ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2022 року

м. Київ

справа № 460/8156/20

адміністративне провадження № К/990/4256/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23.06.2021 (головуючий суддя Дорошенко Н.О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2021 (ухвалена в складі колегії суддів: головуючого судді - Качмара В.Я., суддів: Большакової О.О., Затолочного В.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

02.11.2020 ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі- ГУПФ, відповідач), в якому просила:

-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачці щомісячного підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до статей 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII), починаючи з 01.07.2002;

-зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці щомісячне підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати вказаного підвищення, та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.07.2002.

Позов обґрунтовувала тим, що позивачка має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), з 01.07.2002 проживає в населеному пункті, який відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, має статус непрацюючого пенсіонера. Відтак, позивачка має право на отримання підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, а також на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), у розмірі, визначеному статтею 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює 25% мінімальної пенсії за віком. Однак, нарахування та виплату їй вказаних доплат у визначеному законом розмірі відповідачем здійснено не було. Позивачка вважає дії відповідача щодо ненарахування та невиплати їй з 01.07.2002 у належному розмірі вказаної компенсації від держави протиправними та такими, що порушують її право на отримання соціальної допомоги, гарантованої Конституцією України та визначеної законом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.06.2021, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2021, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що отримання позивачем листа у відповідь на її звернення щодо встановлення підвищення пенсії позивача відповідно до статей 39, 51 Закону №796- XII не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 15 років після отримання пенсії за липень 2002 року - моменту, коли вона повинна була дізнатись про порушення своїх прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу

Не погодившись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивачка подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23.06.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2021, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга аргументована тим, що суди не врахували, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частину 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за приписами яких нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою від 04.05.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 08.05.2000 перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду, отримує пенсію за віком та з 01.07.2002 є непрацюючим пенсіонером.

ОСОБА_1 з 01.07.2002 зареєстрована та постійно проживає в с. Зносичі Сарненського району Рівненської області, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області від 25.01.2021 №64.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106, с. Зносичі Сарненського району Рівненської області відноситься до 3 зони гарантованого добровільного відселення.

ОСОБА_1 є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).

В жовтні 2020 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про здійснення перерахунку та виплату їй підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території зони радіоактивного забруднення, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, віднесеним до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені статтями 39, 51 Закону №796-XII.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 28.10.2020 №8561-8340/Б-02/8-1700/20 на звернення ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для проведення перерахунку підвищення до пенсії та додаткової пенсії.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку та виплати підвищення до пенсії та додаткової пенсії за 01.07.2002 протиправною ОСОБА_1 звернулася 02.11.2020 до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За правилами, передбаченими частиною першою статті 118 КАС процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому заявила вимоги про захист своїх прав з 2002 року.

Станом на 2002 рік законом, що визначав строки звернення до суду був Цивільний процесуальний кодекс України, відповідно до статті 248-1 якого передбачалось, що право на звернення із скаргою до суду громадянин має право звернутися до суду (військовослужбовець - до військового суду) зі скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного органу, юридичної або службової особи під час здійснення ними управлінських функцій порушено його права чи свободи.

За змістом статті 248-5 цього Кодексу скаргу може бути подано в суд: у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли громадянин дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав чи свобод; у місячний строк з дня одержання громадянином письмової відповіді про відмову у задоволенні скарги органом, службовою особою вищого рівня по відношенню до того органу, службової особи, що постановили рішення чи здійснили дії або допустили бездіяльність, або з дня закінчення місячного строку після подання скарги, якщо громадянином не було одержано на неї письмової відповіді.

Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом, якщо буде встановлено, що його пропущено з поважних причин.

З позовом ОСОБА_1 звернулась до суду 02.11.2020.

Відповідно до частини першої та другої статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Відтак, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Судами встановлено, що позовні вимоги стосуються нарахування та виплати підвищення до пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до статей 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі- Закон №796-XII) за період з 01.07.2002.

Закон №796-XII не встановлює спеціального строку звернення до суду за захистом порушеного права на отримання певного виду пенсії чи додаткової виплати за цим Законом, відтак застосуванню підлягає шестимісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З приводу доводів позивачки про те, що про порушення свого права вона дізналася у травні 2020 року з листа відповідача, колегія суддів зазначає таке.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 340/1019/19).

Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду (постанова від 31.03.2021, справа №240/12017/19, адміністративне провадження № К/9901/15971/20).

З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій правильно враховано, що позивачка своєчасно не скористалася своїм правом на звернення до суду за захистом, а звернулася до суду лише 02.11.2020 (понад 15 років після отримання пенсії за липень 2002 року).

За наведених обставин, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки така подана з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС.

Колегія суддів вважає, що будь-які об`єктивні чи суб`єктивні обставини не позбавляли позивачку можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо позивачка вважала, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються її права та законні інтереси.

В свою чергу посилання позивачки на те, що встановлений КАС України строк не застосовується до спірних правовідносин з огляду на положення статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є безпідставними, оскільки за змістом наведених норм, строк давності не застосовується лише до вимог щодо виплати нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії пенсійним органом нараховані не були.

Такий висновок щодо застосування статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у подібних правовідносинах міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №758/2471/17, від 29.04.2020 у справі №490/9535/16-а та постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.

До того ж, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норма, зокрема статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягає застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Враховуючи вищенаведене, суди у цій справі дійшли обґрунтованого висновку про залишення позовних вимог без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року та змінену постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 06 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді: А.Ю. Бучик

Л.Л. Мороз