Справа № 457/216/18 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І.

Провадження № 22-ц/811/2492/21 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р.В.

Категорія: 16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

за участі секретаря: Савчук Г.В.,

з участю ОСОБА_1 та її представника адвоката Шаровського Р.М., представника ОСОБА_2 - адвоката Крамара Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 02 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду по земельній ділянці,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду по земельній ділянці.

Позовні вимоги мотивувала тим, що її на праві власності належить Ѕ ідеальна частка житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 214,1 кв.м та земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спруд (присадибна ділянка), площею 0,51 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ці Ѕ ідеальні частини будинку та земельна ділянка належать їй на праві власності як спадкоємцю першої черги після смерті чоловіка - ОСОБА_4 .

Інша Ѕ ідеальна частина будинку АДРЕСА_1 та земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,539 га належить відповідачу ОСОБА_2 .

Такий розподіл був зроблений рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської ради №60 від 17 лютого 2000 року. Але пунктом 1.2.1 цього рішення було встановлено особистий сервітут тоді ще її чоловікові - ОСОБА_4 площею 14 кв.м. для проходу до своєї земельної ділянки по території ОСОБА_5 , яка була власником на той час частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

Так як встановлений Трускавецькою міською радою особистий сервітут площею 14 кв.м. був тільки для доходу до її земельної ділянки, то у 2004 році її чоловік ОСОБА_4 звернувся до Трускавецького міського суду із заявою до ОСОБА_5 , правонаступником якої є ОСОБА_6 , про встановлення сервітуту на право проїзду на транспортному засобі по власній земельній ділянці згідно норм чинного законодавства на місці земельного сервітуту, встановленого для проходу.

21 грудня 2004 року між її чоловіком і ОСОБА_5 було досягнуто згоди і укладено мирову угоду яка затверджена Трускавецьким міським судом 21 грудня 2004 року.

На виконання мирової угоди ними було завезено 8 кубів гравію, оплачено Ѕ вартості металевої брами, і відповідно вони облаштували заїзд її частини будинку який проходить по земельній ділянці відповідача, оскільки іншої можливості доїхати, підійти до її частини будинку немає змоги.

Крім того, на земельній ділянці відповідача знаходяться всі комунікації, водовідведення та каналізація, електропостачання та газове підведення.

У жовтні 2017 року відповідач закрив браму на замок і став перешкоджати заїзду їй та дітям у двір.

Тому особистий сервітут, який є реально можливим варіантом щодо заїзду до земельної ділянки, для обслуговування її частини будинку, відображений на кадастровому плані земельної ділянки, виготовлений Трускавецьким міським виробничим відділом ЛрФ ДП «ЦДЗК, згідно якого сервітут складається із двох земельних ділянок:

площею 0,0047 га, де ширина проїзду становить 2,98 м, а довжина становить 11,12м; 2,44м; 4,56м; з однієї сторони та 12,51м. з другої сторони, відповідно до вище вказаного кадастрового плану;

площею 0,0001 га, позначений на кадастровому плані (за часовою стрілкою) літ.8;9; та т.3,00, яка знаходиться посередині між літерами 9 та 10, відповідно довжина по периметру відповідає 1,26м; 1,5м. та 1,95м.

Оскільки вирішити питання щодо встановлення особистого сервітуту та усунення перешкод у користуванні своєю частиною земельної ділянки вона не може, а відповідач надалі перешкоджає її у цьому то просила:

встановити на її користь земельний сервітут, який полягає у праві проходу та проїзду на автотранспорті, в тому числі на велосипеді, до земельної ділянки, яка належить їй на праві власності площею 0,51 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4611500000:03:007:0061, щодо частини земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідача ОСОБА_2 , загальною площею 0,539 га та знаходиться по АДРЕСА_1 , саме: площею 0,0047 га, де ширина проїзду становить 2,98 м, а довжина становить: 11,12 м; 2,44 м; 4,56 м; з однієї сторони та 12,51 м з другої сторони, відповідно до кадастрового плану земельної ділянки ОЖБ та площею 0,0001 га, позначений на кадастровому плані (за часовою стрілкою) літ. 8; 9; та т.3.00, яка знаходиться посередині між літерами 9 та 10, відповідно довжина по периметру відповідає: 1,256 м; 1,5 м та 1,95 м, а також для обслуговування та ремонту інженерних мереж загального призначення, які знаходяться на земельній ділянці та не чинити перешкод у користуванні цим земельним сервітутом.

Оскаржуваним рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 02 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 адвокат Шаровський Р.М.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що позивач зверталась до санаторію «Едельвейс» (на даний час ПАТ «Укргазвидобування»), як суміжного землекористувача щодо встановлення сервітут, однак отримала відмову, яка мотивована специфікою підприємства.

Також у 2011 році зверталась до ЛрФ ДП «ЦДЗК» з метою оформлення Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яке поширюється право сервітуту.

Зазначає, що вказані обставини спростовують висновок суду першої інстанції про те, що позивачкою не вживались заходи з метою задоволення потреби щодо використання належного їй майна у будь-який інший спосіб окрім звернення до суду, ненадання доказів на підтвердження неможливості використання свого майна без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідача, необґрунтованості встановлення земельного сервітуту, а також відсутності обґрунтованих доводів у зв`язку з чим повинен бути встановлений сервітут і що задоволення її потреб неможливо здійснити яким-небудь способом.

Звертає увагу на те, що оскільки між сторонами не досягнута домовленість про встановлення сервітуту та про його умови, тому позивач мав підстави для звернення до суду з позовом про встановлення сервітуту.

Стверджує, що без встановлення сервітуту з правом проїзду та проходу саме через земельну ділянку, яка перебуває у власності відповідача, позивач позбавлена можливості заїзду на власну земельну ділянку.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника адвоката Шаровського Р.М. на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення представника ОСОБА_2 - адвоката Крамара Ю.М. на її заперечення, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела, а також не надала доказів, на підтвердження неможливості використання свого майна без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідача, не обґрунтована необхідність встановлення земельного сервітуту, не надано технічної документації з визначення меж земельного сервітуту на місцевості, не наведено обґрунтованих доводів, у зв`язку з чим повинен бути встановлений сервітут і що задоволення її потреб неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

З таким висновком суду погодитися не можна із наступних підстав.

Відповідно до ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно з ч.ч.1,3 ст.402 ЦК України, ст.100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором законом, заповітом або рішенням суду.

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Згідно зі ст.403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпорядження цим майном, а збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

Відповідно до ч.1 ст.98 ЗК України право земельного сервітуту- це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Земельний сервітут здійснюється способом найменш обтяжливим для власника земельної ділянки.

Згідно з ч.1 ст.99 ЗК України вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок.

У п.22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснино, що види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпний. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має врахувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання;умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішення суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Судом та матеріалами справи встановлено, що згідно рішення виконкому Трускавецької міської ради Львівської області №60 від 01 лютого 2000 року передано у приватну власність земельні ділянки: для обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1 /зона 03-північна житлова малоповерхової забудови, кадастровий квартал 07;

ОСОБА_4 - площею 510 кв.м.-для обслуговування житлового будинку;

ОСОБА_5 - площею 539 кв.м- для обслуговування житлового будинку;

Встановлено особистий сервітут ОСОБА_4 площею 14 кв.м. для доходу до своєї земельної ділянки по території гр. ОСОБА_5 (а.с.13).

Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 21 грудня 2004 року у справі №2-1358/2004 затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_4 та представником ОСОБА_5 , в особі ОСОБА_6 , згідно якої:

позивач ОСОБА_4 бере на себе обов`язок нести витрати, пов`язані із встановленням сервітуту права проїзду на транспортному засобі, до своєї земельної ділянки по земельній ділянці відповідача, згідно норм чинного законодавства;

відповідач ОСОБА_5 бере на себе зобов`язання дати згоду і встановити і встановити сервітут на право проїзду позивачем на транспортному засобі по її власній земельній ділянці згідно норм чинного законодавства на місці земельного сервітуту встановленого для проходу (а.с.9).

Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за реєстраційним №36633660 - житловий будинок, в частці 1/2, за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної спільної часткової власності належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 24 травня 2012 року, а також земельна ділянка, кадастровий № 4611500000:03:007:0061, в частці 1/1, площею 0,051 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності також належить ОСОБА_1 .

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15 лютого 2018 року, земельна ділянка, кадастровий № 4611500000:03:007:0062, площею 0,0539 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_5 .

Згідно заповіту від 12 лютого 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за №74, ОСОБА_5 належні їй частину житлового будинку з господарськими будівлями і земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , заповіла ОСОБА_6 .

Копією свідоцтва про смерть підтверджується, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 86 років (а.с.130).

Згідно заяви ОСОБА_2 приватному нотаріусу Трускавецького міського нотаріального округу Скрипченко А.Д. від 17 січня 2017 року, з причини смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , він приймає всю спадщину за заповітом від 12 лютого 2014 року за реєстровим № 74.

Таким чином, на даний час, позивачці ОСОБА_1 належить Ѕ частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка для обслуговування цього будинку площею 0,51 га.

Відповідачу ОСОБА_2 , відповідно Ѕ частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка для обслуговування цього будинку площею 0,539 га.

До жовтня 2017 року ОСОБА_1 користувалася спільним заїздом, спільною брамою, оскільки облаштували проїзд до своєї земельної ділянки через подвір`я ОСОБА_2 , тобто виконували умови мирової угоди щодо встановлення земельного сервітуту між колишніми власниками ( ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ).

З 24 жовтня 2017 року ОСОБА_2 закрив браму на замок і став перешкоджати ОСОБА_1 у проїзді до своєї земельної ділянки. Відповідно ОСОБА_1 було викликано поліцію, яка зафіксувала факт неправомірних дій відповідача, тобто перешкоджання у користуванні земельною ділянкою, яка за рішенням суду була виділена їм та була у користуванні як земельний сервітут.

Також позивачка ОСОБА_1 зверталась до санаторію «Едельвейс» (на даний час ПАТ «Укргазвидобування»), як суміжного землекористувача щодо встановлення сервітуту, однак отримала відмову, яка мотивована специфікою підприємства.

У 2011 році ОСОБА_1 зверталась до ЛрФ ДП «ЦДЗК» з метою оформлення Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яке поширюється право сервітуту, що підтверджується наявними в матеріалах справи (а.с.12) копією кадастрового плану земельної ділянки у АДРЕСА_1 .

Згідно ст.55-1 Закону України «Про землеустрій» кадастровий план земельної ділянки є складовою технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту.

На вказаному викопіюванні наявне графічне зображення бажаного для позивачки місця розташування заїзду-проходу до своєї земельної ділянки. Також на згаданому кадастровому плані наявна графа погодження відображеного розташування заїзду-проходу з власниками суміжної земельної ділянки.

Вказані обставини спростовують висновок суду першої інстанції щодо невжиття позивачкою заходів з метою задоволення потреби щодо використання належного їй майна у будь-який інший спосіб, окрім звернення до суду, ненадання доказів на підтвердження неможливості використання свого майна без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідача, необґрунтованості встановлення сервітуту, а також відсутності обґрунтованих доводів, у зв`язку з чим повинен бути встановлений сервітут і що задоволення її потреб неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

На даний час, як встановлено в суді апеляційної інстанції, між сторонами не досягнута домовленість про встановленню сервітуту та про його умови, позивачка не має можливості в інший спосіб проїхати чи пройти до своєї земельної ділянки, відповідач ОСОБА_2 не запропонував свої умови встановлення сервітуту, то відповідно до ч.3 ст.402 ЦК України ОСОБА_1 має підстави для встановлення сервітуту за рішенням суду, відповідно до кадастрового плану земельної ділянки у АДРЕСА_1 виконаного Трускавецьким міським виробничим відділом ЛрФ ДП «ЦДЗК».

Зазначених обставин не врахував суд першої інстанції та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

З урахуванням вищезазначеного апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підлягає до задоволення, рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 02 червня 2021 року скасуванню на підставі пп.1-3 ч.1 ст.376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 02 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити на користь ОСОБА_1 земельний сервітут, який полягає у праві проходу та проїзду на автотранспорті, в тому числі на велосипеді, до земельної ділянки, яка належить їй на праві власності площею 0,51 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4611500000:03:007:0061, щодо частини земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідача ОСОБА_2 , загальною площею 0,539 га та знаходиться по АДРЕСА_1 , саме: площею 0,0047 га, де ширина проїзду становить 2,98 м, а довжина становить: 11,12 м; 2,44 м; 4,56 м; з однієї сторони та 12,51 м з другої сторони, відповідно до кадастрового плану земельної ділянки ОЖБ та площею 0,0001 га, позначений на кадастровому плані (за часовою стрілкою) літ. 8; 9; та т.3.00, яка знаходиться посередині між літерами 9 та 10, відповідно довжина по периметру відповідає: 1,256 м; 1,5 м та 1,95 м, а також для обслуговування та ремонту інженерних мереж загального призначення, які знаходяться на земельній ділянці та не чинити перешкод у користуванні цим земельним сервітутом.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1759 гривень судових витрат.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.