ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/982/22 Справа № 189/832/18 Суддя у 1-й інстанції - Пустовар О.С. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Свистунової О.В.,

суддів Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на заочнерішення Покровськогорайонного суду Дніпропетровськоїобласті від 20 грудня 2018 року

по справіза позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та зміну розміру аліментів,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2018 року позивач звернувся до Покровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та зміну розміру аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що згідно рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 12.03.2008 року з нього стягуються аліменти на користь відповідачки на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на 01.01.2017 року заборгованість по сплаті аліментів відсутня, претензії стягувача відсутні. Проте, за період часу з 01.01.2017 року по 31.05.2018 року позивач має заборгованість по сплаті аліментів загальною сумою 16 621, 86 грн. Зазначена заборгованість утворилась з тих підстав, що на почату 2017 року позивач переніс хірургічну операцію. Після хірургічного втручання неодноразово лікувався в ХВ Покровської ЦРЛ та ОКБ ім. Мечнікова в м. Дніпро: 19.04.2017-28.04.2017 р.; 21.03.2018-29.03.2018 р.; 27.04.2018-15.05.2018 р. За час лікування позивач витрачав значні кошти, як на медичні препарати, так і на різні обстеження. По причині тяжкої хвороби, позивач не мав матеріальної можливості сплачувати аліменти, внаслідок чого утворилася заборгованість. З 13.03.2018 року позивач не працює, не має можливості сплачувати аліменти у частці від доходів. Позивач має мінливі засоби існування від нерегулярної, сезонної праці та має можливість сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі.

У зв`язку з чим, позивач просив звільнити його від сплати заборгованості по аліментам на користь відповідачки на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період часу з 01.01.2017 року по 31.05.2018 року загальною сумою 16 621,86 грн. та змінити розмір аліментів, що стягуються з позивача на користь відповідачки на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити стягнення у твердій грошовій сумі в розмірі 930,00 гривень щомісячно.

Заочним рішеннямПокровського районногосуду Дніпропетровської області від 20 грудня 2018 року задоволено позовні вимоги.

Звільнено ОСОБА_2 , іпн. НОМЕР_1 від заборгованості по аліментах на користь ОСОБА_1 , іпн. НОМЕР_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період часу з 01.01.2017 року по 31.05.2018 року загальною сумою 16 621, 86 грн. (шістнадцять тисяч шістсот двадцять одна грн. вісімдесят шість коп.)

Змінено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 , іпн. НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , іпн. НОМЕР_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначити стягнення у твердій грошовій сумі розмірі 930,00 (дев`ятсот тридцять) гривень щомісячно.

Рішення допущено до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Сторони по справі повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України за усіма вказаними сторонами адресами їх реєстрації та фактичного місця проживання, конверти повернулись з відмітками про відсутність за вказаною адресою. Представник відповідача сповіщений належним чином про розгляд справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч.1,4 ст. 357 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно копії виконавчого листа Покровського районного суду Дніпропетровської області від 12.03.2008 року, з ОСОБА_2 щомісячно стягуються на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої доньки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.12.2007 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.6).

Згідно розрахунку заборгованості по аліментах боржника ОСОБА_2 перед ОСОБА_4 по виконавчому листу №2-509, виданого 12.03.2008 року Покровським районним судом, заборгованість за період з 01.01.2017 року по 31.05.2018 року складає 16 621,86 грн. (а.с.9).

Як вбачається з копії виписного епікризу ОСОБА_2 , 1974 р.н. в період з 21.03.2018 року по 29.03.2018 року перебував на лікуванні в ХВ ЦРЛ з діагнозом: гострий панкреатит (а.с. 12).

Відповідно до копії виписного епікризу ОСОБА_2 в період з 19.04.2017 року по 28.04.2017 року перебував на лікуванні в ХВ ПЦРБ з діагнозом: «Остеохондроз п/ крижового відділу хребта з больовими м`язово - тонічними проявами. Вегето-вегетативний синдром. Неврома післяопераційного рубця» (а.с. 10).

З копії виписки із медичної карти стаціонарного хворого № ЭА 4795 відділення гастроентерології (гематології) видно, що ОСОБА_2 перебував на лікуванні у відділенні гастроентерології (гематології) в період з 27.04.2018 року по 15.05.2018 року (а.с. 17-18)

Як вбачається з копії трудової книжки, 13.03.2008 року ОСОБА_2 був звільнений з роботи за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України, 20.06.20009 року ОСОБА_2 було припинено виплату допомоги по безробіттю (а.с.19).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності.

Проте, колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Згідно з частиною другою статті 197 СК України, за позовом платника аліментів суд може звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених статтею 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із частиною восьмою Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

У справі, що переглядається, судами установлено, що позивач має заборгованість зі сплати аліментів, розмір якої ним не оспорюється. При цьому позивач не заперечує свого обов`язку брати участь у вихованні дитини, проте посилається на тяжке матеріальне становище.

Відповідно до Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 146 від 26 лютого 1993 року, утримання аліментів з працівників проводиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом.

Згідно із нормами статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сторони виконавчого провадження зобов`язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов`язкове зупинення виконавчого провадження про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з`являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Зважаючи на викладене та враховуючи те, що доводи позивача про суттєве ускладнення його життєвих умов і майнового становища у період його лікування, самі по собі не є підставою для невиконання обов`язку з утримання дитини, а доказів скрутного матеріального стану позивач не надав ні суду першої, ні апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про звільнення від сплати заборгованості по аліментам.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Згідно з частиною другою статті 80 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оскільки позивачем не надано доказів наявності обставин, передбачених ч.2 ст.197 СК, як підстави для звільнення від заборгованості за аліментами, рішення суду першої інстанції щодо задоволення вимоги про звільнення від заборгованості за аліментами винесено з порушенням вищезазначених норм матеріального права, так як будь-яких обставин, що впливали на виникнення заборгованості зі сплати аліментів не з вини позивача судом першої інстанції не встановлено.

Разом із тим апеляційний суд звертає увагу позивача, що наведені позивачем обставини: тяжке матеріальне становище та неможливість влаштування на роботу, можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів, однак не є обставинами, що мають істотне значення для звільнення від заборгованості по аліментам в розумінні частини другої статті 197 СК України.

Що стосується позовних вимог в частині зміни розміру аліментів, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в цій частині, зважаючи на наступне.

Згідно копії виконавчого листа Покровського районного суду Дніпропетровської області від 12.03.2008 року, з ОСОБА_2 щомісячно стягуються на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої доньки, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.12.2007 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.6).

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач просив визначити стягнення у твердій грошовій сумі в розмірі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Задовольняючи позовні вимоги у цій частині, суд першої інстанції не врахував норми ч. 3 ст. 181 СК України, згідно якої спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Проте, позивач не є одержувачем аліментів.

Згідно ч.3ст.181СК України,за рішеннямсуду коштина утриманнядитини (аліменти)присуджуються участці віддоходу їїматері,батька абоу твердійгрошовій суміза виборомтого збатьків абоінших законнихпредставників дитини,разом зяким проживаєдитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Тобто, законодавством визначено саме виключне право одержувача аліментів визначати спосіб стягнення аліментів.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи те, що позивачем не наведено обставин, які б мали істотне значення для звільнення від заборгованості по аліментам в розумінні частини другої статті 197 СК України, та, згідно ч. 3 ст. 181 СК України, позивач не має права на зміну способу стягнення аліментів, колегія суддів приходить до висновку щодо відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Отже, колегія дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі ст.ст. 141, 382 ЦПК України, підлягають стягненню з ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору на користь держави у розмірі 1 409, 60 грн. за подачу позовної заяви, та на користь ОСОБА_1 у розмірі 2114, 41 грн. за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст. 259,268,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішенняПокровського районногосуду Дніпропетровської області від 20 грудня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенніпозову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та зміну розміру аліментів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору на користь держави у розмірі 1 409, 60 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 2 114, 41 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 10 березня 2022 року.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: Т.П. Красвітна

І.А. Єлізаренко