Єдиний державний реєстр судових рішень
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/17102/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
12 травня 2022 рокум. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
в грудні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до загального трудового стажу періодів роботи в сільському господарстві з 01.06.1975 по 01.05.1979 в колгоспі "Вперед до комунізму" село Мала Побіянка Дунаєвецького району, з 20.07.1986 по 16.02.1995 в колгоспі "Урожай" згодом КСП "Урожай", ПОП "Урожай" село Веселець Городоцького району, з 16.04.1995 по 14.07.1997 в КСП "Колос" село Клинове Городоцького району.
Також, позивач просив перерахувати розмір призначеної пенсії відповідно до ст. ст. 24, 26, 45 Закону України "Про загально обов`язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 24.04.2021, тобто після дня досягнення 60 років.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.03.2022 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не зарахування до загального трудового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.06.1975 по 01.05.1979, з 20.07.1986 по 10.03.1992, з 10.08.1992 по 01.01.1993, з 01.01.1994 по 01.01.1995 та з 16.04.1995 по 15.01.1997.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до загального трудового стажу періодів роботи з 01.06.1975 по 01.05.1979, з 20.07.1986 по 10.03.1992, з 10.08.1992 по 01.01.1993, з 01.01.1994 по 01.01.1995 та з 16.04.1995 по 15.01.1997 та перерахувати розмір призначеної пенсії відповідно до ст. ст. 24, 26, 45 Закону України "Про загально обов`язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 24.04.2021.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п.3 ч.1ст.311 КАС Українисуд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду -без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачу з 24.04.2021 призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV. До заяви про призначення пенсії позивачем було додано трудову книжку колгоспника від 22.04.1978 №1522274, військовий квиток НОМЕР_1 , диплом НОМЕР_2 .
Загальний страховий стаж позивача становить 29 років 7 місяців 23 дні.
При перерахунку пенсії позивачу не враховано до страхового стажу періоди роботи в колгоспах "Вперед до комунізму", "Урожай" та "Колос" згідно трудової книжки колгоспника від 22.04.1978 №1522274, оскільки відомості про встановлений мінімум трудової участі та його виконання за 1975-1979, 1986-1995 роки внесено без зазначення первинних документів, не вказані посади і прізвище відповідальних осіб, які своїми підписами засвідчили зазначені відомості за 1995-1997 роки інформація про встановлений мінімум трудової участі та його виконання внесено без зазначення первинних документів, посад та підписів відповідальних осіб та не завірено печаткою колгоспу, що не відповідає вимогам, зазначеним в п.5, 6 Положення про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників.
Позивач 18.06.2021 подав заяву про перерахунок пенсії, до якої додав архівну довідку від 01.03.2021 №24/13-08/2021, на підставі якої позивачу зараховано періоди роботи з 1993 по 1995 роки в колгоспі "Урожай", з 1997 по 2003 роки в СС "Клинівська", СТОВ "Клинівське" та ПП "Колос".
Відповідачем до страхового стажу позивача не враховано періоди роботи в колгоспі "Урожай" з липня 1986 року по грудень 1987 року та в КСП "Колос" з травня 1995 року по грудень 1996 року згідно архівної довідки від 01.03.2021 №24/13-08/2021. оскільки в первинних документах зазначено особу ОСОБА_2 та ОСОБА_2 (невірно вказано по-батькові).
Відповідно до паспорту серії НОМЕР_3 , виданого Городоцьким РВ УМВС України в Хмельницькій області 20.02.1996, позивач вказаний, як - ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з такими діями відповідача щодо не зарахування до загального трудового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.06.1975 по 01.05.1979, з 20.07.1986 по 10.03.1992, з 10.08.1992 по 01.01.1993, з 01.01.1994 по 01.01.1995 та з 16.04.1995 по 15.01.1997, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що статтею 26 Закону № 1058-IV передбачено, що право на призначення пенсії за віком у період з 01.01.2021 по 31.12.2021 мають особи після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу 28 років.
У відповідності до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно записів з трудової книжки колгоспника НОМЕР_4 підтверджено наявний факт трудової діяльності в сільгосппідприємствах з 01 червня 1975 року по 24 квітня 2021 року, день призначення пенсії і загальний трудовий стаж з врахуванням навчання, строкової військової служби в сукупності становить 39 років 10 місяців 18 днів, а не 29 років 07 місяців 23 дні з яких обрахована пенсія.
Крім того, до вказаного періоду входить стаж який протиправно не зарахований відповідачем а саме: з 01.06.1975 по 01.05.1979, з 20.07.1986 по 10.03.1992, з 10.08.1992 до 01.01.1993, з 01.01.1994 до 01.01.1995 та з 16.04.1995 до 15.01.1997, що підтверджується архівними довідками №24/13-08/2021 від 01.03.2021, №127/01-32 від 28.02.2019, №07-18/2021/341 від 12.04.2021, №07-18/2021/774 від 01.10.2021, №07-18/2021/772 від 01.10.2021, №07-18/2021/773 від 01.10.2021, №07-18/2021/771 від 01.10.2021.
У трудовій книжці позивача в усіх розділах трудової книжки містяться дані про займані посади, встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання встановленого мінімуму (вихододні), заробітна плата.
Суд першої інстанції також зазначає, що вказані записи виконані у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця.
Отже, в трудову книжку колгоспника занесені усі необхідні відомості про трудову діяльність відповідно до п.5, п.6 Основних Положень затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, а згідно п.1 цих Положень, трудова книжка колгоспника, є основним документом про трудову діяльність члена колгоспу.
Що стосується невірного зазначення по-батькові позивача зокрема " ОСОБА_3 ", " ОСОБА_4 ", а у паспорті " ОСОБА_5 " суд першої інстанції зазначає, що у свій час документообіг вівся одночасно російською та українською мовами і це не залежало від позивача, оскільки записи у трудові книжки та у видані довідки велися підприємствами, на яких позивач здійснював трудову діяльність. Так свідчать занесені дані в паспорт, військовий квиток, диплом так і видана трудова книжка, які взяті до уваги відповідачем для призначення пенсії, але по записам в трудовій книжці врахований стаж лише з 1993 року, а не з 1975 року, тобто безпідставно проігноровано в зарахуванні трудового стажу з 1975 року.
Стосовно відсутності в архівних відомостях щодо деяких періодів роботи то відсутність в архіві інформацій про деякі періоди роботи не спростовує наявність відповідного стажу, який підтверджується записами в трудовій книжці, яка є основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зарахування до трудового стажу позивача в повному обсязі період роботи з 01.06.1975 по 01.05.1979, з 20.07.1986 по 10.03.1992, з 10.08.1992 по 01.01.1993, з 01.01.1994 по 01.01.1995 та з 16.04.1995 по 15.01.1997.
Враховуючи вказане та для повного захисту прав позивача суд першої інстанції також вважає за необхідне перерахувати розмір призначеної пенсії позивачу відповідно до ст. ст. 24, 26, 45 Закону України "Про загально обов`язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 24.04.2021.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV).
Статтею 8 Закону №1058-ІV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Пунктом 1 ч.1 ст.9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначається така пенсійна виплата як пенсія за віком.
Згідно з ч.1, 2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж-період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку-на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 26 Закону № 1058-IV передбачено, що право на призначення пенсії за віком у період з 01.01.2021 по 31.12.2021 мають особи після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу 28 років.
Відповідно до ч.3 ст.44 Закону № 1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Положенням ст.62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Як передбачено п.3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п.17 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (п.18 Порядку № 637).
Таким чином, за відсутності трудової книжки або якщо у ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи особи, підтвердження наявного трудового стажу встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Крім цього, за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою одному підприємстві, в установі, організації, в тому числі колгоспі.
Як вбачається з матеріалів справи, та вказано судом першої інстанції, згідно записів з трудової книжки колгоспника НОМЕР_4 підтверджено наявний факт трудової діяльності в сільгосппідприємствах з 01 червня 1975 року по 24 квітня 2021 року.
Щодо періоду роботи позивач з 1975 по 1979, апелянт зазначає, що відповідно до «Примірного Статуту колгоспника», затвердженого Четвертим Всесоюзним з`їздом колгоспника 25.03.1988, членами колгоспу можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку. Робота в колгоспі до досягнення 16-річного віку зараховується до стажу лише за умови підтвердження її первинними документами.
В свою чергу, в цій частині колегія суддів зазначає, що основним (первинним) документом в даному випадку є саме трудова книжка, з якої можливо встановити роботу позивача в період з 01.06.1975 по 01.05.1979 в колгоспі "Вперед до комунізму". Крім того, обмеження по віку щодо роботи в колгоспі (на які посилається відповідач) прийняті в 1988 році, в свою чергу позивач працював в колгоспі до досягнення 16 річного віку в період з 1975 по 1977 роки.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Так, пунктом 3 Примірного Статуту колгоспу, прийнятого Третім Всесоюзним з`їздом колгоспників, затвердженим Постановою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969 року за № 910 було передбачено, що членами колгоспу можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку і виявили бажання своєю працею приймати участь в колективному господарстві колгоспу. Прийом в члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління колгоспу в присутності особи, що подала заяву. На кожного члена колгоспу ведеться "трудова книжка колгоспника" єдиного зразка.
В той же час статтею 188 Кодексу законів про працю Української РСР від 10.12.1971 №322-VIII (у редакції станом на день набрання ним чинності з 01.06.1972) було передбачено, що не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років. У виняткових випадках, за погодженням з фабричним, заводським, місцевим комітетом професійної спілки, можуть прийматись на роботу особи, які досягли п`ятнадцяти років.
Разом із тим за змістом статті 187 Кодексу законів про працю Української РСР неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Крім того, Розділом VI зазначеного Примірного Статуту колгоспу встановлено, що всі роботи в суспільному господарстві колгоспу виконуються особистою працею колгоспників. Прийом на роботу спеціалістів та інших працівників допускається лише у тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних спеціалістів або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні строки силами колгоспників. Формами організації виробництва та праці є дільниці, ферми, бригади, ланки та інші виробничі підрозділи.
Аналіз вищенаведених правових норм, що діяли у спірний період часу, дає змогу дійти висновку про відсутність імперативної заборони прийняття на роботу, в тому числі в якості члена колгоспу чи за трудовим договором особу, яка досягла 14 років.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи (трудової книжки) в якій зазначена інформація щодо обліку вихододнів та заробітної плати позивача (а.с.20 зворотна сторона) ОСОБА_1 відпрацював у 1975 році - 65 вихододнів, у 1976 році - 78 вихододнів, у 1977 році - 70 вихододнів, у 1978 році - 193 вихододні, у 1979 році - 93 вихододні. Тобто, з 1975 року по 1977 рік - 213 вихододнів, в 1978 році відпрацював понад трудовий (річний) мінімум, який складав 150 вихододнів, в 1979 році відпрацював 93 вихододні у зв`язку з призовом до армії.
Крім того, пунктами 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" № 637 від 12.08.1993 року (далі - Постанова № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Дана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Щодо доводів апелянта в частині зазначення по батькові, зокрема " ОСОБА_3 ", " ОСОБА_4 ", а у паспорті " ОСОБА_5 ", колегія суддів зазначає, що як вбачається з паспорта та трудової книжки позивача, на українській мові по батькові позивача зазначено " ОСОБА_5 " (а.с.5, 17), а ті ж документи на російській мові " ОСОБА_3 " (а.с.5, 12).
З урахуванням вказаного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта в цій частині не знаходять свого аргументованого підтвердження, оскільки в оскаржувані періоди документи велись на двох мовах, а трудова книжка та паспорт позивача підтверджують, що по батькові позивача зазначалось як " ОСОБА_5 " так і " ОСОБА_3 ".
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що доводи апелянта в частині не виконання мінімуму вихододнів, не знаходять свого підтвердження, оскільки згідно з вимог законодавства має бути встановлено неповажність причин не виконання мінімуму вихододнів.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
В свою чергу, відповідачем не доведено неповажність причин не виконання мінімуму вихододнів. Крім того, відповідачем навіть не вказано який має бути мінімум вихододнів за періоди 1975-1977 роки.
Підсумовуючи наведене вище, матеріали справи, трудову книжку колгоспника НОМЕР_4 , архівні довідки №24/13-08/2021 від 01.03.2021, №127/01-32 від 28.02.2019, №07-18/2021/341 від 12.04.2021, №07-18/2021/774 від 01.10.2021, №07-18/2021/772 від 01.10.2021, №07-18/2021/773 від 01.10.2021, №07-18/2021/771 від 01.10.2021 та інше, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо зарахування до трудового стажу позивача в повному обсязі періоди роботи з 01.06.1975 по 01.05.1979, з 20.07.1986 по 10.03.1992, з 10.08.1992 по 01.01.1993, з 01.01.1994 по 01.01.1995 та з 16.04.1995 по 15.01.1997 та перерахунку розміру призначеної пенсії позивачу відповідно до ст. ст. 24, 26, 45 Закону України "Про загально обов`язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 24.04.2021.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О. Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.
