Справа № 752/13587/20

Провадження № 2/752/2728/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 грудня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.

за участі секретаря судового засідання Бондар І.Ю.

за участі позивачки - ОСОБА_1

представника позивачки - адвоката Москалюк Т.В.

представника третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації - Годун Л.М.

розглянувши у місті Києві в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Виконавчий комітет Черкаської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком,

встановив:

14.07.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, яким позивалася до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивачкою зазначено, що з 25.02.2016 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , наразі нею подано позов про його розірвання. Від шлюбу з відповідачем мають малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Починаючи з 01.04.2020 року вони з відповідачем не проживають разом, не ведуть спільного господарства та не мають спільного бюджету. Причиною таких відносин стали систематичні сварки та рукоприкладство відповідача, погрози їй та насильство в сім`ї, яке застосовував ОСОБА_2 .. У 2017 році відповідач душив її за шию та вдарив головою, після чого вона була змушена звертатися за допомогою у травматологічне відділення Київської лікарні №10, а 01.04.2020 року наніс їй тілесні ушкодження на очах у дитини, про що є висновок судово-медичної експертизи. Систематичне рукоприкладство, зривний, імпульсивний характер, знущання над нею, докори, що квартира їм з дитиною не належить, постійні сварки, скарги та виклики поліції змусили її разом із малолітньою дочкою переїхати на постійне проживання до її ж батьків за адресою - АДРЕСА_1 , кімнати 7,8.

Квартира у якій вони проживають складається із двох житлових кімнат, загальною площею 64,21 кв.м., житловою площею 29,9 кв.м., для дитини створені всі необхідні умови для виховання, навчання, проживання та відпочинку. Умови проживання малолітньої ОСОБА_4 були обстежені 29 травня 2020 року представниками Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністраціїакого та визнані належними. У дитини в достатній кількості є одяг, взуття, продукти харчування та іграшки.

Їх з дочкою переїзд на постійне проживання до квартири її ж батьків не зупинив переслідування відповідача, котрий став писати скарги у різні інстанції з абсурдними та не відповідаючими дійсності твердженнями та вимогами, у подальшому став робити заяви, що він примусово забере у неї дочку, позбавить її права материнства, став вчиняти провокації за місцем їхнього з дитиною проживання з приводу чого неодноразово викликалися наряди поліціїї, а сам відповідач є колишнім працівником поліції та звільнився з правоохоронного органу, є інвалідом-пенсіонером, інвалідність пов`язана з загальним захворюванням.

07.05.2020 року вона, позивачка, звернулася з заявою до Центру надання адміністративних послуг Голосіївського району в Службу у справах сім`ї та дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини разом із нею. Відповідач 09.06.2020 року звернувся до суду з заявою про визначення місця проживання дитини разом із ним, пізніше 26.06.2020 року він забрав свою позовну заяву і звернувся до Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації з заявою про затвердження графіку побачень дитини з батьком. 07.07.2020 року вони з відповідачем підписали спільні пропозиції до графіку по заяві відповідача та у присутності інспекторів Служби усно домовилися, що батько візьме дитину на прогулянку на дві години ввечері та поверне її до фактичного місця проживання матері та дитини, однак, забравши о 18 45 год. 07.07.2020 року дитину не повернув, а після 21 00 год. цього ж дня, на її багаторазові телефонні дзвінки повідомив, що він з дитиною їдуть на відпочинок. Вона одразу ж 09.07.2020 року зробила заяву до поліції про те, що ОСОБА_2 умисно перешкоджає її спілкуванню з дитиною, а Служба у прапвах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації підтвердила, факт розгляду заяви про визначення місця проживання дитини та проживання дитини з нею на момент обстеження житлово-побутових умов проживання дитини.

Позивачка також вказала, що з 01.04.2020 року відповідач ухиляється від сплати витрат на утримання дитини, не приймає участі у її вихованні. Дочка фактично перебуває на її утриманні, а вона ніколи не вела аморальний спосіб життя, не вживає спиртних напоїв та наркотичних засобів, її батьки беруть участь у вихованні та утриманні онуки. Відповідач зводить на неї наклепи, його дії щодо позбавлення її можливості приймати участь у вихованні дочки є протиправними та суперечать інтересам дитини. Вважає, що нею створені всі необхідні умови для проживання дитини з нею ж, її виховання та матеріального забезпечення.

Просила постановити рішення яким визначити місце проживання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з нею - матір`ю ОСОБА_1 за адресою - АДРЕСА_2 , та стягнути з ОСОБА_2 на її ж користь понесені і документально підтверджені судові витрати.

Провадження у справі відкрито, після усунення недоліків позовної заяви, 16 листопада 2020 року з призначенням справи до розгляду за правилами загального позовного провадження.

26.05.2021 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Каменська Н.П. подала до суду відзив на позов ОСОБА_1 , відповідно до якого ОСОБА_2 не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання їх спільної дочки з матір`ю. Послалася на те, що відповідач та позивачка після народження дочки ОСОБА_4 проживали всі разом близько чотирьох років у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . 29.02.2020 року відповідачу стало відомо, що позивачка 28.02.2020 року, коли він з дочкою перебували у місті Черкаси, зрадила йому з колегою по роботі, що було визнано останнім у поясненнях начальнику Голосіївського УП ГУНП в м. Києві від 29.02.2020 року. Після того, що сталося позивачка спонтанно переїхала разом із ОСОБА_4 проживати до своїх батьків за адресою - АДРЕСА_2 . Відповідно, оособливу увагу суду звертала на те, що місце проживання дитини сторін у справі у квартирі за місцем проживання бабусі та дідуся по материнській лінії на той час було незвичним, а тому у такий спосіб було порушено звичний уклад життя ОСОБА_4 , її почуття базової безпеки. Прикриваючи свій аморальний поступок, ОСОБА_1 повідомляє суду неправдиву інформацію про те, що ОСОБА_2 начебто здійснює домашнє насильство у сім`ї. Звинувачення позивачки ОСОБА_1 щодо насильства вчиняємого відповідачем не підтверджені доказами та спростовуються: постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 27.05.2020 року про закриття провадження з підстав відсутності у діях ОСОБА_2 події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173-2 КУпАП; постановою слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП в м. Києві від 22.05.2020 року про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР 03.04.2020 року за №12020100010002343 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, з підстав відсутності в діянні відповідача складу кримінального правопорушення. Крім того, твердження позивачки також спростовуються змістом рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20.11.2020 року у справі щодо розірвання шлюбу відовідача та позивачки, а також постановами про закриття кримінального провадження за №12019100010004560 від 13.10.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України «незаконне позбавлення волі або викрадення людини» та за №12019100010004793 від 10.11.2020 року за ознаками кримінального правопорушення , передбаченого ст. 126-1 КК України «домашнє насильство».

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Каменська Н.П. у відзиві на позов ОСОБА_1 визнала, що малолітня дитина ОСОБА_3 проживає з батьком ОСОБА_2 з 07.07.2020 року. Вказала, що ОСОБА_1 не виконує судовий наказ Голосіївського районного суду міста Києва від 04.08.2020 року про стягнення з неї аліментів на утримання дитини, має заборгованість зі сплати аліментів та включена до єдиного реєстру боржників.

Також вказала, що відповідачка знаходиться під постійним впливом своєї матері ОСОБА_5 , котра часто поводить себе агресивно, провокуючи конфлікти, стресові ситуації у сім`ї та з оточуючими і в таких негативних умовах, з психологічної точки зору проживала дочка відповідача ОСОБА_4 . Неврівноваженість ОСОБА_5 , котра фактично займається її вихованням підтверджується поведінкою останньої у приміщенні суду, коли вона штовхнула відповідача у ліву частину тіла та голосно стала кричати «ти мент галімий, ти чого мене штовхаєш» та ображати відповідача нецензурною лайкою. Така поведінка ОСОБА_5 та її наслідки зафіксовані працівниками поліції. Відповідач звернувся до Голосіївського УП ГУНП у м. Києві з заявою про витребування відеозапису зазначеної події та призначення щодо ОСОБА_5 судово-психіатричної експертизи.

Стверджувала, що позивачка після зради відповідачу та спонтанного переїзду до батьків постійно чинила перешкоди у спілкуванні відповідача з дочкою, не допускаючи до прийняття участі у її вихованні, що тривало 98 днів. За окреслений період часу відповідачу було надано можливість побачитися з ОСОБА_4 у присутності позивачки за її теперішнім місцем проживання лише 27.05.2020 року на її ж день народження і всього півтора години. При цьому, представник відповідача послалася на те, що з народження ОСОБА_4 більшу частину часу саме відповідач займається її вихованням та матеріальним забезпеченням. Вказала, що відповідач закінчив з відзнакою вищий навчальний заклад, працював в органах внутрішніх справ, нині ветеран Національної поліції України, з 26.09.2016 року є пенсіонером 2 групи інвалідності, відповідно мав вільний час опікуватися ОСОБА_4 та сім`єю. Саме відповідач підписував декларацію на обслуговування дочки лікарем-педіатром, завжди супроводжує дочку на амбулаторний прийом, виконує рекомендації лікаря. За його ж ініціативою перед народженням дочки ініційовано укладення договору на зберігання біологічного матеріалу (пуповинної крові) з ТОВ «Інститут клітинної терапії». ОСОБА_2 також було застраховано життя та здоров`я ОСОБА_4 у 2017 та 2019 роках. Ним же було оформлено ОСОБА_4 в заклад дошкільної освіти №506 з 01.09.2019 року до останнього часу. За час відвідування дитиною закладу дошкільної освіти батько супроводжував дочку, завжди цікавився як ОСОБА_4 провела день в групі з однолітками, вчиняв оплату за дитячий садочок. На даний час влаштовує ОСОБА_4 на курси англійської мови та танців, а також оплачує їх. Відповідач має постійний дохід, розмір його пенсії становить 6 107, 32 грн. у той час, як заробітна плата позивачки є мінімальною.

ОСОБА_4 дуже прив`язана, любить та цінує батька. За результатами проведених 12.10.2020 року та 14.04.2021 року психологічних обстежень дитини ОСОБА_3 фахівцями були зроблені висновки, що: ОСОБА_4 має тісну, надійну прив`язаність та позитивну прихильність до батька, який є її опорним об`єктом і якого вона чітко пов`язує з відчуттям захищеності та безпеки, уникаючу прив`язаність до матері. ОСОБА_4 проживаючи з батьком, знаходиться в соціальному та психологічному середовищі, яке є для неї безпечним і сталим. Встановлено, що відібрання дитини від батька є неможливим без завдання дитині значної психологічної шкоди. Врахувати бажання дитини при вирішенні питання про графік, можливість/неможливість контакту, спілкування з матір`ю, оскільки воно носить ознаки її особистих вражень та переконань і не є результатом навіювання чи маніпулювання свідомістю дитини. Не допустити повторного травмування ОСОБА_4 через недбале ставлення, ігнорування її життєво важливих потреб, порушення відчуття безпеки дитини, примусовий контакт і спілкування, раптове відібрання її від батька, який є для неї опорною фігурою; у ОСОБА_4 спостерігаються наслідки психологічної травми у вигляді - лякливості, зайвої обережності, це свідчить про психотравматичний вплив пов`язаний з матір`ю, який потребує психологічної підтримки, психологічної корекції і уникнення ситуації повторної травматизації. Встановлено, що поведінкові прояви матері до ОСОБА_4 носять деструктивний характер з ознаками психологічного та фізичного насильства. Мама ОСОБА_4 проявляє - словесну образу, байдужість, погрози, демонстрацію нелюбові, ворожість, штовхання, приниження її людської гідності, що несуть пряму загрозу втрати відчуття безпечності, захищеності, що може ускладнити особистісний розвиток ОСОБА_4 . Сказане ОСОБА_4 , під час психологічного дослідження , не є нав`язаним зі сторони, оскільки вона чітко висловлює та описує свої думки. ОСОБА_4 має відчуття захищеності і безпеки, міцний , надійний емоційний зв`язок з боку свого батька. Відібрання ОСОБА_4 від батька спричинить нанесення ушкодження психічному здоров`ю ОСОБА_4 та відбудеться пряма загроза підкріплення вже існуючого психічного травмування . Примусове здійснення зустрічей з матір`ю є неприпустимим, оскільки це культивуватиме в дитині почуття власної неповноцінності та спричинить страждання , не зворотні паталогічні зміни в емоційному стані, індивідуально- психологічних проявах.

Виключно з позитивного боку характеризується відповідач сусідами, які проживають у будинку АДРЕСА_4 та консьєржем. Відповідач на добровільних засадах регулярно займається благодійною діяльністю: безоплатно здає свою кров для хворих які цього потребують, до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи не погашеногї судимості не має, в розшуку не перебуває, спиртні напої та наркотичні засоби не вживає, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, випадків аморальної поведінки не вчиняє.

Враховуючи викладене, а також, приймаючи до уваги, правила статті 161 СК України, положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права, представник відповідача переконана, що визначення місця проживання малолітньої дочки ОСОБА_4 саме з батьком буде відповідати якнайкращим інтересам його дочки. Між відповідачем та ОСОБА_4 склалися позитивні стійкі соціальні зв`язки, ОСОБА_4 дуже прив`язана до батька, останній належним чином займається її вихованням та піклується про неї, просила суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

16.06.2021 року судом прийнято до провадження зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком за адресою - АДРЕСА_5 .

В обгрунтування зустрічних позовних вимог представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Каменська Н.П. послалася на те, що сторони у справі перебували у шлюбі з 25.02.2016 року, від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народилася дочка ОСОБА_3 . Сторони у справі, після народження дочки ОСОБА_4 всі разом, близько чотирьох років, проживали у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . 29.02.2020 року відповідачу стало відомо, що позивачка 28.02.2020 року, коли він з дочкою перебували у місті Черкаси, зрадила йому з колегою по роботі, що було визнано останнім у поясненнях начальнику Голосіївського УП ГУНП в м. Києві від 29.02.2020 року. Після того, що сталося позивачка спонтанно переїхала разом із ОСОБА_4 проживати до своїх батьків за адресою - АДРЕСА_1 , кімнати 7-8. Особливу увагу суду звертала на те, що місце проживання дитини сторін у справі у квартирі за місцем проживання бабусі та дідуся по материнській лінії на той час було незвичним, а тому у такий спосіб було порушено звичний уклад життя ОСОБА_4 , її почуття базової безпеки. 10.03.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу, прикриваючи свій аморальний поступок (зраду чоловікові у шлюбі) повідомила суду неправдиву інформацію про те, що ОСОБА_2 начебто здійснює домашнє насильство у сім`ї. Докази на підтвердження зазначених підстав для розірвання шлюбу були відсутні, через відсутність таких подій, що підтверджено: постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 27.05.2020 року про закриття провадження з підстав відсутності у діях ОСОБА_2 події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173-2 КУпАП; постановою слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП в м. Києві від 22.05.2020 року про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР 03.04.2020 року за №12020100010002343 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, з підстав відсутності в діянні відповідача складу кримінального правопорушення; рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20.11.2020 року у справі щодо розірвання шлюбу відовідача та позивачки; постановами про закриття кримінального провадження за №12019100010004560 від 13.10.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України «незаконне позбавлення волі або викрадення людини» та за №12019100010004793 від 10.11.2020 року за ознаками кримінального правопорушення , передбаченого ст. 126-1 КК України «домашнє насильство».

Малолітня дитина ОСОБА_3 проживає з батьком ОСОБА_2 з 07.07.2020 року у АДРЕСА_5 , що підтверджується актами обстеження умов проживання дитини № 276 від 23.10.2020 року та №198 від 24.05.2021 року. Проте ОСОБА_1 не виконує судовий наказ про стягнення аліментів на утримання дитини та має заборгованість зі сплати аліментів, включена до єдиного реєстру боржників, що є підставою для висновку, що ОСОБА_1 не спроможна належним чином утримувати дочку ОСОБА_4 .

У розрізі викладеного вище, представник ОСОБА_2 - адвокат Каменська Н.П. в обгрунтування зустрічних позовних вимог також посилається на те, що ОСОБА_1 знаходиться під постійним впливом своєї матері ОСОБА_5 , котра часто поводить себе агресивно, провокуючи конфлікти, стресові ситуації у сім`ї та з оточуючими і в таких негативних умовах, з психологічної точки зору проживала дочка відповідача ОСОБА_4 . Фактично неврівноважена та недостатньо вихована бабуся ОСОБА_5 займається вихованням малолітньої ОСОБА_4 , оскільки позивачка повний робочий день працює бухгалтером в ТОВ «АЗК». Вважає, що неврівноваженість ОСОБА_5 підтверджується поведінкою останньої у приміщенні суду, коли вона штовхнула відповідача у ліву частину тіла та голосно стала кричати «ти мент галімий, ти чого мене штовхаєш» та ображати відповідача за первісним позовом нецензурною лайкою. Така поведінка ОСОБА_5 та її наслідки зафіксовані працівниками поліції. ОСОБА_2 звернувся до Голосіївського УП ГУНП у м. Києві з заявою про витребування відеозапису зазначеної події та призначення щодо ОСОБА_5 судово-психіатричної експертизи, а тому обставини щодо визначення місця проживання дитини мають розглядатися ретельно.

Стверджувала, що позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 після зради відповідачу та спонтанного переїзду до батьків постійно чинила перешкоди у спілкуванні ОСОБА_2 з дочкою, не допускаючи останнього до участі в її вихованні, що тривало 98 днів. За окреслений період часу позивачу за зустрічним позовом було надано можливість побачитися з ОСОБА_4 у присутності відповідачки за зустрічним позовом за її теперішнім місцем проживання лише 27.05.2020 року у день народження дочки і всього півтора години. При цьому представник ОСОБА_2 послалася на те, що з народження ОСОБА_4 більшу частину часу саме батько ОСОБА_2 займається її вихованням та матеріальним забезпеченням. Вказала, що відповідач закінчив з відзнакою вищий навчальний заклад, працював в органах внутрішніх справ, нині ветеран Національної поліції України, з 26.09.2016 року є пенсіонером 2 групи інвалідності, відповідно мав вільний час опікуватися ОСОБА_4 та сім`єю. Саме ОСОБА_2 підписував декларацію на обслуговування дочки лікарем-педіатром ОСОБА_6 , завжди супроводжує дочку на амбулаторний прийом, виконує рекомендації лікаря. За його ж ініціативою перед народженням дочки ініційовано укладення договору на зберігання біологічного матеріалу (пуповинної крові) з ТОВ «Інститут клітинної терапії». ОСОБА_2 також було застраховано життя та здоров`я ОСОБА_4 у 2017 та 2019 роках. Ним же було оформлено ОСОБА_4 в заклад дошкільної освіти №506 з 01.09.2019 року до останнього часу. За час відвідування дитиною закладу дошкільної освіти батько супроводжував дочку, завжди цікавився як ОСОБА_4 провела день в групі з однолітками, вчиняв оплату за дитячий садочок. На даний час влаштовує ОСОБА_4 на курси англійської мови та танців, а також оплачує їх. Відповідач має постійний дохід, розмір його пенсії становить 6 107, 32 грн. у той час, як заробітна плата позивачки є мінімальною.

ОСОБА_4 дуже прив`язана, любить та цінує батька. За результатами проведених 12.10.2020 року та 14.04.2021 року психологічних обстежень дитини ОСОБА_3 фахівцями були зроблені висновки, що: ОСОБА_4 має тісну, надійну прив`язаність та позитивну прихильність до батька, який є її опорним об`єктом і якого вона чітко пов`язує з відчуттям захищеності та безпеки, уникаючу прив`язаність до матері. ОСОБА_4 проживаючи з батьком, знаходиться в соціальному та психологічному середовищі, яке є для неї безпечним і сталим. Встановлено, що відібрання дитини від батька є неможливим без завдання дитині значної психологічної шкоди. Врахувати бажання дитини при вирішенні питання про графік, можливість/неможливість контакту, спілкування з матір`ю, оскільки воно носить ознаки її особистих вражень та переконань і не є результатом навіювання чи маніпулювання свідомістю дитини. Не допустити повторного травмування ОСОБА_4 через недбале ставлення, ігнорування її життєво важливих потреб, порушення відчуття безпеки дитини, примусовий контакт і спілкування, раптове відібрання її від батька, який є для неї опорною фігурою; у ОСОБА_4 спостерігаються наслідки психологічної травми у вигляді - лякливості, зайвої обережності, це свідчить про психотравматичний вплив пов`язаний з матір`ю, який потребує психологічної підтримки, психологічної корекції і уникнення ситуації повторної травматизації. Встановлено, що поведінкові прояви матері до ОСОБА_4 носять деструктивний характер з ознаками психологічного та фізичного насильства. Мама ОСОБА_4 проявляє - словесну образу, байдужість, погрози, демонстрацію нелюбові, ворожість, штовхання, приниження її людської гідності, що несуть пряму загрозу втрати відчуття безпечності, захищеності, що може ускладнити особистісний розвиток ОСОБА_4 . Сказане ОСОБА_4 , під час психологічного дослідження , не є нав`язаним зі сторони, оскільки вона чітко висловлює та описує свої думки. ОСОБА_4 має відчуття захищеності і безпеки, міцний , надійний емоційний зв`язок з боку свого батька. Відібрання ОСОБА_4 від батька спричинить нанесення ушкодження психічному здоров`ю ОСОБА_4 та відбудеться пряма загроза підкріплення вже існуючого психічного травмування. Примусове здійснення зустрічей з матір`ю є неприпустимим, оскільки це культивуватиме в дитині почуття власної неповноцінності та спричинить страждання , не зворотні паталогічні зміни в емоційному стані, індивідуально- психологічних проявах.

Виключно з позитивного боку характеризується ОСОБА_2 сусідами, які проживають у будинку АДРЕСА_4 та консьєрж. ОСОБА_2 на добровільних засадах регулярно займається благодійною діяльністю: безоплатно здає свою кров для хворих які цього потребують, до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи не погашеногї судимості не має, в розшуку не перебуває, спиртні напої та наркотичні засоби не вживає, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, аморальної поведінки не вчиняє.

З огляду на те, що у період з 01.04.2020 року по 07.07.2020 року ОСОБА_2 до участі у вихованні ОСОБА_4 фактично не допускали, ним у добровільному порядку перераховано аліменти на дочку за квітень у розмірі 1779, 00 гривень та травень 890, 00 гривень.

ОСОБА_2 на поштову адресу ОСОБА_1 рекомендованими листами було направлено вісімнадцять пропозицій мирових угод, спираючись на такі ключові положення, як визначити місце проживання ОСОБА_4 з батьком та забезпечити широку участь матері у її вихованні з урахуванням її бажань та можливостей, однак жодної відповіді на їх пропозиції не надходило. Надана ОСОБА_1 інформація щодо умов її прожиавння у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , кімнати №7,8, площею 64, 21 кв.м. є непрадивою.

Враховуючи викладене, а також, приймаючи до уваги, правила статті 161 СК України, положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитинита Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права, представник ОСОБА_2 - адвокат Каменська Н.П. переконана, що визначення місця проживання ОСОБА_4 саме з ОСОБА_2 буде відповідати якнайкращим інтересам його дочки. Між батьком та ОСОБА_4 склалися позитивні стійкі соціальні зв`язки, ОСОБА_4 дуже прив`язана до останнього, ОСОБА_2 належним чином займається її вихованням та піклується про неї, просила суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком ОСОБА_2 за адресою - АДРЕСА_5 .

31 серпня 2021 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Москалюк Т.В. подала до суду відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком.

Відповідно до змісту відзиву представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Москалюк Т.В., позивачка ОСОБА_1 категорично не погоджується з зустрічними позовними вимогами ОСОБА_2 щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 разом із батьком. - ОСОБА_2 ..

Представник позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 - адвокат Москалюк Т.В. стверджувала, що ОСОБА_2 , починаючи з 07 липня 2020 року, зловживаючи своїми правами, чинить перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною, зокрема: не повідомляє матері де дитина, приховує інформацію про стан здоров`я дитини, про її дошкільний розвиток, не дає матері можливості турбуватися про дитину, виховувати її. ОСОБА_2 обмежує ОСОБА_1 у повноцінному спілкуванні з дитиною, що на думку останньої може призвнести до тяжких психологічних наслідків для дитини, а саме втрати безпосереднього емоційного контакту між матір`ю та дитиною.

Європейська практика вирішення подібних спорів відповідає положенням пунктів 1,2 статті 3 Конвенції прав дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України з приводу того, що всі дії стосовно дітей органів соціального забезпечення, судів, адміністративних чи законодавчих органів повинні бути спрямовані на якнайкраще забезпечення інтересів дитини. Держави-учасниці повинні забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права та обов`язки її батьків. Держави учасниці повинні докладати всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. У статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню. Конвенцією реалізовано принцип примату інтересів дитини понад усім.

Принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. ЄСПЛ, ухвалюючи рішення у справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року зауважив, що при визначенні якнайкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Стверджувала представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Москалюк Т,В., що для малолітнього віку дитини вкрай необхідним є контакт з матір`ю незалежно від статі, оскільки у цьому віці діти найбільше прив`язані до матері. Вона необхідна як опора, як образ формуючи «Я» особистості, як джерело безпеки і задоволення нагальних потреб, тут формуються почуття любові, ніжності, жалю, співчуття. Якщо малолітня ОСОБА_4 і далі буде жити з батьком, який всіляко обмежує її спілкування з матір`ю, то дівчинка взагалі може забути як виглядає мама, її голос. Для дитини вкрай є необхідна не тільки звична обстановка з усталеним колом спілкування, але вона ще повинна відчувати себе психофізіологічно вільно, захищено та комфортно. Для дочки сторін у справі вкрай важливо, щоб у неї також було сформовано відчуття безпеки і підтримки. Таким «притулком» для дитини зазвичай є - поцілунок, голос, обійми і коліна матері, читання в ліжку, спільні прогулянки, що в результаті допоможе дитині здійснювати посилений контроль, постійне регулювання думок і поведінки.

Позивачки ОСОБА_1 є працевлаштованою, за місцем роботи характеризується, як відповідальна, цілеспрямована і висококваліфікована, постійно прагне до підвищення рівня своєї кваліфікації, серед колег користується заслуженим авторитетом, дисциплінарних стягнень не має. Відповідно до довідок ОСОБА_1 не перебуває на обліку у психіатра, норколога, не має судимості.

Перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні ОСОБА_1 з малолітньою дочкою призводять до втрати безпосереднього емоційного контакту між нею, як матір`ю і дитиною, оскільки тривала відсутність матері у житті малолітньої дитини призводить до втрати зв`язку між ними. ОСОБА_1 прагне щоб її зустрічі з дитиною відновили їхнє спілкування, налагодились їхні емоційні стосунки, ОСОБА_1 переконана, що для дитини батько так само важливий, як і мама, тому не заперечує, щоб по певних днях батько спілкувався з дитиною, брав участь у її вихованні, турбувася про дочку, бачив як вона росте, виховував, а тому готова приймати участь в обговоренні усіх важливих варіантів спілкування дитини з батьком, однак це будуть інші домовленості, що не стосуються предмета спору.

Просила задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , визначити місце проживання дитини з матір`ю, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком відмовити.

Підготовче провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрацї про визначення місця проживання дитини з матір`ю та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Виконавчий комітет Черкаської міської ради (орган опіки та піклування) про визначення місця проживання дитини з батьком закрито 12 листопада 2021 року, справу призначено до судового розгляду по суті на 06 грудня 2021 року.

На час закриття підготовчого провадження треті особи за первісним та зустрічним позовом не подали до суду свої висновки щодо розв`язання судом заявлених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спорів про визначення місця проживання малолітньої дитини з кожним із батьків.

Відповідно, судом було зобов`язано Службу у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації на протязі 10 робочих днів подати до суду висновок щодо розв`язання спору заявленого ОСОБА_1 , а також прийнято рішення повторно повідомити третю особу Виконавчий комітет Черкаської міської ради, як орган опіки та піклування, що висновок останнього щодо розв`язання спору ОСОБА_2 можна буде подати суду до початку судового розгляду справи по суті.

Судовий розгляд по суті зазначеної справи, призначений на 06.12.2021 року не відбувся через відсутність висновків третіх осіб у справі Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації та Виконавчого комітетуЧеркаської міської ради, як органу опіки та піклування щодо розв`язання спорів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Повторно судовий розгляд по суті справи за позовними вимогами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було призначено на 20 грудня 2021 року, що не відбувся з причини невиконання третіми особами свого обов`язку подання до суду висновків про розв`язання заявлених до вирішення судом спорів, а також через відсутність у судовому засіданні відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_7

20.12.2021 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Каменська Н.П. зверталася до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, призначеного на 20.12.2021 року, на більш пізній строк, а з урахуванням її зайнятості в інших судових процесах просила не призначати розгляд справи на 17.01.2022 року, 18.01.2022 року, 26.01.2022 року, 09.02.2022 року, 01.03.2022 року, 22.03.2022 року, а також у зв`язку з її відпустко та перебуванням за межами України з 30.12.2021 року по 13.01.2022 року включно.

З урахуванням зазначеного вище клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Каменської Н.П. судовий розгляд справи було призначено на 28.12.2021 року.

У судове засідання, призначене на 14 00 год.28.12.2021 року відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 , а також його представник - адвокат Каменська Н.П., представник третьої особи Виконавчого комітету Черкаської міської ради (орган опіки та піклування) не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, з будь-якими клопотаннями до суду не зверталися.

Про судове засідання, призначене на 28.12.2021 року відповідач за первісним позовом і позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та його представник - адвокат Каменська Н.П., а також третя особа Виконавчий комітет Черкаської міської ради (орган опіки та піклування) повідомлялися шляхом надсилання судових повісток та повідомлення котрі за даними Track Results на час перевірки статусу відстеження: 2021-12-28 16:08, 16:10, 16:11 були своєчасно прийняті відділеннями зв`язку за місцем знаходження адресатів.

Відповідно до правил статті 223 ЦПК України, суд може розглядати справу за відсутності відповідача у разі повторної його неявки, якщо останнього повідомлено належним чином, а також у разі повторної неявки позивача у судове засідання без поважних причин і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Неявка у судове засідання без поважних причин третьої особи, повідомленої належним чином не перешкоджає розгляду справи.

За даними матеріалів справи судом вжито належних заходів для повідомлення сторони відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 і його представника, а також третьої особи Виконачого комітету Черкаської міської ради (орган опіки та піклування), однак підтвердження, що відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_8 і його представник отримали судові повістки у суду відсутні.

У той же час, представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним ОСОБА_2 - авдвокат ОСОБА_7 28.12.2021 року звернулася до суду з клопотанням про перенесення судового засідання у справі, призначеного на 14 00 год. 28.12.2021 року з посиланням на неможливість її участі у судовому засіданні у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, однак доказів на підтвердження її ж тимчасової непрацездатності суду не надала.

Обізнаність представника відповідача та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвоката Каменської Н.П., про судове засілання у справі, призначене на 28.12.2021 року, відповідно до правил частини п`ятої статті 130 ЦПК України, свідчить про повідомлення і самого ОСОБА_2 про це ж судове засідання.

Відповідно до правил статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, розумні строки розгляду справи судом.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Наразі, приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 - відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом, а також його представник - адвокат Каменська Н.П., за час перебування справи у провадженні суду неодноразово не з`являлися на виклики суду, на час закриття підготовчого провадження скористалися своїми правами та обов`язками щодо подачі заяв по суті справи та з прорцесуальних питань, а також доказів на підтвердження заперечень на первісний позов, зазначених підстав для зустрічних позовних вимог, суд визнав за можливе розглянути справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Виконавчий комітет Черкаської міської ради (орган опіки та піклування) про визначення місця проживання дитини з батьком по суті за відсутності ОСОБА_2 - відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом, а також його представника, адвоката Каменської Н.П., представника третьої особи Виконавчого комітету Черкаської міської ради (органу опіки та піклування).

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Москалюк Т.В. підтримали заявлені позовні вимоги про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 з матір`ю - ОСОБА_1 .. Стверджували, що після припинення подружнього життя ОСОБА_1 з відповідачем ОСОБА_2 , їх спільна малолітня дочка ОСОБА_4 проживала з матір`ю, позивачкою ОСОБА_1 .. Позивачка не забороняла відповідачу спілкуватися з дочкою, незважаючи на те, що під час їх спільного проживання відповідач застосовував відносно неї у присутності дитини насильство, погрожував відібрати дитину, позбавити її батьківських прав. За її ж заявою питання щодо участі батька у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_4 тривалий час було предметом розгляду Служби у справах дтей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації. Вже після досягнення ними згоди щодо порядку та способу участі ОСОБА_2 у вихованні дочки, а саме о 18 - 45 год. 07.07.2020 року вона, позивачка віддала відповідачу дитину на прогулянку, а останній зобов`язався повернути дитину о 21 00 годині за їх місцем проживання, однак дитину не повернув матері у визначений час, а на її спроби встановити де перебуває дитина тіль через деякий час отримала відповідь від матері відповідача, що останній разом із дочкою відпочиває. З цього ж часу відповідач ОСОБА_2 не повідомляє матері ОСОБА_1 про місце перебування малолітньої дочки, не повідомляє про стан здоров`я дитини та її розвитку, не надає можливості матері приймати участь у вихованні дочки та спілкуванні з нею. Всі звернення позивачки до правоохоронних органів щодо протиправних дій відповідача не знаходили позитивного вирішення, незважаючи на те, що вона оскаржувала процесуальні рішення органу досудового розслідування. Всі пропозиції ОСОБА_2 щодо вирішення питання про мирне врегулювання спору не були розглянуті, оскільки відповідач сам не з`являвся для їх обговорення, а самі пропозиції фактично не стосувалися інтересів дитини. Вперше відповідач ОСОБА_2 надав можливість позивачці ОСОБА_1 поспілкуватися із дочкою 02 травня 2021 року, однак тільки по телефону, що тривало близько тридцяти секунд і примусив дочку припинити спілкування з нею. Наступного разу дозволив їм поспілкуватися також по телефону приблизно через місяць. Всього ОСОБА_1 спілкувалася з дочкою по телефону три рази і без відеозв`язку. Коли ОСОБА_1 запитує дочку чи скучила дитина за нею, або де дитина проживає, то відповідач одразу ж без попередження припиняє їх спілкування. Коли позивачка приїздила для зустрічі з дитиною до міста Черкаси, то відповідач повідомив, що дитина відпочиває і не дозволив їм зустрітися.

Посилаючись на те, що позивачка ОСОБА_1 має можливість забезпечити належні умови для проживання малолітньої дочки ОСОБА_4 , а також її фізичний та духовний розвиток, ніколи не ухилялася від належного виконання батьківських обов`язків, ніколи не вела аморальний спосіб життя, не вживає спиртних та наркотичних засобів, просили визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір`ю. Стверджувала, що її відсутність у житті малолітньої дочки ОСОБА_4 вкрай негативно впливає на формування і розвиток дочки. Відповідач ОСОБА_2 усунувши її примусово від виконання батьківських обов`язків по відношенню до їх спільної дитини чинить протиправні дії, що є наслідком страждань дитини. Відповідач ОСОБА_2 , як батько не може самостійно забезпечити повноцінний розвиток дочки, а вона в свою чергу, як мати ніколи не буде заперечувати щодо його спілкування з дочкою. Зазначені відповідачем у зустрічній позовній заяві обставини позивачка ОСОБА_1 не визнає, оскільки за час їх спільного проживання з ОСОБА_2 кожен із них належним чином виконував батьківські обов`язки по відношенню до дочки і у вільний від роботи час відводили дитину до садочка та забирали, супроводжували до лікаря, спільно вирішували всі питання, які стосувалися забезпечення та виховання дочки, її розвитку. Не визнає ОСОБА_1 також надані відповідачем висновки психологів складені фахівцями за результатами психологічного обстеження їх з відповідачем малолітньої дочки, оскільки їх дочка є малолітньою, занадто тривалий період часу не спілкується з матір`ю, обстеження були проведені без її участі, а також за умови відстуності її спілкування з дочкою. ОСОБА_1 заперечувала будь-яку не коректну поведінку з її боку по відношенню до дитини, стверджувала, що між нею та дочкою, а також її батьками були добрі відносини. Наразі відповідач вчиняє всі можливі дії щоб недопустити її до участі у спілкуванні з дочкою взагалі. Щодо ухилення ОСОБА_1 від виконання судового наказу про стягнення з неї на користь позивача аліментів на утримання дочки, то вона тривалий період часу не була обізнана про його видачу, на час розгляду справи зазначений наказ скасований, вона - ОСОБА_1 виключена з реєстру боржників, про що відомо відповідачу. Також вказала, що вона відсилає поштою, а при зустрічах з відповідачем ним передає для дочки подарунки, речі необхідні, іграшки для її розвитку та книжки.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації підтримала письмові пояснення Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації щодо заявлених спорів про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 - з матір`ю ОСОБА_1 та батьком ОСОБА_2 .

Так, зі змісту письмових пояснень Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації встановлено, що з подружжям ОСОБА_9 було проведено профілактичну роботу Голосіївським районним в місті Києві Центром соціальних служб за заявою ОСОБА_1 від 02.03.2020 року щодо вчинення ОСОБА_2 відносно неї психологічного та фізичного насильства. У квітні 2020 року ОСОБА_1 разом із малолітньою дочкою переїхала проживати до батьків за адресою: АДРЕСА_1 , кімнати 7,8.. 02.04.2020 року ОСОБА_1 зверталася до Служби з заявою про вчинення щодо неї домашнього насильства, а також до органів поліції з приводу погроз та завдання їй тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , однак провадження за її заявами закриті. 08.05.2020 року ОСОБА_1 зверталася до Служби у Справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації з заявою про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 2016 року народження з нею та складання графіку побачень дитини з батьком, а 23.06.2020 року з заявою про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною звернувся ОСОБА_2 29.05.2020 року працівником Служби проведено обстеження житлово-побутових умов проживання дитини з матір`ю та з`ясовано, що умови для проживання, виховання та розвитку дитини створено належним чином, відповідно до інформації Голосіївського районного в місті Києві Центру соціальних служб від 10.06.2020 року №100/09/10-534 проведено оцінку потреб сім`ї за місцем проживання матері і дитини та встановлено, що малолітня ОСОБА_3 , 2016 року народження проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 , та бабусею ОСОБА_5 , і дідусем, ОСОБА_10 . Потреби дитини задовольняються у повному обсязі, мати належним чином виконує свої обов`язки та має достатньо високий рівень батьківського потенціалу. ОСОБА_1 надала підтверджуючі документи, що на обліку психіатра та нарколога не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягується, судимості не має та в розшуку не перебуває. Представниками Служби також проведено обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 та встановлено, що на момент обстеження ОСОБА_2 проживав у квартирі один, в квартирі чисто, охайно є необхідні меблі та техніка, створено належні умови для проживання дитини. ОСОБА_2 також надав підтверджуючі документи, що на обліку нарколога та психіатра не перебуває, не знятої чи не погашеної судимості не має. У період часу з квітня по червень 2020 року до Служби надходили численні звернення батьків малолітньої ОСОБА_11 щодо спірних питань виховання та їх спілкування з дитиною. Мати дитини ОСОБА_1 не мала німіру перешкоджати батькові у спілкуванні з дочкою, про що свідчили її обгрунтовані пропозиції щодо побачень батька з дитиною. Службою неодноразово викликалися батьки, проводилася роз`яснювальна та медіаційна робота, родина направлялася для проведення роботи з психологом. 07.07.2020 року в приміщенні Служби та за участі фахівців Служби ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підписали спільний документ щодо участі кожного з них у вихованні дочки та спілкування з нею. Цього ж дня мати, ОСОБА_1 відпустила дитину на прогулянку з батьком за умови, що він поверне дитину о 21 00 год. за місцем її проживання, однак батько дитину не повернув, самовільно змінив місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , не надав можливості ОСОБА_1 контактувати та спілкуватися з дитиною, не повідомив про місце перебування дочки, стан її фізичного та психологічного здоров`я. 17.07., 07.08., 01.10. та 26.11. 2020 року працівники Служби здійснювали виїзди за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , проте двері квартири ніхто не відчиняв, зі слів консьєржів було встановлено, що ОСОБА_2 з дитиною не проживає за цією адресою, більше року квартира здається в оренду. Спеціалісти Служби у справах дітей Черкаської міської ради 14.07. та 22.11.2020 року проводили обстеження житлово-побутових умов за адресою: АДРЕСА_5 , якими було встановлено, що на момент відвідування квартири умови для проживання та перебування малолітньої ОСОБА_3 є належними, однак інформація про присутність дтини за вказаною адресою відсутня.

Відповідно до інформації Голосіївського районного в місті Києві Центру соціальних служб, під час роботи з родиною ОСОБА_9 було залучено до консультацій психолога батьків та проведена роз`яснювальна робота. Безпосередньо була проведена робота з батьком та звернуто його увагу на функції сім`ї, роз`яснено потреби дитини та особливості дошкільного віку, роль батька у вихованні малолітньої дитини та прив`язаність до матері. Неодноразово були проведені бесіди з батьком спрямовані на конструктивне вирішення конфліктів між подружжям, не порушуючи прав дитини, а також недопустимість маніпулювання дитиною та залучення дитини до конфліктів дорослих, однак батько на коментарі фахівців не реагував та не виконував рекомендації щодо конструктивного рішення та домовленості між подружжям. Під час вжиття фахівцями центру заходів для встановлення місця знаходження малолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_2 відповів, що він проживає в Україні, в категоричній формі відмовився повідомляти адресу проживання з дочкою, зухвало спілкувався та в категоричній формі відмовився від консультацій психолога.

Посилаючись на те, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають грунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, неможливість здійснення батьківських прав всупереч інтересам дитини, відповідно наявність факту різкого розірвання батьком зв`язку матері та дитини, тривалий час переховування дитини від матері свідчить про грубе порушення ОСОБА_2 прав малолітньої ОСОБА_4 на спілкування з обома батьками, що не може не відображатися на психічному здоров`ї дитини. З урахуванням наявних матеріалів, та їх аналізу, саме за той час, коли малолітня дитина проживала на території Голосіївського району, Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації вважає за доцільне підтримати позовні вимоги ОСОБА_1 та визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір`ю, що у повній мірі буде відповідати інтересам дитини.

Заслухавши учасників судового розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Виконавчий комітет Черкаської міської ради (орган опіки та піклування) про визначення місця проживання дитини з батьком, дослідивши наявні докази в матеріалах справи, суд доходить до висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір`ю, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком необхідно відмовити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 25 лютого 2016 року вступили до шлюбу, який був зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції, актовий запис №292, що підтверджено копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ( том №1 а.с. 76).

Від шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , мають дочку ОСОБА_3 , котра народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , з приводу чого 11 травня 2016 року складено актовий запис №675 Голосіївським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ( том №1 а.с.77).

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 листопада 2020 року шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано (том №1 а.с. 245-246).

Як видно зі змісту рішення суду про розірвання шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , суд дійшов до висновку про необхідність задоволення заявленого позову ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, оскільки судом було встановлено, що сторони припинили спільне проживання, проживають окремо, з моменту припинення їх спільного проживання будь-яких дій на збереження шлюбу не вчиняли.

Під час спільного проживання однією сім`єю подружжя ОСОБА_9 проживало за адресою: АДРЕСА_3 .

З 01 квітня 2020 року сторони у справі проживають окремо, позивачка ОСОБА_1 та малолітня дочка ОСОБА_3 проживали за адресою: АДРЕСА_1 , кімнати №№ 7,8 ( том №1 а.с.80, 91).

Звертаючись до суду з позовом, про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір`ю, позивачка ОСОБА_1 вказала, що між нею та батьком дитини - ОСОБА_2 мав місце спір щодо місця проживання дитини, останній погрожував їй відібрати у неї дитину, позбавити її батьківських прав, а тому 07.05.2020 року вона звернулася до Центру надання адміністративних послуг Голосіївського району з заявою до Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, а 07.07.2020 року ними було підписано спільні пропозиції до графіку по заяві відповідача, у присутності інспекторів Служби усно домовились, що батько візьме дитину на прогулянку на дві години і поверне її до фактичного місця проживання матері, однак відповідач не виконав домовленості, дитину не повернув матері і з цього ж часу позбавляє ОСОБА_1 щодо будь-якої інформації про місце перебування дитини, її психологічний та фізичний стан, позбавив її спілкування з дитиною, участі у її вихованні.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Каменська Н.П., звертаючись до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , про визначення місця проживання дитини з батьком, вказала, що з 07.07.2020 року малолітня ОСОБА_3 проживає з батьком. Сторони у справі, після народження дитини проживали разом за адресою - АДРЕСА_3 . Коли ОСОБА_2 стало відомо про подружню зраду, ОСОБА_1 разом із малолітньою дочкою спонтанно переїхала проживати до своїх батьків, порушивши звичний уклад життя ОСОБА_4 , її почуття базової безпеки. Прикриваючи свій аморальний поступок, у заяві про розірвання шлюбу ОСОБА_1 повідомила суду неправдиву інформацію щодо здійснення домашнього насильства ОСОБА_2 відносно неї. ОСОБА_1 не виконує судове рішення щодо стягнення з неї на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки, що свідчить про її неспроможність належним чином забезпечити утримання дочки ОСОБА_4 . Також вказала, що під час проживання малолітньої ОСОБА_4 з матір`ю, у квартирі її батьків, ОСОБА_1 перешкоджала батьку спілкуватися з дочкою, та надала таку можливість тільки в день народження дочки. Проживання дитини сторін із матір`ю за місцем проживання батьків ОСОБА_1 є шкідливим для малолітньої ОСОБА_4 , оскільки позивачка працює, відповідно під час її відсутності дитиною займалася її бабуся ОСОБА_5 яка є неурівноваженою. Саме батько ОСОБА_2 займається вихованням та матеріальним забезпеченням дочки, має для цього всі можливості, позитивно характеризується, ОСОБА_4 має тісну, надійну прив`язаність до батька, який є її опорним об`єктом, а тому місце проживання малолітньої ОСОБА_3 має бути визначено з батьком.

Відповідно до частини другої, восьмої, дев`ятої статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Правилами статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» також встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватия про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України. Правилами статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Правилами частини четвертої статті 29 ЦК України встановлено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, а частиною першою статті 160 цього Кодексу визначено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Правилами статтей 7,13 СК України, частини четвертої статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та засосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді цієї категорії справ суди обов`язково застосовують конвенцію про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифіковану Україною 27 лютого 1991 року, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні від 11 липня 2017 року , заява №2091/13, у справі «М.С. проти України» Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Аналіз наведених норм права, зокрема й практика Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у спорі, а вже тільки потім права батьків.

Правилами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, котрий подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обгрунтованим, суперечить інтересам дитини.

За даними матеріалів справи, відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 , звертаючись 31.05.2021 року до суду з зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини з ним за адресою: АДРЕСА_5 залучив до участі за заявленими ним позовними вимогами в якості третьої особи Виконавчий комітет Черкаської міської ради (як орган опіки та піклування).

16 червня 2021 року суд постановив ухвалу про прийняття до провадження у справі зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком та об`єднання з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини. При цьому суд зобов`язав відповідача ОСОБА_2 надіслати третій особі Виконавчому комітету Черкаської міської ради (органу опіки та піклування) копію постановленої ухвали, а також зустрічного позову та доданих до нього документів.

Тільки 08.11.2021 року сторона відповідача та позивача за зустрічним позовом надіслала на адресу третьої особи Виконавчого комітету Черкаської міської ради (органу опіки та піклування) копію зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком за адресою: АДРЕСА_5 з доданими до неї документами, що була отримана останнім 11.11.2021 року (а.с.148-150,151 том №3).

Станом на час закриття підготовчого провадження, третя особа за первісним позовом Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації та третя особа за зустрічним позовом Виконавчий комітет Черкаської міської ради (орган опіки та піклування) відповідно до вимог ст. 19 СК України свої висновки щодо розв`язання заявленого сторонами у справі спору суду не надали.

Закриваючи підготовче провадження у справі, судом було зобов`язано Службу у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації подати до суду висновок щодо розв`язання заявленого спору, а також повідомлено Виконавчий комітет Черкаської міської ради про можливість подання до суду такого висновку до початку судового розгляду справи по суті.

Постановою Кабінету Міністрів України №866 від 24.09.2008 року «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», а саме пунктом 74 визначено, що під час розгляду судом спорів між батьками щодо виховання дитини районна, районна у місті Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади подає суду письмовий висновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їх спілкування, складений на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей в результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються зазначеної справи.

Як встановлено судом, спеціалістами Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації 29 травня 2020 року і 02 липня 2020 року та Службою у справах дітей Черкаської міської ради 23 жовтня 2020 року і 24 травня 2021 року було обстежено умови проживання малолітньої ОСОБА_3 , як за адресою: АДРЕСА_1 , кімнати №№7,8 і АДРЕСА_3 так і за адресою: АДРЕСА_5 .

Судом також встановлено , що на розгляді Служби у справахї дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації перебували заяви ОСОБА_1 і ОСОБА_2 щодо визначення порядку та способу кожного з батків у вихованні малолітньої ОСОБА_3 . За участі спеціалістів цієї служби батьки ОСОБА_3 07.07.2020 року досягли згоди, щодо порядку і способу участі кожного із них у вихованні їх спільної дитини, після чого, цього ж дня о дев`ятнадцятій годині ОСОБА_1 дозволила ОСОБА_2 поспілкуватися з дочкою за умови, що він поверне дитину до їх місця проживання до двадцять першої години, однак ОСОБА_2 свого зобов`язання повернути дитину не виконав, без згоди матері дитину не повернув, позбавив останню в будь-якому спілкуванні з дитиною.

Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, будучи учасником розгляду справи не забезпечила подання висновку щодо розв`язання спору ОСОБА_1 у порядку передбаченому положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року №866, посилаючись на те, що на час розгляду справи дитина сторін у справі фактично не проживає на адміністртивній території Голосіївського району міста Києва, а обмежилася тільки своєю думкою, що з огляду на встановлені спеціалістами служби обставини, за час роботи з родиною ОСОБА_12 у справах дітей та сім`ї вважає, що місце проживання малолітньої ОСОБА_3 має бути визначено з матір`ю.

Третя особа за зустрічним позовом ОСОБА_2 - Виконавчий комітет Черкаської міської ради (як орган опіки та піклування), будучи належним чином обізнаним про перебування у провадженні Голосіївського районного суду справи за позовом ОСОБА_2 щодо визначення місця проживання його малолітньої дочки з ним за адресою - АДРЕСА_5 , а також про судові засідання призначені у справі на 12.11., 20.12. та 28.12.2021 року з будь-якими клопотаннями до суду не зверталися, в судові засідання не забезпечували явку представника, висновок щодо розв`язання спору до суду не подали.

Наразі, приймаючи до уваги, що з 07.07.2020 року малолітня дитина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 за рішенням батька позбавлена можливості спілкування з матір`ю, що на переконання суду є психотравмуючим фактором для дівчинки такого віку, вжиті судом заходи забезпечення позову у спосіб надання матері дитини спілкуватися з дівчинкою з метою забезпечення збереження їх контакту не виконуються відповідачем ОСОБА_2 , а матеріали справи містять підтвердження про проведення Службою у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації та Службою у справах дітей Черкаської міської ради роботи необхідної для вирішення заявлених спорів, а також наявність у суду права не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обгрунтованим або суперечить інтересам дитини, суд визнав за можливе розглянути справу щодо спору батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу місця проживання їх малолітньої дитини за відсутності висновку органу опіки та піклування за міцем фактичного проживання малолітньої дитини щодо розв`язання такого спору, оскільки зазначені служби не вжили належних заходів для забезпечення надання відповідними органами опіки та піклування необхідних для суду висновків щодо розв`язання заявленого спору, на думку суду такі дії є на шкоду інтересам малолітньої дитини та її ж психічному здоров`ю, котра тривалий період часу позбавлена спілкування з матір`ю, таке рішення суду буде відповідати саме інтересам малолітньої дитини.

Так, за даними актів обстеження умов проживання малолітньої ОСОБА_3 , 2016 року народження встановлено, що:

за адресою - АДРЕСА_1 , кімнати №№7,8 умови проживання створені належним чином, в квартирі зроблений сучасний ремонт, наявна побутова техніка, меблі, чисто, прибрано, охайно. Дитина забезпечена всім необхідним. Для виховання та розвитку дитини створені такі умови: виділена спальна кімната, речі, іграшки та книжки розвиваючі, фарби, олівці, стіл та стілець, шафа для речей, речі відповідають віку та сезону (а.с.91 том №1);

за адресою - АДРЕСА_3 , в квартирі чисто, охайно, є всі необхідні меблі та техніка для ведення домогосподарства. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: у дитини є окреме ліжко, стіл, речі та іграшки відповідно віку та статі дитини. Умови для проживання дитини створені належним чином (а.с.92 том №1);

за адресою - АДРЕСА_5 станом на 23 жовтня 2020 року, умови проживання задовільні. Власник квартири громадянка ОСОБА_8 (бабуся). Помешкання умебльоване, в наявності необхідна побутова техніка, предмети домашнього вжитку. Кухня та санвузол в задовільному стані. Для виховання та розвитку малолітньої ОСОБА_3 відведена окрема кімната (вітальня), де є диван-книжка, шафа, сервант, дитячі іграшки, крісло, акваріум. Є місце для ігор та відпочинку. Висновок - у квартирі АДРЕСА_6 створені належні умови для проживання та перебування малолітньої ОСОБА_3 (а.с. 41-42 том №2);

за адресою - АДРЕСА_5 станом на 24 травня 2021 року умови проживання в квартирі задовільні. Власник квартири громадянка ОСОБА_8 (баба). Помешкання мебльоване, в наявності необхідна побутова техніка, предмети домашнього вжитку, ОСОБА_13 та санвузол в задовільному стані. Для виховання та розвитку дитини створені такі умови: зі слів батька дитини ОСОБА_2 для малолітньої доньки ОСОБА_3 відведена окрема кімната, де є іграшки, диван, письмовий стіл, шафа для одягу. Є дитяча література, місце для ігор та відпочинку. Висновок - у квартирі АДРЕСА_6 створені належні умови для проживання малолітньої ОСОБА_3 (а.с. 43-44 том №2).

Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Голосіївського району міста Києва на запити про надання інформації відносно малолітньої ОСОБА_3 в межах повноважень повідомляло:

11.06.2020 року Службу у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, що дитина ОСОБА_3 2016 року народження, яка проживає з матір`ю за адресою: АДРЕСА_7 . Про життя, здоров`я малолітньої ОСОБА_3 турбуються - мати ОСОБА_1 та батько ОСОБА_2 . Дитина щеплена відповідно віку, на «Д» обліку не перебуває. Батьки виконують рекомендації лікаря, щодо призначення лікування, профілактичного огляду дитини. Дитина ОСОБА_3 відвідує ДУ №506, група «Оленка». Декларація на медичне обслуговування підписана 17.05.2018 з лікарем-педіатром КНП «ЦПМСД №2» Голосіївського району м. Києва ОСОБА_6 . (а.с.88 том №1);

23.04.2020 року адвокату ОСОБА_7 стосовно виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 , щодо виховання малолітньої доньки, ОСОБА_3 , 2016 року народження. Декларація на обслуговування дитини укладена з лікарем ОСОБА_6 . Батько дитини ОСОБА_2 завжди супроводжував дитину на амбулаторний прийом до лікароя-педіатра за період знаходження на обліку (з народження) . Батько цікавиться станом здоров`я дитини, ретельно виконує рекомендації, надані лікарем щодо лікування, обстеження, вакцинації. (а.с. 76 том №2).

За даними відповіді закладу дошкільної освіти №506 наданої 07.05.2020 року на адвокатський запит адвоката Каменської Н.П., з приводу виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 щодо виховання доньки ОСОБА_3 було повідомлено, що - дитина відвідує заклад дошкільної освіти № 506 Голосіївського району міста Києва з 1 вересня 2019 року. За період відвідування дитиною закладу дошкільної освіти, зі слів вихователів групи, яку відвідує ОСОБА_3 , тато ОСОБА_14 часто приводить та забирає доньку з садочка, завжди цікавиться як ОСОБА_4 провела день в групі з однолітками, якою вона була на заняттях під час навчально-виховного процесу. Донька завжди з радістю та посмішкою зустрічає тата, батько при зустрічі з працівниками закладу освіти проявляє свою чоловічу тактовність, вихованість та уміє знаходити рішення, які виникають у розмові. (а.с.77 том №2).

Щодо даних про особу позивачки ОСОБА_1 , то: ТОВ «АЗК» 17.03.2021 року видало довідку з приводу того, що ОСОБА_1 з 02.09.2013 року дійсно працює в товаристві та обіймає посаду бухгалтера, за період з липня 2020 року і по лютий 2021 року включно нарахований дохід склав 40 300, 00 гривень, а також характеристику відповідно до якої остання за час роботи проявила себе, як відповідальна, цілеспрямована і висококваліфікована співробітниця, проявляє особисту ініціативу, бере активну участь в організації культурного дозвілля, серед колег користується заслуженим авторитетом, дисциплінарних стягнень не має; Медичним центром ТОВ «Клініка ім. Гальченко В.В.» 04 червня 2021 року було видано сертифікати - серії РРІ про проходження профлактичного наркотичного огляду ОСОБА_1 , відповідно до якого ознак наркологічних захворювань не виявлено, серії ААН про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів ОСОБА_1 , відповідно до якого психіатричної патології не виявлено; Департамент інформатизації МВС України довідку 21154464080320285611 на підтвердження того, що за обліками МВС України громадянка України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка міста Києва на території України станом на 03.06.2021 року до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (а.с.111,112,118,119 том №3).

Щодо даних про особу відповідача ОСОБА_2 , то: ОСОБА_2 має вищу освіту за спеціальністю «Правознавство»; з 02.10.2019 року є пенсіонером по інвалідності другої групи, інвалідність Армії, довічно; ПП «Медичний Центр «Звіробій» 06 серпня 2019 року видало сертифікати - серії 2РРР №892094 про проходження профілактичного норкологічного огляду ОСОБА_2 , відповідно до якого наркологічні протипоказання до провадження , до зберігання та використання травматичної зброї не виявлено, сіреї 2ААЛ №586530 про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів ОСОБА_2 , відповідно до якого психіатричні протипоказання до провадження, до зберігання та використання травматичної зброї не виявлено; Департамент інформатизації МВС України довідку 20347402550080214206 на підтвердження того, що за обліками МВС України громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженець Золотоноші Черкаської області на території України станом на 22.12.2020 року не знятої чи не погашеної судимості не має; заступником начальника управління начальником відділу управління захисту економіки у місті Києві ДЗЕ НПУ атестаційний лист ОСОБА_2 , відповідно до якого за період служби в органах внутрішніх справ та в займаній посаді зарекомендував себе позитивно, юридично грамотний, сумлінний та дисциплінований, проявляв принциповість і наполегливість, за характером спокійний, врівноважений, користується авторитетом та повагою серед особового складу, під час спілкування з громадянами ввічливий, тактовний, уважний (а.с.62,63,64,79,80,78,103 том №2).

З огляду на викладене, судом встановлено, що позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 за місцем свого проживання за адресою - АДРЕСА_1 , кімнати №№7,8 створила належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини, має стабільний дохід, позитивно характеризується за місцем роботи, не має наркологічної залежності, не страждає на психічне захворювання, до кримінальної відповідальності не притягувалася.

Так само судом встановлено, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 за місцем належного йому на праві власності житлового приміщення за адресою - АДРЕСА_3 створив належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини, за місцем його та дитини фактичного проживання за адресою - АДРЕСА_5 мають місце належніі умови для проживання малолітньої ОСОБА_4 , зі слів ОСОБА_2 для малолітньої дочки відведена окрема кімната де є іграшки, диван, письмовий стіл, шафа для одягу, є дитяча література, місце для ігор та відпочинку. ОСОБА_2 позитивно характеризувався за місцем служби, не має наркологічної залежності, не страждає на психічне захворювання, до кримінальної відповідальності не притягувався.

Інформація щодо розміру доходу відповідача ОСОБА_2 , останнім суду не надана.

Судом також встановлено, що батьки малолітньої ОСОБА_3 - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належним чином виконували свої обов`язки, щодо забезпечення здоров`я дитини та її фізичного розвитку, виконували обов`язки щодо матеріального забезпечення дитини , а також її духовного розвитку.

Надані суду відповідачем докази на підтвердження того, що саме він підписував декларацію на медичне обслуговування дочки ОСОБА_4 з лікарем - педіатром КНП «ЦПМСД №2», супроводжував дитину до лікаря - педіатра, оплачував перебування дитини у дитячому садочку, супроводжував її до дитячого садочку, не є підтвердженням, що позивачка ОСОБА_1 ухилялася від виконання обов`язку щодо забезпечення фізичного стану здоров`я дитини та її ж фізичного і духовного розвитку, матеріального забезпечення з огляду на наступне.

Як видно зі змісту відповіді наданої 17.04.2020 року Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Голосіївського району міста Києва на адвокатський запит адвоката ОСОБА_2 - ОСОБА_7 , зазначене підприємство повідомляє, що декларація на обслуговування дитини укладена з лікарем ОСОБА_6 , батько дитини ОСОБА_2 завжди супроводжував дитину на амбулаторний прийом до лікаря-педіатра за період знаходження дитини і по час надання відповіді. Батько цікавиться станом здоров`я дитини, ретельно виконує всі рекомендації (а.с.76 том №2).

З відповіді наданої 11.06.2020 року цим же Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Голосіївського району міста Києва на запит Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації встановлено, що про життя та здоров`я малолітньої ОСОБА_3 , 2016 року народження турбуються мати ОСОБА_1 та батько ОСОБА_2 . Батьки виконують рекомендації лікаря, щодо призначення лікування, профілактичного огляду дитини (а.с.88 том №1).

07.05.2020 року директор закладу дошкільної освіти №506 Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації на запит адвоката Каменської Н.П. повідомляє інформацію тільки щодо виконання своїх батьківських обов`язків по відношеннню до малолітньої ОСОБА_4 її батьком ОСОБА_2 (а.с. 77 том №2).

Так, зміст наданих доказів відповідачем ОСОБА_2 щодо належного виконання ним батьківських обов`язків містить дані щодо виконання саме ОСОБА_2 батьківських обов`язків, оскільки витребовуючи такі докази представник відповідача запитувала інформацію тільки щодо батька, а витребувана інформація Службою у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації щодо виконання батьківських обов`язків батьками малолітньої ОСОБА_3 містить позитивну інформацію щодо обох батьків.

Наразі, суд обгрунтовано приходить до висновку, що обоє батьків малолітньої ОСОБА_3 належним чином виконували свої обов`язки щодо забезпечення фізичного і духовного розвитку дитини.

Досліджені судом: квитанції щодо платежів вчинених ОСОБА_2 за харчування малолітньої ОСОБА_3 та перебування у дитячому садочку за період з листопада 2019 року і по березень 2020 року (а.с. 91-96 том №2); декларація №0000-395Х-595М про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу за даними якої ОСОБА_2 , як законний представник ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 підписав декларацію з лікарем ОСОБА_6 17.05.2018 року (а.с.65-66 том № 2); договір №301/04-16 про зберігання біологічного матеріалу укладений 16 квітня 2016 року ТОВ «Інститут клітинної терапії» з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (а.с.67-72 том №2); поліс основного страхування життя №ІЮ1100212 від 11.07.2016 року, поліс додаткового страхування життя №ІЮ1100213 від 11.07.2017 року, поліс страхування життя за програмою «Доктор ТАС» №ДТ1104335 від 11.12.2019 року за даними яких ОСОБА_2 було застраховано життя та здоров`я дочки ОСОБА_3 а ПрАТ «Страхова компанія «ТАС» (а.с.236-237 том №1).

Досліджені судом, зазначені вище докази свідчать, що підписання декларації про вибір лікаря, який буде надавати медичну допомогу дитині ОСОБА_3 , оплата перебування дитини ОСОБА_3 у дошкільному навчальному закладі, укладення договору про зберігання біологічного матеріалу, договорів страхування життя та здоров`я дитини ОСОБА_3 вчинялося батьками малолітньої ОСОБА_4 під час перебування їх у зареєстрованому шлюбі, що свідчить про те, що зазначені дії вчинялися зі згоди обох батьків дитини, такі дії вчинялися зі спільного сімейного бюджету, а тому є підставою для висновку суду, що і позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 і відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 належним чином виконували свої батьківські обов`язки щодо їх спільної дочки ОСОБА_3 .

Не можуть бути прийняті судом до уваги, як доказ невиконання ОСОБА_1 - позивачкою за первісним позовом і відповідачкою за зустічним позовом обов`язку щодо виконання останньою обов`язку матеріального забезпечення дочки ОСОБА_3 , а саме: судовий наказ виданий 04.08.2020 року Голосіївським районним судом міста Києва на стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 а також розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за цим же судовим наказом, відповідно до якого загальний розмір заборгованості станом на 01.03.2021 року становить 6 659, 46 грн. (а.с.84,85 том №2), оскільки відповідачем за первісним позовом і позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 не надано суду належного та допустимого доказу на підтвердження того, коли ОСОБА_1 отримала копію цього ж судового наказу і його звернення до примусового виконання.

Не підлягають оцінці суду, надані сторонами у справі на підвердження зазначених обставин, як підстав для заявлених позовів висновки експертних досліджень та довідки щодо зафіксованих тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію кримінальних проваджень, копії протоколів показань свідків у кримінальних провадженнях з огляду на те, що зафіксовані тілесні ушкодження не є підтвердженням того ким вони були завдані, реєстрація в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань кримінальних проваджень не є підтвердженням вчинення кримінального правопорушення, а докази в кримінальних провадженнях здобуті органом досудового розслідування до отримання ними ж оцінки суду за результатами судового розгляду кримінальних проваджень не є належними та допустимими доказами в цивільній справі.

Що ж стосується наданих представником відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом - адвокатом Каменською Н.П. доказів на спростування зазначених позивачкою в обгрунтування первісного позову обставин з приводу вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо неї, а саме постанов за результатами розгляду суддею адміністративних протоколів відносно ОСОБА_2 за ознаками правопорушень, передбачених частиною першою статті 173-2 КУпАП, а також постанови слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві Ольшевського С.В. від 22.05.2020 року про закриття кримінального провадження №12020100010000243 відомості про яке були внесені до Єдиного державного реєстру досудового розслідування 03.04.2020 року за заявою ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, то вони також залишаються поза увагою суду з огляду на таке.

Відповідно до правил частини шостої статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Факт вчинення одним із батьків домашнього насильства та кримінального правопорушення стосовно іншого є тими іншими обставинами, що мають істотне значення котрі відповідно до правил статті 161 СК України мають бути взяті судом до уваги при вирішенні спору щодо місця проживання дитини.

Проте, як видно зі змісту постанови у справі №752/5872/20 провадження №3/752/3276/20 прийнятої суддею 27 травня 2020 року за результатами розгляду адміністративної справи щодо притягнення до відповідальності ОСОБА_2 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, якою провадження у справі закрито з підстав відсутності як самої події, так і складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_2 , зазначена адміністративна справа була розглянута судом за відсутності потерпілої ОСОБА_1 , чим останню було позбавлено можливості доведення перед судом факту вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо неї та обставин за яких його було вчинено (а.с.215-217 том №1).

Постановою у справі №752/6781/20, провадження №3/752/3800/20 прийнятою суддею 27 травня 2020 року за результатами розгляду адміністративної справи щодо притягнення до відповідальності ОСОБА_2 за ознаками адміністративного правопорушення , передбаченого ч.1 ст. 173-20 КУпАП, провадження закрито. Зі змісту цієї постанови встановлено, що ОСОБА_1 була присутньою під час розгляду цієї справи, надала пояснення щодо обставин вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, однак суд встановив, що за фактом подій, які зазначені в протоколі, відносно ОСОБА_2 внесені відомості до ЄРДР за №12020100010002343 за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 і на час розгляду справи здійснюється досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні (а.с.218-220 том №1) .

Як видно зі змісту постанови слідчого від 22.05.2020 року про закриття кримінального провадження№1202010001000243 відомості про яке були внесені до Єдиного державного реєстру досудового розслідування 03.04.2020 року за заявою ОСОБА_1 з приводу того, що ОСОБА_2 наніс їй тілесні ушкодження провадження закрито, оскільки не було встановлено причинно-наслідкового зв`язку між діями та наслідками, а саме не було встановлено свідків та очевидців даної події (а.с.50 том №2).

Так, з огляду на викладене судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мають спір з приводу визначення місця проживання їх спільної дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

За даними довідки, виданої 11.06.2020 року №0520 Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Голосіївського району міста Києва, дитина ОСОБА_3 , 2016 року народження щеплена відповідно віку, на «Д» обліку не перебуває відвідує ДП №506, група «Оленка» (а.с.88 том №1);

09 грудня 2021 року працівники Служби у справах дітей Черкаської міської ради спілкувалися з малолітньою ОСОБА_3 , яка повідомила, що займається акробатикою, малюванням, танцями, ходить на підготовчі курси до школи, займається з репетитором англійською. На час спілкування дівчинка була в гарному настрої, охоче відповідала на питання (а.с.208,209-212 том №3).

Отже, у суду є підстави для висновку, що дитина сторін у справі має стабільний стан здоров`я, відповідно до свого віку соціально адаптована.

На підтвердження зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком, представником останнього - адвокатом Каменською Н.П. було надано висновок фахівця за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) складений за зверненням її батька ОСОБА_2 , 12 жовтня 2020 року ОСОБА_16 кандидатом психологічних наук за спеціальністю медична психологія, спеціалістом вищої категорії з метою визначення характеру прив`язаності дитини до батька та матері для визначення місця проживання дитини та висновок за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за звернення її батька ОСОБА_2 . 14 квітня 2021 року ОСОБА_17 , завідувачем кафедрою психології Навчально-наукового інституту міжнародних відносин і соціальних наук ПрАТ «Вищий навчальний заклад» МАУП, психотерапевтом, Членом Асоціації психоаналітичної психотерапії, Членом Міжнародної школи групової психотерапії, кандидатом психлологічних наук з метою встановлення: психофізіологічних та індивідуальних особливостей дитини; оцінки психоемоційного розвитку дитини; сприйняття донькою конфліктної ситуації в родині; особливостей взаємодії батьків з дитиною (а.с.22-40 том №2)

За результатами проведених 12.10.2020 року та 14.04.2021 року психологічних обстежень дитини ОСОБА_3 фахівцями були зроблені висновки, що: ОСОБА_3 постраждала від психотравмівних чинників, які вона пов`язує зі своєю матір`ю, поведінка матері є проявом психологічного та фізичного насильства, недбалого ставлення до життєво важливих потреб дитини, які забезпечують відчуття базової безпеки і повноцінний, здоровий особистісний розвиток. У ОСОБА_3 спостерігаються наслідки травмісних впливів на неї (страх, тривога) з боку матері, які потребують психологічного супроводу та негайного усунення можливості повторного перебування дитини у травміних для неї обставинах. ОСОБА_3 має тісну, надійну прив`язаність та позитивну прихильність до батька, який є її опорним об`єктом і якого вона чітко пов`язує з відчуттям захищеності та безпеки, уникаючу прив`язаність до матері. Ця тендеція пов`язана з тим, що ОСОБА_3 намагається відсторонитися від матері, оскільки вона становить для неї загрозу психологічного, фізичного насильства та повторного травмування, крім того, ситуація ускладнюється тим, що позитивний психоемоційний контакт, безпечна , надійна прив`язаність дитини до матері порушені. ОСОБА_3 , проживаючи з батьком, знаходиться в соціальному та психологічному середовищі, яке є для неї безпечним і сталим. Встановлено, що примусове відібрання дитини від батька є неможливим без завдання дитині значної психологічної травми. Врахувати бажання дитини при вирішенні питання про графік, можливість/неможливість контакту, спілкування з матір`ю, оскільки воно носить ознаки її особистих вражень та переконань і не є результатом навіювання чи маніпулювання свідомістю дитини. Не допустити повторного травмування ОСОБА_4 через недбале ставлення, ігнорування її життєво важливих потреб, порушення відчуття безпеки дитини, примусовий контакт і спілкування, раптове відібрання її від батька, який є для неї опорною фігурою; у ОСОБА_4 спостерігаються наслідки психологічної травми у вигляді - лякливості, зайвої обережності, це свідчить про психотравматичний вплив пов`язаний з матір`ю, який потребує психологічної підтримки, психологічної корекції і уникнення ситуації повторної травматизації. Встановлено, що поведінкові прояви матері до ОСОБА_4 носять деструктивний характер з ознаками психологічного та фізичного насильства. Мама ОСОБА_4 проявляє - словесну образу, байдужість, погрози, демонстрацію нелюбові, ворожість, штовхання, приниження її людської гідності, що несуть пряму загрозу втрати відчуття безпечності, захищеності, що може ускладнити особистісний розвиток ОСОБА_4 . Сказане ОСОБА_4 , під час психологічного дослідження, не є нав`язаним зі сторони, оскільки вона чітко висловлює та описує свої думки. ОСОБА_4 має відчуття захищеності і безпеки, міцний, надійний емоційний зв`язок з боку свого батька. Відібрання ОСОБА_4 від батька спричинить нанесення ушкодження психічному здоров`ю ОСОБА_4 та відбудеться пряма загроза підкріплення вже існуючого психічного травмування. Примусове здійснення зустрічей з матір`ю є неприпустимим, оскільки це культивуватиме в дитині почуття власної неповноцінності та спричинить страждання, не зворотні паталогічні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах. Оскільки з`ясовано, наявність факту скоєння стосовно ОСОБА_4 фізичного та психологічного насильства, дитина потребує допомоги, у вигляді - психологічного супроводу та проходження індивідуальних психокорекційних програм її емоційного стану.

Зазначені висновки фахівців за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_3 не можуть бути прийняті судом до уваги при вірішенні спорів щодо визначення місця проживання обстежуваної дитини з огляду на наступне.

Відповідно до правил статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є доказаи, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як видно зі змісту зазначених вище висновків фахівців, останні зазначають про встановлені ними факти щодо фізичного та психологічного насильства по відношенню до малолітньої ОСОБА_4 , що вчинялося матір`ю дитини - ОСОБА_1 , і як наслідок на підставі цього роблять висновок про недопустимість відібрання дитини від батька і передачу її матері, а також недопустимість спілкування дитини з матір`ю без перехідного періоду. Обмеження зустрічей дитини з матір`ю. Фахівці також зазначають, що малолітня ОСОБА_3 потребує допомоги у вигляді психологічного супроводу та проходження індивідуальних, психокорекційних програм.

Так, заявлячи 26.05.2021 року зустрічні позовні вимоги про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 з її батьком ОСОБА_2 , представником позивача за цим позовом не зазначалося в їх обгрунтування про вчинення матір`ю ОСОБА_1 фізичного та психологічного насильства по відношенню до дочки, незважаючи на те, що зазначені висновки фахівців позивачем були отримані 12 жовтня 2020 року та 14 квітня 2021 року.

Крім того, у відзиві на позов ОСОБА_1 - представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Каменська Н.П. також не посилалася на вчинення позивачкою ОСОБА_1 фізичного та психологічного насильства по відношенню до малолітньої дочки ОСОБА_4 .

Сама позивачка ОСОБА_1 категорично заперечувала твердження спеціалістів - психологів щодо вчинення нею фізичного та психологічного насильства відносно дочки, не визнала зазначені висновки, посилаючись на те, що вони були складені за умови досить тривалої її відсутності у житті дитини та впливу на свідомість дитини тільки батька.

Незважаючи на висновки суду, щодо неналежності та недопустимості доказів, а саме зазначених вище висновків фахівців, суд не може залишити поза увагою ті обставини, що отримавши зазначені висновки фахівців за результатами психодіагностичного обстеження 12 жовтня 2020 року та 14 квітня 2021 року, що містили дані про завдання ОСОБА_1 малолітній ОСОБА_3 психологічних травм за наслідками вчинення фізичного та психологічного насильства та рекомендації щодо здійснення психологічної допомоги дитині з метою подолання наслідків психотравми, корекції несприятливих тенденцій особистісного розвитку та необхідності надання дитині допомоги у вигляді психологічного супроводу та проходження індивідуальних, психокорекційних програм, батько дитини не вжив ніяких заходів з цього приводу, крім того відмовився від пропозицій Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації отримати допомогу психолога в розв`язанні наявного у нього з матір`ю дитини спору.

Як видно зі змісту спільних пропозицій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на ім`я начальника Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, до заяви ОСОБА_1 щодо участі кожного з батьків у вихованні малолітньої ОСОБА_3 , котрі були підписані 07.07.2020 року, способи участі батьків у вихованні дитини та проведення з нею часу відповідали інтересам дитини та кожного з батьків (а.с.46-48 том№;1).

Проте, саме після підписання зазначених спільних пропозицій, скориставшись можливістю спілкування з дитиною без присутності матері, батько дитини ОСОБА_2 з 07.07.2020 року різко припинив зв`язок малолітньої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю без будь-яких мотивів в обгрунтування такого його рішення.

Судом встановлено, що з цього ж часу дитина і мати не мали жодної зустрічі, саме з вини батька, малолітня ОСОБА_4 позбавлена зв`язку з матір`ю без наяних для того будь-яких підстав визначених, як національним законодавством нашої держави так і нормами міжнародного права.

Будь-які докази, які б свідчили, про відсутність у матері малолітньої ОСОБА_3 - ОСОБА_1 батьківського потенціалу, або ж низький його рівень відповідачем та позивачем за зустрічним позовом - ОСОБА_2 суду не надані. Також відсутні будь-які докази щодо негативного впливу матері дитини на дитину, жорстокого поводження матері по відношенню до дитини, вчинення дій всупереч інтересам дитини або ж відсутності піклування про неї.

Проаналізувавши докази надані сторонами у справі, а також норми національного законодавства , міжнародного права, практику ЄСПЛ, а також керуючись внутрішнім переконанням, що такі дії відповідача ОСОБА_2 , а саме припинення з 07.07.2020 року зв`язку його малолітньої дочки з матір`ю є грубим порушенням прав у першу чергу дитини, оскільки зв`язок дитини з кожним із батьків відповідає якнайкращим інтересам дитини, такі дії батька суперечили інтересам дівчинки.

На думку суду, відсутність зв`язку малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка станом на 07.07.2020 року досягла віку чотирьох років і два місяці, з матір`ю, котра належним чином виконувала свої обов`язки і піклувалася про неї, завдає дитині значної психологічної шкоди та негативно впливає на формування її характеру, ставлення до матері та її майбутнього потенціалу материнства, підготовки дівчинки до самостійного життя та праці.

З огляду на встановлені обставини, щодо наміру позивачки ОСОБА_1 у досудовому порядку врегулювати питання щодо участі батька у житті дочки, умови спільних пропозицій підписані нею та відповідачем ОСОБА_2 07.07.2020 року щодо участі кожного з батьків малолітньої ОСОБА_3 у її вихованні свідчать про відсутність наміру матері дитини усунути батька від спілкування з дочкою.

Що ж стосується твердження відповідача ОСОБА_2 , що він вживав заходів для мирного врегулювання спору, надсилаючи позивачці пропозиції мирової угоди, не приймаються до уваги, оскільки надсилання пропозицій без вжиття заходів для їх розгляду, що зазначено позивачкою та підтверджено представником третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Голоміївської районної в місті Києві державної адміністрації міста Києва не може бути підтвердженням його наміру врегулювання спору щодо визначення місця проживання дитини мирним шляхом та вжиття заходів для цього.

Також, приймаючи до уваги, що з моменту припинення спільного проживання батьків дитини, а саме з 01.04.2020 року, ОСОБА_1 27 травня 2020 року надала можливість батьку поспілкуватися в її присутності з дочкою, пояснюючи це тим, що сприймає реальними погрози батька викрасти дитину, а також намір ОСОБА_1 врегулювати питання щодо зустрічей батька з дитиною та подальше викрадення 07.07.2020 року відповідачем дитини після підписання спільних пропозицій, суд не може погодитися з твердженнями відповідача ОСОБА_2 , що ОСОБА_1 чинила йому перешкоди у спілкуванні з дочкою.

Наразі, суд приходить до висновку, що припинивши будь-який зв`язок його малолітньої дочки ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_1 , батько дитини ОСОБА_2 діяв виключно в своїх інтересах і всупереч інтересам дитини та її матері ОСОБА_1 .

Отже, оцінивши всі докази в сукупності, приймаючи до уваги ставлення кожного з батьків до дитини - малолітньої ОСОБА_3 2016 року народження, стать дитини та її вік, зокрема і те, що житлово-побутові умови для проживання і розвитку дитини, які створені матір`ю є кращими ніж умови в яких наразі проживає дитина з батьком у місті Черкаси, наявність у матері стабільного доходу достатнього для утримання дочки, відсутність будь-яких обставин, які б давали підстави для висновку, щодо негативного впливу матері на дитину, вчинення будь-яких дій, які суперечили б інтересам дитини, порушення її права на спілкування з батьком, суд приходить до висновку про визначення місця проживання дівчинки з матір`ю.

Таке рішення суду, про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 2016 року народження з матір`ю буде відповідати якнайкращим інтересам дитини.

З огляду на наведені вище висновки на підставі яких ухвалюється рішення про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір`ю, а також аналізу доказів наданих відповідачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову про визначення місця проживання дитини з батьком, а відтак у задоволенні зустрічного позову суд вважає за потрібне відмовити.

Відповідно до правил статті 141 ЦПК України, суд покладає на відповідача ОСОБА_2 обов`язок відшкодувати ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору, вимоги про відшкодування інших судових витрат стороною не заявлялися.

На підставі викладеного, керуючись ст. 29 ЦК України, ст.ст. 19, 21, 24, 56, 104, 110, 112, 114, 180-183, 191, 141, 157, 160-162, 170, 159, 257, 263 СК України, Законом України "Про охорону дитинства", Конвенцією ООН про права дитини, ст.ст. 4, 5, 6, 12, 13, 18, 76,77,78,82, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

вирішив:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Виконавчий комітет Черкаської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано , набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції яким ухвалено оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення суду складено 18 квітня 2022 року.

Суддя К.Г. Плахотнюк