номер провадження справи 18/137/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2022 справа № 908/2200/21

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Токмацьке АТП-12365" (АДРЕСА_1)

до відповідача Токмацької міської ради (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Центральна, буд. 45)

про визнання права постійного користування земельною ділянкою та зобов`язання вчинити певні дії

Господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: Гришко І.І., ордер ЗП № 115677 від 27.07.2021

від відповідача: Сидоренко О.В., довіреність № б/н від 01.02.2022

Товариство з обмеженою відповідальністю "Токмацьке АТП-12365" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Токмацької міської ради, в якому просить: визнати за ТОВ "Токмацьке АТП-12365" право постійного користування земельною ділянкою, наданою на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 20.02.1996 серії Ш-ЗП № 001155, виданого Токмацькою міською радою народних депутатів Запорізької області відповідно до рішення виконкому Токмацької міської ради народних депутатів від 27.10.1995 № 253/4 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 20; зобов`язати Токмацьку міську раду надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 6,7 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2021 справу № 908/2200/21 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 03.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2200/21, присвоєно справі номер провадження 18/137/21; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 30.09.2021 ухвалено розглядати справу № 908/2200/21 за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, призначено підготовче засідання на 26.10.2021. Ухвалою від 26.10.2021 підготовче засідання відкладено на 24.11.2021. Ухвалою від 24.11.2021 строк підготовчого провадження продовжувався на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 07.12.2021. Ухвалою від 07.12.2021 підготовче засідання відкладено на 26.01.2022. Ухвалою від 26.01.2022 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 16.02.2022.

У судовому засіданні 16.02.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засідання 16.02.2022 позовні вимоги підтримав.

Позовні вимоги вмотивовані наступним. ТОВ "Токмацьке АТП-12365" створене шляхом реорганізації (перетворення) приватного акціонерного товариства «Токмацьке АТП-12365» на ТОВ «Токмацьке АТП-12365» і Товариство є правонаступником всіх прав обов`язків та всього майна ПрАТ «Токмацьке АТП-12365», яке первинно засновано згідно з наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від 29.08.1995 № 1064 шляхом перетворення Токмацького автотранспортного підприємства №12365 Запорізького територіального виробничого об`єднання автомобільного транспорту у відкрите акціонерне товариство. За твердженням позивача, до Товариства переходять всі права, обов`язки та все майно (в тому числі всі майнові права) ПрАТ «Токмацьке АТП-12365» згідно з передавальним актом, затвердженим в порядку визначеному законодавством України. Токмацькою міською радою народних депутатів Запорізької області 20.02.1996, відповідно до рішення виконкому Токмацької міської ради народних депутатів від 27.10.1995 № 253/4, видано державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗП №001155, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 20 (Державний акт), відповідно до якого Токмацькому автотранспортному підприємству № 12365 надано у постійне користування земельну ділянку, площею 6,7 га в межах згідно з планом землекористування для організації промислової бази. Станом на теперішній час Товариство користується вказаною земельною ділянкою, сплачує за її використання всі передбачені законодавством платежі, в тому числі і земельний податок, несе витрати з її утримання та обслуговування. В червні 2021 року позивачем до Токмацької міської ради подано клопотання від 04.06.2021 № 7 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 6,7 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, за цільовим призначенням «для обслуговування об`єктів нерухомості». За наслідками розгляду вищезазначеного клопотання відповідач у листі від 23.06.2021 №1338/21-35 відмовив в задоволенні вказаного клопотання та повідомив про те, що Державний акт підлягає скасуванню, а право постійного користування земельною ділянкою припинено через відчуження позивачем на користь фізичних та юридичних осіб об`єктів нерухомості та споруд, розташованих на спірній земельній ділянці, вилучення із загальної площі 6,7 га земельних ділянок за кадастровими номерами 2311000000:01:016:0086 та 2311000000:01:016:0068, а також використання наданої у користування земельної ділянки не за цільовим призначенням. За доводами позивача, має місце невизнання відповідачем іншого речового права позивача - права постійного користування земельною ділянкою, яке посвідчується відповідним державним актом. При цьому позивач відзначив, що земельним законодавством не передбачено такої підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою, як відчуження на користь фізичних та/або юридичних осіб частини об`єктів нерухомості та споруд, розташованих на земельній ділянці. Щодо неправомірності відмови відповідача в наданні дозволу на виготовлення технічної документації позивач зазначив, що зі змісту листа від 23.06.2021 № 1338/21-35 вбачається, що відповідач відмовляючи в задоволенні клопотання позивача керувався нормою статті 141 Земельного кодексу України в редакції, яка діє на цей час, зокрема підпунктом «є» вказаної статті. Позивач не погоджуючись з таким висновком відповідача вважає, що вказаний лист складено внаслідок неправильної оцінки обставин і помилкового тлумачення підпункту «є» ч. 1 ст. 141 ЗК України. Станом на цей час позивач є власником комплексу будівель та споруд площею 5907,9 кв. м. згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.05.2004, який розташований на спірній земельній ділянці. Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 24.01.2019 у справі № 924/159/18 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого право користування земельною ділянкою не може припинятись для особи, яка правомірно володіла нерухомим майном, якщо цією особою відчужується лише частина нерухомого майна, проте інша частина продовжує перебувати у власності цієї особи, адже виходячи зі змісту частини 1, 3 статті 79 ЗК України, частини 2, статті 377 ЦК України право користування земельною ділянкою розповсюджується на її відповідну частину. Оскільки позивач є власником комплексу будівель, твердження відповідача про відчуження майна за договором купівлі-продажу і пов`язана з цим, на його думку, втрата права постійного користування земельною ділянкою є неправильною оцінкою обставин і помилковим тлумаченням підпункту «є» ч. 1 ст. 141 ЗК України. Право постійного землекористування, надане позивачу, є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 27 ЗК України від 18.12.1990, перелік яких є вичерпним. Дії відповідача як органу місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою поза межами підстав, визначених у статті 27 названого Кодексу, є такими, що порушують відповідне право. Щодо посилання відповідача у листі на використання земельної ділянки не за цільовим призначенням позивач зауважив, що відповідний протокол про адміністративне правопорушення уповноваженими посадовими особами не складався, будь-яких інших доказів нецільового використання земельної ділянки відповідачем не надано. Щодо правових підстав розроблення технічної документації із землеустрою позивач вказав на те, що із приписів ст. 35 Закону України «Про землеустрій» та Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 № 475, слідує, що інвентаризація земель має на меті, у тому числі, встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, а також визначення переліку земель, які надані у власність (користування) та наявність документів, що посвідчують права на такі ділянки. Крім того, встановлюється перелік земель які не надані у власність або користування. Саме проведення інвентаризації покликано встановити наявність та обсяг права на відповідні земельні ділянки, тому розроблення технічної документації із землеустрою є однією із складових механізму реалізації позивачем свого права постійного користування земельною ділянкою. Посилаючись на норми статей ст.ст. 11, 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 ГК України, ст. 152 ЗК України, позивач просив позов задовольнити.

Від відповідача 25.08.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву (в межах визначеного судом строку), в якому останній зазначив про безпідставність заявлених вимог посилаючись на те, що оскільки позивач продав нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, яка перебуває в постійному користуванні, право постійного користування земельною ділянкою позивача є припиненим, а Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗП № 001155 від 20.02.1996 підлягає скасуванню. Посилання позивача на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 924/159/18 відповідач вважає безпідставним, оскільки у дані справі мова йде про частину нерухомого майна (частину будівлі), яке не розміщене безпосередньо на земельній ділянці, так як відповідно до матеріалів справи суди попередніх інстанцій встановили, що згідно технічного паспорту під даними приміщеннями розташовані підвали. Позивач ототожнює поняття «частина нерухомого майна» та «комплекс будівель», власником якого він є. Натомість, позивач 16.01.2001 продав ТОВ Агрофірма «АМіК» будівлю АЗС, яка розміщена безпосередньо на земельній ділянці, в цілій частці. До того ж позивач надав копію дублікату свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.05.2004, відповідно до якого зазначено, що позивач є власником комплексу за адресою АДРЕСА_1, але в переліку об`єктів, що входять до складу комплексу, АЗС відсутня.

Від позивача 10.09.2021 електронною поштою надійшли письмові пояснення, згідно яких позивач вважає викладені у відзиві доводи відповідача безпідставними. Вказує, що набуття іншою особою права власності на частину будівель та споруд які розташовані на спірній земельній ділянці є правовою підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою позивача, ґрунтуються на помилковому тлумаченні відповідачем пункту "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України.

Від відповідача 06.12.2021 поштою надійшли додаткові пояснення, в яких Токмацька міська рада наполягає на тому, що враховуючи вимоги пункту "є" ч. 1 ст.141 ЗК України, державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗП № 001155 від 20.02.1996 позивача підлягає скасуванню, а право постійного користування землею підлягає припиненню з причин відчуження фізичним та юридичним особам об`єктів нерухомості та споруд. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна позивач є власником лише 27/1000 частин комплексу (нерухомого майна), що знаходиться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, яка була надана позивачу в постійне користування відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП № 001155 від 20.02.1996. Також відповідач відзначив, що відповідно до вимог чинного земельного законодавства України позивач не є тією особою, в розумінні ст. 92 Земельного Кодексу України, яка може набути право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Токмацькою міською радою народних депутатів Запорізької області відповідно до рішення виконкому Токмацької міської ради народних депутатів від 27.10.1995 № 253/4, 20.02.1996 видано державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗП №001155, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 20 (надалі - Державний акт), відповідно до якого Токмацькому автотранспортному підприємству № 12365 надано у постійне користування земельну ділянку, площею 6,7 га в межах згідно з планом землекористування для організації промислової бази.

Згідно Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Токмацьке АТП-12365" Товариство створене шляхом реорганізації (перетворення) приватного акціонерного товариства «Токмацьке АТП-12365» (ідентифікаційний код юридичної особи: 03116803, місцезнаходження: АДРЕСА_1, дата проведення державної реєстрації: 18.09.1995, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1 102 120 0000 000015, дата запису 24.09.2004) на товариство з обмеженою відповідальністю «Токмацьке АТП-12365».

Товариство є правонаступником всіх прав обов`язків та всього майна приватного акціонерного товариства «Токмацьке АТП-12365» (місцезнаходження: АДРЕСА_2), яке первинно було засновано згідно з наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від 29.08.1995 року № 1064 шляхом перетворення Токмацького автотранспортного підприємства №12365 Запорізького територіального виробничого об`єднання автомобільного транспорту у відкрите акціонерне товариство, відповідно до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», постанови Кабінету Міністрів України від 07.12.1992 року № 686 «Про затвердження порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства», Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів» № 699/94 від 26.11.1994.

До Товариства переходять всі права, обов`язки та все майно (в тому числі всі майнові права) Приватного акціонерного товариства «Токмацьке АТП-12365» згідно з передавальним актом, затвердженим в порядку визначеному законодавством України.

В червні 2021 року ТОВ «Токмацьке АТП-12365» звернулось до Токмацької міської ради з клопотанням від 04.06.2021 № 7 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 6,7 га, яка розташована за адресою: Запорізька обл., АДРЕСА_1, за цільовим призначенням «для обслуговування об`єктів нерухомості», яка знаходиться у постійному користуванні ТОВ «Токмацьке АТП -12365» на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП №001155, виданого 20.02.1996 на підставі рішення виконкому Токмацької міської Ради народних депутатів від 27.10.1995 № 253/4, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 20.

За наслідками розгляду вищезазначеного клопотання Токмацька міська рада листом від 23.06.2021 №1338/21-35 відмовила в задоволенні вказаного клопотання та повідомила про те, що Державний акт підлягає скасуванню, а право постійного користування земельною ділянкою припиненню через відчуження позивачем на користь фізичних та юридичних осіб об`єктів нерухомості та споруд, розташованих на спірній земельній ділянці, вилучення із загальної площі 6,7 га земельних ділянок площею 0,3471 га, кадастровий номер 2311000000:01:016:0086, та площею 0,0089 га, кадастровий номер 2311000000:01:016:0068. Виходячи з наведеного, ТОВ «Токмацьке АТП-12365» користується земельною ділянкою орієнтовно площею 6,344 га. Також повідомлено, що частина земельної ділянки орієнтовною площею 1,0000 га використовується не за цільовим призначенням, а для садівництва тощо.

В листі Токмацькою міською радою запропоновано позивачу надати клопотання про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 6,344 га для обслуговування об`єктів нерухомості з подальшою передачею земельної ділянки в оренду.

ТОВ «Токмацьке АТП-12365», посилаючись на порушення цією відмовою його прав, як законного користувача земельною ділянкою, вважає наявними підстави для звернення до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд визнав, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 3 Земельного кодексу України).

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України).

Статтею 7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (в редакції чинній на час видачі та реєстрації Державного акта до набуття чинності новим ЗК України) зокрема визначалося, що користування землею може бути постійним або тимчасовим; постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об`єднанням.

Частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України від 25.10.2001 (в редакції, що діє під час користування позивачем спірною земельною ділянкою та діяла під час користування нею попередниками до вчинення правонаступництва) визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Отже право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою, а саме а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій (Пункт "в" частини першої статті 141 в редакції Закону № 875-VI від 15.01.2009); г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (Частину першу статті 141 доповнено пунктом "е" згідно із Законом № 1702-VI від 05.11.2009); є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини (Частину першу статті 141 доповнено пунктом "є" згідно із Законом №2518-VI від 09.09.2010.

Отже, перехід права власності на нерухоме майно - є підставою припинення, у тому числі - права постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до приписів статті 37 Цивільного кодексу Української РСР, юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання) (ч. 1). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію (ч. 2).

У відповідності до статті 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Статтею 108 ЦК України встановлено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Верховний Суд України у постанові від 21.02.2011 № 21-3а-11 встановив, що приписи підпункту "в" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.

Таким чином наведені положення Земельного кодексу України потрібно застосовувати таким чином, що коли відбувається припинення особи без правонаступництва, то у такому випадку виникають підстави для припинення права користування земельною ділянкою.

У разі ж реорганізації особи, зміни її організаційно-правової форми чи назви, підстави для припинення права користування земельною ділянкою не виникають.

Право постійного користування земельною ділянкою державної власності набуто Токмацьким автотранспортним підприємством №12365 Запорізького територіального виробничого об`єднання автомобільного транспорту на підставі рішення виконкому Токмацької міської Ради народних депутатів від 27.10.1995 №253/43, про що видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗП №001155, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 20.

Суд визнав доведеним факт почергового перетворення Токмацького автотранспортного підприємства №12365 Запорізького територіального виробничого об`єднання автомобільного транспорту в приватне акціонерне товариство «Токмацьке АТП-12365», яке первинно було засновано згідно з наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від 29.08.1995 року № 1064 шляхом перетворення Токмацького автотранспортного підприємства №12365 Запорізького територіального виробничого об`єднання автомобільного транспорту у відкрите акціонерне товариство, та в товариство з обмеженою відповідальністю «Токмацьке АТП-12365», відтак, ТОВ «Токмацьке АТП-12365» є правонаступником всіх прав та обов`язків ПрАТ «Токмацьке АТП-12365», і відповідно, Токмацького автотранспортного підприємства №12365 Запорізького територіального виробничого об`єднання автомобільного транспорту», якому видано Державний акт на право постійного користування землею.

Відповідно до статті 25 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також і право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Державний акт на право постійного користування землею від 20.02.1996 Серії І-ЗП №001155, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 20 відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення цього права.

Пунктом 2 Постанови КМУ від 02.04.2002 № 449 "Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинним і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб (Постанова Верховного суду України від 26.09.2011 р. № 6-14цс11).

Обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, визнаний неконституційним на підставі рішення Конституційного суду України від 22.09.2005.

Так, Конституційний Суд України рішенням від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 (справа № 1-17/2005) визнав неконституційним положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди юридичних осіб, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але відповідно до норм Земельного кодексу України не можуть мати їх на такому праві - без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

При цьому, Конституційний Суд України вказав на наступне:

- пункт 6 Перехідних положень Кодексу зобов`язує громадян та юридичних осіб переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на земельні ділянки. При переоформленні права постійного користування у довгострокову оренду її строк визначається "відповідно до закону", що є неконкретним у зв`язку з невизначеністю цього закону, як і закону, який встановив би порядок переоформлення;

- Конституційний Суд України вважає, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 1 січня 2008 року потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини другої статті 14, частини другої статті 41 Конституції України. У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку;

- громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою;

- Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 6 Перехідних положень Кодексу через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України.

Отже, Конституційний Суд України вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою. Таким чином, документ, яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою (державний акт на право постійного користування землею), виданий відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсним та залишається чинним.

Згідно з пунктом 3 статті 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Чинне законодавство не містить чіткого регулювання щодо порядку переоформлення права користування земельними ділянками, тобто приведення його у відповідність до діючої редакції ЗК України. Відтак, у господарюючих суб`єктів, які користуються земельними ділянками на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, чітко не встановлений законом обов`язок та строк вчинення дій, що пов`язані із переоформленням такого права на право власності або право оренди, до законодавчо визначеної та встановленої нормативно-правовими актами відповідної процедури.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.