ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2022 року Справа № 903/823/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Грін Філд" на рішення Господарського суду Волинської області від 30.11.2021 р. у справі № 903/823/21 (суддя Гарбар І.О., повний текст рішення складено 30.11.2021 р.)

за позовом Фермерського господарства "Грін Філд"

до Павлівської сільської ради

про визнання недійсним і скасування рішення, визнання договору укладеним

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Грін Філд" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Павлівської сільської ради, в якому просить суд визнати недійсним та скасувати рішення Павлівської сільської ради від 18.08.2021 р. № 9/135 "Про відмову ОСОБА_1 в укладенні договору оренди на новий строк" щодо земельної ділянки із кадастровим №0721183000:08:000:0037, визнати укладеним договір оренди землі від 19.10.2011 р., в редакції. викладеній позивачем в прохальній частині позовної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має право на поновлення договору оренди землі, оскільки ним у повному обсязі виконано вимоги законодавства щодо процедури повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди землі. У зв`язку з явним зволіканням відповідача в укладенні договору оренди землі порушуються права позивача на реалізацію переважного права. Оскаржуване рішення сільської ради порушує права та інтереси позивача як користувача земельною ділянкою, яка була передана йому на підставі договору оренди землі від 19.10.2011 р.; сільська рада належним чином не обґрунтувала свою відмову в укладенні спірного договору оренди на новий строк з позивачем.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 30.11.2021 р. у справі № 903/823/21 в задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване відсутністю правових підстав для визнання недійсним рішення відповідача від 18.08.2021 р. № 9/135, яким відмовлено ОСОБА_1 в укладенні договору оренди на новий строк щодо земельної ділянки із кадастровим № 0721183000:08:000:0037 та відсутністю правових підстав для визнання укладеним (поновленим) договору оренди землі від 19.10.2011 р. на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фермерське господарство "Грін Філд" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду, прийняти нове, яким позов задоволити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- зміст спірного рішення № 9/135 від 18.08.2021 р. не містить чітко визначеної причини відмови в продовженні договору, процедура розгляду та прийняття відповідачем оскаржуваного рішення протирічить процедурам. визначениv нормами законодавства України;

- на момент прийняття оскаржуваного рішення до відповідача не зверталися громадяни із письмовим клопотанням та доданими до нього документами, як це визначено Земельним кодексом України про виділення їм земельних ділянок у власність, в тому числі за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 0721183000:08:000:0037. Чинне законодавство не передбачає таке звернення в усній формі, через третіх осіб або прийняття рішення сільської ради до моменту отримання такого клопотання з визначеним переліком документів. Земельний кодекс України забороняє передачу земельних ділянок, які перебувають у користуванні, у власність інших осіб до моменту припинення такого користування, а відповідно вирішення таких питань до моменту припинення права користування незаконне;

- підставою відмови від продовження договору оренди землі стала необхідність передачі земельної ділянки учасникам АТО жителям с. Грушів. Така відмова ґрунтувалася на інформації старости сіл Грушів, Милятин - ОСОБА_2 щодо звернень громадян про виділення земельних ділянок за рахунок земельної ділянки комунальної власності про, що повідомив депутатів в усній форми. На момент прийняття оскаржуваного рішення у відповідача не було будь-яких письмових доказів та іншої ідентифікуючої інформації про жителів с. Грушів, які звернулися про виділення їм земельних ділянок, їх ПІБ, та чи були такі звернення взагалі. Також такі громадяни були відсутні, як на засіданні комісії так і на сесії.

- в матеріалах справи відсутні докази неналежного виконання позивачем умов договору оренди або заперечень відповідача щодо проекту договору оренди направленого позивачем, які є виключними підставами передбаченими законом для відмови орендарю в процесі реалізації останнім свого переважного права та які можуть бути заявлені орендодавцем в межах місячного строку з моменту отримання листа-повідомлення від орендаря.

- всі дії орендодавець зобов`язаний вчинити в місячний строк з моменту отримання листа-повідомлення від позивача. Однак, лист отриманий відповідачем 20.07.2021 р. останній мав право направити до 20.08.2021 року, що останній не здійснив в такі строки. Відповідно, у відповідача були відсутні визначені законом підстави відмовляти в продовженні договору оренди землі, а прийняте відповідачем рішення є безпідставним та незаконний.

- відповідачем була порушена процедура реалізації переважного права позивача відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" на укладення договору оренди землі на новий строк; відповідач безпідставно позбавив позивача права скористатись своїм переважним правом.

- посилання суду першої інстанції на правові висновки Верховного Суду є невірними, оскільки вони ґрунтуються на редакції ст. 33 Закону України "Про оренду землі", яка діяла до 05.12.2019 р. та мала іншу конструкцію та на час звернення позивача із листом-повідомленням не містила тієї ж редакції п. 6 в співвідношенні з якою обґрунтовувалися такі позиції.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 903/823/21 у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В.

Листом від 28.12.2021 р. № 903/823/21/8447/21, Північно-західний апеляційний господарський суд витребував матеріали справи № 903/823/21 з Господарського суду Волинської області.

05.01.2022 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи з Господарського суду Волинської області.

Розпорядженням керівника апарату суду від 10.01.2022 р. № 01-05/8 у зв`язку із перебуванням у відпустці судді - учасника колегії суддів у справі - Мельника О.В., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п. п. 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.5 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі № 903/823/21.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2022 р. для розгляду справи № 903/823/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Маціщук А.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 р. відкрито провадження за апеляційною скаргою ФГ "Грін Філд" на рішення Господарського суду Волинської області від 30.11.2021 р. у даній справі. Розгляд апеляційної скарги призначено на 16.02.2022 р. об 14:30 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 р. розгляд справи відкладено на 16.03.2022 р. об 14:10 год.

Павлівська сільська рада надіслала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач, обгрунтовуючи відзив на апеляційну скаргу, звертає увагу суду на наступне:

- чинним законодавством не передбачено необхідність вказувати підстави відмови в укладенні договору оренди землі на новий строк;

- ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що за наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Павлівською сільською радою було надіслано позивачу лист-повідомлення про прийняте рішення "Про відмову ОСОБА_1 в укладенні договору оренди на новий строк" № 9/135 від 18.08.2021 р.;

- посилається на правовий висновок Верховного Суду, який викладено у постанові від 04.12.2019 р. у справі № 693/42/18, про те, що закон зобов`язує орендодавця повідомити орендаря про бажання чи небажання продовжувати договір, а не вказувати причини такого;

- орендодавець не повинен якимось чином обґрунтовувати свою відмову від продовження орендних відносин, а переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця як власника земельної ділянки щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі (постанова Верховного Суду від 28.09.2020 р. у справі № 272/440/18);

- переважне право орендаря на продовження договору оренди не є абсолютним, про це зазначено постанові ВС/КЦС у справі № 625/166/18 від 18.04.2019 р.;

- суть переважного права полягає у тому, що орендар має пріоритет (перевагу перед іншими) на укладення договору оренди землі на новий строк. Це означає, що якщо до орендодавця звернулись інші зацікавлені особи з пропозиціями про укладення договору з ними на тих самих умовах, то орендодавець у такому випадку зобов`язаний укласти договір з попереднім орендарем на новий строк. Ні з ким іншим Павлівська сільська рада не має наміру укладати договір оренди на зазначену земельну ділянку, тому переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк, в цьому випадку, не порушено.

Павлівська сільська рада надіслала до суду клопотання, в якому просить суд здійснювати розгляд справи без участі її повноважного представника.

В судовому засіданні 16.02.2022 р. представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив задоволити її вимоги, скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

В судове засідання 16.03.2022 р. учасники справи не забезпечили явку повноважних представників, про день час та місце судового розгляду повідомлялися належними чином; позивач причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ст. 43 ГПК України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду скарги, явка в судове засідання обов`язковою не визнавалась, беручи до уваги клопотання відповідача про розгляд справи без його участі, а також те, що представник позивача надав суду свої пояснення в судовому засіданні 16.02.2022 р., а нез`явлення учасників справи в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 19.10.2011 р. ОСОБА_1 (позивач, орендар) та Іваничівською районною державною адміністрацією, правонаступником якої в земельних правовідносинах є Павлівська сільська рада Володимир-Волинського (раніше Іваничівського) району Волинської області (відповідач, орендодавець) укладений договір оренди землі на підставі якого позивачу передано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 23,4515 га, у тому числі ріллі 23,4515 га, яка розташована на території села Милятин Павлівської сільської ради Володимир-Волинського (раніше Іваничівського) району Волинської області (а.с. 15-16).

Згідно п. 5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 253219,92 грн.

Договір укладене строком на 10 (десять) років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням періоду ротації культур).

Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 договору).

В пунктах 9-10 договору сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі у грошовій формі 9 802,73 грн в рік, з розрахунку 418,00 грн за 1 га, що становить 3,87 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням /без урахування індексації.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністри України формами, що заповнюються під нас укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

У відповідності до пунктів 14-15 договору земельна ділянка передається в оренду для створення та ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Умови збереження стану об`єкта оренди відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.

Згідно п. п. 17-19 договору, передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення. Підставою для розроблення проекту відведення земельної ділянки є розпорядження РДА від 27.07.2011 №262. Організація розроблення проекту відведення земельної ділянки і витрати, пов`язані з цим, покладаються на орендаря.

Інші умови передачі земельної ділянки в оренду розпорядження РДА від 23.09.2011 №359. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 3 денний спірок після державної реєстрації договору здачі приймання-передачі.

Відповідно до п. 31 договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Пунктом 38 договору оренди землі визначено, що цей договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір зареєстровано 19.10.2011 р. за № 072110004000219.

20.10.2011 р. ОСОБА_1 зареєструвала ФГ "Грін Філд", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

16.07.2021 р. позивач направив на адресу відповідача лист-повідомлення від 14.07.2021 р. про те, що у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди землі - 19.10.2021 р., позивач має намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк (а. с. 34-34).

Рішенням Павлівської сільської ради від 18.08.2021 р. № 9/135 "Про відмову ОСОБА_1 в укладенні договору оренди землі на новий строк" відмовлено ОСОБА_1 в укладанні на новий строк договору оренди землі від 19.10.2011 р., укладеного строком на 10 років Іваничівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 на земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0721183000:08:000:0037, площею 23,4515 га (рілля) для створення та ведення фермерського господарства, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ - 01.01), розташовану за межами населених пунктів колишньої Милятинської сільської ради (а. с. 37).

26.08.2021 р. відповідач направив на адресу ОСОБА_1 лист № 800/02.1-05/2-21 (а. с. 36), в якому зазначив, що сільською радою було прийнято рішення від 18.08.2021 р. № 9/135 "Про відмову ОСОБА_1 в укладенні договору оренди на новий строк" (а. с. 37).

09.09.2021 р. позивачем направлено на адресу відповідача запит на отримання публічної інформації, а саме: копії інформації старости сіл Грушів, Милятин ОСОБА_2 про звернення громадян про виділення їм земельних ділянок за рахунок земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 0721183000:08:000:0037; копії висновків і рекомендацій постійної комісії з питань житлово-комунального господарства та комунальної власності, містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони природи; копії будь-якої іншої інформації та документації, яка була підставою для прийняття зазначеного вище рішення (а. с. 38).

15.09.2021 р. позивачем від відповідача було отримано лист № 882/02.1-05/2-2021 від 15.09.2021 р. проте, що інформацію старости сіл Грушів, Милятин - ОСОБА_2 щодо звернень громадян про виділення земельних ділянок за рахунок земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 0721183000:08:000:0037, повідомив депутатів сільської ради в усній формі та додано копію протоколу засідання постійної комісії з питань житлово-комунального господарства та комунальної власності, містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони природи (а. с. 39).

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про визнати недійсним та скасування рішення від 18.08.2021 р. № 9/135, яким було відмовлено ОСОБА_1 в укладенні договору оренди на новий строк щодо земельної ділянки із кадастровим № 0721183000:08:000:0037 та визнання укладеним договору оренди землі від 19.10.2011 р., в редакції викладеній позивачем в прохальній частині позовної заяви.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що статтею 1 ГПК України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) установлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" (тут і далі - у редакції, чинній на момент створення ФГ "Грін Філд") фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

У статті 2 Закону України "Про фермерське господарство" закріплено, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

За ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону).

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство має бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Апеляційний господарський суд встановив, що на підставі договору оренди від 19.10.2011р. ОСОБА_1 було надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 23,4515 га, у тому числі ріллі 23,4515 га, яка розташована на території села Милятин Павлівської сільської ради Володимир-Волинського (раніше Іваничівського) району Волинської області з метою ведення фермерського господарства на підставі Закону України "Про фермерське господарство".

20.10.2011 р. ОСОБА_1 зареєструвала ФГ "Грін Філд", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача перейшли до ФГ "Грін Філд" з дня його державної реєстрації, а тому сторонами у спірних правовідносинах є юридичні особи.

Суд апеляційної інстанції вказує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 р. у справі № 922/989/18 зазначила, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

Щодо суті позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч.1 ст. 16 ЦК України).

Згідно п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частиною 1 ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема правового акта індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає закону), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, що звернулась за їх захистом.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що спірні правовідносини сторін виникли внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у поновленні договору оренди землі від 19.10.2011 р., наданої в оренду ОСОБА_1 з метою ведення фермерського господарства, правомірність якого оспорюється ФГ "Грін Філд", яке зареєстроване ОСОБА_1 у встановленому законом порядку з посиланням на те, що така відмова порушує його переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк, та визнання договору оренди землі від 19.10.2011 р. укладеним в редакції, запропонованій позивачем.

Звертаючись із даним позовом до суду позивач стверджував, що має переважне право на поновлення договору оренди землі на тих самих умовах і на той самий строк на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 124, 126-1 ЗК України, оскільки орендарем у повному обсязі виконано вимоги законодавства щодо процедури повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди землі, а відповідачем порушена процедура реалізації переважного права позивача, встановленого ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Колегія суддів вказує, що за змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону України "Про оренду землі").

При цьому, апеляційний господарський суд враховує, що Законом України від 05.12.2019 р. № 340-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (далі - Закон від 05.12.2019 р. № 340-IX) внесено зміни до Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 р. № 161-XIV шляхом доповнення його статтею 32-2 "Поновлення договорів оренди землі" та викладення ст. 33 у новій редакції з назвою "Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк" і до Земельного кодексу України шляхом доповнення його статтею 126-1 "Поновлення договору оренди землі, договору про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови".

Крім цього, Законом від 05.12.2019 р. № 340-IX, який набув чинності з 16.07.2020 р., розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 р. № 161-XIV доповнено абзацами третім і четвертим такого змісту:

"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Порядок застосування господарськими судами норм матеріального права врегульовано ст. 11 ГПК України, ч. 2 якої передбачено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Загальний принцип права, закріплений в ч. 1 ст. 58 Конституції України, передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що принцип незворотності дії законів та нормативно-правових актів у часі закріплений у частині першій статті 58 Конституції України. Цей принцип треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності. Це є однією з гарантій правової стабільності. Надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

З огляду на викладене, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, але визначаючи відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України, яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин, суд керується нормами матеріального права, якими такі правовідносини регулювалися на час їх виникнення.

До того ж Законом України від 05.12.2019 р. № 340-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набув чинності з 16.07.2020 р., розділ IX "Перехідні положення" Закону України від 06.10.1998 р. № 161-XIV "Про оренду землі" доповнено абзацом четвертим такого змісту:

"Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Отже, наведені положення закону враховуються судом апеляційної інстанції при вирішенні даного спору про визнання укладеним (поновлення) договору оренди землі за правилами, чинними на момент його укладення.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.12.2021 р. у справі № 910/10351/20.

Суд апеляційної інстанції враховує, що згідно з ч. 1 ст. 33 Закону № 161-XIV (тут і далі в редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі), після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Конструкція ст. 33 Закону № 161-XIV (до зміни її редакції згідно із Законом № 340-IX) передбачала можливість поновлення договору оренди землі у порядку реалізації переважного права на укладення цього договору на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (речення перше ч. 2 ст. 33 Закону № 161-XIV). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3 ст. 33 цього Закону).

Відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону № 161-XIV орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Спеціальне правило, викладене у ч. 6 ст. 33 Закону № 161-XIV, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

Відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (ч. 8 ст. 33 Закону № 161-XIV). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 9 ст. 33 Закону № 161-XIV).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону № 161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (постанови від 10.04.2018 р. у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 р. у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).

Єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у частинах 3, 5-8, 9 ст. 33 Закону № 161-XIV додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.

Судами першої та апеляційної інстанцій, здійснюючи розгляд справи встановлено, що договір оренди від 19.10.2011 р., з врахуванням реєстрації, припинив свою дію 19.10.2021 р.

Матеріалами справи стверджується, що 16.07.2021 р., тобто більше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору, позивач направив на адресу відповідача лист-повідомлення від 14.07.2021 р. з проектом договору оренди про те, що у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди землі - 19.10.2021 р., позивач має намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк (а.с. 34), який було отримано відповідачем 20.07.2021 р., що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 35).

Відповідачем було розглянуто звернення ОСОБА_1 про укладення договору оренди землі від 19.10.2011 р. на новий строк і згідно з рішенням від 18.08.2021 р. № 9/135 було відмовлено їй в укладенні такого договору на новий строк, про що 26.08.2021 р. (трохи менше ніж за два місці до закінчення строку дії договору) відповідач повідомив ОСОБА_1 листом № 800/02.1-05/2-21 (а. с. 36) до якого додано рішення від 18.08.2021 р. № 9/135 "Про відмову ОСОБА_1 в укладенні договору оренди на новий строк" (а. с. 37).

Тобто, відповідач до закінчення строку дії договору оренди повідомив позивача (орендаря) про відсутність наміру продовжувати вказаний договір оренди. В свою чергу, закон зобов`язує орендодавця повідомити орендаря про бажання чи небажання продовжувати договір, а не вказувати причини такого рішення. До вказаного висновку дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 28.09.2020 р. у справі № 272/440/18, від 04.12.2019 р. у справі № 693/42/18, від 20.05.2020 р. у справі № 693/40/18, від 24.12.2021 р. № 235/3048/18.

З огляду на те, що Павлівська сільська рада повідомила ОСОБА_1 про небажання продовжувати договір оренди землі на новий строк, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що передбачене ст. 33 Закону України "Про оренду землі" переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк припинилося.

Також суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що відповідач належним чином не обґрунтував свою відмову в укладенні спірного договору оренди на новий строк з позивачем, враховуючи наступне.

Як вже зазначалося, суди установили, що 18.08.2021 р. Павлівська сільська рада прийняла рішення № 9/135, яким відмовлено ОСОБА_1 в укладанні на новий строк договору оренди землі від 19.10.2011 р., яке, як зазначає позивач, порушує його права та інтереси.

В свою чергу, зі змісту оскаржуваного рішення Павлівської сільської ради від 18.08.2021 р. убачається, що його прийнято з посиланням на ст. 14 Конституції України, п. 34 ст. 26 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 1, 12, 22, 78, 81, 122 ЗК України, ст. ст. 31, 33, 34 Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", враховуючи інформацію старости сіл Грушів, Милятин - ОСОБА_2 про звернення громадян про виділення їм земельних ділянок за рахунок земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 721183000:08:000:0037, висновки і рекомендації постійної комісії з питань житлово-комунального господарства та комунальної власності, містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони природи Павлівської сільської ради.

Матеріалами справи стверджується, що 26.08.2021 р. відповідач повідомив ОСОБА_1 листом № 800/02.1-05/2-21 (а. с. 36) про прийняте рішення від 18.08.2021 р. № 9/135 "Про відмову ОСОБА_1 в укладенні договору оренди на новий строк" (а. с. 37).

Також, як встановлено апеляційним судом, на момент прийняття вищезазначеного рішення такі звернення були в усній формі, проте до Павлівської сільської ради вже 26.08.2021 р. надійшли клопотання жителів села Милятин, учасників бойових дій, щодо розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистою селянською господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка знаходиться за межами села Грушів на території Павлівської (колишньої Милятинської) сільської ради Іваничівського району Волинської області.

Як слідує із викопіювань з публічної кадастрової карти, доданих до вищевказаних клопотань, у клопотаннях йдеться про виділення кожному земельної ділянки орієнтовною площею 2 га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 721183000:08:000:0037 (а.с. 114-119).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 12 ЗК України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин на території міст, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.

Відповідно до п. п. 1 п. "б" ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих повноважень сільської ради належать повноваження по здійсненню контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

Пунктом 2-3 ч.1 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оспорюване рішення сільської ради містить конкретні посилання на норми закону, які стали підставою для відмови ОСОБА_1 в продовженні договору оренди оренди від 19.10.2011 р. на новий строк. Тобто, відповідач виконав належним чином вимоги ч. 5 ст. 33 Закону, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що свідчить про дотримання вимог ч. 2 ст.19 Конституції України.

Колегія суддів приймає до уваги, що орендодавець не повинен якимось чином обґрунтовувати свою відмову від продовження орендних відносин, а переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі (постанова Верховного Суду від 28.09.2020 р. у справі № 272/440/18). В свою чергу, переважне право орендаря на продовження договору оренди не є абсолютним, про що вказано в постанові ВС/КЦС у справі № 625/166/18 від 18.04.2019 р.

При цьому, суть переважного права полягає у тому, що орендар має пріоритет (перевагу перед іншими) на укладення договору оренди землі на новий строк. Це означає, що якщо до орендодавця звернулись інші зацікавлені особи з пропозиціями про укладення договору з ними на тих самих умовах, то орендодавець у такому випадку зобов`язаний укласти договір з попереднім орендарем на новий строк.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що Павлівська сільська рада має намір укладати договір оренди на зазначену земельну ділянку з іншими зацікавленими особами, що свідчить про те, що переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк, в цьому випадку, не порушено.

Колегія суддів також приймає до уваги те, що звертаючись із позовом до суду про визнання укладеним (поновленим) договору оренди землі, позивач вказує на те, що він має переважне право на поновлення договору оренди землі на тих самих умовах і на той самий строк на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 124, 126-1 ЗК України, оскільки ним у повному обсязі виконано вимоги законодавства щодо процедури повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди землі, а відповідачем порушена процедура реалізації переважного права позивача, встановленого ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Позивач, з посиланнями на ст. 33 Закону України "Про оренду землі", просить суд визнати укладеним договір оренди землі від 19.10.2011 р. в редакції запропонованій позивачем.

Як встановлено апеляційним судом, договір оренди землі від 19.10.2011 р. укладено між ОСОБА_1 та Іваничівською районною державною адміністрацією строком на 10 років (п. 8 договору). В пункті 9 договору оренди сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі у грошовій формі 9 802,73 грн в рік, з розрахунку 418 грн за 1 га, що становить 3,87 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

В свою чергу, як вбачається із запропонованої позивачем редакції договору оренди землі, позивач просить визнати укладеним договір оренди землі від 19.10.2011 р. строком на 15 років (п. 8 запропонованої позивачем редакції договору оренди землі). Пункт 9 договору викладено в наступній редакції: "орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі у грошовій формі 23451,80 грн на рік, що становить 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки".

Відповідно до ст. 15 ЗУ "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Тобто позивачем у проекті договору оренди було змінено істотні умови договору - термін його дії збільшено з 10 до 15 років, орендна плата з 3,87 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінена до 5 %.

З огляду на те, що запропонована позивачем редакція договору оренди подана до суду суттєво відрізняється від умов договору оренди землі від 19.10.2011 р. в первісній редакції, що унеможливлює визнання його укладеним на тих самих умовах і на той самий строк на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі", як того просить позивач.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення Павлівської сільської ради від 18.08.2021 р. № 9/135 "Про відмову ОСОБА_1 в укладенні договору оренди на новий строк" та визнання укладеним договору оренди землі від 19.10.2011 р., в редакції запропонованій позивачем.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції належно виконав свій обов`язок щодо мотивації прийнятого ним рішення у даній справі та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 30.11.2021 р. у справі №903/823/21 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Фермерського господарства "Грін Філд" - без задоволення.

Судові витрати покладаються на скаржника згідно ст. ст. 129, 282 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Грін Філд" на рішення Господарського суду Волинської області від 30.11.2021 р. у справі № 903/823/21 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складено 18 березня 2022

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Маціщук А.В.