П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/8841/21Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватне підприємство "СПС-РІЕЛТ", про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень та дозволу на виконання будівельних робіт, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватне підприємство "СПС-РІЕЛТ", про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень та дозволу на виконання будівельних робіт, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №01-06/1425 (арх. №151/1) від 24.09.2015 року на реконструкцію нежитлових приміщень під оздоровчий центр водних видів спорту за адресою: АДРЕСА_1 видані Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради;

- визнати протиправним та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт №ОД112182601269 від 17 вересня 2018 року, виданий Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на об`єкт будівництва "Реконструкція нежитлових приміщень під оздоровчий центр водних видів спорту; АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову позивач зазначає, що з містобудівних умов та обмежень №01-06/1425 (арх.№151/1) вбачається, що містобудівні умови та обмеження були видані на реконструкцію нежитлових приміщень під оздоровчий центр водних видів спорту, а дозвіл на виконання будівельних робіт №ОД112182601269 від 17.09.2018 року - видано на виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлових приміщень під оздоровчий центр водних видів спорту. Проте, в дійсності, на переконання позивача, ПП "СПС-РІЕЛТ" фактично здійснюється нове будівництво житлового клубного будинку для проживання людей, старі нежитлові будівлі, які належали ПП "СПС-РІЕЛТ" знесені повністю.

Так, позивач вказує, що як вбачається з містобудівних умов та обмежень №01-06/1425 (арх.№151/1), площа забудови земельної ділянки складає 1617,00 кв.м., загальна площа будівництва - 20425,90 кв.м., а реконструкцію необхідно здійснити за рахунок знесення існуючих об`єктів нерухомого майна. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, і ці містобудівні умови та обмеження видані на підставі Генерального плану м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 року №6489-VI.

Також, представник позивача зазначає, що як вбачається з дозволу, розміщеного на Порталі ЄДЕССБ (https://е-construction.gov.ua/dabihistorypublic card/view) дозвіл на виконання будівельних робіт було видано за кодом об`єкта "1264.9. Заклади лікувально-профілактичні та оздоровчі інші" відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року за №507, клас наслідків СС2, тобто на об`єкт "лікувально-профілактичний та оздоровчий заклад", однак не на житловий клубний будинок чи комплекс або готель.

Як стверджує представник позивача, в дійсності ПП "СПС-РІЕЛТ" ведеться будівництво житлового клубного будинку з апартаментами в нижній частині зсувного схилу в межах прибережної захисної смуги та проектної водоохоронної зони Чорного моря, в той час як чинне законодавство, а також законодавство, яке діяло на момент видання оскаржуваних містобудівних умов та обмежень та дозволу, не дозволяло і не дозволяє та прямо забороняє здійснення будівництва житлових комплексів або готелів у межах рекреаційної зони озеленених територій загального користування, пляжної зони чи прибережної захисної смуги моря.

Представник позивача зауважує, на тому що:

- цільове призначення земельної ділянки згідно з п.5.1 договору оренди не передбачає можливості здійснення будівництва житлових будинків, готелів або будь-яке інше будівництво;

- в містобудівних умовах та обмеженнях та в дозволі на будівництво взагалі не зазначені всі необхідні техніко-економічні показники об`єкта будівництва, а лише вказано загальну і корисну площу об`єкта, а також будівельний об`єм;

- "План зонування території м. Одеси" (зонінг) було затверджено рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 року №1316-VII, у зв`язку з чим, на момент видачі містобудівних умов та обмежень Плану зонування території м. Одеси не існувало;

- генеральний план м. Одеса було затверджено рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 року №6489-VI;

- будівництво об`єкта ведеться на відстані менше 100 метрової відстані до лінії урізу води Чорного моря;

- земельна ділянка, на якій проводяться будівельні роботи, розташована в рекреаційній зоні та належить до земель рекреаційного призначення, а використання таких земель не за призначенням заборонено в силу приписів законодавства.

Позивач стверджує, що містобудівні умови та обмеження були видані з порушенням вищевказаного Порядку та Закону №3038, третя особа не надала містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва та не вказала дійсне функціональне призначення об`єкта будівництва, а відбулося приховування функціонального призначення об`єкта будівництва. Земельна ділянка була передана в оренду виключно для експлуатації та обслуговування оздоровчого центру, хоча на цій земельній ділянці ніколи не існувало жодного оздоровчого центру. Також містобудівною документацією, а саме Генеральним планом м. Одеси на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110137500:23:002:0007, не було передбачено розміщення ні оздоровчого центру, ні житлового клубного будинку, ні готелю.

На підставі викладеного представник позивача вважає, що третя особа здійснює будівництво нового об`єкта з іншим функціональним призначенням - оздоровчого центру на земельній ділянці, яка не була передана для будівництва нового об`єкта, під видом реконструкції нежитлових приміщень водної станції в межах пляжної зони прибережної захисної смуги Чорного моря, тобто має місце порушення вимог чинного законодавства України щодо будівництва на землях водного фонду в прибережній захисній смузі Чорного моря з припиненням доступу громадян, в тому числі позивача, до узбережжя Чорного моря.

На переконання позивача, за таких обставин у відповідачів не було законодавчих підстав для видачі забудовнику містобудівних умов та обмежень та дозволу на виконання будівельних робіт, у зв`язку з чим дозвільні документи є протиправними та підлягають скасуванню.

На підстави викладеного позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідачем - Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради подано відзив на адміністративний позов, відповідно до якого Департамент заперечує проти позовних вимог, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

В обґрунтування правової позиції, представник відповідача зазначає, що право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод та інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем. Разом з тим, представник відповідача вважає, що позивач не навів жодних доказів щодо існування реального негативного впливу безпосередньо на його права у правовідносинах, пов`язаних з наданням оскаржуваних містобудівних умов.

Також представник відповідача вказує, що оскаржувані містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки на реконструкцію нежитлових приміщень під оздоровчий центр водних видів спорту за адресою: АДРЕСА_1 належать до вихідних даних та факт їх видачі не свідчить про наявність у замовника права виконання підготовчих та будівельних робіт, оскільки до початку їх здійснення необхідними є такі стадії проектування, як розроблення проектної документації, проведення її експертизи та затвердження. Тобто, на підставі вихідних даних містобудівних умов та обмежень здійснюється розробка проектної документації, яка має розроблятись із врахуванням їх вимог, і лише після її затвердження замовник має право розпочинати виконання підготовчих та будівельних робіт. Внаслідок видачі департаментом містобудівних умов та обмежень №01-06/1425 (арх. №151/1) від 24.09.2015 року на реконструкцію нежитлових приміщень під оздоровчий центр водних видів спорту за адресою: АДРЕСА_1 не відбулось порушень жодних прав позивача, оскільки позивач не довів, які саме його права та інтереси порушенні у зв`язку з виданням містобудівних умов та обмежень.

Разом з тим, представник відповідача у відзиві зазначає, що 24.09.2015 року за результатами розгляду звернення ПП "СПС-РІЄЛТ" відповідно до норм чинного законодавства, управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради були підготовлені та надані містобудівні умови та обмеження №01-06/1425 (арх. №151/1) від 24.09.2015 року на реконструкцію нежитлових приміщень під оздоровчий центр водних видів спорту за адресою: АДРЕСА_1. При цьому, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 надана в оренду ПП "СПС-РІЄЛТ" відповідно договору оренди земельної ділянки від 31.07.2015 року р/н 2277, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Представник відповідача стверджує, що заявником, було надано повний пакет документів, який передбачений чинним законодавством. Управління при підготовці та наданні оскаржуваних містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки діяло згідно приписів чинного законодавства, положень містобудівної документації на місцевому рівні та у спосіб, передбачений Законом, та, як вбачається з приписів чинного законодавства не мало підстав для відмови у їх видачі.

Крім того, представник відповідача вказує, що не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права. Крім того, позивач фактично оспорює містобудівні умови та обмеження та дозвіл на початок будівельних робіт, які є правовими актами індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов`язки в першу чергу для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано. Спірні правовідносини виникли внаслідок проведення третьою особою будівельних робіт, які, на думку позивача, порушують його екологічні права. Таким чином, вимоги про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та дозволу на початок будівельних робіт можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення третьою особою будівельних робіт.

Також представник відповідача вказує, що оскаржувані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки були видані управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради 24.09.2015 року, а позивач звернувся з позовною заявою у січні 2021 року. Таким чином, на думку Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень з пропущенням строку.

На підставі викладеного, представник відповідача у задоволенні позову просить відмовити.

Відповідачем Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської області поданий відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача зазначив, що адміністративний позов відповідач не визнає в повному обсязі.

В обґрунтування правової позиції, представник відповідача зазначив, що механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт визначений Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України №466 від 13.04.2011 року. Замовником ПП "СПС-РІЕЛТ", отримано експертний звіт №294-18-КО/А від 27.08.2018 року щодо розгляду проектної документації за проектом "Реконструкція нежитлових приміщень під оздоровчий центр водних видів спорту" за адресою: АДРЕСА_1, виконаний ТОВ "Агенство будівельних експертиз".

Згідно експертного звіту встановлено, що зазначена документація розроблена відповідно до вихідних даних на проектування з дотриманням вимог до (міцності, надійності та довговічності об`єкту будівництва, його експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо доступності осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; санітарного і епідеміологічного благополуччя населення; охорони праці; екології; пожежної безпеки; техногенної безпеки; ядерної та радіаційної безпеки; енергозбереження; кошторисної частини проекту будівництва) і може бути затверджена в установленому порядку з такими техніко-економічними показниками.

Також представник відповідача зазначає, що ПП "СПС-РІЕЛТ" звернулось до Управління із заявою (вх. №01-16/1760д/д від 04.09.2018 року) відповідно до ст.37 Закону №3038-VІ та Порядку №466 про видачу дозволу на виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлових приміщень під оздоровчий центр водних видів спорту за адресою: АДРЕСА_1. Разом із заявою подано повний пакет документів, що вимагає чинне законодавство.

Разом з тим, представник відповідача вказує, що згідно з Генерального плану м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради №6489 від 25.03.2015 року - території громадських центрів та окремих об`єктів обслуговування. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Водночас, за твердженнями представника відповідача, Закон №3038-VI та Порядок №466 визначає вичерпний перелік підстав для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт: неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України.

Враховуючи вищевикладене, на переконання представника відповідача, в Управління були наявні правові підстави та обов`язок видати замовнику дозвіл на виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва "Реконструкція нежитлових приміщень під оздоровний центр водних видів спорту за адресою: АДРЕСА_1", за №ОД 112182601269 від 17.09.2018 року.

Щодо права позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом, представник відповідача зазначає, що відповідно до висновків викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Відтак, з урахуванням того, що дозвіл на виконання будівельних робіт є індивідуальним актом, а позивач не є учасником правовідносин, які виникли або можуть виникнути на підставі вказаного індивідуального акта, останній не має права його оскаржувати, а отже і права звертатися із даною позовною вимогою.

Також представник відповідача вказує, що Верховний Суд зазначає, що законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Одним із завдань таких обмежень є недопущення розгляду в судах позовів третіх осіб в інтересах (або всупереч інтересам) адресатів індивідуальних актів. Це досягається законодавчо встановленими обмеженнями, які є пропорційними переслідуваній меті.

За твердженнями представника відповідача, з урахуванням усталеної судової практики, позивачі не мають законодавчого права звертатися до суду із вимогою про скасування дозволу на виконання будівельних робіт та містобудівних умов та обмежень, оскільки вказані акти є актами індивідуальної дії, право на оскарження яких, законодавствам надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.

На підставі вищевикладеного відповідач просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Від приватного підприємства "СПС-РІЕЛТ" до суду надійшли пояснення щодо адміністративного позову, відповідно до яких представник третьої особи просить суд відмовити в задоволенні позову та застосувати наслідки спливу позовної давності до позовних вимог.

В обґрунтування правової позиції представник третьої особи зазначає, що основним видом містобудівної документації на місцевому рівні є генеральний план населеного пункту на основі якого (у його складі або як окремий документ), з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон, може розроблятися план зонування території відповідного населеного пункту. Враховуючи надані обґрунтування для скасування містобудівних умов та обмежень третя особа у справі вважає безпідставними, надуманими та незаконними посилання сторони позивача на відсутність зонування території як самої підстави для скасування містобудівних умов та обмежень. Крім того, третя особа наполягає, що містобудівні умови виданий у встановлений законодавством порядок, без будь-яких зауважень чи неточностей в документах в т.ч. за наявності розрахунку з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва. Також представник третьої особи вказує, що ПП "СПС-РІЕЛ" не повинно проходити процедуру оцінки впливу на довкілля, оскільки роботи по реконструкції не передбачають отримання такого висновку.

Представник ПП "СПС - РІЕЛТ" стверджує, що дозвіл від 17.09.2018 року на виконання будівельних робіт, виданий Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на підставі наданих замовником документів. При цьому, будь-яких неточностей, невідповідностей, дефектів чи інших недоліків доданих замовником до заяви документів відповідачем під час перевірки не встановлено, та жодним з учасників справи, суду не надано.

Отже, на переконання представника третьої особи, враховуючи не встановлення законодавчо передбачених вичерпних підстав для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 17.09.2018 року №ОД 112182601269, відповідно підстави для його видачі Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради замовнику ПП "СПС-РІЕЛТ", були відсутні.

Щодо строку позовної давності представник третьої особи зазначив, що як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду як суду першої інстанції з позовом 26.05.2021 року. На першій сторінці своєї позовної заяви позивач заявляє, що з "інформаційно-новинних вебсайтів та інших джерел стало відомо, що на даний час на земельній ділянці площею 0,4754 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 розпочато будівництво житлового комплексу, що підтверджується посиланнями на інформаційні джерела, які датовані вереснем 2020 року, тобто на 7-8 місяців раніше дати звернення до суду.

Таким чином, на переконання третьої особи, позивачем пропущений строк позовної даності на звернення до суду з позовом про визнання недійсним та скасування містобудівних умов та обмежень та дозволу. Жодних причин поважності пропуску строку позовної давності позивачами суду не наведено.

З огляду на зазначене, представник третьої особи просить застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 27.05.2021 року відмовлено у відкритті провадження за даним адміністративним позовом.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року скасовано. Справу №420/8841/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватне підприємство "СПС РІЕЛТ", про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень та дозволу на виконання будівельних робіт - направлено до Одеського окружного адміністративного суду для вирішення питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 21.07.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватне підприємство "СПС-РІЕЛТ", про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень та дозволу на виконання будівельних робіт - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовільнити повністю. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи. На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач звернувся за захистом абстрактних прав і не довів наявність у нього права на подання такого позову. За таких обставин, як вважає апелянт, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про задоволення позову.

Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа за позовом громадської організації "Товариство сприяння обороні України» та підприємству «Одеський обласний морський спортивний клуб" товариства сприяння обороні України до Одеської міської ради, комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради, приватного підприємства "СПС-РІЕЛТ", виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Одеська обласна організація товариства сприяння обороні України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: Департамент комунальної власності Одеської міської ради, в якому просили:

- визнати незаконним та скасувати пункт 93 Додатку до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.03.2008 року №305 "Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси";

- визнати незаконним та скасувати пункт 51 Рішення Одеської міської ради від 25.12.2008 року №3767-V "Про перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню, та внесення змін до рішень Одеської міської ради";

- визнати незаконним та скасувати пункт 15 Додатку до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 25.09.2008 року №1068 "Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси";

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі (бланк серії САС №636009 ), видане 13.02.2009 року виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 25.09.2008 року №1068, зареєстроване Комунальним підприємством "Одеське міське БТІ" у реєстрі права власності на нерухоме майно 06.05.2009 року;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та в цілому складаються з будівель літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З, И загальною площею 741,3 кв. м основною площею 669,8 кв.м., укладений 29 жовтня 2010 року між Територіальною громадою в особі Одеської міської ради (продавець) та ПП "СПС- РІЕЛТ" (покупець), посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Левенець Т.П. та зареєстрований в реєстрі за №677;

- скасувати державну реєстрацію права власності за ПП "СПС-РІЕЛТ" на нерухоме майно - будівлі літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З, И, загальною площею 741,3 кв.м. основною площею 669,8 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу р. № 677, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Левенець Т.М., дата прийняття рішення про державну реєстрацію 12.11.2010 року;

- визнати недійсним договір оренди землі від 31.07.2015 року, укладений між Одеською міською радою (орендодавець) і ПП "СПС-РІЕЛТ" (орендар), серія та номер: 2277, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Чужовською Н.Ю.;

- скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 31.07.2015 року, укладеного між Одеською міською радою (орендодавець) і ПП "СПС-РІЕЛТ" (орендар), серія та номер: 2277, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Чужовською Н.Ю., дата і час державної реєстрації 31.07.2015 року 11:02:22, номер запису про інше речове право: 10636182;

- скасувати рішення про державну реєстрацію договору оренди землі, індексний номер: 23306069 від 31.07.2015 року 11:18:42, приватний нотаріус ОМНО Чужовська Н.Ю.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.12.2019 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення набрало законної сили 17.06.2020 року.

Відповідно до вимог ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, в рішенні Господарського суду Одеської області встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.03.2008 року №305 "Про реєстрацію об`єктів права власності м. Одеси" вирішено КП "ОМБТІ та РОН" провести технічну інвентаризацію та зареєструвати за Одеською міською радою об`єкти нежитлового фонду комунальної власності, згідно з додатком; оформити та видати Одеській міській раді свідоцтва про право власності на об`єкти, зазначені в додатку до цього рішення. В п.93 додатку до рішенням ВК ОМР від 20.03.2008 року №305 зазначено будівлі загальною площею 787,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

08.07.2008 року КП "ОМБТІ та РОН" виготовлений технічний паспорт на нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1. Власник - територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Рішенням ВК ОМР від 25.09.2008 року №1068 "Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси" вирішено КП "ОМБТІ та РОН" за заявою Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради вирішено провести інвентаризацію об`єктів, зазначених у додатку до цього рішення та зареєструвати за Одеською міською радою право власності на об`єкти нежитлового фонду, згідно з додатком до цього рішення.

В п.15 додатку до рішення ВК ОМР від 25.09.2008 року №1068 вказано: будівлі, загальною площею 741,3 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Одеської міської ради від 25.12.2008 року №3767-V "Про перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню, та внесенню змін до рішень Одеської міської ради" внесено до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню, зокрема, нежитлові будівлі загальною площею 741,3 кв.м., АДРЕСА_1, спосіб та умови продажу викуп орендарем за грошові кошти.

13.02.2009 року на підставі рішення ВК ОМР від 25.09.2008 року №1068 видане свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі серія САС №636009, яким посвідчено, що об`єкт, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, в цілому, дійсно належить територіальній громаді міста Одеси, в особі Одеської міської ради, на праві комунальної власності. Об`єкт в цілому складається з будівель літ. "А", "Б", "В", "Г", "Д", "Е", "Ж", "З", "И", загальною площею 741,3 кв.м., основною площею 669,8 кв.м., відображених у технічному паспорті від 08.07.2008 року.

06.05.2009 року КП "ОМБТІ та РОН" виданий витяг про реєстрацію права комунальної власності на нерухоме майно №22653144, згідно з яким за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради на підставі свідоцтва про право власності серія САС №636009 зареєстроване право комунальної власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради на нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1.

29.10.2010 року між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, від імені якої діє Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Продавець) та Приватним підприємством "СПС-РІЕЛТ" (Покупець) укладений договір купівлі-продажу, згідно з яким Продавець продав, а Покупець купив індивідуально визначене майно комунальної власності у вигляді нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та в цілому складаються з будівель літ. "А", "Б", "В", "Г", "Д", "Е", "Ж", "З", "И", загальною площею 741,3 кв.м., основною площею 669,8 кв.м., відображених у технічному паспорті від 08.07.2008 року та розташовані на земельній ділянці, що належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради та знаходиться у фактичному користуванні, площа якої не визначена, документи на яку не оформлені. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Левенець Т.П. та зареєстрований в реєстрі за №677.

Відповідно до вимог п.1.2 договору відчуження об`єкта комунальної власності здійснюється згідно з рішенням Одеської міської ради від 25.12.2008 року №3767-V "Про перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню, та внесення змін до рішень Одеської міської ради", від 20.01.2009 року №4084-V "Про перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню, та внесення змін до рішень Одеської міської ради» (п.3.1.), від 09.04.2009 року №4122-V "Про перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають - приватизації та відчуженню у 2009 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради" (п. 11), №4420-V "Про перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2009 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради" (п.9.2), Положенням "Про механізм відчуження об`єктів комунальної власності", затвердженим у новій редакції рішенням Одеської міської ради №946-111 від 28.04.2000 року, на підставі Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

05.11.2010 року між сторонами договору складений та підписаний акт приймання-передачі, згідно з яким Продавець передав, а Покупець прийняв індивідуально визначене майно комунальної власності у вигляді нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та в цілому складаються з будівель літ. "А", "Б", "В", "Г", "Д", "Е", "Ж", "З", "И", загальною площею 741,3 кв.м., основною площею 669,8 кв.м., відображених у технічному паспорті від 08.07.2008 року.

12.11.2010 року КП "ОМБТІ та РОН" виданий витяг про державну реєстрацію прав №27975058, згідно з яким зареєстровано право приватної власності на нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1, за ПП "СПС-РІЕЛТ" на підставі договору купівлі- продажу №677 від 29.10.2010 року.

Рішенням Одеської міської ради від 10.06.2015 року №6790-VІ "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4754 га, за адресою: АДРЕСА_1, для експлуатації та обслуговування оздоровчого центру та надання її Приватному підприємству "СПС-РІЕЛТ" в оренду" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110137500:23:002:0007) площею 0,4754 га (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі рекреаційного призначення), за адресою: АДРЕСА_1; надано Приватному підприємству "СПС-РІЕЛТ" земельну ділянку, вказану в пункті 1 цього рішення, в оренду терміном на 10 років, до початку реалізації планувальних рішень району, для експлуатації та обслуговування оздоровчого центру, цільове призначення земельної ділянки: Е.07.01 - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення; затверджено проект договору оренди землі між Одеською міською радою та Приватним підприємством "СПС-РІЕЛТ"; затверджено орендну плату в розмірі 3-х відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

31.07.2015 року між Одеською міською радою (Орендодавець) та Приватним підприємством "СПС-РІЕЛТ" (Орендар) укладено договір оренди землі, згідно з яким Орендодавець на підставі Закону України "Про оренду землі" №161-XIV від 06.10.1998 року та рішення Одеської міської ради №6790-VІ від 10.06.2015 року надає, а Орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку, площею 0,4754 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 51 10137500:23:002:0007. Вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування оздоровчого центру; цільове призначення земельної ділянки: Е.07.01 - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. Зазначена земельна ділянка належить, на праві комунальної власності, Територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради, право власності на яку зареєстровано 21.07.2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 10533002, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 687369751101, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №41141192, виданим 23.07.2015 року Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області, даний договір посвідчений приватним нотаріусом Чужовською Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за №2277.

Відповідно до п.2.1 договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,4754 га, у тому числі по угіддях: під капітальною одноповерховою забудовою - 0,0442 га; під тимчасовою забудовою - 0,01 га; під спорудами - 0,0441 га; під проїздами, проходами та площадками - 0,1815 га; під зеленими насадженнями - 0,1914 га; інші - 0,0042 га.

Згідно з п.2.2 договору на земельній ділянці розташовано: нежитлові будівлі, що належать ПП "СПС-РІЕЛТ" на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 29.10.2010 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левенець Т.П., за реєстровим №677, зареєстрованого в Державному реєстрі правовиків 29.10.2010 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левенець Т.П., номер правочину: 4185402, право власності на які зареєстровано 12.11.2010 року Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" в книзі: 99неж-І65, номер запису: 5789. Інженерне забезпечення - від існуючих міських мереж.

Відповідно до п.3.1 договору договір укладено терміном на 10 (десять) років, до початку реалізації планувальних рішень району, для експлуатації та обслуговування оздоровчого центру.

31.07.2015 року одержано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, згідно з яким внесено запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:23:002:0007 строком до 31.07.2025р. на підставі договору оренди землі, орендар - ПП "СПС-РІЕЛТ".

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №165996954 від 10.05.2019 року нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 741,3 кв.м. належать на праві приватної власності ПП "СПС-РІЕЛТ".

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №165998196 від 10.05.2019 року щодо земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:23:002:0007 зареєстровано право оренди за ПП "СПС-РІЕЛТ" на підставі договору оренди землі, серія та номер 2277, виданий 31.07.2015 року.

Зазначені обставини встановлені рішенням Господарського суду Одеської області від 09.12.2019 року у справі №916/1426/19.

В подальшому Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради видано Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 24.09.2015 року №01-06/1425. Назва об`єкта будівництва: "Реконструкція нежитлових приміщень під оздоровчий центр одних видів спорту" за адресою: АДРЕСА_1.

У вказаних Містобудівних умовах зазначено, що цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, функціональне призначення земельної ділянки території громадських центрів та окремих об`єктів обслуговування.

Відповідно до п.5 Містобудівних умов та обмежень визначені планувальні обмеження:

- реконструкцію об`єкту виконати за рахунок знесення існуючих об`єктів нерухомого майна, а саме: нежитлових будівель та приміщень, які розміщені за адресою: АДРЕСА_1. При розробці проектної документації не передбачати розширення об`єкту за рахунок будь-яких конструкцій, виступаючих за межі земельних ділянок, які знаходяться у користуванні ПП "СПС-РІЕЛТ". У складі проектної документації необхідно розробити заходи щодо забезпечення надійності стійкості берегових схилів, попередньо отримавши погодження та рекомендації щодо проведення берегозахисних заходів в управлінні інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, з максимальним збереженням існуючих зелених насаджень та компенсаційними заходами у випадку необхідності знесення деяких насаджень. Проектування вести відповідно до ДБН А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", "Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів", ДБН Б.2.2-5:2011 "Благоустрій території", ДБН В.2.3-5-2018 "Вулиці та дороги населених пунктів», Законом України "Про охорону культурної спадщини", ДБН В.2.2-10- 2001 "Громадські будинки та споруди. Основні положення", ДБН В.2.2-10-2001 "Заклади охорони здоров`я" (зі змінами та доповненнями), ДБН В. 1.2-5:2007 "Система забезпечення надійності та безпеки будівельних об`єктів. Науково-технічний супровід будівельних об`єктів", ДБН 360-92 "Містобудування, Планування та забудова міських та сільських поселень", ДБН В.2.3.-15-2007 "Автостоянки й гаражі для легкових автомобілів", ДСТУ-НБ В.2.5-35:2007 "Теплові мережі та мережі гарячого водопостачання з використанням попередньо теплоізольованих трубопроводів", ДБН В.2.5-13-98 "Пожежна автоматика будівель та споруд", ДБН В.1.1.7-2016 "Пожежна безпека об`єктів будівництва", ДБН В.1.1-12-2014 "Будівництво у сейсмічних районах України", ДБН В.2.5-74:2013 "Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди", ДБН В.2.5-64:2012 "Внутрішній водопровід та каналізація", ДБН В. 1.2-14-2009 "Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ" (зі зміною № 1), ДБН В.2.5-75:2013 "Каналізація. Зовнішні мережі та споруди», ДБН 13.2.5-39:2008 "Інженерне забезпечення будівель та споруд. Зовнішні мережі та споруди. Теплові мережі", ДБН А.2.1-1-2014 "Інженерні вишукування для будівництва" та "Порядком розроблення проектної документації на будівництво об`єктів", затвердженим Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 року №45. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.01.2014 року №6 та листа головного управління ДСНС України в Одеській області від 06.02.2014 року №01/613/11- проектування здійснювати з урахуванням вимог інженерно-технічних заходів цивільного захисту. У складі проектної документації виконати пропозиції щодо відновлення сходів, які прямують до об`єкту реконструкції та передбачити їх освітлення у темний час доби.

17.09.2018 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради видано дозвіл №ОД 112182601269 на виконання будівельних робіт, а саме "Реконструкція нежитлових приміщень під оздоровчий центр одних видів спорту" за адресою: АДРЕСА_1.

Підстава - Містобудівні умови та обмеження;

Вид будівництва - реконструкція;

Технічний нагляд - ОСОБА_2 , сертифікат серії AT №002110;

Проектувальник - ОСОБА_3, сертифікат серії АР №000890;

Експертиза проекту проведена ТОВ "Агенство будівельних експертиз";

Дані щодо користування земельною ділянкою: витяг з реєстру прав власності (інформаційна довідка) №41575995 від 31.07.2015 року, кадастровий номер: 5110137500:23:002:0007;

Інформація про генерального підрядника - ТОВ "Южная Жемчужина";

Загальна площа об`єкта відповідно до проектної документації - 12352 кв.м, кількість поверхів - 8, кількість квартир та їх площа - 0.

Таким чином, позивач звернувся до суду з даним позовом у зв`язку з тим, що будівництво за адресою: АДРЕСА_1 порушує його права на безпечне довкілля, безпідставне, на думку позивача, встановлення функціонального призначення об`єкту будівництва як оздоровчого комплексу буде мати наслідком заборону безперешкодного доступу до узбережжя Чорного моря - пляжної зони через земельну ділянку, яка знаходиться в оренді третьої особи.

Разом з тим, обґрунтовуючи підстави для скасування дозволу на будівництва та містобудівних умов та обмежень звертає увагу на допущені відповідачами, на думку позивача, порушення порядку видачі зазначених документів.

Отже, спірні правовідносини виникли з питань забудови міста.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.

Відповідно до вимог ст.5 Закону України "Про основи містобудування" при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій.

Згідно до статей 12, 16 19 Закону України "Про основи містобудування" до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

Будівельні норми, державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища та якнайкращих умов життєдіяльності людини.

При розробці та реалізації містобудівної документації суб`єкти містобудівної діяльності зобов`язані дотримуватись основних завдань та заходів щодо забезпечення сталого розвитку населених пунктів та екологічної безпеки територій.

Сталий розвиток населених пунктів передбачає соціально, економічно і екологічно збалансований їх розвиток, спрямований на створення економічного потенціалу, повноцінного життєвого середовища для сучасного та наступних поколінь на основі раціонального використання ресурсів, технологічного переоснащення і реструктуризації підприємств, удосконалення соціальної, виробничої, транспортної, комунікаційно-інформаційної, інженерної інфраструктури.

Екологічна безпека територій передбачає дотримання встановлених природоохоронним законодавством вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, збереження та раціонального використання природних ресурсів, санітарно-гігієнічних вимог щодо охорони здоров`я людини, здійснення заходів для нейтралізації, утилізації, знищення або переробки всіх шкідливих речовин і відходів.

Згідно з вимогами п.7 ст.1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівна документація - це затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Відповідно до вимог ч.1 та ч.4 ст.16 вказаного Закону планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Затвердження оновленої містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється згідно із статтями 17, 18 та 19 цього Закону.

Так, відповідно до ст.1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності":

- генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;

- план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон;

- замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву;

- містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією;

Згідно до вимог ст.2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає: прогнозування розвитку територій; забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об`єктів; встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності; розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об`єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень; та ін.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Відповідно до вимог ст.18 Закону план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: 1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; 2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності; 3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; 4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; 5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови; 6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями; 7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів.

Параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов`язковими для врахування під час зонування відповідної території.

Зі змісту ст.18 та 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вбачається, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. В свою чергу, детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Статтею 23 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства. У разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється. Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

При цьому, на підставі п.6-1 "Прикінцеві положення" Закону №3038-VI дія зазначених вище положень до 01 січня 2015 року не поширюється на території, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій.

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Як вбачається з матеріалів справи план зонування територій (зонінгу) затверджено рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 року №1316-VII.

Отже, план зонування та детальний план м. Одеси та час видачі оскаржуваних містобудівних умов не розроблявся.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сама по собі відсутність плану зонування або детального плану території, розроблення та затвердження якого відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування, не може бути підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень, оскільки таке рішення приймається виключно у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, так як і не може бути підставою для скасування уже виданих містобудівних умов та обмежень.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 11 квітня 2018 року в справі №803/1231/17, від 06 лютого 2020 року у справі №809/1258/17, від 29 квітня 2020 року у справі №816/1752/17, від 16 червня 2021 року у справі №2340/3189/18, від 15.07.2021 року у справі №420/779/19.

Відповідно до вимог ст.ст.26, 29 Закону №3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених ст.31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; витяг із Державного земельного кадастру.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (тобто перевіряє відповідність намірів забудови містобудівній документації).

Містобудівні умови та обмеження містять: назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта; інформацію про замовника; відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні; гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах; максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони); охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Отже, з огляду на аналіз наведених правових норм, містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень. При цьому, невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 803/1231/17 та від 14 серпня 2018 року у справі №823/5265/15.

Оскаржувані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 24.09.2015 року №01-06/1425. Назва об`єкта будівництва: "Реконструкція нежитлових приміщень під оздоровчий центр одних видів спорту" за адресою: АДРЕСА_1, які затверджені наказом Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 24.09.2015 року №01-06/1425 отримані ПП "СПС-РІЕЛТ".

Як вбачається з дозволу на будівельні роботи ОД №112182601269, а саме з основних техніко-економічних показників спроектованої будівлі (заклади лікувально-профілактичні та оздоровчі інші), загальна площа 12352 м. кв, кількість поверхів - 8, в той час як загальна площа житлових квартир в будівлі -0, місткість автостоянки - 17 машино/місць. Таким чином з врахуванням загальних показників будівлі, яка підлягає реконструкції під оздоровчий центр водних видів спорту, не вбачається будівництва багатоквартирного житлового будинку, як зазначає позивач посилаючись на роздруківки з інтернет-простору.

Враховуючи те, що сторонами на вимогу суду першої інстанції не надано усіх матеріалів, що були подані разом з заявою про отримання ПП "СПС-РІЕЛТ" оскаржуваних містобудівних умов та обмежень з огляду на їх вилучення на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 15.10.2020 року, а позивачем в свою чергу не доведено, що з поданих документів вбачалась невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для скасування містобудівних умов та обмежень від 24.09.2015 року №01-06/1425.

В свою чергу, відповідно до положень ст.34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ст.37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно- будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Для отримання дозволу подається заява, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою);

3) проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку;

4) копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника, засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту;

5) копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд;

6) інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати;

7) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Форма дозволу на виконання будівельних робіт, форма заяви, що подається для його отримання, форма відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, порядок видачі та анулювання дозволу на виконання будівельних робіт визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відмова у видачі дозволу на виконання будівельних робіт видається заявнику в письмовому вигляді з відповідним обґрунтуванням у строк, передбачений для видачі дозволу.

Підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є:

1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу;

2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

4) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Отже, з системного аналізу наведеного вбачається, що окреслені підстави для відмови у видачі дозволу, є вичерпними.

Так, представник позивача обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного дозволу на будівництво зокрема зазначає, що ПП "СПС-РІЕЛТ" не було додано до заяви результат оцінку впливу на довкілля.

Між тим, представники відповідачів та представник третьої особи стверджують, що останнім подано повний пакет документів для отримання дозволу на початок будівельних робіт та зауважень з боку уповноваженого органу не було.

Як вже зазначалось раніше, жодних документів, які спростовують або підтверджують дану обставину учасниками справи не надано до суду першої та апеляційної інстанцій з огляду на вилучення оригіналів документів на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва.

Разом з тим, третя особа у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що ПП "СПС-РІЕЛТ" не повинно проходити процедуру оцінки впливу на довкілля, оскільки роботи по реконструкції не передбачають отримання такого висновку.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" від 23.05.2017 року №2059-VIII визначено, що здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Оцінці впливу на довкілля не підлягає планована діяльність, спрямована виключно на забезпечення оборони держави, ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, наслідків антитерористичної операції на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Перша категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля, включає:

1) нафтопереробні та газопереробні заводи (крім підприємств, що виготовляють із сирої нафти виключно мастильні матеріали), установки з газифікації або зрідження вугілля чи бітумінозного сланцю;

2) теплові електростанції (ТЕС, ТЕЦ) та інші потужності для виробництва електроенергії, пари і гарячої води тепловою потужністю 50 мегават і більше з використанням органічного палива, атомні електростанції та інші ядерні реактори, включаючи будівництво, виведення (зняття) з експлуатації таких електростанцій або реакторів (крім дослідницьких установок для виробництва і конверсії ядерного палива та сировини для одержання вторинного ядерного палива, матеріалів, що діляться та відтворюються, потужність яких не перевищує 1 кіловат постійного теплового навантаження);

3) установки для виробництва або збагачення ядерного палива, установки для переробки відпрацьованого ядерного палива та високоактивних відходів, установки для захоронення радіоактивних відходів, зберігання (понад 10 років) чи переробки відпрацьованого ядерного палива або радіоактивних відходів поза межами місця їх утворення;

4) чорну та кольорову металургію (з використанням руди, збагаченої руди чи вторинної сировини, із застосуванням металургійних, хімічних або електролітичних процесів);

5) споруди з видобування, виробництва і перероблення азбесту, азбестовмісних продуктів: азбестоцементної продукції потужністю понад 20 тисяч тонн на рік, фрикційних матеріалів - понад 50 тонн на рік готової продукції, інших виробів - понад 200 тонн на рік;

6) хімічне виробництво, в тому числі виробництво основних хімічних речовин, хімічно-біологічне, біотехнічне, фармацевтичне виробництво з використанням хімічних або біологічних процесів, виробництво засобів захисту рослин, регуляторів росту рослин, мінеральних добрив, полімерних і полімервмісних матеріалів, лаків, фарб, еластомерів, пероксидів та інших хімічних речовин; виробництво та зберігання наноматеріалів потужністю понад 10 тонн на рік;

7) будівництво:

аеропортів і аеродромів з основною злітно-посадковою смугою довжиною 2100 метрів і більше; автомагістралей; автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення, що мають чотири чи більше смуги руху, або реконструкція та/або розширення наявних смуг руху до чотирьох і більше, за умови їхньої безперервної протяжності 10 кілометрів і більше; автомобільних доріг першої категорії; магістральних залізничних ліній загального користування; гідротехнічних споруд морських та річкових портів, які можуть приймати судна тоннажністю понад 1350 тонн; глибоководних суднових ходів, у тому числі у природних руслах річок, спеціальних каналів на суходолі та у мілководних морських акваторіях, придатних для проходження суден тоннажністю понад 1350 тонн;

8) поводження з відходами:

операції у сфері поводження з небезпечними відходами (зберігання, оброблення, перероблення, утилізація, видалення, знешкодження і захоронення);

операції у сфері поводження з побутовими та іншими відходами (оброблення, перероблення, утилізація, видалення, знешкодження і захоронення) обсягом 100 тонн на добу або більше;

9) забір підземних вод або штучне поповнення підземних вод із щорічним забором води або щорічним об`ємом води, що поповнюється, 10 мільйонів кубічних метрів або більше;

10) міжбасейновий перерозподіл стоку річок, крім транспортування питної води трубопроводами;

11) греблі, водосховища та інші об`єкти, призначені для утримання та постійного зберігання води, коли нові або додаткові об`єми затриманої води перевищують 10 мільйонів кубічних метрів;

12) видобування нафти та природного газу на континентальному шельфі;

13) трубопроводи для транспортування газу, нафти, хімічних речовин діаметром понад 800 міліметрів і довжиною понад 40 кілометрів;

14) виробництво та переробка целюлози, виробництво паперу та картону з будь-якої сировини виробничою продуктивністю, що перевищує в сухому вигляді 200 тонн на добу;

15) кар`єри та видобування корисних копалин відкритим способом, їх перероблення чи збагачення на місці на площі понад 25 гектарів або видобування торфу на площі понад 150 гектарів;

16) потужності для зберігання нафти, нафтохімічної або хімічної продукції місткістю 200 тисяч тонн або більше;

17) установки для уловлювання вуглекислого газу з джерел, зазначених у цій частині, або з річною потужністю 1,5 мегатонни та більше, геологічні сховища вуглекислого газу;

18) установки для очищення стічних вод продуктивністю, що перевищує еквівалент чисельності населення в розмірі 150 тисяч осіб;

19) потужності для інтенсивного вирощування птиці (60 тисяч місць і більше), у тому числі бройлерів (85 тисяч місць і більше), свиней (3 тисячі місць для свиней понад 30 кілограмів або 900 місць для свиноматок);

20) будівництво повітряних ліній електропередачі напругою 220 кіловольт або більше і довжиною понад 15 кілометрів;

21) усі суцільні та поступові рубки головного користування та суцільні санітарні рубки на площі понад 1 гектар; усі суцільні санітарні рубки на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду;

22) розширення та зміни, включаючи перегляд або оновлення умов провадження планованої діяльності, встановлених (затверджених) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, перепрофілювання діяльності та об`єктів, зазначених у пунктах 1-21 цієї частини, крім тих, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає:

1) глибоке буріння, у тому числі геотермальне буріння, буріння з метою зберігання радіоактивних відходів, буріння з метою водопостачання (крім буріння з метою вивчення стійкості ґрунтів);

2) сільське господарство, лісівництво та водне господарство:

сільськогосподарське та лісогосподарське освоєння, рекультивація та меліорація земель (управління водними ресурсами для ведення сільського господарства, у тому числі із зрошуванням і меліорацією) на територіях площею 20 гектарів і більше або на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах на площі 5 гектарів і більше, будівництво меліоративних систем та окремих об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем;

насадження лісу (крім лісовідновлювальних робіт) на площі понад 20 гектарів або на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах на площі 5 гектарів і більше;

зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення (якщо нове призначення відноситься хоча б до одного виду діяльності, зазначеного у частинах другій та третій цієї статті) та зміна цільового призначення особливо цінних земель;

потужності для вирощування: птиці (40 тисяч місць і більше); свиней (1 тисяча місць і більше, для свиноматок - 500 місць і більше); великої та дрібної рогатої худоби (1 тисяча місць і більше); кролів та інших хутрових тварин (2 тисячі голів і більше);

установки для промислової утилізації, видалення туш тварин та/або відходів тваринництва;

інтенсивна аквакультура з продуктивністю 10 тонн на рік і більше або на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах;

намив територій на землях водного фонду;

3) видобувну промисловість: видобування корисних копалин, крім корисних копалин місцевого значення, які видобуваються землевласниками чи землекористувачами в межах наданих їм земельних ділянок з відповідним цільовим використанням; перероблення корисних копалин, у тому числі збагачення;

4) енергетичну промисловість:

зберігання та переробка вуглеводневої сировини (газу природного, газу сланцевих товщ, газу, розчиненого у нафті, газу центрально-басейнового типу, газу (метану) вугільних родовищ, конденсату, нафти, бітуму нафтового, скрапленого газу);

поверхневе та підземне зберігання викопного палива чи продуктів їх переробки на площі 500 квадратних метрів і більше або об`ємом (для рідких або газоподібних) 15 кубічних метрів і більше;

промислове брикетування кам`яного і бурого вугілля;

гідроелектростанції на річках незалежно від потужності;

гідроакумулюючі електростанції (ГАЕС);

вітрові парки, вітрові електростанції, що мають дві і більше турбіни або висота яких становить 50 метрів і більше;

5) виробництво та обробку металу:

установки для випалювання або агломерації металевих руд (у тому числі сульфідної руди);

установки для обробки чорних металів:

стани гарячої прокатки продуктивністю, що перевищує 20 тонн сирої сталі за годину;

ковальські молоти, енергетична потужність яких перевищує 50 кілоджоулів на молот, а потужність теплового споживання перевищує 20 мегават;

нанесення захисних розпилених металевих покриттів з подачею сирої сталі продуктивністю, що перевищує 2 тонни за годину;

установки для виплавляння, включаючи легування сплавів, кольорових металів, у тому числі рекуперованих продуктів (рафінування, ливарне виробництво тощо), плавильною продуктивністю, що перевищує 4 тонни на добу для свинцю та кадмію або 20 тонн на добу для інших металів;

установки для поверхневої обробки металів у чанах з пластичних матеріалів з використанням електролітичних або хімічних процесів, якщо об`єм переробного технологічного чана перевищує 30 кубічних метрів;

виробництво і складання автомобілів, виробництво двигунів;

верфі;

підприємства з виготовлення і ремонту літаків;

виробництво і ремонт залізничного рухомого складу та устаткування для інфраструктури залізничного транспорту;

штампування з використанням вибухових речовин;

6) переробку мінеральної сировини:

коксові печі, інші установки для виробництва коксу або графіту;

виробництво цементу або цементного клінкеру;

виробництво вапна в обсязі, що перевищує 50 тонн на добу;

виробництво скла, у тому числі виготовлення скляного волокна, в обсязі, що перевищує 20 тонн на добу;

виплавка мінеральних речовин, у тому числі виробництво мінеральних волокон;

виробництво керамічних продуктів шляхом випалювання, зокрема покрівельної черепиці, цегли, вогнестійкої цегли, керамічної плитки, кам`яної кераміки або фарфорових виробів, виробничою продуктивністю понад 75 тонн за добу та/або випалювальних печей місткістю більш як 4 кубічні метри і щільністю затвердіння на піч понад 300 кілограмів на 1 метр кубічний;

7) хімічну промисловість:

установки для виробництва вибухових речовин;

установки, в яких хімічні і біологічні процеси використовуються для виробництва білкових кормових добавок, ферментів та інших білкових речовин;

зберігання хімічних продуктів (базисні і витратні склади, сховища, бази);

8) харчову промисловість:

виробництво продуктів харчування шляхом обробки та переробки: сировини тваринного походження (крім молока) продуктивністю виходу готової продукції понад 75 тонн на добу; сировини рослинного походження продуктивністю виходу готової продукції понад 300 тонн на добу (середній показник за квартал); молока, якщо обсяг одержаного молока перевищує 200 тонн на добу (на основі середньорічного показника);

пакування та консервування тваринних і рослинних продуктів у обсязі понад 50 тонн на добу;

виробництво молочних продуктів в обсязі понад 20 тонн на добу;

виробництво пива та солоду в обсязі понад 50 тонн на добу;

виробництво кондитерських виробів та патоки в обсязі понад 20 тонн на добу;

виробництво крохмалю;

підприємства з переробки риби і риб`ячого жиру;

бійні продуктивністю понад 10 тонн на добу;

цукрові заводи;

9) підприємства текстильної, шкіряної, деревообробної і паперової промисловості продуктивністю понад 1 тонну на добу:

з первинної обробки (промивання, відбілювання, мерсеризація) або фарбування волокон чи текстилю;

з обробки шкірсировини та хутра;

з дублення шкір;

з оброблення деревини (хімічне перероблення деревини, виробництво деревоволокнистих плит, деревообробне виробництво з використанням синтетичних смол, консервування деревини просоченням);

з промислового виробництва і переробки паперу та картону з будь-якої сировини;

10) інфраструктурні проекти:

облаштування індустріальних парків;

будівництво житлових кварталів (комплексів багатоквартирних житлових будинків) та торговельних чи розважальних комплексів поза межами населених пунктів на площі 1,5 гектара і більше або в межах населених пунктів, якщо не передбачено їх підключення до централізованого водопостачання та/або водовідведення; будівництво кінотеатрів з більш як 6 екранами; будівництво (облаштування) автостоянок на площі не менш як 1 гектар і більш як на 100 паркомісць;

будівництво аеропортів та аеродромів з основною злітно-посадковою смугою довжиною до 2100 метрів;

будівництво залізничних вокзалів, залізничних колій і споруд;

будівництво перевантажувальних терміналів та обладнання для перевантаження різних видів транспорту, а також терміналів для різних видів транспорту;

будівництво гребель та встановлення іншого обладнання для утримання або накопичення води на тривалі проміжки часу;

проведення робіт з розчищення і днопоглиблення русла та дна річок, берегоукріплення, зміни і стабілізації стану русел річок;

будівництво трамвайних колій, підвісних канатних доріг та фунікулерів або подібних ліній, що використовуються для перевезення пасажирів;

будівництво підземних, наземних ліній метрополітену як єдиних комплексів, у тому числі депо з комплексом споруд технічного обслуговування;

будівництво акведуків та трубопроводів для транспортування води на далекі відстані;

будівництво магістральних продуктопроводів (трубопроводів для транспортування газу, аміаку, нафти або хімічних речовин);

будівництво ліній електропередачі (повітряних та кабельних) напругою 110 кіловольт і більше та підстанцій напругою 330 кіловольт і більше;

будівництво гідротехнічних споруд морських і річкових портів;

будівництво глибоководних суднових ходів, у тому числі у природних руслах річок, спеціальних каналів на суходолі та у мілководних морських акваторіях, придатних для проходження суден, а також каналів у протипаводкових цілях та гідротехнічних споруд;

спеціалізовані морські або річкові термінали;

проведення прибережних робіт з метою усунення ерозії та будівельних робіт на морі, які призводять до зміни морського узбережжя, зокрема будівництво основних гідротехнічних споруд, підводні звалища ґрунтів, а також інші роботи на морі, крім експлуатаційних днопоглиблювальних робіт;

установки для очищення стічних вод з водовідведенням 10 тисяч кубічних метрів на добу і більше;

11) інші види діяльності:

постійно діючі траси і треки для перегонів, тестові полігони для моторизованих транспортних засобів;

майданчики для тестування (випробування) двигунів, турбін або реакторів площею 0,5 гектара і більше;

шламонакопичувачі, хвостосховища;

складування осаду, мулові поля площею 0,5 гектара і більше або на відстані не більш як 100 метрів до прибережних захисних смуг;

склади і перевалочні бази металобрухту площею 0,5 гектара і більше або на відстані не більш як 100 метрів до прибережних захисних смуг;

утилізація, видалення, оброблення, знешкодження, захоронення побутових відходів;

установки для поверхневої обробки речовин, предметів або продуктів з використанням органічних розчинників, зокрема для оздоблення, друку, покриття, знежирювання, гідроізолювання, калібрування, фарбування, очищення або насичування з витратою понад 150 кілограмів на годину або понад 200 тонн на рік;

виробництво і переробка виробів на основі еластомерів;

споруди для виробництва штучних мінеральних волокон, виробництво екструдованого пінополістиролу, утеплювачів, асфальтобетону;

видобування піску і гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду;

генетично-інженерна діяльність, введення в обіг та будь-яке використання генетично модифікованих організмів та продукції, виробленої з їх використанням (у відкритій системі);

інтродукція чужорідних видів фауни та флори у довкілля;

виробництво мікробіологічної продукції;

виробництво, утилізація і знищення боєприпасів, ракетного палива та інших токсичних хімічних речовин;

12) туризм та рекреацію:

лижні траси, лижні витяги і канатні дороги та відповідні комплекси споруд на площі 5 гектарів і більше;

яхт-клуби, яхтові стоянки та місця базування катерів місткістю понад 50 суден або на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах;

курортні містечка та готельні комплекси поза межами населених пунктів місткістю не менш як 100 номерів або площею 5 гектарів і більше; курортні містечка та готельні комплекси в межах населених пунктів місткістю не менш як 50 номерів, якщо не передбачено їх підключення до централізованого водопостачання та/або водовідведення; курортні містечка та готельні комплекси на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах; оголошення природних територій курортними;

постійні місця для кемпінгу та автотуризму площею 1 гектар і більше або на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах;

гольфклуби площею 3 гектари і більше або на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах;

тематичні розважальні парки площею 1 гектар і більше;

13) господарську діяльність, що призводить до скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, та забір води з водних об`єктів за умови, що водозабір підземних вод перевищує 300 кубічних метрів на добу;

14) розширення та зміни, включаючи перегляд або оновлення умов провадження планованої діяльності, встановлених (затверджених) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, перепрофілювання діяльності та об`єктів, зазначених у пунктах 1-13 цієї частини, крім тих, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи представника третьої особи щодо відсутності обов`язку отримати результати оцінки впливу на довкілля при виконанні робіт з реконструкції нежитлових приміщень є обґрунтованими.

З огляду на зазначене, та відсутність інших доводів, що свідчать про недотримання ПП "СПС-РІЕЛТ" вимог закону для отримання дозволу на будівельні роботи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість вимог позивача про визнання протиправним та скасування дозволу на будівельні роботи ОД №112182601269.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне заначити наступне.

Згідно з вимогами ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст.5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до вимог частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Також, аналізуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, Конституційний Суд України в п.4.1 рішення від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

На підставі викладеного та з урахуванням приписів статей 2, 5 КАС України, колегія суддів наголошує, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Однак, порушення вимог закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

При цьому, індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично - діяльнісній (конклюдентній) формах.

Наведена правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року по справі №9901/518/19, а якій зазначено, що ненормативним (індивідуальним) правовим актам притаманні наступні ознаки: а) спрямовуються на врегулювання конкретних (одиничних) актів соціальної поведінки; б) поширюються лише на персонально визначених суб`єктів; в) містять індивідуальні приписи (веління, дозволи), розраховані на врегулювання лише окремої, конкретної життєвої ситуації, тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією; г) не передбачають повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів; д) не мають зворотної дії в часі.

Визначальною умовою, що може слугувати критерієм загальності чи персоніфікованості суб`єктів впливу - є їх коло. Адже кількість як величина має відносний характер, може змінюватись і не є сталим показником регулятивного впливу юридичних актів. Під час визначення кола суб`єктів, правовий статус яких регламентує правовий акт, необхідно зважати лише на ті із них (фізична чи юридична особа, орган, організація, спільність людей тощо), для яких правовим актом встановлюються права та обов`язки безпосередньо, щодо яких праворегуляторний вплив є прямим (а не усіх суб`єктів, для яких він може мати якесь юридичне значення). Так, постанова Верхової Ради України про перейменування населеного пункту прямо стосується його як адміністративно-територіальної одиниці (насамперед відповідних органів влади), а жителів - лише опосередковано, тому вона є індивідуально-правовим актом.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), яких вони стосуються. Індивідуальні ж акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.

З урахуванням наведеного вбачається, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №01-06/1425 від 24.09.2015 року та дозвіл на будівельні роботи ОД №112182601269, за своєю правовою природою є актами індивідуальної дії, у зв`язку із винесенням яких виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією суб`єктами цих правовідносин певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Натомість, в ході розгляду даної справи в судах першої та апеляційної інстанцій, позивачем не надано будь-яких доказів щодо існування саме реального негативного впливу безпосередньо на її права у правовідносинах, пов`язаних з виданням оспорюваних актів.

В обґрунтування своєї позиції, представник ОСОБА_1 зазначає, що будівництво об`єкта, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 порушує його конституційне право на безпечне довкілля, а також встановлення функціонального призначення об`єкту будівництва як оздоровчого центру буде мати наслідком заборону безперешкодному доступу до узбережжя Чорного моря - пляжної зони через земельну ділянку, яка знаходиться в оренді третьої особи, чим будуть порушені права позивача.

Проте, колегія суддів зауважує, що наведені вище доводи є узагальненими, натомість будь-яких обґрунтованих доводів на підтвердження реальної загрози інтересу позивача, останнім не наведено.

Колегія суддів наголошує, що зазначені твердження позивача базується лише на передчасному очікуванні останнім щодо ситуації, яка можливо в майбутньому, на думку позивача, може виникнути.

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що доводи позивача є абстрактними, без обґрунтування негативного впливу оскаржуваних рішення на конкретні, реальні, індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача, що свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачем не визначено права, свободи чи інтересу, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову. Встановлені у справі обставини свідчать про те, що позивач не є потерпілим від оскаржуваних рішень. Зазначені рішення не спричинили суттєвого негативного впливу безпосередньо на позивача та він не зазнав жодної реальної шкоди.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Проаналізувавши практику Європейського Суду з прав людини у справах у справах Центр правових ресурсів імені Валентин Кампеану проти Румунії (№47848/08, п.101, від 07.07.2014 року), Сенатор Лайнс GmbH проти Австрії, Бельгії, Данії, Фінляндії, Франції, Греції, Ірландії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Португалії, Іспанії, Швеції та Великої Британії [ВП] (ухв.), №56672/00, від 10.03.2004 року), Аксу проти Туреччини [ВП], №№ 4149/04 та 41029/04, п.50, від 15.12.2012 року, Берден проти Сполученого Королівства [ВП], №13378/05, п.33, від 29.04.2008 року), можна сформулювати наступні ознаки особи, чиї права або законні інтереси порушено:

а) безпосередньо особі належить законний інтерес, на захист якого подано позов;

б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;

в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);

г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

Зазначені критерії не мають застосовуватись механічно та негнучким способом. Суд повинен захищати усе розмаїття законних інтересів особи, а тому у кожній конкретній справі дослідження інтересу особи через призму наведених критеріїв буде слугувати гарантією захисту таких інтересів.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Колегія суддів вважає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судове рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Головуючий суддя Джабурія О.В.Судді Кравченко К.В. Вербицька Н. В.