УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №278/3897/21 Головуючий у 1-й інст. Татуйко Є.О.

Категорія 80 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2022 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Миніч Т.І.

суддів: Трояновської Г.С.,

Павицької Т.М.

секретаря судового засідання Кузьменко А.О.

з участю представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ"

на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 04 лютого 2022 року, ухвалене під головуванням судді Татуйка Є.О.

у цивільній справі № 278/3897/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ" про нарахування та невиплату заробітної плати, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом. Просив зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ" нарахувати та виплатити йому середній заробіток під час проходження військової служби за контрактом з дати увільнення від роботи з 23.12.2020 року по дату звернення до суду. В обґрунтування поданого позову зазначав, що наказом №80/К від 25 вересня 2015 року був прийнятий на роботу відповідачем та був увільнений від виконання трудових обов`язків на час проходження військової служби. Відповідно до контракту про проходження громадянами військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах офіцерського складу позивач проходить військову службу на посаді офіцерського складу в державній прикордонній службі України. Даний контракт є строковим, укладений 23 грудня 2020 року по 22 грудня 2025 року. Контракт на момент звернення до суду не припинений, що підтверджується довідкою військової частини від 29 вересня 2021 року за Вих.№12/2094. Проте, всупереч законодавству, відповідачем не здійснюється нарахування середнього заробітку за час проходження позивачем військової служби за контрактом.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 04 лютого 2022 року позов задоволено. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальність "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час проходження військової служби за контрактом з часу увільнення від роботи - з 23 грудня 2020 року по 24 листопада 2021 року.

У поданій апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ" просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог та вирішити питання судових витрат. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказує, що судом першої інстанції не було враховано, що у відповідача наявний обов`язок щодо збереження середнього заробітку за працівником в період проходження військової служби за контрактом, а не його виплату. Оскільки, законодавством визначено, що працівникам призваним на військову службу за контрактом виплата грошового забезпечення здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У такому разі роботодавець здійснює збереження середнього заробітку, як показник, який необхідний для проведення відповідних гарантованих трудовим законодавством виплат.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що згідно наказу №80/К від 25 вересня 2015 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду комплектувальника проводів у ТОВ "Кромберг енд Шуберт Житомир".

23 грудня 2020 року ОСОБА_1 уклав строковий контракт на проходження військової служби на 5 (п`ять) років по 22 грудня 2025 року (а.с.6,7).

Наказом від06січня 2021року №2-к/тр ОСОБА_1 увільнено відроботи уТОВ "Кромбергенд ШубертУкраїна ЖУ" на період проходження військової служби за контрактом без компенсації середнього заробітку у зв`язку із скасуванням механізму компенсації таких витрат з Державного бюджету України (а.с.11).

Крім того, ОСОБА_1 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 26 травня 2021 року (а.с.5).

Згідно Довідки військової частини НОМЕР_2 від 29 вересня 2021 року №12/2094 лейтенант ОСОБА_1 дійсно проходить військову службу з 23 грудня 2020 року по теперішній час у військовій частині НОМЕР_2 , яка знаходиться в зоні проведення Операції Об`єднаних Сил (3 прикордонний загін імені Героя України полковника Євгенія Пікуса з місцем дислокації м. Лисичанськ) Державної прикордонної служби України(а.с.8).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позов.

Так, відповідно до положень статті 119КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Указом виконуючого обов`язки Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року, прийняте в межах конституційних повноважень рішення про часткову мобілізацію військовослужбовців протягом 45 діб з дня набрання чинності цим указом.

Указом Президента від 06 травня 2014 року № 454/2014 «Про часткову мобілізацію», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 06 травня 2014 року, прийняте в межах конституційних повноважень рішення про часткову мобілізацію військовослужбовців протягом 45 діб з дня набрання чинності цим указом.

Указом Президента від 21 липня 2014 року № 607/2014 «Про часткову мобілізацію», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 22 липня 2014 року, прийняте в межах конституційних повноважень рішення про часткову мобілізацію військовослужбовців протягом 45 діб з дня набрання чинності цим указом.

Указом Президента від 14 січня 2015 року № 15/2015 «Про часткову мобілізацію», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 15 січня 2015 року, прийняте в межах конституційних повноважень рішення про часткову мобілізацію військовослужбовців протягом 2015 року у три черги протягом 210 діб.

Указом Президентавід 25березня 2016року №115/2016«Про звільненняв запасвійськовослужбовців військовоїслужби запризовом підчас мобілізації,на особливийперіод,призваних відповіднодо УказуПрезидента Українивід 21липня 2014року №607та підчас першоїчерги частковоїмобілізації відповіднодо УказуПрезидента Українивід 14січня 2015року №15» прийняте в межах конституційних повноважень рішення про проведення у березні-квітні 2016 року звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період: призваних відповідно до Указу ПрезидентаУкраїни від21липня 2014року №607«Про частковумобілізацію» і не звільнених з військової служби згідно з Указом Президента України від 12 червня 2015 року № 328 «Про звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року № 607 «Про часткову мобілізацію»; призваних під час першої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента від 26 вересня 2016 року № 411/2016 «Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15»прийняте в межах конституційних повноважень рішення про проведення у вересні-жовтні 2016 року звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15 «Про часткову мобілізацію», крім тих, які висловили бажання продовжувати військову службу.

Статтею 1Закону України«Про оборонуУкраїни» визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Аналогічна норма зазначена в статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»: особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1Закону України«Про мобілізаційнупідготовку тамобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.

За змістом постанови Вищого адміністративного суду України від 16 лютого 2015 року, справа № 800/582/14, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. У проміжок між періодами проведення мобілізації стан особливого періоду не припиняється.

Позивач був призваний на строкову військову службу під час мобілізації, тобто у особливий період, передбачений Законами України«Про мобілізаційнупідготовку тамобілізацію» та «Про оборону України», тому за ним на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію зберігаються місце роботи (посада) та середній заробіток на підприємстві.

Рішенням Ради національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01 березня 2014 року, яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02 березня 2014 року, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Відповідно до примітки до статті 4Закону України«Про РадуНаціональної безпекита оборониУкраїни» кризовою ситуацією вважається крайнє загострення протиріч, гостра дестабілізація становища в будь-якій сфері діяльності, регіоні, країні.

Зі змісту частини третьої статті 119КЗпП України поширення гарантій щодо збереження місця роботи законодавець не ставить у залежність від виду контракту, такі гарантії надаються особі у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, а саме: під час мобілізації, на особливий період.

Рішень про повну демобілізацію усіх призваних під час мобілізації військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав.

Відповідно доч.1ст.1Закону України«Про оплатупраці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

До структури заробітної плати Закон відносить: основна заробітнаплата.Це -винагорода завиконану роботувідповідно довстановлених нормпраці (нормичасу,виробітку,обслуговування,посадові обов`язки).Вона встановлюєтьсяу виглядітарифних ставок(окладів)і відряднихрозцінок дляробітників тапосадових окладівдля службовців; додатковазаробітна плата.Це -винагорода запрацю понадустановлені норми,за трудовіуспіхи тавинахідливість іза особливіумови праці.Вона включаєдоплати,надбавки,гарантійні ікомпенсаційні виплати,передбачені чиннимзаконодавством;премії,пов`язаніз виконаннямвиробничих завданьі функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (ст. 2 Закону України «Про оплату праці»).

Згідно зі ч.1 ст.4 Закону України «Про оплату праці» джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, грантів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел (ч.2 ст.4 Закону України «Про оплату праці»).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктом 2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає оплату праці військовослужбовців у формі посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення як грошове забезпечення.

Відповідно до ч.2 ст.21 Закону України, громадяни України для виконання обов`язків, пов`язаних із взяттям на військовий облік, призовом або прийняттям на військову службу, а також особи, які направляються відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, Центральним управлінням або регіональним органом Служби безпеки України, відповідним підрозділом Служби зовнішньої розвідки України на медичний огляд (медичне обстеження в амбулаторних чи стаціонарних умовах), лікування, звільняються від роботи на час, необхідний для виконання зазначених обов`язків та перебування в лікувальному закладі охорони здоров`я, із збереженням за ними місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», фінансове забезпечення витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається наоргани державноївлади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч.7 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, установлено, що чинність цієї постанови поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, а також на фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100 (далі - Порядок № 100), Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: залучення працівників до виконання військових обов`язків та інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

З урахуванням наведеного, за позивачем, який в особливий період був прийнятий на військову службу за контрактом, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві (установі, організації), в якому він працював на час укладення контракту, незалежно від підпорядкування та форми власності.

Збереження та виплата середнього заробітку позивачеві, який прийнятий на військову службу за контрактом під час дії особливого періоду і в цей період виконує конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, проходить військову службу, не порушуватиме принцип рівності прав і можливостей працівників.

До подібного висновку про наявність правових підстав для стягнення з роботодавця на користь працівника середнього заробітку за час проходження військової служби дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2018 року у справі №682/1634/16-ц (провадження № 61-1307св17).

Виходячи із наведеного, підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ" залишити без задоволення.

Рішення Житомирського районногосуду Житомирськоїобласті від04лютого 2022року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий: Судді:

Повний текст постанови складений 14.04.2022 року.