Справа № 357/14937/21

2-а/357/3/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючий - суддя Бондаренко О.В., при секретарі - Вангородській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Корнелюка Владислава Сергійовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

08.12.2021 представник позивача, адвокат Капустін Віталій Володимирович, звернувся до суду з даним позовом, шляхом направлення засобами поштового зв`язку, який зареєстрований судом 13.12.2021, мотивуючи тим, що 28.11.2021 поліцейський роти з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції сержант поліції Корнелюк В.С., одночасно розглянувши матеріали двох справ про адміністративне правопорушення, керуючись ст. 33, ч. 2 ст. 36, ст. 284 КУпАП, виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП №461320, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 та ч. 6 ст. 121 КУпАП і застосував до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 28.11.2021 о 13 год. 46 хв. на 488 кілометрі автодороги М-07 Київ-Ковель-Ягодин він керував транспортним засобом DAFXF, реєстраційний номер НОМЕР_1, без ввімкненого ближнього світла фар або денних ходових вогнів поза населеним пунктом, а також з номерним знаком, що не відповідає вимогам стандартів, чим порушив п. 9.8 та п. 2.9.(в) ПДР України. Однак, він вважає постанову незаконною з наступних підстав. 25.11.2021 у Нідерландах ОСОБА_1 придбав транспортний засіб DAF XF 105.410, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , 2010 року випуску, 28.11.2021 він заїхав на митну територію України через пункт пропуску «Ягодин - Дорогуск», на якому посадовою особою відділу контролю за переміщенням товарів було оглянуто ввезений ним транспортний засіб, оформлено попередню декларацію для громадян, проставлено штамп «Під митним контролем» та встановлено дату завершення переміщення - 08.12.2021. Після цього ОСОБА_1 вирушив у напрямку митного поста «Сарни» для продовження митного оформлення автомобіля. Проте, вже о 13 год. 46 хв. 28.11.2021 його зупинив працівник поліції та виніс постанову серії ДП № 461320, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 та ч. 6 ст. 121 КУпАП і застосував до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. Враховуючи вимоги ст. 34 Закону України «Про дорожній рух», положення Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, лише після державної реєстрації транспортного засобу, на транспортні засоби видаються номерні знаки, що відповідають державному стандарту України. Таким чином, відповідальність за ч. 6 ст. 121 КУпАП наступає у тому випадку, якщо транспортний засіб не зареєстровано у встановленому порядку після спливу 10-тиденного строку після його придбання (одержання) або митного оформлення, та, як наслідок - не отримано номерного знаку, що відповідає державному стандарту України. За таких умов, оскільки митне оформлення транспортного засобу DAF XF 105.410 розпочалось 28.11.2021, в момент зупинки транспортного засобу він знаходився під митним контролем і ОСОБА_1 мав ще десять діб після закінчення митного оформлення для того, щоб зареєструвати цей транспортний засіб, тому притягувати його до відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП не було жодних підстав. Все це ОСОБА_1 пояснював поліцейському, показував оформлену на пункті пропуску попередню митну декларацію для громадян зі штампом «Під митним контролем» та вказану у ній дату завершення переміщення, але його аргументи було проігноровано. Також, оскаржувана постанова не містить мотивів відхилення доводів позивача, які він надавав працівнику поліції. Крім того, загальні вимоги та правила застосування номерних знаків транспортних засобів встановлено Національним стандартом України ДСТУ 4278:2019, але, оскаржувана постанова не містить вказівку на конкретну вимогу ДСТУ 4278:2019, якій не відповідав номерний знак вищевказаного транспортного засобу. Зі змісту оскаржуваної постанови незрозуміло, в чому саме полягає невідповідність номерного знаку на транспортному засобу DAF XF 105.410 державному стандарту України. Щодо вчинення адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП, то після в`їзду на митну територію України через пункт пропуску «Ягодин - Дорогуск», ОСОБА_1 продовжив рух у напрямку митного поста «Сарни» для подальшого митного оформлення автомобіля, при цьому, на виконання п. 9.8. ПДР України, він рухався із ввімкненими денними ходовими вогнями. Проте, працівник поліції притягнув його до відповідальності за рух без ввімкненого ближнього світла фар, хоч їх ввімкнення не є обов`язковим, за умов наявності денних ходових вогнів. Пунктом 9.8. ПДР України передбачено, що з 01 жовтня по 01 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами, повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар. Вважає, що поліцейський роти з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції сержант поліції Корнелюк В.С. не виконав вимоги Кодексу України про адміністративні правопорушення та виніс незаконну постанову. Тому, просив визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП 18 №461320 від 28.11.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 та ч. 6 ст. 121 КУпАП про адміністративне правопорушення та справу закрити, стягнути з Департаменту патрульної поліції судові витрати на користь позивача.

24.01.2022, після усунення позивачем недоліків позову, судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.

16.02.2022 представник відповідача Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, за довіреністю Гапонюк Ігор Миколайович, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позов ОСОБА_1 не підлягає до задоволення з огляду на наступне. 28.11.2021 поліцейським роти з обслуговування м. Ковель управління патрульної поліції у Волинській області ДПП Корнелюком Владиславом Сергійовичем при здійснені патрулювання на автодорозі М-07 Київ -Ковель Ягодин 488 км о 13 год. 23 хв. було виявлено факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме: водій транспортного засобу DAF XF н.з. НОМЕР_1 як було встановлено пізніше ОСОБА_1 , керував транспортним засобом без увімкненого ближнього світла фар або денних ходових вогнів поза населеним пунктом а також з номерним знаком, що не відповідає вимогам стандартів, чим порушив вимоги п.п.9.8 та 2.9 «в» ПДР України, що є порушенням ч.2 ст. 122 КУпАП та ч. 6 ст. 121 КУпАП. Встановивши особу порушника, було розпочато розгляд справи про адміністративне правопорушення, заслухано усні пояснення по факту вчиненого ним правопорушення, яка саме справа підлягає розгляду, та що він притягається до адміністративної відповідальності за порушення ч.2 ст. 122 КУпАП та ч. 6 ст. 121 КУпАП, було роз`яснено порушнику його права та обов`язки відповідно до ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Зазначає, що для провадження у справах про адміністративні правопорушення характерним є специфічний вид доказу - безпосередні спостереження осіб уповноважених на розгляд справ про адміністративне правопорушення. Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.Таким чином, всебічно, повно і об`єктивно дослідивши всі обставини вчинення адміністративного правопорушення, заслухавши та врахувавши усні пояснення правопорушника - поліцейським як уповноваженою особою органу Національної поліції було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення ДП18 №461320 від 28.11.2021 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі - 850 грн. на підставі санкції ч. 6 ст. 121 КУпАП. Згідно п. 9.8ПДРУкраїни з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.Таким чином, вказана норма містить загальне правило (необхідність за визначених обставин і у визначений період увімкнення денних ходових вогнів) та виключення з даного правила (за тих же обставин і в той же період увімкнення ближнього світла фар в разі відсутності в конструкції транспортного засобу денних ходових вогнів).Вказаний пункт ПДР України, за описаних в ньому умов та обставин, прирівнює ближнє світло фар до денних ходових вогнів. При цьому, відповідно до п. 1.10ПДРУкраїни денні ходові вогні - зовнішні світлові прилади білого кольору, передбачені конструкцією транспортного засобу, установлені спереду транспортного засобу і призначені для покращення видимості транспортного засобу під час його руху у світлий час доби.З наведеного слідує, що денні ходові вогні є зовнішніми світловими приладами, а не попереджувальними сигналами, і в разі порушення правил користування ними або приладами, які відповідно до закону їх замінюють, таке порушення буде порушенням правил користування освітлюваними приладами, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст.122 КУпАП. Тому, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача, адвокат Капустін Віталій Володимирович, 30.03.2022 подав до суду письмову заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутності та у відсутності позивача, позов підтримує в повному обсязі. Також, надав письмові пояснення, в яких зазначив, що поліцейський патрульної поліції Корнелюк В.С. розглядаючи одночасно дві справи про адміністративні правопорушення, які ніби вчинені ОСОБА_1 (за ч. 2 ст. 122 та ч. 6 ст. 121 КУпАП), об`єднав їх, вирішив застосувати ч. 2 ст. 36 КУпАП, та наклав на нього стягнення у вигляді штрафу в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення (ч. 6 ст. 121 КУпАП) у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Але, безпідставність та незаконність притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП, є очевидною, оскільки згідно ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» та Порядку державної реєстрації (перереєстрації) зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388, після придбання автомобіля 25.11.2021 року, позивач мав10 днів, щоб зареєструвати його та отримати номерні знаки, що відповідають державному стандарту України. Станом на момент притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, він навіть не встиг далеко від`їхати після перетину державного кордону України й дістатись до територіального сервісного центру, а його вже оштрафували.Тож, навіть не вдаючись до обговорення доведеності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, абсолютно очевидним є відсутність складу правопорушення за ч. 6 ст. 121 КУпАП, у відповідності до санкції якої оскаржуваною постановою накладено стягнення. При цьому, незважаючи на те, що ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності у відповідності до санкції ч. 6 ст. 121 КУпАП, відповідач у своєму відзиві, всупереч вимог ч. 2 ст. 77 КАС, не надає жодних доказів правомірності свого рішення та зосереджується лише на керуванні ОСОБА_1 транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом (ч. 2 ст. 122 КУпАП), що передбачає відповідальність у вигляді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Позовні вимоги ОСОБА_1 викладені у відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, й він просить суд визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення. Позовні вимоги сформульовані саме таким чином, оскільки постанова про адміністративне правопорушення не може бути наполовину законною, чи частково незаконною. При цьому, слід зауважити, що, згідно п. 4 ч. 3 ст. 286 КАС України, суд має право змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Даною нормою передбачена можливість саме змінити захід стягнення, а не зменшити захід одного й того ж виду. Змінити захід стягнення можливо лише у випадку, коли санкцією правової норми передбачено альтернативні заходи стягнення, як, наприклад, у ст. 122-4 КУпАП передбачено або штраф, або позбавлення права керування, або адміністративний арешт. Отже, з огляду на те, що ч. 2 ст. 122 КУпАП так і ч. 6 ст. 121 КУпАП передбачають один і той самий захід стягнення - штраф, який відрізняється лише розміром: 30 або 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, відповідно, суд позбавлений можливості змінити захід стягнення (штраф) на інший. На підставі викладеного, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 268 КАС України, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, оскільки неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що 28.11.2021 поліцейським роти з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Корнелюком Владиславом Сергійовичем відносно ОСОБА_1 , керуючись ст. 33, ч. 2 ст. 36, ст. 284 КУпАП, було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП №461320 у справі про адміністративне правопорушення (а.с. 9), з якої вбачається, що 28.11.2021 о 13 год. 23 хв. на 488 кілометрі автодороги М-07 Київ-Ковель-Ягодин ОСОБА_1 керував транспортним засобом DAFXF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , без ввімкненого ближнього світла фар або денних ходових вогнів поза населеним пунктом, а також з номерним знаком, що не відповідає вимогам стандартів, чим порушив п. 9.8 та п. 2.9.(в) ПДР України та скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 та ч. 6 ст. 121 КУпАП. Вказаною постановою до позивача за вищевказані правопорушення, відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26 травня 2015 року наданого за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Основного Закону України).

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 6 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Згідно п. 4 розділу І наведеної Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. 2 ст. 122 та ч. 6 ст. 121 КУпАП.

Розділом ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженої Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року регламентовано процедуру розгляду поліцією справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Пунктом 2 розділу ІІІ наведеної Інструкції передбачено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 2 ст. 122 та ч. 6 ст. 121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Так, п.5 Розділу ІІІ Інструкції визначено, що поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Також, п.9 Розділу ІІІ Інструкції передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складання протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (п.10 Розділу ІІІ Інструкції). Аналогічні положення закріплені в ст. 252 КУпАП.

Таким чином, поліцейський, як особа уповноважена на розгляд справи, під час розгляду такої справи, має дотримуватися вищенаведених приписів законодавства, в протилежному випадку вчинені дії є неправомірними, та як наслідок тягнуть незаконність прийнятих рішень і їх скасування.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Згідно зі ст. 31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП 18 №461320 (а.с. 9), ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 122 та ч. 6 ст. 121 КУпАП України, порушення п. 9.8 та п. 2.9.(в) ПДР, а саме він керував транспортним засобом DAFXF, реєстраційний номер НОМЕР_1 без ввімкненого ближнього світла фар або денних ходових вогнів поза населеним пунктом, а також з номерним знаком, що не відповідає вимогам стандартів.

Для встановлення складу та події адміністративного правопорушення у справі що розглядається, слід встановити, що ОСОБА_1 28.11.2021 року о 13 год. 23 хв. на 488 кілометрі автодороги М-07 Київ-Ковель-Ягодин, керуючи транспортним засобом транспортним засобом DAFXF, реєстраційний номер НОМЕР_1, поза населеним пунктом, здійснював рух без увімкненого ближнього світла фар, денних ходових вогнів, а також з номерним знаком, що не відповідає вимогам стандартів.

Згідно з п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до п.1.1 Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.3 (а) ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.

Позивач, заперечуючи вчинене правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, зазначив, що не порушував ПДР, а відповідно до п. 9.8. ПДР України, він рухався із ввімкненими денними ходовими вогнями, однак, працівник поліції притягнув його до відповідальності за рух без ввімкненого ближнього світла фар, хоча їх ввімкнення не є обов`язковим, за умов наявності денних ходових вогнів.

Ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення, правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів.

Отже, диспозиція даної статті не містить такого формулювання як керування транспортним засобом поза населеним пунктом без увімкнення ближнього світла фар, однак, у постанові зроблено посилання на п.9.8 Правил дорожнього руху України.

Так, п. 9.8 ПДР України передбачено, що під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене: а) у колоні; б) на маршрутних транспортних засобах, що рухаються по смузі, позначеній дорожнім знаком 5.8, назустріч загальному потоку транспортних засобів; в) на автобусах (мікроавтобусах), що здійснюють перевезення організованих груп дітей; г) на великовагових, великогабаритних транспортних засобах, сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів; ґ) на транспортному засобі, що буксирує; д) у тунелях. З 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

Враховуючи, що позивач керував автомобілем 28.11.2021, рухаючись за межами населеного пункту, він мав включити денні ходові вогні, або ж ближнє світло фар.

Так, на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушень, зазначених в постанові ДП №461320 від 28.11.2021, представником відповідача надано суду диск з записом з місця події, який додано до постанови в якості доказу, з якого вбачається, що відеозапис розпочинається з моменту фіксації працівниками поліції правопорушення, а саме коли транспортний засіб DAFXF, реєстраційний номер НОМЕР_1 на автодорозі М-07 Київ-Ковель-Ягодин, рухався поза населеним пунктом без увімкненого ближнього світла фар та без включених денних ходових вогнів. Отже, вказаний відеозапис містить фіксацію обставин правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові.

Разом з тим, відповідальність за дане правопорушення передбачена іншою статтею КУпАП, а не ч. 2 ст. 122 КУпАП, якою встановлено відповідальність за порушення користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

Пункт 9.8 ПДР України знаходиться у Розділі 9. Попереджувальні сигнали.

Стаття 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, а не передбачає відповідальності за керування транспортним засобом без користування денними ходовими вогнями або режимом ближнього світла фар.

Водночас, стаття 125 КУпАП встановлює, що інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, тягнуть за собою попередження.

За таких обставин, враховуючи вказані законодавчі положення, суд приходить до висновку, що за порушення пункту 9.8 Правил дорожнього руху (не ввімкнення за межами населеного пункту в період часу з 01 жовтня до 01 травня денних ходових вогнів чи ближнього світла фар) настає відповідальність передбачена ст. 125 КУпАП, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а отже, відповідачем невірно кваліфіковано дії позивача та помилково притягнуто його до відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а не за ст. 125 КУпАП.

Щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного порушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП слід зазначити наступне.

Позивач, заперечуючи вчинення даного правопорушення, зазначає, що 25.11.2021 у Нідерландах він придбав транспортний засіб DAF XF 105.410, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , 2010 року випуску, 28.11.2021 він заїхав на митну територію України через пункт пропуску «Ягодин - Дорогуск», на якому посадовою особою відділу контролю за переміщенням товарів було оглянуто транспортний засіб, оформлено попередню декларацію для громадян, проставлено штамп «Під митним контролем» та встановлено дату завершення переміщення - 08.12.2021.Отже, митне оформлення транспортного засобу DAF XF 105.410 розпочалось 28.11.2021, в момент зупинки транспортного засобу, він знаходився під митним контролем і мав ще десять діб після закінчення митного оформлення для того, щоб зареєструвати цей транспортний засіб, тому, притягувати його до відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП не було жодних підстав.

Відповідно до п. 2.9.(в) ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Так, згідно ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Разом з тим, у відповідності до ч. 11, 12 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які відповідають встановленим вимогам. Закупівля за державні кошти бланків реєстраційних документів та номерних знаків для транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог законодавства тими органами, на які покладений обов`язок щодо їх реєстрації.

Згідно з ч. 13 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» єдині зразки державних номерних знаків та вимоги до них, у тому числі тих, що виготовляються за індивідуальним замовленням, встановлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків регулюється Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388 (далі - Порядок № 1388).

Згідно із п. 7 Порядку № 1388, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають вимогам, установленим МВС, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є, зокрема, оформлена в установленому порядкумитна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Відповідно до положень п. 16 Порядку № 1388, на зареєстровані в уповноважених органах МВС транспортні засоби видаються свідоцтва про реєстрацію, а також номерні знаки, що відповідають державному стандарту України: два номерні знаки - на автотранспорт, один - на мототранспорт, мопед, причіп та напівпричіп.

Отже, лише після державної реєстрації транспортного засобу, на транспортні засоби видаються номерні знаки, що відповідають державному стандарту України.

Так, з матеріалів справи (а.с. 11, 12) вбачається, що транспортний засіб DAF XF 105.410 реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2010 року випуску року під керуванням ОСОБА_1 заїхав на митну територію України через пункт пропуску «Ягодин - Дорогуск», на якому посадовою особою відділу контролю за переміщенням товарів було оглянуто транспортний засіб та оформлено попередню декларацію для громадян, на якому проставлено штамп «Під митним контролем» та встановлено дату завершення переміщення - 08.12.2021.

Тому, оскільки митне оформлення транспортного засобу DAF XF 105.410 розпочалось 28.11.2021, то в момент зупинки транспортного засобу, він знаходився під митним контролем та ОСОБА_1 мав ще десять діб (до 08.12.2021) після закінчення митного оформлення для того, щоб зареєструвати транспортний засіб та отримати номерні знаки, що відповідають державному стандарту України, тому притягувати його до відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП не було жодних підстав.

Відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Як вбачається з положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.

У разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені ст. 251 КУпАП), які відповідно до ст. 252 КУпАП повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів надалі виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові, - постанова ВС від 15.11.2018, №524/5536/17.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах ВС від 13.03.2020 справа №234/6323/17, від 31.10.2019 справа №398/3566/16-а, від 30.05.2018 справа №337/3389/16-а.

З оспорюваної постанови вбачається, що інспектор поліції, притягнувши ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, не відібрав пояснення у особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не встановлював свідків правопорушення і не відібрав у них показів, у підтвердження вчинення позивачем вказаного правопорушення, не зазначив про обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, враховуючи, що позивач заперечував встановлене інспектором правопорушення, оскільки пояснював, що не порушував ПДР України, адже в момент зупинки транспортного засобу, він знаходився під митним контролем і мав ще десять діб до 08.12.2021, після закінчення митного оформлення, для того, щоб зареєструвати транспортний засіб та отримати номерні знаки, що відповідають державному стандарту України.

Вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України). Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.

Відсутність в матеріалах справи доказу, який би підтвердив факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови (постанова Верховного Суду України від 23.10.2019 у справі №357/10134/17).

Також, факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами (постанова ВС від 15.03.2019 №686/11314/17).

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова ВС від 27.06.2019 у справі №560/751/17).

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 14.05.2020, №240/12/17).

Таким чином, враховуючи, що відповідачами не спростовано обставини, на які посилається позивач, суд дійшов висновку, що такими діями відповідачем порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, що відповідає висновку колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 524/9827/16-а від 18.02.2020.

Крім того, відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету ОСОБА_4 Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами: 1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину; 2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані; 3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї; 4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію; 5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята без всебічного, повного і об`єктивного дослідження усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому суд, відповідно до п. 3 ст. 293 КУпАП, ст. 286 КАС, скасовує вказану постанову і закриває провадження у справі.

Також, позивач просив втягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати, а саме: сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 908 грн., що підтверджується квитанцією №82742 від 08.12.2021 (а.с.7).

Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 543/775/17).

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 454,00 грн., а щодо решти витрат позивач має право звернутися до суду з клопотанням про повернення судового збору внесеного в більшому розмірі ніж встановлено законом згідно положень ст. 7 Закону України «Про судовий збір» (сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом).

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 139, 205, 241, 242, 244, 246, 255, 268-272, 286, 297 КАС України, ст. 7, 33, ч. 6 ст. 121, ч.2 ст.122, 245, 251, 252, 256, 258, 268, 276, 280, 283, 288, 289, 293 КУпАП, суд -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 )до поліцейського роти з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Корнелюка Владислава Сергійовича (вул. Залізнична, 15, м. Луцьк, 43000), Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048),про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП №461320 від 28.11.2021, якою ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн. за вчинення правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122 та ч. 6 ст. 121 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454,00 грн..

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 30.03.2022.

СуддяО. В. Бондаренко