ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2022 року Справа № 160/27568/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якій позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) в сумі 27290,56 грн від 08.02.2021 №Ф-52075-17У, що складена Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач 17.12.2021 з додатку «Дія» дізнався про те, що державним виконавцем Покровського ВДВС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) відкрито виконавче провадження №67924112 на підставі оскаржуваної вимоги. Зазначену вимогу про сплату боргу (недоїмки) позивач не отримував. 17.12.2021 він подав до Павлоградського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області заяву про реєстрацію його як фізичної особи-підприємця невідомою особою. 21.12.2021 позивач звернувся до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області із заявою про видачу копії вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-52075-17У від 08.02.2021, яка стала підставою для відкриття виконавчого провадження. 25.12.2021 ним було отримано копію оскаржуваної вимоги. Зазначена вимога направлялась відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як його місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач зазначає, що він не реєструвався як фізична особа-підприємець, не здійснював підприємницьку діяльність та не отримував дохід від неї. 22.08.2017 стосовно нього було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк 60 днів до 20.10.2017 із забороною цілодобово залишати зареєстроване місце проживання - квартиру АДРЕСА_3 . Того ж дня він здав свій паспорт слідчому Павлоградського ВП ГУНП України в Дніпропетровській області. Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець 06.09.2017, дата припинення підприємницької діяльності - 09.08.2021, адреса місцезнаходження фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_1 . 22.09.2017 позивача було засуджено та призначено покарання у виді двох років одного місяця позбавлення волі, запобіжний захід до набрання законної сили вироком було залишено без змін. У період з 09.11.2017 до 07.10.2020 він відбував покарання. Позивач зазначає, що особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, не має об`єктивної можливості сплачувати єдиний соціальний внесок. З 23.11.2020 до 13.07.2021 він перебував у трудових відносинах з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ВСП «ШАХТОУПРАВЛІННЯ ПАВЛОГРАДСЬКЕ», за цей період єдиний соціальний внесок за нього сплачував роботодавець. З 11.08.2021 і дотепер позивач перебуває на обліку в Павлоградському МРЦЗ та отримує допомогу по безробіттю. Вважає оскаржувану вимогу протиправною і такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.01.2022 поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду із цією позовною заявою, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

20.01.2022 до суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Обгрунтовуючи заперечення проти позовних вимог, відповідач зазначив, що за даними ІТС «Податковий блок» ОСОБА_1 з 06.09.2017 до 09.08.2021 перебував на обліку у Криворізькій північній ДПІ (Покровський район м. Кривий Ріг) як фізична особа-підприємець та був плаником єдиного внеску. У період з 01.10.2017 до 30.06.2018 позивач перебував на спрощеній системі оподаткування другої групи 17%, з 01.07.2018 до 09.08.2021 - на загальній системі оподаткування. В ІКП ФОП ОСОБА_1 за технологічним кодом класифікації 71040000 відбулись автоматичні нарахування єдиного внеску, загальна сума яких за період 2017-2020 рр. становить 30044,74 грн. Сплачено єдиного внеску в сумі 2754,18 грн. У зв`язку з некоректною роботою АІС «Податковий блок» в ІКП 71040000 ФОП ОСОБА_1 не відображено нарахування за четвертий квартал 2017 року в сумі 2112,00 грн (жовтень-грудень 2017 року), тому фактично заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 29402,56 грн. Звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017-2020 рр. до Криворізької північної ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області платником не подавались. Вимога про сплату боргу (недоїмки) в сумі 27290,56 грн від 08.02.2021 №Ф-52075-17У була направлена ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку за адресою: АДРЕСА_1 , та повернута до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області без вручення за закінченням терміну зберігання. Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015, передбачено, що у разі, якщо планик єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкового органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності). Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021 №Ф-52075-17У набула статусу узгодженої. Враховуючи вищенаведене, підстави для визнання протиправною та скасування зазначеної вимоги відсутні.

Ухвалою суду від 21.01.2022 за клопотанням відповідача витребувано у позивача довідку за формою ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» за період з 01.01.2017 до 31.01.2021 та довідку за формою ОК-7 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» за період з 01.01.2017 до 31.01.2021.

25.01.2022 до суду надійшла відповідь на відзив з доданими до неї документами.

02.02.2022 від позивача на виконання ухвали від 21.01.2022 надійшли витребувані докази.

23.02.2022 від відповідача надійши письмові заперечення, у яких відповідач посилався на обставини, зазначені у відзиві на позов та вказав, що позивачем не надано відомостей про розмір щомісячно утриманих та сплачених сум ЄСВ до бюджету за весь спірний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.08.2021 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 06.09.2017 до 09.08.2021 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Криворізька північна ДПІ), підприємницьку діяльність припинено.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.08.2017 у справі № 185/5778/17 (провадження № 1-кс/185/1346/17) застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк 60 днів до 20.10.2017 із забороною цілодобово залишати зареєстроване місце проживання - квартиру АДРЕСА_3 .

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.09.2017 у справі № 185/6921/17 (провадження № 1-кп/185/487/17), який набрав законної сили 23.10.2017, ОСОБА_1 було засуджено та призначено покарання у виді двох років одного місяця позбавлення волі, запобіжний захід до набрання законної сили вироком було залишено у вигляді домашнього арешту.

Як убачається з довідки про звільнення серії ДНП № 07865 від 07.10.2020, ОСОБА_1 відбував покарання у період з 08.11.2017 до 07.10.2020.

Відповідно трудової книжки НОМЕР_2 , копія якої міститься у матеріалах справи, з 23.11.2020 до 13.07.2021 ОСОБА_1 був офіційно працевлаштований у ВСП «ШАХТОУПРАВЛІННЯ ПАВЛОГРАДСЬКЕ» ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ».

З 11.08.2021 позивачу розпочато виплату допомоги по безробіттю у Павлоградському МРЦЗ.

08.02.2021 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-52075-17 У, відповідно до якої загальна сума боргу платника єдиного внеску ОСОБА_1 становить 27290,56 грн. Вимогу було направлено за адресою: АДРЕСА_1 , та повернуто до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області без вручення з довідкою відділення поштового зв`язку про причину невручення - «за закінченням терміну зберігання». Податковий борг виник внаслідок несплати єдиного соціального внеску за 2017-2020 рр.: 09.02.2018 за вересень 2017 року в сумі 704,00 грн; 19.04.2018 за 1 квартал 2018 року - 2457,18 грн; 19.07.2018 за 2 квартал 2018 року - 2457,18 грн; 19.10.2018 за 3 квартал 2018 року - 2457,18 грн; 21.01.2019 за 4 квартал 2018 року - 2457,18 грн; 19.04.2019 за 1 квартал 2019 року - 2754,18 грн; 19.07.2019 за 2 квартал 2019 року - 2754,18 грн; 21.10.2019 за 3 квартал 2019 року - 2754,18 грн; 20.01.2020 за 4 квартал 2019 року - 2754,18 грн; 21.04.2020 за 1 квартал 2020 року - 2078,12 грн; 20.07.2020 за 2 квартал 2020 року - 1039,06 грн; 19.10.2020 за 3 квартал 2020 року - 3178,12 грн; 19.01.2021 за 4 квартал 2020 року - 2200,00 грн.

За період грудень 2017 року - березень 2018 року за позивача єдиний соціальний внесок сплачувався Державною установою «Дніпровська установа покарань (№4)», за період листопад 2020 року - липень 2021 року Приватним акціонерним товариством «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», що підтверджується довідками за формою ОК-5 та ОК-7.

На підставі вищезазначеного ОСОБА_1 вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021 №Ф-52075-17У, складену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, протиправною і такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464-VI).

Підпунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 зазначеного Закону єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4,5 та 5-1частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону №2464-VI).

Згідно з ч.3 статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Частинами 3 та 4 ст.25 Закону №2464-VI передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449).

Згідно з пунктом 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Відповідно до п. 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Пунктом ж 4 вказаного розділу Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

З аналізу наведених вище положень слідує, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.

Нарахування заборгованості позивача зі сплати єдиного внеску здійснено на підставі облікових даних інформаційної системи Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

За даними Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наявні відомості про реєстрацію позивача як фізичної особи-підприємця 06.09.2017 та припинення такої реєстрації 09.08.2021.

Позивач зазначає, що він не реєструвався як фізична особа-підприємець та не здійснював підприємницьку діяльність, у зв`язку з чим звернувся до Павлоградського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області з повідомленням про реєстрацію його як фізичної особи-підприємця невідомою особою. На підтвердження цієї обставини позивач надав копію талона-повідомлення єдиного обліку № 30661 від 17.12.2021 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правовопорушення.

Суд зазначає, що на час розгляду даної справі відсутні відомості про скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.09.2017 про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Тому не є спірним є питання наявності у позивача статусу платника єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ протягом періоду, за який здійснено нарахування боргу (недоїмки) за оскаржуваною вимогою.

Судом встановлено, що за період грудень 2017 року - березень 2018 року за позивача єдиний соціальний внесок сплачувався Державною установою «Дніпровська установа покарань (№4)», за період листопад 2020 року - липень 2021 року Приватним акціонерним товариством «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ».

Верховний Суд за результатами розгляду касаційної скарги в адміністративній справі № 440/2149/19, 04.12.2019 сформулював правовий висновок, відповідно до якого, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Як встановлено судом, оскаржуваною вимогою позивачеві визначено суми зобов`язань зі сплати єдиного внеску із розміру мінімального страхового внеску у період реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця, за який він мав обов`язок сплачувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску.

Однак, протягом періоду, за який контролюючим органом донараховано недоїмку (вересень 2017 року - 4 квартал 2020 рік), ОСОБА_1 з 23.11.2020 до 13.07.2021 був офіційно працевлаштований, тобто був найманим працівником, тобто застрахованою особою, за яку єдиний внесок сплачує її роботодавець.

Законом №2464 не передбачено звільнення від сплати єдиного внеску фізичних осіб-пвдприємців, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі. Отже, такі особи виконують обов`язки платника єдиного внеску, передбачені ч. 2 ст. 6 Закону №2464, на загальних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Інструкція про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 № 396/5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.03.2013 за № 387/22919. Пунктом 3.1 Інструкції передбачено, що засуджені до позбавлення волі мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засудженими здійснюється виконання робіт чи надання послуг. Згідно з пунктом 5.1 Інструкції праця засуджених оплачується відповідно до її кількості і якості. Відрахування із заробітної плати або винагороди засуджених та нарахування на них підприємства установ виконання покарань, фізичні особи - підприємці або юридичні особи, для яких засудженими здійснюється виконання робіт чи надання послуг, проводять відповідно до законодавства. Сума заробітку засуджених після відрахування податків та зборів перераховується на депозитний рахунок установи виконання покарань для здійснення подальших відрахувань та відшкодувань згідно з Розділом VI цієї Інструкції з обов`язковим відображенням на особовому рахунку засудженого з урахуванням вимог чинного законодавства.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.03.2020 у справі № 440/1512/19, засуджені до відбування покарання в місцях позбавлення волі, які залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці за строковими договорами, є застрахованими особами, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а суми виплат, отримані ними, є базою нарахування єдиного соціального внеску, як це передбачено, зокрема статтею 122 Кримінально-виконавчого кодексу України, зміни до якої внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених" від 7 вересня 2016 року № 1492-VIII, який набрав чинності 08.10.2016. Право на працю засуджених до позбавлення волі реалізується шляхом укладення строкового трудового договору. Засуджені до позбавлення волі, у даному випадку, є найманими працівниками з особливим статусом та обмеженими трудовими правами, а виправна колонія у цих трудових відносинах виступає роботодавцем, на якого покладається обов`язок з утримання та сплати сум податку з доходів фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску із заробітної плати платника податку.

За період грудень 2017 року - березень 2018 року за позивача єдиний соціальний внесок сплачувався Державною установою «Дніпровська установа покарань (№4)».

Суд зауважує, що сплата позивачем єдиного внеску за періоди, коли такий внесок сплачувався за нього як за найманого працівника, ще й як фізичною особою-підприємцем не призведе до покращення його становища у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки у такому разі він не набуде права на отримання додаткових видів соціального забезпечення чи збільшення їх розміру у разі настання страхового випадку. Натомість, покладення на позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску у такому випадку буде надмірним тягарем та фактично подвійним обкладенням єдиного соціального внеску.

Відтак, складена Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021 №Ф-52075-17У зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є протиправною та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Отже, стягненню на користь позивача з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань підлягають судові витрати позивача зі сплати судового збору за подання до суду позовної заяви в сумі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021 №Ф-52075-17У.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А, код ЄДРПОУ ВП 44118658.

Повний текст рішення складено 16.03.2022.

Суддя В.В. Рянська