ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/568/22 Справа № 214/6685/19 Суддя у 1-й інстанції - Гринь Н.Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2022 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Бондар Я.М.,

суддів: Зубакової В.П., Остапенко В.О.

секретар судового засідання Євтодій К.С.

сторони справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

відповідач- ОСОБА_3

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Криворізька міська рада, інспекція з благоустрою виконкому Криворізької міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОСЕРВІС-КР»,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні,в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 в інтересах, якої діє представник- адвокат Курдюмов Михайло Миколайович на рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 березня 2021 року, ухвалене суддею Гринем Н.Г. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 05 квітня 2021 року,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет споруКриворізька міська рада, інспекція з благоустрою виконкому Криворізької міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОСЕРВІС-КР», про визнання дії незаконними, усунення перешкод та зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Просили суд: визнати неправомірними дії відповідача ОСОБА_3 , щодо розміщення зовнішніх рекламних вивісок «Дивограй» та «Дитячий магазин» на стіну фасаду будинку під вікном та зовнішньої сторони балкону квартири АДРЕСА_1 ; усунути перешкоди ОСОБА_1 як власнику квартири квартири АДРЕСА_1 , у користуванні власністю шляхом проведення демонтажу зовнішніх рекламних вивісок « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та «Дитячий магазин»; зобов`язати відповідача здійснити демонтаж зовнішніх рекламних вивісок « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та «Дитячий магазин», стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 4 137,63 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 , майнову шкоду у розмірі 46792,00 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 , майнову шкоду у розмірі 17741,15 грн.; стягнути з відповідача на користь позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4 610,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн.

В обґрунтування позову зазначили, що вони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є родичами між собою онукою та бабусею. ОСОБА_3 є їх сусідкою, яка розмістила на фасаді будинку дві рекламні вивіски « ОСОБА_4 » та « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

З 1971 року їх родина користувалась квартирою АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 була власницею квартири АДРЕСА_1 з 26 жовтня 1993 року по 01 березня 2019 року на підставі Свідоцтва про право власності на житло за № НОМЕР_1 ; виданого 26.10.1993 року Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради народних депутатів, згідно розпорядження №С5810 від 06.10.1993 року та Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Криворізької державною нотаріальною конторою, 06.12.2001 року за №2-5171.

З 01.03.2019 року власницею квартири стала ОСОБА_1 на підставі Договору дарування.

Квартира знаходиться на другому поверсі житлового будинку, а під нею на першому поверсі будинку знаходиться нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_3 , в якому вона веде свою підприємницьку діяльність, яке облаштоване у вигляді магазину дитячих товарів « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

У 1999 році відповідач домовлялась з ОСОБА_2 про те, що остання дозволить розмістити вивіски в замін на укріплення балкону, а потім коли відповідач офіційно отримає від виконкому Криворізької міської ради Дозвіл на розміщення реклами вона укладе з нею Договір оренди на розміщення рекламних вивісок, який вона нібито почала оформлювати, бо надала підтвердження її слів погодження з ЖЕКом. За таких умов ОСОБА_2 дала свою згоду відповідачу на розміщення реклами з вивіскою.

Відповідач балкон укріпила, рекламні вивіски розмістила. Але після того, жодних пропозицій щодо належного погодження на розміщення рекламних вивісок від Відповідача до колишнього власника квартири ОСОБА_2 у період з 01.03.2016 року по 01.03.2019 року та теперішнього власника за період з 01.03.2019 року по 01.08.2019 року не було.

Так ці вивіски висіли до тих пір поки не стала потреба ремонтувати стіни балкону. На усне прохання зняти вивіски для проведення ремонтних робіт, відповідач відреагувала вороже: почала кричати та погрожувати їм та членам їх родини повибивати вікна та пошкодити навмисно балкон, якщо вони знімуть вивіски.

На їх прохання про надання документів, які б підтверджували її дозвіл на розміщення рекламних вивісок. Всі намагання поговорити, виклик поліції є марними.

З цього приводу вони звернулись зі скаргами до правоохоронних органів та інспекції з благоустрою виконкому Криворізької міської ради.

На момент подання позову відповідач не усунув порушення - не демонтував рекламні конструкції. Згідно відповідей на адвокатські запити Інспекції з благоустрою виконкому Криворізької міської ради, ТОВ «ЖИТЛОСЕРВІС-КР», виконавчий комітет Криворізької міської ради про надання відомостей стосовно видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами магазина « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на фасаді будинку АДРЕСА_3 , будь-яких дозволів на розміщення реклами ОСОБА_3 не надавали.

У висновку Акту огляду, що міститься на 24 аркуші Звіту про оцінку майна від 26.07.2019 року зазначено, що зовнішня поверхня стінової плити однієї житлової кімнати та пластикові панелі і декоративна з/б плита балкону пошкоджені внаслідок монтажу (кріплення) рекламних вивісок, які за інформацією Замовника, належить дитячому магазину, розташованому поверсі.

Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами регулюється Законом України «Про рекламу». Враховуючи, відсутність у відповідача згоди від позивачів та Дозволу на розміщення зовнішньої реклами від Виконавчого комітету Криворізької міської ради підтверджують факт того, що дії відповідача щодо розміщення рекламних вивісок « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та « ІНФОРМАЦІЯ_2 » є такими, що не відповідають вимогам законодавства.

Оскільки відповідач не бажає знімати вивіски, навіть через те, що вони пошкодили стіни фасаду будинку під вікном зовнішню сторону балкону квартири АДРЕСА_4 і які заважають відновити фасад стіни та балкону, чим порушує право власності позивача, створює перешкоди у користуванні власністю, і тим самим спричиняє майнову шкоду.

Довготривала відсутність дозволів, а це умисне безпідставне розміщення рекламних вивісок вказують на протиправні дії відповідача внаслідок яких нанесена шкода це пошкодження приватної власності: стіни фасаду будинку під вікном та зовнішньої сторони балкону квартири АДРЕСА_4 та наявні збитки можливість отримання доходу який мали б отримати позивачі від відповідача за користування місцями для розміщенням рекламних вивісок підтверджують вину відповідача та причинно-наслідковий зв`язок між існуючою шкодою та існуючими протиправними діями відповідача. А тому існує можливість покладення обов`язку на відповідача.

Факти заподіяння шкоди встановлений у Звіті про оцінку майна від 26.07.2019 року, яка становить 7100 грн. За незаконне користування зовнішньої поверхні балкону та зовнішньої поверхні стіни кімнати квартири з 01.03.2016 року по 01.03.2019 року відповідач завдав ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 46792,92 грн., а ОСОБА_1 17741,15 грн.

Також, ОСОБА_2 вважає, що відповідач завдала їй моральної шкоди, оскільки під час намагання вирішити питання мирним шляхом поведінка відповідача була протиправна вона у присутності людей на вулиці, присутності поліцейських їй та її зятю ОСОБА_5 погрожувала, ображала нецензурною лайкою та заборонила як власник магазину входити до магазину, чим спричинила душевні страждання наслідком яких стало погіршення здоров`я через отриманий стрес та підвищений тиск.

Розмір моральної шкоди складається з витрат понесених на купівлю медичних препаратів, які були призначені лікарем КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня 32» ОСОБА_6 .

Враховуючи вище викладене, вважають що їх права та інтереси відповідачем порушені, а тому підлягають захисту у судовому порядку шляхом усунення перешкод у користуванні власністю з зобов`язанням відповідача демонтувати вище зазначені рекламні вивіски. Та цими діями завдала майнову та маральну шкоду, яка потребує відшкодування.

Рішенням Саксаганськогорайонного судум.КривогоРогу Дніпропетровськоїобласті від31березня 2021рокупозовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Криворізька міська рада, інспекція з благоустрою виконкому Криворізької міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОСЕРВІС-КР», про визнання дії незаконними, усунення перешкод та зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Усунуто перешкоди ОСОБА_1 , як власнику квартири АДРЕСА_1 , у користуванні власністю шляхом проведення демонтажу зовнішніх рекламних вивісок «Дивограй» та «Дитячий магазин».

Зобов`язано ОСОБА_3 здійснити демонтаж зовнішніх рекламних вивісок «Дивограй» та «Дитячий магазин».

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 7100 (сім тисяч сто) грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору 1 844 (одна тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 31 коп.; в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 3750 (три тисячі сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.; в рахунок відшкодування витрат за виготовлення Звіту про оцінку причиненої шкоди майну у розмірі 937 (дев`ятсот тридцять сім) грн. 50 коп.

Повернуто ОСОБА_2 надміру сплачений судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім ) грн. 40 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач ОСОБА_3 , інтереси, якої представляє адвокат Курдюмов М.М., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, ставить питання про скасування судового рішення з ухваленням нового, яким у повному обсязі відмовити позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в задоволенні їх позовних вимог.

При цьому, сторона відповідача вказує на те, що в багатоквартирному будинку є ізольоване приміщення квартира, котра належить на праві приватної власності її власнику, однак поза межами квартири майно в будинку: допоміжні приміщення, елементи зовнішнього благоустрою, конструктивні елементи будинку(зокрема стіни) мають інший правовий режим власності, а саме на праві спільної сумісної власності належить всім власникам квартир в багатоквартирному будинку. Теж саме стосується і балконів, площа, яких обмежена огорожею та в межах цієї огорожи відноситься до загальної площі квартири, однак зовнішня сторона балконної огорожі у багатоквартирному будинку є частиною фасаду будинку та знаходиться ззовні від площі приватизованої квартири і належить на праві спільної сумісної власності усім власникам квартир.

Відповідач вказує на те, що суд не розмежував право приватної та спільної сумісної власності, зазначає, що ОСОБА_3 є таким же власником спільного сумісного майна в багатоквартирному будинку, як і позивачі по справі, оскільки приміщення магазину їй належить на праві приватної власності і відповідач має такі ж права щодо спільного сумісного майна, як і позивачі та інші власники квартир в будинку. Також, сторона відповідача зазначає, що позивачі не виділяли часток у спільній сумісній власності та не уповноважувалися іншими співвласниками на вчинення будь-яких дій стосовно спільного сумісного майна, тому вони не мають жодних переваг в користуванні спільним сумісним майном будинку перед іншими власниками.

Окремо, Відповідач зауважує, що у Звіті про оцінку майна від 26.07.2019, який покладено судом в обґрунтування рішення,встановлено, що особистій приватній власності позивачів (квартира в межах загальної площі) не завдано жодної шкоди, оскільки спірні вивіски магазину знаходяться виключно на фасаді будинку, зовнішній стіні будинку в зовнішній стороні огорожі балкону, тому застосування положень ст.391 ЦК України у даній справі не може бути застосовано, оскільки Відповідач не чинить позивачам перешкод у користуванні і розпорядженні належної їм квартири.

Окрім того, сторона відповідача критично відноситься до висновку суду першої інстанції про те, що вивіска магазину є рекламою та встановленою самовільно конструкцією, посилаючись на те, що на адресу ОСОБА_3 від Інспекції з благоустрою виконкому Криворізької міської ради не надходили жодні приписи не тільки із зазначенням в них термінів усунення порушень, жодні протоколи про вчинення адміністративного правопорушення, жодний протокол не розглядався адміністративною комісією Саксаганської районної в місті ради, тому ОСОБА_3 не мала та не повинна була вчиняти будь-які дії, які не є для неї обов`язковими, вважають, що вивіски дитячого магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не є рекламними конструкціями. Вважають, що позивачі є неналежними позивачами по справі, оскільки питання розміщення, встановлення чи демонтажу рекламних конструкцій не віднесено до їх компетенції, тобто належним позивачем у спорі є Інспекція з благоустрою виконкому.

Окремо, сторона Відповідача зауважує, що вивіска магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » взагалі не є рекламною конструкцією, а фактично є конструктивною частиною фасаду будинку, на встановлення, якої ОСОБА_3 отримано всі дозвільні документи, що підтверджується проектною документацією, затвердженою рішенням Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 14.12.2005 за №762 вивіска магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не є рекламною конструкцією, а є конструктивною частиною фасаду будинку.

Відповідач вважає, що оскільки в діях відповідача відсутня вина, тому і відсутні підстави для стягнення з неї майнової шкоди в розмірі 7100 грн

Окрім того, сторона Відповідача вважає, що при розподілі витрат на правничу допомогу судом неправильно вирахувана пропорція розміру задоволених позовних вимог, яка на їх думку становить 48,004% від заявлених позивачами позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу сторони Відповідача, представник позивачів, адвокат Ліфшиць З.О. просить рішення суду першої інстанції, як законне і належним чином обґрунтоване залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку представника позивачів, адвоката Ліфшиць З.О., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги сторони відповідача з викладених у відзиві підстав, прішення суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, відзиву на неї, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду в частині відмовлених позовних вимог позивача ОСОБА_2 не оскаржується, як і не оскаржується позивачем ОСОБА_1 в частині відмовлених позовних вимог простягнення звідповідача платиза тимчасовекористування місцямирозташування рекламногозасобу, тому в апеляційному порядку у цій частині не переглядається.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 26 жовтня 1993 року по 01 березня 2019 року ОСОБА_2 на праві приватної власності належала квартира загальною площею - 60,1 кв.м., житловою площею44,1 кв.м., яка розташована на другому поверсі за адресою: АДРЕСА_5 на підставі Свідоцтва про право власності на житло за № НОМЕР_1 , виданого 26 жовтня 1993 року Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради народних депутатів, згідно розпорядження №С5810 від 06.10.1993 року та Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого та виданого Сьомою криворізькою державною нотаріальною конторою, 06.12.2001 року, за №2-5171. Зареєстровано в КП ДОР «КБТІ» в реєстровій книзі №37П-236-236.

З 01 березня 2019 року та по теперішній час вище вказана квартира на праві приватної власності належить ОСОБА_1 на підставі Договору дарування від 01.03.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дацко В.Я., зареєстровано в реєстрі за №216 (а.с. 25-26).

Квартира АДРЕСА_4 розташована на другому поверсі житлового будинку, а під нею на першому поверсі будинку знаходиться нежиле приміщення АДРЕСА_2 , яке належить на підставі Свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 від 19.05.2008 року виданого виконавчим комітетом Криворізької міської ради «Про видачу свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна» від 14.05.2008 року за №349, ОСОБА_3 - відповідачу по справі. Право власності зареєстровано за ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав за номером №1706095, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 27).

У вказаному нежилому приміщенні ОСОБА_3 веде підприємницьку діяльність, яке облаштоване у вигляді магазину дитячих товарів « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що визнається сторонами.

З відповіді Інспекції з благоустрою виконкому Криворізької міської ради від 06.08.2019 року за вих.№17/28-1397, вбачається, що рекламні конструкції, розміщені на фасаді будинку АДРЕСА_6 без отримання відповідних дозволів, тому у відповідності до п.10.3 Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті, затвердженого рішенням Криворізької міської ради №1995 від 28.11.12007 року, власнику рекламних конструкцій направлено листа про усунення порушень порядку розміщення рекламних засобів у м.Кривому Розі, а саме демонтувати вказані конструкції (а.с. 71) .

06.08.2019 року за вих. №17/28/1396 ФОП ОСОБА_3 було направлено листа Інспекцією з благоустрою виконкому Криворізької міської ради та 27.09.2019 р. за вих. №17/23/6618 виконавчим комітетом Криворізької міської ради з вимогою усунення порушення шляхом демонтажу самовільно розташованих рекламних конструкцій (зворот а.с. 71).

Згідно з відповіді виконавчого комітета Криворізької міської ради від 01.08.2019 року за вих. №12/18/5182 виконавчим комітетом Криворізької ради дозвіл на розміщення зовнішньої реклами ФОП ОСОБА_3 не надавався (зворот а.с. 72, зворот а.с. 73, а.с. 74).

Листом ТОВ «ЖИТЛОСЕРВІС-КР» за вих. №3152 від 01.08.2019 р. повідомлено, що ТОВ «ЖИТЛОСЕРВІС-КР» є управителем будинку АДРЕСА_6 з 01.11.2013 року та не має жодних повноважень про надання будь-яких дозволів на розміщення реклами (а.с. 34).

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі досліджених доказів, наданих сторонами по справі, виходив з того, що позивачами доведено відсутність у відповідача ОСОБА_3 дозволу на розміщення реклами на фасаді будинку АДРЕСА_6 під вікном та зовнішньої сторони балкону квартири АДРЕСА_4 .

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача ОСОБА_3 на її користь майнової шкоди, суд першої інстанції на підставі Звіту про оцінку майна, складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Бюро Незалежної оцінки», яким встановлена наявність майнового збитку, завданого внаслідок конструктивних елементів, а саме оздоблювальних матеріалів балкону та зовнішньої стіни житлової кімнати, розташованої на другому поверсі п`ятиповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_5 , внаслідок незаконного розміщення зовнішньої реклами відповідачем ОСОБА_3 , який становить 7100 грн., стягнув суму збитку з відповідача на користь власника квартири, ОСОБА_1 .

Відмовляючи позивачаму задоволеннівимог простягнення звідповідача платиза тимчасовекористування місцямирозташування рекламногозасобу,суд першоїінстанції виходивз недоведеностіцих позовнихвимог,оскільки матеріалисправи не містять відповідного Договору тимчасового користування місцями розташування рекламних засобів між сторонами, більш того, встановлено наявність незаконного розміщення зовнішньої реклами.

Відмовляючи позивачеві ОСОБА_2 у задоволенні її вимог щодо стягнення на її користь моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з недоведеності цих позовних вимог.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в судовому рішенні та не погоджується з доводами сторони відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, виходячи з наступних підстав.

За вимогами ст.ст.263, 264ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`сувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи сторони відповідача, викладені в апеляційній скарзі вважає, що суд першої інстанції у повній мірі з`ясував всі обставини, які мають значення для справи, та виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі є законним і належним чином обґрунтованим.

Так,судом першоїінстанції буловстановлено,щоз 26 жовтня 1993 року по 01 березня 2019 року власником спірної квартири, яка розташована на другому поверсі за адресою: АДРЕСА_5 була позивач ОСОБА_2 , а з 01 березня 2019 року та по теперішній час вище вказана квартира на праві приватної власності належить позивачу ОСОБА_1 на підставі Договору дарування від 01.03.2019 року. Встановлений факт не заперучувався сторонами по справі.

Також судом встановлено, що квартира АДРЕСА_4 розташована на другому поверсі житлового будинку, а під нею на першому поверсі будинку знаходиться нежиле приміщення АДРЕСА_2 , власником, якого є відповідач ОСОБА_3 , яка у цьому приміщенні веде підприємницьку діяльність, приміщення облаштоване у вигляді магазину дитячих товарів « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що не заперечується сторонами по справі.

Рекламні конструкції магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розміщені відповідачем ОСОБА_3 на фасаді будинку АДРЕСА_6 , без отримання відповідних дозволів, що підтверджено відповіддю Інспекції з благоустрою виконкому Криворізької міської ради від 06.08.2019 року за вих.№17/28-1397.

Окрім того, відповіддю Інспекції з благоустрою виконкому Криворізької міської ради від 06.08.2019 року за вих.№17/28-1397 підтверджено, що власнику рекламних конструкцій, відповідачу ОСОБА_3 на виконання вимог п.10.3 Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті, затвердженого рішенням Криворізької міської ради №1995 від 28.11.12007 року, 06.08.2019 було направлено лист, в якому вказано про порушення порядку розміщення рекламних засобів у м.Кривому Роз та надано десятиденний строк (з моменту отримання листа) для усунення порушення шляхом демонтажу самовільно розташованих рекламних конструкцій з наданням інспекції фотоматеріалів виконаних робіт (в триденний строк після усунення порушення) (а.с.71-зворот, т.1).

З відповіді виконавчого комітета Криворізької міської ради від 01.08.2019 року за вих. №12/18/5182, наданої на запит адвоката Мальцевої І.М., видно, що виконавчим комітетом Криворізької ради дозвіл на розміщення зовнішньої реклами ФОП ОСОБА_3 не надавався (зворот а.с. 72, зворот а.с. 73, а.с. 74, т.1).

З відповіді заступника міського голови виконавчого комітету Криворізької міської ради від 27.09.2019 за вих.№ 17/23/6618 на лист відповідача ОСОБА_3 від 30.08.2019 видно, що ОСОБА_3 повторно роз`яснено про необхідність терміново виконати зазначені у листі інспекції з благоустрою від 06.08.2019 року за вих.№17/28-1396 вимоги, а саме здійснити демонтаж самовільно розташованих рекламних контрукцій та повідомити про демонтаж інспекціюакціюс.73-зворот-74, т.1).

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачами доказами доведено незаконне розміщення відповідачем ОСОБА_3 зовнішньої реклами на фасаді будинку АДРЕСА_6 під вікном та зовнішньої сторони балкону квартири АДРЕСА_4 , колегія суддів вважає правильним і повністю з ним погоджується.

Визначення поняття спільне майно багатоквартирного будинку подано в ч.2 ст.382ЦК України та продубльовано в п.6 ч.1 ст.1 Закону України. Тож відповідно до вказаних норм спільним майном багатоквартирного будинку є:приміщення загального користування, у тому числі допоміжні. Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, згідно із законом, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєві камери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери й інші підсобні та технічні приміщення);несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне й інше обладнання всередині чи поза межами будинку, яке обслуговує понад одне житлове чи нежитлове приміщення;будівлі та споруди, які призначено для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовано на прибудинковій території;права на земельну ділянку, на якій розташовано багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі й споруди та його прибудинкова територія.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.369ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Додатку «Б» Державних будівельних норм В.2.2-15-2005 балкон - виступаюча з площини стіни фасаду обгороджена площадка, що служить для відпочинку влітку (аналогічне визначення міститься у ДБН В.2.2-15:2019).

Таким чином, фасади будинків (балкон) є спільним майном усіх співвласників, а тому самочинне розміщення реклами на фасадах будинків не допускається.

Згідно зістаттею 41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 13Конституції визначено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Аналогічні за змістом положення закріплено устатті 319 ЦК України.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Але здійснюючи свої права, власник зобов`язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об`єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до суду з вимогою про усунення перешкод у користуванні власністю, як власники квартири АДРЕСА_4 (співвласники спільного майно багатоквартирного будинку).

З технічного плану квартири АДРЕСА_1 видно, що до загальної площі квартири (а.с. 113-116) включено балкони 0,7 кв.м та 0,8 кв.м. (а.с. 115-116).

Відповідно достатті 391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про рекламу»реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Частиною 6 ст.9Закону України«Про рекламу» встановлено, що вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Абз.1 ч.1 ст.16ЗУ «Прорекламу» передбачає, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, а абз.4 вказаної статті вказує на те, що зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Закон України«Про благоустрійнаселених пунктів» визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і який спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини, зокрема, пунктом 2 частини 1 статті 10 встановлено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.

Підпунктом 13 п.«а» ст.30Закону України«Про місцевесамоврядування вУкраїні»від 21.05.97р.№280/97-ВР передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами.

Аналогічна норма міститься у п.2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067.

Таким чином, до повноважень інспекції з благоустрою виконкому Криворізької міської ради належить здійснення контролю за станом благоустрою міста Кривого Рогу; дотриманням Правил благоустрою в місті Кривому Розі та розміщенням зовнішньої реклами в місті, регулювання діяльності у сфері розміщення зовнішньої реклами в місті і притягнення до відповідальності винних за порушення законодавства у сфері благоустрою.

Відповідно до п.п.3, 4 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КабінетуМіністрів України№2067від 29.12.2003року зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності.

Справляння плати за видачу зазначених дозволів виконавчими органами сільських, селищних, міських рад забороняється.

На територіях, будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів.

Відповідачем суду не надано Дозволу на розміщення зовнішньої реклами, на фасаді будинку АДРЕСА_6 , погодженого уповноваженим управителем будинку - ТОВ «ЖИТЛОСЕРВІС-КР», у встановленому законом порядку, зокрема відповідно до Додатку до Рішення Криворізької міської ради №1995 від 28.11.2007 року - Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті.

Відповідно до положень викладених у Рішенні №1995 від 28.11.2007 року «Про порядок розміщення зовнішньої реклами», а саме п.10.3 демонтажу підлягають такі рекламні засоби: 10.3.1 самовільно розташовані рекламні засоби та відповідно до п.10.4. власники рекламних засобів, що відповідають визначенню п.п.10.3.1, 10.3.2., 10.3.3., 10.3.4, 10.3.5. цього Порядку, повинні усунути порушення порядку розміщення рекламних засобів або демонтувати їх самостійно у термін, зазначений приписом, виданим робочим органом у межах своєї компетенції.

Судом першої інстанції було встановлено, що вимоги інспекції з зблагоустрою виконкому Криворізької міської ради та виконавчого комітету Криворізької міської ради про демонтаж самовільно встановлених рекламних конструкцій відповідачем ОСОБА_3 не виконі, тому місцевий суд дійшов правильного висновку, що усунення перешкод позивачеві ОСОБА_1 , як власнику квартири АДРЕСА_1 у користуванні власністю, шляхом проведення демонтажу зовнішніх рекламних вивісок «Дивограй» та «Дитячий магазин» та зобов`язання відповідача здійснити демонтаж зазначених рекламних вивісок є належним та дієвим способом захисту права позивача ОСОБА_1 , тоді, як вимога позивачів про визнання неправомірними дії відповідача ОСОБА_3 , щодо розміщення зовнішніх рекламних вивісок « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та «Дитячий магазин» на стіну фасаду будинку під вікном та зовнішньої сторони балкону квартири АДРЕСА_1 не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів передбачених ст.16 Ц України.

Твердження представника відповідача про те, що зовнішня сторона балкону не є приватною власністю позивачів, суд першої інстанції прийняв до уваги, при цьому, суд правильно зазначив, що цей факт не позбавляє права позивачів на звернення до суду за захистом своїх порушених прав з боку відповідача щодо незаконного розміщення зовнішньої реклами .

Доводи сторонивідповідача про недоречність посиланьКриворізької міськоїради наПорядок розміщеннязовнішньої рекламив редакціївід 23.06.2004року №2003,які втратиличинність булипредметом розглядусудом першоїінстанції,що відображенов оскаржуваномусудовому рішенні,і якправильно зазначивсуд першоїінстанції,чинний Порядокрозміщення зовнішньоїреклами вредакції від28.11.2007року №1995,також передбачаєрозміщення рекламиза наявностіотримання відповіднихдозволів,які увідповідача ОСОБА_3 відсутні.

Також, у рішенні суд зазначив, що Рішенням Криворізької міської ради від 28.11.2007 року №1995 було призначено комунальне підприємство "Парковка та реклама" робочим органом щодо регулювання діяльності у сфері розміщення зовнішньої реклами, однак призначення вказаного органу не обмежує основні функції та завдання покладені на Інспекцію з благоустрою виконавчого комітету Криворізької міської ради, оскільки контроль за дотриманням Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті покладено на управління містобудування і архітектури виконкому міськради та інші органи згідно з чинним законодавством у межах їх компетенції.

Твердження представника відповідача про наявність у відповідача всіх дозвільних документів на розміщення зовнішньої реклами з посиланням на заяви ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , в яких останні не заперечували проти встановлення козирка під вікнами їх квартири, виписку з протоколу міської архітектурно-містобудівної ради, архітектурно-планувальне завдання №1316, Висновок №22 управління містобудування і архітектури від 14.06.2005 року , Дозвіл на виконання будівельних робіт, Розпорядження міського голови від 07.12.2005 року №765-р та Рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради від 14.12.2005 року №762 (а.с. 127-137), також були предметом розгляду судом першої інстанції, при цьому суд зазначив, що ці документи стосуються реконструкції магазину та не спростовують відсутності дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому законом порядку на фасаді будинку.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, зокрема витрат на правову допомогу, понесених позивачем ОСОБА_1 в розмірі 6000 гр., суд першої інстанції стягнув з ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 пропорційно сумі задоволених вимог (62,5%), що становить 3750 грн. і колегія суддів повністю погоджується з проведеним судом розрахунком та не погоджується з доводами сторони відповідача, що розмір задоволених судом позовних вимог ОСОБА_1 становить 48,004%, а не 62,5%, як визначив суд, з огляду на таке.

Позивачем ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_3 було заявлено три вимоги немайнового характеру: і одна вимога майнового характеру, разом ці чотири вимоги становлять 100% позовних вимог, тобто кожна вимога становить 25% від загальних позовних вимог.

Враховуючи, що суд першої інстанції задовольнив у повному обсязі дві вимоги позивача ОСОБА_1 немайнового характеру, тобто вже задовольнив 50% заявлених позовних вимог та частково задовольнив вимогу майнового характеру, стягнув 7100 грн., а не 17741,15 грн., як просила позивач, що становить 40,02% від заявленої майнової вимоги, при цьому, в одній позовні вимозі немайнового характеру суд позивачу відмовив і таким чином, місцевий суд дійшов правильного висновку, що в цілому обсяг задоволених судом позовних вимог ОСОБА_1 становить 62,5% від 100% заявлених вимог, тому, стягуючи з ОСОБА_3 витрати на правову допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог, суд першої інстанції від 6000 грн. понесених позивачем витрат на правову допомогу стягнув саме 62,5%, що становить 3750 грн., у зв`язку з чим, доводи представника відповідача про те, що розмір задоволених позовних вимог становить 48,004%, а не 62,5% колегія суддів відхиляє.

Апеляційна скарга сторони відповідача не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні обставин справи судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язуєсуди даватиобґрунтування своїхрішень,але цене можесприйматись яквимога надаватидетальну відповідьна коженаргумент.Межі цьогообов`язкуможуть бутирізними залежновід характерурішення.Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 в інтересах, якої діє представник- адвокат Курдюмов Михайло Миколайович залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 11 березня 2022 року.

Головуючий:

Судді: