П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/20742/21Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді доповідачаКравця О.О.судді Зуєвої Л.Є.судді Коваля М.П.розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2022 року по справі №420/20742/21, прийнятого за правилами спрощеного позовного провадження у складі судді Бойко О.Я., за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держспоживслужби в Одеській області про скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ:

01 листопада 2021 року ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ГУ Держспоживслужби в Одеській області, в якому просила скасувати постанову про накладення штрафу № 57 від 23 вересня 2021 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2022 року позов у задоволенні позову було відмовлено.

II.КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ , УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Не погоджуючись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2022 року ФОП ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права та просив його скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги апелянт, обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи; висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Апелянт вказує на те, що суд 1-ї інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 6500142472621 лист запрошення № 669/05/25 від 17 серпня 2021 року про проведення позапланової перевірки позивача було вручено 02 вересня 2021 року, оскільки лист відправлення № 6500142472621 отримала особа на прізвище ОСОБА_2 , а не позивач. Тобто на думку апелянта, обставина про належне повідомлення позивача про дату та час проведення відповідної перевірки є недоведеною.

Апелянт також зазначає, що суд 1-ї інстанції необґрунтовано зазначив, що позивач своєчасно повідомлялась про розгляд справи та мала можливість надати всі пояснення Відповідачу, про що наведене посилання на поштові відправлення № 67804001263337 (акт за результатами перевірки), № 6508008119800 (протокол), № 6500142647634 (постанова). Так, з наданих Відповідачем поштових відправлень вбачається, що Позивача не запрошували для участі у розгляді справи при винесенні постанови (в матеріалах взагалі відсуне таке повідомлення), а Відповідач взагалі не заперечує проти того, що він не повідомляв про розгляд справи та не запрошував Позивача додатково для надання пояснень в акті чи протоколі. При цьому, поштові бланки № 119 (по акту та протоколу) наданий Відповідачем, з яких вбачається, що вказані поштові відправлення отримані іншою особою (Кондратюк), а не Позивачем. Таким чином, обставина про належне повідомлення Позивача про дату та час розгляду справи є недоведеною.

04.03.2022 року Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким він вважає, що судове рішення суду 1-ої інстанції є законним та обґрунтованим , підлягає залишенню без змін , а апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

III.ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав:

IV.ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Судом першої інстанції було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстровано 18.08.2016 за номером 25430000000039262, місцем знаходження вказано: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ 3427813125 (а/с 63).

03.08.2021 Головним управління Держпродспоживслужби в Одеській області отримано доручення № № 15.1-6/509, 15.1-6/511 від 26.07.2021 щодо здійснення за ланцюгом постачання позапланової перевірки характеристик продукції (а/с 54-55).

10.08.2021 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області прийнято Наказ «Про проведення позапланової перевірки» № 2037 від 10.08.2021 (а/с 64) та Направлення на проведення перевірки № 1081 від 10.08.2021 у ФОП ОСОБА_1 , період проведення перевірки з 14.09.2021 по 17.09.2021 (а/с 65-66).

19.08.2021 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області направлено позивачу лист № 6699/05/25 від 17.08.2021 «Щодо проведення позапланової перевірки характеристик продукції» (а/с 67-70).

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 6500142472621 вказаний лист вручено 02.09.2021. Отримувач: «Кондратюк» (а/с 71).

17.09.2021 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області складено акт № 2353, відповідно до якого встановлено, що під час проведення позапланової перевірки за місцезнаходженням органу ринкового нагляду у ФОП ОСОБА_1 суб`єктом господарювання створено перешкоду виконанню законних вимог посадових осіб органів ринкового нагляду та їх територіальних управлінь шляхом ненадання їм передбаченої законодавством інформації та документації (а/с 72-75).

Зазначений акт направлений позивачу засобами поштового зв`язку та відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення № 67804001263337 отриманий 13.10.2021. Отримувач: «Кондратюк» (а/с 76).

20.09.2021 Відповідачем складено протокол № 26 про виявлені порушення вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» (а/с 77-78).

Зазначений протокол направлений позивачу засобами поштового зв`язку та відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення № 6508008119800 отриманий 13.10.2021. Отримувач: «Кондратюк» (а/с 79).

23.09.2021 за результатами розгляду справи складено постанову про накладення штрафу № 57 від 23.09.2021, якою до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції за порушення вимог п.6 ч.4 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» - створення перешкод шляхом недопущення до проведення перевірок характеристик продукції та невиконання встановлених цим Законом вимог посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд (а/с 81-82), яку направлено позивачу засобами поштового зв`язку (а/с 83). Згідно із трекінгом поштового відправлення № 6500142647634 член сім`ї позивача отримав постанову 13.10.2021 року (а/с 85).

V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ТА ОЦІНКА СУДУ :

Згідно ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Ч.1 ст. 9 Конституції України визначає, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення нагляду і контролю нехарчової продукції визначені Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» 2 грудня 2010 року № 2735-VI (далі - Закон № 2735-VI).

Відповідно до ст. 4 Закону № 2735-VI метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

Метою здійснення контролю продукції є забезпечення відповідності продукції, що ввозиться на митну територію України, встановленим вимогам до моменту її випуску у вільний обіг на митній території України та недопущення ввезення на митну територію України продукції, яка становить серйозний ризик суспільним інтересам.

Статтею 7 Закону № 2735-VI передбачено, що суб`єкти господарювання під час здійснення ринкового нагляду та контролю продукції мають право:

1) вимагати від посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд і контроль продукції, додержання вимог законодавства;

2) перевіряти наявність у посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд та контроль продукції, наявність службових посвідчень;

3) одержувати від посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, копії посвідчень (направлень) на проведення перевірок та не допускати їх до проведення перевірок, якщо вони не надали копії таких документів;

4) бути присутніми під час здійснення всіх заходів ринкового нагляду;

5) одержувати в установленому порядку від органів ринкового нагляду і митних органів необхідну, доступну та достовірну інформацію про результати ринкового нагляду і контролю продукції;

6) вимагати від посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд та контроль продукції, забезпечення конфіденційності будь-якої інформації, одержаної під час здійснення ринкового нагляду та контролю продукції, крім випадків, визначених цим та іншими законами України;

7) оскаржувати в установленому законом порядку будь-які рішення, приписи, дії та бездіяльність органів ринкового нагляду, митних органів та їх посадових осіб;

8) звертатися за захистом своїх прав та інтересів до суду;

9) вживати за власною ініціативою заходів щодо запобігання та уникнення ризиків, які становить продукція, що надається ними на ринку, забезпечення відповідності цієї продукції встановленим вимогам та усунення порушень вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про загальну безпечність нехарчової продукції";

10) отримувати безоплатну консультативну допомогу від органу ринкового нагляду з метою запобігання порушенням під час здійснення заходів державного ринкового нагляду;

11) при проведенні планової перевірки не допускати посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, до проведення перевірки характеристик продукції, не зазначеної у відповідному секторальному плані ринкового нагляду.

Згідно з ч.2 ст. 8 Закону № 2735-VI суб`єкти господарювання зобов`язані при здійсненні господарської діяльності ефективно взаємодіяти між собою під час вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, передбачених цим Законом.

Статтею 16 Закону № 2735-VI визначені права осіб, які здійснюють контроль продукції:

1) проводити у випадках і порядку, визначених цим Законом, перевірки документів та вибіркові обстеження зразків продукції;

2) вимагати від декларантів надання документів і матеріалів, необхідних для здійснення контролю продукції, перевіряти їх та одержувати копії документів і матеріалів, що свідчать про факти порушення законодавства;

3) вимагати від декларантів надання у погоджений з ними строк усних чи письмових пояснень з питань, що виникають під час здійснення контролю продукції;

4) вимагати від декларантів припинення дій, що перешкоджають здійсненню заходів контролю продукції.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону № 2735-VI ринковий нагляд здійснюється відповідно до секторальних планів ринкового нагляду, які щорічно затверджуються органами ринкового нагляду відповідно до сфер їх відповідальності.

Згідно з ч.1 ст.22 Закону № 2735-VI заходами ринкового нагляду є:

1) перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування);

2) обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають:

а) обмеження надання продукції на ринку;

б) заборону надання продукції на ринку;

в) вилучення продукції з обігу;

г) відкликання продукції;

3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;

4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція.

Ч.3-4 ст.22 Закону № 2735-VI встановлено, що органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.

Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.

Предметом таких перевірок є характеристики продукції певного виду (типу), категорії та/або групи.

Відповідно до ч.5 ст.22 Закону № 2735-VI перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та направлень на проведення перевірки, що видаються та оформлюються відповідно до цього Закону. У разі одержання інформації про надання на ринку продукції, що становить серйозний ризик, відповідні накази та направлення видаються і оформлюються невідкладно.

Згідно з приписами ст.23-1 Закону № 2735-VI для здійснення планової або позапланової перевірки характеристик продукції орган ринкового нагляду видає наказ, який має містити предмет перевірки (найменування виду (типу), категорії та/або групи продукції), найменування та адресу об`єкта, де розміщується продукція.

На підставі наказу оформляється направлення на проведення перевірки, яке підписується керівником органу ринкового нагляду або його заступником із зазначенням його прізвища, імені та по батькові і засвідчується печаткою відповідного органу.

Посадова особа органу ринкового нагляду не має права здійснювати перевірку без направлення на проведення перевірки та службового посвідчення.

Відповідно до п. п. 7 п. 6 ст. 23 Закону № 2735-VI, під час перевірки характеристик продукції у випадках, передбачених цим Законом, перевірці підлягають такі документи (їх копії) та інформація: 6) документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (товарно-супровідна документація або договори). Орган ринкового нагляду має право вимагати надання таких документів лише в обсязі, що необхідний для встановлення ланцюга постачання продукції.

Відповідно до п.6 ч.4 ст.44 Закону № 2735-VI створення перешкод шляхом недопущення до проведення перевірок характеристик продукції та невиконання встановлених цим Законом вимог посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, - у розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно частини 6 ст. 44 Закону № 2735-VI справи про накладення штрафів за порушення, визначені цією статтею, розглядаються керівниками органів ринкового нагляду або їх заступниками відповідно до їх компетенції.

Суми штрафів, що накладаються органами ринкового нагляду, зараховуються до Державного бюджету України.

Про вчинення порушень, зазначених у цій статті, посадові особи органів ринкового нагляду, що виявили правопорушення, складають протокол на підставі документів, що містять інформацію про походження продукції та її обіг.

Протокол складається у двох примірниках, які підписуються посадовими особами органу ринкового нагляду та фізичною особою, у тому числі фізичною особою - підприємцем, чи керівником юридичної особи або уповноваженою ним особою.

У разі відмови фізичної особи, у тому числі фізичної особи - підприємця, чи керівника юридичної особи або уповноваженої ним особи підписати протокол посадова особа органу ринкового нагляду вносить до такого протоколу відповідний запис.

Один примірник протоколу вручається фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, чи керівнику юридичної особи або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі ринкового нагляду.

Протокол разом з актом перевірки, поясненнями фізичної особи, у тому числі фізичної особи - підприємця, чи керівника юридичної особи або уповноваженої ним особи (у разі їх наявності) та документами, що стосуються справи, не пізніше наступного робочого дня за днем його складання передається керівнику чи заступнику керівника органу ринкового нагляду, які розглядають справу протягом 15 календарних днів з дня отримання протоколу та відповідних документів і приймають рішення про накладення штрафу. Кожний штраф оформляється окремою постановою.

Постанова надсилається суб`єкту господарювання не пізніше наступного робочого дня за днем її оформлення.

Суб`єкт господарювання має сплатити штраф у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання постанови про його накладення.

У разі несплати штрафу в зазначений строк він стягується в судовому порядку.

Суб`єкт господарювання має право оскаржити рішення органу ринкового нагляду про накладення штрафу до керівника органу ринкового нагляду, а також у судовому порядку. У разі оскарження рішення у суді суб`єкт господарювання сплачує штраф після прийняття відповідного рішення керівником органу ринкового нагляду або судом.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії»(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

(1)Оцінка аргументів учасників справи і висновку суду першої інстанції

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.1-2 ст.308 КАС України, в редакції Закону на момент вчинення процесуальної дії).

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи), встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що посадові особи органи Держспоживслужби зобов`язані повідомити особу про розгляд справи та запросити її для участі, ознайомлення з матеріалами для надання пояснень, внесення зауважень до акту, ознайомити з протоколом та вручити його копію, тощо.

Апеляційний суд вважає необґрунтованими висновки суду 1-ї інстанції щодо належного повідомлення позивачки про проведення перевірки та розгляд справи, оскільки з рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень (повідомлення про проведення перевірки, акти перевірки, протокол) вбачається, що вказані поштові відправлення були вручені не позивачці, а особі з прізвищем Кондратюк. При цьому матеріали справи не містять жодних доказів щодо делегування позивачкою повноважень на отримання поштових відправлень чи вчинення будь-яких інших дій від імені позивачки особою з прізвищем ОСОБА_2 .

Апеляційний суд зауважує, що у силу принципу «ultra vires action - invalid act» дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Тобто, процедурні порушення в залежності від їх характеру можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта. В даному випадку, прийняття рішення про накладення штрафу без належного повідомлення суб`єкта господарювання про розгляд справи позбавило особу (позивача) можливості брати участі у розгляді справи, висловити заперечення, надати докази, здійснити захист своїх прав та інтересів.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Нарахування штрафних санкцій за порушення вимог п.6 ч.4 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» , а саме за створення перешкод шляхом недопущення до проведення перевірок характеристик продукції та невиконання встановлених цим Законом вимог посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд становило свавільне порушення вимог ст.19 Конституції України та права на мирне володіння майном, гарантованого ст.1 Протоколу 1 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод , та доводить протиправність прийнятих рішень контролюючого органу , який не дотримується своїх власних процедур, та не повинен мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Крім того, "ефективним" засобом правового захисту ,як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню має бути скасування вказаного рішення контролюючого органу.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що спірна постанова про накладення штрафу № 57 від 23 вересня 2021 року прийнята із порушеннями вимог Закону № 2735-VI та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позову, а зворотній висновок суду 1-ої інстанції є помилковим.

(2) Висновки апеляційного суду:

Суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що неправильне застосування судом 1-ої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи призвели до неправильного вирішення справи, та про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, скасування рішення суду 1-ої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.8,19,55 Конституції України, ст.6 та ст.1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3, 6, 7, 139, 242, 271, 272, 286, 292, 308,311,315,317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2022 року скасувати.

Ухвалити у справі нове судове рішення.

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держспоживслужби в Одеській області про накладення штрафу № 57 від 23 вересня 2021 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, встановлених ст.328 КАС України.

Повне судове рішення складене та підписане 08 квітня 2022 року.

Головуючий суддя Кравець О.О.Судді Коваль М.П. Зуєва Л.Є.