ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/12308/18 Суддя (судді) першої інстанції: Мамедова Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддяГрибан І.О.

судді:Ключкович В.Ю.

Парінов А.Б.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Деснянського районного у м. Києві військового комісаріату на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Деснянського районного у м. Києві військового комісаріату про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Деснянського районного у місті Києві військового комісаріату, в якому просила:

- визнати протиправною відмову Деснянського районного у місті Києві військового комісаріату у наданні ОСОБА_1 додаткової відпустки у зв`язку з навчанням;

- зобов`язати Деснянський районний у місті Києві військовий комісаріат внести зміни до наказу від 24.05.2018 № 55 шляхом заміни часткової щорічної відпустки, наданої ОСОБА_1 у період з 29.05.2018 по 22.06.2018, на додаткову оплачувану відпустку у зв`язку з навчанням;

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2019 позовну заяву задоволено повністю.

Визнано протиправною відмову Деснянського районного у місті Києві військового комісаріату у наданні ОСОБА_1 додаткової відпустки у зв`язку з навчанням.

Зобов`язано Деснянський районний у місті Києві військовий комісаріат внести зміни до наказу від 24.05.2018 № 55, а саме, по тексту наказу замість слів, які стосуються надання ОСОБА_1 частини щорічної відпустки на 25 календарних днів з 29.05.2018 по 22.06.2018, зазначити про надання їй додаткової оплачуваної відпустки на період підготовки дипломної роботи на 25 календарних днів з 29.05.2018 по 22.06.2018.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач є студенткою вищого навчального закладу дистанційної форми навчання, тому статті 216 Кодексу законів про працю України та 15 Закону України «Про відпустки», відповідно до яких студенти, що навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формою навчання мають право на додаткові оплачувані відпустки, не підлягають застосуванню стосовно позивача. Крім того, відповідач вказав на відсутність підстав для внесення будь-яких змін до наказу Деснянського районного у місті Києві військового комісаріату від 24.05.2018 №55 в частині заміни часткової щорічної основної відпустки, наданої ОСОБА_1 у період з 29.05.2018 по 22.06.2018, на додаткову оплачувану відпустку у зв`язку з навчання, оскільки наказ видано відповідно до заяви позивача про надання їй частини щорічної основної відпустки з виплатою грошової допомоги на оздоровлення і цю частину відпустки вона фактично використала.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року апеляційну скаргу Деснянського районного у м. Києві військового комісаріату задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2019 року скасовано, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Деснянського районного у м. Києві військового комісаріату про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії залишено без розгляду.

За наслідками касаційного оскарження, постановою Верховного Суду від 20 січня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у справі №826/12308/18 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Скасовуючи постанову апеляційного суду, Верховний Суд звернув увагу, що суд апеляційної інстанції не мав підстав для перевірки рішення суду першої інстанції в частині висновків про дотримання позивачкою строків звернення до суду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2022 року справу за апеляційною скаргою Деснянського районного у м. Києві військового комісаріату на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2019 року призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційних скарг на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач працює на посаді провідного спеціаліста Деснянського районного у місті Києві військового комісаріату та на підставі контракту, укладеного з Приватним акціонерним товариством «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом», навчається в Міжрегіональній академії управління персоналом (IV рівня акредитації) за спеціальністю « 051 Економіка», спеціалізація «Управління персоналом та економіка праці» за формою навчання заочна/дистанційна. (а.с. 12-13)

Відповідно до довідки-виклику від 16.05.2018 № 142, Міжрегіональна академія управління персоналом звернулась до керівника Деснянського районного у місті Києві військового комісаріату відповідно до статті 216 Кодексу законів про працю України, статті 15 Закону України «Про відпустки» з проханням надати студентці ОСОБА_1 оплачувану додаткову відпустку на період підготовки дипломної роботи на 106 днів у період з 29.05.2018 по 11.09.2018. (а.с. 14)

У подальшому, зміст вказаної довідки змінено, шляхом викладення у новій редакції, в якій зазначалось про необхідність надання ОСОБА_1 120 днів оплачуваної додаткової відпустки з 29.05.2018 по 25.09.2018 на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи). (а.с. 15)

На підставі довідки, позивач звернулась до відповідача із заявою від 21.05.2018 про надання їй відпустки (додатково оплачувану) на 106 днів з 29.05.2018 по 11.09.2018, відповідно до ст. 216 КЗпП, ст. 15 Закону України «Про відпустки» на період підготовки дипломної роботи. (а.с. 16)

У задоволенні вказаної заяви, відповідач відмовив позивачу з огляду на те, що статтею 15 Закону України «Про відпустки» не передбачено надання відпустки при дистанційній формі навчання, про що свідчить резолюція на заяві тимчасово виконуючого обов`язки військового комісара Деснянського районного у місті Києві військового комісаріату. (а.с.16)

07.05.2018 листом № 981 ПАТ «ВНЗ Міжрегіональна академія управління персоналом» повідомила Київський міський центр зайнятості про необхідність організації виробничої і переддипломної практики для ОСОБА_1 на базі центру зайнятості, під час якої, позивач повинна зібрати та обробити фактичний матеріал виконання індивідуального завдання, пов`язаного з напрямом роботи. (а.с. 17)

У подальшому, позивач звернулась до відповідача із заявою від 23.05.2015 про надання їй частини щорічної відпустки за 2018 рік на 25 календарних днів з 29.05.2018 для проходження виробничої і переддипломної практики на базі Деснянського районного центру зайнятості в м. Києві. (а.с. 18)

Наказом військового комісара Деснянського районного у місті Києві військового комісаріату (по стройовій частині) від 24.05.2018 № 55, ОСОБА_2 надано частину щорічної відпустки на 25 календарних днів з 29.05.2018 по 22.06.2018. (а.с. 19)

Також, позивач звернулась до Державної служби України з питань праці з листом від 24.05.2018 про надання роз`яснення щодо наявності у неї, як студентки заочної (дистанційної) форми навчання, права на додаткову оплачувану відпустку на період підготовки дипломної роботи. (а.с. 20)

Листом від 05.06.2018 № 2700/4.1/4.6-3В-18, Державна служба України з питань праці надала позивачу роз`яснення, за змістом якого працівник, який успішно навчається без відриву від виробництва у вищому навчальному закладі третьої чи четвертого рівнів акредитації за заочною (дистанційною) формою навчання, має право на додаткову оплачувану відпустку на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) на термін чотири місяці. (а.с. 21)

З урахуванням зазначеного листа, позивач звернулась до відповідача із заявою від 11.06.2018 про надання їй додаткової оплачуваної відпустки на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) на 93 календарних дні з 25.06.2018 та компенсацію першої частини щорічної відпустки в кількості 25 календарних днів з 26.09.2018, у зв`язку з ненаданням їй вчасно згаданої додаткової відпустки. (а.с. 23)

Листом від 14.06.2018 № 2120, відповідач відмовив ОСОБА_1 у задоволенні її заяви, з аналогічними підставами, що надавались раніше. (а.с. 24)

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що для цілей надання відпустки, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 216 Кодексу законів про працю України, пунктом 4 частини першої статті 15 Закону України «Про відпустки» дистанційна і заочна форма навчання є тотожними поняттями. З урахуванням викладеного суд першої інстанції вважав, що відповідач не міг посилатися на дистанційну форму навчання позивачки як на підставу для відмови у наданні їй відпустки на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про відпустки», право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» визначено види відпусток, поміж яких додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону).

Відповідно до статті 202 Кодексу законів про працю України, (далі з КЗпП України), працівникам, які проходять виробниче навчання або навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, власник або уповноважений ним орган повинен створювати необхідні умови для поєднання роботи з навчанням.

Статтею 215 КЗпП України встановлено, що працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, а також інші пільги, передбачені законодавством.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 216 КЗпП України працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання першого та другого рівнів акредитації, - два місяці, а у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації - чотири місяці.

Аналогічна норма міститься в пункті 4 частини першої статті 15 Закону України «Про відпустки».

Статтею 217 КЗпП України встановлено на час додаткових відпусток у зв`язку з навчанням (статті 211, 213, 216 цього Кодексу, за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про вищу освіту» навчання у закладах вищої освіти здійснюється за такими формами:

1) очна (денна, вечірня);

2) заочна (дистанційна).

Форми навчання можуть поєднуватися.

Виходячи із системного аналізу наведеної правової норми, суд першої інстанції дійшов висновку про ототожнення Законом України «Про вищу освіту» понять «заочна форма навчання» та «дистанційна форма навчання».

Отже, приписи КЗпП України та Закону України «Про відпустки», які стосуються надання працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, додаткових оплачуваних відпусток на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи), стосується також працівників, які навчаються за дистанційною формою навчання.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та звертає увагу, що позивач, яка без відриву від виробництва навчається у вищому навчальному закладі (IV рівня акредитації) за дистанційною формою навчання має право на додаткову оплачувану відпустку на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи), у реалізації якого відповідач безпідставно їй відмовив.

Наразі, така відмова свідчить про недотримання відповідачем встановленого статтею 202 КЗпП України обов`язку відповідача стосовно створення необхідних умов для поєднання роботи з навчанням позивачу, яка навчається без відриву від виробництва.

Отже, вимога позивача про визнання протиправною відмови Деснянського районного у місті Києві військового комісаріату надати їй відповідно до заяв від 21.05.2018, та від 11.06.2018 додаткову оплачувану відпустку на підготовку та захист дипломного проекту (роботи) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення вимоги позивача, в якій вона просить суд зобов`язати відповідача внести зміни до наказу від 24.05.2018 №55 щодо заміни часткової щорічної основної відпустки, наданої їй з 29.05.2018 по 22.06.2018, на додаткову оплачувану відпустку у зв`язку з навчанням.

Колегія суддів критично сприймає доводи апелянта про неможливість внесення змін до наказу, мотивовані тим, що позивач особисто звернулася із заявою про надання їй частини щорічної основної відпустки, яка була надана їй з виплатою відповідних коштів, в тому числі грошової допомоги на оздоровлення.

Судом першої інстанції встановлено, що написання позивачем заяви від 23.05.2018 про надання їй частини щорічної основної відпустки на 25 календарних днів було вимушеним кроком у зв`язку з протиправною відмовою відповідача надати їй додаткову оплачувану відпустку. За умови надання відповідачем позивачу додаткової оплачуваної відпустки, у неї не виникло б необхідності писати заяву про надання щорічної основної відпустки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Деснянського районного у м. Києві військового комісаріату залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддяІ.О. Грибан

СуддіВ.Ю. Ключкович

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 21.04.2022р.)