ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/22480/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2022 року

12 год. 17 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Лубоцької Н. І., представника позивача Хоп`яка В. З., представниці відповідача Павлової А. О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» (далі позивач, ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області (далі відповідач) у якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 10.11.2021 № 24897/13-01-07-02 про зменшення від`ємного значення ПДВ за липень 2021 року в сумі 92783 грн.

Підставою звернення до суду із цим позовом зазначено помилковість твердження ревізорів інспекторів про завищення ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» від`ємного значення з ПДВ за липень 2021 року в сумі 92783 грн та відсутності факту реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період липень 2021 року. Вказав, що позивач керуючись нормами ПК України та Узагальнюючою податковою консультацією, в липні 2021 року здійснив експорт склодеталей по ціні, зазначеній у специфікаціях до Контракту від 16.04.2018 № 28/02-ЛИК/18 (звичайна ціна), нижче ціни виготовлення і застосувало нульову ставку до цієї операції уцілому. Однак, перевіркою, яка проведена посадовими особами відповідача встановлено порушення позивачем п. 188.1 ст. 188, п.п. «в» п. 200.4 ст. 200, абз. 11 п. 201.4 ст. 201 ПК України, оскільки ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» завищено від`ємне значення ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, внаслідок чого відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 06.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням і призначено судове засідання у справі.

Ухвалою суду від 01.02.2022 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

На адресу суду від представниці відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 7657 від 27.01.2022), у якому проти позову заперечила. В обґрунтування такого зазначила, що оскаржуване рішення винесено відповідачем за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. Так, за результатами вказаної перевірки встановлено порушення платником вимог податкового законодавства, в результаті чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на загальну суму 92783,00 грн. Також стверджує, що позивачем здійснено на експорт АО «ЮАИЗ» (Росія) склодеталей ізолятора електричного у кількості 16632 шт. за ціною, нижчою від звичайної ціни, у зв`язку з чим отримано збиток у розмірі 463917 грн, що, на думку відповідача, свідчить про недобросовісність мети такої господарської операції, відтак така діяльність платника податків не може бути включена до податкового кредиту з ПДВ. Крім того зазначила, що дії позивача свідчать про намір отримати дохід шляхом відшкодування ПДВ з бюджету (зменшення сплати поточних платежів по ПДВ за рахунок сформованого податкового кредиту). Просила у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, надав аналогічні усні пояснення. Просив позов задовольнити повністю.

Представниця відповідача у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві (вх. № 7657 від 27.01.2022). Просила відмовити у задоволенні позову.

Суд заслухав пояснення учасників справи, розглянув і дослідив подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та встановив таке.

Між позивачем (далі - продавець) та акціонерним товариством «Південноуральський арматурно-ізоляторний завод» (далі - покупець) укладено контракт № 28/02-ЛИК/18 від 16.04.2018. Відповідно до вказаного контракту продавець зобов`язується згідно з заявками покупця передавати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього контракту.

Згідно з специфікацією від 07.04.2021 № 189 до контракту № 28/02-ЛИК/18 від 16.04.2018, продавець поставить покупцю склодеталі ШС10Е у кількості 91476 шт. (ціна за 1 шт. 127,51 російський рубль) на загальну суму 11664104,76 російських рублів.

Позивачем сформовано митну декларацію № UA209170/2021/051817 від 01.07.2021 про відвантаження покупцю товару (склодеталі у кількості 8316) на загальну суму 1060373,16 російських рублів відповідно до рахунку-фактури № 442 ЛИК/21 від 01.07.2021.

Позивачем також сформовано митну декларацію № UA209170/2021/053166 від 06.07.2021 про відвантаження покупцю товару (склодеталі у кількості 8316) на загальну суму 1060373,16 російських рублів відповідно до рахунку-фактури № 446 ЛИК/21 від 05.07.2021.

Факт перевезення вказаного товару підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною від 06.07.2021, копія якої міститься в матеріалах справи та накладними № 568-311 від 01.07.2021 та № 570-311 від 06.07.2021.

У зв`язку з відправленням склодеталей, вказаних у митних деклараціях № UA209170/2021/051817 від 01.07.2021 та № UA209170/2021/053166 від 06.07.2021 позивачем складено та надіслано податковому органу податкові накладні № 756 від 01.07.2021 та № 757 від 06.07.2021 на суми 395529,79 та 394310,36 грн відповідно.

Актом від 18.10.2021 № 19395/13-01-07-02/30823262 від 18.10.2021 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, встановлено завищення визначення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредите поточного звітного періоду на загальну суму ПДВ 92783,00 грн внаслідок завищення показника рядка 17 (колонка Б) Декларації. Так, у пункті 3.1 вказаного акта, зазначено, що перевіркою даних головних книг за період липень 2021 року, карток та оборотно-сальдових відомостей по рахунку 26 «Готова продукція», 25 «Напівфабрикати», 901 «Собівартість реалізованої готової продукції», 362 «Розрахунки з іноземними покупцями», вантажно-митних декларацій, відповідних контрактів ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» встановлено реалізацію виготовленої продукції (напівфабрикату - Склодеталь ШС 10Е) на адресу АТ «Південноуральський арматурно-ізоляторний завод» нижче собівартості на загальну суму 463917 грн, в тому числі:

- склодеталь ШС 10Е у кількості 8316 шт. по реалізованій вартості товару без ПДВ - 395529,79, при собівартості реалізованої продукції - 605439,66 грн (відхилення 231827,35 грн; ПДВ - 46365,47 грн);

- тара-пакети ДІ 421 у кількості 22, при собівартості 21917,48 грн;

- склодеталь ШС 10Е у кількості 8316 шт. по реалізованій вартості товару без ПДВ - 394310,36, при собівартості реалізованої продукції - 605439,66 грн (відхилення 232090,00 грн; ПДВ - 46418,00 грн);

- тара-пакети ДІ 421 у кількості 22, при собівартості 20960,70 грн.

За результатами проведеної перевірки, контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 10.11.2021 № 24897/13-01-07-02 про порушення позивачем підпункту п. 188.1 ст. 188, п. 200.1, підпункту 200.4 ст. 200, абзацу 11 п. 201.4 ст. 201 ПК України і зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 92783,00 грн.

Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду із позовом за захистом свого порушеного права.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків і зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до положень статті 26 цього Кодексу базовою (основною) ставкою податку визначається ставка, що визначена такою для окремого податку відповідним розділом цього Кодексу. У випадках, передбачених цим Кодексом, під час обчислення одного і того самого податку можуть використовуватися декілька базових (основних) ставок.

Відповідно до пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу встановлено ставки податку на додану вартість залежно від бази оподаткування в розмірах 20, 0 та 7 відсотків.

Відповідно до підпункті 195.1.1 пункті 195.1 статті 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України:

а) у митному режимі експорту;

б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України;

в) у митному режимі безмитної торгівлі;

г) у митному режимі вільної митної зони.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної вартості, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни) за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню, газу, який постачається для потреб населення, електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Таким чином, вивезення товарів у митному режимі експорту є окремим об`єктом оподаткування.

При цьому, поширення правил пункту 188.1 ПК України на експортну операцію щодо визначення бази оподаткування не змінює суть такої операції як експорту, оскільки відбувається лише одна операція, а саме вивіз товару в митному режимі експорту, яка є окремим об`єктом оподаткування.

Згідно з пунктом 194.1 статті 194 ПК України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 ПК України, яка є основною.

За змістом підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України: а) у митному режимі експорту.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо особливостей оподаткування податком на додану вартість від`ємної різниці між ціною придбання (звичайною ціною) товару та ціною реалізації такого товару на експорт, затверджену Наказом Міністерства фінансів України від 03 серпня 2018 року № 673 (далі - Узагальнююча податкова консультація) - у разі здійснення операції з експорту товару за ціною нижче ціни придбання (звичайної ціни) такого товару, нульова ставка застосовується до такої операції уцілому, за умови підтвердження факту вивезення товарів у відповідному митному режимі належно оформленою митною декларацією.

Позивач зазначив, що ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія», керуючись нормами ПК України та Узагальнюючою податковою консультацією, у липні 2021 року здійснив експорт склодеталей по ціні, зазначеній в Специфікації до Контракту від 16.04.2018 № 28/02-ЛИК/18 (звичайна ціна), нижче ціни виготовлення і застосувало нульову ставку до такої операції вцілому.

Як встановив відповідач під час перевірки та підтверджено під час судового розгляду справи, ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» протягом липня 2021 року здійснювало поставку продукції (склодеталі, скляні ізолятори) акціонерному товариству «Південноуральський арматурно-ізоляторний завод» на загальну суму 5009272,63 грн.

У акті перевірки відповідач вказує, що вказана продукція реалізована позивачем нижче собівартості на загальну суму 463917,00 грн., в тому числі ПДВ 92783,00 грн. та за наслідками такої перевірки виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Однак суд вважає безпідставними такі висновки контролюючого органу з огляду на таке.

Так, вимоги 188.1 статті 188 ПК України не передбачають такої окремої складової бази оподаткування ПДВ, як «перевищення ціни придбання над ціною реалізації експортованого товару».

Ставка податку залежить від характеру (виду) операції: як-то постачання товарів/послуг на митній території України, експорт чи імпорт товару. Тобто, розмір ставки та пільги з податку на додану вартість залежить від об`єкта оподаткування, а не від бази оподаткування.

За своїм економіко-юридичним змістом база оподаткування являє собою вартісну, фізичну або іншу характеристику об`єкта оподаткування. У даному випадку база оподаткування ПДВ є вартісною характеристикою усієї операції, яка статтею 185 ПК України визнана об`єктом оподаткування. Наведене виключає можливість виникнення декількох баз оподаткування за однією операцією (зокрема, за операцією з вивезення товарів за межі митної території України).

До бази оподаткування усієї операції застосовується єдина ставка ПДВ, яка визначається в залежності від виду господарської операції; зокрема, для оподаткування операцій з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту застосовується нульова ставка податку (підпункт «а» підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПК України) незалежно від співвідношення ціни придбання товару та фактичної ціни його реалізації на експорт.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 03.09.2020 у справі № 804/2107/16.

Більше того, пунктом 193.1 статті 193 ПК України встановлено, що ставки податку (20, 0 та 7 відсотків) встановлюються від бази оподаткування, тобто при визначенні загальної вартості податок додається до бази оподаткування.

Отже, визначаючи ціну реалізації товару на експорт слід враховувати вартість його придбання без ПДВ.

Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.11.2020 у справі № 803/1443/16, суд вказав, що згідно з підпунктом 14.1.36 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Така позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 ПК України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (в даному випадку відшкодування ПДВ).

Однак податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Суд зазначає, що контролюючий орган не довів належними та допустимими доказами відсутність у ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» ділової мети та отримання прибутку за наслідками постачання склодеталей контрагенту, здійснення збиткової діяльності.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про недоведеність порушення позивачем в частині реалізації товару на експорт за ціною нижче ціни придбання.

Разом з цим, при визначенні наявності економічної вигоди при реалізації склодеталей, зазначених у митних деклараціях № UA209170/2021/051817 від 01.07.2021 та № UA209170/2021/053166 від 06.07.2021, суд враховує обґрунтування такої вигоди, які надані позивачем. Як зазначає позивач, у квітні 2021 року ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» отримала замовлення на склодеталь ШС 10Е. Вказане замовлення підтверджено відповідно до специфікації № 189 від 07.04.2021 та заплановано виробництво вказаного товару на червень 2021 року. Планова собівартість склодеталі становила 45,98 грн, при ціні продажу - 48,45 грн за од. на умовах СРТ. Зазначена собівартість склодеталі ШС 10Е включала наступні складові (ціна у розрахунку грн/од):

1. виробнича собівартість: 37,13 грн, в т.ч.:

1.1. пряма собівартість - 34,82 грн, в т.ч.: витрати на оплату праці, премії та ЄСВ - 3,68 грн; газ та електроенергія на технологічні цілі - 16,36 грн; напівфабрикат власного виробництва Шихта 7 - 11,95 грн; сировина та матеріали (ацетилен, кисень, пресонастка) - 2,80 грн; інші витрати (транспортно-заготівельні витрати) - 0,03 грн;

1.2. загальновиробничі витрати (ЗВВ) - 2,32 грн;

2. Витрати на тару - 2,59 грн;

3. Доставка - 6,25 грн;

4. Повна собівартість - 45,98 грн:

виробництво (план) - 155236 шт;

валовий дохід (ціна реалізації 48,45 грн) - 2,47 грн (5,4 %).

Разом з цим, як вказує позивач, фактична собівартість склодеталі ШС 10Е (за червень-липень 2021 року) становила (ціна у розрахунку грн/од):

1. виробнича собівартість: 75,50 грн, в т.ч.:

1.1. пряма собівартість - 68,08 грн, в т.ч.: витрати на оплату праці, премії та ЄСВ - 6,35 грн; газ та електроенергія на технологічні цілі - 38,72 грн; напівфабрикат власного виробництва Шихта 7 - 16,97 грн; сировина та матеріали (ацетилен, кисень, пресонастка) - 5,95 грн; інші витрати (транспортно-заготівельні витрати) - 0,09 грн;

1.2. загальновиробничі витрати (ЗВВ) - 7,41 грн;

2. Витрати на тару - 2,59 грн;

3. Доставка - 6,57 грн;

4. Повна собівартість - 84,66 грн:

виробництво (план) - 80907 шт;

валовий дохід (ціна реалізації 48,45 грн) - -37,54 грн (-44,3 %).

Позивач вказав, що склодеталь ШС 10Е виготовлялась з 22 червня по 5 липня 2021 року. План виробництва по даному типу складав - 155 236 шт., з яких фактичний випуск придатних склодетапей склав - 80907 шт., а бракованих - 74329 шт. Таким чином, невиконання плану на 74 329 шт. (брак), що становить 48 % від планових завдань, призвело до зростання собівартості склодеталі ШС 10Е. При цьому, планова виробнича собівартість склодеталі 37,13 грн, фактична - 75,50 грн за одиницю, ріст складає 38,37 грн. за од. Прямі витрати (витрати на оплату праці, енергоносії, сировина, матеріали та інші витрати по цеху скловаріння) також загальновиробничі витрати (витрати на оплату праці, енергоносії, допоміжні сировина та матеріали, витрати на ремонт та обслуговування обладнання та будівель, витрати на охорону праці та інші витрати загальновиробничих підрозділів підприємства- Департамент виробничої логістики, Транспортна дільниця, Служба енерго-механічна, Відділ головного механіка, Фізико-хімічна лабораторія, Тарна і ремонтно-будівельна дільниця, Випробувальна лабораторія, Технологічна служба та інші) є постійними і не залежать від кількості браків чи від кількості випущених придатних склодеталей та розподіляються пропорційно на обсяг випущеної продукції.

Причина не виконання плану - брак склодеталей через технічний стан пресциліндру, знос чаші, машинолінії, що потребує капітального ремонту. Згідно планової собівартості (45,98 грн.) і відповідно до узгодженої ціни відвантаження (48,45 грн./од) планувалось отримати валовий дохід 2,47 грн за одиницю або ж 5,4 %, а отримано збиток 37,43 грн або ж 44 %. Не зважаючи на результат випуску склодеталі ШС 10Е, та відповідно здорожченням її собівартості, ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» вимушена була виконати зобов`язання відповідно до укладеної Специфікації № 189 від 07.04.2021р. до Договору №28/02-ЛИК/18 від 16.04.2018р., та відвантажити дану продукцію по ціні нижчій від собівартості, тим самим мінімізувавши збитки, оскільки продати в найближчій перспективі скло деталь ШС 10Е по ціні собівартості було нікому, а зберігання на складі такої продукції у виготовленому стані потягнуло б додаткові витрати.

В цьому випадку, економічний ефект від продажу скляних ізоляторів ШС 10Е по ціні нижче собівартості не передбачав приросту чи збереження активів відразу після продажі, оскільки позивачем створювались умови для такого приросту в майбутньому та уникнення додаткових витрат і мінімізації збитків. Зокрема, виконавши зобов`язання по Специфікації № 189 від 07.04.2021 до Договору №28/02-ЛИК/18 від 16.04.2018 з поставки склодеталей ШС 10Е, позивач мінімізував збитки та отримав ряд замовлень від контрагента на поставку інших типів ізоляторів по ціні вищій від собівартості. Таким чином, поставивши Покупцю інші типи ізоляторів, в кінцевому результаті ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» отримала валовий дохід від поставок по Договору №28/02-ЛИК/18 від 16.04.2018, який станом на 31.01.2022 року становив 36,3 млн. грн.

Таким чином, суд вважає передчасними висновки, викладені в акті перевірки про непідтвердження реальності зміни майнового стану платника податків у зв`язку з неодержанням доходу від господарської операції щодо продажу склодеталей ШС 10Е за ціною нижчою від їх собівартості. Суд зазначає, що реалізація товару за ціною 48,45 грн за одиницю товару при собівартості 75,50 є виправданим заходом виконання договірного зобов`язання та підтримки належної ділової репутації позивача.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним при зверненні до суду із цим позовом судовий збір.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» (79066 м. Львів вул. Зелена 301; код ЄДРПОУ 30823262) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003 м. Львів вул. Стрийська 35; код ЄДРПОУ ВП 43968090) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.11.2021 № 24897/13-01-07-02 про зменшення від`ємного значення ПДВ за липень 2021 року в сумі 92783 (дев`яносто дві тисячі сімсот вісімдесят три) гривні 00 коп.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» 2270 грн (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 коп сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.04.2022.

СуддяР.П. Качур