П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року

м. Київ

Справа № 9901/72/19

Провадження № 11-414заі20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючої Рогач Л. І.,

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,

за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представниця позивачів - Манойленко К. В.,

представниця відповідача та третьої особи - Цуцкірідзе І. Л.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року (судді Желєзний І. В., Берназюк Я. О., Стеценко С. Г., Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.) у справі № 9901/72/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), треті особи: Комісія з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя, ОСОБА_3 , про визнання протиправним, нечинним і скасування рішення, стягнення моральної шкоди та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У лютому 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВРП,у якому з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог просили:

- визнати протиправним і нечинним рішення ВРП від 17 січня 2019 року № 142/0/15-19 «Про оголошення конкурсу на зайняття посад державної служби категорії «А» в Державній судовій адміністрації України» (на посаду Голови Державної судової адміністрації України (далі - ДСА) та на посаду заступника Голови ДСА);

- скасувати рішення ВРП від 17 січня 2019 року № 142/0/15-19 «Про оголошення конкурсу на зайняття посад державної служби категорії «А» у Державній судовій адміністрації України» (на посаду Голови ДСА та на посаду заступника Голови ДСА);

- стягнути з ВРП на користь позивачів моральну шкоду в розмірі по 1 млн грн кожному.

2. На обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що посади Голови ДСА, яку обіймає ОСОБА_1 з 28 квітня 2014 року, та заступника Голови ДСА, яку обіймає ОСОБА_2 з 04 червня 2014 року, належать до посад державної служби категорії «А» (вищий корпус державної служби) та є безстроковими.

3. На думку позивачів, ВРП, ухвалюючи оскаржуване рішення, порушила спеціальний закон, який підлягав застосуванню в обов`язковому порядку, а саме Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а також правила, визначені в Положенні про проведення конкурсів для призначення на посади державних службовців у судах, органах та установах системи правосуддя, затвердженому рішенням ВРП від 05 вересня 2017 року № 2646/0/15-17, оскільки оголошення конкурсу на посаду державної служби відбувається виключно в тому разі, якщо посада державної служби, на зайняття якої оголошується конкурс, є вакантною на час прийняття рішення про оголошення конкурсу. Натомість при ухваленні оскаржуваного рішення посади Голови ДСА та його заступника не були вакантними.

4. Позивачі вказали на те, що оголошення ВРП конкурсу на зайняття невакантних посад Голови ДСА та його заступника позбавляє права позивачів на гарантовані державою умови для здійснення права на працю та рівну можливість у виборі професії, роду трудової діяльності та нівелює конституційну гарантію, передбачену частиною шостою статті 43 Конституції України, а саме захист від незаконного звільнення.

5. Позивачі також зазначили, що оскаржуваним рішенням ВРП затвердила умови проведення конкурсу на зайняття посад Голови ДСА та його заступника, згідно з якими ввела спеціальні вимоги до осіб, які претендують на вказані посади, обмеживши конституційне право на доступ до державної служби позивачам, що в свою чергу порушило принцип рівності усіх перед законом та призвело до дискримінації громадян, у тому числі позивачів. Після отримання інформації про призначення конкурсу на заміщення посад Голови ДСА та його заступника на підставі оскаржуваного рішення позивачі втратили життєві орієнтири та цілі, оскільки виявилось, що їх компетентність та досвід є непотрібними державі. Внаслідок стресу від протиправних дій відповідача у позивачів відбулося погіршення психологічного стану, яке виражається у різних змінах настрою, через що страждають їх взаємини з оточенням, зокрема членами родин.

6. На переконання позивачів, наявний конфлікт інтересів у керівника секретаріату ВРП ОСОБА_3 . Так, згідно з розміщеним на офіційному вебсайті ВРП протоколом засідання Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя від 15 лютого 2019 року № 2 за результатами розгляду пункту 9 порядку денного було вирішено: «визначити переможцем конкурсу на зайняття посади державної служби категорії «А» в системі правосуддя Голови Державної судової адміністрації України ОСОБА_3 ». Водночас ОСОБА_3 станом як на день оголошення конкурсу, так і на день його проведення обіймав посаду керівника секретаріату ВРП, до повноважень якого належить здійснення визначення умов проведення конкурсу та вимог до кандидатів на посаду, а також розробка проєкту відповідного рішення ВРП. При цьому Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) склало стосовно ОСОБА_3 протокол про вчинення правопорушення, передбаченого статтею 172-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за наслідками розгляду якого Шевченківський районний суд міста Києва постановою від 12 серпня 2019 року визнав ОСОБА_3 винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.

7. При прийнятті рішення позивачі просять взяти до уваги висновок науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави іі права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України від 25 квітня 2019 року № 126/75-е, висновок експерта у галузі права Романюка Я. М. від 13 квітня 2019 року, висновок Інституту законодавства Верховної Ради України щодо окремих питань процедури оголошення і проведення конкурсу на зайняття посад державної служби категорії «А» в ДСА.

Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

8. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 26 жовтня 2020року в задоволенні позову відмовив.

9. Судове рішення мотивовано тим, що:

- відповідач не порушив процедуру ухвалення оскаржуваного рішення, а наявність спору в цій справі викликана, зокрема, колізією правових норм Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та Закону № 889-VIII;

- з огляду на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі № 807/257/14, практику Європейського суду з прав людини (пункт 69 рішення у справі «Ніколова проти Болгарії» № 7888/03, пункт 15 рішення у справі «Баранкевич проти Росії» № 10519/03 тощо), Рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 та зважаючи на те, що Закон № 1402-VIII був прийнятий пізніше (02 червня 2016 року), ніж Закон № 889-VIII (10 грудня 2015 року), у спірних правовідносинах підлягають застосуванню положення Закону № 1402-VІІІ, який спеціально прийнятий парламентом з метою визначення організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні;

- положення щодо порядку призначення Голови ДСА та його заступника, визначені в пункті 35 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІІ, є спеціальною нормою права, яка підлягає застосуванню у спірних правовідносинах;

- не є обґрунтованими доводи позивачів щодо відсутності повноважень у відповідача на оголошення конкурсу на посади Голови ДСА та його заступника через те, що такі посади на час ухвалення оскаржуваного рішення не були вакантними, оскільки шляхом оголошення конкурсу ВРП виконала свій обов`язок призначити на конкурсній основі Голову ДСА та його заступника згідно з вимогами пункту 35 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІІ. При цьому вказаний Закон обмежив строки перебування позивачів на посадах Голови ДСА, заступника Голови ДСА, про що позивачі знали з часу набрання чинності цим Законом;

- розділ II Типових вимог до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорії «А», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 року № 448 (уредакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2020 року № 98), передбачає можливість визначити спеціальні кваліфікаційні вимоги до кандидатів щодо освіти та досвіду роботи, а тому ВРП, затвердивши такі вимоги, діяла в межах наданих їй повноважень. До того ж умови проведення конкурсу на зайняття посади заступника Голови Державної судової адміністрації, затверджені рішенням ВРП від 17 січня 2019 року № 142/0/15-19, якими встановлені спеціальні вимоги до особи, яка претендує на посаду заступника Голови ДСА, вичерпали свою дію шляхом виконання;

- у справі, що розглядається, предметом перевірки судом є правомірність оскаржуваного рішення ВРП, а не наявність конфлікту інтересів у ОСОБА_3 , а тому ця обставина не входить до предмета доказування в цій справі;

- системний аналіз положень Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17РП (далі - Регламент), дає змогу дійти висновку про відсутність положень щодо участі керівника секретаріату ВРП в ухваленні рішень ВРП. Відтак позивачі не довели наявності безпосереднього впливу ОСОБА_3 на організацію порядку проведення конкурсу стосовно встановлення умов останнього та вимог до кандидатів на посаду, а також можливості впливу на розгляд працівниками секретаріату процедурних питань, віднесених до повноважень ВРП;

- з огляду на положення статей 72, 113 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) висновок науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України від 25 квітня 2019 року № 126/75-е, висновок експерта у галузі права Романюка Я. М. від 13 квітня 2019 року, висновок Інституту законодавства Верховної Ради України щодо окремих питань процедури оголошення і проведення конкурсу на зайняття посад державної служби категорії «А» в ДСА із супровідним листом від 15 квітня 2019 року за вихідним № 22/182-1-15 не є доказами, а мають виключно допоміжний характер.

10. За висновком суду першої інстанції, ВРП, ухвалюючи рішення про оголошення конкурсу на посади Голови ДСА та його заступника, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Водночас вимога про стягнення моральної шкоди в цьому випадку є похідною від основних позовних вимог про визнання протиправним, нечинним і скасування рішення ВРП.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

11. Не погодившись із таким судовим рішенням, позивачі подали до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначили, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні немайнових вимог є незаконним, таким, що винесене з неповним з`ясуванням обставин справи таз порушенням норм матеріального і процесуального права.

12. На думку скаржників, чинне законодавство не містить жодних окремих норм щодо обов`язку ВРП звільнити Голову ДСА та його заступників у зв`язку із прийняттям Закону № 1402-VIII, не передбачає спеціальних підстав та окремої процедури проведення звільнення Голови ДСА та його заступників у зв`язку із прийняттям цього Закону. Позивачі тривалий строк (більше 2 років) після набрання чинності Законом № 1402-VIII продовжували на законних підставах здійснювати повноваження на відповідних посадах, і на час прийняття ВРП оскаржуваного рішення їхні посади не були вакантними. Однак 17 січня 2019 року ВРП прийняла рішення № 142/0/15, яким на порушення приписів законодавства України оголосила конкурс на зайняття посад Голови ДСА та його заступника. Приймаючи таке рішення, ВРП порушила вимоги Закону № 889-VIII щодо проведення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби. Більш того, серед підстав для припинення державної служби, які передбачені статтею 93 Закону № 889-VIII, немає такої підстави для припинення державної служби, як зміна законодавства. Пункт 35 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII не створює нових підстав для припинення державної служби. Вказану прогалину можна заповнити шляхом застосування до таких правовідносин відповідних норм Закону № 889-VIII, зокрема його статей 22, 23, 83, які передбачають, що конкурс оголошується на зайняття лише тієї посади державної служби, яка є вакантною, а зміна законодавства в частині призначення на ту чи іншу посаду державної служби сама собою не є підставою для припинення державної служби особи, яка була призначена на посаду державної служби з додержанням вимог раніше чинного законодавства.

13. На переконання позивачів, суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення, не взявши до уваги те, що рішення ВРП було прийняте всупереч вимогам законодавства України, зокрема статей 22, 23 Закону № 889-VIII, а також Закону № 1402-VIII, і, як наслідок, неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Крім цього, у нормативно-правових актах, які стосуються правовідносин, що склалися між сторонами, немає жодної колізії, оскільки Закон № 889-VIIIустановлює порядок оголошення конкурсу на вакантну посаду, тоді як Закон № 1402-VIII закріплює право ВРП призначати та звільняти з посад Голову ДСА та його заступників. Тобто Закон № 1402-VIII змінив суб`єкта призначення Голови ДСА та його заступників з Ради суддів України на ВРП. Однак цей Закон не надав ВРП повноважень оголошувати конкурс на невакантні посади Голови ДСА, його заступників та не створив нових підстав для припинення державної служби. Крім цього, ВРП, затверджуючи спеціальні вимоги до посади Голови ДСА, безпідставно обмежила конституційне право на доступ до державної служби громадян, зокрема позивачів.

14. Позивачі також указали на те, що з огляду на Положення про секретаріат Вищої ради правосуддя, затверджене рішенням ВРП від 23 березня 2017 року № 579/0/15-17, на секретаріат ВРП покладено, серед іншого, обов`язки з вивчення матеріалів з питань, що належать до повноважень ВРП, та підготовки відповідних проєктів рішень ВРП. Крім того, секретаріат ВРП має інші повноваження щодо взаємодії зі структурними підрозділами та працівниками ВРП. Водночас організовує та контролює діяльність секретаріату ВРП його керівник. На думку позивачів, це свідчить про те, що під час виконання повноважень ОСОБА_3 мав безпосередній вплив на розгляд працівниками секретаріату питань, що віднесені до компетенції ВРП. ОСОБА_3 фактично здійснював керівництво розробкою проєктів усіх рішень, прийнятих ВРП на виконання своїх повноважень. Одним із повноважень, з яких ВРП у межах власної компетенції приймає рішення, є призначення на посаду та звільнення з посади Голови ДСА та його заступника. При цьому ВРП також визначає умови проведення конкурсу, які містять кваліфікаційні вимоги до кандидатів. Відтак ОСОБА_3 одночасно брав участь в організації проведення конкурсу на зайняття посад Голови ДСА, заступника Голови ДСА та брав участь у конкурсі як кандидат на зайняття цих посад, що свідчить про конфлікт інтересів, оскільки він мав відношення до вирішення питань щодо визначення кваліфікаційних вимог до кандидатів на посади Голови ДСА та його заступника. Отже, ОСОБА_3 як посадова особа ВРП порушив пункт 3 частини першої статті 28 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII), унаслідок чого було прийнято неправомірне рішення ВРП, яке підлягає скасуванню.

15. На підставі викладеного скаржники просять скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним, нечинним і скасування оскаржуваного рішення ВРП та ухвалити нове, яким задовольнити їх позовні вимоги в цій частині; рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди залишити без змін.

16. 26 серпня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, у яких представник позивачів зазначив, що конкурс є складовою процедури заміщення вакантної посади або посад, де передбачені визначені законом строки припинення повноважень посадової особи (наприклад, суддів Конституційного Суду України, членів ВРП, членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України). З огляду на положення статей 5, 6, 22, 23 Закону № 889-VIII, Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 246, пункту 7 Положення про Комісію з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 18 травня 2017 року № 1172/0/15-17 (зі змінами), ВРП як суб`єкт призначення не має права приймати рішення щодо оголошення та проведення конкурсу на зайняття посад державної служби категорії «А» у системі правосуддя, а саме посад Голови ДСА та його заступників, якщо на момент прийняття такого рішення вказані посади не є вакантними. Більше того, проведення конкурсу як складова процедури заміщення посади не є і не може бути самостійною процедурою, що існує поза межами процедури заміщення вакантної посади або посади з визначеним терміном припинення повноважень - закінчення терміну контракту, закінчення повноважень посадових осіб, призначених (обраних) на визначений термін: суддів Конституційного Суду України - 9 років, членів ВРП - 4 роки, членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - 4 роки тощо. Станом на дату ухвалення ВРП оскаржуваного рішення посади позивачів вакантними не були. Крім того, посади позивачів не передбачали конкретного терміну закінчення їх повноважень. На переконання представника позивачів, у випадку залишення апеляційної скарги без задоволення оскаржуване рішення суду першої інстанції в силу преюдиційного значення рішень Верховного Суду створить передумови для прийняття в усіх державних органах країни аналогічних управлінських рішень про оголошення конкурсів на посади державної служби, які не є вакантними. Як наслідок, це може бути використано для безперешкодного оголошення конкурсів на зайняті (не вакантні) посади державної служби, що в свою чергу може призвести до масового порушення трудових прав працівників та дезорганізації всього державного механізму.

Рух апеляційної скарги

17. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 09 грудня 2020 року поновила позивачам строк на апеляційне оскарження рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року та відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивачів, а ухвалою від 14 грудня 2020 року призначила справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги

18. У відзиві на апеляційну скаргу представник ВРП та Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя зазначив, що відповідач та третя особа вважають обґрунтованими висновки суду першої інстанції, а доводи апеляційної скарги - безпідставними й такими, що не спростовують висновків, викладених у оскаржуваному судовому рішенні.

19. На думку сторони відповідача та третьої особи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що положення щодо порядку призначення Голови ДСА та його заступника, встановлені в пункті 35 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІІ, є спеціальною нормою права, яка підлягає застосуванню в спірних правовідносинах.

20. Представник відповідача та третьої особи стверджує, що проведення конкурсів на зайняття посад державної служби категорії «А» в системі правосуддя до повноважень ВРП не належить. Так, відповідно до частини другої статті 150 Закону № 1402-VIII при ВРП діє Комісія з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя, яка утворюється відповідно до закону. Комісія з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя здійснює повноваження Комісії з питань вищого корпусу державної служби, визначені Законом № 889-VIII, щодо питань державної служби в системі правосуддя. Крім цього, згідно із частиною четвертою статті 20 Закону № 889-VIII особи, які претендують на зайняття посад державної служби категорії «А», мають відповідати типовим вимогам (включаючи спеціальні), затвердженим Кабінетом Міністрів України. Типові вимоги до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорії «А» затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 року № 448 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2018 року № 835). Розділ II Типових вимог до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорії «А» передбачає можливість визначити спеціальні кваліфікаційні вимоги до кандидатів щодо освіти та досвіду роботи, а тому ВРП, затвердивши такі вимоги, діяла в межах наданих їй повноважень.

21. Представник відповідача та третьої особи також указав, що твердження скаржників стосовно впливу керівника секретаріату ВРП ОСОБА_3 на прийняте ВРП рішення від 17 січня 2019 року № 142/0/15-19 ґрунтуються виключно на припущеннях та не відповідають дійсним обставинам справи.

22. У зв`язку з викладеним ВРП просить залишити апеляційну скаргу позивачів без задоволення, а оскаржуване рішення Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного адміністративного суду - без змін.

23. На момент розгляду справи судом апеляційної інстанції третя особа ОСОБА_3 відзиву на апеляційну скаргу до Великої Палати Верховного Суду не надіслав.

24. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач та його представниця підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з викладених у ній підстав.

25. Представниця відповідача та третьої особи просила оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін

26. Третя особа ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції

27. Рішенням Ради суддів України від 25 квітня 2014 року № 16 згідно з пунктом 3 частини п`ятої статті 127, частини другої статті 147 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI) та Положенням про Раду суддів України, затвердженим рішенням X позачергового з`їзду суддів України від 16 вересня 2010 року (далі - Положення), ОСОБА_1 призначено на посаду Голови ДСА.

28. Відповідно до наказу ДСА від 28 квітня 2014 року № 188-к «Про призначення ОСОБА_1 Головою Державної судової адміністрації України» останній розпочав роботу з 28 квітня 2014 року.

29. Рішенням Ради суддів України від 23 травня 2014 року № 32 згідно з пунктом 3 частини п`ятої статті 127 Закону № 245З-VI та Положенням ОСОБА_2 призначено на посаду заступника Голови ДСА.

30. Відповідно до наказу ДСА від 04 червня 2014 року № 277-к «Про призначення ОСОБА_2 заступником Голови Державної судової адміністрації України» остання стала до роботи з 04 червня 2014 року.

31. 17 січня 2019 року ВРП ухвалила рішення № 142/0/15-19 «Про оголошення конкурсу на зайняття посад державної служби категорії «А» в Державній судовій адміністрації України», згідно з яким: оголошено конкурс на зайняття посад державної служби категорії «А» в системі правосуддя - Голови ДСА та заступника Голови ДСА із затвердженням умов проведення конкурсу; доручено голові ДСА ОСОБА_1 та заступнику Голови ДСА ОСОБА_2 продовжувати виконувати свої повноваження до призначення Голови ДСА та його заступника відповідно до Закону № 1402-VІІІ.

32. Умовами проведення конкурсу на зайняття посади Голови Державної судової адміністрації України, затвердженими рішенням ВРП від 17 січня 2019 року № 142/0/15-19, установлені, зокрема, такі спеціальні вимоги до особи, яка претендує на посаду Голови ДСА: освіта - вища освіта у галузі знань «Право», ступінь вищої освіти - магістр; досвід роботи - загальний стаж роботи не менше десяти років у галузі права, досвід роботи на посадах державної служби категорії «А» чи «Б» не менше семи років.

33. Умовами проведення конкурсу на зайняття посади заступника Голови Державної судової адміністрації України, затвердженими рішенням ВРП від 17 січня 2019 року № 142/0/15-19, установлені такі спеціальні вимоги до особи, яка претендує на посаду заступника Голови ДСА: освіта - вища в галузі знань «Соціальні та поведінкові науки», «Управління та адміністрування», ступінь вищої освіти - магістр; досвід роботи - загальний стаж роботи не менше п`яти років у галузі фінансів, економіки, досвід роботи на посадах державної служби категорії «А» чи «Б» не менше чотирьох років.

34. Згідно з витягом з протоколу № 3 засідання ВРП від 17 січня 2019 року «за» ухвалення вказаного рішення проголосували 20 членів ВРП, «проти» - 0, «не брали участі в голосуванні» - 0.

35. Листом Національного агентства з питань державної служби від 01 лютого 2019 року № 490/20-19 запропоновано ВРП розглянути питання про скасування рішення від 17 січня 2019 року № 142/0/15-19 «Про оголошення конкурсу на зайняття посад державної служби категорії «А» у Державній судовій адміністрації України», оскільки законами України не передбачено оголошення конкурсу на посади державної служби, які не є вакантними.

36. На вказаний лист Голова ВРП надав відповідь від 07 лютого 2019 року за № 4790/0/9-19, згідно з якою ВРП вважає, що оскаржуване рішення ухвалене на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

37. З протоколу засідання Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя від 15 лютого 2019 року № 2 вбачається, що за результатами розгляду пункту 9 порядку денного вирішено визначити ОСОБА_3 переможцем конкурсу на зайняття посади державної служби категорії «А» в системі правосуддя - Голови ДСА, а за результатами розгляду пункту 10 порядку денного вирішено визначити ОСОБА_7 переможцем конкурсу на зайняття посади державної служби категорії «А» в системі правосуддя - заступника Голови ДСА.

38. Рішенням ВРП від 23 березня 2017 року № 580/0/15-17 переведено ОСОБА_3 , керівника секретаріату ВРП, на посаду керівника державної служби у ВРП з окладом згідно зі штатним розписом.

39. Згідно з наказом ВРП від 23 березня 2017 року № 58-к «Про здійснення повноважень керівника державної служби у Вищій раді правосуддя» ОСОБА_3 приступив до здійснення повноважень керівника державної служби у ВРП з 23 березня 2017 року.

40. З довідки Київської міської клінічної лікарні № 1 від 12 квітня 2019 року № 061/104-1066/07 вбачається, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні неврології № 2 Київської міської клінічної лікарні № 1 з 02 квітня 2019 року.

41. Вважаючи рішення ВРП від 17 січня 2019 року № 142/0/15-19 протиправним, позивачі оскаржили його до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

42. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

43. Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

44. Відповідно до Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Ради суддів України від 22 жовтня 2010 року № 12 (у редакції, чинній на час призначення позивачів на посади Голови ДСА та його заступника), ДСА очолює Голова, який обирається на посаду і звільняється з посади Радою суддів України. Голова ДСА має першого заступника та заступників, які обираються на посаду та звільняються з посади Радою суддів України за поданням Голови ДСА.

45. У пункті 8 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням ВРП від 17 січня 2019 року № 141/0/15-19 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), закріплено, що ДСА очолює Голова, який призначається на посаду і звільняється з посади ВРП. Призначення Голови ДСА здійснюється на конкурсній основі. Голова ДСА має заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади ВРП відповідно до законодавства про державну службу. Призначення заступника Голови ДСА здійснюється на конкурсній основі.

46. Частинами першою та другою статті 22 Закону № 889-VIII (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов`язки, проводиться конкурс на зайняття вакантної посади державної служби (далі - конкурс) відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби (далі - Порядок проведення конкурсу), що затверджується Кабінетом Міністрів України. Проведення конкурсу здійснюється з урахуванням рівня професійної компетентності, особистих якостей і досягнень кандидатів на зайняття вакантної посади. Особливості проведення конкурсу державних службовців на посади в органах судової влади визначаються законом.

47. Відповідно до частин першої та другої статті 23 Закону № 889-VIIIінформація про вакантну посаду державної служби оприлюднюється на офіційних вебсайтах державного органу, в якому проводиться конкурс, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, відповідно до цього Закону і Порядку проведення конкурсу. Рішення про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії «А» приймає суб`єкт призначення.

48. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 889-VIII до категорії «А» (вищого корпусу державної служби) входять посади, зокрема, Голови ДСА та його заступників.

49. Пунктом 3 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення» передбачено, що вакансія - це вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа.

50. Підстави для припинення державної служби визначені в статті 83 Закону № 889-VIII, згідно з якою державна служба припиняється: у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону); у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку зі зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; у разі застосування заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади».

51. Водночас частиною четвертою статті 5 Закону № 889-VIII передбачено, що особливості правового регулювання державної служби в системі правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.

52. 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон № 1402-VIII, яким закріплено повноваження ДСА як державного органу у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

53. Згідно з положеннями частин першої, другої, шостої статті 153 Закону № 1402-VIII ДСА очолює Голова ДСА, який призначається на посаду і звільняється з посади ВРП. Призначення Голови ДСА здійснюється на конкурсній основі.

Голова ДСА має заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади ВРП відповідно до законодавства про державну службу. Призначення заступника Голови ДСА здійснюється на конкурсній основі.

54. Пунктом 35 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII визначено, що Голова ДСА, заступники Голови ДСА продовжують виконувати свої повноваження до призначення Голови ДСА та його заступників відповідно до цього Закону.

55. На підставі частини третьої статті 150 Закону № 1402-VIII особливості проведення конкурсів для призначення на посади державних службовців у судах, органах та установах системи правосуддя визначаються Положенням, яке затверджується ВРП за поданням ДСА після консультацій з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Зазначене Положення встановлює особливості призначення на посаду державного службовця у випадках, визначених цим Законом.

56. Повноваження ВРП затверджувати Положення про проведення конкурсів для призначення на посади державних службовців у судах, органах та установах системи правосуддя закріплене й у пункті 13 частини першої статті З Закону України від 21 грудня 2016 року№ 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII).

57. З огляду на викладене, питання проведення конкурсів для призначення на посади державних службовців у судах, органах та установах системи правосуддя регулюється відповідним Положенням, затвердженим рішенням ВРП від 05 вересня 2017 року № 2646/0/15-17.

58. Відповідно до пункту 1 Положення про проведення конкурсів для призначення на посади державних службовців у судах, органах та установах системи правосуддя таке Положення визначає процедуру проведення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби у судах, органах та установах системи правосуддя, метою якого є добір осіб, здатних професійно виконувати посадові обов`язки.

59. Повноваження щодо призначення на посади та звільнення з посад Голови ДСА, його заступників відповідно до частини першої статті 3 Закону № 1798-VIII віднесено до повноважень ВРП.

60. Згідно із частиною першою статті 34 Закону № 1798-VIII рішення ВРП ухвалюються більшістю членів ВРП, які беруть участь у засіданні ВРП, якщо інше не визначено цим Законом.

61. Відповідно до частини другої статті 30 цього Закону засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

62. Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач дотримався процедури ухвалення оскаржуваного рішення, а наявність спору в цій справі викликана, зокрема, колізією вищевикладених правових норм законів № 1402-VIII та № 889-VIII.

63. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України (другий сенат) від 18 червня 2020 року № 5-р(ІІ)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori); «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali); «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

64. Велика Палата Верховного Суду, керуючись принципом «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali), вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що вспірних правовідносинах підлягають застосуванню положення Закону № 1402-VIII, який був спеціально прийнятий парламентом з метою визначення організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні.

65. Відтак положення пункту 35 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІІ щодо продовження виконання Головою ДСА та його заступниками своїх повноважень після набрання чинності цим Законом до призначення Голови ДСА та його заступників відповідно до цього Закону є спеціальною нормою права, яка підлягає застосуванню у спірних правовідносинах. При цьому наведеною нормою Закону № 1402-VІІІ фактично передбачається необхідність призначення ВРП відповідно до вимог цього Закону на конкурсній основі Голови ДСА та його заступників.

66. Доводи апеляційної скарги щодо незаконного припинення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 безстрокового трудового договору не можна взяти до уваги, оскільки наведені вище положення пункту 35 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІІ за своїм змістом визначають строк, протягом якого тривають трудові правовідносини з очільниками ДСА. При цьому визначення строку тривалості цих правовідносин до призначення на посаду переможців конкурсу свідчить про зміну правової природи укладеного із заявниками трудового договору та за загальним змістом закону в цій частині й зміну порядку призначення керівників ДСА з призначення на невизначений строк на призначення за наслідками конкурсних процедур на визначений строк.

67. Такі зміни законодавства не є дискримінаційними або особливими та застосованими тільки до посад керівників ДСА. Аналогічних змін зазнали також трудові правовідносини з керівниками закладів вищої освіти (стаття 47 Закону України від 01 липня 2014 року № 1556-VII «Про вищу освіту»), керівниками медичних закладів (частина десята статті 16 Основ законодавства України про охорону здоров`я) тощо, і законність строковості трудових відносин у таких випадках підтверджено судовими рішеннями у відповідних спорах.

68. З огляду на викладене суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивачів щодо відсутності у відповідача повноважень на оголошення конкурсу на посади Голови ДСА та його заступника через те, що такі посади на час ухвалення оскаржуваного рішення не були вакантними, оскільки шляхом оголошення конкурсу ВРП виконала свій обов`язок призначити на конкурсній основі Голову ДСА та його заступника згідно з вимогами пункту 35 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІІ. До того ж Закон № 1402-VІІІобмежив строки перебування позивачів на посадах Голови ДСА та заступника Голови ДСА, про що позивачі були обізнані з часу набрання ним чинності.

69. Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону № 889-VIII особи, які претендують на зайняття посад державної служби категорії «А», мають відповідати типовим вимогам (включаючи спеціальні), затвердженим Кабінетом Міністрів України.

70. На момент виникнення спірних правовідносин Типові вимоги до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорії «А», були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 року № 448.

71. ВРП рішенням від 17 січня 2019 року № 142/0/15-19 «Про оголошення конкурсу на зайняття посад державної служби категорії «А» у Державній судовій адміністрації» затвердила Умови проведення конкурсу на зайняття посади Голови ДСА, згідно з якими передбачено спеціальні кваліфікаційні вимоги до кандидатів, а саме:вища освіта у галузі знань «Право», ступінь вищої освіти - магістр; загальний стаж роботи - не менше десяти років у галузі права; досвід роботи на посадах державної служби категорії «А» чи «Б» - не менше семи років.

72. Цим же рішенням ВРП затвердила й Умови проведення конкурсу на зайняття посади заступника Голови ДСА, якими передбачено спеціальні кваліфікаційні вимоги до кандидатів на цю посаду, а саме: освіта - вища в галузі знань «Соціальні та поведінкові науки», «Управління та адміністрування», ступінь вищої освіти - магістр; досвід роботи - загальний стаж роботи не менше п`яти років у галузі фінансів, економіки, досвід роботи на посадах державної служби «А» чи «Б» не менше чотирьох років.

73. З огляду на викладене суд першої інстанції правильно зазначив, що розділ II Типових вимог до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорії «А» передбачає можливість визначити спеціальні кваліфікаційні вимоги до кандидатів щодо освіти та досвіду роботи, а тому ВРП, затвердивши такі вимоги, діяла в межах наданих їй повноважень.

74. Велика Палата Верховного Суду відхиляє посилання скаржників на наявність конфлікту інтересів у ОСОБА_3 як на підставу для скасування оскаржуваного судового рішення з таких міркувань.

75. Визначення конфлікту інтересів, який проявляється у потенційному чи реальному конфлікті інтересів, наведено в статті 1 Закону № 1700-VII.

76. Згідно із частиною другою статті 35 Закону № 1700-VII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом. Про конфлікт інтересів такої особи може заявити будь-який інший член відповідного колегіального органу або учасник засідання, якого безпосередньо стосується питання, що розглядається. Заява про конфлікт інтересів члена колегіального органу заноситься в протокол засідання колегіального органу. У разі якщо неучасть особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу, у прийнятті рішень цим органом призведе до втрати правомочності цього органу, участь такої особи у прийнятті рішень має здійснюватися під зовнішнім контролем. Рішення про здійснення зовнішнього контролю приймається відповідним колегіальним органом.

77. Статтею 1 Закону № 1798-VIII передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

78. Відповідно до статті 2 Закону № 1798-VIII статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначаються Конституцією України, цим Законом та Законом №1402-VIII. ВРП затверджує регламент ВРП, положення якого регулюють процедурні питання здійснення нею повноважень.

79. ВРП складається з двадцяти одного члена, з яких десятьох обирає з`їзд суддів України з числа суддів чи суддів у відставці, двох - призначає Президент України, двох - Верховна Рада України, двох - з`їзд адвокатів України, двох - всеукраїнська конференція прокурорів, двох - з`їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ (стаття 5 Закону № 1798-VIII).

80. Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1798-VIII ВРП діє у пленарному складі, якщо інше не встановлено цим Законом.

81. Статтею 30 Закону № 1798-VIII визначений порядок проведення засідань ВРП.

82. Порядок ухвалення рішень ВРП установлений статтею 34 Закону № 1798-VIII, відповідно до частини першої якої рішення ВРП ухвалюється більшістю членів ВРП, які беруть участь у засіданні ВРП, якщо інше не визначено цим Законом.

83. Згідно із частинами першою - третьою та восьмою статті 27 Закону № 1798-VIII організаційне, інформаційно-довідкове та інше забезпечення діяльності ВРП та її органів здійснює секретаріат.

Секретаріат ВРП очолює керівник.

Керівник секретаріату та його заступники призначаються на посади та звільняються з посад ВРП у порядку, встановленому законодавством про державну службу, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Положення про секретаріат ВРП, його структура і штатна чисельність затверджуються ВРП.

84. Відповідно до пункту 1 Положення про секретаріат Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 23 березня 2017 року № 579/0/15-17 (далі - Положення), секретаріат ВРП виконує організаційну, правову, аналітичну, інформаційно-довідкову та матеріально-технічну роботу із забезпечення діяльності ВРП та її органів у здійсненні повноважень, визначених Конституцією України, законами № 1798-VIII, № 1402-VІІІ, іншими законами та нормативно-правовими актами, Регламентом.

85. Права та обов`язки керівника секретаріату закріплені у пункті 4.2 Положення, згідно з яким, зокрема: керівник секретаріату організовує роботу секретаріату, координує діяльність усіх його структурних підрозділів, несе персональну відповідальність за виконання покладених на секретаріат завдань та функцій; організовує підготовку структурними підрозділами секретаріату проєктів актів ВРП та її органів, а також доручень і розпоряджень Голови ВРП.

86. Водночас Положення наділяє керівника повноваженнями візувати лише підготовлені структурними підрозділами секретаріату проєкти доручень і розпоряджень Голови ВРП з організаційних питань.

87. З огляду на Положення керівник секретаріату у своїй діяльності керується Конституцією України, законами № 1798-VIII, 1402-VІІІ, іншими законами та нормативно-правовими актами, Регламентом.

88. Регламент регулює процедурні питання здійснення ВРП повноважень, визначених Конституцією України, законами № 1798-VIII, 1402-VІІІ, іншими законами України, порядок підготовки, розгляду та прийняття ВРП, її дисциплінарними палатами та іншими органами рішень, а також інші питання діяльності ВРП.

89. Системний аналіз положень Регламенту дає змогу дійти висновку про відсутність положень щодо участі керівника секретаріату ВРП в ухваленні рішень ВРП.

90. Отже, на підставі наведених вище положень чинного законодавства ОСОБА_3 як керівник секретаріату ВРП не брав і не міг брати участі в ухваленні ВРП оскаржуваного в цій справі рішення від 17 січня 2019 року № 142/0/15-19 «Про оголошення конкурсу на зайняття посад державної служби категорії «А» в Державній судовій адміністрації України».

91. При цьому позивачі не скористалися гарантованим статтею 35 Закону № 1700-VII правом подати заяву про конфлікт інтересів після оголошення ВРП конкурсу на зайняття посад державної служби категорії «А» Голови ДСА та його заступника.

92. Як установив суд першої інстанції, відповідно до протоколу № 2 засідання Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя від 15 лютого 2019 року за результатами розгляду пункту 9 порядку денного було вирішено: «визначити переможцем конкурсу на зайняття посади державної служби категорії «А» в системі правосуддя Голови Державної судової адміністрації України ОСОБА_3 »; за результатами розгляду пункту 10 порядку денного було вирішено: «визначити переможцем конкурсу на зайняття посади державної служби категорії «А» в системі правосуддя заступника Голови Державної судової адміністрації України ОСОБА_7 ». ОСОБА_3 на час ухвалення оскаржуваного рішення перебував на посаді керівника секретаріату ВРП.

93. Велика Палата Верховного Суду з огляду на вимоги частини першої статті 77 КАС України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивачі не довели наявності безпосереднього впливу ОСОБА_3 на організацію порядку проведення конкурсу стосовно встановлення умов останнього та вимог до кандидатів на посаду, а також можливості впливу на розгляд працівниками секретаріату процедурних питань, віднесених до повноважень ВРП.

94. Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, правильності висновків суду першої інстанції також не спростовують.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

95. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

96. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

97. На підставі частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

98. Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга позивачів задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. І. Рогач

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко

В. В. Британчук К. М. Пільков

Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко

І. В. Григор`єва В. В. Пророк

М. І. Гриців О. М. Ситнік

Д. А. Гудима В. М. Сімоненко

Ж. М. Єленіна І. В. Ткач

Л. Й. Катеринчук С. П. Штелик

Г. Р. Крет