ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2022 року м. Львів

справа № 380/19049/21

провадження № П/380/19267/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Давид О.Ю., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: представник - Салко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державного бюро розслідувань, в якому просить прийняти рішення про визнання протиправною бездіяльності Державного бюро розслідувань в особі Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань, яка полягає у відмові у проведенні службового розслідування щодо слідчого Першого СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_5; слідчого Першого СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_6; начальника Першого СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_3 за моєю скаргою від 16.04.2021 про вчинення дисциплінарного простушку та притягнення до дисциплінарної відповідальності і зобов`язати Державне бюро розслідувань в особі Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань провести службове розслідування щодо наявності у рішеннях, діях та бездіяльності слідчого Першого СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_5; слідчого Першого СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_6; начальника Першого СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_3 дисциплінарного проступку та наявності підстав для притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.04.2021 скерував до Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань дисциплінарну скаргу про вчинення дисциплінарного проступку та притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого Першого СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_5; слідчого Першого СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_6; начальника Першого СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_3 за допущені ними умисні, тривалі та грубі порушення вимог закону та його прав і законних інтересів як потерпілого у кримінальних провадженнях №№ 62019240000001057 та 62020240000000007.

Листом голови Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань від 17.05.2021 цю скаргу було скеровано для проведення службового розслідування Управлінням внутрішнього контролю та встановлення факту наявності дисциплінарного проступку в діях чи бездіяльності названих вище посадових осіб та підстав для притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

У листі керівника Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань Б. Чобітка від 19.05.2021 зазначено про відсутність підстав для проведення службового розслідування у зв`язку з тим, що органами прокуратури, які здійснюють нагляд у формі процесуального керівництва за досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях №№ 62019240000001057 та 62020240000000007, не встановлено фактів порушення слідчими ТУ ДБР у м. Хмельницькому вимог кримінального процесуального законодавства України внаслідок невиконання чи неналежного виконання обов`язків. Крім того, як зазначено в цьому листі, за попередньою перевіркою інформації, зазначеної у зверненні позивача щодо ухилення від виконання своїх обов`язків, відсутні об`єктивні дані, які б вказували на наявність порушень в діях слідчих ТУ ДБР у м. Хмельницькому.

Позивач стверджує, що у поданій скарзі про вчинення дисциплінарного проступку та притягнення до дисциплінарної відповідальності від 16.04.2021 наведені факти та обставини, які підтверджені сукупністю доказів, які вказують на наявність достатніх підстав для притягнення названих вище службових осіб ДБР до дисциплінарної відповідальності, а обов`язок проведення службового розслідування підтверджується положенням ч. 2 ст. 25 Закону України «Про Державне бюро розслідувань».

Безпідставним, на думку позивача, також є висновок керівника Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань Б. Чобітка про відсутність підстав для проведення службового розслідування у зв`язку з тим, що органами прокуратури, які здійснюють нагляд у формі процесуального керівництва за досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях №№ 62019240000001057 та 62020240000000007, не встановлено фактів порушення слідчими ТУ ДБР у м. Хмельницькому вимог кримінального процесуального законодавства України внаслідок невиконання чи неналежного виконання обов`язків, оскільки ані Законом України «Про Державне бюро розслідувань», ані Положенням про Дисциплінарну комісію Державного бюро розслідувань не вимагається встановлення фактів порушення з боку слідчих ТУ ДБР вимог кримінального процесуального законодавства України внаслідок невиконання чи неналежного виконання обов`язків саме органами прокуратури, які здійснюють нагляд у формі процесуального керівництва за досудовим розслідуванням у названих вище кримінальних провадженнях. Зокрема, такі факти наявності підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності названих вище службових осіб безпосередньо підтверджені численними судовими рішеннями, що зазначені у позовній заяві та додаються до неї.

Більше того, у листі керівника Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань Б. Чобітка викладено упереджений висновок про те, що за попередньою перевіркою інформації, зазначеної у зверненні щодо ухилення від виконання своїх обов`язків, відсутні об`єктивні дані, які б вказували на наявність порушень в діях слідчих ТУ ДБР у м. Хмельницькому, який фактично вказує на відсутність підстав для притягнення названих вище службових осіб до дисциплінарної відповідальності ще до проведення службового розслідування.

Окрім цього, у рішенні керівника Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань Б. Чобітка навіть не зазначено прізвища осіб, щодо яких була подана дисциплінарна скарга та мало здійснюватись службове розслідування.

З цих підстав, позивач уважає, що бездіяльність Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань, яка полягає у відмові у проведенні службового розслідування щодо слідчого Першого СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_5; слідчого Першого СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_6; начальника Першого СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_3 є протиправною та зумовлює необхідність покладення адміністративним судом на Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань обов`язку провести службове розслідування щодо наявності у діях зазначених вище осіб складу дисциплінарного проступку та підстав для притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

14.12.2021 року позивач подав відповідь на відзив, у якому підтримав мотиви щодо задоволення позовних вимог, вказаних у позовній заяві. Також зазначив, що безпідставним є висновок відповідача про те, що для притягнення названих вище службових осіб до дисциплінарної відповідальності органами прокуратури, які здійснюють нагляд у формі процесуального керівництва за досудовим розслідуванням повинно бути встановлено факти порушення названими вище службовими особами вимог кримінального процесуального законодавства України внаслідок невиконання чи неналежного виконання обов`язків, оскільки ні прокурори, які здійснюють ці функції, ані інші прокурори чи керівники органу досудового розслідування, не наділені повноваженнями щодо притягнення названих вище службових осіб до дисциплінарної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання своїх службових обов`язків.

Окрім цього позивач вказав, що предметом його позовних вимог є не прийняті/вчинені відповідними службовими особами рішення, дії та бездіяльність під час досудового розслідування як такі, а наявні за їх наслідками підстави для проведення службового розслідування щодо названих вище посадових осіб та вирішення питання про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності за невиконання та неналежне виконання службових обов`язків згідно з п. 1 ч. 4 ст. 25 Закону України «Про Державне бюро розслідувань».

Проте відповідь була надана Управлінням внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань не на підставі проведеного службового розслідування всупереч вимогам ст. 25 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», а за попередньою перевіркою інформації, як зазначено у листі керівника Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань Б. Чобітка від 19.05.2021.

Позивач уважає, що звільнення службових осіб не виключає можливість проведення службового розслідування щодо цих осіб з метою встановлення причетності (непричетності) до події інших працівників Бюро, виявлення та усунення причин і умов, що сприяли вчиненню неправомірних дій, усунення їх наслідків. Проте таке службове розслідування Управлінням внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань проведене не було.

На переконання позивача, наведеними у позовній заяві численними ухвалами слідчих суддів встановлено протиправність бездіяльності, дій та рішень названих вище службових осіб, що вказує на наявність в їх діях, рішеннях та бездіяльності дисциплінарного проступку і є підставою для проведення службового розслідування щодо названих вище посадових осіб для вирішення питання про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності за невиконання та неналежне виконання службових обов`язків.

З цих підстав правові висновки Верховного Суду у відповідних постановах, на які посилається відповідач, не є релевантними до спірних правовідносин.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

Відповідач у поданому на позовну заяву відзиві від 09.12.2021 проти позову заперечив з підстав, що, уважаючи окремі рішення/дії слідчих органів ТУ ДБР у м. Хмельницькому щодо проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях №62020240000000007 та №62019240000001057 вчиненням дисциплінарного проступку, позивач, на підставі, крім іншого, статей 21, 25 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», просив притягнути службових осіб ТУ ДБР у м. Хмельницькому до дисциплінарної відповідальності.

За наслідками розгляду скарги позивача Управлінням внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань надано відповідь, де зазначено про відсутність підстав для проведення службового розслідування через відсутність об`єктивних даних, які б вказували на наявність порушень в діях окремих службових осіб ТУ ДБР у м. Хмельницькому.

При цьому акцентовано увагу скаржника на те, що за приписами статті 4 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» будь-які вказівки, пропозиції, вимоги, доручення, спрямовані до Державного бюро розслідувань та його працівників, що стосуються питань досудового розслідування в конкретних кримінальних провадженнях, є неправомірними і не підлягають виконанню.

Принагідно повідомлено скаржнику, що Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань не має законодавчо визначених повноважень щодо здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування та відповідно до статті 40 КПК України не може втручатися у діяльність слідчого під час здійснення ним процесуальної діяльності. Відповідно ж до статті 2 Закону України «Про прокуратуру» та статті 36 КПК України нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування здійснюють органи прокуратури, а саме прокурор у формі процесуального керівництва. Згідно зі статтею 39 КПК України лише керівник органу досудового розслідування уповноважений вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим.

У свою чергу, органами прокуратури, які здійснюють нагляд у формі процесуального керівництва за досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях № 62020240000000007 та № 62019240000001057, не встановлено фактів порушення слідчими ТУ ДБР у м. Хмельницькому вимог кримінального процесуального законодавства України внаслідок невиконання чи неналежного виконання обов`язків.

Також поінформовано скаржника про те, що двоє із трьох службових осіб ТУ ДБР у м. Хмельницькому, щодо яких він скаржився, станом на 01.05.2021 звільнено з органів Державного бюро розслідувань, зокрема з ТУ ДБР у м. Хмельницькому.

Відповідач покликається на ст. ст. 3, 4, 21, 24, 25 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», норми Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань, затвердженою наказом Державного бюро розслідувань від 14.01.2020 № 9 (зі змінами) та ч. 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 №2337-VІІІ (зі змінами).

Зважаючи на викладене, відповідач зазначає, що за результатами розгляду скарги позивача Управлінням внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань із посиланням на відповідні норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, позивачу надано обґрунтовану відповідь про відсутність підстав для проведення службового розслідування через відсутність об`єктивних даних, які б вказували на наявність порушень в діях службових осіб ТУ ДБР у м. Хмельницькому.

Відповідач також зазначив, що, враховуючи зміст пункту 7 розділу І Інструкції від 14.01.2020 № 9, відповідно до якого службове розслідування не проводиться стосовно працівників Державного бюро розслідувань, з якими припинено трудові відносини, службове розслідування стосовно колишніх працівників ТУ ДБР у м. Хмельницькому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не може бути проведено.

В частині дій слідчого ТУ ДБР у м. Хмельницькому ОСОБА_6, відповідач зазначає, що Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань, в межах наданих повноважень та з урахуванням визначених статтею 222 КПК України запобіжників щодо недопустимості розголошення відомостей досудового розслідування, здійснено перевірку інформації, викладеної позивачем у скарзі.

Відповідач підсумовує, що позивач оскаржував до слідчого судді окремі процесуальні рішення/дії слідчих під час досудового розслідування кримінальних справ №62019240000001057 від 24.12.2019 та №62020240000000007 від 03.01.2020. За наслідками такого оскарження слідчі вчиняли відповідні дії на виконання рішень слідчих суддів, що цілком спростовує твердження позивача про позбавлення його можливості належним чином та у допустимих межах брати участь у вказаних кримінальних провадженнях.

Оскарження позивачем у визначеному кримінальним процесуальним законом порядку процесуальних рішень, дій (бездіяльності) органів, що здійснюють досудове розслідування, свідчить про реалізацію позивачем права на оспорювання процесуальної діяльності таких органів і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій (бездіяльності) останніх.

Судовий контроль на стадії досудового розслідування, унаслідок якого постановлені зазначені позивачем ухвали слідчих суддів, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій слідчих органів ТУ ДБР у м. Хмельницькому та притягнення їх до відповідальності.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.12.2019 у справі № 285/3475/18-ц, у постанові від 10.07.2019 у справі № 522/3429/17, у постанові від 30.01.2019 у справі № 199/1478/17, у постанові від 04.03.2020 у справі № 639/1803/18.

Також, Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань не має законодавчо визначених повноважень щодо здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування та відповідно до статті 40 КПК України не може втручатися у діяльність слідчого під час здійснення ним процесуальної діяльності.

Окрім цього, відповідач наголошує, що позовні вимоги позивача в частині проведення службового розслідування щодо окремих службових осіб органу досудового розслідування ТУ ДБР у м. Хмельницькому фактично стосується прийнятих/вчинених такими службовими особами рішень, дій та бездіяльності під час досудового розслідування кримінальних справ №62019240000001057 від 24.12.2019 та №62020240000000007 від 03.01.2020, а тому цей спір не є публічно-правовим в розумінні КАС України і має вирішуватися судами за правилами КПК України.

Аналогічних висновків, що спір, який є предметом розгляду у цій справі не є публічно-правовим в розумінні КАС України, а тому має вирішуватися судами за правилами КПК України, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.03.2020 під час розгляду справи № 757/6214/19-а.

Саме тому відповідач вважає вимоги позивача, викладені в позовній заяві, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

30.12.2021 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в якому підтримав доводи щодо відмови у задоволення позовних вимог, вказаних у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 09 листопада 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 25 листопада 2021 року задоволено клопотання представника відповідача про проведення судових засідань в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду, що занесена в протокол судового засідання від 30.11.2021 задоволено клопотання представника відповідача та продовжено строк для подання відзиву на позовну заяву відповідачем до 09.12.2021.

Ухвалою суду від 14 грудня 2021 року про необґрунтованість заявленого відводу та передачу вирішення питання про відвід іншому судді в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України для розгляду заяви ОСОБА_1 від 10 грудня 2021 року про відвід судді Клименко О.М. передано справу № 380/19049/21 іншому судді Львівського окружного адміністративного суду, що буде визначений в порядку, передбаченому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду (суддя Кузан Р.І.) від 15 грудня 2021 року у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Львівського окружного адміністративного суду Клименко О.М. від розгляду адміністративної справи №380/19049/21 відмовлено.

Ухвалою суду, що занесена в протокол судового засідання від 11.01.2022 було продовжено підготовче судове засідання в порядку ч. 4 ст. 173 КАС України.

В судовому засіданні 10.02.2022 року ухвалою суду, яка занесена в протокол судового засідання, було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Також в судовому засіданні позивачем подано клопотання, в якому просить не розглядати поданий відповідачем відзив від 09.12.2021 на позовну заяву від 25.10.2021 та додані до нього матеріали як такий, що поданий з пропущенням встановлено строку без поважних причин та здійснювати розгляд та вирішення справи по суті за позовною заявою від 25.10.2021 за наявними матеріалами.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 162 КАС України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Як зазначено судом вище, ухвалою суду, що занесена в протокол судового засідання від 30.11.2021 задоволено клопотання представника відповідача та продовжено строк для подання відзиву на позовну заяву відповідачем до 09.12.2021.

Відповідно до ч. 9 ст. 119 КАС України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Відзив відповідача датовано 09.12.2021, поштовим зв`язком даний відзив надіслано також 09.12.2021, про що свідчить відмітка на конверті, який міститься в матеріалах справи.

Відтак, підстави не розглядати поданий відповідачем відзив від 09.12.2021 у суду відсутні.

Суд заслухав пояснення позивача та представника відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач 16.04.2021 скерував до Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань дисциплінарну скаргу про вчинення дисциплінарного проступку та притягнення до дисциплінарної відповідальності, в якій просив:

- притягнути до дисциплінарної відповідальності слідчого Першого СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_5; слідчого Першого СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_6; начальника Першого СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_3 за допущені ними умисні, тривалі та грубі порушення вимог закону та його прав і законних інтересів як потерпілого у кримінальних провадженнях №№ 62019240000001057 та 62020240000000007;

- про результати розгляду скарги повідомити у встановленому законом порядку.

Листом голови Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань від 17.05.2021 вих. 36 - ДК/21 ОСОБА_1 поінформовано, що на засіданні Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань була розглянута скарга (вх. ДБР №12562-21 від 20.04.2021) щодо можливих неправомірних дій працівників Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому. Додатково повідомлено, що скарга позивача скерована до Управління внутрішнього контролю для проведення службової перевірки.

Листом Державного бюро розслідувань від 19.05.2021 за підписом Керівника Управління внутрішнього контролю позивачу надано відповідь, де зазначено про відсутність підстав для проведення службового розслідування через відсутність об`єктивних даних, які б вказували на наявність порушень в діях окремих службових осіб ТУ ДБР у м. Хмельницькому.

Зазначено, що за приписами статті 4 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» будь-які вказівки, пропозиції, вимоги, доручення, спрямовані до Державного бюро розслідувань та його працівників, що стосуються питань досудового розслідування в конкретних кримінальних провадженнях, є неправомірними і не підлягають виконанню.

Також у листі від 19.05.2021 зазначено, що Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань не має законодавчо визначених повноважень щодо здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування та відповідно до статті 40 КПК України не може втручатися у діяльність слідчого під час здійснення ним процесуальної діяльності. Відповідно ж до статті 2 Закону України «Про прокуратуру» та статті 36 КПК України нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування здійснюють органи прокуратури, а саме прокурор у формі процесуального керівництва. Згідно зі статтею 39 КПК України лише керівник органу досудового розслідування уповноважений вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим.

У свою чергу, органами прокуратури, які здійснюють нагляд у формі процесуального керівництва за досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях № 62020240000000007 та № 62019240000001057, не встановлено фактів порушення слідчими ТУ ДБР у м. Хмельницькому вимог кримінального процесуального законодавства України внаслідок невиконання чи неналежного виконання обов`язків.

Також поінформовано позивача про те, що двоє із трьох службових осіб ТУ ДБР у м. Хмельницькому, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 станом на 01.05.2021 звільнено з органів Державного бюро розслідувань, зокрема з ТУ ДБР у м. Хмельницькому та роз`яснено право на оскарження дії чи рішення органу державної влади до суду відповідно до ст. 16 Закону України «Про звернення громадян».

Позивач, уважаючи, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність Управлінням внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань, яка полягає у відмові у проведенні службового розслідування щодо слідчого Першого СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_5, слідчого Першого СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_6, начальника Першого СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_3, що у свою чергу зумовлює необхідність покладення адміністративним судом на Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань обов`язку провести службове розслідування щодо наявності у діях зазначених вище осіб складу дисциплінарного проступку та підстав для притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, тому звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства, ознайомившись із доводами представників сторін, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР «Про звернення громадян». Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян», під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про звернення громадян», звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно із ст. 18 Закону України «Про звернення громадян», громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

знайомитися з матеріалами перевірки;

подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що орган, до якого направлена заява громадянина, зобов`язаний об`єктивно і вчасно її розглянути, перевірити викладені в ній факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечити його виконання, а також повідомити громадянина про наслідки розгляду такої заяви.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач 16.04.2021 скерував до Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань дисциплінарну скаргу про вчинення дисциплінарного проступку та притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Як вбачається зі змісту вказаної заяви та, зокрема, її прохальної частини, позивач просив притягнути до дисциплінарної відповідальності слідчого Першого СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_5; слідчого Першого СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_6; начальника Першого СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_3 за допущені ними умисні, тривалі та грубі порушення вимог закону та його прав і законних інтересів як потерпілого у кримінальних провадженнях №№ 62019240000001057 та 62020240000000007.

Одночасно, позивач просив про результати розгляду скарги повідомити у встановленому законом порядку.

Листом голови Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань від 17.05.2021 вих.36 - ДК/21 ОСОБА_1 поінформовано, що скарга позивача скерована до Управління внутрішнього контролю для проведення службової перевірки.

Листом Державного бюро розслідувань від 19.05.2021 за підписом Керівника Управління внутрішнього контролю позивачу надано відповідь, де зазначено про відсутність підстав для проведення службового розслідування через відсутність об`єктивних даних, які б вказували на наявність порушень в діях окремих службових осіб ТУ ДБР у м. Хмельницькому.

Детально проаналізувавши зміст наданої відповіді від 19.05.2021, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», Державне бюро розслідувань є центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.

Відповідно до ч. 1, п. 6 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», з метою запобігання і виявлення правопорушень у діяльності працівників Державного бюро розслідувань в його складі діють підрозділи внутрішнього контролю, що підпорядковуються безпосередньо Директору Державного бюро розслідувань. Підрозділи внутрішнього контролю діють у складі центрального апарату та територіальних органів Державного бюро розслідувань.

Підрозділ внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань має такі обов`язки, зокрема, проведення службового розслідування стосовно працівників Державного бюро розслідувань.

Згідно з ст. 25 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», для розгляду питань застосування дисциплінарних стягнень до працівників Державного бюро розслідувань утворюється Дисциплінарна комісія у складі п`яти осіб. До складу Дисциплінарної комісії входять три особи, визначені Радою громадського контролю при Державному бюро розслідувань.

Склад та положення про Дисциплінарну комісію Державного бюро розслідувань затверджуються Директором Державного бюро розслідувань.

Дисциплінарна комісія на підставі службового розслідування, що проводиться підрозділом внутрішнього контролю, складає висновок про наявність чи відсутність у діях працівника Державного бюро розслідувань дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності з визначенням рекомендованого виду дисциплінарного стягнення.

Рішення про застосування дисциплінарного стягнення приймає Дисциплінарна комісія. Зазначене рішення може бути оскаржено до суду.

Так, Інструкція про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників ДБР затверджена наказом ДБР від 20.01.2020 № 9 (далі - Інструкція № 9).

Пунктом 1, 2 розділу ІІ Інструкції № 9 визначено перелік підстав для проведення службового розслідування.

Зокрема, підставами для проведення службового розслідування є наявність даних про, зокрема, невиконання чи неналежне виконання обов`язків (пп. 1 п. 1), а також отримання інформації про скоєння інших дій, які уповноважена на призначення службового розслідування особа вважатиме достатніми для його проведення, а щодо осіб рядового та начальницького складу Бюро також з підстав, визначених Дисциплінарним статутом Національної поліції України (пп. 26 п. 1).

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою з`ясування причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини працівника Бюро.

Законом України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VІІІ України» затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі Статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Статтею 14 Статуту визначено поняття та порядок призначення службового розслідування.

Так, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку (частини перша-четверта статті 14 Статуту).

Слід зазначити, що саме з підстав невиконання чи неналежного виконання обов`язків окремих службових осіб ТУ ДБР у м. Хмельницькому, позивач звернувся до Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань із скаргою, в якій повідомлено про вчинення порушень посадовими особами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , що мають ознаки дисциплінарного проступку.

Водночас, зміст листа Державного бюро розслідувань від 19.05.2021 не містить жодних обґрунтованих та змістовних доводів щодо наявності або відсутності підстав для проведення службового розслідування відносно вищевказаних посадових осіб. В чому саме полягає відсутність об`єктивних даних, які б вказували на наявність порушень в діях окремих службових осіб ТУ ДБР у м. Хмельницькому у листі від 19.05.2021 відповідачем не зазначено.

У вищевказаному листі відповідач фактично обмежився посиланнями на кримінальні провадження про які зазначав позивач у своїй скарзі, цитуванням ст. 4 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», ст. ст. 39, 40 КПК України щодо самостійності процесуальної діяльності слідчого та ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» щодо нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування органами прокуратури.

В межах спірних правовідносин, суд погоджується із доводами позивача, що ані Законом України «Про Державне бюро розслідувань», ані Положенням про Дисциплінарну комісію Державного бюро розслідувань не вимагається встановлення фактів порушення з боку слідчих ТУ ДБР вимог кримінального процесуального законодавства України внаслідок невиконання чи неналежного виконання обов`язків саме органами прокуратури, які здійснюють нагляд у формі процесуального керівництва за досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях.

Адже, суд повторно наголошує, що саме з підстав невиконання чи неналежного виконання обов`язків окремих службових осіб ТУ ДБР у м. Хмельницькому, позивач звернувся до Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань із скаргою про притягнення до дисциплінарної відповідальності, яку розглянуто відповідачем в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян».

Саме з цих підстав, суд не враховує покликання відповідача на Постанови Верховного Суду від 21.12.2019 у справі № 285/3475/18-ц, від 10.07.2019 у справі № 522/3429/17, від 30.01.2019 у справі № 199/1478/17, від 04.03.2020 у справі № 639/1803/18, адже такі не є релевантними до спірних правовідносин.

Також відповідачем поінформовано позивача про те, що двоє із трьох службових осіб ТУ ДБР у м. Хмельницькому, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 станом на 01.05.2021 звільнено з органів Державного бюро розслідувань, зокрема з ТУ ДБР у м. Хмельницькому.

Проте, відносно притягнення до дисциплінарної відповідальності службової особи ТУ ДБР у м. Хмельницькому ОСОБА_4 позивач у скарзі від 16.04.2021 не звертався.

Відповідно до витягу з наказу від 24.02.2021 № 17-о/с, наданого відповідачем на вимогу суду, припинено державну службу та звільнено з посади з 01 березня 2021 року ОСОБА_3 .

Відповідно до вимог п. 7 розділу І Інструкції № 9 передбачено, що службове розслідування не проводиться стосовно працівників Бюро, з якими припинено трудові відносини. Проте відповідачем не враховано, що у такому разі службове розслідування може бути призначене з метою встановлення причетності (непричетності) до події інших працівників Бюро, виявлення та усунення причин і умов, що сприяли вчиненню неправомірних дій, усунення їх наслідків.

Більше того, що поза увагою відповідача залишилися доводи позивача, викладені у скарзі від 16.04.2021 щодо зміни у вказаних вище кримінальних провадженнях слідчого ОСОБА_5 на слідчого ОСОБА_6. У листі Державного бюро розслідувань від 19.05.2021 взагалі не зазначено прізвища даних осіб, щодо яких була подана дисциплінарна скарга.

Суд наголошує, що згідно з вимогами статті 19 Закону України «Про звернення громадян» суб`єкт, до якого звернулись, зобов`язаний об`єктивно і вчасно розглянути звернення, перевірити викладені в ній факти, забезпечити поновлення порушених прав та реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень.

Однак таких приписів відповідачем не дотримано, оскільки скарга позивача від 16.04.2021 об`єктивно не була розглянута, викладені в ній факти не перевірені, відтак висновок про відсутність об`єктивних даних, які б вказували на наявність порушень в діях слідчих ТУ ДБР у м. Хмельницькому є передчасним.

Водночас, суд зазначає, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та законних інтересів фізичної чи юридичної особи.

З урахуванням встановлених обставин та наведених правових положень, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині у спосіб визнання протиправною відмови у проведенні службового розслідування, яка викладена у листі Державного бюро розслідувань від 19 травня 2021 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 16 квітня 2021 року (зареєстрована 20 квітня 2021 року за вх. № 12583-21).

В той же час, у контексті положень ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При вирішенні даної справи, суд керується принципами адміністративного судочинства, в тому числі і принципом верховенства права відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до вимог ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

В свою чергу щодо вимоги про зобов`язання відповідача провести службове розслідування, суд зазначає, що така є передчасною, оскільки питання щодо наявності чи відсутності підстав для проведення службового розслідування відповідачем не вирішено у належний спосіб.

Розділом ІІІ, VI Інструкції № 9 регламентовано призначення службового розслідування та порядок його проведення.

Так, відповідно до пункту 1-3, 5 розділу ІІІ Інструкції № 9, у разі встановлення Управлінням внутрішнього контролю Бюро підстав, за наявності яких може бути проведено службове розслідування, відповідна доповідна (або рапорт) скеровуються Директору Бюро для прийняття рішення.

Рішення про проведення службового розслідування оформлюється наказом Бюро.

Проєкт наказу про призначення службового розслідування готує Управління внутрішнього контролю Бюро, яким встановлено наявність підстав для проведення службового розслідування.

Початок службового розслідування визначається наказом про його призначення.

Згідно з пунктом 1-4 розділу VI Інструкції № 9, службове розслідування відносно працівників Бюро проводиться Управлінням внутрішнього контролю Бюро.

Отже, Інструкцією № 9 визначено чіткий порядок призначення та проведення службового розслідування стосовно працівників ДБР, який охоплює наступні етапи: 1) встановлення підстав для проведення (покладається на Управління внутрішнього контролю ДБР); 2) прийняття рішення про проведення (покладається на Директора ДБР, оформлюється наказом); 3) безпосередньо проведення службового розслідування (всебічне дослідження предмету розслідування Управлінням внутрішнього контролю Бюро).

З вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що саме Директор Бюро наділений сукупністю прав та обов`язків, що надають можливість визначитися з прийняттям рішення щодо призначення службового розслідування, у межах компетенції, а встановлення підстав для його проведення Управлінням внутрішнього контролю ДБР передує як наказу про проведення службового розслідування, так і його безпосередньому проведенню.

З огляду на вищевикладене та з метою належного захисту прав позивача, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для зобов`язання Державне бюро розслідувань в особі Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 16 квітня 2021 року (зареєстрована 20 квітня 2021 року за вх. № 12583-21), а тому позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню частково.

Доводи відповідача, що позовні вимоги позивача в частині проведення службового розслідування щодо окремих службових осіб органу досудового розслідування ТУ ДБР у м. Хмельницькому фактично стосується прийнятих/вчинених такими службовими особами рішень, дій та бездіяльності під час досудового розслідування кримінальних справ, а тому має вирішуватися судами за правилами КПК України, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 757/6214/19-а, суд відхиляє з огляду на таке.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Як беззаперечно встановлено судом, предметом позовних вимог позивача є не прийняті/вчинені відповідними службовими особами рішення, дії та бездіяльність під час досудового розслідування кримінальних справ, а оцінка дій Державного бюро розслідувань в особі Управління внутрішнього контролю щодо розгляду скарги в порядку Закону України «Про звернення громадян» відносно встановлення наявності підстав для проведення службового розслідування щодо посадових осіб ДБР за невиконання та неналежне виконання службових обов`язків.

Більше того, з клопотанням про закриття провадження у даній справі в порядку ч. 1 ст. 238 КАС України, відповідач не звертався.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до квитанції № 98971 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, відтак за рахунок бюджетних асигнувань Державного бюро розслідувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути 681,00 грн.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державного бюро розслідувань (вул. Панаса Мирного, 28, м. Київ, 01011) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задоволити частково.

Визнати протиправною відмову Державного бюро розслідувань у проведенні службового розслідування, яка викладена у листі Державного бюро розслідувань від 19 травня 2021 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 16 квітня 2021 року (зареєстрована 20 квітня 2021 року за вх. № 12583-21).

Зобов`язати Державне бюро розслідувань в особі Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 16 квітня 2021 року (зареєстрована 20 квітня 2021 року за вх. № 12583-21).

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державного бюро розслідувань (вул. Панаса Мирного, 28, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 41760289) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 681,00 грн сплаченого судового збору відповідно до квитанції про сплату № 98971 від 25 жовтня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 06 травня 2022 року.

Суддя Клименко О.М.