ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2022 року

м. Київ

справа №823/1552/17

адміністративне провадження № К/9901/7183/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» до Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області про скасування повідомлення, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду у складі судді Гаращенко В.В. від 09.11.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Ключковича В.Ю., Літвіної Н.М., Парінова А.Б. від 27.12.2017,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» (далі також ПАТ ХІ «Енергопроект»,Товариство, позивач) звернулося з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області (далі також Управління ПФУ, відповідач) у якому, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, просило скасувати повідомлення управління Пенсійного фонду України у місті Черкасах Публічному акціонерному товариству «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів за вересень, жовтень 2017 року на загальну суму 1748, 22 гривень (далі також спірні, оскаржувані повідомлення).

2. У суді першої інстанції позивачем наводились аргументи про те, що спірні повідомлення відповідача, на думку Товариства, є незаконними, оскільки позивач не відноситься до наукових установ, організацій, підприємств та вищих навчальних закладів, для яких законом передбачено обов`язок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів. Основною діяльністю позивача є розробка проектно-кошторисної документації та технічне супроводження об`єктів енергетики.

3. У своїй позовній заяві Товариство також зазначало, що на час створення особи позивача Законом України від 13.12.1991 №1977-ХІІ «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності» не передбачено відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до цього Закону та сумою пенсії, призначеної за іншим законом. Таким чином, до позивача як правонаступника Харківського державного науково-дослідного та проектно-конструкторського інституту «Енергопроект», що приватизується, не перейшов обов`язок зі сплати названої різниці між сумами пенсії.

4. Також, позивач відзначав, що норми Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 №372, в контексті направлення повідомлень, не можуть застосовуватись пенсійним органом до приведення їх у відповідність до тієї редакції Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», яка діє з 01.01.2017.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.11.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.12.2017, у задоволенні позову відмовлено.

6. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що оскаржувані Товариством повідомлення носять інформаційний характер, та самі собою не створюють для позивача жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав, не породжують для нього обов`язкових юридичних наслідків, і відповідно не порушують його права.

7. З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що доводи позивача про необґрунтованість таких повідомлень мають розглядатись в рамках розгляду адміністративної справи про стягнення заборгованості з відшкодування різниці пенсії, призначеної науковим працівникам відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленої згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

8. У оскаржуваних судових рішеннях містяться мотиви й про те, що оскільки наслідком розв`язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб`єктивного права позивача, а оскаржувані повідомлення у спірному випадку не породжують для останнього настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо не впливають на його права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, то відсутні й підстави для задоволення позову.

9. Суди попередніх інстанцій також відхилили аргументи позивача про те, що Товариство не відноситься до категорії інших наукових установ, організацій, підприємств та вищих навчальних закладів в розумінні цього поняття, викладеного у статті 37 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» у редакції, чинній станом на 01.01.2017, оскільки не отримує з 1998 року бюджетного фінансування та не здійснює наукову та науково-технічну діяльність як основний вид економічної діяльності.

10. З цього приводу суди попередніх інстанцій зауважили, що позивач створений внаслідок приватизації Державного підприємства Харківський державний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект», і саме працівникові Державного підприємства Харківський державний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут призначена наукова пенсія, про відшкодування яких відповідач повідомив позивача.

11. Апеляційний суд не прийняв до уваги твердження позивача про наявність судових рішень, які свідчать про обов`язковість спірних повідомлень позивача, а відтак, і можливість їх самостійного оскарження, оскільки вказані судові рішення не мають преюдиційного характеру та прийняті саме за позовом УПФ про стягнення заборгованості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. Не погоджуючись з вищевказаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем, який є правонаступником Харківського державного науково-дослідного та проектно-конструкторського інституту «Енергопроект», до Московського управління Пенсійного фонду України м. Харкова було надано довідку від 08.05.2003 №22110/22125-11-85 про підтвердження наукового стажу працівника ОСОБА_1 , на підставі якої їй була призначена наукова пенсія.

14. Згідно довідки Харківського науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту «Енергопроект», у період роботи ОСОБА_1 інститут був державним підприємством до 22.01.1998, займався науково-технічною діяльністю, виконуючи проектно-конструкторські роботи для ТЕС та АЕС.

15. Листами Слобожанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 20.09.2017 №9999/48-33, від 20.10.2017 №11655/48-03 позивач отримав повідомлення УПФУ в м. Черкасах про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів за вересень та жовтень 2017 року на загальну суму 1748,22 гривень.

16. За вказаними повідомленнями зазначається про необхідність відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, по колишньому працівнику позивача ОСОБА_1 , в яких визначено частку сплати позивача у розмірі 100%.

17. Не погоджуючись з вказаними повідомленнями, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

18. Скаржник вважає, що оскаржувані судові рішення не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права. При цьому, на думку скаржника, порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин цієї справи, що мають значення для її правильного вирішення. При цьому, Товариство відзначає, що судами не були встановлені обставини цієї справи і не надана їм правова оцінка й це є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

19. Товариство наполягає, що висновки суду першої інстанції щодо неможливості окремого оскарження спірних повідомлень у судовому порядку порушує право позивача на захист його порушених прав судом і це дає підстави стверджувати про перешкоджання у доступі до правосуддя.

20. У касаційній скарзі також зазначається, що судами попередніх інстанцій проігноровано те, що визначальною обставиною у спірному випадку є не сам статус установи, а джерело фінансування оплати праці наукових працівників, яким призначена наукова пенсія.

21. Товариство підкреслює, що згідно з наявними у справі матеріалами особі, яка перебуває на пенсійному обліку, до наукового стажу зараховано період роботи, оплата праці якого здійснювалась саме за рахунок коштів бюджету. Ці обставини, як стверджується у касаційній скарзі, підтверджується матеріалами пенсійної справи та відповідають відомостям розрахунків наукового стажу, однак судами попередніх інстанцій під час вирішення цього спору не враховані.

22. Містить касаційна скарга й посилання на порушення відповідачем встановленої законом процедури надіслання спірних повідомлень, оскільки Порядком фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 №372, передбачено направлення таких повідомлень щороку у чітко визначений термін, а не посеред року, як це було зроблено відповідачем.

23. Вказує позивач і на те, що станом на момент ліквідації Харківського державного науково - дослідного та проектно - конструкторського інституту «Енергопроект» у зазначеного підприємства не було обов`язку щодо фінансування різниці сум пенсій.

24. ПАТ ХІ «Енергопроект» звертає увагу касаційного суду і на те, що це Товариство не займається науковою діяльністю, не внесене до Реєстру наукових установ України, не проходило державної атестації наукових установ у встановленому порядку, а тому не є науковою установою у розумінні норм Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

25. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому просить залишити їх без змін і відмовити у задоволенні вимог скаржника.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

26. У відповідності до частини дев`ятої статті 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність №1977-XII від 13.12.1991 (у редакції після внесення змін Законом України від 06.04.2000 №1646-III, який набув чинності з 16.05.2000), визначено механізм відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів.

27. Так, вказаною нормою було передбачено, що різниця між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується наступним чином: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам сплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

28. 26.11.2015 був прийнято новий Закон України №848-VIII «Про наукову і науково-технічну діяльність», який врегулював питання фінансування різниці між сумами пенсій.

29. Статтею 37 цього Закону визначено, що держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці.

30. Відповідно до частини шостої вказаної статті Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» різниця між сумою пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, та сумою пенсії із солідарної системи, обчисленої згідно із Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на яку має право науковий працівник, фінансується:

- для наукових (науково-педагогічних) працівників державних, комунальних наукових установ, організацій, підприємств та вищих навчальних закладів, а також інших наукових установ, які згідно із статтею 12 цього Закону включені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, - за рахунок коштів державного бюджету з урахуванням надходжень від сплати єдиного внеску у розмірі, встановленому частиною дев`ятою статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» для цієї категорії працівників;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників інших наукових установ, організацій, підприємств та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих установ, організацій, підприємств та закладів.

31. Згідно з пунктами 5, 10, 11 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 26.11.2015 № 848-VIII «Про наукову і науково-технічну діяльність» до 1 січня 2017 року різниця між сумою пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, та сумою пенсії із солідарної системи, обчисленої згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на яку має право науковий працівник, фінансується:

для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів державного бюджету;

для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної згідно з цим Законом;

для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

32. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

33. Питання, не врегульовані цим Законом, вирішуються відповідно до законодавства України.

34. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.2016 №472 «Про реалізацію пункту 5 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» установлено, що до 1 січня 2017 року різниця між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України від 26 листопада 2015 року №848-VIII «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії із солідарної системи, обчисленої згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 №372 «Про затвердження Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи».

35. Пунктом 2 вищевказаного Порядку визначено, що за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

36. У пунктах 5, 8, 9 цього ж Порядку передбачено, що розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону № 1977-XII, про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається.

Ці підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

У разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації фінансування різниці у розмірі пенсії здійснюється за рахунок коштів їх правонаступників.

Якщо підприємство є правонаступником підприємства, робота на якому дає право на призначення наукової пенсії та яке до перетворення перебувало на госпрозрахунковій формі фінансування, то вищезазначена різниця фінансується за рахунок коштів правонаступника.

Різниця у розмірі пенсій наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації фінансується за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів згідно з пунктами 3-8 цього Порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

37. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

38. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

39. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

40. У контексті наведених скаржником аргументів та з урахуванням предмету цього спору, висновків судів попередніх інстанцій, викладених у оскаржуваних судових рішеннях, а також встановленої законом регламентації спірних правовідносин, ключовими питаннями, які постають перед судом касаційної інстанції під час розгляду справи у касаційному порядку, є те, чи можуть бути спірні повідомлення позивача предметом оскарження у судовому порядку і, в залежності від відповіді на це питання, чи винесені такі повідомлення відповідачем у відповідності до закону.

41. Так, аналізуючи питання щодо можливості оскарження спірних повідомлень, Верховний Суд, звертає увагу, що за змістом частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

42. Відповідно до частин першої та третьої статті 124 Основного Закону України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

43. Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

44. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній до 15.12.2017 та статей 2, 5 цього Кодексу у наступних редакціях.

45. За правилами частини першої статті 2, частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній до 15.12.2017, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

46. Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень.

47. Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

48. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

49. Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

50. Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

51. Суд наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

52. З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

53. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

54. Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

55. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №826/4406/16, від 15.08.2019 у справі №1340/4630/18, від 23.12.2019 у справі №712/3842/17, від 27.02.2020 у справі № 500/477/15-а.

56. Узагальнюючи вищевикладені висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, колегія суддів констатує, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень, у тому числі й індивідуальних актів, є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень Порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

57. У контексті спірних правовідносин, колегія суддів відзначає, що на підставі повідомлень, які є предметом оскарження у цій справі, Товариством самостійно визначається сума, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та яка щомісяця до 25 числа повинна перераховуватися органу Пенсійного фонду.

58. Повноваження ж стосовно визначення конкретного розміру суми коштів, яка підлягає до перерахування відповідному органу Пенсійного фонду України, покладено саме на цей орган, а не на Товариство.

59. Отже, оскаржувані позивачем повідомлення є актами, на підставі яких формується загальний розмір грошового зобов`язання Товариства на відповідний рік і здійснюється розрахунок конкретної суми, яку щомісяця належить перерахувати до органу Пенсійного фонду України на виконання передбаченого законом обов`язку зі сплати різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України від 26.11.2015 №848-VIII «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії із солідарної системи, обчисленої згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на яку має право науковий працівник.

60. У зв`язку з цим колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскаржувані Товариством повідомлення не породжують для нього настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо не впливають на його права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, оскільки вони впливають на виконання позивачем вищевказаного обов`язку зі сплати коштів органам пенсійного фонду України, визначають обсяг такого і є підставою для визначення розміру щомісячної сплати коштів.

61. При цьому, справи із аналогічним предметом спору (щодо скасування повідомлень органів УПФ), суб`єктним складом його учасників (також за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» до пенсійного органу) і у схожих правовідносинах неодноразово розглядались Верховним Судом, зокрема, у справах №820/2739/17 та №823/869/17 (постанови від 09.07.2020), №820/2272/17 (постанова від 17.06.2020).

62. У вищевказаних постановах Верховного Суду згадуються висновки щодо застосування норм права, висловлені Верховним Судом України у постанові від 05.06.2012 у справі №21-78а12, де зазначено, що у випадках, коли відбувається перетворення в процесі приватизації Державного підприємства у Відкрите акціонерне товариство, до правонаступника переходять права і обов`язки державного підприємства, що приватизується, у тому числі й обов`язок зі сплати різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» від 13.12.1991 №1977-XII, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів.

63. Верховний Суд також зазначав, що, виходячи з аналізу розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26.11.2015 №848-VIII, з 01.01.2017 приписи Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, діють та мають застосовуватися в частині, що не суперечить приписам статті 37 нового Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26.11.2015 №848-VIII.

64. Фактичні обставини цієї справи, встановлені судами попередніх інстанцій, дозволяють у даному конкретному випадку здійснити касаційний розгляд справи, не направляючи її на новий розгляд й у межах повноважень касаційного суду перевірити правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

65. Не є перешкодою цьому і незастосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, оскільки за змістом частини третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, у тому числі, незастосування закону, який підлягав застосуванню.

66. У цій справі судом першої інстанції встановлено, що позивач є правонаступником Харківського державного науково-дослідного та проектно-конструкторського інституту «Енергопроект» і надав до Московського управління Пенсійного фонду України м. Харкова довідку від 08.05.2003 №22110/22125-11-85 про підтвердження наукового стажу працівника ОСОБА_1 , на підставі якої їй була призначена пенсія відповідно до Закону України від 13.12.1991 №1977-XII «Про наукову та науково-технічну діяльність».

67. Згідно довідки Харківського науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту «Енергопроект», у період роботи ОСОБА_1 інститут був державним підприємством до 22.01.1998, займався науково-технічною діяльністю, виконуючи проектно-конструкторські роботи для ТЕС та АЕС.

68. Листами Слобожанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 20.09.2017 №9999/48-33, від 20.10.2017 №11655/48-03 позивач отримав повідомлення УПФУ в м. Черкасах про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів за вересень та жовтень 2017 року на загальну суму 1748,22 гривень.

69. Таким чином, оскільки вказаній працівниці було призначено наукову пенсію відповідно до Закону України від 13.12.1991 №1977-XII «Про наукову та науково-технічну діяльність», то позивач, як правонаступник підприємств, на яких зазначеними особами набутий науковий стаж, має обов`язок відшкодовувати різницю між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії із солідарної системи, обчисленої згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на яку має право науковий працівник, відповідно до приписів статті 37 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26.11.2015 №848-VIII та згідно з Порядком фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 №372 в частині, що не протирічить йому.

70. Аналогічні висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №804/6818/17, від 15.08.2019 у справі №816/931/17, від 17.06.2020 у справі № 820/2272/17.

71. ВАТ «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» не є бюджетною установою, а тому відноситься до кола суб`єктів, на яких покладений обов`язок щодо відшкодування витрат з фінансування різниці в пенсіях, призначених особам, які знаходились з ним в трудових правовідносинах, відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів.

72. У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області правомірно направило позивачу повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів за вересень та жовтень 2017 року на загальну суму 1748,22 гривень.

73. Колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на дії органу Пенсійного фонду України щодо несвоєчасного надіслання повідомлень, оскільки вказане не спростовує наявність у підприємства обов`язку відшкодування відповідної різниці пенсії й не свідчить, що такі акти були оформлені з порушенням вимог закону.

74. Вказана правова позиція відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 820/829/17.

75. Беручи до уваги вищезазначене, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, однак не з тих підстав, що оскаржувані повідомлення не породжують для нього настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо не впливають на його права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, а у зв`язку з тим, що такі повідомлення відповідають закону і прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

76. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

77. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частини перша, четверта статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України).

78. Оскільки суд першої інстанції у цілому вирішив цей спір правильно, однак при цьому виходив з помилкових мотивів про відсутність у позивача права на оскарження спірних повідомлень Управління УПФ, а апеляційний суд таких порушень не виправив, колегія суддів, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційної скарги й повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про те, що оскаржувані судові рішення необхідно змінити, виключивши вказані вище мотиви з їх мотивувальної частини.

79. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.12.2017 змінити, виключивши з їх мотивувальної частини висновки і мотиви про те, що оскаржувані Публічним акціонерним товариством «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів не породжують для нього настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо не впливають на його права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

В.М. Шарапа