ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2022 р. Справа №914/2546/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіВ.М. Гриців

Б.Д. Плотніцький,

секретар судового засідання М.С. Кіра,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дрогобицького дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» б/н та дати (вх. № 01-05/4013/21 від 01.12.2021 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 02.11.2021 року (суддя П.Т. Манюк; повний текст рішення складено 09.11.2021 року)

у справі № 914/2546/21

за позовом: Керівника Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Дрогобицької міської ради

до відповідача: Дрогобицького дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» (надалі Дрогобицьке ДЛГП «Галсільліс»)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державної екологічної інспекції у Львівській області

про відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища,

за участю:

від прокуратури: Бобик С.Ю. (посвідчення № 061370 від 24.03.2021 року);

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Зазуляк Й.М. адвокат (ордер серія ВС №1103087 від 29.11.2021 року);

від третьої особи: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і відзиву на позовну заяву

20.08.2021 року Керівник Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області звернувся до господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Дрогобицької міської ради з позовом до Дрогобицького ДЛГП «Галсільліс» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної екологічної інспекції у Львівській області про стягнення збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 228772,92 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач як постійний лісокористувач, в порушення ст.ст. 19, 63 п.5 ст. 65, ст.ст. 86, 89, 90 Лісового кодексу України та свого Статуту не забезпечив охорону і збереження лісових насаджень, тобто допустив протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування 16 дерев породи дуб звичайний в кв. 7 вид. 2 Дрогобицького лісництва, у зв`язку із чим державі заподіяно шкоду в сумі 228772,92 грн.

У відзиві на позовну заяву (вх. № 22884/21 від 30.09.2021 року) відповідач у повному обсязі заперечує проти задоволення позову з посиланням на їх безпідставність. Вважає, що між шкодою, завданою державі внаслідок незаконної порубки в Дрогобицькому лісництві в сумі 228772, 92 грн, та поведінкою працівників відповідача, на яких відповідно до посадових обов`язків покладено обов`язок щодо охорони, захисту та раціонального використання та відтворення лісів, відсутній причиннонаслідковий зв`язок, як обов`язкова умова відповідальності за завдану шкоду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.11.2021 року у справі №914/2546/21 (суддя П.Т. Манюк) повністю задоволено позовні вимоги Керівника Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Дрогобицької міської ради. Стягнуто з Дрогобицького ДЛГП «Галсільліс» на користь держави в особі Дрогобицької міської ради грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності у розмірі 228772,92 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач, як постійний лісокористувач, в порушення вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень допустив самовільну порубку, на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасно не виявив таких порушень і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення, чим заподіяв шкоду лісовому фонду України на загальну суму 228772,92 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, стверджує, що суд не з`ясував і не зазначив у чому полягає неправомірність (бездіяльність), коли, ким та в якій формі була вчинена бездіяльність. З огляду на правову природу спірної шкоди, доказами бездіяльності відповідача можуть бути: вирок суду щодо посадової особи відповідача, акт перевірки органу державного контролю, яким встановлено порушення законодавства. Проте, матеріали даної справи не містять жодного акта перевірки чи іншого належного доказу про виявлені порушення та недоліки, допущені відповідачем щодо охорони лісів від спірної незаконної порубки, тобто невиконання посадових обов`язків працівниками відповідача. Скаржник покликається на те, що лише у порядку, передбаченому законом, може бути встановлено порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 02.11.2021 року у справі №914/2546/21, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Керівник Дрогобицької окружної прокуратури у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника. Зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, суд виходить з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. Попри це, позивач довів суду протиправну бездіяльність відповідача у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих йому ділянках із земель лісового фонду. Стверджує, що невиконання відповідачем та його працівниками встановлених законодавством і Статутом Підприємства обов`язків з забезпечення охорони лісів на підвідомчій лісовому господарству території призвело до незаконної, самовільної порубки невстановленими особами дерев та заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу в розмірі 228772,92 грн. Неналежне виконання відповідачем встановлених законодавством і Статутом обов`язків, безумовно свідчить про причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що завдана навколишньому природному середовищу у вигляді порубки дерев. Звертає увагу на те, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами. Враховуючи вищевикладене, прокурор зазначає, що у даному випадку наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, вчиненого відповідачем. Звертає увагу на те, що проведення перевірок додержання лісокористувачами, власниками лісів та користувачами мисливських угідь вимог нормативно-правових актів і нормативних документів з питань ведення лісового господарства та галузі мисливського господарства та полювання покладено, зокрема на державну лісову охорону. Факт порушення вимог лісового та природоохоронного законодавства підтверджено актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 04.03.2019 року, який складений державною лісовою охороною в особі лісничого Дрогобицького ДЛГП «Галсільліс» Дрогобицького лісництва Гіраком Я.Б. та майстром лісу Янівим І.М. Також ці особи підписали польову перелікову відомість. За таких обставин, доводи апелянта про непроведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства контролюючими органами та неналежну фіксацію факту спірного правопорушення, слід сприймати як вільну інтерпретацію останнім норм чинного законодавства, яка жодним чином не спростовує наведених прокурором та підтверджених судом обставин, обґрунтованих правовими нормами. Просить залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 02.11.2021 року у справі №914/2546/21, апеляційну скаргу Дрогобицького ДЛГП «Галсільліс» без задоволення.

Позивач та третя особа не надавали письмових відзивів на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.

Прокурор просив залишити без змін оскаржене рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач Дрогобицька міська рада та третя особа не делегували своїх представників в судове засідання. Про причини неявки не повідомили.

З`ясовуючи обставини про ознайомлення позивача та третьої особи з датою, часом та місцем розгляду справи, суд встановив таке.

03.03.2022 року ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2022 року надіслано позивачу на його юридичну адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №7901011665376.

Станом на 04.04.2022 року до суду не повернулось рекомендоване поштове відправлення № 7901011665376.

За інформацією з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» рекомендоване поштове відправлення №7901011665376 вручено за довіреністю, дата 09.03.2022 року.

Згідно з повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №7901011665384 третій особі 15.03.2022 року вручено ухвалу суду від 28.02.2022 року про призначення судового засідання у справі № 914/2546/21 на 04.04.2022 року о 10 год. 30 хв.

Враховуючи те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком учасника справи, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, справу може бути розглянуто при відсутності позивача та третьої особи.

Обставини справи

За змістом п.п. 2.1, 2.2 Статуту Дрогобицького ДЛГП «Галсільліс», затвердженого наказом Обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» №42 від 16.08.2017 року та погодженого 16.08.2017 року Управлінням майна спільної власності Львівської обласної ради, метою діяльності Підприємства є ведення лісового господарства на землях лісового фонду і землях, непридатних для сільськогосподарського використання, переданих Підприємству в постійне користування (оренду). Основними видами статутної діяльності Підприємства є, зокрема, охорона і захист лісів від самовільних порубок, лісових пожеж та засмічення, боротьба зі шкідниками та хворобами лісу; охорона навколишнього природного середовища, збереження природно-заповідного фонду; інша діяльність, не заборонена чинним законодавством України.

В пункті 4.5 Статуту передбачено, що Підприємство несе відповідальність за додержання вимог і норм щодо охорони і раціонального використання лісів та відновлення лісових ресурсів. Підприємство зобов`язане здійснювати контроль за використанням юридичними та фізичними особами умов договору оренди, інших договорів про тимчасове користування земельними ділянками лісового фонду.

Дрогобицькою окружною прокуратурою Львівської області у ході реалізації представницьких повноважень опрацьовано матеріали кримінального провадження №12019140110000400 від 05.03.2019 за фактом незаконної порубки лісу невстановленими особами за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 Кримінального кодексу України та встановлено, що 06.03.2019 року Дрогобицьке ДЛГП «Галсільліс» звернулось з заявою до Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області про виявлену 04.03.2019 року працівниками Дрогобицького лісництва, що відноситься до Дрогобицького ДЛГП «Галсільліс», самовільну рубку лісу (16 дерев породи дуб звичайний) в кв. 7 вид. 2, до якої додано рапорт лісничого Дрогобицького лісництва Гірака Я.Б., акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, польову перелікову відомість самовільної рубки та розрахунок розміру шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев та об`єму деревини (а.с.17-22, т.1).

В позовній заяві прокурор зазначає, що територія Дрогобицького лісництва Дрогобицького ДЛГП «Галсільліс», у межах якого виявлено факти незаконної порубки деревини, станом на 04.03.2019 року перебувала в адміністративно-територіальних межах Волянської сільської ради Дрогобицького району.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року №718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження території територіальних громад Львівської області» територію Волянської сільської ради включено до складу території Дрогобицької територіальної громади (код населеного пункту - адміністративного центру територіальної громади згідно з КОАТУУ - 4610600000).

24.06.2021 року Дрогобицька окружна прокуратура звернулась з листом за №14.52/04-27-1827вих-21 від 24.06.2021 року до Державної екологічної інспекції у Львівській області з проханням провести розрахунок збитків, спричинених незаконною порубкою дерев 04.03.2019 року у кварталі 7 виділ 2 Дрогобицького лісництва ДЛГП «Галсільліс» (16 дерев породи дуб звичайний) (а.с.23, т.1).

У відповідності до проведеного Державною екологічною інспекцією у Львівській області розрахунку шкоди, заподіяної лісу внаслідок вчинення незаконної рубки 16 дерев породи дуб звичайний у кварталі 7 виділ 2 Дрогобицького лісництва Дрогобицького ДЛГП «Галсільліс», загальний розмір шкоди становить 228772,92 грн. Розрахунок проведений на підставі акта огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства Дрогобицького ДЛГП «Галсільліс» від 04.03.2019 року, польової перелікової відомості самовільно зрізаних дерев Дрогобицького ДЛГП «Галсільліс» та додатку № 1 до постанови КМУ від 23 липня 2008 року №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» (а.с.25, т.1)

12.07.2021 року в.о. Керівника Дрогобицької окружної прокуратури звернувся до Дрогобицької міської ради з листом №14.52/04-27-2102вих-21 від 12.07.2021 року, в якому просив повідомити чи будуть самостійно вживатись заходи щодо стягнення з Дрогобицького ДЛГП «Галсільліс» 228772,92 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, в судовому порядку (а.с. 51-52, т.1).

В листі-відповіді за № 3-24/6870 від 27.07.2021 року Дрогобицька міська рада повідомила прокурору, що не зможе самостійно вжити заходів щодо стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу на території Дрогобицького ДЛГП «Галсільліс» (а.с.53, т.1).

В листі за № 14.52/04-27-2406вих-21 від 30.07.2021 року, адресованому Дрогобицькій міській раді, прокурор вказав про наявність передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для звернення прокуратури до господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Дрогобицької міської ради про стягнення з Дрогобицького ДЛГП «Галсільліс» збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 228772,92 грн. (а.с.57-58, т.1).

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Суд встановив, що метою діяльності відповідача є ведення лісового господарства на землях лісового фонду і землях, непридатних для сільськогосподарського використання, переданих Підприємству в постійне користування (оренду). Основними видами статутної діяльності Підприємства є, зокрема, охорона і захист лісів від самовільних порубок. Підприємство несе відповідальність за додержання вимог і норм щодо охорони і раціонального використання лісів та відновлення лісових ресурсів. Підприємство зобов`язане здійснювати контроль за використанням юридичними та фізичними особами умов договору оренди, інших договорів про тимчасове користування земельними ділянками лісового фонду (п.п. 2.1, 2.2, 4.5 Статуту Дрогобицького ДЛГП «Галсільліс»).

Відповідно до частини 2 статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані: 1) забезпечувати посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів з метою поліпшення навколишнього природного середовища та охорони здоров`я людей; 2) забезпечувати безперервне, невиснажливе і раціональне використання лісових ресурсів для задоволення потреб виробництва і населення в деревині та іншій лісовій продукції; 3) здійснювати відтворення лісів; 4) забезпечувати підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів і збереження біотичного та іншого природного різноманіття в лісах; 5) здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень; 6) раціонально використовувати лісові ділянки (стаття 64 Лісового кодексу України).

Частиною 2 статті 86 Лісового кодексу України визначено, що власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно з статтею 65 Лісового кодексу України використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання.

В силу положень статті 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно. Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами. На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом.

Відповідно до статті 40 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог: а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров`я населення; д) збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов`язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами. При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.

Завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами (ст. 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Частинами 1, 2 статті 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що Державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Як встановлено вище, 06.03.2019 року Дрогобицьке ДЛГП «Галсільліс» звернулось з заявою до Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області про виявлену 04.03.2019 року працівниками Дрогобицького лісництва, що відноситься до Дрогобицького ДЛГП «Галсільліс», самовільну рубку лісу (16 дерев породи дуб звичайний) в кв. 7 вид. 2, додавши рапорт лісничого Дрогобицького лісництва Гірака Я.Б., акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства та польову перелікову відомість самовільної рубки.

Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (ст. 90 Лісового кодексу України)

Статтею 105 Лісового кодексу України унормовано, що особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Згідно з статтями 68, 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

На підставі акта огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства Дрогобицького ДЛГП «Галсільліс» від 04.03.2019 року, польової перелікової відомості самовільно зрізаних дерев Дрогобицького ДЛГП «Галсільліс» та додатку № 1 до постанови КМУ від 23 липня 2008 року №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» Державною екологічною інспекцією у Львівській області проведено розрахунок шкоди, заподіяної лісу внаслідок вчинення незаконної рубки 16 дерев породи дуб звичайний у кварталі 7 виділ 2 Дрогобицького лісництва Дрогобицького ДЛГП «Галсільліс» та встановлено, що загальний розмір шкоди становить 228772,92 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Положення вказаної норми передбачають, що підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв`язок між ними та наявність вини особи, яка заподіяла шкоду.

Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди.

У даній справі відповідач не довів відсутності його вини в незаконній порубці 16 дерев породи дуб звичайний у кварталі 7 виділ 2 Дрогобицького лісництва Дрогобицького ДЛГП «Галсільліс».

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що матеріали справи не містять жодного акта перевірки органу державного контролю чи іншого належного доказу про виявлені порушення та недоліки, допущені підприємством щодо охорони лісів від спірної незаконної порубки.

Однак, суд критично оцінює вказані твердження скаржника, оскільки в силу вищеописаних положень Лісового кодексу України відповідач зобов`язаний забезпечувати охорону та захист лісових насаджень на відведеній йому території, але свого обов`язку не виконав, внаслідок чого було незаконно вирубано 16 дерев породи дуб звичайний у кварталі 7 виділ 2 Дрогобицького лісництва ДЛГП «Галсільліс», що зафіксовано в акті огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 04.03.2019 року та польовій переліковій відомості самовільно зрізаних дерев, які були складені працівниками відповідача.

Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Таким чином, відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавши вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень допустив самовільну порубку, на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасно не виявив таких порушень і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення.

Відтак, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення (незаконна порубка дерев, завдана шкода, протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у незабезпеченні належної охорони лісу, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та бездіяльністю відповідача, вина) та наявність підстав для стягнення з відповідача завданої шкоди.

Доводи відповідача про непроведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства контролюючими органами й усі інші доводи апеляційної скарги безпідставні, які жодним чином не спростовують факту незаконного вирубування дерев.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Відповідно до ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дрогобицького дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» б/н та дати (вх. № 01-05/4013/21 від 01.12.2021 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 02.11.2021 року у справі №914/2546/21 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http/reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

Суддя В.М. Гриців

Суддя Б.Д. Плотніцький