П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/6214/21Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Турецької І. О.,

суддів Стас Л. В., Шевчук О. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (далі Постанова №704) та пункту 1 Приміток Додатку 1 та Приміток Додатку 14 до Постанови № 704 при обчисленні в період з 29.01.2020 по 06.11.2020 включно розмірів його посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме невизначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з Додатками 1,14 вказаної Постанови;

зобов`язати провести перерахунок грошового забезпечення та доплатити за період з 29.01.2020 по 06.11.2020 включно належні, з урахуванням проведених раніше виплат, суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 4 880 грн на місяць та окладу за військовим званням 1 510 грн на місяць, визначених з урахуванням пункту 1 Приміток Додатку 1 та Приміток Додатку 14 до Постанови №704, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме, встановленого Законом України від 14.11.2019 №294-1Х «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, на відповідні тарифні коефіцієнти;

за період з 29.01.2020 по 06.11.2020 включно належні, з урахуванням проведених раніше виплат, суми грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу в період з 29.01.2020 по 06.11.2020 - 4 880 грн на місяць та розміру окладу за військовим званням з 29.01.2020 по 06.11.2020 1 510 грн на місяць, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме, встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-1Х «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, на відповідні тарифні коефіцієнти;

належну, з урахуванням раніше виплат, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки у зв`язку зі звільненням з військової служби, нараховану із грошового забезпечення, обчисленого із розміру посадового окладу 4 880 грн та розміру окладу за військове звання 1510 грн, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме, встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-1Х «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, на відповідні тарифні коефіцієнти;

належну з урахуванням проведених раніше виплат одноразову грошову допомогу, передбачену частиною 2 статті 15 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі Закон № 2011-ХІІ) у зв`язку зі звільненням з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на день його звільнення, обчислених із розмірів посадового окладу 4880 грн на місяць, та розміру окладу за військове звання 1510 грн на місяць, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-1Х «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.

В обґрунтування викладених вимог позивач наголошує, що з 01.03.2018 командування ВЧ НОМЕР_1 при визначенні розмірів його посадового окладу та окладу за військовим званням вибірково керувалося приписами пункту 1 Приміток Додатку №1 та Приміток Додатку №14 до Постанови №704, тобто тільки в частині округлення розмірів обчислених окладів.

Проте, як стверджує позивач, після набрання законної сили постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020у справі №826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі Постанова №103), необхідно керуватися положеннями попередньої редакції пункту 4 Постанови №704, відповідно до якого розміри окладів за військовим званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт.

ОСОБА_1 указує, що з урахуванням статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01.01.2020 для працездатних осіб складав 2 102 грн.

За його поясненнями, його посадовий оклад за період з 29.01.202 по 06.11.2020 за 17 тарифним розрядом має бути визначеним шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2 102 грн на тарифний коефіцієнт 2.32, що складає 4 876,64, з урахуванням закруглення - 4 880 грн, а не 4 090 грн, як виплачував відповідач.

Зазначаючи про те, що оклад за військовим званням в розмірі 1270 грн, не відповідає приписам Постанови №704, ОСОБА_1 указує, що з 01.01.2020 по 06.11.2020 він повинен складати 1510 грн. В обґрунтування позивач зазначає, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2 102 грн множиться на тарифний коефіцієнт 0,72 та виходить сума 1513,44 грн, з урахуванням закруглення 1 510 грн.

За таких обставин, позивач наполягає, що матеріальна допомога для вирішення соціально побутових питань та грошова допомога на оздоровлення мають бути обчислені із розміру грошового забезпечення, яке обраховане виходячи із розмірів посадового окладу 4 880 грн та розміру окладу за військовим званням 1 510 грн.

Аналогічно, на думку позивача повинна бути розрахована і грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки, належної при звільненні.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року, ухваленого за результатом розгляду справи у спрощеному позовному провадженні, без виклику сторін (у письмовому провадженні) у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи в позові, суд дійшов висновку, що є безпідставними посилання позивача на те, що відповідно до пункту 4 Постанови №704, в первинній редакції, єдиною розрахунковою величиною для визначення розміру окладу за посадою та військовим званням повинен бути саме прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня календарного року, оскільки норма права не може застосовуватись вибірково лише в певній частині, а повинна тлумачитись в цілому у сукупному взаємозв`язку.

На думку суду першої інстанції, з урахуванням положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року № 294-IX (далі - Закон №294-IX), розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня відповідного року є меншим, ніж 50% розміру мінімальної заробітної плати, а тому не може бути застосований як розрахункова величина для обрахунку посадових окладів та окладу за військовими (спеціальними) званнями за пунктом 4 Постанови №704 в первинній редакції.

При цьому, як заявив суд, він враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.09.2021 у справі № 480/5496/20.

Так, у цій постанові Верховний Суд наголосив на тому, що при застосування положень пункту 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 1 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

До того ж, суд першої інстанції відзначив, що у зв`язку з набранням чинності пункту 6 Постанови №103, Примітки про які зазначає позивач, не приведено у відповідність з нормою пункту 4 Постанови № 704.

Водночас, неприведення Кабінетом Міністрів України Приміток до Додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704 у відповідність до змін, що були внесені в пункт 4 цієї ж Постанови не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

По-перше, скаржник наголошує, що предметом позову є перерахунок посадового окладу та окладу за військовим званням, у зв`язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2020, вимоги перерахунку наведених складових, виходячи із 50% розміру мінімальної заробітної плати, він не заявляє.

Пояснюючи дані обставини, скаржник указує, що ВЧ НОМЕР_1 , нараховуючи йому грошове забезпечення з 29.01.2020 керується пунктом 4 Постанови №704 в редакції, яка не діє, а саме визначає розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з Додатками 1,12,13 і 14.

Проте, відповідно до діючий редакції даної норми розмір посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням повинен встановлюватися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з Додатками 1,12,13 і 14.

За таких умов, скаржник наголошує, для встановлення розміру його посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням повинен застосовуватися прожитковий мінімум, встановлений статтею 7 Закону №294-IX, станом на 01.01.2020 в розмірі 2 102 грн, а не 1 762 грн, що було встановлено на 01.01.2018.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, справа розглянута в порядку письмового провадження, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 проходив службу у ВЧ НОМЕР_1 на посаді інженера автомобільної служби технічної частини.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 06.11.2020 №240 позивача звільнено з військової служби, виключено зі списків особового складу частини з 06.11.2020 та виплачено належні йому на час звільнення одноразові додаткові виплати.

Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 01.01.2019 по 06.11.2020 був визначений посадовий оклад із застосуванням 17 тарифного розряду, із застосуванням тарифного коефіцієнту 2,32 та з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01.01.2018. Розмір посадового окладу ОСОБА_1 складав 4 090 грн.

Для визначення розміру окладу за військовим званням «капітан» використовувався коефіцієнт 0,72 та розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01.01.2018 і він складав 1 270 грн.

Наведені складові ВЧ НОМЕР_1 визначалися на підставі Постанови №704 в редакції, яка діяла з 24.02.2018 по 29.01.2020, тобто до набрання законної сили судового рішення у справі №826/6453/18, яким визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103. Скасування пункту 6 Постанови№103, відновило попередню редакцію пункту Постанови №704, відповідно до якого розміри окладів за військовим званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляції, з огляду на таке.

Ключове питання, яке належить вирішити в даній справі, це відповідність дій ВЧ НОМЕР_1 приписам пункту 4 Постанови №704 щодо обчислення та виплати позивачу в період з 29.01.2020 по 06.11.2020 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018.

Вирішуючи наведене питання, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 9 Закону 2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Постановою №704, яка набрала чинності 01.03.2018, збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

За первинною редакцією пункту 4 Постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.

Згідно з Приміткою 1 Додатку 1 до Постанова №704 посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Відповідно до Примітки до Додатку 14 також передбачено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

Пунктом 6 Постанови № 103, внесено зміни, зокрема, до Постанови №704 .

Так, були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції, а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13 і 14».

При цьому, суд зазначає, що зміни до Додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, тобто відновлено його попередню редакцію.

Аналіз наведених обставин свідчить про недопустимість застосування з 29.01.2020 змін до пункту 4 Постанови №704, що внесені пунктом 6 Постанови №103.

Таким чином, з 29.01.2020 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення військовослужбовця, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704, у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ.

Розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, являється розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.12.2020 у справі №240/4946/18 викладений висновок щодо застосування норм права, а саме зазначено, що за змістом пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови №704, у попередній редакції, відсутні, на думку суду апеляційної інстанції, підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати.

Відповідач не заперечує, що встановлюючи розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, він керується правової нормою, яка є нечинною.

Колегія суддів підтримує позицію ОСОБА_1 , що такі дії є протиправними та суперечать статті 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До того ж, є правильними доводи позивача, що ВЧ НОМЕР_1 , нараховуючи йому грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 06.11.2020 та додаткові виплати повинна була використовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2020 в розмірі 2 102 грн (стаття 7 Закону Закон №294-IX). Порівняння розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 свідчить про те, що він є меншим ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2020.

Наведені обставини надають підстави для висновку про обов`язок ВЧ НОМЕР_1 перерахувати грошове забезпечення ОСОБА_1 та додаткові виплати за період з 29.01.2020 по 06.11.2020 в сторону збільшення шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт.

У прохальній частині позову, позивач просить нарахувати та виплатити йому відповідний розмір посадового окладу та окладу за військовим званням.

Колегія суддів не вбачає підстав для втручання в дискреційні повноваження ВЧ НОМЕР_1 щодо визначення конкретних сум, які належить нарахувати та виплатити позивачеві.

На думку суду апеляційної інстанції, належним способом захисту є накласти на відповідача обов`язок провести розрахунок та виплату належних позивачеві коштів, на підставі пункту 4 Постанови №704, шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт.

Перевіряючи доводи скаржника, що суд першої інстанції не врахував обставини справи і це стало підставою для неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Суд першої інстанції, розглядаючи даний спір належним чином не з`ясував, що є предметом спору в даній справі.

В рішенні суду першої інстанції не відображено відповідь на аргумент позивача, що суб`єкту владних повноважень не може використовувати у своїй діяльності норму права, що є нечинною, не надана правова оцінка доводам, останнього, чому до спірних правовідносин не може бути застосований прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2020..

Суд першої інстанції, застосовуючи до спірних правовідносин практику Верховного Суду, побудував своє рішення на тому, що мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням не застосовується. При цьому, суд не звернув уваги на зміст позову ОСОБА_1 , де позивач наголошував, що вимогу про перерахунок його грошового забезпечення, виходячи із 50% мінімальної заробітної плати він не заявляє. Тобто, суд розглядав позовні вимоги, що не були предметом позову.

Відповідно до пункту 3 частини1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За результатами апеляційного перегляду розподіл судових витрат не проводиться.

Стаття 263 КАС відносить дану справу до категорії справ незначної складності, які розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас, пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ст. 263 КАС України, розглядаються, зокрема, справи щодо перерахунку пенсійних виплат.

Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції розглянута апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції, ухваленого за особливостями, передбаченими статті 263 КАС України, відсутні підстави для його оскарження, крім випадків, викладених вище.

Керуючись статтями 308, 311, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року скасувати.

Ухвалити у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 та пункту 1 Приміток Додатку 1 та Приміток Додатку 14 при обчисленні ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 06.11.2020 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з Додатками 1,14 вказаної Постанови.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 в розмірі 2 102 грн за період з 29.01.2020 по 06.11.2020, з урахуванням проведених раніше виплат:

посадового окладу та окладу за військовим званням;

грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу за період з 29.01.2020 по 06.11.2020;

грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки у зв`язку зі звільненням з військової служби;

одноразової грошової допомоги, що передбачена частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку зі звільненням з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на день звільнення, обчислених із розмірів посадового окладу та розміру окладу за військове звання.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя Л. В. Стас

суддя О. А. Шевчук

Повне судове рішення складено 30.03.2022.