Справа № 573/1947/21

Номер провадження 2/573/40/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

22 лютого 2022 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.,

з участю секретаря: Терещенко О.В.,

позивача: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі,

ВСТАНОВИВ:

24 листопада 2021 представник ОСОБА_1 адвокат Конорєв В О. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення заборгованості по заробітній платі за вимушений прогул. Свої вимоги позивач мотивує тим, що постановою Сумського апеляційного суду від 10 серпня 2021 по справі № 573/1351/20 позивача 11 серпня 2021 було поновлено на посаді кур`єра на роботі у ФОП ОСОБА_2 . Згодом, позивач отримав повідомлення про можливе звільнення його з пропозицією переведення на іншу посаду водія-експедитора. Позивач письмово повідомив відповідача про прийняття пропозиції із переведенням на іншу посаду у відповідача, та 20 вересня 2021 між ними був укладений безстроковий трудовий договір, яким було змінені істотні умови праці, а саме позивача прийнято на вказану посаду відповідно до наказу № 19 від 20.09.2021. Проте, через місяць 20 жовтня 2021 позивача вкотре було звільнено із роботи у відповідача на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України без додержання передбаченого законом порядку. Відразу при звільненні, позивачу було вручено трудову книжку, в якій вказано підставу звільнення із роботи припинення діяльності ФОП ОСОБА_2 згідно із п. 1 ст. 40 КЗпП, та відповідно до наказу № 24 від 20.10.2021. При цьому, звільнив позивача із роботи ОСОБА_3 , який згідно записів у трудовій книжці, є виконуючим обов`язки ФОП ОСОБА_2 . Крім того копію наказу про звільнення позивачу надано офіційно не було, лише надіслано його фото-копію на телефон. При цьому, підставою наказу про звільнення позивача № 24 від 20.10.2021 вказано наказ № 12 від 12.08.2021, зміст якого йому не відомий. При реєстрації в центрі зайнятості через вимушене безробіття, позивачу було повідомлено про формальне припинення державної реєстрації відповідача як підприємця, та після звільнення, відповідач продовжував фактичне здійснення господарської підприємницької діяльності, без належної державної реєстрації, з використанням найманої праці тих самих працівників. Вказує, що лише одного його незаконно звільнено та протиправно відсторонено від роботи без належного попередження про звільнення за 2 місяці і без подальшого працевлаштування. Чергове звільнення позивача з посади водія відбулось, як і попередні звільнення з посади кур`єра, з порушенням порядку, передбаченого законом, без додержання встановлених законом гарантій і строків. Стверджує, що позивача звільнено відповідачем протиправно, при звільненні останнім порушено діючий закон і існуючий порядок звільнення та його оформлення. Також, в отриманій трудовій книжці стоять підписи, які не є підписами відповідача, а отримані ним документи про звільнення протиправно підписані іншими особами, які хоча і пов`язані з діяльністю відповідача, але не мають відносин до індивідуальних трудових правовідносин. Посилаючись на викладені вище обставини, представник позивача просить поновити ОСОБА_1 на роботі та стягнути із ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за вимушений прогул.

Ухвалою від 25 листопада 2021 відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 15-16).

14.12.2021 від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що на виконання постанови Сумського апеляційного суду від 11.08.2021 по справі № 573/1351/20 було видано наказ № 12 від 11.08.2021 про поновлення ОСОБА_1 на роботі. Оскільки згідно штатного розпису була відсутня посада кур`єра, останньому було запропоновано посада водія-експедитора відповідно до листа від 11.08.2021, який був направлений на адресу позивача і ним був отриманий. ОСОБА_1 погодився на дану посаду 13.09.2021, про що долучив заяву від 20.09.2021, в результаті чого було винесено наказ № 19, яким прийнято його на посаду водія автотранспортних засобів з посадовим окладом 6 000 грн. При цьому раніше наказом № 11 від 10.08.2021 відповідачем повідомлено усіх працівників про подальше звільнення внаслідок припинення своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог ст.ст. 40, 49-2 КЗпПУ та проведення закриття підприємництва, проведення розрахунків по заробітній платі з виплатою всіх компенсацій. ОСОБА_1 особисто після його поновлення 12.08.2021 представником відповідача ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності, у присутності бухгалтера ОСОБА_4 , було доведено до відома про вказані обставини та запропоновано ознайомитись із наказом № 13 від 12.08.2021 відповідно до чинного законодавства. Проте, від підписання про ознайомлення позивач відмовився, про що було складено відповідний акт та 12.08.2021 направлено позивачу поштовим відправленням, який отримано ним 17.08.2021. Таким чином відповідач зазначає, що позивачу було відомо про його подальше звільнення як в усній формі 12.08.2021, так і в письмовій 17.08.2021, а також ознайомлено із наказом № 24 від 20.10.2021 про його звільнення. Оскільки при припиненні підприємницької діяльності припиняються всі права та обов`язки, та як внаслідок вся чисельність підприємства скорочується, та весь штат працівників ліквідується, що як наслідок унеможливлює працевлаштування працівників, в т.ч. ОСОБА_1 . При цьому, останньому була виплачена вихідна допомога у розмірі одного середньомісячного заробітку відповідно до касового ордеру № 38 від 20.10.2021 у сумі 2615,41 грн., а також за фактично відпрацьований час у вересні в сумі 1 317,27 грн. (касовий ордер № 31 від 30.09.2021) та заробітну плату за жовтень 2021 в розмірі 1 922,79 грн. (касовий ордер № 32 від 07.10.2021), та 20.08.2021 позивач отримав відпускні за серпень 2021 в сумі 3 694,62 грн. шляхом перерахування коштів на банківську картку, що підтверджується банківською випискою. Відповідач звертає увагу суду, що ним виконано всі вимоги, передбачені трудовим законодавством щодо попередження, звільнення та виплати гарантованих платежів. Крім того наголошує, що твердження позивача щодо продовження здійснення відповідачем підприємницької діяльності, є безпідставним та необґрунтованим. Так, 22.10.2021 ним було подано заяву про припинення підприємницької діяльності до Шумської міської ради (реєстраційний номер справи: 260900296650). Як наслідок, станом на момент звернення позивача до суду, підприємницька діяльність відповідача припинена, що підтверджується інформацією про зняття з обліку як платника податків. На підставі викладеного, вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню (а. с. 20-24).

У судовомузасіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково зазначив, що після його поновлення на посаді кур`єра 11 серпня 2021 року, йому було запропоновано посаду водія-експедитора, а потім просто водія, з якою він погодився. З 25 серпня по 17 вересня 2021 року він перебував у відпустці, а з 20 вересня 2021 року вже був прийнятий на посаду водія. Далі з 11 жовтня по 19 жовтня 2021 року він перебував у відпустці, а 20 жовтня 2021 року коли він вийшов на роботу його незаконно звільнили на тій підставі, що підприємство ліквідовується. Розмови із ОСОБА_2 про закриття підприємства не було, була розмова із ОСОБА_3 , який за довіреністю представляє інтереси ОСОБА_2 . Крім того, його звільнення за дорученням проводив також ОСОБА_3 , а не ОСОБА_2 . Вважає, що двомісячний строк попередження про майбутнє звільнення повинен був відраховуватися від 20 вересня 2021 року. Також зазначає, що особи, які працювали на підприємстві разом із ним продовжують працювати, лише його в черговий раз незаконно звільнили.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, надіслав письмове пояснення, в якому вкотре зазначив про необґрунтованість позову з викладених у відзиві підстав. Просить відмовити у задоволенні позову повністю та розглянути справу без його участі (а. с. 84).

Судом встановлено, що на виконання постанови Сумського апеляційного суду від 11.08.2021 відповідачем було видано наказ № 12 від 11.08.2021 про скасування наказу № 4 від 10.07.2020 про звільнення ОСОБА_1 та поновлення його на роботі. Підстава: постанова Сумського апеляційного суду від 10.08.2021 № 573/1351/20. Дану обставину підтвердив позивач у судовому засіданні. (а. с. 27).

11 серпня 2021 до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 внесений запис про скасування наказу № 4 від 10.07.2020 на підставі постанови Сумського апеляційного суду від 10.08.2021 (а. с. 6).

ОСОБА_1 було запропоновано посада водія-експедитора, оскільки згідно штатного розпису була відсутня посада кур`єра, відповідно до листа-пропозиції від 11.08.2021, який ОСОБА_1 відмовився отримувати, тому лист був направлений на адресу позивача і ним був отриманий 17.08.2021 (а. с. 7, 28-32).

Позивач погодився на запропоновану посаду, про що долучив заяву від 13.09.2021, та на підставі його заяви від 20.09.2021 ФОП ОСОБА_2 того ж дня було винесено наказ № 19, яким ОСОБА_1 прийнято на посаду водія автотранспортних засобів з посадовим окладом 6 000,00 грн., про що між сторонами було укладено трудовий договір (а. с. 10-11, 33-35).

Наказом від 10.08.2021 № 11 відповідачем повідомлено інших працівників про майбутнє звільнення відповідно до вимог п. 1 ст. 40, ст. 49-2 КЗпПУ (а. с. 39).

На підставі довіреності, посвідченої нотаріально 05.08.2019, представником ФОП ОСОБА_2 в усіх відносинах, є ОСОБА_3 (а. с. 40-42).

Також судом встановлено, що 12.08.2021 року у зв`язку із припиненням діяльності ФОП ОСОБА_2 його довіреною особою - ОСОБА_3 винесено наказ № 13 від 12.08.2021 щодо попередження працівників про майбутнє звільнення згідно п. 1 ст. 40 КЗпП не пізніше ніж за 2 місяці, та проведення відповідних виплат та компенсацій, із яким ознайомлено ОСОБА_1 12.08.2021 року особисто ОСОБА_3 у присутності бухгалтера ОСОБА_4 , що встановлено у судовому засіданні, проте останній відмовився ознайомлюватися із вказаним наказом та попросив направити його поштою, про що був складений відповідний акт 12.08.2021 року і того ж дня рекомендованим листом направлений позивачу . Вказаний наказ ОСОБА_1 отримав поштою особисто 17 серпня 2021 року (а. с. 8, 43).

Згідно акту, складеного 12.08.2021 бухгалтером ОСОБА_4 , затвердженого в.о. ФОП « ОСОБА_2 » - ОСОБА_3 встановлено, що в присутності вказаних осіб, було зачитано та ознайомлено позивача ОСОБА_1 із наказом № 13 від 12.08.2021 про звільнення у зв`язку із закриттям підприємницької діяльності ФОП « ОСОБА_2 », який був відправлений листом позивачу, та отриманий 17.08.2021. Крім того, факт ознайомлення 12.08.2021 року позивача із вказаним наказом підтверджується проглянутим в судовому засіданні відеозаписом (а. с. 44-48).

Так, із долученого відповідачем відеозапису та продемонстрованого у судовому засіданні у присутності ОСОБА_1 судом було встановлено, що 12.08.2021 року ОСОБА_3 у присутності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 оголосив наказ про припинення діяльності ФОП ОСОБА_2 та подальше звільнення працівників. При цьому позивач відмовився ставити підпис під ознайомленням із наказом, тому наказ йому направили поштовим відправленням ( а.с. 66).

Наказом № 15 від 13.08.2021 змінено фактичну адресу підприємницької діяльності ФОП « ОСОБА_2 » з АДРЕСА_1 , які розміщені в смт. Улянівці Сумського району Сумської області (а. с. 9).

На підставі наказу № 24 від 20.10.2021 ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади водія автотранспортних засобів з 20.10.2021 у зв`язку із припиненням діяльності згідно із п. 1 ст. 40 КЗпПУ, та зобов`язано виплатити вихідну допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку, про що останнього було письмово ознайомлено (а. с. 12, 49).

ОСОБА_1 була виплачена вихідна допомога у розмірі одного середньомісячного заробітку відповідно до видаткового касового ордеру № 38 від 20.10.2021 у сумі 2615,41 грн., а також за фактично відпрацьований час у вересні в сумі 1 317,27 грн. (касовий ордер № 31 від 30.09.2021) та заробітну плату за жовтень 2021 в розмірі 1 922,79 грн. (касовий ордер № 32 від 07.10.2021), а також 20.08.2021 позивач отримав за відпустку за серпень 2021 кошти в сумі 3 694,62 грн. шляхом перерахування на банківську картку, що підтверджується банківською випискою, та не заперечувалося позивачем у судовому засіданні (а. с. 50-54).

Крім того, встановлено, що 22.10.2021 ОСОБА_2 , подано заяву про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та 23.10.2022 знято останнього з обліку у податкових органах як фізичну особу підприємця (а. с. 55-63).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Так, відповідно до частини другої статті 43Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів, відповідно до суспільних потреб.

Частина друга статті 24 Конституції України, а також стаття 2Кодексу Законівпро працюУкраїни проголошують, що всі громадяни рівні у трудових правах незалежно від походження, кольору шкіри, соціального чи майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Згідно із статтею 5-1КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема - вільний вибір виду діяльності.

Закріпивши гарантії права на працю, законодавство України про працю встановлює порядок прийому на роботу, порядок переведення, вичерпний перелік підстав розірвання трудового договору з ініціативи власника (або уповноваженого ним органу) тощо.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року № 61-9655св18.

У ході судового розгляду справи було встановлено, що у серпні 2021 відповідачем було прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 . Одночасно позивач ОСОБА_1 був належним чином попереджений про майбутнє звільнення особисто 12.08.2021 року та письмово 17.08.2021 року відповідно до вимог діючого законодавства з проведенням всіх подальших виплат.

Відповідач ОСОБА_2 посилається на ту обставину, що звільнення позивача із займаної посади зумовлено припиненням його підприємницької діяльності згідно із п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпПУ, а відтак, вказані вище норми законодавства при звільнення позивача не було порушено.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що процедура звільнення позивача з роботи на підставі п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП Українибула дотримана відповідачем.

Доводи позивача про те, що не ФОП ОСОБА_2 його особисто звільняв, а особа за довіреністю ОСОБА_3 не є підставою для визнання звільнення незаконним, оскільки повноваження останнього надані йому згідно нотаріально посвідченої довіреності від 05.08.2019 року.

Таким чином, враховуючи, що наказ про звільнення виданий повноважною особою, в межах своєї компетенції, суд приходить до висновку про те, що звільнення позивача з роботи у ФОП ОСОБА_2 з посади водія автотранспортних засобів з 20.10.2021 на підставі пункту 1 ч. 1 статті 40КЗпП України відбулося з дотримання вимог трудового законодавства та без порушення прав ОСОБА_1 .

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі за вимушений прогул, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 було здійснено всі виплати, а саме: виплачена вихідна допомога у розмірі одного середньомісячного заробітку відповідно до видаткового касового ордеру № 38 від 20.10.2021 у сумі 2615,41 грн., а також за фактично відпрацьований час у вересні в сумі 1317,27 грн. (касовий ордер № 31 від 30.09.2021) та заробітна плата за жовтень 2021 в розмірі 1922,79 грн. (касовий ордер № 32 від 07.10.2021), а також 20.08.2021 позивач отримав грошові кошти за відпустку у серпні 2021 в сумі 3 694,62 грн. шляхом перерахування на банківську картку, що підтверджується банківською випискою.

Таким чином у судовому засіданні не знайшов своє підтвердження факт порушеного права позивача щодо виплат по заробітній платі.

Відповідно до положень ч. 3ст. 12, ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав для його задоволення, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач ОСОБА_1 як на підставу для задоволення позовних вимог про поновленняна роботіта стягненнізаборгованості позаробітній платі не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, не доведені позивачем та спростовується дослідженими у судовому засіданні письмовими матеріалами, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40, 47 КЗпП України,ст.ст.4,12-13,76-78,81,141,258,263-265ЦПК України,суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( юридична адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про поновлення на роботі та стягненні заборгованості по заробітній платі, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 19 квітня 2022.

Суддя