ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2022 Справа № 917/1423/21

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., за участю секретаря судового засідання Сілаєвої О. Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах -

Державної екологічної інспекції Центрального округу

до Кобеляцького комунального підприємства "Водоканал Плюс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Кобеляцька міська рада

про стягнення 1 091 141,55 грн збитків

за участю представника прокуратури: Марченко О. А.,

від інших учасників справи представники не з`явились

встановив:

До Господарського суду Полтавської області надійшов позов Керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державної екологічної інспекції Центрального округу до Кобеляцького комунального підприємства "Водоканал Плюс" про стягнення на користь держави 1 091 141,55 грн збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідач, керуючись ст. 207 ГПК України, подав до суду відзив на позов (вхід. № 14180 від 20.12.2021; т.2 а.с.20-26), в якому заявив клопотання про поновлення строку на подання відзиву.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 23.12.2021 суд оголосив перерву для надання можливості учасникам справи ознайомитися із відзивом відповідача та призначив судове засідання на 25.01.2022, про що постановив ухвалу від 23.12.2021 (т.2 а.с.52).

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді судове засідання 25.01.2022 не відбулося. Ухвалою від 07.02.2022 судове засідання призначено на 01.03.2022 (т.2 а.с.66).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан строком на 30 діб.

В зв`язку з цим відповідач подав клопотання (вхід. № 2070 від 01.03.2022) про відкладення розгляду справи. Це клопотання суд задовольнив, про що постановив ухвалу від 01.03.2022. Ухвалою від 23.03.2022 суд призначив судове засідання у справі на 19.04.2022.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на подання відзиву відповідач вказує, що на підприємстві відсутня посада юриста; підприємство перебуває у скрутному матеріальному становищі; в зв`язку з введенням карантину з метою запобігання поширення коронавірусної хвороби збір документів та укладення договору на правову допомогу зайняло значну кількість часу; розгляд справи по суті з урахуванням відзиву забезпечить реалізацію гарантованих процесуальних прав, дослідження істотних обставин справи, забезпечить змагальність сторін.

При розгляді клопотання про поновлення строку на подання відзиву суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з ч. 3 ст.119 ГПК України якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 4 ст. 119 ГПК України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

За змістом ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази.

Згідно з ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

Відповідно до статті 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. До відзиву додаються, зокрема, докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" по. 4436/07 від 03.07.2014 зазначено, що "ключовим для концепції справедливого розгляду справи як у цивільному, так і кримінальному провадженні є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представляти свою справу в суді та мав змогу нарівні із протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом".

Враховуючи необхідність забезпечення рівності усіх учасників судового процесу та змагальності сторін, суд на підставі ч. 2 ст. 119 ГПК України у судовому засіданні 19.04.2022 суд задовольнив клопотання відповідача клопотання про поновлення строку на подання відзиву (вхід. № 14180 від 20.12.2021; т.2 а.с.20-26) та прийняв цей відзив до розгляду.

Відповідач у відзиві (вхід. № 14180 від 20.12.2021; т.2 а.с.20-26) з позовними вимогами не погоджується та заперечує проти їх задоволення, посилаючись на те, що:

- Кобеляцьке комунальне підприємство «Водоканал плюс» здійснює господарську діяльність з центрального водопостачання;

- рішенням виконавчого комітету Кобеляцької міської ради від 20.12.2017 № 875 про початок роботи ККП «Водоканал плюс» зобов`язано відповідача розпочати роботу з 01.01.2018 як самостійного суб`єкту господарської діяльності - юридичної особи комунальної форми власності;

- ККП «Водоканал плюс» користується водозабором з 13 закільцьованих водних свердловин розташованих у м. Кобеляки Кобеляцького району Полтавської області. Рішенням виконавчого комітету Кобеляцької міської ради від 29.10.2017 № 739 передано у постійне користування ККП «Водоканал плюс» земельні ділянки, на яких розміщені артсвердловини. Вказані земельні ділянки є власністю територіальної громади м. Кобеляки;

- відповідачу надано дозвіл на спеціальне водокористування від 16.01.2018 № 145/ПЛ/49д-18 на строк по 22.12.2022;

- відповідач не міг припинити водокористування з метою забезпечення м. Кобеляки водою питної якості, відповідач не міг завдати збитків державі, адже державна політика у сфері питного водопостачання, відповідно до ст. 6 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» будується, крім іншого, на принципах пріоритетності питного водопостачання перед іншими видами спеціального водокористування та гарантованого першочергового забезпечення питною водою населення для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб;

- відсутність дозвільних документів не є підставою для припинення подачі води як фізичним, так і юридичним особам; припинення надання послуг з водопостачання та водовідведення загрожує техногенною катастрофою для мешканців м. Кобеляки;

- ККП «Водоканал плюс» здійснювало всі необхідні дії для отримання спеціального дозволу відповідно до постанови КМУ № 615 від 30.05.2011;

- у зв`язку з відсутністю у штаті підприємства відповідача спеціаліста-гідрогеолога, враховуючи великий обсяг документів, необхідних для подання заяви на отримання спеціального дозволу на користування надрами, з метою отримання останнього відповідач уклав договір з ТОВ «Геологічна компанія «Геонікс» про надання науково-технічних послуг від 21.05.2018 № 01/04-18, за умовами якого ТОВ «Геологічна компанія «Геонікс» зобов`язана, як виконавець, підготувати та скласти необхідний пакет документів для отримання спеціального дозволу на видобування;

- з метою отримання даних для отримання спеціального дозволу відповідач направив запити на інформацію від 10.07.2018 № 112, від 29.11.2018 № 201;

- відповідач завчасно, у порядку, передбаченому законодавством, звертався до уповноважених органів для погодження документів, необхідних для отримання спеціального дозволу на користування надрами, а затримка в оформленні спеціального дозволу сталася не з вини відповідача, яка є обов`язковою умовою для покладення на останнього відповідальності у виді відшкодування збитків (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 908/999/17, від 25.02.2020 у справі № 908/581/19);

- ККП «Водоканал плюс» надіслав заяву на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону до Державної служби геології та відповідні документи листами від 04.05.2020 № 77, від 04.05.2020 № 78, від 04.05.2020 № 79, від 04.05.2020 № 80; відповідач почав процедуру щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами;

- в діях відповідача не має особистої зацікавленості у здійсненні господарської діяльності із централізованого водопостачання без отримання відповідних дозвільних документів, дії відповідача були направлені на забезпечення фізичних, юридичних осіб та бюджетних організацій водою питної якості для забезпечення їх діяльності;

- статтею 65 Кодексу України про надра передбачено, що відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні, у тому числі в самовільному користуванні надрами;

- відповідач вважає не підтвердженим наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідними для застосування міри відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

Представник прокуратури в судовому засіданні повідомив суду про те, що відповідь на відзив подавати не буде.

Третя особа - Державна екологічна інспекція Центрального округу подала до суду заяву від 02.12.2021 (вхід №14564 від 30.12.2021; т.2 а.с.63-64), в якій повідомила про те, що позовні вимоги прокурора підтримує повністю.

Відповідач подав клопотання (вхід. № 2578 від 15.04.2021; т.2 а.с.98-99) про призначення судової інженерно-технічної експертизи у цій справі.

Це клопотання суд відхилив з мотивів, вказаних у мотивувальній частині рішення.

До Господарського суду Полтавської області 15.04.2022 надійшов відзив Кобеляцького комунального підприємства "Водоканал Плюс" від 14.04.2022 № 128 (вхід. № 2579 від 15.04.2022; т. 2 а.с.100-111) на позовну заяву у цій справі.

Ухвалою від 19.04.2022 суд відмовив відповідачу у поновленні строку на подання відзиву від 14.04.2022 № 128 (вхід. № 2579 від 15.04.2022) на позов та залишив цей відзив без розгляду.

У цій справі суд вчинив такі процесуальні дії.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2021 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. (т.1 а.с.191).

За цим позовом ухвалою від 10.09.2021 суд відкрив провадження у справі № 917/1423/21, призначив справу до розгляду у порядку загального позовного провадження в підготовче засідання та встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи (т.1 а.с.195-196).

Ухвалою від 30.09.2021 суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відклав розгляд справи та залучив до участі у справі Кобеляцьку міську раду як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача (т. 1 а.с.208-209).

Для надання можливості учасникам справи подати суду заяви по суті спору суд у підготовчому засіданні 04.11.2021 оголошував перерву на 02.12.2021 (т.1 а.с.228-229).

Ухвалою від 02.12.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті (т.2 а.с.8-9).

Відповідач, керуючись ст. 207 ГПК України, подав до суду відзив на позов (вхід. № 14180 від 20.12.2021; т.2 а.с.20-26), в якому заявив клопотання про поновлення строку на подання відзиву.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 23.12.2021 суд оголосив перерву для надання можливості учасникам справи ознайомитися із відзивом відповідача та призначив судове засідання на 25.01.2022, про що постановив ухвалу від 23.12.2021 (т.2 а.с.52).

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді судове засідання 25.01.2022 не відбулося. Ухвалою від 07.02.2022 судове засідання призначено на 01.03.2022 (т.2 а.с.66).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан строком на 30 діб.

В зв`язку з цим відповідач подав клопотання (вхід. № 2070 від 01.03.2022) про відкладення розгляду справи. Це клопотання суд задовольнив, про що постановив ухвалу від 01.03.2022.

Ухвалою від 23.03.2022 суд призначив судове засідання у справі на 19.04.2022.

У судовому засіданні 19.04.2022 суд задовольнив клопотання відповідача клопотання про поновлення строку на подання відзиву (вхід. № 14180 від 20.12.2021; т.2 а.с.20-26) та прийняв цей відзив до розгляду.

Відповідач подав клопотання про повернення справи на стадію підготовчого провадження (т.2 а.с.73-79). Це клопотання суд відхилив, оскільки після призначення справи до розгляду по суті такі процесуальні дії не передбачені положеннями Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач також подав відзив від 14.04.2022 № 128 (вхід. № 2579 від 15.04.2022) на позов. Ухвалою від 19.04.2022 суд відмовив відповідачу у поновленні строку на подання цього відзиву на позов та залишив цей відзив без розгляду.

19.04.2022 засобами електронного зв`язку від імені відповідача до суду надійшла копія клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки директор відповідача в цей день перебуватиме у відрядженні (т.2 а.с.210). До цього клопотання додано копію наказу від 15.04.2022, яким покладено виконання обов`язків директора на іншу особу (т.2 а.с.211). Це клопотання не підписано електронним цифровим підписом.

В п. 1.5.17 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20.08.2019 № 814, документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв`язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Оскільки копія клопотання про відкладення розгляду справи не підписана в установленому порядку, суд залишає це клопотання без розгляду.

Ухвали від 10.09.2021, від 30.09.2021, надіслані відповідачу на адресу вул. Покровська, буд. 43а, м. Кобеляки, Кобеляцького району, Полтавської області, 39200, повернулися до суду з відміткою поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою" (т.1 а.с.199-202, 213-216).

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Кобеляцьке комунальне підприємство "Водоканал Плюс" зареєстроване як юридична особа за адресою: вул. Покровська, буд. 43а, м. Кобеляки, Кобеляцького району, Полтавської області, 39200 (т.1 а.с.193).

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Таким чином, відповідно до ч. 7 ст. 120, ст. 242 ГПК України ухвали суду від 10.09.2021, від 30.09.2021 вважаються врученими відповідачу.

На офіційному сайті Судової влади України 23.09.2021 суд розмістив відповідне оголошення про розгляд цієї справи (т.1 а.с.203).

Представник відповідача ознайомився з матеріалами справи безпосередньо в суді, про що вказав на клопотанні від 19.10.2021 (т.1 а.с.217-218, 235).

Представник відповідача неодноразово подавав клопотання від 03.11.2021 та від 02.12.2021 про відкладення розгляду справи.

Як свідчить поштове повідомлення від 05.11.2021 відповідач отримав ухвалу суду від 04.11.2021 (т.1 а.с. 233).

Згідно з поштовим повідомленням від 03.12.2021 відповідач отримав ухвалу суду від 02.12.2021 (т.2 а.с. 10)

Про час і місце розгляду справи по суті прокурор позивач, відповідач та третя особа повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями від 24.03.2022 про вручення ухвали від 23.03.2022 (т.2 а.с.90-94).

Під час розгляду справи по суті суд заслухав пояснення та дослідив всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 19.04.2022 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі наявні у справі докази та письмові пояснення, суд встановив таке.

За змістом частини третьої статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з положеннями частин третьої та четвертої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Однією з підстав для представництва прокурора є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на встановлене порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Бездіяльність компетентного органу (суб`єкта владних повноважень) слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 06.07.2021 у справі № 922/3025/20 виклав правовий висновок про те, що суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У рішенні від 05.06.2019 №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; зазначене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення відповідного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

При цьому суд враховує правову позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 19.08.2020 у справі № 923/787/18, від 20.01.2021 у справі № 927/468/20, від 25.08.2020 у справі № 910/12285/18, а також Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 (далі - Положення № 275), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Пунктом 7 зазначеного Положення №275 Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно із пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 12.02.2021 №59 (далі - Положення № 59), Державна екологічна інспекція Центрального округу (далі - Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України (далі - Держекоінспекція) та їй підпорядковується.

Системний аналіз пунктів 6-10 Положення № 59 дає підстави для висновку, що Інспекція наділена повноваженнями щодо:

- звернення до суду із позовом щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

- складення протоколів про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення у випадках, передбачених законом;

- пред`явлення претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами.

- досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Отже, суд дійшов висновку про те, що Державна екологічна інспекція Центрального округу в цьому випадку є органом, уповноваженим державою здійснювати функції державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, зокрема, на території Полтавської області та наділена повноваженнями щодо звернення до суду із позовом про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції.

Державна екологічна інспекція Центрального округу звернулася до Решетилівської окружної прокуратури з листом від 25.03.2021, в якому повідомила про порушення Кобеляцьким комунальним підприємством "Водоканал Плюс" природоохоронного законодавства в частині забору води з підземних водних свердловин за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), внаслідок чого завдано збиток в сумі 1 125 406,78 грн. Інспекція зверталася з позовом до суду, який був повернутий, в зв`язку з несплатою судового збору. У зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору Інспекція звернулася до прокуратури з клопотанням про подання відповідного позову до суду (т.1 а.с.35).

15.04.2021 прокурор направив на адресу Державної екологічної інспекції Центрального округу повідомлення № 56/2-643вих-21 про заподіяння державі матеріального збитку на суму 1 125 406,78 грн та, з урахуванням положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", запропонував Інспекції подати до суду відповідний позов з вимогами до Кобеляцького комунального підприємства "Водоканал Плюс" (т.1 а.с.161-162).

Державна екологічна інспекція Центрального округу листом від 11.05.2021 повідомила прокурора про те що Інспекція позбавлена можливості звернутися до суду з вказаним позовом, оскільки відсутні кошити на сплату судового збору (т.1 а.с.163, 164).

20.08.2021 прокурор направив на адресу Державної екологічної інспекції Центрального округу повідомлення про намір подати позовну заяви в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу до Кобеляцького комунального підприємства "Водоканал Плюс" про стягнення 1 125 406,78 грн збитків (т.1 а.с.185-187).

Отже, в цьому випадку прокурором дотримано вимоги положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки прокуратура, встановивши наявність порушень вимог закону, повідомила про намір звернутись до суду, а зовнішня форма поведінки Державної екологічної інспекції Центрального округу при цьому полягає у нездійсненні подання позову про відшкодування збитків на користь держави. Тобто інспекцією не вчинено дії, віднесені до її компетенції, які є необхідними.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 06.07.2021 у справі № 922/3025/20 про те, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з відповідним позовом через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт не звернення до суду Державною екологічною інспекцією з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, свідчить про те, що Державна екологічна інспекція неналежно виконує свої повноваження щодо заподіяного державі матеріального збитку, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави щодо забезпечення функціонування вищого навчального закладу та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень статті 16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Водночас, положеннями пункту 6) частини першої статті 92 Конституції визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки визначаються виключно законами України.

Відповідно до пункту а) частини першої статті 3 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" одним з основних принципів охорони навколишнього природного середовища є пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов`язковість додержання екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності.

Отже, закріплений обов`язок держави забезпечувати екологічну безпеку і підтримувати екологічну рівновагу на території України у взаємозв`язку з закріпленим в законі принципом щодо обов`язковість додержання екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності дає підстави для висновку про наявність прямого державного інтересу у забезпеченні реалізації зазначених положень. З метою мінімізації ризиків та зменшення негативних наслідків від недотримання зазначених положень, державні органи повинні діяти у найкоротші строки, оскільки порушення вимог екологічної безпеки може призвести до некерованих незворотних наслідків.

З огляду на зазначене, суд вважає, що прокурором доведено наявність підстав для представництва в суді інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу.

Відповідно до п.1.1 Статуту Кобеляцького комунального підприємства "Водоканал Плюс" (відповідача), затвердженого рішенням позачергової тридцять шостої сесії Кобеляцької міської ради сьомого скликання від 13.02.2019, це підприємство створене згідно рішення Кобеляцької міської ради сьомого скликання від 18 жовтня 2017 року.

Згідно з п. 2.2 Статуту ККП "Водоканал Плюс" здійснює діяльність, зокрема, з забору, очищення та постачання води (т.1 а.с.31-34).

Згідно наданих паспортів експлуатаційних свердловин на території міста Кобеляки розташовані водні свердловини № 1, № 2, № 3, № 4, № 5,№ 6, № 7, № 8, № 9, №10, № 11, № 12, № 13 (т.1 а.с.62-106).

Як свідчать складені відповідачем звіти про використання води за 2018, 2019, 2020 роки (т.1 а.с.55-58), Журнал обліку подачі води (т.1 а.с.60-61), перелік артсвердловин, що використовувалися ККП "Водоканал Плюс" (т.1 а.с.59) відповідач використовував воду з водних свердловин № 1, № 2, № 3, № 4, № 5,№ 6, № 7, № 8, № 9, №10, № 11, № 12, № 13, розташованих у м. Кобеляки.

Згідно дозволу на спеціальне водокористування від 16.01.2018 №145/ПЛ/49д-18, виданого Сектором у Полтавській області Держводагенства для водокористувача - ККП "Водоканал Плюс", метою водокористування є питні і санітарно гігієнічні, виробничі потреби, передача води населенню, для потреб вторинних водокористувачів (т.1 а.с.139).

Пунктом 1.7. наказу Державного комітету статистики України «Про затвердження форми державної статистичної звітності №2-ТП (водгосп)» від 30.09.1997 №230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.10.1997 за №480/2284, показники форми № 2-ТП (водгосп) відображаються наростаючим підсумком по кварталам в межах звітнього року.

Відповідно до звітів про використання води за формою 2-тп (водгосп) за 2018 рік відповідач зробив забір з підземних свердловин 428500 куб.м, за 2019 рік - 529200 куб.м, за I квартал 2020 року, відповідно до довідки наданої Кобеляцьким КП «Водоканал Плюс», - 112587 куб.м (т.1 а.с.55-58).

Державна екологічна інспекція Центрального округу у період 31.03.2020 - 13.04.2020 на підставі ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. ст. 6,7 Закону України» Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 за №275, Положення про Державні екологічні інспекції в округах, затвердженого наказом міністерства екології та природних ресурсів України від 04.10.2018 за № 347, Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 27.11.2018 №260, наказу Державної екологічної інспекції Центрального округу від 30.03.2020 №06-27/295 (т.1 а.с.40) провела позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Кобеляцьким комунальним підприємством «Водоканал Плюс».

Державна екологічна інспекція Центрального округу склала Акт № 06-28/291 від 13.04.2020 за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання Кобеляцьким комунальним підприємством «Водоканал Плюс» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, в якому зафіксовано виявлені порушення. Примірник вказаного акту отримано директором Кобеляцького КП «Водоканал Плюс» Юрко В.В. 13.04.2020 (т.1 а.с.42-54).

Перевіркою встановлено, що в період з 01.01.2018 по 31.03.2020 Кобеляцьким КП «Водоканал Плюс» здійснено забір води з підземних водних свердловин за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), що є порушенням статей 16, 19, 21, 23 Кодексу України про Надра, п. 9 ч. 1 ст. 44, ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України, відповідальність за яке передбачена ст. ст. 110, 111 Водного кодексу України. Обсяг самовільно використаної води становить 1070287 куб.м, правоустановчі документи на земельні ділянки у підприємства відсутні (т.1 а.с.42-54).

За результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання Кобеляцьким КП «Водоканал Плюс» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів в період з 31.03.2020 по 13.04.2020 видано обов`язковий для виконання припис №32/2/4-23 від 17.04.2020, в якому визначені встановлені під час перевірки недоліки та строки на їх усунення (т.1 а.с.110-112).

Вказаний припис був надісланий відповідачу з листом від 17.04.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 30.04.2020 (т.1 а.с.108, 109).

Старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу Сакало О.І. 04.06.2020 складено протокол № 004752 про адміністративне правопорушення на директора Кобеляцького КП «Водоканал Плюс» Юрко В.В. щодо самовільного користування надрами, тобто без дозволу на спеціальне водокористування (т.1 а.с.113, 114) та винесено постанову № 62/02.1- 24 від 04.06.2020 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. (т.1 а.с.115), який добровільно сплачено за квитанцією № 0.0.1732154088.1 від 11.06.2020 (т.1 а.с.116).

За результатами повторної позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ККП «Водоканал Плюс» в частині виконання припису від 17.04.2020 №32/2/4-23 Державна екологічна інспекція Центрального округу склала акт №06-28/450 від 07.08.2020, в якому зазначила, що відповідач вимоги припису не виконав, виявлені порушення не усунув (т.1 а.с.12-133) та склала відповідачу припис від 11.08.2020 № 48/2/4-23 про усунення порушень (т.1 а.с.134-136).

Вказаний припис був надісланий відповідачу з листом від 13.08.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 18.08.2020 (т.1 а.с.137, 138).

Державна екологічна інспекція Центрального округу здійснила розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі Кобеляцьким КП «Водоканал Плюс»:

- за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 - на підставі звіту про використання води за 2018 рік (форма 2ТП-водгосп (річна)) та акту позапланової перевірки від 13.04.2020 №06-28/291 внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, розмір збитків за здійснення забору води в кількості 428500 куб.м з 13 закільцьованих водних свердловин № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12 (№ 89), № 13, розташованих у м. Кобеляки, складає 450567,78 грн (т.1 а.с.118);

- за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 - на підставі звіту про використання води за 2019 рік (форма 2ТП- водгосп (річна)) та акту позапланової перевірки від 13.04.2020 №06-28/291 внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, розмір збитків за здійснення забору води в кількості 529200 куб.м з 13 закільцьованих водних свердловин № 1, № 2, № 3, № 4, № 5,№ 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12 (№ 89), № 13, розташованих у м. Кобеляки, складає 556453,80 грн (т.1 а.с.121);

- за період з 01.01.2020 по 31.03.2020 - на підставі додатку № 3 до довідки від 08.04.2020 № 62 та акту позапланової перевірки від 13.04.2020 №06-28/291 внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, розмір збитків за здійснення забору води в кількості 112587 куб.м з 13 закільцьованих водних свердловин № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12 (№89), № 13, розташованих у м. Кобеляки, складає 118385,23 грн (т.1 а.с.123).

Вказані збитки розраховані згідно «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009 № 389 зі змінами, внесеними Наказом Міністерства екології та природних ресурсів № 657 від 13.10.2015.

Таким чином, за результатами перевірки Державна екологічна інспекція Центрального округу встановила, що загальна сума заподіяних державі збитків Кобеляцьким КП «Водоканал Плюс» за період з 01.01.2018 по 31.03.2020 внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, за здійснення забору води в кількості 1070287 куб.м склала 1125406,78 грн.

Державна екологічна інспекція Центрального округу направила до Кобеляцького КП «Водоканал Плюс» претензію від 28.08.2020 № 144/07-17/202 про відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання підземних вод за період з 01.01.2020 по 31.03.2020 на суму 118385,23 грн (т.1 а.с.122-123), претензію від 30.09.2020 № 152/07-17/202 про відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання підземних вод за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 на суму 556453,80 грн (т.1 а.с.120-121) та претензію від 05.11.2020 № 176/07-17/202 про відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання підземних вод за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 на суму 450567,75 грн (т.1 а.с.117-119).

Відповідач вказану суму збитків не сплатив.

Згідно зі статтею 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Частиною 1 ст. 149, ст. 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до Водного кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994).

Статтею 1 Кодексу України про надра, надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Положеннями ст. ст. 2, 3 Кодексу України про надра встановлено, що його завданням є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян. Гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 2 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об`єктами та регулюються відповідним законодавством України.

Тобто, прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

За ст. ст. 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (п. 9 ч. 1 ст. 44, ст. 49 Водного кодексу України).

Самовільне водокористування це використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)).

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Разом із тим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб`єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу.

Статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько- побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, мають право суб`єкти господарювання, які є землевласниками або землекористувачами.

Втім, як свідчать лист відповідача від 15.06.2021 № 125 у спірний період, під час здійснення перевірки Державною екологічною інспекцією Центрального округу та на даний час Кобеляцьке КП «Водоканал Плюс» не є ані власником, ані законним землекористувачем земельних ділянок на яких розташовані свердловини (т.1 а.с.107). Це підтверджується і інформаціями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як за суб`єктом Кобеляцьким КП «Водоканал Плюс» (ЄДРПОУ 41678708), так і за адресами на яких розташовані свердловини № 1, № 2, № 3, № 4, № 5,№ 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12 (№ 89), № 13 (т.1 а.с.146-160).

Відповідач у відзиві на позов посилається на те, що рішенням виконавчого комітету Кобеляцької міської ради від 29.10.2017 № 739 передано у постійне користування ККП «Водоканал плюс» земельні ділянки, на яких розміщені артсвердловини. Проте, це твердження відповідач не довів належним доказами.

Вказане рішення виконавчого комітету Кобеляцької міської ради від 29.10.2017 № 739 відповідач суду не надав.

Також відповідач не надав суду доказів реалізації вказаного рішення та оформлення правоустановчих документів на право користування спірними земельними ділянками.

Відповідач у листі від 15.06.2021 № 125 зазначає, що він користується земельними ділянками без правовстановлюючих документів (т.1 а.с.107).

Отже, визначене статтею 23 Кодексу України про надра право без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води не розповсюджується на відповідача.

При відсутності правоустановчих документів на земельну ділянку чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування надрами. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Вищезазначене узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 916/1718/18.

В порушення вищезазначених вимог законодавства Кобеляцьке КП «Водоканал Плюс» здійснило забір підземних вод за відсутності спеціального дозволу на користування надрами на земельних ділянках, якими користується без правоустановчих документів.

Відповідач подав клопотання (вхід. № 2578 від 15.04.2021; т.2 а.с.98-99) про призначення судової інженерно-технічної експертизи у цій справі. На вирішення експерти відповідач пропонує поставити питання - чи є водозабірні свердловини № 1, № 2, № 3, № 4, № 5,№ 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12 (№ 89), № 13, що розташовані у м. Кобеляки та знаходяться у користування відповідача, окремими водозаборами чи вони в комплексі складають єдиний водозабір.

Необхідність призначення цієї експертизи відповідач обґрунтовує тим, що він має право відповідно до ст. 23 Кодексу України про надра видобувати підземні води за відсутності спеціального дозволу за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Це клопотання суд відхилив, оскільки, відповідач не є власником чи законним землекористувачем земельних ділянок, на яких розташовані свердловини, і отже, як було встановлено вище, визначене статтею 23 Кодексу України про надра право без спеціальних дозволів видобувати підземні води не розповсюджується на відповідача. З огляду на це відсутні підстави для призначення вказаної судової експертизи.

Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009 № 389 зі змінами, внесеними Наказом Міністерства екології та природних ресурсів № 657 від 13.10.2015 (далі - Методика).

Пунктом 1.2 Методики встановлено порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у тому числі у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).

Вказана Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб`єктами господарювання природоохоронного законодавства.

Державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і, на підставі цієї Методики, розраховують розмір відшкодування збитків (п. 1.4).

Згідно з п. 1.7 Методики використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Згідно з пунктами 9.1, 9.2 Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), здійснюється за формулою: Зсам = 5 х W х Тар (грн.),(23), де W - об`єм води, що використано самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористуванню та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води); Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявленш порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод грн/100 куб.м, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 куб.м води, яка входить до складу напоїв, - грн/куб.м). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника «Інші водні об`єкти», встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення. Фактичний об`єм води, ще використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) визначається на основі даних: первинної документації статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Прокурор надав висновок експерта № СЕ-19/117- 21/7934-ЕК від 06.08.2021, складений за наслідком судової економічної експертизи, проведеної під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021172070000011, (т.1 а.с.166-184), в якому вказано наступне:

- встановлена невідповідність об`єму забраної підземної води з артезіанських свердловин ККП «Водоканал Плюс» за період 01.01.2018-31.03.2020, зазначеного в Звітах про використання води за формою №2ТП водгосп, в Журналі ПОД-11,12 обліку подачі води артсвердловинами м. Кобеляки та в додатку №3 до довідки від 08.04.2020 №62 за відповідні періоди.

- в той же час, розрахунок розміру збитків, заподіяних внаслідок забору води з підземних водних свердловин за 2018 рік, у сумі 450567,75 грн., наданий в розрахунку розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами)), відповідно до об`єму використаної води, зазначеного у звіті про використання води за формою №2-ТП (водгосп) ККП «Водоканал Плюс» за 2018 рік, підтверджується;

- розрахунок розміру збитків, заподіяних внаслідок забору води з підземних водних свердловин за 2019 рік, у сумі 556453,80 грн., наданий в розрахунку розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами)), відповідно до об`єму використаної води, зазначеного у звіті про використання води за формою №2-ТП (водгосп) ККП «Водоканал Плюс» за 2019 рік, підтверджується.

- розмір збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами)), ККП «Водоканал Плюс» за період 01.01.2020-31.03.2020 відповідно до об`єму використаної води, зазначеного у звіті про використання води за формою №2-ТП (водгосп) за 2020 рік, складає 84120 грн.

Загальний розмір відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами)), ККП «Водоканал Плюс» за період 01.01.2018-31.03.2020 відповідно до об`єму використаної води з артезіанських свердловин 1037700 куб.м, зазначеного у звіті про використання води за формою №2-ТП (водгосп), складає 1 091 141,55 грн. (84120,00 грн.+556453,80 грн.+450567,75 грн.).

Відповідно до ст.ст. 13, 16 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

Згідно з преамбулою до Водного кодексу України (далі - ВК України) усі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період.

Таким чином, Кобеляцьке КП «Водоканал Плюс» зобов`язано було вживати вичерпних заходів для отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) задля можливості здійснення підприємством господарської діяльності, пов`язаної із забором води для питного водопостачання.

Відповідач у відзиві посилається на відсутність його вини у спричиненні збитків та своєчасне звернення до відповідних державних органів з заявою на отримання спірного дозволу.

При цьому відповідач прохає врахувати правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 12.06.2018 у справі № 908/999/17 та у постанові від 25.02.2020 у справі № 908/581/19.

У постанові від 12.06.2018 у справі № 908/999/17 Верховний Суду установив, що відповідач завчасно, у порядку, передбаченому законодавством, звертався до уповноважених органів для погодження документів, необхідних для отримання спеціального дозволу на користування надрами; затримка в оформленні спеціального дозволу на користування надрами сталася не з вини відповідача, що є обов`язковою умовою для покладення на останнього відповідальності у виді відшкодування збитків.

Суд зазначає, що у постанові КГС Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 908/581/19 висловлена правова позиція про те, що у разі затримки в оформленні спеціального дозволу на водокористування, що сталася з вини уповноважених органів, а не водокористувача, який у порядку, передбаченому законодавством, звертався за погодженням документів, цивільно-правова відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

В пункті 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. № 615 (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 615) вказано, що для отримання дозволу без проведення аукціону заявник подає органові з питань надання дозволу заяву разом з документами, зазначеними у додатку 1. Разом із заявою подаються дві копії заяви та доданих до неї документів. У заяві зазначаються назва і місцезнаходження ділянки надр, вид корисних копалин, відомості про заявника (найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця чи серія та номер паспорта такої особи (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган ДФС і мають відмітку у паспорті), інформація для здійснення зв`язку із заявником (номер телефону, адреса електронної пошти), а також підстава для надання дозволу згідно з пунктом 8 цього Порядку.

Доказів подання до уповноваженого органу заяви, передбаченої Порядком № 615, відповідач суду не надав.

Відповідач надав до матеріалів справи запит від 10.07.2018 № 112 (т. 2 а.с.29), надісланий до Державної служби геології та надр України за поштовим повідомленням від 11.07.2018 (т.2 а.с.41), в якому відповідач прохає надати у користування геологічну інформацію по м. Кобеляки для підготовки геолого-гідрогеологічних матеріалів з метою отримання спеціального дозволу.

На вказаний лист Державне науково-виробниче підприємство «Державний інформаційний геологічний фонд України» направило відповідачу для оформлення відповідні договір про передачу права на користування геологічною інформацією між Держгеонадра та КПП «Водоканал плюс» та додатки (т.2 а.с.31).

Доказів реагування на вказаний лист відповідач суду не надав.

Відповідач також надав суду копію договору № 01/04-18 від 21.05.2018 про надання науково-технічних послуг, укладений з ТОВ «Геологічна компанія «Геонікс» на надання послуг з розробки та підготовки гідрогеологічних матеріалів для отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки (т.2 а.с.42-45). В підтвердження виконання цього договору його сторони підписали акт прийому-передачі послуг від 25.05.2018 (т.2 а.с.46).

Відповідач надав до суду запит від 29.11.2018 № 201 (т. 2 а.с.30) до Державної служби геології та надр України, в якому знову відповідач прохає надати у користування геологічну інформацію по м. Кобеляки для підготовки геолого-гідрогеологічних матеріалів з метою отримання спеціального дозволу.

Проте доказів надсилання цього запиту відповідач суду не надав.

Державною екологічною інспекцією Центрального округу проводилася перевірка відповідача у період 31.03.2020 - 13.04.2020, за результатом якої встановлено спірні порушення (т.1 а.с.42-54). 17.04.2020 Державна екологічна інспекція Центрального округу видала відповідачу припис на усунення порушення (т.1 а.с.110-112).

Однак, відповідно до результатів перевірки та інформації Державної служби геології та надр України Кобеляцьке КП «Водоканал Плюс» не вжило належних заходів щодо отримання дозволу на користування надрами (підземними водами).

До Державної служби геології та надр України із заявою № 79 щодо отримання відповідного дозволу відповідач звернувся лише 04.05.2020 (т.1 а.с.142-143, 141), тобто після проведення перевірки Державною екологічною інспекцією Центрального округу.

Листом Держгеонадр України № 9245/01/11-20 від 22.06.2020 заяву Кобеляцького КП «Водоканал Плюс» повернуто (т.1 а.с.144).

Таким чином, відповідач не довів належними доказами, що він до початку перевірки вчиняв належні дії для отримання спірного дозволу, не надав доказів подання у встановленому порядку до Державної служби геології та надр України заяви щодо отримання відповідного дозволу, а також не довів, що затримка в оформленні спеціального дозволу на водокористування сталася з вини уповноважених органів.

Отже, наведені відповідачем у відзиві правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 12.06.2018 у справі № 908/999/17 та у постанові від 25.02.2020 у справі № 908/581/19, не можуть бути застосовані у цій справі.

Суд зазначає, що в діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача полягає у здійсненні забору води без спеціального дозволу на користування надрами всупереч чинному законодавству, що підтверджується матеріалами перевірки; наявна сама шкода, яка правомірно розрахована відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389; причинний зв`язок, що виражений у заподіянні зазначеної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача; вина відповідача, виражена у самовільному користуванні надрами.

Наразі збитки, заподіяні державі внаслідок порушення Кобеляцьким КП «Водоканал Плюс» законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, невідшкодовані.

Суд встановив, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Прокурор у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені у цій справі.

Суд встановив, що при подачі цього позову Полтавська обласна прокуратура сплатила 16367,12 грн. судового збору за платіжним дорученням № 2049 від 25.08.2021р. (т.1 а.с.26). Факт надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 28.08.2021 (т.1 а.с.192).

Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір повністю покладається на відповідача.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач має право звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Керуючись статтями 119, 207, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Кобеляцького комунального підприємства "Водоканал Плюс" (ідентифікаційний код 41678708, вул. Покровська, буд. 43А, м. Кобеляки, Кобеляцького району, Полтавської області, 39200) на користь держави збитки, завдані порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в сумі 1091141 грн 55 коп. (на р/р UА808999980333199331000016682 ГУК у Полт.обл/тг м. Кобеляки/24062100, код ЄДРПОУ 37959255 - для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", символ 331 в установі банку - ГУДК України в Полтавській області).

3. Стягнути з Кобеляцького комунального підприємства "Водоканал Плюс" (ідентифікаційний код 41678708, вул. Покровська, буд. 43А, м. Кобеляки, Кобеляцького району, Полтавської області, 39200) на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, буд.7, м. Полтава,; ідентифікаційний код 02910060) 16367грн 12 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору.

Видати накази після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення: 25.04.2022.

Суддя Т. М. Безрук