ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 380/6944/20

адміністративне провадження № К/9901/48660/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Стрийський комбінат хлібопродуктів № 1 Державного агентства резерву України»

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у складі судді Крутько О. В.,

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у складі суддів Носа С. П., Сеника Р. П., Судової-Хомюк Н. М.

у справі № 380/6944/20

за позовом Головного управління ДПС у Львівській області

до Державного підприємства «Стрийський комбінат хлібопродуктів № 1 Державного агентства резерву України»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Стрийське управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Дрогобицьке управління Державної казначейської служби України у Львівській області

про стягнення простроченої заборгованості за бюджетними позичками, -

УСТАНОВИВ:

Рух справи

Головне управління ДПС у Львівській області (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулося до адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «Стрийський комбінат хлібопродуктів № 1» Державного агентства резерву України (далі - Підприємство, відповідач у справі) про стягнення коштів за простроченою заборгованістю за бюджетними позичками в сумі в сумі 3 996 216,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом у зв`язку з несплатою зобов`язань за бюджетними позичками. У зв`язку з чим територіальним органом Державної казначейської служби до контролюючого органу внесено подання для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості за фінансовою допомогою (основного боргу) в сумі 3996216,70 грн. Вказана заборгованість у добровільному порядку відповідачем не сплачена, що є підставою для звернення до суду з позовом щодо її стягнення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року, адміністративний позов задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства «Стрийський комбінат хлібопродуктів № 1» Державного агентства резерву України до Державного бюджету України кошти за простроченою заборгованістю за бюджетними позичками в сумі 3996216,70 грн.

31 грудня 2021 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга відповідача, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2022 року на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребувано справу з суду першої інстанції.

10 лютого 2022 року ухвалою Верховного Суду задоволено заяву Державного підприємства «Стрийський комбінат хлібопродуктів №1 Державного агентства резерву України» про зупинення дії рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року, зупинено дію рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у справі №380/6944/20 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

17 лютого 2022 року справа №380/6944/20 надійшла до Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги

Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є пункти 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України у поєднанні з пунктами 1, 4 частини другої статті 353 КАС України, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суді від 22 жовтня 2019 року у справі №826/8966/14 та від 17 липня 2019 року у справі №810/719/18, а також з посиланням на те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права.

Підприємство доводить, що суди попередніх інстанцій не застосували закон, який підлягав застосуванню, а саме Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема статті 1, 9 цього Закону. Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 826/8966/14, згідно якого належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості за бюджетною позичкою, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки тільки первинні документи, які підтверджують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Натомість з аналізу статті 1, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 17 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року № 2456-VI та Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженого Постановою КМУ від 2 березня 2011 року № 174, слідує, що подання органів державної казначейської служби носить лише обліковий, інформативний характер щодо наявності суми простроченої заборгованості за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою перед державою.

Скаржник також вважає, що суди попередніх інстанцій не застосували постанову Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 року № 124 «Про задоволення державних потреб у зерні в 1997 році», якою затверджено Порядок формування обсягів та закупівлі зерна і сортового насіння зернових культур за державним замовленням у 1997 році (далі - Порядок № 124).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 124 державними замовниками на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння сільськогосподарських культур є Мінсільгосппрод і ДАК «Хліб України». Згідно з пунктом 3 Порядку № 124 виконавцями державного замовлення на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння зернових культур можуть бути сільськогосподарські товаровиробники усіх форм власності, які пройшли відбір на конкурсній основі. У відповідності до пункту 4 Порядку № 124 визначені Кабінетом Міністрів України обсяги закупівлі продовольчого зерна і сортового насіння зернових культур є підставою для укладення заготівельними підприємствами і організаціями договорів із сільськогосподарськими товаровиробниками. Зазначені договори реєструються в інспекції заготівель і якості сільськогосподарської продукції.

Пунктом 13 Порядку № 124 встановлено, що у разі не виконання або неналежного виконання державних контрактів на поставку сільськогосподарської продукції для державних потреб виконавці та замовники несуть відповідальність згідно із законодавством. За змістом цього Порядку № 124 відповідальність за не виконання або неналежне виконання державних контрактів на поставку сільськогосподарської продукції для державних потреб несуть замовники, тобто Мінсільгосппрод і ДАК «Хліб України», та виконавці, тобто сільськогосподарські товаровиробники усіх форм власності, які пройшли відбір на конкурсній основі. Заготівельне підприємство зобов`язане було лише забезпечувати здійснення певних процедур, необхідних для направлення грошового потоку до бюджету, а тому відповідальності за розрахунки за бюджетними позичками не несло.

Відповідач вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, а саме статті 90, статті 242, статті 322 КАС України, не забезпечили право представника відповідача ознайомитись із матеріалами справи, яке може бути реалізовано на будь-якій стадії процесу в розумінні пункту 1 частини третьої статті 44, частини першої статті 60 КАС України.

Таке право на ознайомлення із матеріалами справи було забезпечено судом вже після проголошення судового рішення 28 квітня 2021 року, що підтверджується клопотанням про ознайомлення із матеріалами справи від 23 березня 2021 року. Ознайомившись із матеріалами справи, представником Підприємства подано адвокатський запит від 05 травня 2021 року № 18 на адресу Державного агентства резерву України із проханням надати інформацію чи прийняв Держкомрезерв до сфери свого управління державне підприємство Стрийський комбінат хлібопродуктів № 1 із борговими зобов`язаннями за договорами про надання бюджетної позички для авансування закупівлі зерна за державним замовленням 1996-1997 років, внаслідок виділення даного підприємства зі складу ДАК «Хліб України» згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 листопада 1998 року № 985-р із надісланням копій підтверджуючих документів. На адвокатський запит надіслано лист Державного агентства резерву України від 13 травня 2021 року № 1133/0/4-21, до якого додано копію акта приймання-передачі ДП «Стрийський КХП №1» з підпорядкування ДАК «Хліб України» до сфери управління Державного комітету по матеріальних резервах від 28 грудня 1998 року, копію акта приймання-передачі статутного фонду підприємств, які передаються від ДАК «Хліб України» на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 листопада 1998 року № 985-р (із змінами внесеними розпорядженням КМУ від 22.02.1999 № 133-р.) від 29 березня 1999 року.

З акта приймання-передачі ДП «Стрийський КХП №1» з підпорядкування ДАК «Хліб України» до сфери управління Державного комітету по матеріальних резервах від 28 грудня 1998 року вбачається, що кредиторська заборгованість за бюджетними позичками ДП «Стрийський КХП № 1» не передана державною акціонерною компанію «Хліб України» Державному комітету по матеріальних резервах. Згідно акта приймання-передачі статутного фонду підприємств, які передаються від ДАК «Хліб України» на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 листопада 1998 року № 985-р (із змінами внесеними розпорядженням КМУ від 22 лютого 1999 року № 133-р.) від 29 березня 1999 року статутний фонд ДП «Стрийський КХП № 1» в розмірі 6985,1 тис. грн. передано від ДАК «Хліб України» до Державного комітету по матеріальних резервах.

За змістом постанови КМУ від 04 лютого 1997 року № 124 «Про задоволення державних потреб у зерні в 1997 році» Державний комітет по матеріальних резервах не був учасником формування державного замовлення на закупівлю зерна 1997 року.

Відтак, станом на 17 грудня 2001 року, тобто на день проведення органами казначейської служби останньої перевірки щодо своєчасності повернення заборгованості за бюджетними позичками 1996-1997 років, ДП «Стрийський КХП № 1» перебувало вже у сфері управління Держкомрезерву без боргів за бюджетними позичками, а заборгованість за договорами про надання бюджетної позички для авансування закупівлі зерна за державним замовленням 1996-1997 років залишилась у державній акціонерній компанії «Хліб України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 20047943), в склад якої входив відповідач до 28 грудня 1998 року.

Таким чином, належним відповідачем у даній справі має бути державна акціонерна компанія «Хліб України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 20047943). Тобто, позивач звернувся із відповідною позовною заявою до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Заявник касаційної скарги зазначає, що Львівський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання про витребування в Стрийського управління Державної казначейської служби України Львівської області оригіналів договорів про надання бюджетної позички для авансування закупівлі зерна за державним замовленням 1997 року та інших документів, пов`язаних із їх виконанням. При цьому суд першої інстанції дослідив копії п`яти договорів за бюджетними позичками, які є не чіткими, не засвідчені в установленому законом порядку та які не обґрунтовують заявлену заборгованість перед державою в сумі 1 567 250 грн по закупівлі зерна за державним замовленням 1997 року. Така обставина унеможливила використання копій цих письмових доказів на підтвердження обставин, що входять до предмету доказування у даній справі, що узгоджується із правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі № 810/719/18.

Скаржник наголошує на тому, що в порушення статті 90 КАС України Восьмий апеляційний адміністративний суд не надав належної правової оцінки зібраним доказам, що свідчить про неповне встановлення фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Зокрема, суд апеляційної інстанції дослідив подання Стрийського управління Державної казначейської служби України Львівської області від 02 квітня 2020 року № 266 про стягнення простроченої заборгованості за бюджетними позичками 1997 року у сумі 1 567 250 грн та нарахованої пені у сумі 2 428 966 грн 70 коп., вважаючи його достатньою та належною підставою для стягнення з боржника простроченої заборгованості з основного боргу перед державним бюджетом за бюджетними позичками, наданими на закупівлю сільськогосподарської продукції за держконтрактом (замовленням). Однак, такий висновок суду апеляційної інстанції суперечить висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 826/8966/14. Крім того, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки зазначеному поданню в частині нарахування пені в сумі 19 790 грн 93 коп. за 1995 рік та 1 002 034 грн 95 коп. за 1996 рік.

Скаржник просить касаційну скаргу задовольнити, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі № 380/6944/20 скасувати, постановити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

21 лютого 2022 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Правове регулювання

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Стрийським управлінням Державної казначейської служби України Львівської області на адресу Стрийського управління ГУ ДПС у Львівській області внесено подання № 266 від 02 квітня 2020 року для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості з ДП «Стрийське КХП № 1» за бюджетними позичками, наданими на закупівлю сільськогосподарської продукції, яка станом на 01 квітня 2020 року становить 1567250 грн, нарахована пеня у сумі 2428966,70 грн.

Згідно з частиною дев`ятою статті 17 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року №2456-VI, прострочена заборгованість суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб`єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання.

До функцій контролюючого органу відповідно до підпункту 19-1.1.38 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України віднесено забезпечення стягнення сум простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Контролюючі органи мають право стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України (підпункт 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2011 року №174 затверджено Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості (далі - Порядок № 174), який регламентує дії органів виконавчої влади та банків-агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої влади надали суб`єктам господарювання кредити, залучені державою або під державні гарантії, а також дії Мінфіну, який надав бюджетні позички/фінансову допомогу у 1993-1998 роках, та які здійснюють їх обслуговування і ведуть облік заборгованості за ними з метою забезпечення реалізації права вимоги погашення простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою; встановлює механізм нарахування пені Мінфіном на суми простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та територіальними органами Державної казначейської служби на суми простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Мінфіном у 1993-1998 роках.

Відповідно до пункту 2 Порядку №174 боржник - суб`єкт господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку/фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги, та не забезпечив своєчасне і повне виконання своїх зобов`язань за такою угодою;

бюджетна позичка/фінансова допомога - сума коштів, надана Мінфіном у 1993-1998 роках позичальнику на поворотній основі за рахунок коштів державного бюджету на умовах угоди про надання бюджетної позички/фінансової допомоги;

заборгованість за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою - зобов`язання перед державою, що виникають у суб`єкта господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку/фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги;

прострочена заборгованість за бюджетною позичкою/фінансовою допомогою - заборгованість боржника перед державою за бюджетною позичкою/фінансовою допомогою (в тому числі за основним боргом, відсотками тощо), не погашена у строк, визначений угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги.

Відповідно до пунктів 6, 9, 10 Порядку №174 облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби у валюті бюджетної позички/фінансової допомоги, в якій вони надані. Кошти, що надходять до бюджету в рахунок погашення простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, зараховуються органами Державної казначейської служби на рахунки, відкриті згідно з бюджетною класифікацією.

Державна казначейська служба на підставі зазначеної в пунктах 4 і 8 цього Порядку інформації, що подана Мінфіном, відображає зміни заборгованості за кредитами в обліку виконання державного бюджету та протягом тижня після надходження інформації, зазначеної в пункті 8 цього Порядку, інформує територіальні органи Державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника про розмір простроченої заборгованості за кредитами та нарахованої на її суму пені, а також про розмір простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою.

З метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом: інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені; нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками / фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені

Пунктом 15 Порядку передбачено, що прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою / фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.

Висновки судів попередніх інстанцій

Висновуючись на аналізі наведених норм, суди першої та апеляційної інстанції вказали, що на податковий орган не покладено обов`язок перевіряти правомірність та обґрунтованість заборгованості. Підставою для звернення контролюючого органу до суду із позовом щодо стягнення з боржника суми простроченої заборгованості перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою, є відповідне подання органу Державної казначейської служби, яке вноситься до контролюючого органу через 30 календарних днів після настання строку платежу, що не сплачений боржником.

Головне управління ДПС України у Львівській області долучило до матеріалів справи документи на підтвердження надання ДП «Стрийський КХП № 1» бюджетних позичок, наданих на закупівлю зерна, елітного і сортового насіння за державними замовленнями 1995-1997 року, які були надані позивачу Стрийським УДКС України у Львівській області, інші докази щодо обліку заборгованості відповідача перед бюджетом за державними позичками, у сторони позивача об`єктивно відсутні.

За висновком судів попередніх інстанцій, подання органу Державної казначейської служби, внесене до органів доходів і зборів в порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, є достатньою та належною підставою для стягнення з боржника простроченої заборгованості з основного боргу перед державним бюджетом за бюджетними позичками, наданими на закупівлю сільськогосподарської продукції за держконтрактом (замовленням).

Пославшись на положення статті 77 КАС України, суди попередніх інстанцій зазначили, що обов`язок доказування відсутності простроченої заборгованості за бюджетними позичками в сумі, яка обліковується за даними органу Державної казначейської служби, покладається на відповідача, в той час як позивач зобов`язаний підтвердити належними та допустимими доказами обставини, які стали підставою для звернення до суду з позовом щодо її стягнення.

Оскільки відповідач не навів жодного аргументу на заперечення факту отримання ним бюджетних позичок на закупівлю сільськогосподарської продукції за держконтрактом (замовленням), не надав будь-яких доказів сплати суми бюджетної позички, а також не заперечив суми боргу, який обліковується за підприємством відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року № 174, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав, що позовні вимоги є законними, відповідають обставинам справи, тому підлягають задоволенню.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів визнає висновки судів попередніх інстанцій, які ґрунтуються виключно на наявності компетенції податкового органу щодо стягнення заборгованості за поданням органу казначейської служби, передчасними, а судові рішення такими, що не відповідають вимогам процесуального закону щодо їх законності і обґрунтованості.

Верховний Суд здійснивши касаційний перегляд у справі №826/8966/14 (адміністративне провадження №К/9901/8539/18) та перевіривши правильність застосування судами норм Порядку № 174 та Податкового кодексу України в частині функцій контролюючого органу щодо стягнення сум простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою за кредитами (позиками), залученими державою, у постанові від 22 жовтня 2019 року дійшов висновку, що саме по собі подання органу Державної казначейської служби, внесене до органів доходів і зборів, носить лише обліковий, інформативний характер щодо наявності суми простроченої заборгованості за кредитами, бюджетними позичками / фінансовою допомогою перед державою. У цій справі Верховний Суд вказав на те, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості за бюджетною позичкою, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки тільки первинні документи, які підтверджують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

За змістом частини четвертої статті 9 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 КАС України).

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

В описовій частині судових рішень не зазначені обставини щодо наявності у Підприємства заборгованості за бюджетною позичкою, підстави і час її виникнення, не надано жодної оцінки наявним в матеріалах справи документам (договорам про надання бюджетної позички, актам передачі-прийому заборгованості по бюджетній позичці, розрахункам пені тощо), не перевірений судами розмір заборгованості з урахуванням пені, відсутні обґрунтування того чи підтверджують наявні в матеріалах справи документи наявність і розмір заявленої до стягнення заборгованості.

Суд апеляційної інстанції не навів мотивів відхилення аргументів відповідача ДП «Стрийський КХП № 1», наведених в апеляційній скарзі та письмових поясненнях. Зокрема представник Підприємства посилався на постанову Кабінету Міністрів України від 04 лютого 1997 року № 124 «Про задоволення державних потреб у зерні в 1997 році», якою затверджено Порядок формування обсягів та закупівлі зерна і сортового насіння зернових культур за державним замовленням у 1997 році, відповідно до пункту 2 якого державними замовниками на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння сільськогосподарських культур є Мінсільгосппрод і ДАК «Хліб України». Однак, суд апеляційної інстанції не дослідив акт приймання-передачі статутного фонду підприємств, які передаються від ДАК «Хліб України» на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 листопада 1998 року № 985-р (із змінами внесеними розпорядженням КМУ від 22 лютого 1999 року № 133-р.), яким представник Підприємства обґрунтовує свої доводи стосовно того, що кредиторська заборгованість за бюджетними позичками ДП «Стрийський КХП № 1» не передана державною акціонерною компанію «Хліб України» Державному комітету по матеріальних резервах. Також відповідач зауважив, що позивач не надав усі договори за бюджетними позичками 1997 року на загальну суму 1 567 250 грн, що пред`являються за позовом, в тому числі договори, які були укладені між товаровиробниками, ДП «Стрийський КХП № 1» та Дрогобицьким управлінням Державної казначейської служби України Львівської області, а також будь-які первинні та банківські документи на підтвердження перерахування відповідачу і отримання ним бюджетних позичок в сумі 1 567 250 грн по закупівлі зерна за державним замовленням 1997 року.

Колегія суддів констатує, що мотивувальна частина постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року не містить жодного посилання на укладені договори, за якими стягується заборгованість по бюджетним позичкам, акти передачі-прийому заборгованості, інші документи обліку такої заборгованості, які б підтверджували розмір останньої. Суди попередніх інстанцій також не навели правові підстави нарахування пені, не перевірили правомірність і правильність розрахунку її розміру.

Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно зі статтею 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Стрийський комбінат хлібопродуктів № 1 Державного агентства резерву України» задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року скасувати, справу №380/6944/20 направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер