Справа № 755/7513/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Булгакової Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, -

у с т а н о в и в :

29.05.2020 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про визначення місця проживання дитини, у якому просить визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з його матір`ю - ОСОБА_1 .

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що сторони 05.06.2010 року зареєстрували шлюб. Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який постійно проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні. Спільне життя подружжя не склалось у зв`язку із чим до суду була подана позовна заява про розірвання шлюбу і до теперішнього часу сторони не дійшли згоди щодо місця проживання сина. Позивачка вважає, що син має проживати разом із нею в кв. АДРЕСА_2 , адже в квартирі створені всі необхідні умови для проживання, виховання та утримання дитини. Позивачка працює у ТОВ «Сінево Україна» на посаді сестри медичного відділення діагностичного центру і завдяки нормованому робочому дню має час відводити дитину до школи, займатись із ним вечорами, гуляти та іншим чином піклуватись про нього. Позивачка має стабільний самостійний дохід, у зв`язку із чим може в повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, задовольнити гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Позивачка постійно слідкує за станом здоров`я сина, займається його розвитком, виховує, піклується про нього, син постійно виявляє своє бажання жити з матір`ю в зв`язку із тим, що дуже прив`язаний до неї. Таким чином, проживання дитини разом з матір`ю відповідає інтересам хлопчика. Позивачка має можливість забезпечити дитині належні умови проживання, повною мірою займається його вихованням, чого відповідач забезпечити не в змозі. Позивачка вказує, що не чинитиме жодних перешкод для спілкування відповідача з сином та готова зі свого боку усіма силами сприяти тому, щоб дитина через розлучення батьків не була позбавлена піклування батька. Шкідливих звичок позивачка не має, за місцем роботи і проживання характеризується позитивно, добре відноситься до сина. При цьому, позивачка вважає, що відповідач не може дати дитині ні належного виховання та розвитку, ні матеріального забезпечення, оскільки на даний час відповідач не працює та не має достатнього постійного доходу, не може забезпечити нормальних, безпечних для здоров`я дитини умов проживання.

Ухвалою суду від 04.06.2020 року відкрите провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

17.06.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що більшість фактичних обставин справи у позові визначена вірно, однак спору про місце проживання дитини між подружжям не існує. Позивач вводить суд в оману зазначаючи, що сторони не дійшли згоди щодо місця проживання дитини. Коли стосунки між сторонами погіршились, дружина із сином переїхали і дружина без спору забрала всі речі, які вважала за потрібне. При цьому, відповідач сплачує аліменти на утримання дитини. Відповідач вказує, що неодноразово приходив за місцем проживання позивачки з сином, спілкувався з дитиною, гуляв із ним, а потім відводив дитину до матері, тобто спір про місце проживання дитини відсутній. Також відповідач зазначає, що в його квартирі є повністю облаштована кімната для сина і відповідач завжди готовий прийняти дитину та забезпечити їй нормальні умови проживання. Коли мати дитини дозволяє, саме у цій кімнаті відповідач із сином спілкуються та проводять час. Отже, коли син забажає, він зможе повернутись у кімнату і проживати в ній, але зараз спору про визначення місця проживання дитини не існує, адже відповідач розуміє на скільки важлива мати та її турбота для дитини у ранньому віці. Крім того, відповідач вказує, що в нього дійсно складне матеріальне становище, він втратив роботу, перебуває на обліку у центрі зайнятості та шукає роботу щоб мати можливість забезпечувати свого сина. Відповідач сподівається, що матеріальні труднощі колись закінчяться і він зможе достойно допомагати своєму синові. У позивача відсутні підстави для звернення до суду, спір щодо визначення місця проживання дитини відсутній. Відповідач зазначає, що не порушує право проживання свого сина разом з дружиною та визнає право дружини на проживання із нею дитини, поки син сам не визначиться зі своїм місцем проживання. Відповідач не оспорює право дружини на те, щоб син до десяти років проживав разом із нею, а надалі місце проживання дитини буде вирішуватись з огляду на положення ст. 160 СК України. Відповідач обіцяє самостійно не змінювати місце проживання малолітньої дитини та йому відомі всі правові наслідки протиправної поведінки когось з батьків при визначенні місця проживання малолітньої дитини. Відповідач запевняє, що дуже любить свого сина і не збирається завдавати йому шкоди. Відповідач жодним чином не заперечує фактичне проживання дитини разом з мамою, в будь-якому випадку для сина в квартирі за місцем проживання відповідача є облаштована кімната для його перебування чи проживання.

17.06.2020 року до суду надійшов зустрічний позов про встановлення порядку участі батька у вихованні дитини.

Ухвалою суду від 29.09.2020 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду із первісним позовом та вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

19.10.2020 року до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, у якому відповідачка за зустрічним позовом просила відмовити в задоволенні зустрічного позову посилаючись на те, що не чинить батьку перешкод у спілкуванні з сином і доказів протилежного позивачем за зустрічним позовом не подано.

Ухвалою суду від 05.01.2021 року витребувано від органу опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації письмові висновки щодо доцільності визначення місця проживання дитини разом з його матір`ю та щодо визначення способів участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Ухвалою суду від 05.01.2021 року закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 02.02.2022 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про встановлення порядку участі батька у вихованні дитини - залишено без розгляду у зв`язку з другою поспіль неявкою позивача за зустрічним позовом в судове засідання, ураховуючи належне повідомлення позивача за зустрічним позовом про час та місце розгляду справи та з огляду на відсутність заяв позивача за зустрічним позовом про розгляд справи за його відсутності.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явились, в матеріалах справи наявне клопотання позивача про розгляд справи без її участі, а також наявне клопотання її представника про розгляд справи без участі представника в зв`язку з його хворобою. Зі змісту клопотань вбачається, що позивачка та її представник підтримують вимоги позовної заяви та просять позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки та смс-повідомлення, причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання третьої особи про розгляд справи за відсутності представника.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши всі наявні у справі докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2010 року між сторонами у справі був зареєстрований шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 16).

Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 17).

Позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , а дитина зареєстрована за місцем реєстрації свого батька за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 18-19, 28).

За змістом характеристики на дитину за місцем навчання Центр дитячого дозвілля та розвитку «Бембі» від 19.02.2020 року, хлопчик дійсно відвідував заняття в період з 22.11.2019 року по 19.02.2020 року. На заняття дитину приводила мама. Вона цікавилась питаннями виховання, успішністю та інтересами дитини. Виявляла цікавіть до консультацій та рекомендацій вихователів, а також регулярно відвідувала батьківські конференції. Мати активно займалася вихованням сина. Батька дитини адміністрація закладу не бачила жодного разу. ОСОБА_3 поводив себе спокійно, стримано, слухав пояснення педагога, любив заняття з творчості та хореографії. Увага стійка, хлопчик активний, швидко реагує на навколишні події, допитливий. Програму виховання і навчання за основними областями засвоював добре, відповідно віку. ОСОБА_3 доброзичливий, відкритий, охоче грає з дітьми, підпорядковується правилам гри, в ігровій діяльності активний. Товариський, добрий, легко вступає в контакт з дітьми і дорослими. Переважає радісний настрій, дотримується правил елементарної ввічливості. Може проявляти ініціативу в наданні допомоги товаришам та дорослим. У взаєминах з однолітками проявляє вибірковість. Емоційно відгукується на переживання близьких дорослих, дітей, персонажів казок та історій. Концентрація уваги добре розвинена. Рухи впорядковані та гармонійні. Має чудову пам`ять. Основні риси характеру: уважність, доброзичливість, стриманість та доброта (а.с. 20).

Згідно відповіді медичного закладу №137 від 20.02.2020 року, дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває під наглядом лікарів КНП «ЦПМСД №2 Дніпровського району м. Києва» з 17.05.2018 року, з моменту заключення декларації з лікарем - педіатром. Супровід на амбулаторний прийом до медичного закладу та огляд вдома здійснювався виключно в присутності матері - ОСОБА_1 . Батько до медичного закладу із питаннями про стан здоров`я дитини не звертався (а.с. 21).

Відповідно до листа директора Дошкільного начального закладу (ясла-садок) №696 від 18.02.2020 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує дошкільний навчальний заклад з 02.11.2019 року. Супроводжує хлопчика із садочка та в садок мама ОСОБА_1 (зі слів вихователів). Дитина відвідує дитячий садок не регулярно (листопад - 6 днів; грудень - 6 днів; січень - 14 днів; лютий (станом на 18.02.2020р.) - 7 днів). За словами вихователів у дні відвідування дитина перебуває у закладі повний день. Батько ОСОБА_2 , не супроводжував ніколи дитину до садочка (зі слів вихователів). Станом на 18.02.2020 року працівники групи батька не бачили жодного разу (зі слів вихователів). Сплачені квитанції за харчування дитини в ДНЗ завжди надає мама (зі слів вихователів) (а.с. 22).

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії характеристики на позивачку від 27.02.2020 року за підписом менеджеру з персоналу та старшої медичної сестри ТОВ «Сінево Україна», позивачка дійсно працює у ТОВ «Сінево Україна» з 05.05.2010 року на посаді медичної сестри відділення діагностичного центру і в її обов`язки входить: якісно та своєчасно виконувати забір, прийом, зберігання та передачу біологічного матеріалу для лабораторних досліджень; зберігати у відповідності тест-системи та інші матеріали; використовувати тільки повірені засоби вимірювання та тест-системи; вести облікову та звітну медичну документацію відділення; докладати старшій медсестрі ВДЦ про факт неправильності забору, прийому, зберігання та невчасного передання біологічного матеріалу для лабораторних досліджень; передавати замовникові результати досліджень в установлений термін; забезпечувати санітарно-протиепідеміологічний режим у відділенні, проводити прибирання та дезінфекцію приміщень відділення. За час роботи ОСОБА_1 зарекомендувала себе, як сумлінний, відповідальний, уважний, доброзичливий працівник, який постійно працює над підвищенням свого професійного рівня, та сумлінно виконує покладені на неї обов`язки (а.с. 23).

Згідно довідки ТОВ «Сінево Україна» від 28.02.2019 року №84, позивачка з 05.05.2010 року займає посаду медичної сестри і її сукупний дохід за 2018 рік склав 143004,27 грн. (а.с. 24).

Згідно довідки ТОВ «Сінево Україна» від 12.11.2019 року №148, позивачка з 05.05.2010 року займає посаду медичної сестри і її сукупний дохід за десять місяців 2019 рік склав 168623,32 грн. (а.с. 25).

За змістом судового наказу Дарницького районного суду м. Києва від 17.12.2019 року у справі №753/22228/19 із відповідача на користь позивачки стягнуті аліменти на утримання малолітнього сина сторін у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на те більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18.11.2019 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 51).

Відповідно до висновку Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації №101-9655/02 від 20.12.2021 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі, який розірвано в серпні 2020 року рішенням Дарницького районного суду м. Києва. Мати дитини, ОСОБА_1 , мешкає разом з дитиною за адресою: АДРЕСА_2 , де для проживання, розвитку та навчання дитини створено належні умови. Працівниками служби у справах дітей та сім`ї райдержадміністрації обстежено житлово-побутові умови, про що складено відповідний акт від 02.07.2021 року. Встановлено, що зазначене житло з усіма комунальними зручностями, повноцінно оснащене меблями та побутовою технікою. В однокімнатній квартирі у ОСОБА_3 є окреме спальне місце, створено необхідні умови для проживання, навчання та розвитку дитини. Мати має стабільний дохід для утримання та забезпечення дитини. Батько дитини, ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , де для проживання, розвитку та навчання дитини створено належні умови. Працівниками служби у справах дітей та сім`ї райдержадміністрації обстежено житлово-побутові умови, про що складено відповідний акт від 20.07.2021 року. Питання щодо визначення місця проживання та участі матері, батька у вихованні дитини 11.11.2021 року розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини райдержадміністрації, на якому були присутні батьки дитини. Щодо визначення місця проживання дитини мати зазначила, що забезпечена житлом, має постійний дохід, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, слідкує за станом здоров`я сина, займається його розвитком, дитина дуже прив`язана до матері. Батько зазначив, що не заперечує щодо визначення місця проживання дитини з матір`ю. При цьому, ОСОБА_3 повідомив, що завжди готовий проживати разом з дитиною. На думку останнього, мати негативно налаштовує сина проти батька, чинить перешкоди у спілкуванні. Вивчивши матеріали справи, враховуючи рекомендації комісії (протокол від 11.11.2021 №21), з метою забезпечення прав та інтересів дитини райдержадміністрація як орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 156-157).

Стосовно посилань відповідача на те, що він не має заперечень з приводу проживання дитини з матір`ю і відповідно у справі відсутній предмет спору, суд встановивши обставини справи та оцінивши наявні у справі докази, зазначає наступне.

Під предметом спору розуміється певна матеріально/не матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Пороте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правом розпоряджатися предметом спору наділено лише позивача (ч.ч. 2, 3 ст. 49 ЦПК України), при цьому позивач не заявляв клопотання про відмову від позову чи закриття провадження з підстав відсутності предмета спору, а навпаки наполягав на вирішенні позовних вимог по суті та не визнає відсутності у справі предмету спору.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Отже, при наявності в провадженні суду спору про право, від розгляду якого позивач не відмовився, за результатами його вирішення суд повинен ухвалити рішення по суті спору, натомість закриття провадження у справі призводить до позбавлення позивача права повторного звернення до суду за захистом (ч. 2 ст. 256 ЦПК України).

Слід зазначити, що відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. При цьому, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч.ч. 2 та 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України можна дійти висновку, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

У справі «Bellet v. France», Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення прав особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Право на справедливий судовий розгляд також закріплено міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (частина 1 статті 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відсутність предмету спору не може ставитися в залежність від можливості самостійно врегулювати спір сторонами, а може бути пов`язане виключно з діями, які вже свідчать про врегулювання всіх спірних питань (Постанова Верховного Суду, справа № 404/251/17 від 03 травня 2018 року).

З огляду на все вище викладене, діючи в якнайкращих інтересах дитини в умовах розірвання шлюбу між батьками та їх фактичного окремого проживання, а також враховуючи, що докази дійсної відсутності предмету спору в розумінні положень ст. 76 ЦПК України стороною відповідача суду не надано, суд дійшов висновку, що підстави для закриття провадження у справі відсутні, а позов підлягає до задоволення.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до положень ст. 7 СК України, сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. Жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленими Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Статтею 8 СК України передбачено, що якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Згідно ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства (ст. 9 СК України).

За змістом ст. 13 СК України, частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, що регулюють сімейні відносини, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародному договорі України, укладеному в установленому порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом сімейного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Згідно ст.ст. 3, 4 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних та інших заходів для здійснення прав, визнаних у цій Конвенції.

Відповідно до положень ст. 18 СК України, кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: 1) встановлення правовідношення; 2) примусове виконання добровільно не виконаного обов`язку; 3) припинення правовідношення, а також його анулювання; 4) припинення дій, які порушують сімейні права; 5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права; 6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором; 7) зміна правовідношення; 8) визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу (ст. 141 СК України).

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (ст. 160 СК України).

Згідно ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачкою в повній мірі створено для дитини належні умови для виховання та розвитку: позивачка офіційно працевлаштована, має стабільний дохід; позитивно характеризується за місцем роботи; має місце проживання, яке належним чином облаштоване, в тому числі і для проживання, розвитку та виховання дитини; турбується про отримання дитиною дошкільної освіти.

Визначаючи місце проживання дитини суд також ураховує відповідний висновок органу опіки та піклування, малолітній вік дитини, той факт, що дитина фактично проживає з позивачкою, бере до уваги інтереси дитини в умовах розірвання шлюбу між батьками та їх фактичного окремого проживання, а також враховує, що відповідач не має заперечень стосовно проживання дитини з матір`ю.

Будь-яких даних, які б перешкоджали визначенню місця проживання дитини разом з її матір`ю судом не встановлено і учасниками справи не доводилось.

Здійснюючи розподіл судових витрат стосовно сплаченого позивачем судового збору, суд враховує, що до початку розгляду справи по суті у своєму відзиві відповідач фактично визнав вимоги позову та не заперечував проти проживання дитини з матір`ю, лише вважаючи у цьому питанні, що предмет спору відсутній, тож ураховуючи положення ст. 141, ч. 1 ст. 142 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сплачений останньою судовий з бір у розмірі 50%, а інша частина сплаченого судового збору у розмірі 50% підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 29 ЦК України, ст.ст. 7, 8, 9, 13, 18, 141, 160, 161 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з його матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з державного бюджету судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп., який сплачено згідно квитанції АТ «Ощадбанк» №52372 від 20.05.2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 21.02.2022 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Ялтинська, 14, код ЄДРПОУ 37448223).

Суддя -