Справа № 703/2566/21

2/703/207/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2022 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Ігнатенко Т.В.

секретар судових засідань Педоренко П.Д.

за участі

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до керівника філіалу Смілянського відділення №3276 ДПАТ «Ощадбанк» Голуб Тетяни Сергіївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії

встановив:

06 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив: визнати дії керівника філіалу Смілянського відділення №3276 ДПАТ «Ощадбанк» Голуб Т.С., яка відмовила вкладнику ОСОБА_1 у видачі частини його вкладу у розмірі 100 000 гривень 00 копійок на першу вимогу незаконними; зобов`язати керівника філіалу Смілянського відділення №3276 ДПАТ «Ощадбанк» Голуб Т.С. видати вкладнику ОСОБА_1 нову ощадну книжку по рахунку № НОМЕР_1 ; зобов`язати керівника філіалу Смілянського відділення №3276 ДПАТ «Ощадбанк» Голуб Т.С. надати до суду докази перерахування вкладником ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти на суму 30 000 000 гривень 00 копійок.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач є вкладником АТ «Ощадбанк» та має вклад на ощадній книжці № НОМЕР_1 у відділенні №100023/0391 (раніше відділення №3276). Його вклад на рахунку № НОМЕР_1 становить 30 418 950 гривень 00 копійок. 07 травня 2021 року позивач звернувся з письмовою заявою до керівника вказаного відділення Голуб Т.С. з вимогою видати йому з зазначеного рахунку частину грошових коштів, а в разі неможливості виконати його вимоги надати письмову відповідь з роз`ясненням причини відмови та надати детальну інформацію про рух коштів на його рахунку з 01 січня 1996 року по день звернення. Вказана заява надіслана засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення на адресу відділення банку. Відповідач отримала вказаний лист особисто. Станом на день подання повідомлення про вчинення кримінального правопорушення вимоги позивача не виконані. Керівник відділення №10023/0391 АТ «Ощадбанк» Голуб Т.С., отримавши лист позивача, не надає відповіді на нього, мотивуючи тим, що передала його до регіонального управління АТ «Ощадбанк» м. Черкаси, але як повідомили позивачу в регіональному управлінні вони такого листа не отримували. Також вважає, що відповідача, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використала своє службове становище всупереч інтересам служби та завдала істотної шкоди охоронюваним законом права, свободам та інтересам позивач. Відповідач, користуючись своїм службовим становищем, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для самої себе чи фізичних або юридичної особи викрала належні позивачу кошти в сумі 30 000 000 гривень. З врахуванням викладених обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 28 серпня 2021 року відкрито загальне позовне провадження у вказаній справі.

09 листопада 2021 року ухвалою суду до участі у справі залучено Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, та роз`яснено залученій третій особі право на подання письмових пояснень щодо позову або відзиву.

07 грудня 2021 року на адресу суду надійшло клопотання представника третьої особи про закриття провадження у справі, в задоволенні якого ухвалою суду від 01 лютого 2022 року було відмовлено.

Крім того, 07 грудня 2021 року на адресу суду надійшли письмові пояснення представника третьої особи АТ «Державний ощадний банк України» - адвокат Калюжного С.С., відповідно до яких, представник третьої особи заперечує проти задоволення позову. Так, 10 березня 1986 року у філії - Смілянське відділення ВАТ «Ощадбанк» №3276 (на дату відкриття рахунку - Смілянська центрсберкасса №3276) на ім`я ОСОБА_1 був відкритий вкладний рахунок до запитання № НОМЕР_1 . Починаючи з 23-ї години 12 листопада 1992 року припинено функціонування рубля в грошовому обігу на території України та встановлено, що єдиним законним засобом платежу на території України стає український карбованець. Згідно Указу Президента України від 02 вересня 1996 року №762/96, починаючи з 02 вересня 1996 року в Україні грошову реформу - введення в обіг визначеної Конституцією та іншим законодавством України національної валюти України, якою є гривня та її сота частина копійка. Зазначеним Указом було встановлено обмінний курс, українські карбованці підлягають обміну на гривні (банкноти та розмінну монету ) за курсом 100 000 карбованців на 1 гривню. З 02 вересня 1996 року по 16 вересня 1996 року на території України функціонують у готівковому обігу гривня, а також український карбованець, який поступово вилучається з обігу. Починаючи з 24 години 16 вересня 1996 року функціонування українського карбованця в готівковому обігу припиняється. Станом на 01 вересня 1996 року залишок коштів на рахунку складав 399 000,00 карбованців. У відповідності до встановленого Указом обмінного курсу банком було здійснено переоцінку вкладу ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_1 і станом на 02 вересня 1996 року залишок по рахунку становив 03 гривні 99 копійок. 09 вересня 1996 року на рахунок ОСОБА_1 відбулося зарахування коштів у сумі 30 000 000 українських карбованців і після проведення обмінної операції залишок по рахунку № НОМЕР_1 станом на 09 вересня 1996 року становив 303 гривні 99 копійок. Зазначена операція була відображена як в картці особового рахунку ф.№1, так і в ощадній книжці вкладника. Протягом вересня 1996 року вказані кошти вкладником були зняті. Отже, ОСОБА_1 був цілком обізнаний про наявний залишок коштів на рахунку, адже при проведенні видаткових операцій по рахунку вкладника контролер-касир записує в ощадкнижку дату операції, суму, що видається та залишок вкладу. Враховуючи, що в картці особового рахунку ф. №1 та в ощадкнижці відсутні будь-які записи, що підтверджують проведення операції по зарахуванню коштів у гривні, твердження ОСОБА_1 , що кошти в сумі 30 418 950 гривень наявні на рахунку не відповідає дійсності. При цьому, належного обґрунтування порушення права позивача з боку АТ «Ощадбанк» чи його відокремленого підрозділу філії - Смілянського відділення №3276 не наведено. Крім того, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 жовтня 2010 року та ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 15 вересня 2011 року встановлено, що 09 вересня 1996 року на рахунок позивача відбулося зарахування коштів у сумі 30 000 000 карбованців і після обмінної операції залишок на рахунку становив 303 гривні 99 копійок. З врахуванням викладеного, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

До письмових пояснень представника третьої особи додано копії письмових доказів, на які останній посилається як на підставу своїх заперечень щодо позовних вимог.

01 лютого 2022 року на адресу суду надійшло заперечення позивача ОСОБА_1 на письмові пояснення представника третьої особи, відповідно до яких, позивач вважає, що зазначені у поясненні третьої особи аргументи не витримують жодної критики. Так, спір виник після ігнорування керівником філії Смілянського відділення №3276 ДПАТ «Ощадбанк» Голуб Т.С. письмового звернення позивача відносно надання йому, як вкладнику, інформації стосовно руху коштів на рахунку № НОМЕР_1 та можливості отримання з нього частину заощаджень в сумі 100 000 гривень. Зазначене звернення було складено та надіслано на адресу відповідача 07 травня 2021 року з дотримання норм, передбачених Законом України «Про звернення громадян» та потребувало письмової відповіді у строки, передбачені цим Законом. Однак, вимоги Закону були проігноровані відповідачем та відповіді не отримано. У своєму поясненні третя особа фактично відвертає увагу суду від предмету спору та надає пояснення що не відносяться до нього. Також, третя особа погоджується, що 09 вересня 1996 року відбулося зарахування грошових коштів на розрахункову книжку-рахунок № НОМЕР_1 позивача у банку «Ощадбанк» відділення №3276 в м. Сміла в розмірі 30 000 000, але безпідставно наголошує, що зарахування було в українських карбованцях, при цьому не надає доказів щодо способу зарахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 у готівковому або безготівковому порядку. Позивач стверджує, що поповнення його банківського рахунку - вкладу №3276 з кінця 1994 року до 09 вересня 1996 року здійснювалося також і за рахунок коштів від підприємницької діяльності у безготівковому порядку з рахунку приватного малого підприємства «Вітязь», одноособово власником і директором якого був позивач. З 02 вересня 1996 року всі установи, підприємства і організації мають виписувати всі грошово-розрахункові документи, виходячи з нового масштабу цін і в гривні. В поясненнях третя особа не згадує про платіжне доручення №9 від 09 вересня 1996 року, згідно якого ПМП «Вітязь», в особі директора, яким був позивач, перерахувало з рахунку № НОМЕР_2 АК АПБ «Україна» грошові кошти в розмірі 30 000 000 гривень 00 копійок на розрахункову ощадну книжку №66102, яка належить позивачу в банк одержувача тоді ще ВАТ «Ощадбанк». Просив врахувати вищевказані факти та внести єдине правильне рішення у цій справі, а саме задовольнити позовні вимоги.

До заперечень додано копії письмових доказів, на які позивач посилається як на підставу своїх заперечень щодо письмових пояснень третьої особи.

01 лютого 2022 року, за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гаврилова Д.О., в звязку з необхідність уточнення позовних вимог, підготовче судове засідання, в якому, зокрема, відповідач та представник третьої особи заперечили проти задоволення позовних вимог, було відкладено.

Станом на 11 березня 2022 року від позивача та його представника будь-яких заяв щодо уточнення позовних вимог, зміни підстав та предмету позову, до суду не надійшло.

У підготовчому судовому засіданні 11 березня 2022 року позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, які викладені ним у позовній заяві, наполягав саме на вказаних вимогах та їх задоволенні.

Ухвалою суду від 11 березня 2022 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Ткач В.В. у судовому засіданні позовні вимоги, які викладені позивачем у позовній заяві, підтримали у повному обсязі, наполягали на їх задоволенні.

Відповідач керівник філіалу Смілянського відділення №3276 ДПАТ «Ощадбанк» Голуб Т.С. у судове засідання не з`явилася, звернулася до суду з заявою, в якій просила розгляд справи провести без її участі та відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи АТ «Ощадбанк» у судове засідання не з`явився, звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи.

Разом з тим, з врахуванням позиції сторони позивача, які вважали за можливе розгляд справи провести без участі відповідача та третьої особи, та приймаючи до уваги, що представником третьої сторони надані письмові заперечення щодо позовних вимог, суд вважає за можливе, з метою недопущення безпідставного затягування розгляду справи, провести розгляд справи без участі представника третьої особи.

Суд, заслухавши доводи позивача, врахувавши позицію відповідача та представника відповідача, які викладені письмово, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має вкладений рахунок до запитання № НОМЕР_1 , який відкритий 10 березня 1986 року в філії - Смілянське відділення АТ «Ощадбанк» №3276, яка є відокремленим підрозділом АТ «Ощадбанк».

Керівником філії - Смілянське відділення АТ «Ощадбанк» №3276 є відповідач Голуб Т.С .

Відповідно до ст.1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору банківського вкладу на вимогу про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Відповідно до ч.1 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно ст.57 Закону України «Про банки і банківську діяльність», вклади фізичних осіб банків гарантуються в порядку і розмірах, передбачених законодавством України. Вклади фізичних осіб Державного ощадного банку України гарантуються державою.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками на запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи.

Згідно п.1 розділу 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Національного Банку України 14 липня 2006 року №267 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2006 року, банк розкриває інформацію, що становить банківську таємницю, на письмовий запит власника або з його письмового дозволу в обсязі, визначеному в такому письмовому запиті або дозволі.

Відповідно до п.11 та п.12 розділу 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Національного Банку України 14 липня 2006 року №267 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2006 року, банк у разі надходження до нього запиту про надання інформації, що становить банківську таємницю, зобов`язаний розкрити цю інформацію або дати мотивовану відповідь про неможливість надання відповідної інформації протягом 10 робочих днів із дня отримання вимоги, якщо інші строки не встановлені законодавством України. Банк, якщо підготовка інформації перевищує вищезазначений строк її надання, зобов`язаний письмово повідомити про це службову особу або відповідний державний орган, що звернувся із запитом про надання інформації, та зазначити, у який строк надаватиметься інформація, що становить банківську таємницю.

Згідно п.8 Методичних рекомендацій щодо організації розгляду звернень та проведення особистого прийому клієнтів у банках України, схвалених рішенням Національного Банку України 28 листопада 2019 року №889-рш, банку під час організації порядку розгляду звернень клієнтів щодо надання банківських та інших фінансових послуг рекомендується: 1) отримувати та реєструвати звернення в автоматизованій базі звернень клієнтів; 2) здійснювати первісну оцінку звернення відповідним підрозділом/працівником банку, надсилати звернення до профільних підрозділів банку, яких доцільно залучити до розгляду звернення, або керівництву банку (залежно від питання, викладеного в зверненні); 3) розглядати звернення уповноваженими підрозділами/особами банку; 4) інформувати клієнта про результати розгляду звернення; 5) усувати виявлені порушення та їх наслідки шляхом прийняття керівником банку відповідного рішення за результатами розгляду звернення клієнта; 6) аналізувати отримані звернення та причини їх виникнення для поліпшення якості надання послуг. Банк використовує результати такого аналізу щодо впливу на інших клієнтів, які не надсилали звернення, але перебувають в аналогічній ситуації; 7) надавати результати аналізу звернень та причин їх виникнення на розгляд правління банку не рідше одного разу на квартал; 8) здійснювати контроль за якістю та своєчасністю розгляду звернень у банку на постійні основі.

Відповідно до п.9 Методичних рекомендацій щодо організації розгляду звернень та проведення особистого прийому клієнтів у банках України, схвалених рішенням Національного Банку України 28 листопада 2019 року №889-рш, банку рекомендується включати до письмового повідомлення клієнта про результати розгляду звернення: 1) номер та дату централізованої реєстрації звернення клієнта; 2) причини відхилення, часткового задоволення або повного задоволення банком вимог клієнта з належними поясненнями щодо відповідної компенсації за завдані матеріальні збитки (за наявності таких збитків у клієнта); 3) обґрунтування рішення банку з посиланням на законодавство України; 4) заходи, вжиті банком, у разі виявлення ним порушення законодавства України або технічного збою в роботі програмного забезпечення банку; 5) інформацію про право клієнта в разі незгоди з результатами розгляду звернення банком звернутися до Національного банку та/або до суду, та/або до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; 6) інформацію про підрозділ та особу банку, відповідальну за розгляд звернення клієнта, включаючи прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, яка підписала відповідь.

Згідно п.10 Методичних рекомендацій щодо організації розгляду звернень та проведення особистого прийому клієнтів у банках України, схвалених рішенням Національного Банку України 28 листопада 2019 року №889-рш, банку доцільно надсилати відповідь на звернення клієнта письмово з використанням засобів зв`язку, обраних клієнтом під час подання звернення, та з урахуванням вимог законодавства України про звернення громадян.

Відповідно до п.11 Методичних рекомендацій щодо організації розгляду звернень та проведення особистого прийому клієнтів у банках України, схвалених рішенням Національного Банку України 28 листопада 2019 року №889-рш, звернення рекомендується вважати розглянутим, якщо на нього надано повну, обґрунтовану, з посиланням на законодавство України письмову відповідь клієнтові та адресатові (за наявності), який надіслав звернення на розгляд до банку з проханням проінформувати про результати розгляду.

Так, 08 травня 2021 року ОСОБА_1 складено заяву, яка адресована керівнику філіала Смілянського відділу №3276 Державного ПАТ «Ощадбанк» Голуб Тетяні Сергіївні (а.с.5).

У вказані заяві ОСОБА_1 просив: 1. Невідкладно (в триденний термін) розглянути його заяву та надати письмову відповідь; 2. Видати йому з його рахунку № НОМЕР_1 з депозитного вкладу частину заощаджень в сумі 100 000 гривень 00 копійок; 3. В разі неможливості виконати його прохання про видачу коштів, надати йому детальну інформацію щодо руху коштів на рахунку № НОМЕР_1 починаючи з 01 січня 1996 року по день надання відповіді на дане звернення (а.с.5-зворот).

Як стверджує позивач ОСОБА_1 та це не заперечується відповідачем та третьою особою, вищевказана заява була направлена на адресу керівника філіала Смілянського відділу №3276 Державного ПАТ «Ощадбанк» Голуб Т.С. поштовим зв`язком з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення з трекінг-номером 2070108467261, Голуб Т.С. 11 травня 2021 року особисто отримала поштове відправлення, яке було направлено ОСОБА_1 (а.с.4).

Відповідачем, керівником філіалу Смілянського відділення №3276 ДПАТ «Ощадбанк» Голуб Т.С. факт отримання поштового відправлення, в якому знаходилася вищевказана заява позивача ОСОБА_1 , не заперечується.

Таким чином, у відповідності до вимог п.11 та п.12 розділу 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Національного Банку України 14 липня 2006 року №267 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2006 року, відповідач керівник філіалу Смілянського відділення №3276 ДПАТ «Ощадбанк» Голуб Т.С. або інша уповноважена особа АТ «Ощадбанк», які було доручено виконання вищевказаної заяви позивача ОСОБА_1 , зобов`язана була надати позивачу запитувану ним інформацію або дати мотивовану відповідь про неможливість надання відповідної інформації протягом 10 робочих днів із дня отримання вимоги, а в разі, якщо підготовка необхідної відповіді перевищує вищезазначений строк її надання, зобов`язаний був письмово повідомити про це позивача та зазначити, у який строк надаватиметься інформація, що становить банківську таємницю, а також, у відповідності до ч.2 ст.1060 ЦК України, зобов`язана була, у разі наявності коштів на рахунку, видати позивачу ОСОБА_1 вклад або його частину на першу вимогу останнього.

Однак, як стверджує позивач ОСОБА_1 та це не заперечують відповідач і третя особа, відповідь на його вищевказану заяву відповідачем не надано, а у видачі йому частини його вкладу в розмірі 100 000 гривень 00 копійок на першу вимогу, відмовлено.

Як вбачається з позовних вимог, позивач ОСОБА_1 просить суд визнати дії керівника філіалу Смілянського відділення №3276 ДПАТ «Ощадбанк» Голуб Т.С., яка відмовила вкладнику ОСОБА_1 у видачі частини його вкладу у розмірі 100 000 гривень 00 копійок на першу вимогу незаконними.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Однак, жодних доказів, наявності, станом на день звернення до відповідача з вищевказаною заявою, на вкладному рахунку до запитання №66102 коштів, які він просив йому видати відповідача, суду не надано.

Доводи позивача ОСОБА_1 про те, що його вклад на рахунку № НОМЕР_1 становить 30 418 950 гривень 00 копійок, жодним належним та допустимим доказом не підтверджується та у повній мірі спростовується рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 жовтня 2010 року у справі №2-4906/10 та ухвалою Черкаського апеляційного суду Черкаської області від 15 вересня 2011 року у справі №22ц-1870/2011 (а.с.76-78, 79-80).

Таким чином, судом не встановлено підстав для виконання відповідачем вимоги позивача щодо видачі йому частини вкладу в розмірі 100 000 гривень 00 копійок на першу вимогу.

Крім того, в аспекті питання належності обраного позивачем способу захисту суд зауважує, що згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Суд звертає увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (вказані висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 листопада 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 у справі №910/3907/18, від 06 квітня 2021 ркоу у справі №910/10011/19).

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.5 ЦК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Тобто спосіб захисту має бути дієвим (ефективним), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» (Doran v. Ireland)).

Таким чином, як ефективний засіб (спосіб) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26 жовтня 2000 року у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland)).

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, визначення та обрання ефективного способу є запорукою поновлення порушеного права особи, а у разі такої неможливості - отримання нею відповідного відшкодування.

У рішенні від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Отже, завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом або захисту порушеного права в інший спосіб. Тобто вирішення справи в суді має на меті, зокрема, вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору у іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19).

Позивач ОСОБА_1 у цій справі обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді звернення до суду із позовом, зокрема, про визнаня дії відповідача, яка відмовила йому, як вкладнику, у видачі частини його вкладу у розмірі 100 000 гривень 00 копійок на першу вимогу незаконними.

Однак, обраний позивачем ОСОБА_1 вищевказаний спосіб захисту не є ефективним та в жодному разі не призведе до відновлення його порушеного права, як на цьому наполягає позивач, оскільки визнання дій відповідача незаконними, не зобов`язує останнього вчиняти будь-які дії на користь позивача, у даному випадку видати вклад.

Крім того, як вбачається з матеріалів цивільної справи позивач ОСОБА_1 з заявою або іншим документом, в якому просив керівника філіалу Смілянського відділення №3276 ДПАТ «Ощадбанк» Голуб Т.С. видати йому, як вкладнику, нову ощадну книжку по рахунку № НОМЕР_1 , а також докази перерахування ним, як вкладником на рахунок № НОМЕР_1 грошових коштів на суму 30 000 000 гривень 00 копійок, не звертався та йому такі його вимоги не були предметом розгляду та відмови відповідачем.

При цьому, позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з вимогами щодо зобов`язання керівника філіалу Смілянського відділення №3276 ДПАТ «Ощадбанк» Голуб Т.С. видати йому, як вкладнику, нову ощадну книжку по рахунку № НОМЕР_1 , та надати докази перерахування ним, як вкладником, на рахунок № НОМЕР_1 грошових коштів на суму 30 000 000 гривень 00 копійок, у позовній заяві не виклав обставин, якими він обґрунтовує такі вимоги та не навів жодних підстав для видачі нової ощадної книжки та надання йому доказів перерахунку вказаних коштів саме відповідачем.

Оскільки, як позовна заява ОСОБА_1 , так і додані до неї документи, не містять клопотання про витребування доказів, яке відповідає вимогам ст.84 ЦПК України, зобов`язання відповідача надати до суду докази перерахування ним, як вкладником, на рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти на суму 30 000 000 гривень 00 копійок, оцінена судом саме як вимога позивача, яка підлягаю вирішенню шляхом постановлення відповідного рішення за результатами справи по суті.

З врахуванням викладеного, позивачем ОСОБА_1 не доведено порушення або оспорювання його права відповідачем в частині вимог щодо зобов`язання відповідача видати йому, як вкладнику, нову ощадну книжку по рахунку № НОМЕР_1 та зобов`язання відповідача надати до суду докази перерахування ним, як вкладником, на рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти на суму 30 000 000 гривень 00 копійок.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №916/2040/20 зазначено, що відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Відповідно до ч.1-3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З врахування вищевикладеного, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позивач, на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору за подання даної позовної заяви, та враховуючи, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору слід віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.1, 2, 4, 5, 76, 81, 82, 89, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України,

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до керівника філіалу Смілянського відділення №3276 ДПАТ «Ощадбанк» Голуб Тетяни Сергіївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Відповідач - керівник філіалу Смілянського відділення №3276 ДПАТ «Ощадбанк» Голуб Тетяна Сергіївна, адреса: адреса: 20701, Черкаська область, м. Сміла, вул. В. Чорновола, буд.4.

Третя особа - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд.12-Г, код ЄДРПОУ 00032129.

Повний текст рішення складено 05 квітня 2022 року.

Головуючий Т.В. Ігнатенко