Колегія суддів вважає за належне зазначити, що повноваження представника відповідача (апелянта) - адвоката Білоуса І.І. підтверджується наявним в матеріалах справи ордером ОД№562818 від 11.12.2021.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодекс України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Колегія суддів звертає увагу, що до початку судового засідання, призначеного на 21.02.2022 о 14:00 год., від відповідача та/або його представника не надходило жодних клопотань, в тому числі і щодо відкладення розгляду справи.

Отже, судом вжито усіх належних та необхідних заходів для повідомлення апелянта про судовий розгляд даної справи.

Крім того, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, зокрема, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень щодо справи №916/3825/20 ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2021, 22.12.2021 та 31.01.2022 опубліковані 17.12.2021, 24.12.2021, 02.02.2022 відповідно.

Таким чином, представник апелянта - MISTER DRAKE PC адвокат Білоус І.І. не був позбавлений об`єктивної можливості з 02.02.2022 по 21.02.2022 дізнатися про рух (стан) судового провадження шляхом відкритого безоплатного цілодобового доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень та скористатись наданим йому процесуальним правом, а саме з`явитися до суду у визначений день та час ухвалою від 31.01.2022 суду, проте такою можливістю не скористався, в межах апеляційного провадження у справі №916/3825/20 в судове засідання 21.02.2022 не з`явився, про причини неявки не повідомив, хоча, як слідує з вищевказаного, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Крім того, колегія суддів акцентує увагу на тому, що відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, визнала можливим розглянути справу за відсутності апелянта та його представника, за наявними у справі матеріалами.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

21.01.2019 наказом Державної екологічної інспекції України №27 «Про дії Держекоінспекції, її територіальних органів та міжрегіональних територіальних органів у разі виникнення надзвичайних ситуацій» (Т.1, а.с.66-67) з метою оперативного реагування на надзвичайні події, що призводять до погіршення екологічної ситуації, та контролю за ліквідацією їх наслідків, на виконання доручення Міністра екології та природних ресурсів України Семерака О.М. від 27.09.2016р. №62/1-д «Про інформування» та у зв`язку із зміною структури, штатного розпису та кадровими змінами, що відбувались в Державній екологічній інспекції України, наказано Керівникам територіальних органів та міжрегіональних територіальних органів Держекоінспекції, зокрема: надавати оперативну інформацію про виникнення надзвичайних ситуації загальнодержавного, регіонального та місцевого рівнів з можливими негативними наслідками для навколишнього природного середовища; організувати та забезпечити проведення необхідних аналітичних вимірювань вмісту забруднюючих речовин, що потрапили у навколишнє природне середовище внаслідок надзвичайної ситуації, що виникла.

22.11.2019 начальником відділу екологічної безпеки адміністрації Одеського морського порту на ім`я Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу скеровано телефонограму (Т.1, а.с.63), в якій остання повідомлялась про те, що 22.11.2019 через несприятливі погодні мови до берега прибило танкер «Delfi» в районі причалу №176 між Одеськими міськими пляжами «Відрада» та «Дельфін»; з метою обстеження, на місце події прибули представники Одеської філії ДП «АМПУ», якими виявлений факт забруднення морського середовища. Для фіксації забруднення запропоновано направити представників Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорномосрького округу.

22.11.2019 Державною екологічною інспекцією Кримсько-Чорноморського округу видано наказ №422 (Т.1, а.с.65), яким наказано відділу Держаного екологічного нагляду (контролю) природних ресурсів забезпечити: відбір проб морського води в районі аварійної події з танкером «Делфи», прапор Молдова (до ліквідації порушень); надання проб води разом з актом відбору проб води того ж дня до сектору інструментально-лабораторного контролю у м. Одеса; інформування місцевих державних адміністрацій з метою проведення необхідних заходів у разі виникнення надзвичайної ситуації; розрахування збитків заподіяних державі внаслідок забруднення водних ресурсів; своєчасне подання оперативної інформації щодо виявленого забруднення поверхневих вод до Державної екологічної інспекції України. Також Відділу інструментально-лабораторного контролю Інспекції наказано забезпечити: виконання інструментально-лабораторних вимірювань показників складу і властивостей проб води; оформлення відповідних протоколів вимірювань з їх наданням до відділу державного екологічного нагляду (контролю) природних ресурсів Інспекції.

Також 22.11.2019 Державною екологічною інспекцією України видано доручення за №247 (Т.1, а.с.64), яким начальнику Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу Ставнійчук О.П. по факту аварійної ситуації з танкером «Делфі» (прапор Молдова), який сів на мілину в районі пляжу «Дельфін» в місті Одеса, доручено, зокрема: доповідати про результати спостереження за забрудненням морського середовища до ліквідації даної надзвичайної ситуації у відповідності до п. 1 наказу Держгеоінспекції від 21.01.2019 №27; встановити спільно з Одеською філією ДП «Адміністрація морських портів України», обсяг нафтопродуктів, які потрапили з танкера у морське середовище, провести розрахунок збитків заподіяних державі внаслідок забруднення морського середовища та пред`явити судновласнику претензію про відшкодування збитків.

На виконання наказу Держекоінспекції №422 від 22.11.2019, починаючи з 22.11.2019 посадовими особами Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу та Державної екологічної інспекції в Одеській області впродовж строку знаходження судна «Delfi» в акваторії Чорного моря було проведено відбір проб морської води в місці знаходження танкеру «Delfi», про що складено відповідні акти обстеження акваторії та відбору проб води в місці забруднення, а також складено протоколи вимірювань показників складу та властивостей проб води (Т.1, а.с. 70-191), а саме:

акти обстеження акваторії та відбору проб води в місці забруднення: №572 від 22.11.2019, №30 від 11.06.2020, №32 від 15.06.2020, №35 від 16.06.2020, №39 від 19.06.2020, №40 від 21.06.2020, №46 від 23.06.2020, №48 від 24.06.2020, №79 від 15.07.2020, №84 від 20.07.2020, №85 від 20.07.2020, №89 від 22.07.2020, №87 від 22.07.2020, №88 від 22.07.2020, №90 від 23.07.2020, №91 від 23.07.2020, №92 від 24.07.2020, №93 від 25.07.2020, №94 від 26.07.2020, №95 від 27.07.2020, №96 від 28.07.2020, №97 від 29.07.2020, №99 від 30.07.2020, №100 від 31.07.2020, №103 від 02.08.2020, №114 від 10.08.2020, №113 від 09.08.2020, №115 від 11.08.2020, №116 від 12.08.2020, №121 від 16.08.2020, №122 від 17.08.2020, №126 від 21.08.2020.

протоколи вимірювань показників складу та властивостей вод: №640 від 23.11.2019, №23 від 11.06.2020, №25 від 15.06.2020, № 28 від 16.06.2020, №32 від 19.06.2020, №33 від 22.06.2020, №42 від 23.06.2020, №44 від 24.06.2020, №83 від 15.07.2020, №88 від 20.07.2020, №89 від 20.07.2020, №93 від 22.07.2020, №91 від 22.07.2020, №92 від 22.07.2020, №94 від 23.07.2020, №95 від 23.07.2020, №96 від 24.07.2020, №97 від 25.07.2020, №98 від 26.07.2020, №99 від 27.07.2020, №100 від 28.07.2020, №101 від 29.07.2020, №103 від 30.07.2020, №104 від 31.07.2020, №107 від 02.08.2020, №118 від 10.08.2020, №117 від 10.08.2020, №120 від 11.08.2020, №122 від 12.08.2020, №127 від 16.08.2020, №129 від 17.08.2020, №133 від 21.08.2020.

Згідно розрахунку збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод, здійсненого на підставі Методики обчислення розміру збитків від забруднення нафтою, завт. постановою Кабінету Міністрів України №631 від 26.04.2003 здійснено розрахунок збитків заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України (Т.1, а.с.194-195), датою події є 22.11.2019 - 10.09.2020, джерело забруднення судно «Delfi», ІМО 8866266, м. Одеса в районі міського пляжу «Дельфін», перевищення нормативів гранично допустимих концентрацій - 1, вид забруднюючих речовин - нафтопродукти, місце відбору проб: м. Одеса, поверхневі води Чорного моря, в районі міського пляжу «Дельфін» поряд з судном «Delfi», об`єкт забруднення: Чорне море (внутрішні морські води), підстави для розрахунку збитків протоколи вимірювань показників складу та властивостей проб вод. Також відповідно до п. 6.1 Методики визначено, що загальна маса нафтопродуктів, які було скинуто у внутрішні морські води (Чорне море) складає 49,5767 кг. З урахуванням Такс, завт. постановою Кабінету Міністрів України №484 від 03.07.1995 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України» сума збитків (нафтопродукти) склала: 329*49,5767 = 16 310,73 долари США.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, диста MISTER DRAKE PS №24 від 28.11.2019, направленого капітану Одеського морського порту Цюпко К.Ю., листа капітана Одеського морського порту Державної служби морського та річкового транспорту України №02-12-193 від 02.12.2019, направленого прокурору Одеської місцевої прокуратури №3 (Т.1, а.с.204-211), судновласником танкеру «Delfi», ІМО 8866266, прапорт Молдова, є MISTER DRAKE PS.

10.09.2020 Державною екологічною інспекцією в Одеській області складено претензію №02/45 (Т.1, а.с.192-193), якою запропоновано MISTER DRAKE PS відшкодувати добровільно збитки, нанесені державі в сумі 16 310,73 долари США, суму збитків внести на рахунок: Казначейство України, отримувач УК у Одесі/Приморський р-н/ 21081100, код ЄДРПОУ 38016923, номер рахунку UA878999980314090542000015008. Вказану претензію з описом вкладення надіслано 11.09.2020 рекомендованим листом RG650067942UA на адресу MISTER DRAKE PS, про що свідчить відповідний фіскальний чек ПН215600426655 АТ «Укрпошта».

Як вбачається з трекінгу відстеження RG650067942UA, даний лист отримано одержувачем 25.09.2020 (Т.1, а.с.196-198).

Також в матеріалах справи міститься:

наказ Державної служби морського та річкового транспорту України №1 від 03.01.2020 «Про затвердження плану профілактичних заходів за результатами розслідування аварійної події» (Т.1, а.с.68-69), яким затверджено план профілактичних заходів за результатами розслідування аварійної морської події, що сталась 20.11.2019 з танкером-бункерувальником «Delfi» (ІМО 8866266, прапор - Молдова, судновласник MISTER DRAKE PS), яке стояло на якорі на Одеській банці і через обмежену кількість палива, оди, провізії та проноз погоди, яким передбачалось погіршення погодних умов, о 18 год 47 хв 20.11.2019 подало сигнал лиха «MAYDAY» на 16 УКХ каналі радіозв`язку, а також у подальшому через погодні умови почало дрейфувати та 22.11.2019 о 09 год 26 хв потрапило на мілину в акваторії морського порту Одеса район Чорноморського яхт клубу, м. Одеса;

вирок Приморського районного суду м. Одеси від 06.08.2020 у справі №522/10956/20 (Т.1, а.с.199-203), яким ОСОБА_1 (капітана судна «Delfi») визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 276 Кримінального кодексу України, та призначено йому покарання за ч. 1 ст. 276 Кримінального кодексу України, у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік; на підставі ст. 75 Кримінального кодексу України ОСОБА_1 , звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, строком на 1 (один) рік; відповідно до п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 76 Кримінального кодексу України, покладено на ОСОБА_1 , обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На момент звернення Одеської місцевої прокуратури №3 з позовом у цій справі, відповіді на вищевказану претензію від MISTER DRAKE PS до Державної екологічної інспекції в Одеській області не надходило, будь-яких підтверджень щодо здійснення добровільної сплати суми завданих збитків не надано, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Колегія суддів враховує, що позов у даній справі ініційовано виконуючим обов`язки керівника Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області), а скаржником в апеляційній скарзі заперечується можливість участі прокуратури у даній справі, оскільки відсутні підстави для такого звернення, доказами, що містяться в матеріалах справи не підтверджено правового статусу Одеської місцевої прокуратури №3, її повноваження, місце серед органів прокуратури, повноваження виконуючого обов`язки керівника Одеської місцевої прокуратури №3, його дієздатність та правоздатність, право підписувати позов.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Таким чином, перш ніж здійснювати апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції по суті, колегія суддів вважає за належне дослідити питання щодо повноважень прокурора в частині здійснення представництва інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області).

Так ст. 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття «інтереси держави» визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, 18.08.2020 у справі № 914/1844/18.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Спір у даній справі виник у зв`язку з встановленням Державною екологічною інспекцією в Одеській області (правонаступник - Державна екологічна інспекція Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області)) факту забруднення навколишнього природного середовища внаслідок аварії, що сталась 22.11.2019 в районі причалу №176 між Одеськими міськими пляжами «Відрада» та «Дельфін», де через несприятливі погодні умови прибило до берега танкер «Delfi» та відбувся виток нафти. Внаслідок чого Держеконспекцією здійснено розрахунок збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України на суму 16 310,73 долари США та виставлено претензію №02/45 від 10.09.2020 власнику судна «Delfi» - MISTER DRAKE PC.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи містяться листи MISTER DRAKE PS №24 від 28.11.2019 та капітана Одеського морського порту Державної служби морського та річкового транспорту України №02-12-193 від 02.12.2019 (Т.1, а.с.204-211), які підтверджують, що судновласником танкеру «Delfi», ІМО 8866266, прапор Молдова, є MISTER DRAKE PS.

Правило відшкодування шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки, сформульоване у ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суб`єктом права вимоги (потерпілим) у зазначеному зобов`язанні може бути будь-яка особа, якій заподіяно шкоду.

Статтею 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Згідно з п. 1 та 7 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 275 від 19.04.2017:

Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів;

Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

У відповідності до п. 1 Розділу І Положення про Державну екологічну інспекцію Кримсько-Чорноморського округу, завт. наказом Державної екологічної інспекції України №192 від 19.07.2019 (Т.1, а.с.23-39), Державна екологічна інспекція Кримсько-Чорноморського округу є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Автономної Республіки Крим, Одеської, Миколаївської та Херсонської областей, міста Севастополя, внутрішні морські води, територіальне мору, виключну морську економічну зону України, континентальний шельф України.

Підпунктом 3 п. 2 Розділу ІІ вказаного Положення визначено, серед іншого, що Державна екологічна інспекція Кримсько-Чорноморського округу здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форми власності і господарювання законодавства про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, зокрема щодо: наявності та додержання умов дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин; проведення робіт, пов`язаних із ліквідацією наслідків аварії, які можуть спричинити погіршення якості води; здійснення заходів пов`язаних із запобіганням шкідливій дії води і ліквідацією її наслідків тощо.

У свою чергу постановою Кабінету Міністрів України №39 від 29.01.2020 у п. 1 прийнято рішення про ліквідацію, як юридичної особи публічного права, Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу та встановлено, що вона продовжує виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень відповідним територіальним органам Державної екологічної інспекції.

Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України №230 від 07.04.2020 затверджено Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, де в п. 1 визначено, що Державна екологічна інспекція відповідної області є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Державна екологічна інспекція відповідного округу є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Автономної Республіки Крим, відповідних областей, міст Києва та Севастополя, внутрішні морські води, територіальне море, виключну (морську) економічну зону України, континентальний шельф України та лимани.

Наказом Державної екологічної інспекції України №167 від 27.05.2020 «Про питання діяльності Державних екологічних інспекцій в/у Одеській, Запорізькій, Херсонській, Миколаївській та Донецькій областях» (Т.1, а.с.40-41) припинено здійснення функцій і повноважень Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу припинити, визначених Положенням про Державну екологічну інспекцію Кримсько-Чорноморського округу, завт. наказом Державної екологічної інспекції України №192 від 19.07.2019 (п.3); погоджено пропозиції, зокрема Державної екологічної інспекції в Одеській області щодо можливості забезпечення здійснення покладених на неї функцій та повноважень, визначених Положенням про Державну екологічну інспекцію в Одеській області, завт. наказом Державної екологічної інспекції України №132 від 28.04.2020 (Т.1, а.с.42-61), де п. 1 Розділу І та пп.3 п. 2 Розділу ІІ визначено, що:

Державна екологічна інспекція в Одеській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Одеської області, внутрішні морські води, територіальне мору, виключну (морську) економічну зону України, континентальний шельф України та лимани;

здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форми власності і господарювання законодавства про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, зокрема щодо: наявності та додержання умов дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин; проведення робіт, пов`язаних із ліквідацією наслідків аварії, які можуть спричинити погіршення якості води; здійснення заходів пов`язаних із запобіганням шкідливій дії води і ліквідацією її наслідків тощо.

Цей наказ згідно з п. 4 набирає чинності 01.06.2020.

У зв`язку з ліквідацією екологічної інспекції та передачею повноважень, про що зазначено вище, 15.06.2020 Державна екологічна інспекція в Одеській області надіслала заступнику Голови комісії з ліквідації Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу лист №2123/17 (Т.1, а.с.62), яким просила передати всі матеріали щодо аварійної ситуації, яка склалась внаслідок винесення танкеру «Delfi» на мілину в районі пляжу «Дельфін» 22.11.2019, у тому числі розрахунок розміру збитків заподіяних державі та виставлену претензію.

Таким чином, на момент звернення прокурора до суду з даним позовом (31.12.2020) до повноважень саме Державної екологічної інспекції в Одеській області відносилось проведення робіт, пов`язаних із ліквідацією наслідків аварії, які можуть спричинити погіршення якості води та здійснення заходів пов`язаних із запобіганням шкідливій дії води і ліквідацією її наслідків тощо.

Наведене свідчить про те, що правовідносини виникли саме між позивачем та відповідачем.

У свою чергу, згідно з п. 3 постанови Кабінету Міністрів України №484 від 03.07.1995 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України» у разі відмови від добровільного відшкодування збитків стягнення їх сум проводиться у судовому порядку за позовами Державної екологічної інспекції та її територіальних органів.

Оскільки відповідачем не здійснено в добровільному порядку відшкодування збитків за надісланою претензією Державної екологічної інспекції в Одеській області від 10.09.2020, то саме остання мала повноваження звернутися до суду з відповідним позовом.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся. Таким чином у кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд - перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора.

Відповідний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 905/2304/18.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права» передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

При цьому, на сьогодні однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

Саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18, від 18.08.2020 у справі № 914/1844/18.

При цьому, обставини дотримання прокурором установленої частинами 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів ст. ст. 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. Аналогічні висновки щодо застосування цієї норми викладені у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 920/284/18, від 03.04.2019 у справі № 909/63/18, від 17.04.2019 у справі № 916/641/18, від 31.07.2019 у справі № 916/2914/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18, від 15.12.2020 у справі № 904/82/19.

З висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, слідує, що для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Апеляційний суд враховує, що обставини бездіяльності компетентного органу є предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин, про що також зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Матеріалами справи підтверджено, що 26.10.2020 Державна екологічна інспекція в Одеській області листом №4147/02 (Т.1, а.с.213-214) повідомила Одеську обласну прокуратуру про те, що:

станом на 23.10.2020 відповіді на претензію Інспекції №02/45 від 10.09.2020 від судновласника «Delfi» MISTER DRAKE PS отримано не було, будь-яких підтверджень щодо здійснення добровільної сплати суми завданих збитків не надходило;

підставою не здійснення Інспекцією захисту інтересів держави України з приводу відшкодування збитків постає обмежене фінансування на сплату судового збору, у тому числі із урахуванням розміру орієнтованих судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У свою чергу, 24.11.2020 Одеська місцева прокуратура №3 в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» надіслала Державній екологічній інспекції в Одеській області повідомлення №16.03-52-1167вих-20 (Т.1, а.с.212) про прийняте рішення щодо направлення до Господарського суду Одеської області позовної заяви в інтересах Державної екологічної інспекції в Одеській області до MISTER DRAKE PS про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

17.12.2020, у відповідь на вказане повідомлення, Державна екологічна інспекція в Одеській області надіслала Одеській місцевій прокуратурі №3 лист №4971/02 (Т.1, а.с.215) яким просила останню здійснити захист інтересів держави з приводу відшкодування збитків, завданих державі у зв`язку із витоком нафти із судна «Delfi», шляхом звернення до суду з відповідним позовом, у зв`язку з відсутністю фінансування на сплату судового збору.

Таким чином, Державна екологічна інспекція в Одеській області з червня 2020 року знала про порушення інтересів держави та включно до 21.08.2020 проводила відбір проб морської води в місці знаходження танкеру «Delfi», про що складено відповідні акти обстеження акваторії та відбору проб води в місці забруднення, а також складено протоколи вимірювань показників складу та властивостей проб води (Т.1, а.с. 70-191), встановила факт забруднення навколишнього середовища, здійснила розрахунок завданих державі збитків, але не звернулась до суду з відповідним позовом через відсутність асигнувань на судовий збір, про що безпосередньо повідомляла своїми листами Одеську обласну прокуратуру та Одеську місцеву прокуратуру №3.

Отже, зверненню прокурора з позовом у цій справі передувало відповідне листування, а тому, враховуючи звернення прокурора до компетентного органу та нездійснення позивачем захисту інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом звернення до суду із відповідним позовом, суд дійшов правомірного висновку про доведення прокурором наявності підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави, адже визначення ще додаткового, «розумного строку» для реагування на ці порушення не слугувало б меті, визначеній у ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо надання можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави для виправлення ситуації у випадку встановлення відсутності бажання такого реагування у попередній час.

Колегія суддів також враховує, що за встановлених обставин щодо попереднього інформування про майбутнє звернення з позовом та конкретної відповіді Державної екологічної інспекції в Одеській області на нього про неможливість подачі позову, в подальшому не звернення до суду близько 1 місяця, вимога про надання відповідному органу «розумного строку» для самостійного реагування на порушення, розрахованого саме від останнього повідомлення прокурора, з огляду на встановлення факту тривалої обізнаності такого органу про порушення інтересів держави (з червня 2020 року) та нереагування на нього (незалежно від його причин) і, як наслідок, залишення позову прокурора без розгляду з цих підстав є проявом правового пуризму та надмірного формалізму, який порушує право на справедливий розгляд справи.

У свою чергу, доводи скаржника про те, що існували достатні правові підстави для повернення судом позовної заяви і доданих до неї документів позивачу, оскільки відсутні підстави звернення прокурора до суду в інтересах держави, спростовуються вищевикладеним, а також доказами, що містяться в матеріалах справи.

Позовна заява №16.03-52-12619вих-20 від 21.12.2020, що надійшла до Господарського суду Одеської області 31.12.2020 вх. №3961/20, підписана виконуючим обов`язки керівника Одеської місцевої прокуратури №3 - А. Костіком.

Згідно з наказом Одеської обласної прокуратури №2889к від 17.12.2020 (Т.2, а.с.147) виконання обов`язків керівника Одеської місцевої прокуратури №3 на період вакантної посади покладено на прокурора цієї ж прокуратури Костіка Андрія Сергійовича з 17.12.2020.

Отже прокуратурою підтверджено повноваження виконуючого обов`язки керівника Одеської місцевої прокуратури №3, його дієздатності та правоздатності, право підписувати позов.

Посилання скаржника на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують правовий статус Одеської місцевої прокуратури №3, відхиляються колегією суддів як такі, що позбавлені належного правового та доказового обґрунтування.

Колегія суддів наголошує, що Господарський процесуальний кодекс України закріплює основні засади господарського судочинства, зокрема у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (ст. ст. 7, 13, 14 цього ж Кодексу) обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Проте, відповідач не спростував належними доказами та не надав відповідне правове обґрунтування з посиланням на норми чинного законодавства, що до відання Одеської місцевої прокуратури №3 не відносилось звернення з відповідним позовом до суду.

В свою чергу, як вбачається з наказів Генерального прокурора (Т.2, а.с.181-199) від 17.02.2021 № 2ш, № 40 та № 39:

- у зв`язку з утворенням з 15.03.2021 окружних прокуратур і припиненням діяльності шляхом реорганізації місцевих прокуратур внесено зміни до структур і штатних розписів обласних прокуратури, зокрема серед інших, в Одеській обласній прокуратурі - Одеську місцеву прокуратуру №3, та встановлено в структурі та штатних розписах обласних прокуратур окружні прокуратури, зокрема, в Одеській обласній прокуратурі - Приморську окружну прокуратуру міста Одеси;

- днем початку роботи окружних прокуратур є 15.03.2021;

- затверджено перелік і територіальну юрисдикцію окружних прокуратур, зокрема, в Одеській області утворено Приморську окружну прокуратуру міста Одеси (з місце розташування в м. Одесі) Одеський район у межах: Одеської міської територіальної громади (Приморський район міста Одеси).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів звертає увагу на те, що із внесенням 17.10.2019 змін до Господарського процесуального України його ст. 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту ст. 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи вище викладене, дослідивши усі наявні в матеріалах справи докази щодо повноважень прокурора, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для представництва останнім інтересів Державної екологічної інспекції в Одеській області (правонаступник Державна екологічна інспекція Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області), що у свою чергу не спростовано належними та допустимими доказами відповідачем.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія зазначає наступне.

Предметом апеляційного перегляду є спростування/підтвердження наявності підстав для відшкодування збитків, заподіяних державі (необмеженому колу осіб (суспільству) внаслідок забруднення внутрішніх морських вод України, завданої нерезидентом України.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. ( ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з ч. 1, 2 якої, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (або порушення зобов`язання); шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (ст. 614 та ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Крім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди.

При цьому, доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. А відтак, доводячи склад цивільного правопорушення у діях відповідача, відповідач мав довести, що його поведінка була неправомірною та протиправною. Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб`єкт права свідомо порушує норму права.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Згідно з ч. 1 п. 2, ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у забрудненні та засміченні вод.

За приписами ст. 111 Водного Кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов`язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Частиною 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

У статті 304 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що власник судна відповідає за шкоду від забруднення, заподіяну внаслідок витоку з його судна або скиду з нього нафти чи інших речовин, шкідливих для здоров`я людей або живих ресурсів моря, за винятком випадків, передбачених ст. 306 цього Кодексу.

Шкода від забруднення - це шкода, заподіяна за межами судна забруднюючими речовинами морському середовищу, узбережжю або будь-яким іншим об`єктам (суднам, рибопромисловим знаряддям тощо). Вона включає також вартість розумних заходів, вжитих будь-якою особою після події, що могла спричинити або спричинила витік чи скид забруднюючих речовин, для відвернення або зменшення шкоди від забруднення, а також збитки, заподіяні внаслідок вжиття таких заходів.

Матеріалами справи встановлено, що судновласником танкеру «Delfi», ІМО 8866266, прапор Молдова, є MISTER DRAKE PS, вказане не заперечується і самим відповідачем.

Механізм перевірки, взяття проб води та проведення їх аналізу з метою встановлення джерела забруднення внутрішніх морських вод та територіального моря визначений Порядком перевірки, взяття проб води та проведення їх аналізу, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 828 від 21.08.2019.

У відповідності до п. 3, 5, 8, 26 вказаного Порядку у разі виявлення видимих слідів нафти чи нафтовмісних або інших забруднюючих речовин в межах акваторії морського порту адміністрація порту та територіальний і міжрегіональний територіальний орган Держекоінспекції діють відповідно до Порядку взаємодії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та Державної екологічної інспекції із забезпечення дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища у разі виявлення випадків скидання суднами (плавзасобами) забруднюючих речовин у межах акваторії морського порту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 670 від 17.07.2019.

Відбір проб води у місці забруднення здійснюється державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища у присутності уповноважених представників адміністрації морського порту.

Після опечатування посуду з пробами води в місці забруднення державний інспектор, який проводив відбір проб води, складає акт обстеження акваторії та відбору проб води в місці забруднення у двох примірниках за формою, наведеною у додатку 1.

Інструментально-лабораторні вимірювання проб вод, що проводяться на виконання пунктів 3-11 цього Порядку, не повинні тривати довше, ніж 24 години з моменту їх відбору.

У свою чергу наказом Міністерства екології та природних ресурсів України затверджено Форми документації підрозділів інструментально-лабораторного контролю Держекоінспекції України та її територіальних органів № 179 від 19.04.2013, де у п. 1.13 форму Протоколу вимірювань показників складу та властивостей вод.

Як вбачається з матеріалів справи, обставини забруднення навколишнього середовища внаслідок витоку нафти із судна «Delfi», ІМО 8866266, впродовж строку знаходження судна «Delfi» в акваторії Чорного моря, починаючи з листопада 2019 року по серпень 2020 року, зафіксовано посадовими особами Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу та Державної екологічної інспекції в Одеській області у актах обстеження акваторії та відбору проб води в місці забруднення та протоколах вимірювань показників складу та властивостей проб води (Т.1, а.с. 70-191).

Основні вимоги до обчислення розміру збитків, завданих державі внаслідок забруднення навколишнього природного середовища, що сталося у разі витоку або зливу нафти із суден, а також суб`єктам господарської діяльності, які зазнали збитків внаслідок витрат на попереджувальні заходи або заходи з відтворення природних ресурсів, які були фактично вжиті або мають бути вжиті, чи внаслідок неодержаних через порушення господарської діяльності доходів, відповідно до Міжнародної конвенції про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою 1992 року, визначені Методикою обчислення розміру збитків від забруднення нафтою, затв. постановою Кабінету Міністрів України №631 від 26.04.2003.

Згідно з абз. 1,2 п.3 Методики збитки від забруднення нафтою включають збитки від забруднення навколишнього природного середовища (у тому числі прямі збитки внаслідок погіршення стану навколишнього природного середовища, загибелі риби, гідробіонтів, кормових організмів, порушення нерестовищ) та втрачені внаслідок такого забруднення доходи (втрата потомства риби тощо).

Обчислення розміру збитків, завданих внаслідок забруднення навколишнього природного середовища, що сталося у разі витоку або зливу нафти із суден, проводиться у доларах США з урахуванням маси нафти, визначеної згідно з розділом II цієї Методики, та такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 липня 1995 р. № 484 (484-95-п ) «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України».

Як вбачається з Розділу ІІ Методики маса скинутої нафти розраховується на підставі: виявлення під час перевірки судна та суднових документів фактів втрати судном нафти; заміру маси нафти, зібраної з водної поверхні та берегової смуги, з урахуванням маси нафти, що залишилася після проведення заходів з ліквідації наслідків забруднення; результатів аерозйомки, візуальної оцінки площі забруднення та товщини нафтової плівки на водній поверхні.

Маса скинутої нафти розраховується за такою формулою: Мі = Мз + Мо, де Мі - маса скинутої нафти, тонн; Мз - маса нафти, зібраної з водної поверхні та берегової смуги, тонн; Мо - маса нафти (тонн), яка залишилася на поверхні води після проведення заходів з ліквідації наслідків забруднення, що розраховується за такою формулою:

Мо = Мп х S х 10(в ступ.(-6)), де Мп - маса нафти на 1 кв. метр водної поверхні, визначена на підставі результатів аерозйомки та візуальної товщини нафтової плівки, г/кв. метр (візуальна товщина нафтової плівки визначається згідно з додатком до Методики); S - площа розливу нафти на поверхні води, кв. метрів.

Аналіз розрахунку збитків заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України від 10.09.2020 (Т.1, а.с.194-195) свідчить, що застосований Державною екологічною службою підхід до визначення розміру збитків із використання формули, наведеної у п. 6 Методики (Мо = Мп х S х 10(в ступ.(-6)) відповідає змісту Методики.

Що стосується заперечень апелянта стосовно візуальної оцінки площі забруднення та товщини нафтової плівки на водній поверхні з підстав відсутності аерозйомки, колегія суддів зазначає наступне.

Додатком до Методики є показники визначення маси нафти на 1 кв. метр водної поверхні за зовнішнім виглядом нафтової плівки, а саме: зовнішні ознаки та маса нафти на 1 кв. метр водної поверхні в грамах.

Як вбачається із зазначеного вище розрахунку, застосувавши саме означені показники, Державна екологічна інспекція в Одеській області визначила масу нафти (тонн), що не суперечить Методиці.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що позивачем без проведення аерозйомки здійснено помилку у розрахунку збитків завданої шкоди, зокрема не надано свій контррозрахунок, з наведенням обґрунтування впливу саме результатів аерозйомки на кінцевий розмір розрахунку збитків.

З цих же мотивів колегією суддів визнаються, як необґрунтовані, доводи відповідача стосовно відсутності доказів того, що при здійсненні розрахунку розмірів відшкодування збитків інспекцією досліджувалось та перевірялось судно, суднові документи, які свідчать про факти втрати судном нафти, суднові документи суден нафтозбиральників, перевірки запасів нафти та топлива у баках судна, складення акту обстеження судна, не надання доказів проведення інспекцією заміру маси нафти, зібраної з водної поверхні та берегової смуги, лабораторних досліджень з приводу ідентичності зібраних нафтопродуктів.

Крім того, відповідач зазначає, що відсутність таких доказів свідчить про порушення порядку складення актів обстеження акваторії та відбору води в місцях забруднення, проте у відповідності до п. 5 Методики, такі докази можуть впливати лише на показник маси скинутої нафти, а не на розмір маси нафти (тонн), у разі її витоку із судна, що і є безпосереднього шкодою завданою навколишньому середовищу, а саме поверхні води Чорного моря.

Так, згідно з п. 8, 11, 12 Методики обчислення розміру збитків, завданих внаслідок забруднення навколишнього природного середовища, що сталося у разі витоку або зливу нафти із суден, проводиться у доларах США з урахуванням маси нафти, визначеної згідно з розділом II цієї Методики, та такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №484 від 03.07.1995 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України».

Обчислення розміру збитків від шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, здійснюється Держекоінспекцією та її територіальними та міжрегіональними територіальними органами на підставі протоколів та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення.

Після обчислення розміру збитків оформляється та пред`являється претензія про їх відшкодування.

Також у відповідності до абз. 2 п. 4 вказаних Такс іноземні судновласники, а також українські судновласники, судна яких працюють за фрахтом під прапорами іноземних країн, відшкодовують збитки у доларах США або еквівалент цієї суми в іншій вільно конвертованій валюті (за умови дотримання валютного законодавства) чи у валюті України за офіційним валютним курсом на день сплати сум відшкодування.

Отже, Держекоінспекціями на підставі актів та протоколів зафіксовано факт забруднення навколишнього середовища внаслідок витоку нафти із судна «Delfi», ІМО 8866266, та у відповідності до Методики та Такс здійснено розрахунок збитків заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України на суму 16 310,73 доларів США.

10.09.2020 Державною екологічною інспекцією в Одеській області надіслано претензію №02/45 (Т.1, а.с.192-193), якою запропоновано MISTER DRAKE PS відшкодувати добровільно збитки, нанесені державі в сумі 16 310,73 долари США. Як вбачається з трекінгу відстеження RG650067942UA даний лист отримано одержувачем 25.09.2020 (Т.1, а.с.196-198).

Як вбачається з аналізу вказаних вище положень Методики, такі дії відповідають порядку, встановленому її змістом.

Щодо доводів апелянта про відсутність протоколу порушення природоохоронного законодавства колегія суддів вважає за належне зазначити наступне.

Відповідно до п. 4 Методики за фактом скидання нафти із судна складається протокол про порушення природоохоронного законодавства, зразок якого затверджується Мінекоенерго у встановленому порядку.

Разом з тим, аналіз диспозицій 59-1 Кодексу України про адміністративні провопорушення свідчить про те, що вона застосовується у разі забруднення і засмічення територіальних і внутрішніх морських вод внаслідок скидів із суден, здійснених без дозволу спеціально уповноважених на те державних органів або з порушенням встановлених правил (Державних санітарних правил і норм скидання з суден стічних, нафтоутримуючих, баластних вод і сміття у водоймища ДСанПІН 199-97, затв. наказом Міністерством охорони здоров`я України №199 від 09.07.1997), а не внаслідок витоку нафти із судна, у зв`язку з аварією.