ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2022 р. Справа №926/3568/21

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Марко Р.І.

Малех І.Б.,

секретар судового засідання Кострик К.І.

явка учасників справи:

від прокуратури - Максимовська С.С.

від відповідача-1 не з`явився

від відповідача-2, 3, 4, 5, 6 Попович В.М. (адвокат)

розглянув апеляційну скаргу виконувача обов`язків керівника Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави за № 15-38 ВИХ-22 15-1117-21 від 10.01.2022

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.12.2021, головуючий суддя Проскурняк О.Г., м. Чернівці, повний текст рішення складено 20.12.2021

за позовом виконувача обов`язків керівника Чернівецької обласної прокуратури

до відповідача-1 Чернівецької міської ради

до відповідача-2 обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Будпартнерсервіс 1

до відповідача-3 обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Будпартнерсервіс 2

до відповідача-4 обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Будпартнерсервіс 3

до відповідача-5 обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Будпартнерсервіс 4

до відповідача-6 обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Науковий

про визнання незаконним та скасування рішення сесії міської ради, припинення права оренди на земельні ділянки;

зобов`язання повернути земельні ділянки за актом приймання-передачі;

визнання недійсним додаткового договору №4/6726 до договору оренди землі від 31.10.2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

31.08.2021 в Господарський суд Чернівецької області звернувся виконувач обов`язків керівника Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави з позовом до Чернівецької міської ради, обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Будпартнерсервіс 1, обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Будпартнерсервіс 2, обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Будпартнерсервіс 3, обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Будпартнерсервіс 4, обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Науковий про визнання незаконним та скасування рішення Чернівецької міської ради 62 сесії VII скликання № 1418 від 04 вересня 2018 року «Про розгляд звернення ОК ЖБК Будпартнерсервіс щодо надання в оренду земельних ділянок за адресами: бульвар Буковинського віча, 1, 3, 4, вул. Науки, 14 та проспект Незалежності, 137-А»; визнати недійсним додатковий договір № 4/6726 (ДАТА) до договору оренди землі від 31.10.2018 укладений між Чернівецькою міською радою та ОК ЖБК Будпартнерсервіс з тих підстав, що вказаний правочин здійснено на виконання пункту 2 спірного рішення міської ради. Обгрунтовує позовні вимоги прийняттям спірного рішення органом місцевого самоврядування із порушенням дотримання процедури земельних торгів та чинного законодавства.

Крім цього, прокурор вважає, що право оренди на спірні земельні ділянки припинилося, в зв`язку із припиненням діяльності ОК ЖБК Будпартнерсервіс та 07.10.2019 перейшло до його правонаступників ОК ЖБК Будпартнерсервіс 1, ОК ЖБК Будпартнерсервіс 2, ОК ЖБК Будпартнерсервіс 3, ОК ЖБК Будпартнерсервіс 4, ОК ЖБК Науковий, а тому просить припинити право оренди вказаних осіб на спірні земельні ділянки та зобов`язати повернути земельні ділянки за актом приймання-передачі територіальній громаді міста Чернівці в особі Чернівецької міської ради.

Обгрунтовує право на звернення прокурора до суду ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», з огляду на порушення відповідачами встановленого чинним законодавством порядку використання земель територіальної громади міста. Прийняття Чернівецькою міською радою рішення, не відповідає інтересам держави, зазначав про необхідність їх захисту та стверджував про наявність у нього підстав для звернення до суду, а саме: порушенням вимог статей 13, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 21, 202, 203, 215, 216 ЦК України, ст.ст. 2, 7, 15-2, 39, 78, 80, 83, 84, 116, 122, 124, 134, 135-139, 141, 143, 151, 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 6, 32-1 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 7, 9 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», ст.ст. 1, 2, 6, 10, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 10.12.2021 у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення 62 сесії Чернівецької міської ради VII скликання за №1418 від 04.09.2018 відмовлено.

Залишено без розгляду позовні вимоги про визнання недійсним додаткового договору №4/6726 до договору оренди землі від 31.10.2018 року, укладеного між Чернівецькою міською радою та ОК ЖБК «Будпартнерсервіс».

Відмовлено в задоволенні позовних вимог про припинення права оренди ОК ЖБК Будпартнерсервіс 1 на земельну ділянку площею 1,9 га за кадастровим номером 7310136300:18:001:0056 шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державної реєстрації права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 7310136300:18:001:0056; про припинення права оренди ОК ЖБК Будпартнерсервіс на земельну ділянку площею 0,6 га за кадастровим номером 7310136300:18:001:0055 шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державної реєстрації права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 7310136300:18:001:0055; про припинення права оренди ОК ЖБК Будпартнерсервіс 4 на земельну ділянку площею 0,42 га за кадастровим номером 7310136300:18:001:0053 шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державної реєстрації права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 7310136300:18:001:0053; про припинення права оренди ОК ЖБК Будпартнерсервіс 3 на земельну ділянку площею 1,55 га за кадастровим номером 7310136300:18:001:0054 шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державної реєстрації права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 7310136300:18:001:0054; про припинення права оренди ОК ЖБК Науковий на земельну ділянку площею 0,53 га за кадастровим номером 7310136300:18:001:0052 шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державної реєстрації права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 7310136300:18:001:0052.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог про зобов`язання правонаступників ОК «ЖБК «Будпартнерсервіс» а саме: ОК ЖБК Будпартнерсервіс 1 повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку розташовану по бульвару Буковинського віча площею 1,9 га за кадастровим номером 7310136300:18:001:0056 територіальній громаді м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради; ОК ЖБК Будпартнерсервіс 2 повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку, розташовану по бульвару Буковинського віча площею 0,6 га за кадастровим номером 7310136300:18:001:0055 територіальній громаді м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради; ОК ЖБК Будпартнерсервіс 4 повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку, розташовану по проспекту Незалежності, 13 7-А площею 0,42 га за кадастровим номером 7310136300:18:001:0053 територіальній громаді м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради; ОК ЖБК Будпартнерсервіс 3 повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку, розташовану за по бульвару Буковинського віча площею 1,55 га за кадастровим номером 7310136300:18:001:0054 територіальній громаді м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради; ОК ЖБК Науковий повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку, розташовану по вул. Науки площею 0,53 за кадастровим номером 7310136300:18:001:0052 територіальній громаді м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради.

Позов в частині визнання недійсним додаткового договору №4/6726 до договору оренди землі від 31.10.2018, укладеного між Чернівецькою міською радою та ОК ЖБК Будпартнерсервіс залишено без розгляду.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що рішення Чернівецької міської ради вичерпало свою дію шляхом укладення 31.10.2018 додаткового договору № 4/6726, а тому його визнання незаконним та скасування не призведе до реального захисту та поновлення прав позивача.

Щодо вимог про припинення права оренди земельних ділянок, то місцевий господарський суд зазначив, що оскільки доказів припинення додаткового договору № 4/6726 до договору оренди землі від 31.10.2018 прокурором не надано, а тому немає підстав для припинення права оренди.

Під час розгляду справи прокурором не доведено наявності підстав для повернення земельних ділянок.

Залишаючи вимоги прокурора про визнання недійсним додаткового договору №4/6726 до договору оренди землі без розгляду, суд першої інстанції зазначив, що прокурор не вправі самостійно звертатися з такими вимогами до суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги повністю, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що

1.Правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем, оскільки іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста не існує (постанова Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 916/749/17).

2.Всупереч процедури земельних торгів (ст.ст. 135-139 ЗК України) Чернівецька міська рада прийняла рішення № 1418 від 04.09.2018 та поза конкурсом передала в оренду ОК «ЖБК «Будпартнерсервіс», шляхом обміну, земельні ділянки.

3.Вважає, що визнання рішення Чернівецької міської ради незаконним та його скасування є ефективним і належним способом захисту одночасно з позовними вимогами про визнання недійсним додаткового договору оренди землі № 4/6726 від 31.10.2018 та повернення земельних ділянок (постанова Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 910/19741/20.

4.Вважає помилковими посилання суду першої інстанції на правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, оскільки у справі № 912/2385/18 прокурор звертався з позовом в інтересах держави в особі РДА, через те, що остання захист інтересів не здійснює або здійснює неналежним чином і є органом державної влади до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Проте, у справі № 926/3568/21 позов заявлено прокурором самостійно у зв`язку з тим, що міська рада є однім із співвідповідачів, рішення якого оскаржується через недотримання процедури надання в оренду земельних ділянок (постанова Верховного Суду від 24.03.2021 у справі № 922/3276/19 та від 24.03.2021 у справі № 922/2444/19).

Узагальнені заперечення відповідачів 2, 3, 4, 5 та відповідача-6

У відзивах на апеляційну скаргу відповідачі 2, 3, 4, 5 та відповідач-6 погоджуються з висновками місцевого господарського суду, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін. Доводи відзивів на апеляційну скаргу аналогічні висновкам місцевого господарського суду, що викладені в оскаржуваному рішенні.

Відповідач-1 (Чернівецька міська рада) не скористався своїм правом передбаченим ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

В судове засідання 13.04.2022 з`явилися представник апелянта та представник відповідачів 2,3,4,5,6.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задоволити та скасувати рішення місцевого господарського суду.

Представник відповідачів 2, 3, 4, 5, 6 у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

Представник відповідача 1 не з`явився.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідачів 2, 3, 4, 5, 6, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі та у відзивах на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.

Згідно зі статтями 13 та 14 Конституції України , статтями 177 , 181 , 324 , главою 27 ЦК земля та земельні ділянки є об`єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності та територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією , а також законами України.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Так, пунктом 68.2 рішення 25 сесії V скликання Чернівецької міської ради № 521 від 28 лютого 2008 року затверджено проект відведення та надання ТОВ Будпартнерсервіс (іден. код 35158171), яке знаходиться на пров. Ентузіастів, 2/3, земельної ділянки на вул. Коломийській площею 20,0000 га в оренду до 01 жовтня 2012 року для будівництва житлового мікрорайону.

Згідно положень статті 1 Закону України Про оренду землі, статті 93 Земельного кодексу України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Законом України «Про оренду землі».

Положеннями статті 13 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

На підставі вказаного рішення сесії Чернівецької міської ради та рішення 41 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 25 червня 2009 року № 969 між Чернівецькою міською радою, в особі першого заступника директора департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради та ТОВ Будпартнерсервіс 06 вересня 2010 року укладено договір оренди землі за № 6726, який пройшов державну реєстрацію і зареєстрований за №731010004000031.

Відповідно до умов договору (п.п. 2.1, 2.2) в оренду передається земельна ділянка площею 20,0000 га, яка знаходиться у м. Чернівці по вул. Коломийській за кадастровим номером 7310136900:52:004:0001 для будівництва житлового мікрорайону.

Згідно положень пункту 3.1., Договір укладено строком на два роки один місяць і діє по 01 жовтня 2012 року включно.

В подальшому, 25 вересня 2012 року укладено додатковий договір № 1/6726 до договору оренди землі № 6726, згідно якого сторони вирішили на підставі рішенням 27 сесії Чернівецької міської ради VI скликання № 593 від 30 серпня 2012 року поновити договір оренди землі № 6726 від 06.09.2010 на 30 років та доповнили пункт 3.1 договору реченням Договір оренди землі поновлюється до 01.10.2042 для будівництва житлового мікрорайону.

19 червня 2015 року укладено додатковий договір № 2/6726 до договору оренди землі № 6726 від 06 вересня 2010 року, яким, окрім іншого замінено в преамбулі договору слова Товариство з обмеженою відповідальністю Будпартнерсервіс на Виробничий кооператив Будпартнерсервіс, змінено розмір річної орендної плати.

09 вересня 2015 року укладено додатковий договір № 3/6726 до договору оренди землі № 6726 від 06 вересня 2010 року, яким, окрім іншого, в преамбулі договору слова Виробничий кооператив Будпартнерсервіс замінено на Обслуговуючий кооператив ЖБК Будпартнерсервіс.

04 вересня 2018 року рішенням 62 сесії Чернівецької міської ради VII скликання №1418 вирішено з метою вилучення для суспільних потреб земельної ділянки за адресою вул. Коломийська, що перебуває в орендному користуванні ОК ЖБК Будпартнерсервіс провести її обмін шляхом внесення зміни до пункту 68.2 рішення 25 сесії Чернівецької міської ради.

Так, вирішено замінити слова на вул. Коломийській, площею 20,0000га та слова для будівництва житлового мікрорайону словами ділянка №1 за адресою бульвар Буковинського віча, 1, площею 1,9000га (кадастровий номер 7310136300:18:001:0056) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (код 02.10), ділянка №2 за адресою бульвар Буковинського віча, 3, площею 0,6000га (кадастровий номер 7310136300:18:001:0055), для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (код 02.10), ділянка №3 за адресою бульвар Буковинського віча, 4, площею 1,5500 га (кадастровий номер 7310136300:18:001:0054) для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код 02.03), ділянка №4 за адресою вул. Науки, 14, площею 0,5300га (номер 7310136300:18:001:0052) для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код 02.03), ділянка №5 за адресою проспект Незалежності, 137-А, площею 0,4200 га (кадастровий номер 7310136300:18:001:0053) для будівництва та обслуговування багато квартирного житлового будинку (код 02.03) та внести відповідні зміни до договору оренди землі від 06.09.2010р. № 6726 (підстава: рішення міської ради VIІ скликання від 09.10.2017р. № 924, від 07.12.2017р. № 1018 та від 24.02.2018р. № 1159).

Пунктом 2 вказаного рішення міської ради передбачено укласти додатковий договір до договору оренди землі виклавши даний договір в новій редакції.

Положеннями пункту 2.1. рішення міської ради від 04 вересня 2018 року унормовано, що після внесення відповідних змін до договору оренди землі, земельну ділянку за адресою вул. Коломийська (кадастровий номер 7310136300:52:004:0001) площею 20,000га, зарахувати до земель запасу міста. Подальше використання вказаної земельної ділянки здійснювати з дотриманням особливостей правового режиму земель історико-культурного призначення.

Так, 31 жовтня 2018 року на виконання рішення 62 сесії Чернівецької міської ради VII скликання № 1418 від 04 вересня 2018 року укладено додатковий договір № 4/6726 до договору оренди землі № 6726 від 06 вересня 2010 року.

Згідно пункту 1.1. вказаного Договору, на підставі рішення Чернівецької міської ради VII скликання від 04 вересня 2018 року №1418 Орендодавець (Чернівецька міська рада) надає, а Орендар (Обслуговуючий кооператив ЖБК Будпартнерсервіс) приймає в строкове платне користування земельні ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, які знаходяться у м. Чернівцях за адресами: № 1 - бульвар Буковинського віча, 1, № 2 - бульвар Буковинського віча, 3 та для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, які знаходяться у м. Чернівцях за адресами: № 3 - бульвар Буковинського віча, 4, № 4 - вул. Науки, 14, № 5 - проспект Незалежності, 137-А.

Згідно положень розділу 2 (Об`єкт оренди) вказаного додаткового договору, в оренду передається земельна ділянка №1 площею 1,9000га. (кадастровий номер земельної ділянки 7310136300:18:001:0056); земельна ділянка №2 площею 0,6000га. (кадастровий номер земельної ділянки 7310136300:18:001:0055); земельна ділянка №3 площею 1,5500га (кадастровий номер земельної ділянки 7310136300:18:001:0054); земельна ділянка №4 площею 0,5300га (кадастровий номер земельної ділянки 7310136300:18:001:0052); земельна ділянка №5 площею 0,4200га (кадастровий номер земельної ділянки 7310136300:18:001:0053).

Пунктом 3.1. додаткового договору №4/6726 до договору оренди землі № 6726 від 06 вересня 2010 року, сторони домовились, що Договір діє до 01 жовтня 2042 року включно.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та не заперечується прокурором та представниками відповідачів, Обслуговуючий кооператив ЖБК Будпартнерсервіс 07 жовтня 2019 року припинив свою діяльність.

Так, в результаті реорганізації шляхом поділу Обслуговуючого кооперативу ЖБК Будпартнерсервіс утворено підприємства правонаступники, а саме: Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Будпартнерсервіс 1; Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Будпартнерсервіс 2; Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Будпартнерсервіс 3; Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Будпартнерсервіс 4; Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Науковий.

Згідно положень пункту 10.2. додаткового договору 4/6726 від 31 жовтня 2018 року до договору оренди землі № 6726 від 06 вересня 2010 року, право на оренду земельної ділянки при реорганізації юридичної особи Орендаря переходить до її правонаступника.

Так, за результатами процедури реорганізації до новостворених юридичних осіб перейшли майнові та немайнові права та обов`язки ОК ЖБК Будпартнерсервіс з урахуванням положень розподільчого балансу.

Зокрема, згідно розподільчого балансу право оренди на земельну ділянку по бульвару Буковинського віча площею 1,9 га за кадастровим номером 7310136300:18:001:0056 перейшло до ОК Житлово-будівельний кооператив Будпартнерсервіс 1, на земельну ділянку по бульвару Буковинського віча площею 0,6 га за кадастровим номером 7310136300:18:001:0055 до ОК Житлово-будівельний кооператив Будпартнерсервіс 2, на земельну ділянку по проспекту Незалежності, 137-А площею 0,42 га за кадастровим номером 7310136300:18:001:0053 до ОК Житлово-будівельний кооператив Будпартнерсервіс 4, на земельну ділянку по бульвару Буковинського віча площею 1,55 га за кадастровим номером 7310136300:18:001:0054 до ОК Житлово-будівельний кооператив Будпартнерсервіс 3; на земельну ділянку по вул. Науки площею 0,53 за кадастровим номером 7310136300:18:001:0054 до ОК Житлово-будівельний кооператив Науковий.

Відповідно до відомостей, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Будпартнерсервіс 1; Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Будпартнерсервіс 3; Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Будпартнерсервіс 4; Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Науковий зареєстрували права оренди земельних ділянок, що перейшли до них згідно положень розподільчого балансу.

В той же час, Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Будпартнерсервіс 2 право оренди на земельну ділянку, яка перейшла до нього відповідного до розподільчого балансу не перереєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відтак, предметом спору у даній справі є вимоги про визнання незаконним та скасування рішення сесії, визнання недійсним додаткового договору до договору оренди землі; припинення права оренди на земельні ділянки та повернення земельних ділянок.

Щодо вимог прокурора про визнання незаконним та скасування рішення 62 сесії Чернівецької міської ради VII скликання за №1418 від 04.09.2018 року, судами встановлено:

Згідно із пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №903/857/18, від 20.08.2019 у справі №911/714/18.

Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 914/73/18.

Відповідно до статей 152, 155 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

З огляду на викладене, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Відповідна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17, від 29.05.2018 у справі № 915/101/15, від 12.06.2018 у справі № 916/2948/15, від 04.09.2018 у справах № 915/1279/17, № 915/1284/17, № 915/1283/17, від 05.11.2019 у справі № 926/746/19.

Разом з тим, за змістом частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В той же час, згідно положень статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж тим, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність або відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення або захисту в обраний спосіб.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16 та від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18.

Так, предметом позову у цій справі є серед іншого визнання незаконним та скасування рішення сесії міської ради.

При цьому, судом вище встановлено, що 31 жовтня 2018 року на виконання рішення 62 сесії Чернівецької міської ради VII скликання за №1418 від 04 вересня 2018 року укладено додатковий договір № 4/6726 від 31 жовтня 2018 року до договору оренди землі № 6726 від 06 вересня 2010 року.

Позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановчих документах.

У разі прийняття органом місцевого самоврядування, як суб`єктом владних повноважень ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Відповідна правова позиція висловлена в постанові ВСУ від 11.11.2014 у справі № 21-405а14.

Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц

Відтак, рішення 62 сесії Чернівецької міської ради VII скликання за №1418 від 04 вересня 2018 Про розгляд звернення обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельного кооперативу Будпартнерсервіс щодо надання в оренду земельних ділянок за адресами: бульвар Буковинського віча, 1, 3, 4, вул. Науки, 14 та проспект Незалежності, 137-А, яким внесено відповідні зміни до договору оренди землі від 06 вересня 2010 року № 6726 вичерпало свою дію внаслідок їх виконання укладення додаткового договору №4/6726, а тому визнання незаконного та скасування вказаного рішення не породжує правових наслідків для орендарів земельних ділянок - ОК ЖБК Будпартнерсервіс 1; ОК ЖБК Будпартнерсервіс 3; ОК ЖБК Будпартнерсервіс 4; ОК ЖБК Науковий.

З огляду на викладене, обраний прокурором спосіб захисту права, шляхом визнання недійсним та скасування рішення 62 сесії Чернівецької міської ради VII скликання за №1418 від 04 вересня 2018 Про розгляд звернення обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельного кооперативу Будпартнерсервіс щодо надання в оренду земельних ділянок за адресами: бульвар Буковинського віча, 1, 3, 4, вул. Науки, 14 та проспект Незалежності, 137-А не забезпечує реального захисту порушеного права власника майна, а значить в будь-якому випадку не приведе до поновлення прав позивача, які він вважає порушеними внаслідок прийняття оспорюваного рішення.

При цьому, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є оскарження саме додаткового договору №4/6726, укладеного 31 жовтня 2018 року до договору оренди землі № 6726 від 06 вересня 2010 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення 62 сесії Чернівецької міської ради VII скликання за №1418 від 04.09.2018 року.

Щодо вимог прокурора про визнання недійсним додаткового договору № 4/6726 до договору оренди землі від 31.10.2018 року, укладеного між Чернівецькою міською радою та ОК ЖБК Будпартнерсервіс, господарський суд виходить з наступного.

Згідно положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції, прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Відповідно до абзаців 1-2 частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній на час подання позову). Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього кодексу (абзац третій тієї ж статті).

Якщо підставою для представництва інтересів держави, прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц.

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі Менчинська проти Росії (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, § 35).

Так, судом встановлено, що орендовані земельні ділянки належать до комунальної власності територіальної громади міста Чернівців.

Прокурор, звертаючись з позовом, зазначив про те, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування та суб`єктом права комунальної власності є територіальна громада. З огляду на те, що порушення інтересів територіальної громади відбулося внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування, який є одним зі співвідповідачів, незаконного рішення, прокурор звернувся до суду як самостійний позивач в інтересах держави, що виражаються в інтересах частини Українського народу - членів територіальної громади, яка є власником земельної ділянки.

Прокурор наголошував на необхідності захисту як інтересів територіальної громади, позбавленої всіх правомочностей власника землі, в тому числі користування та розпорядження нею так і публічного, суспільного інтересу як інтересу державного.

Так, суд погоджується з такими аргументами прокурора та вважає необґрунтованим доводи адвокатів відповідачів, що прокурор не може представляти інтереси територіальної громади, бо вони не є державними. Конституція України та Закон України Про прокуратуру надають прокурору повноваження з представництва не тільки загальнодержавних інтересів, але й локальних інтересів держави.

Крім того, суд зауважує, що прокурор оскарживши рішення Чернівецької міської ради, саме тому визначивши останню відповідачем. Він мав підстави звернутися до суду як позивач, вважаючи, що відсутній орган, який може захистити інтереси держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 40)).

Проте, за певних обставин, прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру; див. також висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункти 77-83)).

Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що до подання позовної вимоги про розірвання додаткового договору до договору оренди землі, прокурору необхідно було звернутись до компетентного органу Чернівецької міської ради, як сторони оскаржуваного правочину, надавши останній можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

При цьому підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся (постанова ВС від 28.08.2020 року у справі №914/535/19).

Означених доказів, щодо звернення прокурора до Чернівецької міської ради, прокурором не надано. Відтак, судом встановлено відсутність підстав для самостійного звернення до суду та представництва прокурором інтересів держави.

Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду) (правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.19 у справі № 587/430/16-ц та від 26.05.20 у справі № 912/2385/18.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Пунктом 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Згідно частини 4 статті 226 ГПК України, особа позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку залишити без розгляду позовні вимоги про визнання недійсним додаткового договору №4/6726 до договору оренди землі від 31.10.2018 року, укладеного між Чернівецькою міською радою та ОК ЖБК Будпартнерсервіс.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Беручи до уваги приписи пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір та відсутність клопотання від платника судового збору, підстави для повернення судового збору цим рішенням відсутні.

Щодо вимог прокурора про припинення права оренди на земельні ділянки, шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державної реєстрації права оренди земельних ділянок, господарський суд виходить з наступного.

Отже, саме викладення позовних вимог прокурором в такій редакції передбачає, що до внесення змін до державного реєстру передують визначені позовні вимоги про припинення права оренди на земельні ділянки.

Відносини, пов`язані з орендою земельних ділянок, регулюються, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України Про оренду землі.

Разом з тим, Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Так, відповідно до частини 1 статті 2 вказаного Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно частини 1 статті 19 Закону, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до положень статті 1 Закону України Про оренду землі, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 14 Закону визначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації та виникає з моменту цієї реєстрації.

Відповідно до статті 31 Закону України Про оренду землі, договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

З наведеного вбачається, що при здійсненні державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, важливою є саме підстава припинення договору оренди землі.

Так, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази припинення додаткового договору №4/6726 до договору оренди землі від 31.10.2018 року, укладеного між Чернівецькою міською радою та ОК ЖБК Будпартнерсервіс; а позовні вимоги прокурора про визнання недійсним вказаного договору залишені судом без розгляду, суд не вбачає підстав для припинення права оренди на земельні ділянки, шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державної реєстрації права оренди земельних ділянок, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позовних вимог про припинення права оренди на земельні ділянки.

Статтею 141 Земельного кодексу України закріплено підстави припинення права користування земельною ділянкою.

Так, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Отже, вищевикладені норми передбачають лише такі поняття як припинення права користування земельною ділянкою та припинення договору оренди землі. При цьому, інші та вказані норми не містять такого визначення як припинення права оренди земельної ділянки. Відтак, вказана вимога прокурора про припинення права оренди є юридично неспроможною для ефективного захисту прав та інтересів.

Щодо вимог прокурора про зобов`язання правонаступників ОК ЖБК Будпартнерсервіс повернути за актом приймання-передачі земельні ділянки, господарський суд виходить з наступного.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц; від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц; від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц; від 12.12.2018 у справах №570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

За змістом наведених норм сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які захищають свої інтереси і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. В судовому порядку підлягають захисту порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).

Так, процесуальна конструкція, запропонована прокурором, коли прокурор просить зобов`язати орендарів земельних ділянок повернути вказані землі Чернівецькій територіальній громаді від імені якої у даній справі виступає Чернівецька міська рада, яка визначена прокурором відповідачем 1 по справі, суд вважає помилковим, оскільки у випадку повернення земельної ділянки відбувається задоволення позову на користь відповідача 1, а відтак процесуальна конструкція не відповідає положенням ГПК України.

Разом з тим, прокурором в межах розгляду господарської справи № 926/3568/21 не доведено наявність підстав для задоволення позовних вимог, а відтак відсутні правові підстави для повернення орендованих земельних ділянок, згідно чинного правочину.

Так, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позовних вимог про зобов`язання правонаступників ОК ЖБК Будпартнерсервіс повернути за актом приймання-передачі земельні ділянки.

Крім того, суд звертає увагу сторін на наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Серявін та інші проти України наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Заперечення відповідачів викладені у відзивах на апеляційну скаргу відповідають фактичним обставинам по справі, а тому суд враховує їх як обґрунтовані.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишено без змін, то судовий збір сплачений позивачем за подання апеляційної скарги покладається на нього.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу виконувача обов`язків керівника Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.12.2021 в справі за № 926/3568/21 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя: С.М. Бойко

Судді:І.Б. Малех

Р.І.Марко