ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повне)

23 лютого 2022 року м. Чернігів Справа № 620/2488/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

за участю секретаря Алексеєнко О.А.,

та представників відповідача Глазової-Канащук А.В., Васіної І.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Академія Державної пенітенціарної служби про визнання протиправними та скасування наказів,

У С Т А Н О В И В:

21.08.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , Академія Державної пенітенціарної служби, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 16.08.2019 № 2349/к «Про припинення контракту та звільнення»,

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 10.09.2019 № 2567/к «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 16.08.2019 № 2349/к «Про припинення контракту та звільнення»,

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 16.08.2019 № 2354/к «Про виконання обов`язків»,

- поновити ОСОБА_1 на посаді ректора Академії Державної пенітенціарної служби з 16.08.2019.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем протиправно розірвано з ним контракт в період перебування останнього на лікарняному. Відповідач не зазначив, які саме обов`язки позивач не виконав та що стало безпосередньою підставою для дострокового розірвання контракту. Крім того, особа, яка призначена виконувачем обов`язків ректора Академії, не відповідає вимогам до штату та структури Академії.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 позов ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 16.08.2019 № 2349/к Про припинення контракту та звільнення; визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 10.09.2019 № 2567/к Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 16.08.2019 № 2349/к Про припинення контракту та звільнення; визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 16.08.2019 № 2354/к Про виконання обов`язків; поновлено ОСОБА_1 на посаді ректора Академії Державної пенітенціарної служби з 16.08.2019; допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді ректора Академії Державної пенітенціарної служби.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 08.09.2021 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції Чернігівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 прийнято справу до провадження судді Тихоненко О.М. та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В межах встановленого судом строку відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позову, оскільки позивача звільнено з посади ректора Академії Державної пенітенціарної служби з підстав невиконання умов контракту. А ОСОБА_2 призначено виконуючою обов`язки у відповідності до вимог Статуту Академії державної пенітенціарної служби.

24.11.2021 ухвалами Чернігівського окружного адміністративного суду провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , Академія Державної пенітенціарної служби в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 27.08.2019 № 2416/к Про оголошення конкурсу закрито, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження та продовжено строк підготовчого провадження.

Протокольною ухвалою суду від 28.12.2021 виключено зі справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , в зв`язку зі смертю останньої; закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити у їх задоволенні, посилаючись на обставини викладені у відзиві.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Академія Державної пенітенціарної служби в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, причини неявки суду не повідомила, справу просить розглянути за її відсутності.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

05.04.2016 ОСОБА_1 обраний ректором Академії Державної пенітенціарної служби згідно з наказом № 77/ОС- 16 від 07.04.2016 та укладено Контракт № 5 від 07.04.2016.

Позивач має спеціальне звання полковника внутрішньої служби та є особою начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, що не заперечується сторонами.

Міністерством юстиції України прийнято наказ від 16.08.2019 № 2349/к про припинення дії Контракту з ректором Академії Державної пенітенціарної служби № 5 від 07.04.2016 до закінчення строку дії контракту у зв`язку з достроковим його розірванням з підстав невиконання керівником обов`язків, покладених на нього контрактом, та звільнено з 19.08.2019 ОСОБА_1 з посади ректора Академії Державної пенітенціарної служби, а саме: абзац 11 частини 3 статті 42 Закону України «Про вищу освіту», пункт 8 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, підпункти 1, 5, 9, 18 пункту 6 Контракту з ректором Академії Державної пенітенціарної служби № 5 від 07.04.2016, доповідна записка в.о. генерального директора Директорату з прав людини , доступу до правосуддя та правової обізнаності ОСОБА_3 від 24.06.2019 № 559-29.2-19, письмові попередження про дострокове розірвання контракту (а.с.20).

Наказом Міністерства юстиції України від 16.08.2019 № 2354/к призначено ОСОБА_2 з 20.08.2019 виконувачем обов`язки ректора Академії Державної пенітенціарної служби (а.с.21).

Наказом Міністерства юстиції України від 10.09.2019 № 2567/к внесено зміни до наказу від 16.08.2019 № 2349/к «Про припинення дії контракту та звільнення», яким доповнено пункт 3 «У разі відсутності ОСОБА_1 на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю датою звільнення вважати перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності, що не перевищує встановленого законодавством строку.» (а.с.54).

Вважаючи вищевказані накази Міністерства юстиції України протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 2 КЗпП України визначено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Пунктом 8 ст. 36 КЗпП України встановлено, що підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Суд звертає увагу на те, що на правовідносини між позивачем, як ректором закладу вищої освіти, та відповідачем поширюється також законодавство України про вищу освіту.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про вищу освіту» законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із законів України «Про освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», цього Закону та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про вищу освіту» управління у сфері вищої освіти у межах своїх повноважень здійснюється, зокрема, галузевими державними органами, до сфери управління яких належать заклади вищої освіти.

Відповідно до п. 1.3. р. 1 Статуту Академії державної пенітенціарної служби (надалі іменується - «Академія»), Академія - самоврядний та автономний вищий навчальний заклад зі специфічними умовами навчання, який є державною установою, фінансується за рахунок коштів державного бюджету і знаходиться в управлінні Міністерства юстиції України.

Положеннями ч. 2 ст. 13 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що державні органи, до сфери управління яких належать заклади вищої освіти, зокрема, безпосередньо або через уповноважений ними орган реалізують права та обов`язки засновника, передбачені цим та іншими законами України, стосовно закладів вищої освіти, що належать до сфери їх управління.

Отже, Академія належить до сфери управління Міністерства юстиції України, який має право безпосередньо реалізувати права та обов`язки засновника стосовно Академії.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про вищу освіту» засновник (засновники) закладу вищої освіти або уповноважений ним (ними) орган, зокрема, укладає в місячний строк контракт з керівником закладу вищої освіти, обраним за конкурсом у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 3 ст. 42 Закону України «Про вищу освіту» засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) зобов`язаний оголосити конкурс на заміщення посади керівника закладу вищої освіти. Протягом 10 днів з дня завершення терміну подання відповідних пропозицій вносить (вносять) кандидатури претендентів, які відповідають вимогам цього Закону, до закладу вищої освіти для голосування. Керівник закладу вищої освіти обирається шляхом таємного голосування строком на п`ять років у порядку, передбаченому цим Законом і статутом закладу вищої освіти.

Брати участь у виборах керівника закладу вищої освіти мають право:

-кожен науковий, науково-педагогічний та педагогічний штатний працівник закладу вищої освіти;

-представники з числа інших штатних працівників, які обираються відповідними працівниками шляхом прямих таємних виборів;

-виборні представники з числа студентів (курсантів), які обираються студентами (курсантами) шляхом прямих таємних виборів.

З особою (кандидатурою), яка набрала більше 50 відсотків голосів осіб, які мають право брати участь у виборах, засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) укладає контракт строком на п`ять років не пізніше одного місяця з дня її обрання.

Тобто, посада ректора Академії є виборною.

За результатами проведеного конкурсу на заміщення посади ректора Академії відповідач укладає контракт з особою, обраною у порядку, передбаченому ст. 42 Закону України «Про вищу освіту».

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про вищу освіту» засновник (засновники) закладу вищої освіти або уповноважений ним (ними) орган за поданням вищого колегіального органу громадського самоврядування закладу вищої освіти достроково розриває контракт із керівником закладу вищої освіти з підстав, визначених законодавством про працю, чи за порушення статуту закладу вищої освіти та умов контракту.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 8.1. р. 8 «Підстави дострокового розірвання контракту з ректором та начальником (деканом) факультету» Статуту Академії ректор Академії може бути звільнений з посади у зв`язку з прийняттям рішення про його відкликання Загальними зборами трудового колективу Академії з підстав, визначених законодавством про працю, за порушення Статуту.

Частиною 1 ст. 39 Закону України «Про вищу освіту» встановлено, що вищим колегіальним органом громадського самоврядування закладу вищої освіти є загальні збори (конференція) трудового колективу, включаючи виборних представників з числа студентів (курсантів).

Відповідно до п. 7.1. р. 7 Статуту Академії вищим колегіальним органом громадського самоврядування Академії є Загальні збори трудового колективу, включаючи виборних представників осіб, які навчаються в Академії.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про вищу освіту» діяльність закладу вищої освіти провадиться на принципах, зокрема: автономії та самоврядування; розмежування прав, повноважень і відповідальності засновника (засновників), державних органів та органів місцевого самоврядування, до сфери управління яких належить заклад вищої освіти, органів управління закладу вищої освіти та його структурних підрозділів.

Нормою п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про вищу освіту» встановлено, що автономія закладу вищої освіти - самостійність, незалежність і відповідальність закладу вищої освіти у прийнятті рішень стосовно розвитку академічних свобод, організації освітнього процесу, наукових досліджень, внутрішнього управління, економічної та іншої діяльності, самостійного добору і розстановки кадрів у межах, встановлених цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про вищу освіту» права закладу вищої освіти, що визначають його автономію, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені іншими законами чи нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Закону України «Про освіту» суб`єкт освітньої діяльності має право самостійно приймати рішення з будь-яких питань у межах своєї автономії, визначеної цим Законом, спеціальними законами та/або установчими документами, зокрема з питань, не врегульованих законодавством.

Отже, в ст. 15 Закону України «Про вищу освіту» не передбачені повноваження відповідача на дострокове розірвання контракту з ректором закладу вищої освіти з власної ініціативи за відсутності подання вищого колегіального органу громадського самоврядування закладу вищої освіти.

Судом встановлено, що не існує ані подання, ані рішення Загальних зборів трудового колективу Академії щодо дострокового розірвання Контракту або звільнення позивача з посади ректора Академії.

Відповідно до пп.1 п. 6 Контракту з ректором Академії Державної пенітенціарної служби № 5 від 07.04.2016 (надалі іменується - «Контракт») керівник зобов`язаний забезпечити підготовку фахівців з вищою освітою за відповідними програмами на відповідних рівнях вищої освіти згідно із стандартами вищої освіти.

Так, п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що акредитація освітньої програми - оцінювання освітньої програми та/або освітньої діяльності закладу вищої освіти за цією програмою на предмет: відповідності стандарту вищої освіти; спроможності виконати вимоги стандарту та досягти заявлених у програмі результатів навчання; досягнення заявлених у програмі результатів навчання.

Стаття 25 Закону України «Про вищу освіту» встановлює порядок проведення акредитації освітніх програм, зокрема протягом трьох місяців з дня подання заяви Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти за результатами акредитаційної експертизи приймає рішення про акредитацію, умовну (відкладену) акредитацію чи відмову в акредитації відповідної освітньої програми. Рішення щодо акредитації освітньої програми приймається на підставі експертного висновку відповідної галузевої експертної ради і вноситься до Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення про акредитацію освітньої програми Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти видає закладу вищої освіти відповідний сертифікат. У сертифікаті про акредитацію зазначаються: найменування та адреса закладу вищої освіти; спеціальність і рівень вищої освіти, за якими акредитована освітня програма; дата видачі сертифіката.

Виходячи з наведених вище норм Закону України «Про вищу освіту» вбачається, що доказом невиконання або неналежного виконання ректором свого обов`язку закріпленого пп.1 п. 6 Контракту є виключно рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти про відмову в акредитації відповідної освітньої програми.

Проте, Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти не виносилося рішення про відмову в акредитації відповідної освітньої програми Академії, натомість під керівництвом позивача Академія вперше й успішно пройшла процедури акредитації чотирьох освітніх програм, що підтверджується експертним висновком акредитаційної експертизи підготовки молодших спеціалістів за спеціальністю 5.03040102 «Правоохоронна діяльність» у Коледжі Академії та сертифікатом про акредитацію № 2679972 виданим МОН України; експертним висновком акредитаційної експертизи освітньої діяльності на першому (бакалаврському) рівні вищої освіти за напрямком підготовки 6.030401 «Правознавство» у Академії та сертифікатом про акредитацію № 2678996 виданим МОН України; експертними висновками чергової акредитаційної експертизи освітньої діяльності на першому (бакалаврському) рівні вищої освіти за напрямком підготовки 6.030402 «Правоохоронна діяльність» в Академії та сертифікатом про акредитацію № 2684046 виданим МОН України; експертними висновками первинної акредитаційної експертизи освітньо-професійної програми «Право» щодо підготовки фахівців зі спеціальності 081 «Право» з галузі знань 08 «Право» на другому (магістерському) рівні вищої освіти та сертифікатом про акредитацію № 26000501 виданим МОН України.

Відповідно до пп. 9 п. 6 Контракту керівник зобов`язаний забезпечити організацію навчального процесу відповідно до стандартів вищої освіти.

Так, п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що ліцензування - процедура визнання спроможності юридичної особи провадити освітню діяльність за певною спеціальністю на певному рівні вищої освіти відповідно до стандартів освітньої діяльності. Стаття 24 Закону України «Про вищу освіту» визначає порядок ліцензування освітньої діяльності, зокрема для отримання експертного висновку про можливість видачі ліцензії на провадження освітньої діяльності заявник подає Національному агентству із забезпечення якості вищої освіти письмову заяву та документи, що підтверджують відповідність заявника стандарту освітньої діяльності за відповідною спеціальністю. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти у двомісячний строк з дня надходження заяви та документів проводить ліцензійну експертизу та видає заявникові експертний висновок. Для отримання ліцензії на провадження освітньої діяльності заявник подає центральному органу виконавчої влади у сфері освіти і науки письмову заяву та експертний висновок Національної о агентства із забезпечення якості вищої освіти. На підставі отриманих документів центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки протягом 10 робочих днів видає відповідному закладу вищої освіти ліцензію на провадження освітньої діяльності або відмовляє у її видачі. При чому, ліцензія на провадження освітньої діяльності закладу вищої освіти може бути анульована у випадку невиконання закладом вищої освіти протягом одного року розпорядження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері освіти шляхом здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, про усунення порушення стандарту освітньої діяльності. Рішення про анулювання ліцензії на провадження освітньої діяльності не може бути прийнято стосовно закладу вищої освіти, який має чинний сертифікат про акредитацію освітньої програми за відповідною спеціальністю.

Виходячи з наведених вище норм Закону України «Про вищу освіту» вбачається, що доказом невиконання або неналежного виконання ректором свого обов`язку, який закріплений пп.9 п. 6 Контракту, є виключно анулювання центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки ліцензії Академії на провадження освітньої діяльності.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що саме під керівництвом позивача Академія успішно пройшла процедури ліцензування, та протягом 2016-2018 років Академія отримала ряд ліцензій на розширення провадження освітньої діяльності, що підтверджується ліцензією МОН України від 22.06.2016; наказом МОН України № 966л від 17.05.2016 на розширення ліцензії, перший (бакалаврський) рівень за спеціальностями 053 «Психологія» - 50 осіб, 081 «Право» - 370 осіб; другий (магістерський) рівень за спеціальністю 081 «Право» - 175 осіб; наказом МОН України № 827л від 29.04.2016 на розширення ліцензії, освітньо-кваліфікаційний рівень молодший спеціаліст за спеціальністю 5.03040102 «Правоохоронна діяльність» - 185 осіб; перший (бакалаврський) рівень за спеціальностями 6.030402 «Правоохоронна діяльність» - 50 осіб, 6.030401 «Правознавство» - 150 осіб; наказом МОН України № 51-л від 17.03.2017 на розширення ліцензії, перший (бакалаврський) рівень за спеціальністю 051 «Економіка» - 50 осіб; наказом МОН України № 62-л від 31.03.2017 на розширення ліцензії, третій (освітньо-науковий) рівень за спеціальністю 081 «Право» - 20 осіб; наказом МОН України № 349-л від 05.04.2018 на розширення ліцензії, перший (бакалаврський) рівень за спеціальністю 262 «Правоохоронна діяльність» - 250 осіб; другий (магістерський) рівень за спеціальністю 262 «Правоохоронна діяльність» - 100 осіб; наказом МОН України № 3073-л від 21.12.2018 на розширення ліцензії, післядипломна освіта для осіб з вищою освітою за спеціальністю 262 «Правоохоронна діяльність» - 250 осіб; другий (магістерський) рівень за спеціальністю 262 «Правоохоронна діяльність», підвищення кваліфікації осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України - 250 осіб.

Відповідно до пп. 18 п. 6 Контракту керівник зобов`язаний забезпечити виконання навчальних планів і програм, дотримання всіма структурними підрозділами Академії штатно-фінансової дисципліни, організація та здійснення контролю за навчальною діяльністю.

Матеріали справи містять докази того, що позивачем забезпечено виконання навчальних планів і програм, а також організація контролю за навчальною діяльністю.

На виконання вищезазначених зобов`язань позивачем було вчинено наступні заходи:

1. Наказом № 212 від 27.05.2016 введено в дію Положення про систему забезпечення Академією якості освітньої діяльності та якості вищої освіти (система внутрішнього забезпечення якості), яке у тому числі визначає і форми контролю навчального процесу, і систему запобігання та виявлення академічного плагіату;

2. Наказом № 249/ОД від 08.08.2018 введено в дію оновлене Положення про організацію освітнього процесу Академії, яке у тому числі визначає форми навчання, форми організації освітнього процесу, порядок проведення контрольних робіт та атестаційної декади тощо;

3. Наказом № 282/ОД від 30.08.2018 введено в дію оновлене Положення про організацію роботи екзаменаційної комісії Академії;

4. Наказом № 173/ОД від 10.04.2019 введено в дію оновлене Положення про підготовку дипломної роботи здобувачами вищої освіти на другому (магістерському) рівні.

Також позивачем систематично здійснювалися додаткові заходи на виконання вищезазначених контрактних зобов`язань, зокрема:

- Наказом № 226/ОД від 19.06.2017 створено робочу групу з аналізу навчальних планів з урахуванням науково-педагогічного навантаження на 2017-2018 навчальний рік;

- Наказом № 50/ОД від 13.02.2018 створено робочу групу щодо вдосконалення навчальних планів підготовки бакалаврів та магістрів, що навчаються за спеціальністю 081 «Право»;

- Наказом № 242/ОД від 15.05.2019 створено робочу групу з перевірки навчально-методичного та дидактичного забезпечення освітнього процесу та організаційної документації кафедр Академії у 2018-2019 навчальному році.

Дотримання всіма структурними підрозділами Академії штатно-фінансової дисципліни підтверджується результатами перевірки Академії Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради та Головним управлінням ПФУ в Чернігівській області. Так у відповідності до довідки від 09.01.2018 про проведення обстеження дотримання законодавства про працю в Академії за період з 01.01.2017 по 09.01.2018 жодних порушень трудового законодавства не виявлено. У відповідності до актів № 64 від 23.03.2018, № 128 від 26.06.2018, № 219 від 08.11.2018 перевірки цільового використання коштів Чернігівського об`єднаного управління ПФУ Академією, не особи перебувають на повному державному утриманні за періоди з 01.11.2017 по 28.02.2018, з 01.03.2018 по 31.05.2018, з 01.08.2018 по 31.10.2018, жодних порушень не встановлено.

Відповідно до пп. 5 п. 6 Контракту керівник зобов`язаний забезпечити високоефективну наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність Академії, у тому числі впровадження результатів її наукових досліджень, міжнародне наукове та науково-технічне співробітництво.

Підтвердженням належного виконання позивачем пп.5 п. 6 контракту є те, що відповідно до Наказу МОН України від 27.10.2008 №977 «Порядку державної реєстрації та обліку відкритих науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт і дисертацій» в Українському інституті науково-технічної експертизи та інформації, зареєстровані теми досліджень, які проводять наукові, науково-педагогічні працівники та аспіранти і магістранти Академії в розрізі фундаментальних та прикладних наукових досліджень: «Права і свободи людини і громадянина та їх захист кримінально-правовими, кримінально-виконавчими засобами й системою заходів запобігання злочинам» (№0117и007206); «Кримінально-виконавча система України та її роль у розбудові правової та соціальної держави» (№0117и007209); «Проблеми національного та міжнародного права» (№0117и007208); «Психолого-педагогічні засади професійної освіти та діяльності пенітенціарного персоналу» (№0117и007207); «Вплив соціогуманітарного та економічного ландшафтів на життєдіяльність людини на зламі історичних епох» (№0117и007205).

У рамках міжнародного співробітництва Академією укладено договори та меморандуми про співпрацю з іноземними інституціями і закладами вищої освіти: Установою освіти «Полоцький державний університет» (Республіка Білорусь, м. Новополоцьк); Вищою технічною школою в Катовицях (Республіка Польща); Державним закладом «Науково-практичний центр проблем зміцнення законності та правопорядку Генеральної прокуратури Республіки Білорусь». Протягом 2016-2019 років 13 науково-педагогічних працівників Академії пройшли наукове стажування на базі закладів вищої освіти за кордоном (Республіка Польща, Фінляндська Республіка, Італійська Республіка) та отримали відповідні сертифікати. Співробітники Академії брали участь у Проекті міжнародної технічної допомоги ЄС «Еразмус+».

Всі вище перелічені докази містяться в матеріалах справи (т. І а.с.172 т. IV а.с.14).

Вищенаведені докази свідчать про те, що Академія Державної пенітенціарної служби за 4 роки існування під керівництвом позивача значно розширила свою освітню діяльність, підтвердивши при цьому відповідність якості освітнього процесу високим стандартам вищої освіти, і досягла успіхів у науці та у підготовці фахівців кримінально-виконавчої системи України.

Крім того, позивач має науковий ступінь кандидата педагогічних наук, вчене звання доцента, здобув науковий ступінь доктора педагогічних наук, йому присвоєно вчене звання професора, почесне звання заслуженого працівника освіти України, що також не заперечується сторонами.

Необхідно зазначити, що 16.01.2019 позивачем на виконання п. 6.3. Статуту Академії відзвітовано перед Загальними зборами трудового колективу Академії, що підтверджується протоколом № 1 Загальних зборів трудового колективу Академії та звітом ректора про діяльність Академії в 2018 році та основні завдання на 2019 рік. Також звіт направлено відповідачу і зауважень від останнього не надходило (т. ІІІ а.с. 173-261).

Також, як на підставу винесення оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України від 16.08.2019 № 2349/к «Про припинення контракту та звільнення» відповідач посилається на доповідну записку в.о. генерального директора Директорату з прав людини, доступу до правосуддя та правової обізнаності ОСОБА_3 від 24.06.2019 №559-29.2-19 стосовно результатів освітньої діяльності Академії Державної пенітенціарної служби України. На думку ОСОБА_3 опубліковані дані аналітичних досліджень за результатами освітніх вимірювань «Стан юридичної освіти в Україні» у 2017 році та «Стандартизовані освітні вимірювання 2018 року у вищій юридичній освіті. Єдине фахове вступне випробування та єдиний вступний іспит» у 2018 році, було встановлено, що результати підготовки Академією Державної пенітенціарної служби України фахівців за спеціальністю 081 «Право» є низькими, і як висновок, опубліковані дані вказаних аналітичних досліджень за останні два роки свідчать про те, що в Академії спостерігається доволі низька якість підготовки фахівців за спеціальністю 081 «Право».

Суд звертає увагу на те, що такого вищого навчального закладу як Академія Державної пенітенціарної служби України, про який іде мова в доповідних записках від 13.06.2019 та від 24.06.2019 не існує (т. IV а.с 56-60).

Разом з тим, ОСОБА_4 «Стан юридичної освіти в Україні» Аналітичне дослідження за результатами освітніх вимірювань. К.: Ваіте, 2018. 168 с. та ОСОБА_4 «Стандартизовані освітні вимірювання 2018 року у вищій юридичній освіті. Єдине фахове вступне випробування та єдиний вступний іспит» Аналітичне дослідження. К.: Ваіте, 2019. 122 с. містяться на офіційному веб-сайті Організації з безпеки та співробітництва в Європі (www.osce.org/uk/project-coordinator-in-ukraine/376855?download=true та www.osce.org/uk/project-coordinator-in-ukraine/422930?download=true), в яких автором зазначається, що це дослідження переважно ґрунтується на офіційній інформації є ЄДЕБО щодо 19422 виданих дипломів, куди не входить невідома автору роботи кількість дипломів, видана Національною академією внутрішніх справ, Академією Служби безпеки України та деякими іншими ЗВО, що не підпорядковані МОН. У розділі «Щодо рейтингів ЗВО» (стор. 161) дослідження «Стан юридичної освіти в Україні» у 2017 році зазначено, що рейтинг ЗВО, побудований за будь-яким одним видом результатів ЕФВВ, не може адекватно відображати рівень викладання в ЗВО чи якість освітніх послуг. У «Стандартизовані освітні вимірювання 2018 року у вищій юридичній освіті. Єдине фахове вступне випробування та єдиний вступний іспит» автор вказує на те, що наведені рейтинги є відносними, їх не можна використовувати буквально, адже вони вибіркові та покликані звернути увагу на проблему у розрізі конкретного показника, а не створити реальний рейтинг навчальних закладів (розділ «Щодо рейтингів»).

Тобто наведені в зазначених аналітичних дослідженнях висновки не можна використовувати як пряме свідчення якості освіти в закладах вищої освіти, в тому числі в Академії Державної пенітенціарної служби.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що Міністерство юстиції України під час винесення наказу Міністерства юстиції України від 16.08.2019 № 2349/к «Про припинення контракту та звільнення» грубо порушило вимоги норм чинного законодавства, а тому останній підлягає скасуванню, а позовна вимога в цій частині задоволенню.

Оскільки друга позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 10.09.2019 № 2567/к «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 16.08.2019 № 2349/к «Про припинення контракту та звільнення» є похідною від першої, тому також підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу № 2554/к «Про виконання обов`язків» від 16.08.2019 суд зазначає таке.

Стаття 32 Закону України «Про вищу освіту» встановлює наступні принципи діяльності закладу вищої освіти: 1) автономії та самоврядування; 2) розмежування прав, повноважень і відповідальності засновника (засновників), державних органів та органів місцевого самоврядування, до сфери управління яких належить заклад вищої освіти, органів управління закладу вищої освіти та його структурних підрозділів; 3) поєднання колегіальних та єдиноначальних засад; 4) незалежності від політичних партій, громадських і релігійних організацій (крім закладів вищої духовної освіти).

Виходячи з вищенаведених принципів, ст. 42 Закону України «Про вищу освіту» встановлює чітку процедуру обрання керівника закладу вищої освіти за конкурсом шляхом таємного голосування; при цьому загальна кількість (повний склад) наукових, науково-педагогічних і педагогічних працівників закладу вищої освіти повинна становити не менше 75 відсотків загальної кількості осіб, які мають право брати участь у виборах; кількість виборних представників з числа інших працівників закладу вищої освіти - до 10 відсотків, а кількість виборних представників з числа студентів (курсантів) - не менше 15 відсотків осіб, які мають право брати участь у виборах. Таким чином вбачається, що законодавцем навіть встановлено у законі певні критерії осіб, які мають право обирати керівника закладу вищої освіти, і саме наявність цих критеріїв покликана забезпечити обрання кваліфікованого та авторитетного керівника, який відповідав би високим критеріям довіри з боку саме колег та студентів.

Виключно в одному випадку ч. 4 ст. 42 Закону України «Про вищу освіту» надає засновнику закладу вищої освіти повноваження призначити виконувача обов`язків керівника закладу вищої освіти, але не більш як на шість місяців, а саме у випадку, якщо це є новоутворений заклад; існування вищезазначеної норми обумовлено необхідністю створення колективу та матеріально-технічної бази у новоутвореному закладі освіти для проведення виборів керівника та дотримання принципу автономії та самоврядування закладу.

Отже, Закон України «Про вищу освіту» не наділяє засновника повноваженнями щодо призначення виконувача обов`язків керівника закладу вищої освіти, якщо цей заклад не є новоутвореним.

Саме повна відсутність компетенції у засновника щодо призначення керівника та/або виконуючого обов`язки керівника і покликана забезпечити дотримання принципів автономії та самоврядування закладу вищої освіти, які гарантують дотримання інтересів студентів, трудового колективу закладу та освітнього процесу як такого, гарантують компетентність, адекватність, розумність та досвід осіб, які наділяються повноваженнями щодо освітнього процесу, успішність якого гарантує сталий розвиток нашої країни.

А отже, видання відповідачем наказу щодо призначення особи, яка на відповідає певним законодавчим вимогам виконувачем обов`язків ректора Академії Державної пенітенціарної служби України є очевидно протиправним, незаконним, адже Академія не є новоутвореним закладом, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією Статуту Академії та розпорядженням КМУ № 111-р від 21.10.2015.

Крім того, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_2 , яка була призначена виконувачем обов`язків ректора Академії, не відповідає вимогам до штату та структури Академії.

Контракт з ОСОБА_2 у передбаченому Законом України «Про вищу освіту» порядку не укладався та її не було прийнято на службу.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 2855к від 30.07.2017 «Про затвердження структури і штату Академії Державної пенітенціарної служби» посада ректора заміщається виключно особами начальницького складу.

ОСОБА_2 за віком не проходила службу в Збройних силах України та Державній кримінально-виконавчій службі України та не була особою начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби (т. І а.с. 86-89).

Посадовою інструкцією першого проректора Академії державної пенітенціарної служби (з навчальної роботи) передбачено виконання саме ним обов`язків ректора у разі відсутності останнього, а тому призначення ОСОБА_2 виконуючою обов`язків ректора є таким, що не відповідає як законодавству, так і локальним нормативним актам.

Більше того, позивач є полковником внутрішньої служби та з 01.08.1989 проходить службу в Збройних силах України та Державній кримінально-виконавчій службі України безперервно, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою № 213 від 20.08.2019.

Аналіз наведеного свідчить про протиправність оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України від 16.08.2019 № 2354/к «Про виконання обов`язків», що дає суду всі підстави для його скасування.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що позивача звільнено з посади ректора Академії державної пенітенціарної служби під час перебування останнього на лікарняному з 04.07.2019 по теперішній час, про що свідчать копії довідок (т. І а.с.22-24, т. IV а.с.242-245).

Так, Конституційний Суд України ухвалив рішення від 04.09.2019 № 6-р(ІІ)/2019, яким визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення ч. 3 ст. 40 КЗпП України. Цією нормою працівникові надаються гарантії захисту від звільнення з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (з певними винятками), а також у період перебування працівника у відпустці. Конституційний Суд вказав, що всі трудові відносини повинні ґрунтуватися на принципах соціального захисту та рівності для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, що, зокрема, має відображатись у встановленні вичерпного переліку умов та підстав припинення таких відносин. І хоча істотними умовами контракту є строк його дії, підстави його припинення чи розірвання, це не означає, що на працівників, які працюють відповідно до укладеного контракту, не поширюються положення ч. 3 ст. 40 КЗпП. Отже, таких працівників не можуть звільнити в день тимчасової непрацездатності або в період перебування у відпустці. Адже це зумовить нерівність і дискримінацію цієї категорії працівників, ускладнить їх становище та знизить реальність гарантій трудових прав громадян, установлених Конституцією та законами України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. тhe United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також при вирішенні цієї справи судом береться до уваги висновок ЄСПЛ, викладений у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, у якому вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Суд вважає за необхідне зазначити, що 06.04.2021 відповідачем укладено новий контракт з ректором Академії Державної пенітенціарної служби Тогочинським О.М. на строк до 07.04.2026 (а.с.2-12 том № 7).

Новий контракт, укладений з позивачем не розповсюджується на правовідносини в межах заявлених позовних вимог, натомість, його існування унеможливлює поновлення ОСОБА_1 на посаді, оскільки право останнього вже захищено саме укладанням нового контракту.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 168, 227-228, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Академія Державної пенітенціарної служби про визнання протиправними та скасування наказів - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 16.08.2019 № 2349/к Про припинення контракту та звільнення.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 10.09.2019 № 2567/к Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 16.08.2019 № 2349/к Про припинення контракту та звільнення.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 16.08.2019 № 2354/к Про виконання обов`язків.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Міністерство юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Академія Державної пенітенціарної служби (вул. Гонча, 34, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 08571788).

Повний текст рішення складено 27.04.2022.

Суддя О.М. Тихоненко