ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 529/102/21 Номер провадження 22-ц/814/611/22Головуючий у 1-й інстанції Петренко Л. Є. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2022 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду у складі:

Головуючого судді: Кривчун Т.О.

Суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» та ОСОБА_1

на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 13 грудня 2021 року

по справіза позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за розподіл природного газу та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» про захист прав споживачів,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2021 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» звернувся до суду з позовом, в якому прохав стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу у сумі 4528 грн. 58 коп., а також судовий збір у сумі 2270 грн. 00 коп.

28.04.2021р. позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просили стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги газопостачання за період із січня 2020р. по квітень 2021р. в сумі 5882,07 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між позивачем АТ «Полтавагаз» та відповідачем ОСОБА_1 , як споживачем послуг, які надаються за адресою: АДРЕСА_1 укладено договір розподілу природного газу, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 №2498, за умовами якого позивач зобов`язується надати відповідачу, як споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач в свою чергу зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. Цей договір є договором приєднання, а фактом приєднання ОСОБА_1 до умов договору розподілу природного газу є споживання природного газу, що підтверджується відомістю зняття показань лічильника.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №3037 від 24.12.2019 Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ Полтавагаз на період з 01 січня 2020 року до 30 червня 2020 року включно встановлено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,14 грн за 1 м"3 на місяць (з ПДВ), з 01.07.2020 по 31.12.2020 року включно становить 1,31 грн. за 1 м'3 на місяць (з ПДВ).

Також, відповідно до постанови НКРЕКП України №2460 від 16.12.2020 року Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ Полтавагаз (зі змінами від 30.01.2021р. №129) встановлено тариф на послуги розподілу природного газу, який з 01.01.2021 р. - становить 2,316 грн. за 1 м-3 на місяць (з ПДВ), з 01.02.2021 р.- 2,136 грн. за 1 м-3 на місяць (з ПДВ).

Відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної оплати вартості отриманих послуг з розподілу природного газу належним чином не проводив, на вимоги про погашення наявної заборгованості не реагував, унаслідок чого станом на 15.02.2021 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 4528 грн. 58 коп., яка в подальшому була уточнена та, за період із січня 2020р. по квітень 2021р. склала суму 5882,07 грн.

18.03.2021р. ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» в порядку ЗУ «Про захист прав споживачів, в обґрунтування якого вказує, що позивачем за первісним позовом до позовної заяви не додано жодного договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, які б взагалі підтверджували наявність між ним та позивачем договірних правовідносин; не додано будь - яких, в тому числі розрахункових - документів в якості належних та допустимих доказів на підтвердження фактичного надання та отримання послуг з «розподілу» природного газу. Окрім цього, в позовній заяві відсутні чіткі розрахунки щомісячних нарахувань заборгованості за «розподіл» природного газу.

Вказує, що 21.03.2014р. між ОСОБА_1 , як споживачем, та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» як виконавцем, в особі керуючого Диканським управлінням по експлуатації газового господарства, був укладений Типовий договір про надання населенню послуг з газопостачання».

З моменту укладення цього договору відповідачем за первісним позовом ОСОБА_1 , як споживачем, послуги виконавця з газопостачання в будинок АДРЕСА_1 були оплачені вчасно та в повному обсязі відповідно до показань лічильника газу; будь - яких претензій, вимог, зауважень щодо невиконання або неналежного виконання умов договору з боку виконавця не надходило; намір виконавця про розірвання або перегляд укладеного договору не заявлявся; рішення органів судової влади України про розірвання договору відсутні.

Фактом згоди споживача про приєднання до умов цього договору є: 1) отримання постачальником поданої споживачем заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам (далі - заява - приєднання) за формою, встановленою у додатку 1 до цього договору, 2) та/або сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ.

Саме ці дві обставини мають бути визначальними у взаємовідносинах між ОСОБА_1 та стягувачем - АТ «Полтавагаз».

Враховуючи вищенаведене просив у задоволенні позовної заяви АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до нього про стягнення заборгованості відмовити у зв`язку з безпідставністю та незаконністю позовних вимог.

При цьому просив задовольнити його зустрічну позовну заяву та зобов`язати АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» списати з особового рахунку № НОМЕР_1 заборгованість в сумі 4528,58 грн. 58 коп., нараховану в рахунку № НОМЕР_2 на оплату послуг розподілу природного газу за січень 2021 року.

28.04.2021р. ОСОБА_1 звернувся із заявою про уточнення зустрічних позовних вимог, в якій просив визнати неправомірними дії АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» по нарахуванню побутовому споживачу ОСОБА_1 по об`єкту: будинок АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , заборгованості в сумі 4528,58 грн. 58 копійок, нарахованої в рахунку № НОМЕР_2 на оплату послуг розподілу природного газу за січень 2021 року, визнати відсутність обов`язку у побутового споживача ОСОБА_1 по об`єкту: будинок АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , сплачувати заборгованість в сумі 4528,58 грн. 58 копійок, нараховану в рахунку № НОМЕР_2 на оплату послуг розподілу природного газу за січень 2021 року, зобов`язати акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» виключити з особового рахунку № НОМЕР_1 побутового споживача ОСОБА_1 по об`єкту: будинок АДРЕСА_1 , дані про наявність у нього обов`язку сплатити заборгованість в сумі 4528,58 грн. 58 копійок, нараховану в рахунку № НОМЕР_2 на оплату послуг розподілу природного газу за січень 2021 року.

14.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про уточнення зустрічних позовних вимог, де просив доповнити зустрічну заяву вимогою, якою зобов`язати АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» виключити з бази даних присвоєний ОСОБА_1 ЕІС код 56ХМ26В06003680Т, GR код та унікальний код споживача 3680.

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 13 грудня 2021 року позовну заяву Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за розподіл природного газу задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» заборгованість за послуги розподілу природного газу за період із січня 2020 року по квітень 2021 року в сумі 5882 (п`ять тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн. 07 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» на підставі п.10 ст.141 ЦПК України різницю судових витрат в сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» про захист прав споживачів задоволено частково.

Зобов`язано Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» виключити з бази даних присвоєний ОСОБА_1 ЕІС-код 56ХМ26В0600368ОТ, GR-код та унікальний код споживача 3680.

В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з даним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

В поданій апеляційній скарзі на рішення суду від 13.12.2021 року відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати в частині задоволення позовної заяви акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» про стягнення з нього на користь Товариства заборгованості за послуги розподілу природного газу за період із січня 2020 року по квітень 2021 року в сумі 5881, 07 грн., стягнення з нього на користь Товариства різниці судових витрат в сумі 1816 грн. та ухвалити нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 в задоволенні яких було відмовлено, задовольнити в повному обсязі.

Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що позовна заява від 15 лютого 2021 року підписана ОСОБА_2 без зазначення її статусу.

Окрім того, районним судом не враховано, що до позовної заяви додана невідомо ким засвідчена ксерокопія довіреності №45 від 21 січня 2021 року, видана АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» в особі виконуючого обов`язки голови правління Чухрая О.А. на ім.»я ОСОБА_2 . До вказаної довіреності, на підтвердження повноважень довірителя видавати довіреність на представництво інтересів юридичної особи, надано копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в якій зазначено, що керівником акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз», який має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, є ОСОБА_3 , інших осіб не зазначено.

Також, вважає, що судом першої інстанції зроблено припущення, що, начебто між ОСОБА_1 та АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз», як оператором ГРМ, укладено «договір розподілу газу», за умовами якого оператор ГРМ зобов`язується надати ОСОБА_1 послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором, що вказаний договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст.ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк, - це спростовується Конституцією України, законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про захист прав споживачів» та ін.

Не погодившись з даним судовим рішенням, АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» також оскаржило його в апеляційному порядку.

Так, в поданій апеляційній скарзі на рішення суду від 13.12.2021 року позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати в частині зобов`язання Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» виключити з бази даних присвоєний ОСОБА_1 ЕІС-код 56ХМ26В0600368ОТ, GR-код та унікальний код споживача 3680 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю. В іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» 2270,00грн. за подання позовної заяви та 3405,00грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Зазначають, що, відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЄКП від 30.09.2015р. №2496 підставами для постачання природного газу побутовому споживачу є наявність у побутового споживача договору розподілу природного газу, укладеного з Оператором ГРМ, до розподільної системи якого підключений об`єкт споживача, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС- коду як суб`єкту ринку природного газу.

Пунктом 2 глави 4 розділу УІ Кодексу газорозподільних систем (далі-Кодекс ГРМ) установлено, що визначення персоніфікованого ЕІС -коду для кожного суб`єкта ринку природного газу, у тому числі для споживачів, підключених до газорозподільних систем, здійснюється у порядку, встановленому Кодексом газотранспортної системи (Кодекс ГТС), та, згідно положень пункту 5 глави 1 Кодексу ГТС, ЕІС- код це код енергетичної ідентифікації суб`єкта ринку природного газу та/або точки комерційного обліку, визначений за правилами Європейської мережі операторів газотранспортних систем, з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб`єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об`єктах газової інфраструктури.

Відмова споживача від кодування дає газорозподільній компанії законні підстави відключити газ.

Таким чином, необхідність наявності у побутового споживача присвоєного Оператором ГРМ персонального ЕІС- коду як суб`єкту ринку природного газу, є однією з підстав для постачання природного газу побутовому споживачу.

Вказують, що у випадку відмови побутових споживачів природного газу від присвоєння їм персоніфікованих ЕІС- кодів, Оператором ГРМ має бути здійснено присвоєння ЕІС- коду окремій точці комерційного обліку споживача (об`єкту побутового споживача). Якщо за релігійними переконаннями споживач заперечує проти присвоєння йому персоніфікованого ЕІС- коду як суб`єкту ринку природного газу, що підтверджується заявою про відмову, зазначений ЕІС- код присвоюється Оператором ГРМ точці комерційного обліку споживача. Тобто, законодавством чітко визначено з яких підстав (за релігійними переконаннями) та в якому порядку (за заявою про відмову) ЕІС- код присвоюється точці комерційного обліку, а не споживачу.

Зазначають, що ОСОБА_1 з заявою про відмову від присвоєння йому персоніфікованого ЕІС- коду та присвоєння коду точці комерційного обліку споживача до АТ «Полтавагаз» не звертався.

Також зазначають, що рахунок № НОМЕР_1 присвоюється саме об`єкту газопостачання, а не споживачам, дані рахунки використовуються виключно для зручності ведення обліку та оперативності надання послуг оператором ГРМ та не є конфіденційною інформацією конкретного споживача.

Щодо QR-кода, то це матричний код, представлений у вигляді графічного малюнка, який містить в собі зашифровану інформацію, та який застосовують при оплаті комунальних послуг, проїзду в міському транспорті тощо. АТ «Полтавагаз» використовує створений QR-код на рахунках для зручності проведення споживачами оплати за отримані послуги, ніякої конфіденційної інформації щодо споживача код не містить.

За таких обставин вважають, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо вилучення присвоєних ЕІС- коду, QR-коду та унікального коду споживача 3680 не підлягають задоволенню, оскільки є необґрунтованими, так як присвоєні коди не є конфіденційною інформацією споживача.

Суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» та залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем природного газу за вказаною адресою, що не заперечується відповідачем та підтверджується договором від 21.03.2014р., укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Полтавагаз» в особі Диканського управління по експлуатації газового господарства (а.с.48). Також, ОСОБА_1 не заперечує, що споживав природний газ протягом 2020-2021 років в об"ємах, вказаних у розрахунку позивачем.

АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» є оператором газорозподільної системи, суб`єктом господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Відповідно до виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності АТ «Оператор газорозподільної системи Полтавагаз» за КВЕД 35.22 є розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи (а.с.5).

Відповідно до довідки, наданої позивачем, до складу державного майна, яке обліковується на балансі АТ «Полтавагаз» включено об`єкт: газопровід низького тиску смт. Диканька вул. Чернишевського, інв. № ЕСКД 153230400330300517, дата прийняття в експлуатацію 31.01.1971 (а.с.112).

28.01.2020 року позивач направляв на адресу відповідача рахунок на оплату вартості наданих послуг з розподілу природного газу, який отримано відповідачем 29.01.2020 (а.с.25).

Отже, між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу надання послуг з розподілу природного газу та їх оплати, які регулюються нормами цивільного законодавства, та законодавства у сфері функціонування ринку природного газу в Україні, зокрема, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494, Законом України «Про ринок природного газу»,Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Законом України«Про житлово-комунальніпослуги», Правилами постачання природного газу, затвердженимипостановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496.

Згідно ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, комунальні послуги, зокрема послуги з постачання та розподілу природного газу.

Відповідно ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є, зокрема, споживачі /індивідуальні та колективні/; виконавці комунальних послуг. При цьому п. 1 ч. 2 цієї статті визначено, що виконавцями комунальних послуг, зокрема,послуг з постачання та розподілу природного газу є постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача.

Пунктом 5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 4 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

Пунктом 32 ч.1 ст.1 вказаного Закону встановлено, що Регулятором є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками.

Договір розподілу природного газу є публічним.

Згідно ч.ч.1,2 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або на-дання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

На підставі ст.41 Закону України «Про ринок природного газу» постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далів НКРЕКП) від 30 вересня 2015 року №2494, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за №1379/27824 затверджено Кодекс газорозподільних систем.

Порядок укладання договору з постачання природного газу здійснюється відповідно до розділу III Правил постачання природного газу затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827, та Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам затвердженогопостановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2500, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за №1386/27381.

Відповідно до п.4 розділу III Правил постачання природного газу затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2496 приєднанням до умов Типового договору є вчинення однієї з наступних дій: підписання та повернення діючому постачальнику заяви-приєднання до умов Типового договору; оплата спожитого природного газу, фактичне споживання природного газу з ресурсу діючого постачальника.

Постановою НКРЕКП від 07.10.2019р. №2080 внесені зміни до Кодексу газорозподільних систем, Типового договору розподілу природного газу та Методики визначення тарифу на послуги розподілу природного газу.

Зазначеними змінами для споживачів з 01.01.2020р. запроваджено новий порядок розрахунків за послуги з розподілу природного газу, зокрема, споживачі повинні сплачувати послуги з розподілу природного газу окремо від вартості спожитого газу.

В газеті «Урядовий кур`єр» від 28.12.2019р. опубліковано Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 3037 від 24.12.2019р., якою встановлено тариф на послуги розподілу природного газу, при цьому зазначається, що постанова набирає чинності з 01.01.2020р..

Пунктом 1.3. Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕ №2498 від 30.09.2015, встановлено, що фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Відповідачем не була підписана заява-приєднання до умов договору, та не було сплачено рахунки Оператора ГРМ. Ці обставини визнані учасниками справи в судовому засіданні суду першої інстанції.

Проте, фактом приєднання споживача ОСОБА_1 до умов договору розподілу природного газу, у відповідності до вимог пункту 7 Глави 3 Розділу VI Кодексу ГРС, є споживання природного газу, що підтверджене відомістю зняття показань лічильника (а.с.22-23) та сплатою коштів за спожитий природний газ, що не заперечувалося ОСОБА_1 у судовому засіданні, тому суд вважає доведеним приєднання (акцептування) останнього до умов Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2498, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 06.11.2015р. за № 1384/27829, оскільки отримував послуги з постачання природного газу, а тому, відповідно, отримував і послуги з розподілу природного газу.

Абзацами 4,5 пункту 5 глави 3 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем визначено, що в разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має право подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Як установлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 заяв до оператора ГРМ про припинення розподілу природного газу не подавав.

Тобто, АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» виконав свої зобов`язання належним чином, надаючи відповідачу послуги з розподілу природного газу, натомість ОСОБА_1 , скориставшись наданими послугами та продовжуючи споживати природний газ, свої зобов`язання перед позивачем належним чином не виконував, а саме систематично не сплачував вартість отриманих ним послуг, внаслідок чого має заборгованість перед позивачем.

За нормами статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до наданих розрахунків, станом на 26.04.2021р. сума заборгованості ОСОБА_1 за розподіл природного газу складає 5882,07 грн (а.с.145).

Враховуючи викладені обставини, позовні вимоги АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» підлягають задоволенню, що, в свою чергу, виключає задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 в частині: визнання неправомірними дій по нарахуванню заборгованості, визнання відсутності обов`язку сплачувати заборгованість та зобов`язання виключити з особового рахунка дані про наявність обов`язку сплачувати заборгованість.

Твердження ОСОБА_1 щодо того, що ним укладено договір 21.03.2014р. з ПАТ «Полтавагаз» в особі Диканського управління по експлуатації газового господарства, за яким він після 01.01.2020р. сплачує в тому числі і послугу з розподілу природного газу є неспроможними з огляду на те, що у 2015 році відповідно до Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» відбулось реформування газової сфери, а саме: розмежовано функції розподілу та постачання природного газу населенню.

У зв`язку з цим, для побутових споживачів в зоні обслуговування ПАТ «Полтавагаз» в Полтавській області реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється суб`єктом господарювання - гарантованим постачальником газу з 1 липня 2015 року, згідно з рішення НКРЕКП №1734 від 11 червня 2015 року - ТОВ «Полтавагаз Збут».

26.03.2015р. постановою НКРЕКП №929 видано ПАТ «Полтавагаз» ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ та з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом на території м. Полтава та Полтавської області (крім міст Кременчук, Лубни, Комсомольськ, Лубенського, Пирятинського, Оржицького, Гребінківського, Гадяцького, Семенівського та Кременчуцького районів Полтавської області та села Радянське Кобеляцького району Полтавської області) в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні ПАТ «Полтавагаз», терміном дії з 07.04.2015 по 06.04.2020, а Постановами НКРЕКП від 15.06.2017 № 778 така ліцензія видана ПАТ «Полтавагаз» без обмеження строку дії.

Таким чином, позивач на підставі ліцензії здійснює повноваження саме щодо розподілу природного газу, а не газопостачання.

Суб`єктом господарювання, що виступає гарантованим постачальником газу для побутових споживачів Полтавської області, тобто забезпечує споживачів ресурсом природного газу, є ТОВ «Полтавагаз збут».

Постановою НКРЕКП від 07.10.2019р. №2080 внесені зміни до Кодексу газорозподільних систем, відповідно до яких з 01.01.2020р. запроваджено новий порядок розрахунків за послуги з розподілу природного газу, а саме споживачі повинні сплачувати послуги з розподілу природного газу окремо від вартості спожитого газу.

Судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що посилання ОСОБА_1 на те, що кошти за розподіл природного газу він сплачує відповідно до укладеного договору від 21.03.2014р., разом із оплатою за спожитий природний газ, відповідно до показників лічильника не відповідають нормам чинного законодавства та обставинам, встановленим судом.

Також, допитана в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_4 , яка працює головним бухгалтером АТ «Полтавагаз» вказала, що до 01.01.2020р. послуга з розподілу природного газу надавалася та була складовою ціни на природний газ, кошти за розподіл АТ «Полтавагаз» отримувало від «Полтавагаз збут», а з 01.01.2020 отримуємо кошти від споживачів за послугу розподілу, а не від «Полтавагаз збут» оскільки відбулися зміни в законодавстві та змінився порядок розрахунку вартості послуги. Також зазначила, що витрати на всі об`єкти Ліцензіата сумуються за рік і окремо витрати по відрізку від ГРС до будинку ОСОБА_1 не обліковуються.

Задовольняючи позовні вимоги АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» та стягуючи заборгованість за розподільний газ, суд першої інстанції виходив з того, що Товариство виконало свої зобов`язання належним чином, надаючи відповідачу послуги з розподілу природного газу, натомість, ОСОБА_1 , скориставшись наданими послугами та продовжуючи споживати природний газ, свої зобов`язання перед позивачем належним чином не виконував, а саме систематично не сплачував вартість отриманих ним послуг, внаслідок чого має заборгованість перед позивачем. Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що останній не надавав згоди Товариству на обробку його персональних даних та категорично заперечує проти присвоєння йому ЕІС-коду, GR-коду та унікального коду споживача.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з даним висновком суду, виходячи з наступного.

Згідно з пунктами 1, 2 глави 4 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем з метою уніфікації та однозначної ідентифікації споживачів, у тому числі побутових споживачів, та за необхідності їх точок комерційного обліку, а також для забезпечення спрощення процедури зміни постачальника природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем.

Визначення персоніфікованого ЕІС-коду для кожного суб`єкта ринку природного газу, у тому числі для споживачів, підключених до газорозподільних систем, здійснюється у порядку, встановленому Кодексом ГТС.

Постановою НКРЕКП від 11 серпня 2016 року № 1418 пункт 3 глави 4 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем доповнено новим абзацом, згідно з яким у разі якщо за релігійними переконаннями споживач заперечує проти присвоєння йому персоніфікованого ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу, що підтверджується заявою про відмову, зазначений ЕІС-код присвоюється Оператором ГРМ точці комерційного обліку споживача.

Згідно положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, ЕІС-код - код енергетичної ідентифікації суб`єкта ринку природного газу та/або точки комерційного обліку, визначений за правилами Європейської мережі операторів газотранспортних систем (ЕОТВОО), з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб`єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об`єктах газової інфраструктури, у тому числі для участі у регіональних (міжнародних) газових ринках, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу.

Відповідно до Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10.09.2014р. №715, НКРЕКП своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.

01 жовтня 2015 року введено в дію Закон України «Про ринок природного газу» (далі Закон).

Відповідно до ч.1 ст.4 ЗУ «Про ринок природного газу» державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

Згідно п.32 ч.1 ст.1 Закону регулятор - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Частиною 3 статті 4 Закону визначено, що до компетенції Регулятора на ринку природного газу належать, зокрема, затвердження правил постачання природного газу та кодексу газорозподільних систем.

27.11.2015 року набрали чинності Правила постачання природного газу, затверджені постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496 та затверджені в Міністерстві юстиції України 09.11.2015р. за №1382/27827 (далі - Правила), а також Кодекс газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.11.2015р. за №1379/27824 (далі - Кодекс ГРМ).

На виконання вимог ст.ст. 12, 40 Закону НКРЕКП було затверджено Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам (постанова НКРЕКП від 30.09.201 № 2500, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 06.11.2015р. за №1384/27829) (далі Типовий договір).

Пунктом 1 розділу ІІІ Правил визначено, що підставами для постачання природного газу побутовому споживачу э наявність у побутового споживача договору розподілу природного газу, укладеного оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого підключений об`єкт споживача, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу.

Відповідно до положень п.2 р. ІІІ Правил постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.

Пунктом 2 глави 4 розділу VI Кодексу ГРМ встановлено, що визначення персоніфікованого ЕІС-коду для кожного суб`єкта ринку природного газу, у тому числі для споживачів, підключення до газорозподільних систем, здійснюється у порядку, встановленому Кодексом газорозподільної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493.

Згідно положень п.5 гл.1 р.І Кодексу ГТС,ЕТС-код - код енергетичної ідентифікації суб`єкта ринку природного газу та/або точки комерційного обліку, визначений за правилами Європейської мережі операторів газотранспортних систем (ENTSOG), з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб`єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об`єктах газової інфраструктури, у тому числі для участі у регіональних (міжнародних) газових ринках, та для забезпечення спрощення процедури зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу.

Код містить комбінацію цифр і букв, за аналогією з особовим рахунком, які дозволяють ідентифікувати регіон де обслуговується суб`єкт, та підприємства, які надають послуги з транспортування, розподілу та постачання газу на конкретне приміщення. Він потрібен для уніфікації та прискорення обміну даними між газовими компаніями щодо споживання газу по окремому об`єкту. Відмова споживача від кодування дає газорозподільній компанії законні підстави відключити газ.

Пунктом 4 глави 2 розподілу IV Кодексу ГТС визначено, що Оператор газотранспортної системи відповідає організацію правильного та коректного розподілу ЕІС-кодів суб`єкта ринку природного газу України.

За заявою оператора газорозподільної системи оператор газотранспортної системи протягом двох робочих днів з моменту надання заяви відповідно до вимог цієї глави присвоює кожному оператору газорозподільної системи унікальний ЕІС-код і код групи (позиції з 04 по 05 ЕІС-кодів).

Оператор газорозподільної системи присвоює ЕІС-коди всім споживачам, що приєднані до газорозподільної системи відповідно до оператора та відповідних ЕІС-кодів їх точок комерційного обліку (за необхідності). Оператор газорозподільної системи після присвоєння ЕІС-кодів споживачам, що приєднані до газорозподільної системи відповідно оператора та відповідних ЕІС-кодів їх точок комерційного обліку (за необхідності), передає їх оператору газотранспортної системи протягом 5 робочих днів з моменту присвоєння за формою оператора газотранспортної системи.

Згідно з п.2 Постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 «Про затвердження Кодексу газорозподільних систем» - операторам газорозподільних систем необхідно отримати персональні ЕІС-коди (EnergyIdentificationCode) як суб`єктам ринку природного газу протягом десяти днів з дня набрання чинності цією постановою шляхом звернення до оператора газотранспортної системи, а також присвоїти в місячний строк з дня отримання персонального ЕІС-коду всім споживачам (у тому числі побутовим),підключенням до газорозподільних систем, персональних ЕІС-кодів та передати їх оператору газотранспортної системи.

Тобто, необхідність наявності у побутового споживача присвоєного Оператором ГРМ персонального ЕІС - коду як суб`єкта ринку природного газу, є однією з підстав для постачання природного газу побутовому споживачу, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення враховано не було.

Відповідно до Правил постачання природного газу підставою для постачання природного газу споживача є наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС- коду як суб`єкту ринку природного разу.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у випадку відмови побутових споживачів природного газу від присвоєння їм персоніфікованих ЕІС-кодів, Оператором ГРМ має бути здійснено присвоєння ЕІС-коду окремій точці комерційного обліку споживача (об`єкту побутового споживача).

Отже вимоги норм Кодексу ГТС, Кодексу ГРМ та Правил щодо необхідності наявності у побутового споживача присвоєного Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду жодним чином не порушуть права осіб, які через релігійні переконання відмовляються від присвоєння їм Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу.

Кодексом ГРМ (гл. 4 розділ VI визначено, що у разі якщо за релігійних переконань споживач заперечує проти присвоєння йому персоніфікованого ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу, що підтверджується заявою про відмову, зазначений ЕІС-код присвоюється Оператором ГРМ точці комерційного обліку споживача.

Тобто, законодавством чітко визначено з яких підстав (за релігійними переконаннями споживача) та в якому порядку (за заявою про відмову) ЕІС-код присвоюється точці комерційного обліку, а не споживачу.

ОСОБА_1 з заявою про відмову від присвоєння йому персоніфікованого ЕІС-кода та присвоєння кода точці комерційного обліку споживача до АТ «Полтавагаз» не звертався.

Окрім того, споживач використовує присвоєний йому ідентифікаційний номер.

Ані в суді першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження того, що він має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера та про відмову віл ЕІС-коду та будь-яких інших буквено-цифрових, штрих-кодових, QRкодових ідентифікаторів ОСОБА_1 не надавалось.

Також, присвоєння рахунку № НОМЕР_1 , то він присвоюється саме об`єкту газорозподільних, а не споживачам. Номер даного рахунку не змінюється у разі зміни власника об`єкта споживання природного газу, тобто не має прив`язки до конкретної фізичної особи-споживача. Дані рахунки використовуються виключно для зручності ведення обліку та оперативністю надання послуг оператором ГРМ та не є конфіденційною інформацією конкретного споживача.

QR код - матричний код, представлений у вигляді графічного малюнку, містить в собі зашифровану інформацію. Графічний код застосовується при оплаті комунальних послуг, проїзду в міському транспорті, в кавових автоматах (вендінг), для реклами і переказу грошових коштів.

АТ «Полтавагаз» використовується створений QR код на рахунках для зручності проведення споживачами оплати за отримані послуги і містить в собі наступну інформацію: банківські реквізити АТ «Полтавагаз», суму платежу, період оплати, рахунок та адресу об`єкта споживання.

Тобто, ніякої конференційної інформації щодо самого споживача код не містить.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги АТ «Полтавагаз» колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу, а позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» виключити з бази даних присвоєний ОСОБА_1 ЕІС- код 56ХМ26В0600368ОТ, GR-код та унікальний код споживача 3680 не підлягають до задоволення з підстав їх необґрунтованості.

З урахуванням вищевикладеного рішення суду підлягає скасуванню в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» виключити з бази даних присвоєний ОСОБА_1 ЕІС- код 56ХМ26В0600368ОТ, GR-код та унікальний код споживача 3680 та, відповідно, в частині стягнення судового збору, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» виключити з бази даних присвоєний ОСОБА_1 ЕІС-код 56ХМ26В0600368ОТ, GR-код та унікальний код споживача 3680.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем було сплачено 2270,00грн судового збору за подання позовної заяви та 3405,00грн. судового збору за подання апеляційної скарги, а всього 5675,00грн. З огляду на те, що позов задоволено повністю, понесені АТ «Полтавагаз» судові витрати підлягають стягненню з відповідача, ОСОБА_1 .

У відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. 368, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз»,- задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,- залишити без задоволення.

Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 13 грудня 2021 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» виключити з бази даних присвоєний ОСОБА_1 ЕІС-код 56ХМ26В0600368ОТ, GR-код та унікальний код споживача 3680 та стягнення судового збору скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічних позовних ОСОБА_1 про зобов`язання Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» виключити з бази даних присвоєний ОСОБА_1 ЕІС-код 56ХМ26В0600368ОТ, GR-код та унікальний код споживача 3680, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» 5675, 00 грн. (п`ять тисяч шістсот сімдесят п`ять грн. 00коп) судового збору.

В іншій частині рішення районного суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ: Т.О. Кривчун

СУДДІ: Ю.В. Дряниця

Л. І. Пилипчук