ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2022 р. справа № 300/7006/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 з 17.06.2020 року отримує пенсію за віком відповідно до ЗУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області при призначенні пенсії, в порушення норм пенсійного законодавства, протиправно, не зараховано до загального страхового стажу періоди роботи з 11.01.2006 року по 23.08.2010 року, з 08.08.2010 року по 10.03.2013 року, з 15.03.2013 року по 12.01.2014 року, з 17.02.2014 року по 31.05.2016 року у АТ Білоруське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин (Російська Федерація) та період роботи з 13.09.2010 року по 31.12.2011 року у ТОВ ВарьєганСервіс, окрім того, відповідачем, протиправно, не взято до розрахунку довідку про заробітну плату №706 від 05.10.2020 року, видану АТ Білоруське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин (Російська Федерація) та довідку про заробітну плату №3-21 від 08.02.2021 року, видану ТОВ ВарьєганСервіс, що призвело до суттєвого заниження розміру пенсії. Позивач зазначив, що на його звернення до відповідача із заявою про зарахування йому заробітної плати по вищевказаних довідках, йому було відмовлено. З урахуванням викладеного, просить суд: визнати неправомірними дії відповідача щодо не зарахування до трудового стажу роботу в АТ Білоруське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин та ТОВ ВарьєганСервіс; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати з 17.06.2020 року до загального страхового стажу роботу у АТ Білоруське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин на посаді токар 5-го розряду у періоди з 11.01.2006 року по 23.08.2010 року, з 08.08.2010 року по 10.03.2013 року, з 15.03.2013 року по 12.01.2014 року, з 17.02.2014 року по 31.05.2016 року, у ТОВ ВарьєганСервіс на посаді 5-го розряду у період з 13.09.2010 року по 31.12.2011 року та нарахувати і виплатити недоотриману суму пенсії; визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні заробітної плати, що міститься в довідці, виданій АТ Білоруське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин №706 від 05.10.2020 року та довідці, виданій ТОВ ВарьєганСервіс №3-21 від 08.02.2021 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2020 року з врахуванням довідки про заробітну плату, виданої АТ Білоруське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин №706 від 05.10.2020 року та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.06.2021 року з врахуванням довідки, виданої ТОВ ВарьєганСервіс №3-21 від 08.02.2021 року.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (а.с.49-50).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 23.12.2021 року, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що позивачу з 17.06.2020 року призначено пенсію за віком відповідно до ЗУ Про загальнобов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням страхового стажу 29 років 9 місяців. При призначенні пенсії позивачем було надано довідку про заробітну плату за період з 11.01.2006 року по 31.08.2010 року від 14.04.2011 року №293 видану АТ Білоруське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин (Російська Федерація). В подальшому, Відділом обслуговування громадян №10 (сервісний центр) м. Надвірна було надіслано запит до УПФУ Російської Федерації щодо проведення документальної перевірки достовірності видачі довідки про заробітну плату за вищевказаний період. 29.09.2020 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов лист про підтвердження достовірності виданої довідки від 14.04.2011 року №293 та нова довідка про заробітну плату від 08.09.2020 року №697 за періоди з 11.01.2006 року по 23.08.2010 року, з 08.08.2012 року по 10.03.2013 року, з 15.03.2013 року по 12.01.2014 року та з 17.02.2014 року по 31.05.2016 року, виданих АТ Білоруське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин (Російська Федерація). Однак, в новій довідці та довідці про заробітну плату, яка була надана при призначенні пенсії, містяться розбіжності в сумах заробітної плати. Тому, Головним управлінням, було направлено повторний запит до УПФУ Російської Федерації з проханням провести документальну перевірку виданої довідки АТ Білоруське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин за періоди роботи з 11.01.2006 року по 25.08.2010 року у зв`язку з невідповідністю сум в довідках про заробітну плату за один і той самий період. 17.05.2021 року до Головного управління надійшли довідки про заробітну плату, видані ТОВ ВарьєганСервіс від 06.02.2021 року №3-21, 4-21 за період з 13.09.2010 року 07.08.2012 року та картка індивідуального обліку сум нарахованих виплат та інших нагород та сум нарахованих страхових внесків за 2012 рік (період з 01.01.2012 року по 07.08.2012 року). Внаслідок чого, з 01.06.2021 року було проведено перерахунок пенсії з донарахуванням до страхового стажу періоду з 01.01.2012 року по 07.08.2012 року та заробітної плати за період з 01.01.2012 року по 07.08.2012 року. Зазначено, що зарахування Україною страхового стажу, набутого за кордоном в державах, з якими укладено двосторонні Угоди, відбувається в тому числі на підставі формулярів та відповідей на запити про підтвердження наявного стажу (довідок про заробітну плату), які видає інша сторона Угоди. Вказано на те, що незважаючи на численні запити Головного управління до Російської Федерації інших підтверджуючих документів не надходило. Після надходження всіх відповідей та підтвердження сплати страхових внесків з Російської Федерації, Головним управлінням буде переглянуто страховий стаж за заробітну плату позивача.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1 з 17.06.2020 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування до страхового стажу період роботи з 11.01.2006 року по 31.05.2016 року.

За результатами розгляду вказаної заяви, відповідач, згідно листа за № 1664-1215/Т-02/8-0900/21 від 18.03.2021 року, повідомив ОСОБА_1 про те, що при призначенні пенсії позивачем було надано довідку про заробітну плату за період з 11.01.2006 року по 31.08.2010 року від 14.04.2011 року №293, видану ВАТ Білоруське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин. Відділом обслуговування громадян №10 (сервісний центр) м. Надвірна було надіслано запит до УПФ Російської Федерації щодо проведення документальної перевірки достовірності видачі довідки про заробітну плату за вищевказаний період. 29.09.2020 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов лист про підтвердження достовірності виданої довідки від 14.04.2011 року №293 та нова довідка про заробітну плату від 08.09.2020 року №697 за періоди з 11.01.2006 року по 23.08.2010 року, з 08.08.2012 року по 10.03.2013 року, з 15.03.2013 року по 12.01.2014 року та з 17.02.2014 року по 31.05.2016 року, виданих АТ Білоруське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин (Російська Федерація). Однак, в новій довідці та довідці про заробітну плату, яка була надана при призначенні пенсії, містяться розбіжності в сумах заробітної плати. Тому, Головним управлінням, було направлено повторний запит до УПФУ Російської Федерації з проханням провести документальну перевірку виданої довідки АТ Білоруське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин за періоди роботи з 11.01.2006 року по 25.08.2010 року у зв`язку з невідповідністю сум в довідках про заробітну плату за один і той самий період. Водночас, зазначено, що після надходження відповіді з УПФ Російської Федерації щодо проведення документальної перевірки достовірності видачі довідки про заробітну плату, буде переглянуто страховий стаж та заробітну плату ОСОБА_1 (а.с.36-37).

В подальшому, відповідач, згідно листа за № 3947-3927/Т-02/8-0900/21 від 07.06.2021 року, повідомив ОСОБА_1 про те, що 17.05.2021 року до Головного управління надійшли довідки про заробітну плату, видані ТОВ ВарьєганСервіс від 06.02.2021 року №3-21, 4-21 за період з 13.09.2010 року 07.08.2012 року та картка індивідуального обліку сум нарахованих виплат та інших нагород та сум нарахованих страхових внесків за 2012 рік (період з 01.01.2012 року по 07.08.2012 року). Внаслідок чого, з 01.06.2021 року було проведено перерахунок пенсії з донарахуванням до страхового стажу періоду з 01.01.2012 року по 07.08.2012 року та заробітної плати за період з 01.01.2012 року по 07.08.2012 року. Після перерахунку страховий стаж позивача становить 30 років 4 місяці, коефіцієнт стажу 0,30333, заробітна плата врахована з 01.07.2000 року по 31.12.2003 року, з 01.01.2012 по 07.08.2012 року та з 01.08.2016 року по 30.06.2020 року, коефіцієнт заробітної плати склав 1,72648. Окрім того, повідомлено, що тільки після надходження інших відповідей з УПФ Російської Федерації можливо буде зарахувати до страхового стажу періоди роботи та врахувати заробітну плату з 01.01.2004 року і тільки при умові підтвердження сплати страхових внесків відповідних фондів Російської Федерації (а.с.38-39).

Окрім того, відповідач, згідно листа за № 8640-8022/Т-02/8-0900/21 від 27.10.2021 року, повідомив ОСОБА_1 про те, що незважаючи на численні запити Головного управління до Російської Федерації інших підтверджуючих документів не надходило (а.с.44-45).

Позивач, вважаючи відмову відповідача протиправною та такою, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення, звернувся до суду з метою захисту своїх прав.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно положень частини 1 статті 4 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України Про недержавне пенсійне забезпечення, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною 1 статті 24 Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

При цьому, згідно з частиною 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За приписами статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 , позивач 11.01.2006 року прийнятий на роботу у АТ Білоруське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин, звідки 25.08.2010 року був звільнений, в період з 13.09.2010 року по 07.08.2012 року позивач працював у ТОВ ВарьєганСервіс, в періоди з 08.08.2012 року по 10.03.2013 року, з 15.03.2013 року по 12.01.2014 року, з 17.02.2014 року по 31.05.2016 року позивач працював у АТ Білоруське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин (а.с.10-13).

З огляду на те, що ОСОБА_1 в спірні періоди працював на підприємствах, які знаходяться на території Російської Федерації, то питання щодо можливості зарахування таких періодів роботи до страхового стажу необхідно розглядати відповідно до положень Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 (далі - Угода).

Статтями 2, 3 цієї Угоди встановлено, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами.

Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтва та інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Водночас, за приписами статті 7 Угоди, питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та двосторонніми угодами в цій галузі (далі - Угода СНД), згідно із статтею 1 якої, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством країни, на території якого вони проживають.

Отже, із змісту наведених норм видно, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.

Це означає, що у випадку виникнення спору у таких питаннях, суду необхідно перевірити умови, за яких такий стаж підлягає зарахуванню відповідно до законодавства країни, де особа його набула.

Натомість, як втановлено зі змісту віздзиву на позовну заяву, відповідач в обґрунтування правомірності неврахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 11.01.2006 року по 25.08.2010 року у ВАТ Білоруське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин, з 13.09.2010 року по 07.08.2012 року у ТОВ ВарьєганСервіс, з 08.08.2012 року по 10.03.2013 року, з 15.03.2013 року по 12.01.2014 року, з 17.02.2014 року по 31.05.2016 року у АТ Білоруське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин вказує на підставу такого неврахування відсутність документів про сплату роботодавцем страхових внесків за вказані періоди та відсутність відповіді від Російської Федерації про підтвердження довідки про заробітну плату.

При цьому, сторона відповідача зазначає, що згідно пункту 2.3 статті 11 Федерального Закону Російської Федерації «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі загальнообов`язкового пенсійного страхування (в редакції до 2012 року), страхувальник подає по кожній застрахованій особі, (включаючи осіб , які уклали договори цивільно-правового характеру, про винагороди за якими відповідно до законодавства Російської Федерації про податки і збори нараховуються страхові внески) відомості про суму заробітку (доходу) на який нараховувалися страхові внески на обов`язкове пенсійне страхування. Також, вказує на те, що після 2012 року Федеральнимо Законом № 379-Ф3 від 03.12.2011 року запроваджено ставку - 22 відсотки відрахувань до Пенсійного фонду Російської Федерації для іноземних громадян незалежно від віку.

Водночас, представник відповідача звертає увагу на те, що на числені запити щодо заробітної плати позивача за 2006 -2016 роки, відповіді з Російської Федерації так і не надходило. І тільки після її надходження буде перегляднуто як страховий стаж так і заробітну плату позивача.

Як встановлено судом, із заявою про призначення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області ОСОБА_1 подав довідку від 14.04.2011 року № 293 про заробітну плату, отриману позивачем за період з 01.01.2006 року по 31.08.2010 року, яка враховується при призначенні пенсії (а.с.20).

В подальшому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області направлено запит до Пенсійного фонду Російської Федерації щодо перевірки довідки про заробітну плату №293 від 14.04.2011 року, виданої АТ Білоруське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин.

Відповідачем 10.11.2021 року отримано від Російської Федерації довідки від 05.10.2020 року № 706 та від 26.10.2020 року №722, виданих АТ Білоруське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин про заробітну плату за період з 2006 року по серпень 2010 року та з серпня 2012 року по червень 2016 року (а.с.21-23).

Суд дослідивши зміст вищевказаних довідок встановив відсутність розбіжностей в сумах заробітної плати. Водночас, зі всіх сум, нарахованих ОСОБА_1 , організацією нараховувався та виплачувався страховий внесок в Федеральний бюджет згідно законодавства Російської Федерації (а.с.22-23).

Окрім того, до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшли довідки від 06.02.2021 року №3-21, № 4-21, видані ТОВ ВарьєганСервіс про заробітну плату за період з 13.09.2010 року по 07.08.2012 року. Водночас, із заробітної плати за 2012 рік, нарахованої ОСОБА_1 , організацією нараховувався та виплачувався страховий внесок в Федеральний бюджет згідно законодавства Російської Федерації (а.с.31-32).

Як зазначено у відзиві на позовну заяву, позивачу з 01.06.2021 року проведено перерахунок пенсії з донарахуванням до страхового стажу періоду з 01.01.2012 року по 07.08.2012 року та заробітної плати за вказаний період.

Інші періоди позивачем до уваги не бралися.

За вказаних обставин складається ситуація, коли в передумову для перерахунку належної позивачу пенсії ставиться факт отримання органом Пенсійного Фонду України відповідних відомостей з Російської Федерації.

Водночас, на думку суду, у відповідача наявні достатні дані, які можуть ним бути враховані для перерахунку пенсії позивача, а у мови, на які вказує відповідач як на підставу для відмови у перерахунку пенсії є необгрунтованими, та такими, що спрямовані на штучне позбавлення особи на належні їй пенсійні виплати ще й з огляду на таке.

Частиною першою статті 56 Закону № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Положеннями пункту а) частини третьої вказаної Статті Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів за умови сплати страхових внесків.

Статтею 66 Закону № 1788 передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року № 2464-IV (далі - Закон № 2464) встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з статтею 26 Закону № 2464 посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

Таким чином, обов`язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на підприємство, як роботодавця, який здійснив нарахування внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

При цьому, невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України не може позбавити позивача соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина (страхувальником), сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17 та від 30.07.2019 у справі №373/2265/16-а.

Окрім того, відповідно до абзацу 1 ст. 40 Закону Україну «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно статті 7 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів, встановлено, що оподаткування трудових доходів працівників сторонами працевлаштування здійснюється в порядку і розмірах, встановлених законодавством сторони працевлаштування. Сторони не допускають подвійного оподаткування.

Таким чином, позивачем належними та допустимим доказами було доведено як відповідачу, так і суду, про те, що в період з 11.01.2006 року по 25.08.2010 року, з 08.08.2012 року по 10.03.2013 року, з 15.03.2013 року по 12.01.2014 року, з 17.02.2014 по 31.05.2016 року він працював у АТ Білоруське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин і в ці періоди підприємством сплачувались з його заробітної плати податкові платежі.

Окрім того, суд враховує, що до 01.01.2012 громадяни України, які мали статус тимчасово перебуваючих на території Російської Федерації не були застрахованими особами по обов`язковому пенсійному страхуванні. Таким чином, страхові внески на обов`язкове пенсійне страхування з виплат на користь позивача не нараховувалися, у зв`язку із відсутністю такої вимоги в законодавстві Російської Федерації.

З вищенаведених підстав, посилання відповідача на відсутність внесків та на правомірність незарахування періоду роботи позивача у ТОВ ВарьєганСервіс з 13.09.2010 року по 31.12.2011 року на підставі довідки від 08.02.2021 року за №3-21, є безпідставним.

Таким чином, внаслідок протиправних дій відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з врахуванням заробітної плати, яку останній отримував у АТ Білоруське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин в період з 11.01.2006 року по 25.08.2010 року, з 08.08.2012 року по 10.03.2013 року, з 15.03.2013 року по 12.01.2014 року, з 17.02.2014 по 31.05.2016 року на підставі довідки від 05.10.2020 року № 706 та заробітної плати, яку позивач отримував у ТОВ ВарьєганСервіс за період з 13.09.2010 року по 31.12.2011 року на підставі довідки від 08.02.2021 року за №3-21, позивачу нараховано та виплачено пенсію в неналежному розмірі.

Водночас, відповідно до частини четвертої статті 45 Закону № 1058-IV, перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Як вже було зазначено, довідку від 05.10.2020 року № 706 Головним управлінням ПФУ в Івано-Франківській області отримано 10.11.2020 року, а довідку від 08.02.2021 року №3-21 відповідачем отримано 17.05.2021 року.

Суд, з урахуванням наведених вище норм, вважає, що з 01.11.2020 року у позивача виникло право на перерахунок його пенсії на підставі довідки від 05.10.2020 року № 706, а з 01.06.2021 року у позивача виникло право на перерахунок його пенсії на підставі довідки від 08.02.2021 року за №3-21, що зумовлює необхідність поновлення його порушених прав зазначеним судовим рішенням.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необхідність повного задоволення заявлених позовних вимог, однак у спосіб викладений нижче.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач, згідно із квитанцією №0.0.2326605137.1 від 03.11.2021 року підтвердив сплату судового збору на суму 908 гривень, за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області сплачений судовий збір в розмірі 908 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій задоволити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки від 05.10.2020 року № 706, починаючи з 01.11.2020 року та з урахуванням довідки від 08.02.2021 року за №3-21, починаючи з 01.06.2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з урахуванням довідки від 05.10.2020 року № 706, починаючи з 01.11.2020 року та з урахуванням довідки від 08.02.2021 року за №3-21, починаючи з 01.06.2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений ним судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач:

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.