голосування підтверджується, що рішення про прийняття вказаного Проекту № 4128-д за основу та в цілому прийнято не було.

ІІІ. Позиція Верховного Суду

33. За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

34. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

35. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

36. Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

37. Згідно з визначеннями, поданими у статті 4 КАС України, адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

38. Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

39. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, або їхніх службових чи посадових осіб є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі зазначених суб`єктів не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

40. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

41. Спір у справі виник з приводу проведення Головою Верховної Ради України пленарного засідання не у відповідності до вимог Регламенту Верховної Ради України, незабезпечення Головою Верховної Ради роботи Верховної Ради України як колегіального органу, а також процедурні порушення під час здійснення голосування Верховною Радою України за проекти законів №4128-д від 16.01.2019 та №5309 від 26.10.2016.

42. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем допущено невідповідність процедури розгляду Проекту №4128-д вимогам, визначеним чинним законодавством, а під час розгляду Проекту №5309 мали місце випадки неперсонального голосування окремими народними депутатами України. З урахуванням встановлених обставин у справі суди дійшли висновку про те, що відповідачем як головуючим на відповідному пленарному засіданні Верховної Ради України було протиправно вчинено дії щодо проведення відповідного пленарного засідання не у відповідності до вимог Регламенту Верховної Ради України.

43. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

44. Відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

45. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 85 Основного Закону України до повноважень Верховної Ради України належить прийняття законів.

46. Порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України (частина п`ята статті 83 Конституції України).

47. За змістом положень розділу ІV Регламенту «Законодавча процедура» складовими цієї процедури є такі стадії: вияв законодавчої ініціативи, реєстрація законопроекту, розгляд законопроекту, прийняття закону, його підписання і оприлюднення.

48. Конституційний Суд України у Рішенні від 17.10.2002 №17-рп/2002 зазначив, що Верховна Рада України визначена в статті 75 Конституції України парламентом - єдиним органом законодавчої влади в Україні. Як орган державної влади Верховна Рада України є колегіальним органом, який складають чотириста п`ятдесят народних депутатів України. Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій. Визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Верховна Рада України здійснює законодавчу владу самостійно, без участі інших органів.

49. У Рішенні від 27.03.2002 №7-рп/2002 Конституційний Суд України зазначив, що, як свідчить зміст положень статей 85, 91 Конституції України, Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші правові акти. Вони є юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні та відповідно до частини другої статті 147, частини першої статті 150 Конституції України є об`єктом судового конституційного контролю.

50. Водночас у порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть бути оскаржені тільки ті правові акти та/або дії чи бездіяльність Верховної Ради України, які виникли у правовідносинах, у яких парламент реалізовує свої владні (управлінські) повноваження, і які не вимагають перевірки на відповідність Конституції України за їх юридичним змістом і процедурою розгляду.

51. Разом з тим, при розгляді та ухваленні законів Верховна Рада України не виконує публічно-владних управлінських функцій у розумінні положень КАС України, тому спори щодо реалізації права законодавчої ініціативи, дотримання встановленої процедури розгляду, прийняття законів та набрання ними чинності не можуть бути предметом розгляду в адміністративному суді.

Наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.04.2018 у справі №800/385/17 та від 20.08.2019 у справі №800/617/16.

52. Отже, оскаржувані позивачем дії та бездіяльність Голови Верховної Ради України як головуючого на пленарних засіданнях Верховної Ради України щодо організації проведення пленарного засідання та поставлення на голосування проектів законів є складовими законотворчого процесу, тобто обумовлені реалізацією парламентом саме його законодавчої функції, у зв`язку з чим юрисдикція адміністративного суду не поширюється на спірні правовідносини.

53. Верховний Суд зауважує, що у спірних правовідносинах відсутнє здійснення відповідачем владно-управлінських функцій по відношенню до позивача, адже відсутня безпосередня підпорядкованість і обов`язок виконувати владно-управлінські приписи суб`єкта владних повноважень.

54. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

55. Згідно з ч. 1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

56. З огляду на зазначене правове регулювання, касаційна скарга Голови Верховної Ради України підлягає задоволенню, оскаржувані судові рішення - скасуванню із закриттям провадження у справі.

57. З огляду на результат касаційного перегляду справи перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Голови Верховної Ради України задовольнити.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 скасувати.

3. Провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

СуддіА.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко