ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2022 року м.Дніпро Справа № 904/2026/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванов О.Г. (доповідач),

суддів: Дармін М.О., Березкіна О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2021 у справі №904/2026/21 (суддя Юзіков С.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги в сумі 7633,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо сплати за отримані ним житлово-комунальні послуги нежитлового приміщення будинку, розташованому за адресою: м. Кривий Ріг, пр-т Седнева, 19, за період з 01.02.2018 по 01.06.2020 на загальну суму 7633,65 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2021 у справі №904/2026/21 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011" до Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради про стягнення 7633,65 грн. заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач (ТОВ "УЮТ-2011") звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення по справі №904/2026/21 від 13.07.2021 про відмову у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011" до Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги та постановити нове рішення.

Апелянт зазначає, що відповідно до Цивільного кодексу України існує три форми власності - приватна, державна та комунальна. Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено термін "право комунальної власності" - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. Так, згідно безкоштовного витягу з реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців органом місцевого самоврядування у місті Кривий Ріг, є Департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради.

Посилаючись на ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції від 07.06.2018), позивач зазначає, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором; споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення договору, таким чином, сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги.

За доводами скаржника, нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Седнєва 19, перебуває на балансі Департаменту інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради, тому відповідальність за сплату житлово-комунальних послуг несе відповідач в рамках Закону України "Про житлово-комунальні послуги", "Про місцеве самоврядування в Україні", Цивільного кодексу України та Конституції України.

Апелянт зазначає, що органи місцевого самоврядування, від імені та в інтересах територіальних громад, відповідно до закону, здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об"єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, тощо. Отже, суб"єктами права комунальної власності є територіальні громади села, селища, міста, від імені та в інтересах яких діють сільські, селищні, міські ради. Таким чином, власником комунального майна є відповідна територіальна громада села, селища, міста в особі органу місцевого самоврядування, уповноваженого управляти цим майном. Відтак, Департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради, як орган місцевого самоврядування є власником комунального майна, а саме нежитлового приміщення за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Седнєва, 19, що підтверджується наданою Департаментом відповіддю.

Нормами статей 13,41 Конституції України, статей 11, 319 Цивільного кодексу України обов"язок власника (житлового або нежитлового приміщення) у багатоквартирному будинку щодо утримання належного йому майна виникає безпосередньо із актів цивільного законодавства.

Правовідносини у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюється спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.22004 №1875-IV, який діяв у період з 30.07.2004 по 01.05.2019 та Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VIII, що введений в дію з 01.05.2019.

Згідно Закону №1875-IV, зокрема частини другої 2 статті 23 власник має право доручати повністю або частково розпоряджатися та управляти належним йому майном відповідно до закону та договору балансоутримувачу або управителю. За змістом ст.24 цього Закону балансоутримувач має право (серед іншого): здійснювати функції утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна та управляти ним чи передавати за договором повністю або частково функції управління управителю та зобов"язаний (серед іншого) забезпечувати належну експлуатацію та утримання майна. Тому доводи відповідача про відсутність правових підстав для здійснення оплати за надані йому послуги з огляду на відсутність укладеного з позивачем договору спростовуються нормами статей 9 та 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Апелянт зауважує, що відповідачем також не було надано доказів у підтвердження передачі майна іншому балансоутримувачу, ні доказів у спростування факту надання послуг позивачем на заявлену до стягнення суму.

Звертає увагу, що згідно вимог процесуального законодавства доводи сторони повинні бути підтверджені певними засобами доказування та не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За доводами скаржника, на підтвердження надання послуг за період з лютого 2018 року по червень 2020 року з утримання будинку та прибудинкової території, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Седнєва 19, позивачем надані суду первинні документи, рахунки на оплату та акти здачі-прийняття робіт, враховуючи обов`язок відповідача щомісячної оплати послуг, строк оплати наданих позивачем послуг за період з лютого 2018 року по червень 2020 року настав, жодних доказів на підтвердження виконання грошових зобов`язань з оплати відповідач суду не надав, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за послуги є законними й обґрунтованими.

Апелянт посилається на те, що відповідно до інформації, яка зазначена у листі управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради від 13.04.2021 №7-05/16/999 частина нежитлового приміщення, а саме 92,3 м2 із загальної площі 191,3 м2 до 30.07.2018 перебувала в орендному користуванні ПАТ "Державний ощадний банк України", однак судом першої інстанції не було з`ясовано, що загальна площа 191,3 м2 складається з трьох окремих приміщень (92,3 м2 (оспорюваний об`єкт), 92,3 м2 (перебувало в орендному користуванні ПАТ "Державний ощадний банк України"), 6,7 м2, тобто у будинку наявні два об`єкти з однаковою площею, які знаходяться у різних під`їздах, між тим, відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) саме орендар приміщень повинен сплачувати за отриманні житлово-комунальні послуги.

Крім того, апелянт посилається на те, що у житловому будинку за адресою м. Кривий Ріг, пр-т Седнєва, 19, з 31.01.2020 створено ОСББ "Седнєва-19", однак відповідачем не надано жодних доказів розірвання договору, з огляду на це додаткова угода про розірвання договору та припинення надання послуг позивачем не була підписана між сторонами, в той час як виписка з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, та громадських формувань є виключно підтвердженням реєстрації юридичної особи, а не підставою припинення договірних відносин. Договірні відносини були остаточно припинені з 01.06.2021.

Посилаючись на п. 38 договору про надання послуг з управління будинком з додатками від 10.01.2019, апелянт зазначає, що якщо протягом строку дії цього договору співвласники або створене ними об`єднання співвласників багатоквартирного будинку приймають рішення про зміну форми управління будинком, цей договір залишається чинним протягом двох календарних місяців, що настають за місяцем, в якому було прийнято зазначене рішення; за попередньою інформацією власників житлового будинку №19 на пр. Седнєва в м. Кривому Розі нежитловим приміщенням, загальною площею 191,3 м2, для здійснення своєї господарської діяльності користувалися працівники позивача, однак вказане не підтверджено жодним доказом, окрім слів відповідача.

Апелянт вказує і на порушення господарським судом норм процесуального права, посилаючись на те, що відзив на позовну заяву подано відповідачем з пропуском строку для його подання, оскільки 16.03.2021 відповідачем була отримана ухвала про відкриття провадження, якою було надано відповідачу термін протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для направлення відзиву на позовну заяву, однак відзив був направлений на адресу позивача лише 06.04.2021, у зв`язку з чим відзив на позовну заяву не повинен був прийматися судом.

У відзиві на апеляційну скаргу Департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради (відповідач) вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Посилаючись на інформацію, яка зазначена в листі управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради №7-05/16/999 від 13.04.2021 (надана до матеріалів справи суду першої інстанції) частина нежитлового приміщення, а саме 92,3 м2 (оспорюваний об`єкт) із загальної площі 191,3 м2 за договором оренди від 09.10.2015 №28/51 до 30.07.2018 перебувала в орендному користуванні в ПАТ "Державний ощадний банк України", а нежитлове приміщення на першому поверсі площею 99,0 м2 перебувало в орендному користуванні КП "ЖЕО №20" за договором оренди №20/78 від 29.05.2009 терміном дії до 28.04.2012, дію договору оренди припинено 01.04.2011 за актом прийому передачі, щодо площі нежитлового приміщення у зазначеному житловому будинку, а саме 6,7 м2 у листі Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради окремо не зазначено, вказано, що орендувалося нежитлове приміщення площею 99,0 м2 орендарем - КП "ЖЕО №20".

За доводами відповідача, позивачем в судовому засіданні жодного разу не зазначалась інформація щодо площ нежитлових приміщень, розташованих у житловому будинку №19 на пр-ті Седнєва в м. Кривому Розі, тобто зазначене позивачем в суді не підтверджено, не надано ніяких доказів щодо цього твердження, а відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) саме орендар приміщень повинен сплачувати за отриманні житлово-комунальні послуги, у зв`язку з чим стягнення наявної заборгованості в період з 01.02.2018 по 01.06.2020 необхідно стягувати з орендаря нежитлового приміщення, відповідач, не повинен нести відповідальність за орендаря, який використовував на умовах орендного користування нежитлове приміщення у житловому будинку №19 на вул. Седнєва в м. Кривому Розі та примушений щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення за вищевказаною адресою.

Відповідач посилається і на те, що предметом договору про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд, укладеного з позивачем від 2013 року є передача замовником (Департаментом розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради) управителю (ТОВ "УЮТ-2011") функцій з управління та надання послуг утримання будинку, споруди або групи будинків і споруд та об`єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреб власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень, а не балансоутримувачів.

За доводами відповідача, він не користується нежитловим приміщенням за адресою: пр-т Седнєва, 19, у м. Кривому Розі, загальною площею 191,3 м2, не отримує житлово-комунальні послуги для власних потреб, тому не с споживачем, відповідач не отримував житлово-комунальні послуги, фактично ними не користувався.

Відповідач зазначає, що відповідно до договору про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд, укладеного у 2013 році між позивачем та відповідачем, управитель (ТОВ "УЮТ-2011") зобов`язаний укладати із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором, однак позивач жодного разу не ініціював укладання договору на послуги з утримання будинку та прибудинкової території по нежитловому приміщенню будинку 19 на пр-ті Седнєва, в м. Кривому Розі та не виставляв рахунки щодо оплати вказаних послуг, тобто з 2013 року по теперішній час позивач не визнав відповідача споживачем.

Відповідач посилається на те, що між ним та позивачем договір на споживання житлової послуги з утримання будинку та прибудинкової території відсутній, відповідач не є власником, не користується нежитловим приміщенням за адресою: проспект Седнєва,19, в м. Кривому Розі, загальною площею 191,3 м2, не отримує житлово-комунальні послуги для власних потреб, тому не є споживачем послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

Також, відповідач зазначає, що права та зобов`язання балансоутримувача визначено у статті 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (редакція не чинна на теперішній нас), де зазначено, що балансоутримувач зобов`язаний вести бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену законодавством, звітність відповідно до законодавства, однак ту, що балансоутримувач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги статтею 24 Закону "Про житлово-комунальні послуги" не встановлено.

Посилаючись на рішення Криворізької міської ради "Про обсяг і межі повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів" №381 від 31.03.2016, відповідач зазначає, що у нього відсутні повноваження щодо вирішення питань використання, в тому числі орендного, зазначеного нежитлового приміщення.

Щодо доводів скаржника про порушення відповідачем норм процесуального права стосовно подання відзиву на позовну заяву з пропуском строку, відповідач зазначає, що позовну заяву відповідач до теперішнього часу не отримав, відповідачем було подано до господарського суду клопотання, в якому зазначалося, що позовну заяву відповідачем не отримано, у зв`язку з чим надати відзив на позовну заяву у строк, який встановлений ухвалою суду (протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження) не передбачалося можливим. Враховуючи зазначене, відзив на позовну заяву було подано до 01.06.2021, тобто до закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, тому твердження позивача, що відповідачем порушено норми процесуального права є безпідставними.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2021 для розгляду справи №904/2026/21 визначена колегія суддів: Подобєд І.М. (головуючий, доповідач), Іванов О.Г., Дармін М.О.

Ухвалою суду від 13.09.2021 апеляційну скаргу залишено без руху, апелянту наданий строк на усунення недоліків скарги, зокрема сплати судового збору.

07.10.2021 до суду надійшла заява про усунення недоліків із доданими доказами щодо сплати судового збору.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2021 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Іванов О.Г., Дармін М.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2021 у справі №904/2026/21; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

02.12.2021 розпорядженням керівника апарату суду, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/2026/21 з огляду на відпустку судді члена колегії суддів Дарміна М.О.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2021, справу №904/2026/21 передано колегії суддів у складі: Подобєд І.М. (головуючий, доповідач), Іванов О.Г., Орєшкіна Е.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2021 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Іванов О.Г., Орєшкіна Е.О. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2021 у справі №904/2026/21 до свого провадження.

14.03.2022 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.3.50 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/2026/21 у зв"язку з припиненням повноважень судді Подобєда І.М. відповідно до ст.123 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2022, справу №904/2026/21 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Березкіна О.В. та ухвалою суду від 21.03.2022 справу прийнято до провадження вказаним складом суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлені такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

Між Управлінням благоустрою та житлової політики виконкому міськради (замовник) та ТОВ "УЮТ-2011" (управитель) укладено договір про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд у Інгулецькому районі (об`єкт №2) від 18.11.2013 (а.с.90-91, т.1), відповідно до п. 1 якого предметом договору є передача замовником управителю функції управління та надання послуг утримання будинку, споруди або групи будинків і споруд та об`єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях, для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреб власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень, у своєчасному отримані житлово-комунальних послуг відповідної якості, а замовник надає право управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов`язані з управлінням об`єктом, у разі, коли управитель отримав на такі витрати письмову згоду замовника.

Мета договору є управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд на території відповідного району створення мешканцями будинку належних умов проживання згідно з діючими стандартами, нормативами, нормами та правилами (п. 2 договору).

Відповідно до п. 2.1. договору замовник зобов`язаний, зокрема, передати протягом місяця після укладання цього договору об`єкт в управління та необхідну достовірну документацію в повному обсязі з оформленим актом прийняття-передачі об`єкта в управління з управління згідно з додатком; брати участь у розгляді питань між управителем та виробниками (виконавцями) житлово-комунальних послуг, власниками (співвласниками), орендарями, наймачами житлових і нежитлових приміщень об`єкта.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що управитель зобов`язаний, зокрема, здійснювати управління особисто, а також укладати договори з співвласниками на виконання окремих видів робіт; надавати замовнику повну та достовірну інформацію щодо управління об`єктом на умовах та у строки, визначені договором або законом; дотримуватися умов договорів з учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг.

Договір набуває чинності з моменту підписання та діє протягом 1 року. Функції з управління та надання послуг з утримання будинку, споруди або групи будинків і споруд та об`єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях розпочинають здійснювати з 01.02.2014. Даний договір може бути пролонгований за згодою сторін на той самий термін. Якщо одна із сторін має намір розірвати договір, вона повинна попередити про свій намір не менш як за місяць до його розірвання (п. 4.1 договору).

10.01.2019 ТОВ "УЮТ-2011" (управитель) з співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: м. Кривий Ріг, пр-т Седнєва, буд. 19 (співвласники) в особі Єланської І.А. уповноваженої зборами співвласниками багатоквартирного будинку, що діє на підставі протоколу загальних зборів, уклали договір про надання послуг з управління будинком, за п. 1 якого управитель зобов`язується надати співвласникам послуги з управління багатоквартирним будинком (послуги), що розташований за адресою пр-т Седнєва, буд. 19 (будинок), а співвласники зобов`язуються оплатити управителю зазначену послугу, згідно з вимогами законодавства України та умовами цього договору.

Кожен із співвласників зобов`язаний: оплачувати управителеві надані послуги в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором (підпункт 1 п. 5 договору).

Управитель має право вимагати від співвласників оплати наданої послуги в порядку, за ціною та в строки, встановлені цим договором (підпункт 1 п. 6 договору).

ТОВ "УЮТ-2011" направило до Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради претензію вих. №293 від 05.03.2020, в якій, в порядку досудового врегулювання спору, позивач вимагав сплатити 14787,21 грн. боргу за надання послуг утримання будинку у м. Кривому Розі по від. Седнєва, 19, у тому числі площею 92,3 м2.

Позивач, посилаючись на те, що у період з 01.02.2018 по 01.06.2020 за адресою пр. Седнєва, 19, у м. Кривому Розі надані послуги, на підтвердження чого позивачем надано до матеріалів справи копії вищенаведених договорів, актів виконаних робіт, відомостей ресурсів до актів виконаних робіт, довідок про вартість будівельних робіт та витрат, наряд-замовлень та наряд-завдань, актів на списання матеріальних цінностей, рахунків, рахунків-розшифровок, інформацій про витрати на утримання будинку, звітів щодо спожитих енергоносіїв та інші, зазначає, що відповідач не сплатив за надані позивачем послуги з утримання спірного нежитлового приміщення, у зв`язку з чим ТОВ "УЮТ-2011" звернулося з позовом до Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги в сумі 7633,65 грн.

За наслідками розгляду позовної заяви ТОВ "УЮТ-2011" Господарським судом Дніпропетровської області прийнято оскаржуване рішення.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд виходив з обставин того, що в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що відповідач є власником, співвласником, наймачем, орендарем, користувачем приміщення у житловому будинку на пр-ті Седєва 19 у м. Кривому Розі; не підтверджується позиція позивача, що відповідач є користувачем послуг позивача, оскільки з наданого до справи "Положення про департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради" вбачається, що відповідач не наділений Криворізькою міською радою такими повноваженнями; позивачем не надано доказів укладання з відповідачем договору на надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території щодо нежитлового приміщення будинку на пр-ті Седнева, 19 в м. Кривому Розі; до матеріалів справи не надано доказів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щодо якого виник спір про надання послуг позивачем.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач звернувся з позовом до неналежного відповідача, відповідно, позовні вимоги не підлягають задоволенню, у зв`язку з чим, господарський суд дійшов висновку, що суд не перевіряє докази позивача щодо обсягів наданих послуг та їх вартості.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 №1875-ІV, який діяв у період спірних правовідносин та втратив чинність 01.05.2019 та Законом України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІІ від 09.11.2017, який відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень введено в дію з 01.05.2019.

Відповідно до приписів статті 5 Цивільного Кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

За таких обставин та з огляду на те, що дія нормативно-правового акту поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, що є однією з гарантій правової стабільності, враховуючи, що період стягнення заборгованості (лютий 2018 року - червень 2020 року) мав місце як до, так і після набрання чинності Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від №2189-VІІІ від 09.11.2017, який відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень введено в дію з 1 травня 2019 року, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 №1875-ІV та Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІІ від 09.11.2017.

За змістом статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VІІІ від 09.11.2017 у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

- послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору;

- управитель багатоквартирного будинку (далі-управитель) - фізична особа-підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІІ від 09.11.2017 до повноважень Кабінету Міністрів України належить, зокрема, затвердження порядків формування тарифів на комунальні послуги, що встановлюються органами місцевого самоврядування.

До повноважень органів місцевого самоврядування належать, окрім іншого, встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону (пункт 2 частини третьої статті 4 Закону).

Частиною першою статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІІ від 09.11.2017 передбачено, що до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

- утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

- купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

- поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

- комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

За змістом частини першої статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІІ від 09.11.2017 учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є:

1) споживачі (індивідуальні та колективні);

2) управитель;

3) виконавці комунальних послуг.

За приписами частини першої статті 9 Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Частиною першою статті 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІІ від 09.11.2017 визначено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Згідно з частиною п`ятою статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІІ від 09.11.2017 відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

За змістом частини першої статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІІ від 09.11.2017 надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно.

Відповідно до частини другої статті 23 Закону №1875-IV власник має право доручати повністю або частково розпоряджатися та управляти належним йому майном відповідно до закону та договору балансоутримувачу або управителю.

Згідно зі статтею 24 цього Закону балансоутримувач має право (серед іншого): здійснювати функції утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна та управляти їм чи передавати за договором повністю або частково функції управління управителю; укладати договори на надання житлово-комунальних послуг; здійснювати господарську діяльність у порядку, визначеному законом.

Балансоутримувач зобов`язаний (серед іншого): утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); вести бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену законодавством, звітність відповідно до законодавства; забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником (частина шоста статті 19 Закону №1875-IV).

На підтвердження надання послуг за період з 01.02.2018 по 01.06.2020 з утримання спірного нежитлового приміщення за адресою: вул. Седнєва, 19 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області позивачем надані суду первинні документи.

За таких обставин, враховуючи обов`язок відповідача щомісячної оплати послуг, строк з оплати наданих позивачем послуг за період: лютий 2020 року - липень 2020 року в сумі 7633,65 грн. є таким, що настав.

Доказів на підтвердження виконання грошових зобов`язань з оплати відповідач суду не надав.

Між тим, господарський суд вищевикладеного не врахував, що призвело до прийняття помилкового рішення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача 7633,65 грн. заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.

Щодо доводів відповідача про відсутність підстав для стягнення заборгованості на підставі приписів Закону України "Про житлово-комунальні послуги" з огляду на відсутність між сторонами договору про надання житлово-комунальних послуг, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-ІV від 24.06.2004 відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-ІV від 24.06.2004 передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-ІV від 24.06.2004 виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством.

Законодавством передбачений двосторонній обов`язок щодо укладення договору про надання житлово-комунальних послуг та право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, що відповідає визначеному пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язку споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.

Відповідно до частини шостої статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-ІV від 24.06.2004 особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

З огляду на викладені норми права, надання житлово-комунальних послуг без договору не допускається.

Матеріалами цієї справи встановлено та не заперечується сторонами, що договір між сторонами у спірний період не укладався.

Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг при підтвердженні факту їх надання обставинами справи не звільняє відповідача від обов`язку оплати за фактично надані послуги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі №6-59цс13.

Таким чином, незважаючи на відсутність цивільно-правових угод між Товариством з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011" та Департаментом розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради, вони фактично є виконавцем та споживачем житлово-комунальних послуг.

Отже, навіть за відсутності договору, втім, з належним підтвердженням матеріалами справи факту надання житлово-комунальних послуг споживачу, останній не звільняється від обов`язку їх оплати.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі N 6-2951цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі N 751/3840/15-ц, постановах Касаційного господарського суду від 11.04.2018 у справі N 904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі N 904/7377/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.04.2020 по справі №910/7968/19.

Рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради №177 від 12.04.2017 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаються населенню м. Кривого Рогу Товариством з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011" та відповідно до додатку до нього встановлено тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаються населенню м. Кривого Рогу Товариством з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011".

На підтвердження надання послуг за період: лютий 2018 року - липень 2020 року з утримання спірного нежитлового приміщення за адресою: вул. Седнєва, 19 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області позивачем надані суду первинні документи.

Щодо висновків господарського суду про неналежність відповідача у цій справі та доводів відповідача про те, що Департамент не є власником, орендарем, користувачем нежитлового приміщення по пр. Седнєва, 19, слід зазначити наступне.

Відповідно до матеріалів справи, приміщення по пр. Седнєва, 19 у м. Кривий Ріг (площею 191,3 м2 ) знаходиться на балансовому обліку Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради, що підтверджується листом від 20.11.2020 №17/08/5200.

Згідно довідки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Відповідач є органом місцевого самоврядування у місті Кривий Ріг.

Відповідно до п.5 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.