Єдиний державний реєстр судових рішень
ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/821/149/22 Справа № 711/2189/21 Категорія: .2 ст. 286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2022 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
Головуючого ОСОБА_2
Суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
потерпілої ОСОБА_9
обвинуваченого ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 13 грудня 2021 року стосовно
ОСОБА_10
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Боровиця, Чигиринського району Черкаської області, громадянина України, непрацюючого, маючого середню освіту, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та депутатом не являється, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 03 (три) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 03 (три) роки.
Початок строку відбування покарання рахується з часу фактично затримання після вступу вироку в законну силу.
Цивільний позов заявлений ОСОБА_9 про стягнення з ОСОБА_10 матеріальної та моральної шкоди задоволений.
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_9 завдану матеріальну шкоду в сумі 24590,10 грн.
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_9 120000 грн. моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 8825,80 грн.
Запобіжний захід закінчився та судом не обирався.
Скасований арешт на автомобіль «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_1 , накладений ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.03.2021 року.
Вирішена доля речових доказів відповідно до вимог ст.100 КПК України.
встановила:
Вироком районного суду ОСОБА_10 визнано винуватим та засуджено за те, що 23 лютого 2021 року близько 06 години 50 хвилин, водій автомобіля «Renault Kangoo», реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_10 , рухаючись проїзною частиною вулиці Благовісна в місті Черкаси зі сторони вулиці Кобзарська в напрямку до вулиці Чехова, поблизу будинку №523, проявив неуважність та порушив вимоги: п.2.3.б) Правил дорожнього руху, відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п.2.9 а) Правил дорожнього руху, відповідно до якого Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин; п.12.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і етап транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; п.12.4 Правил дорожнього руху, відповідно до якого у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Так, ОСОБА_10 , порушуючи вказані пункти правил безпеки дорожнього руху, керуючи автомобілем «Renault Kangoo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, а саме: обравши небезпечну швидкість руху - 60 км/год, що перевищує швидкість дозволену для руху транспортних засобів в населених пунктах, не врахував стан дорожнього покриття ділянки проїзної частини вулиці Благовісна в місті Черкаси навпроти будинку № 523, покриття якого було вологим, не впорався з керуванням та допустив виїзд на узбіччя, яке прилягає безпосередньо до зовнішнього правого краю проїзної частини вулиці Благовісна, де скоїв наїзд на перешкоду для руху у вигляді дерева.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Renault Kangoo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала сполучену травму голови, тіла та кінцівок, в результаті якої померла.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Кепаиїї Кап§оо», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_11 , отримала сполучену травму голови, тіла та кінцівок, в результаті якої померла.
Вказаними діями обвинувачений ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.2 ст.286 ККУкраїни - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілому.
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, захисник ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 в апеляційній скарзі з доповненням до неї просить його змінити в частині призначення покарання. Обвинуваченого ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначити йому покарання не пов`язаного з позбавленням волі, з покладенням на нього відповідних обов`язків на підставі ст..76 КК України. Скасувати цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 в повному обсязі.
В апеляційній скарзі зазначено, що ОСОБА_10 не визнає факт вчинення ним ДТП в стані алкогольного сп`яніння.
Крім того, захисник вважає, що лікарем закладу охорони здоров`я допущені порушення під час проведення освідування ОСОБА_10 на стан алкогольного сп`яніння є істотними, і тому дані висновки, акти як докази є недопустимими, тому обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні вищевказаного злочину в частині що стосується скоєння ДТП в стані алкогольного сп`яніння не може ґрунтуватися на такому доказі.
Судом не прийнято до уваги щире каяття обвинуваченого ОСОБА_10 , часткове, а не повне, як зазначено у вироці суду визнання своєї вини, часткове відшкодування завданих збитків (моральної шкоди), дані обставини у відповідності до ст. 66 КК України є пом`якшуючими покарання. Потерпіла сторона в судового розгляду справи не наполягала на позбавленні волі обвинуваченого.
Із змісту доповнення до апеляційної скарги вбачається, що обвинувачений ОСОБА_13 виявив бажання щоб його зарахували до лав Збройних Сил України для несення військової служби в умовах воєнного стану. Крім того обвинувачений має біля семи будівельних спеціальностей та може надавати послуги по відновленню зруйнованих під час військових дій будинків, пам`ятників архітектури та інших споруд, а тому захисник просить призначити ОСОБА_13 покарання не пов`язане з позбавленням волі.
Заслухавши доповідь головуючого-судді, думку прокурора, яка заперечила проти апеляційної скарги з доповненням, доводи обвинуваченого та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу з доповненням та просили її задовольнити, а вирок районного суду змінити, призначивши Дубині покарання не пов`язане з позбавленням волі, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Ці вимоги закону судом першої інстанції дотримані не в повному обсязі.
Дії Дубини судом кваліфіковані вірно за ч. 2 ст. 286 КК України порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілому.
Враховуючи ту обставину, що в апеляційній скарзі захисника з доповненням, висновок про доведеність винуватості та кваліфікацію його дій не оспорюється, Дубина винуватість визнав в повному обсязі та повністю підтвердив фактичні обставини кримінального правопорушення, висновок суду відповідає фактичним обставинам справи, тому в даному випадку колегія суддів вважає недоцільним проводити детальний їх аналіз і відповідно до ст. 404 КПК України перевіряє вирок суду лише в межах апеляційної скарги.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та кваліфікацію його дій, перевіркою матеріалів справи не виявлено.
Доводи в апеляційній скарзі захисника про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і його особі внаслідок суворості, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Крім то того, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про відсутність належних та допустимих доказів перебування ОСОБА_13 під час скоєння ним кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.
Провівши часткове дослідження доказів за клопотання захисника ОСОБА_7 вчастині дослідження медичних документів щодо стану алкогольного сп`яніння обвинуваченого ОСОБА_10 у колегії суддів немає сумнівів про перебування Дубини під час скоєння ДТП в стані алкогольного сп`яніння.
Вказана обставина підтверджується дослідженими в суді першої та апеляційної інстанції наступними доказами:
- даними висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 131 від 23.02.2021 року, у ОСОБА_10 , встановлений діагноз: алкогольне сп`яніння (а.к.п. 117);
- даними акту хіміко-токсикологічних досліджень від 23.02.2021 року № 184, відповідно до якого, в результаті дослідження сечі ОСОБА_10 виявлено етиловий спирт в концентрації 1,87 проміле. (а.к.п.118);
- даними акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 131 від 23.02.2021 року при використанні технічного засобу для визначення наявності або вимірювання етилового спирту у видихуваному повітрі Алконт 01сУ-U у ОСОБА_10 результат склав 0,6 проміле. Діагноз: алкогольне сп`яніння (а.к.п. 119).
Як встановлено матеріалами кримінального провадження 23.02.2021 року ОСОБА_10 , керуючи транспортним засобом скоїв дорожньо-транспортну пригоду. Після доставлення ОСОБА_10 до відділення швидкої медичної допомоги, його огляду та надання відповідної допомоги, останньому старшим слідчим ВРЗСТ СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_14 надано направлення на огляд в установленому Інструкцією порядку та доставлено до приміщення ЧОНД (а.к.п30), про що свідчить запис в журналі реєстрації медичних оглядів для встановлення факту вживання психотропних речовин та стану сп`яніння 04-21 (ф.№ 129-1/0). В подальшому на виконання вимог Інструкції лікарем ЧОНД ОСОБА_15 в установленому порядку проведено огляд ОСОБА_10 , відібрано необхідні біоматеріали, які направлено на дослідження. Вся процедура освідування фіксувалася відповідними документами, зокрема актами хіміко-токсикологічних досліджень та актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.
Крім того вказані медичні документи були долучені до матеріалів кримінального провадження, які згідно протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 24.03.2021 року (а.к.п. 127) були доступні стороні захисту і не викликали ніяких зауважень.
Немає підстав вважати вищевикладені медичні висновки та акти недопустимими доказами, оскільки під час проведення медичного огляду ОСОБА_10 та відібрання зразків для проведення досліджень, було дотримано в повному обсязі норми кримінального процесуального закону, проведено відповідними кваліфікованими лікарями, а тому сумнівів у правильності висновків яких, не виникає.
Невизнання обвинуваченим Дубиної факту перебування ним під час скоєння ДТП в стані алкогольного сп`яніння, колегія суддів розцінює як спосіб пом`якшення покарання за скоєне.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_13 не перебував в стані алкогольного сп`яніння, що підтвердила потерпіла та свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , є необґрунтованими, оскільки вказані особи не є відповідними спеціалістами, яким надано таке право.
Доводи апеляційної скарги захисника про недопустимість доказів медичних документів, згідно яких встановлено перебування ОСОБА_13 в стані алкогольного сп`яніння, є необґрунтованими.
Так, апеляційним розглядом встановлено, що відповідно до п.7 ч. 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі Інструкції), вбачається, що установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Згідно з п.8 ч.1 вказаної Інструкції у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я.
Як встановлено в судовому засіданні, 23.02.2021 року ОСОБА_10 , керуючи транспортним засобом скоїв дорожньо-транспортну пригоду. Після доставлення ОСОБА_10 до відділення швидкої медичної допомоги, його огляду та надання відповідної допомоги, останньому старшим слідчим ВРЗСТ СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_14 надано направлення на огляд в установленому Інструкцією порядку та доставлено до приміщення ЧОНД, про що свідчить запис в журналі реєстрації медичних оглядів для встановлення факту вживання психотропних речовин та стану сп`яніння 04-21 (ф.№ 129-1/0). Вказаний факт підтверджено, як документально так і показами обвинуваченого наданими ним в судовому засіданні. В подальшому на виконання вимог Інструкції лікарем ЧОНД ОСОБА_15 в установленому порядку проведено огляд ОСОБА_10 , відібрано необхідні біоматеріали, які направлено на дослідження. Вся процедура освідування фіксувалася відповідними документами, зокрема актами хіміко-токсикологічних досліджень та актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів. Вказані медичні документи були долучені до матеріалів кримінального провадження, які згідно протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 24.03.2021 року (а.м.к.п. 127) були доступні стороні захисту і не викликали ніяких зауважень. А тому колегія суддів вважає, що під час проведення медичного огляду ОСОБА_10 та відібрання зразків для проведення досліджень, було дотримано чинних норм КПК України, а тому суд приймає вказані докази, як допустимі.
Доводи апеляційної скарги про те, що на висновку №131 (а.к.п.117) відсутній підпис Дубини, акт хіміко-хімікотоксикологічних досліджень та акт огляду (а.к.п.118, 119) долучені до матеріалів справи в копіях, а сам огляд проведений через 2 години 10 хвилин, що в свою чергу є підставою для визнання даних доказів недопустимими, є необґрунтованими.
Колегія суддів вважає, що у даному випадку, вищевказані недоліки не є істотними, які впливають на допустимість доказів.
Так, дійсно з матеріалів справи вбачається, що огляд Дубини на стан сп`яніння проведений через 2 години 10 хвилин, однак це обумовлено об`єктивними причинами, а саме часом прибуття слідчої групи на місце ДТП та оглядом місця ДТП, часом необхідним для доставки Дубини до лікарні та надання йому медичної допомоги та послідуючим його направленням до наркологічного диспансеру для освідування.
Наявні в матеріалах справи копії медичних документів (а.к.п.118-119), належним чином завірені КП «ЧОНД», отримані органом досудового розслідування у законний спосіб, тому у колегії суддів відсутні підстави сумніватись у їх достовірності і дана обставина ніяким чином не впливає на їх допустимість.
Відсутність підпису Дубини у висновку №131 (а.к.п.117) також не впливає на його достовірність, так як даний документ містить всю необхідну інформацію про освідування Дубини на стан сп`яніння, висновок підписаний лікарем, скріплений його особистою печаткою та штампом медичної установи.
Таким чином, підстав для визнання недопустимими доказами щодо результатів медичного огляду Дубини з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння немає.
Положеннями ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз`яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів і повинно відповідати принципам законності, справедливості, обґрунтованості і гуманізму.
Принцип гуманізму у кримінальному праві - це не лише гуманне ставлення до особи, яка вчинила злочин, але і в першу чергу до потерпілого і до встановлених суспільством непорушних правил суспільних відносин.
Тому, при призначенні покарання суд повинен належним чином врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особливості конкретного злочину, обставини та спосіб його вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, та взяти до уваги інтереси потерпілих, які зазнали шкоди.
Вказаних вимог закону місцевий суд дотримався в повному обсязі.
При призначенні покарання, місцевий суд дотримався вимог ст.50, 65, 66, 67 КК України та врахував Постанову Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», а саме дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров`я, поведінку, який вину в інкримінованому діянні за ч.2 ст. 286 КК України визнав повністю, що свідчить про його відношення до скоєного,
вчинив тяжкий злочин з необережною формою вини, характеризується по місцю проживання та роботи виключно з позитивної сторони; раніше не судимий, на спеціальних обліках не перебуває, наявність пом`якшуючих покарання обставин щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, часткове відшкодування шкоди, обставини, що обтяжують покарання вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.
Отже, з урахуванням викладених обставин, даних про особу обвинуваченого, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_13 можливо лише при призначенні покарання на певний строк, при цьому призначивши Дубині мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.2 ст.286 КК України у виді 3 років позбавлення волі основного покарання та додаткового покарання у виді 3 років позбавлення права керування транспортними засобами.
Обираючи вид та строк покарання обвинуваченому, суд першої інстанції в повній мірі врахував суспільну небезпечність вчиненого злочину, який хоча вчинений з необережності, проте класифікується, як тяжкий злочин, основною причиною його вчинення стало грубе порушення вимог ПДРУ, а саме: проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, а саме: обравши небезпечну швидкість руху - 60 км/год, що перевищує швидкість дозволену для руху транспортних засобів в населених пунктах, не врахував стан дорожнього покриття ділянки проїзної частини, покриття якого було вологим, не впорався з керуванням та допустив виїзд на узбіччя, яке прилягає безпосередньо до зовнішнього правого краю проїзної частини вулиці Благовісна, де скоїв наїзд на дерево.
Доводи апеляційної скарги захисника про пом`якшення призначеного покарання, а саме призначення ОСОБА_13 покарання не пов`язаного з позбавленням волі не підлягають до задоволення.
Місцевим судом було враховано низку обставин при визначенні розміру та виду покарання, що є адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Виявлене бажання ОСОБА_13 про зарахування його до лав Збройних Сил України для несення військової служби в умовах воєнного стану, не є підставою для призначення останньому більш м`якого покарання. Наявність будівельних спеціальностей Дубини, завдяки яким він може надавати послуги по відновленню зруйнованих під час військових дій будинків, пам`ятників архітектури та інших споруд, в даному випадку не дає підстав для призначення покарання ОСОБА_13 не пов`язаного з ізоляцією від суспільства.
Норма статті 75 КК України, передбачає звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Приділяючи увагу позитивній характеристиці обвинуваченого, щирого каяття та часткове відшкодування шкоди потерпілій, наявність обтяжуючої покарання обставини вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, позицію потерпілої, яка наполягала на позбавленні волі обвинуваченого, колегія суддів звертає увагу на тяжкі наслідки, що настали від кримінального правопорушення, загибель людини, які є непоправними, вчинив злочин в стані алкогольного сп`яніння, тому відсутні підстави для застосування вимог ст.75 КК України, а покарання саме в такому розмірі є необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчинення нових злочинів в розумінні положень ст.50 КК України.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
Переконливих аргументів, які б свідчили про порушення судом вимог статей 50, 65 КК України, або доводили явну несправедливість призначеного ОСОБА_13 остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки через його суворість, в апеляційній скарзі не міститься.
Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо вирішення питання цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі 24590,10 гривень.
Згідно п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 року із змінами і доповненнями «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», суд має навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову, якими доказами це підтверджується, а також навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, вказати матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов.
Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року із змінами і доповненнями «Про виконання судами України законодавства і ППВСУ з питань судового розгляду справ і постановлення вироку», необхідно мотивувати у вироку вирішення цивільного позову в кримінальній справі, керуючись КПК України, відповідними нормами ЦПК України, роз,ясненнями ПВСУ №3 від 31.03.1989 року.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вказані вимоги КПК України та Пленуму Верховного Суду України при постановлені вироку в частині розв`язання цивільного позову не виконані, оскільки у даному вироку взагалі не вказані мотиви задоволення стягнення матеріальної шкоди потерпілої, не вказані докази якими підтверджується сума задоволеного позову, не наведені розрахунки з приводу того чому саме в такому розмірі задоволено позов та не вказано з яких міркувань при цьому виходив суд.
Згідно ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
За таких обставин вирок суду в частині розв`язання цивільного позову потерпілої до обвинуваченого ОСОБА_13 про відшкодування матеріальної шкоди підлягає скасуванню з направленням справи у цій частині на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 408, 409 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 з доповненням задовольнити частково.
Вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 13 грудня 2021 року щодо ОСОБА_10 змінити, скасувавши даний вирок в частині розв`язання цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної шкоди та призначити в цій частині новий судовий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
В решті вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 13 грудня 2021 року щодо ОСОБА_10 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий-суддя
Судді
