ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/11589/21 пров. № А/857/648/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,-

суддя в 1-й інстанції - Комшелюк Т.О.,

час ухвалення рішення 03.12.2021 року,

місце ухвалення рішення м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення 03.12.2021 року,

в с т а н о в и в:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач) в якому просить:

1. Визнати протиправними дії відповідача щодо надання відповіді від 27.05.2021 року № 501/795 на скарги позивача від 21.08.2020 щодо не об`єктивного розгляду заяв від 24.09.2019 року, поданих згідно п. № 5, № 6 не у встановлений Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 року № 393/96-ВР (далі Закон № 393/96), строк;

2. Визнати протиправними дії відповідача щодо надання відповіді від 27.05.2021 року № 501/795 на скарги позивача від 21.08.2020 року без посилання на правову норму Закону № 393/96;

3. Зобов`язати відповідача повторно розглянути скарги позивача від 21.08.2020 року щодо не об`єктивного розгляду заяв від 24.09.2019 року, поданих згідно п. № 5, № 6 із врахуванням норм Закону № 393/96;

4. Визнати протиправними дії відповідача щодо надання відповіді від 27.05.2021 року № 501/793 на скарги позивача від 22.08.2020 року щодо не об`єктивного розгляду заяв від 24.09.2019 року, поданих згідно п. № 9, № 11 не у встановлений Законом № 393/96 строк;

5. Визнати протиправними дії відповідача щодо надання відповіді від 27.05.2021 року № 501/793 на скарги позивача від 22.08.2020 року без посилання на правову норму Закону №393/96;

6. Зобов`язати відповідача повторно розглянути скарги позивача від 21.08.2020 року щодо не об`єктивного розгляду заяв від 24.09.2019 року, поданих згідно п. № 9, № 11 із врахуванням норм Закону № 393/96;

7. Визнати протиправними дії відповідача щодо надання відповіді від 27.05.2021 року № 501/794 на скарги позивача від 25.08.2020 року щодо не об`єктивного розгляду заяв від 24.09.2019 року, поданих згідно п. № 15, № 19 не у встановлений Законом № 393/96 строк;

8. Визнати протиправними дії відповідача щодо надання відповіді від 27.05.2021 року № 501/794 на скарги позивача від 25.08.2020 року без посилання на правову норму Закону №393/96;

9. Зобов`язати відповідача повторно розглянути скарги позивача від 25.08.2020 року щодо не об`єктивного розгляду заяв від 24.09.2019 року, поданих згідно п. № 15, № 19 із врахуванням норм Закону № 393/96;

10. Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо недотримання встановленого законом строку надання відповіді на скаргу позивача від 21.08.2020 року щодо не об`єктивного розгляду заяви від 24.09.2019 року, поданої згідно п. № 2, наданої згідно норм Закону № 393/96;

11. Зобов`язати відповідача розглянути скаргу позивача від 21.08.2020 року щодо не об`єктивного розгляду заяви від 24.09.2019 року, поданої згідно п. № 2 із врахуванням норм Закону № 393/96;

12. Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо недотримання встановленого законом строку надання відповіді на скаргу позивача від 22.08.2020 року щодо не об`єктивного розгляду заяви від 24.09.2019 року, поданої згідно п. № 12, наданої згідно норм Закону № 393/96;

13. Зобов`язати відповідача розглянути скаргу позивача від 22.08.2020 року щодо не об`єктивного розгляду заяви від 24.09.2019 року поданої згідно п. № 12 із врахуванням норм Закону № 393/96;

14. Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо недотримання встановленого законом строку надання відповіді на скаргу позивача від 25.08.2020 року щодо не об`єктивного розгляду заяви від 24.09.2019 року, поданої згідно п. № 17, наданої згідно норм Закону № 393/96;

15. Зобов`язати відповідача розглянути скаргу позивача від 25.08.2020 року щодо не об`єктивного розгляду заяви від 24.09.2019 року, поданої згідно п. № 17 із врахуванням норм Закону № 393/ 96;

16. Визнати протиправними дії відповідача, щодо відмови відповіддю від 25.03.2021 року № 501/422 в задоволенні п. 2 запиту на інформацію позивача від 24.02.2021 року, наданого у відповідності до норм Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року № 2939-VI (далі Закон № 2939);

17. Зобов`язати відповідача надати позивачу відповідь на п. 2 запиту від 24.02.2021 року з урахуванням норм Закону № 2939;

18. Визнати протиправними дії відповідача щодо надання відповіддю від 25.03.2021 року № 501/422 неповної інформації на п. 4, 5, 6, 7, 9 запиту позивача від 24.02.2021 року, наданого у відповідності до норм Закону № 2939;

19. Визнати протиправними дії відповідача щодо надання недостовірної інформації на п. 11 запиту позивача від 24.02.2021, наданого у відповідності до норм Закону № 2939;

20. Зобов`язати відповідача надати відповідь на поставлені питання в п. 4, 5, 6, 7, 9, 11 запиту позивачу від 24.02.2021 року в повному обсязі у відповідності до норм Закону № 2939;

21. Визнати протиправними дії відповідача щодо надання недостовірної інформації на п. 1 запиту позивача від 22.04.2021 року наданого у відповідності до норм Закону № 2939;

22. Зобов`язати відповідача надати відповідь на поставлене питання в п. 1 запиту позивачу від 22.04.2021 року в повному обсязі у відповідності до норм Закону № 2939;

23. Визнати протиправними дії відповідача які полягають у ненаданні позивачу належної відповіді на заяву від 05.05.2021 року, наданої у відповідності до норм Закону № 393/96;

24. Зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 05.05.2021 року із врахуванням норм Закону № 393/96;

25. Визнати протиправними дії відповідача щодо надання неповної інформації на запит позивача від 18.05.2021 року наданого у відповідності до норм Закону № 2939;

26. Зобов`язати відповідача надати позивачу відповідь на запит від 18.05.2021 року в повному обсязі з урахуванням норм Закону № 2939.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача при наданні позивачу неповної інформації на п. 9 його запиту від 24.02.2021 року в частині не зазначення інформації щодо суми 1218 грн, яка підлягає індексуванню та яким чином сума з початку року визначена у розмірі 21821,21 грн. Зобов`язано відповідача надати відповідь на поставлені у п. 9 його запиту від 24.02.2021 року в частині щодо суми 1218 грн, яка підлягає індексуванню та яким чином сума з початку року визначена у розмірі 21821,21 грн у повному обсязі у відповідності до вимог Закону № 2939. Визнано протиправними дії відповідача при наданні позивачу неповної інформації на п. 1 його запиту від 18.05.2021 року в частині ненадання довідки про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що звертався до відповідача з інформаційними запитими, із скаргами та письмовим зверненням. У відповідь отримав листи, якими надано недостовірну та неповну інформацію на поставлені питання. Також позивач вказує на порушення відповідачем встановлених термінів розгляду його скарг. Зазначає, що є судові рішення, якими відповідача зобов`язано вчинити дії, проте такі не виконуються.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Щодо позовних вимог, наведених у п. 1-15 позовної заяви, судом встановлено, що позивач 21.08.2020 року, 22.08.2020 року, 25.08.2020 року звертався до відповідача із скаргами у порядку Закону № 393/96 щодо необ`єктивного розгляду його заяв від 24.09.2019 року.

Вказані скарги позивач надіслав на адресу відповідача 25.08.2020 року, такі були отримані останнім 27.08.2020 року.

При цьому, апеляційним судом встановлено, що раніше, на звернення позивача до відповідача із заявами від 24.09.2019 року, відповідачем надавалася відповідь від 24.10.2019 року за № 501/3902. Варто зазначити, що листом від 24.10.2019 року за №501/3902 відповідачем надано відповідь на всі 24 звернення позивача, оскільки такі надійшли в одному конверті, мають однакову дату звернення, подані одним заявником, звернення стосується спірних питань, пов`язаних із проходженням позивачем військової служби напередодні його звільнення, прийнято рішення про реєстрацію звернення за вхідним № М-1242 від 26.09.2019 року та розгляд 24 заяв, як єдиного звернення.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду та рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 року у справі № 460/3250/19, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2020 року визнано протиправними дії відповідача які полягають у ненаданні позивачу належної відповіді на заяви від 24.09.2019 року, подані згідно пунктів №1-22, №24, №26 опису надісланих документів до оперативного командування "Захід" Сухопутних військ Збройних Сил України від 24.09.2019 року, у відповідності до Закону № 393/96. Визнано протиправними дії відповідача в частині реєстрації 26 заяв від 24.09.2019 року, наданих згідно опису надісланих документів до оперативного командування "Захід" Сухопутних військ Збройних Сил України, як єдиного звернення з 24 заяв за вх.№ М-1242 від 26.09.2019 року, поданих у відповідності до Закону № 393/96. Визнано протиправними дії відповідача в частині припинення розгляду заяв від 24.09.2019 року, наданих згідно пунктів №1-22, №24, №26 опису надісланих документів до оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сухопутних військ Збройних Сил України від 24.09.2019 року, поданих у відповідності до Закону № 393/96. Зобов`язано відповідача здійснити окрему реєстрацію кожної заяви позивача від 24.09.2019 року, які подані згідно пунктів №1-22, №24, №26 опису надісланих документів до оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сухопутних військ Збройних Сил України від 24.09.2019 року, поданих у відповідності до Закону №393/96. Зобов`язано відповідача повторно розглянути заяви позивача від 24.09.2019 року, подані згідно пунктів №1-22, №24, №26 опису надісланих документів до оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сухопутних військ Збройних Сил України від 24.09.2019 року, із врахуванням норм Закону № 393/96.

Рішення суду у справі № 460/3250/19 набрало законної сили та на його виконання позивачу виданий виконавчий лист.

Позивач 21.08.2020, 22.08.2020, 25.08.2020 звертався до відповідача із скаргами у порядку Закону № 393/96 щодо необ`єктивного розгляду його заяв від 24.09.2019 року, на які відповідачем надані відповіді № 501/795, № 501/793, № 501/794 від 27.05.2021 року.

При цьому, відповіді відповідача № 501/795, № 501/793, № 501/794 від 27.05.2021 року з питань необ`єктивності та несвоєчасного розгляду відповідачем скарг позивача від 21.08.2020 року, 22.08.2020 року, 25.08.2020 року на заяви від 24.09.2019 року також оскаржені позивачем до суду.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06.07.2021 року у справі № 460/2200/21 позовні вимоги позивача задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо недотримання встановленого законом строку надання відповіді на скаргу позивача від 21.08.2020 року щодо не об`єктивного розгляду заяви від 24.09.2019 року поданої згідно п. №5, №6, №9, №11, №15, №19 наданої згідно норм Закону № 393/96. Позовні вимоги, зокрема, про зобов`язання відповідача розглянути скаргу позивача від 21.08.2020 року щодо не об`єктивного розгляду заяв від 24.09.2019 року поданих згідно пунктів № 5, № 6 із врахуванням норм Закону № 393/96, скаргу від 22.08.2020 року щодо не об`єктивного розгляду заяв від 24.09.2019 року поданих згідно пунктів № 9, № 11 із врахуванням норм Закону № 393/96, скаргу від 25.08.2020 року щодо не об`єктивного розгляду заяв від 24.09.2019 року поданих згідно пунктів №15, №19 із врахуванням норм Закону № 393/96 залишено без задоволення.

Про цьому, судом першої інстанції встановлено, що оскільки відповіді на заяви позивача від 21.08.2020 року та від 22.08.2020 року були надані відповідачем лише 27.05.2021 року, тобто з порушенням строку, встановленого ст. 20 Закону № 393/96 тому, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача у ненаданні у встановлений законодавством строк відповіді на звернення від 21.08.2020 року, від 22.08.2020 року та від 25.08.2020 року підлягають задоволенню. Однак, вимоги про зобов`язання відповідача розглянути скарги позивача щодо не об`єктивного розгляду заяв від 24.09.2019 року поданих згідно пунктів №5, №6, №9, №11, №15, №19 із врахуванням норм Закону № 393/96 не підлягають до задоволення з огляду на розгляд відповідачем даних скарг та надання відповіді.

Таким чином, судовим рішенням вже було встановлено порушення відповідачем строку розгляду скарг позивача, однак у зв`язку з наданням відповідей на вказані скарги, військову частину не було зобов`язано повторно розглянути такі.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, зміст заяв позивача від 24.09.2019 року у справах: № 460/3250/19; № 460/2200/21; № 460/11589/21 є ідентичним.

Оскільки судами вже приймалось рішення щодо вказаних скарг, права позивача були захищені судом, на їх виконання виданий виконавчий лист, а тому позовні вимоги наведені у п. 1-15 позовної заяви задоволенню не підлягають.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що позивач подав запит з переліком питань щодо застосування конкретних норм законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують порядок проходження військової служби у Збройних Силах України. Запитувана інформація за своєю природою є правовою інформацією, оскільки у своїх запитах позивач фактично просить надати роз`яснення з правових питань. Так як поставлені позивачем питання за своєю суттю свідчать про наявність у нього спору із відповідачем щодо виконання умов контракту про проходження військової служби, запит спрямований на отримання консультативної інформації з правових питань, а інформація, яку просить позивач надати не є публічною інформацією в розумінні приписів ст. 1 Закону № 2939. Зважаючи на те, що до повноважень відповідача не входить діяльність щодо роз`яснення норм чинного законодавства України, суд не може виснувати про необ`єктивний розгляд скарг.

Щодо вимоги позивача про надання йому копій запитуваних протоколів, а не витягів з них, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 1 Закону№2939 публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 19 Закону № 2939 запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Ст. 13 вищевказаного Закону визначено розпорядників інформації це суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону № 2939 право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Поряд з цим, у відповідності до ч.1 ст. 22 Закону № 2939 розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

З наведених норм слідує, що розпорядник інформації зобов`язаний надати відповідь на письмовий запит запитувача інформації, при цьому, така повинна бути повна, достовірна і точна, або мотивовану відмову у наданні запитуваної інформації, у разі наявності підстав, визначених ст. 22 Закону № 2939.

Ст. 6 Закону № 2939 передбачає, що інформацією з обмеженим доступом є:

1) конфіденційна інформація;

2) таємна інформація;

3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Тобто, за загальним правилом публічна інформація є відкритою. Винятки з цього правила встановлюються законом, зокрема, ним встановлено види інформації, до якої може бути обмежено доступ, - конфіденційна, таємна та службова інформація, та сукупність вимог, дотримання яких є обов`язковим для обмеження доступу до таких видів інформації.

В силу вимог ч.8 ст. 6 Закону № 2939 обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Водночас, апеляційний суд зазначає, що ч.1,2 ст. 7 Закону України від 02.10.1992 року № 2657-XII «Про інформацію» (далі - Закон № 2657) передбачено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).

Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (ст. 5 Закону № 2657).

Кожна особа має право знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом (п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону № 2939).

Оскільки Закон № 2939 гарантує відповідне право кожній особі, то його реалізація не залежить від того, чи така особа є приватною, чи перебуває на публічній службі.

Право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ч. 2 ст. 6 Закону № 2657).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Зазначеним вимогам Конституції України кореспондують положення законодавства України, якими передбачено, що: збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абз. 2 ч. 1 ст. 302 ЦК України); поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 2 ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 року № 2297-VI); конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (ч. 2 ст. 21 Закону № 2657); розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 2 ст. 7 Закону № 2939).

Таким чином, лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.

Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (ч. 1, 2 ст. 21 Закону № 2657).

До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження (ч. 2 ст. 11 Закону № 2657).

Конституційний Суд України в абз. 1 п. 1 резолютивної частини Рішення від 30.10.1997 року № 5-зп відніс до конфіденційної інформації про фізичну особу, крім вказаної, ще й відомості про її майновий стан та інші персональні дані.

Також, Рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2012 від 20.01.2012 року у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України надано роз`яснення про те, що інформація про особисте та сімейне життя особи це будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов`язані з особою та членами її сім`ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Позивачу на його запит було надано копії витягів з протоколів засідань житлової комісії та копії наказів про затвердження рішень житлових комісій за результатами проведених засідань.

Протокол - документ, в якому фіксується хід обговорення питань та прийняття рішень на зборах, нарадах, засіданнях.

Витяг із протоколу це засвідчена копія частини тексту протоколу.

Оскільки на засіданнях житлової комісії розглядались питання щодо інших військовослужбовців, крім позивача, відповідач надав останньому інформацію лише щодо прийнятих рішень, які стосуються самого заявника.

Таким чином, надаючи позивачу належним чином засвідчений витяг з протоколу відповідач, на думку апеляційного суду, не порушив вимоги чинного законодавства. Позивачу була надана інформація, що стосується його самого, в повному обсязі.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій про те, що зважаючи на відсутність дозволу військовослужбовців управління оперативного командування Захід надати інформацію, що їх стосується та враховуючи те що в державі Україна з березня 2022 року введено особливий період, коли наслідком витоку інформації про військовослужбовців - учасників бойових дій, може стати загибель військовослужбовців чи членів їх рідних внаслідок вчинення терористичних актів, керуючись нормами законодавства України щодо обмеження поширення інформації, відповідач правомірно повідомив позивачу про неможливість надання йому копій запитуваних протоколів.

Щодо п. 9 запиту від 24.02.2021 року, то суд зазначає наступне.

Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ (далі Закон № 1282) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.03.2003 року № 1078 (далі Порядок № 1078).

Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (ст. 3 Закону № 1282)

Відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078, індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01.01.2016 року 101 відсоток).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Отже, запит позивача в частині надання інформації, чому величина приросту індексу лютий 1,1, а наростаючим 0,0, не входить до компетенції командування управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Тому відповідачем правомірно відмовлено в цій частині щодо надання інформації та звернуто увагу на належного суб`єкта, до якого слід подати такий запит.

Разом з тим, позивач також запитував інформацію щодо встановлення суми, яка підлягає індексуванню 1218 грн, а також, яким чином сума з початку року визначена в розмірі 21821 грн, але відповідачем на надано жодної інформації та жодних роз`яснень в цій частині, у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідь відповідача на п. 9 вищезазначеного запиту неповною, оскільки визначення наведених сум є компетенцією відповідача.

Щодо п. 11 запиту від 24.02.2021 року та запиту від 22.04.2021 року стосовно інформації про те, хто надав реквізити пенсійної банківської картки « ІНФОРМАЦІЯ_2 », для військової частини НОМЕР_2 (військової частини НОМЕР_1 ), хто отримав дані пенсійної банківської картки « ІНФОРМАЦІЯ_2 », хто здійснив зарахування 09.03.2021 року на пенсійну банківську картку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » грошових коштів згідно судових рішень по справі № 460/3528/20, хто та коли надав реквізити банківського рахунку позивача в АТ «Державний ощадний банк України», на який було здійснено зарахування коштів на виконання окремої ухвали Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/2342/20, то суд зазначає, що відповідач надав відповідь на запити в межах наявної в нього інформації. Крім того, запитувана інформація не є публічною інформацією в розмінні ст. 1 Закону № 2939.

Будь-яких доказів того, що відповідачем була надана неповна інформація на зазначені запити позивача, матеріали справ не містять. Посилання позивача на те, що реквізити його рахунку відомі відповідачу не спростовує тверджень військової частини про неможливість встановлення джерела такої інформації.

При цьому апеляційний суд наголошує на тому, що військова частина, як розпорядник публічної інформації, може (і має своїм обов`язком) надати тільки ту публічну інформацію, яка вже існує, яку він, з огляду на свій правовий статус створив, яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях і якою (розпорядник) володіє. Враховуючи вищезазначене, відповідачем повідомлено, що запитувана інформація у військовій частині відсутня.

18.05.2021 року позивач подав запит до відповідача на отримання публічної інформації, який отриманий останнім 21.05.2021 року за вх. № М-774.

У вказаному запитів позивач просить:

1. Надати довідку про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

2. Накази (копії), не витяги, командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (по стройовій частині) від 23.06.2014 року № 146, та від 12.07.2014 року № 163.

25.05.2021 року за № 501/778 відповідач надав позивачу відповідь на запит в якому зазначив, що питання надання відповідачем довідки про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності уже врегульовано у судовому порядку. Так, відповідно до рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 року по справі № 460/801/20, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 до оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання незаконними дій оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо відмови у наданні довідки про безпосередню участь антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності було відмовлено. Також, питання порушене у зверненні було предметом розгляду у судових справах № 460/7457/20 та № 460/1/21. Жодним із судових рішень по вищезазначених справах не визнано протиправними дії військової частини щодо відмови у наданні вищезазначеної довідки. Враховуючи вищезазначене, пропонується не звертатися повторно із аналогічними запитами.

Стосовно п. 2 запиту, відповідач повідомив, що зазначена інформація уже була надана, згідно відповіді на запит на отримання публічної інформації від 14.05.2020 року (вих. ОК «Захід» від 18.06.2020 року № 501/1490).

Витяги командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (по стройовій частині) від 23.06.2014 року № 146, та від 12.07.2014 року № 163 надсилались позивачу та є в матеріалах справи.

Суд вважає, що посилання відповідача на судові рішення, яким позивачу відмовлено у задоволенні позовної вимоги щодо видачі вищевказаної довідки не є належною відповіддю на запит, оскільки не містить жодного обґрунтування підстави для відмови у наданні запитуваної інформації,а тому військовою частиною не було здійснено належного розгляду п.1 запиту позивача від 18.05.2021 року, отже такі дії є протиправними.

Водночас, як встановлено судом, 28.09.2021 року відповідачем надано позивачу довідку про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення № 501/377. Така довідка отримана позивачем 05.10.2021 року. Тобто, вже після подання запиту 18.05.2021 року та надання відповіді на запит від 25.05.2021 року.

Разом з тим, оскільки відповідачем станом на час розгляду цієї справи надано довідку про безпосередню участь позивача в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, то правові підстави для зобов`язання повторно надати таку довідку, відсутні.

Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що видана довідка не є належною, її не приймає ІНФОРМАЦІЯ_4 , а тому відповідача слід зобов`язати надати нову довідку.

Колегія суддів критично оцінює наведене вище та зазначає, що в матеріалах справи немає доказів відмови Рівненського ОТЦКСП прийняти вказану довідку та позивачем не доведено належними доказами таке твердження.

Крім того, командування військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " - це і є військова частина НОМЕР_1 , яка наділена ознаками юридичної особи та суб`єкта владних повноважень, а тому видання довідки за підписом уповноваженої особи управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не може вважатись недотриманням вимог чинного законодавства.

Щодо звернення позивача згідно заяви від 05.05.2021 року колегія суддів зазначає наступне.

Ст. 3 Закону № 393/96 визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Вимоги до звернення встановлені ст. 5 вказаного Закону.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Дотримання відповідачем строків надання відповіді на звернення позивача від 05.05.2021 року не оспорюються.

Вимогами ст. 19 Закону № 393/96 передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Згідно з приписами ст. 15 вказаного Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно з п. 6, 7 розділу 3 Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затв. наказом Міністерства оборони України 28.12.2016 року № 735 (далі - Інструкція) звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжито потрібних заходів щодо його виконання і заявника повідомлено про результати розгляду звернення і прийняте рішення. Відповідь за результатами розгляду звернення обов`язково дається тим органом військового управління, військовою частиною, які його отримали і до компетенції яких входить розв`язання порушених у зверненні питань, за підписом керівників або осіб, яким право ставити підпис надано відповідним керівником органу військового управління, командиром військової частини.

Як встановлено судом, зміст заяви позивача зводиться до того, що йому невідомо, яким саме документом керувався відповідач в особі об`єднаної житлової комісії, з урахуванням перелічених у заяві документів, щодо зміни квартири ОСОБА_2 з 2-х кімнатної у 3-х кімнатну, у зв`язку із чим просив надати обґрунтовану належну відповідь.

17.05.2021 року відповідачем була надана відповідь за № 501/740, в якій зазначено, що інформація, стосовно того, який із документів змінив квартиру полковника ОСОБА_3 з двохкімнатної в трикімнатну в управлінні оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відсутня. Додатково повідомлено, що контроль за здійсненням кількісного та якісного обліку житла, що належить Міністерству оборони України, здійснюють квартирно-експлуатаційні органи Збройних Сил України.

Суд першої інстанції звернув увагу на те, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Разом з тим, із заяви позивача від 05.05.2021 року не вбачається, що останній звертається із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності відповідача. Позивач просить надати інформацію про документ, який змінив квартиру полковника ОСОБА_3 з двохкімнатної в трикімнатну, на що відповідачем надано відповідь про відсутність у нього такої інформації та вказано, що контроль за здійсненням обліку житла, що належить Міністерству оборони України, здійснюють КЕВ ЗСУ.

Відповідачем було надано позивачу наявні в нього документи що стосуються поставленого позивачем питання (протокол об`єднаної житлової комісії військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , КЕВ м. Рівне № 10 від 28.02.2019, протокол розподілу житла у Рівненському гаврнізоні від 12.02.2016 року № 31), а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачу надано належну відповідь на його заяву в порядку Закону № 393/96.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року у справі № 460/11589/21 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді М. П. Кушнерик О. І. Мікула Повне судове рішення складено 11 квітня 2022 року.