ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 540/383/21

адміністративне провадження № К/9901/33394/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Енергоаверс» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Приватного підприємства «Енергоаверс» на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 (суддя - Войтович І. І.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 (колегія суддів у складі: Кравця О. О., Зуєвої Л. Є., Коваля М. П.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

У лютому 2021 року Приватне підприємство «Енергоаверс» (далі - позивач, ПП «Енергоаверс») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач-1, Укртрансбезпека), Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач-2, Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки) про визнання протиправною та скасування постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 19.01.2021 № 171892 про застосування до ПП «Енергоаверс» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34 000 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 22.12.2020 службовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 040495, яким зафіксовано порушення транспортним засобом, який належить ПП «Енергоаверс», пункту 22.5. Правил дорожнього руху «перевезення вантажів з перевищенням вагових норм на одиночну вісь» при дозволених 11,0 т фактично 13,930 т, що передбачає відповідальність згідно з абзацом 16 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». 19.01.2021 без участі представника позивача відповідачем-2 розглянуто справу про порушення законодавства на автомобільному транспорті на підставі чого винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 171892 та накладено на позивача штраф у розмірі 34 000,00 грн за вчинення правопорушення, передбаченого абзацом 16 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивач звертає увагу, що товариством здійснювалось перевезення сипучого вантажу - вугілля за накладною від 22.12.2020 № 318, що не було враховано відповідачем. Також зазначає, що акт проведення перевірки від 22.12.2020 № 258317, який став підставою для винесення спірної постанови у справі відсутній, натомість складався акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 22.12.2020 № 040495. Тобто, на думку позивача, постанова винесена на підставі іншого акту ніж складеного в результаті перевірки ПП «Енергоаверс». Звертає увагу на те, що квитанція про проведення габаритно-вагового контролю не містить реквізитів місця проведення контролю, не містить реквізитів транспортного засобу, який проходив контроль. На підставі наведеного просить скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 19.01.2021 № 171892.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ПП «Енергоаверс» є власником напівпричепа марки ГБК модель 819, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого 25.09.2012. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу маса напівпричепа становить 3000 кг. Крім того, ОСОБА_1 , який є засновником та директором ПП «Енергоаверс», є власником транспортного засобу МАЗ 555102-223, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого 07.10.2005. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу маса автомобіля становить 8058 кг.

Вантажна техніка використовується ПП «Енергоаверс» в процесі ведення господарської діяльності, одним із видів якої є купівля-продаж вугілля.

22.12.2020 у м. Олешки Херсонської області вантажний автомобіль та напівпричіп було завантажено насипом вугіллям марки АО, загальною вагою 14,350 т, що відображено у товарно-транспортній накладній № 318 від 22.12.2020.

Під час руху транспортного засобу 22.12.2020 напрямком до с. Станіслав Білозерського району Херсонської області на 39 км + 600 м автомобільної дороги № 0-220225 с. Станіслав - смт Білозерка автомобіль під керуванням водія ОСОБА_2 був зупинений головним спеціалістом Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Зоріним А. В., яким проведено перевірку транспортного засобу марки МАЗ 555102-223, реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом, реєстраційний номер НОМЕР_5 .

За результатами проведеної перевірки Зоріним А. В. було складено довідку від 22.12.2020 № 024495 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 22.12.2020 № 040495.

За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, на підставі акту № 258317, виконуючий обов`язки заступника начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Опря В. І. 19.01.2021 прийняв постанову № 171892 про застосування до ПП «Енергоаверс» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34 000,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 16 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач стверджує, що спірна постанова винесена на підставі акта перевірки від 22.12.2020 № 258317, який відносно підприємства не складався, натомість складався акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 22.12.2020 № 040495.

Оскільки постанова, на думку позивача, прийнята на підставі не існуючого акта перевірки, а акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 22.12.2020 № 040495 містить арифметичні помилки в частині визначення ваги транспортного засобу, зокрема зазначена в матеріалах перевірки маса транспортного засобу становить 31 350 кг, тоді як фактична маса транспортного засобу становить 25 408 кг, позивач просить скасувати спірну постанову.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 23.04.2021, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021, у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.

Суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджено факт недотримання відповідачем габаритно-вагових норм на одиночну вісь, яке становить 26,63%. Водночас та обставина, що рух відповідного транспортного засобу не заборонявся до внесення плати за його проїзд, не спростовує факту допущення перевізником габаритно-вагових норм на одиничну вісь. Так, суд встановив, що габаритно-ваговим контролем транспортного засобу марки МАЗ 555102-223, реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом, реєстраційний номер НОМЕР_5 , встановлено факт перевищення вагових параметрів, а саме навантаження на одиночну вісь (вісь № 2) становило 13 930 кг, при нормативно допустимому 11 000 кг, згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, тобто на 2930 кг більше нормативно допустимого.

Суд першої інстанції констатував, що законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що в даному випадку еквівалентно 220 кг на одиночну вісь, що дозволяє враховувати специфіку вантажу. У даній справі перевищення навантаження на строєну вісь становить більше 2%.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що водій, який здійснює вантажні перевезення великоваговим автомобільним транспортом зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

З приводу доводів позивача про те, що технічні характеристики транспортного засобу, відображені у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів № НОМЕР_2 на причіп та № НОМЕР_4 на вантажний автомобіль, виключають можливість навантаження на транспортний засіб 31 330 кг, оскільки максимально допустима вага транспортного засобу становить 26 058 кг суд першої інстанції зазначив, що накладна від 22.12.2020 № 318 містить дані про вагу товару 14,350 т вугілля марки АО, але не містить даних про загальну вагу транспортного засобу, зокрема вага брутто разом з вантажем. Також суд урахував, що накладна не є товарно-транспортної накладною, а є первинним документом на товар для цілей оподаткування ПДВ. Відтак суд першої інстанції констатував, що на момент проходження вагового контролю у позивача були відсутні дані про фактичну масу транспортного засобу та про фактичне навантаження на осі. Доказів, які б спростовували встановлений факт позивачем суду не надано.

Щодо доводів позивача про відсутність факту складання акту перевірки від 22.12.2020 № 258317, невідповідність довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 22.12.2020 № 024495 в частині заповнення вимогам законодавства, транспортний засіб продовжив рух та не був затриманий, водію перед початком перевірки не пред`явлено направлення на перевірку суд першої інстанції зауважив, що Порядком № 1567 не передбачено вручення копії акту водієві чи уповноваженій особі, як не передбачено й пред`явлення направлення на перевірку. Крім того, позивач належними доказами не довів, що під час розгляду справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт відповідачем не дотримано вимог Порядку № 1567. Водночас зазначення в постанові про акт перевірки від 22.12.2020 № 258317, який відсутній у позивача, не є доказом того, що такий акт відсутній взагалі, оскільки Порядком № 1567 не передбачено вручення копії акту перевірки водію. Відсутність у позивача акту перевірки не є доказом того, що такий акт перевірки не складався. Натомість підприємство помилково ототожнює акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 22.12.2020 № 040495 з актом перевірки від 22.12.2020 № 258317.

Твердження позивача про те, що вантаж, який перевозився (вугілля) є сипучим і його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху суд розцінив як безпідставні, оскільки при розгляді справи встановлено, що автомобіль на ваги (під час зважування) заїжджає повільно - зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу.

Посилання позивача на відсутність Методики зважування транспортного засобу для підтвердження неможливості встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем (сипучим, подільним), суд першої інстанції відхилив, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 671 пункт 19 Порядку № 879, який передбачав, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку, було виключено.

Водночас суд першої інстанції урахував, що пункти 12, 13 Порядку № 879 не встановлюють обов`язку для посадових осіб Укртрансбезпеки надавати водієві протокол, свідоцтво про метрологічну атестацію в ДП Укрметстандарт на предмет відповідності технічних характеристик ваг вимогам технічної документації виробника саме у режимі зважування у русі, повідомляти назву вагового комплексу, на якому здійснювався габаритно-ваговий контроль. Також законодавчо не встановлено вимоги щодо зазначення в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю та розрахунку плати за проїзд характеристик вимірювального зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю.

Суд апеляційної інстанції з наведеними висновками суду першої інстанції погодився.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставою звернення з касаційною скаргою позивач зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм пункту 22.5 Правил дорожнього руху та абзацу 16 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в контексті законності дій відповідача про притягнення автомобільного перевізника до відповідальності за перенавантаження транспортного засобу на вісь за умови відсутності замірів відстаней між осями.

Крім того, скаржник зазначає, що відповідні заміри відстаней між осями належного позивачу транспортного засобу співробітниками Управління Укртрансбезпеки здійснені не були, в акті від 22.12.2020 № 040495 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів графа 9 «Відстані між осями, метрів» є не заповненою. Водночас співробітниками Управління Укртрансбезпеки було встановлено, що повна маса транспортного засобу складає 31,33 т при нормативно допустимій 40,00 т, що в межах норми. Оскільки осі транспортного засобу є здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м, то, на думку скаржника, за відсутності замірів відстаней між осями співробітники Укртрансбезпеки не могли визначити, що осі належного позивачу транспортного засобу є саме одиночними та як наслідок встановити факт перевантаження на вісь. Вважає, що результати зважування не можна вважати достовірними з огляду на відсутність Методики виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів, що перевозять сипучий вантаж у русі.

Отже, на думку скаржника, не проведення відповідачем замірів відстаней між осями свідчить про неправомірність застосування до позивача норм пункту 22.5 Правил дорожнього руху та абзацу 16 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Також скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано пункти 12, 13, 22, 23, 24 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879, пункту 16 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, пункти 8, 9 Розділу ІІ наказу Мінінфраструктури від 28.07.2016 № 255 «Про затвердження Вимог до облаштування та технічного оснащення зон габаритно-вагового контролю» в сукупності із абзацом 16 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Крім того, скаржник указує, що наявна в матеріалах справи довідка № 024495 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 22.12.2021 не містить даних про особу оператора вагового комплексу та підпису цієї особи.

Скаржник зауважує, що подальший рух транспортного засобу не заборонявся і транспортний засіб тимчасово не затримувався, пропозиція привести вагові параметри у відповідність встановленим нормативам шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб водієві не надходила, а після перевірки транспортний засіб продовжив рух.

Позиція інших учасників справи

Укртрансбезпека у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалося, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Рух касаційної скарги

06.09.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПП «Енергоаверс» на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2021 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 540/383/21.

Ухвалою Верховного Суду від 24.09.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою ПП «Енергоаверс» на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021.

Зі змісту даної ухвали встановлено, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

06.12.2021 від скаржника до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 27.04.2022 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною сьомою статті 6 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Згідно з частинами чотирнадцятою, сімнадцятою статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За визначеннями, наведеними в абзацах 18, 58 частини першої статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Відповідно до статті 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію.

В силу статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен, зокрема виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Частиною другою статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до частини четвертої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно з абзацом 16 першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною другою статті 29 Закону України від 30.06.1993 № 3353-XII «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 33 Закону України від 08.09.2005 № 2862-IV «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567), державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

Згідно з пунктами 12, 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка. Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до пунктів 16, 17 Порядку № 1567 рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю. Під час проведення рейдової перевірки можливе: застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис «Укртрансбезпека»; використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою; здійснення габаритно-вагового контролю; використання засобів аудіо- та відеотехніки для запису процесу перевірки; використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення. Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення. Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог пункту 15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів.

Пунктами 21, 22, 24 Порядку № 1567 передбачено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності). У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис. Акти, зазначені у пунктах 20, 21 і 23 цього Порядку, реєструються в журналі обліку.

Відповідно до пунктів 25, 26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Пунктом 1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879) визначено, що цей Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку № 879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно з пунктами 4, 6 Порядку № 879 робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку. Власники (балансоутримувачі) пунктів габаритно-вагового контролю здійснюють фінансування робіт (послуг) з їх утримання, обслуговування та забезпечення функціонування. Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Пунктами 12, 13 Порядку № 879 передбачено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Відповідно до пунктів 15, 16, 18, 20 Порядку № 879 контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль. Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. У разі пред`явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється. За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. Водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та поліцейських.

Пунктом 23 Порядку № 879 визначено, що власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Згідно з пунктом 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх Справ України від 10.10.2013 № 1007/1207, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за № 215/24992 (далі - Порядок № 1007/1207) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: 1) визначають місця проведення габаритно-вагового контролю за погодженням з відповідним підрозділом МВС відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; 2) розробляють та погоджують з відповідними підрозділами МВС, службами автомобільних доріг графіки роботи пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт зі зважування транспортних засобів; 3) здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422; 4) видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); 5) складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; 6) у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; 7) у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю (додаток 2); 8) реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів (додаток 3); 9) при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку; 10) у разі відсутності документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовують до автомобільних перевізників адміністративно-господарські штрафи, визначені статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).

Відповідно до абзацу 27 глави І Правил № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Згідно з пунктами 8.14, 8.15, 8.19 Глави 8 Правил № 363 навантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення. При вантаженні в один автомобіль важких і легких за масою вантажів важкі розміщують унизу, а легкі зверху. Вантажі розміщують так, щоб вага вантажу рівномірно розподілялася між автомобілем і причепом.

Відповідно до пунктів 8.20, 8.21 Глави 8 Правил № 363 водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню. Виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.

Пунктами 12.1, 12.5 Глави 12 Правил № 363 передбачено, що при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України. Для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Відповідно до пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначаються окремими актами законодавства.

Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30) передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до абзаців 1, 4 пункту 4 Правил № 30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Зі змісту ухвали Верховного Суду від 24.09.2021 випливає, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Отже, надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

Адміністративний суд, у силу вимог частини другої статті 2 КАС України, в порядку судового контролю за оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен перевірити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суб`єкт владних повноважень, у свою чергу, повинен довести суду правомірність своїх рішень та дій належними, допустимими і достатніми доказами.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З аналізу вищенаведених правових норм слідує, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

За спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Водночас допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Слід зазначити, що обов`язок отримати дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, а також внести плату за проїзд такого великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування покладається на перевізника.

За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

У спірних правовідносинах, які склались у цій справі підставою для накладення на позивача штрафу відповідно до оскаржуваної постанови від 19.01.2021 № 171892 слугувало перевезення транспортним засобом марки МАЗ 555102-223, реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом, реєстраційний номер НОМЕР_5 вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачена абзацом 16 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.12.2020 посадовою особою Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, на підставі направлення на перевірку, на автодорозі О-220225 39 км + 600 м проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки МАЗ 555102-223, реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом, реєстраційний номер НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_2 , встановлено факт перевищення вагових параметрів, а саме: навантаження на одиночну вісь (вісь № 2) становило 13 930 кг, при нормативно допустимому 11 000 кг згідно з пунктом 22.5 ПДР, тобто на 3930 кг більше нормативно допустимого, що у відсотковому співвідношенні склало на 35,73 % більше допустимого показника.

У зв`язку з чим складено акт від 22.12.2020 № 040495 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 22.12.2020 № 024495 та акт від 22.12.2020 № 258317.

Крім того, як встановлено судами, ОСОБА_2 , який був водієм транспортного засобу марки МАЗ 555102-223, реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом, реєстраційний номер НОМЕР_5 , був ознайомлений з актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 22.12.2020 № 040495, про що свідчить особистий підпис останнього в акті (графа «підпис водія транспортного засобу»).

Також суди попередніх інстанцій при дослідженні наявних в матеріалах справи акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.12.2020, розрахунку плати за проїзд та квитанції про проходження вагового контролю із зазначенням номеру та дати вагового контролю, встановили порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», що полягало у перевезенні вантажу згідно накладної від 22.12.2020 № 318 з перевищенням вагових обмежень на одиночну вісь (13 930 кг) без дозволу, що дає право на рух автодорогами України з перевищенням встановлених законодавством нормативно-вагових параметрів понад 20%, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

При цьому, суди урахували, що накладна від 22.12.2020 № 318 містить дані про вагу товару 14,35 т вугілля марки АО, але не містить даних про загальну вагу транспортного засобу, зокрема вага брутто разом з вантажем. Також урахували те, що накладна не є товарно-транспортної накладною, а є первинним документом на товар для цілей оподаткування ПДВ.

З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що матеріалами справи підтверджено факт недотримання відповідачем габаритно-вагових норм на одиночну вісь, яке становить 26,63%.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій зазначили, що з метою збереження автомобільних доріг від руйнування через значні навантаження на дорожнє покриття, встановлено заборону перевезення подільних вантажів транспортними засобами та їх составами, що перевищують вказані параметри фактичної маси та навантаження на вісь (осі). У разі перевезення подільних вантажів вагові параметри не повинні перевищувати вищезазначені межі, а якщо останні мають більші значення, то видача дозволів на участь у дорожньому расі транспортних засобів, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні, також не допускається.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що контролюючим органом доведено правомірність постанови про застосування до ПП «Енергоаверс» адміністративно-господарського штрафу, яка прийнята в порядку, межах повноважень та у спосіб, встановлений Конституцією та законами України та відсутність правових підстав для визнання її протиправною та скасування.

Проте колегія суддів Верховного Суду вважає такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, зробленими без належного, повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що за відсутності замірів відстаней між осями співробітники Укртрансбезпеки не могли визначити, що осі належного позивачу транспортного засобу є саме одиночними, та як наслідок встановити факт перевантаження на вісь, враховуючи те, що ними було встановлено, що повна маса транспортного засобу складає 31,33 т при нормативно допустимій 40,00 т, що в межах норми.

Колегія суддів Верховного Суду вважає прийнятними такі доводи скаржника, з огляду на таке.

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 визначено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 ПДР. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Пунктом 22.5 ПДР встановлені граничні обмеження фактичної маси транспортних засобів понад 40 т, для контейнеровозів - понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т.

Навантаження на одиночну вісь не має перевищувати 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), на здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т.

Для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т, або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

У разі перевезення подільних вантажів (саме до таких відносяться сипучі) автомобільними дорогами забороняється рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т).

Водночас матеріали справи не містять відомостей про відповідні заміри відстаней між осями належного позивачу транспортного засобу.

Так, у наявному в матеріалах справи акті від 22.12.2020 № 040495 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів графа 9 «Відстані між осями, метрів» є не заповненою. При цьому в акті зазначено, що фактична маса транспортного засобу позивача складає 31,33 т при нормативно допустимій 40,00 т, тобто в межах норми, а фактичне навантаження на осі транспортного засобу становлять 7,040т/ 13,930 т/ 5,290 т/ 5,070 т при нормативно допустимій 11,00 т/ 11,00 т/ 11,00 т/ 11,00 т.

Крім того, відповідно до довідки № 024495 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 22.12.2021 повна маса транспортного засобу позивача складає 31,33 т, а фактичне навантаження на осі транспортного засобу становлять: 1) 7,040 т; 2) 13,930 т; 3) 5,290 т; 4) 5,070 т.

За змістом пункту 22.5 ПДР осі транспортного засобу є здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Отже, за відсутності замірів відстаней між осями не можливо встановити, що осі транспортного засобу є саме одиночними та як наслідок встановити факт перевантаження на вісь.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами попередніх інстанцій.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011).

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про недотримання судом першої інстанції норм процесуального права щодо повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі, які не були усунуті судом апеляційної інстанції та, як наслідок, висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень цих судів з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

Згідно з частиною четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на приписи наведеної вище статті Верховний Суд констатує, що судами першої та апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, неналежно досліджено зібрані у справі докази та не надано належної оцінки доводам сторін, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування оскаржених судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді спору суду необхідно: надати оцінку всім твердженням та аргументам сторін, дослідити надані сторонами докази (у тому числі, вчинити передбачені процесуальним законом дії з метою витребування доказів, необхідних для правильного вирішення спору); на підставі додатково встановлених обставин прийняти законне та обґрунтоване рішення, а також належним чином аргументувати свої висновки.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Енергоаверс» задовольнити частково.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Херсонського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук Н.М. Мартинюк