ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 березня 2022 року справа № 932/128/22 2-а/932/4/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Кругового О.О., Щербака А.А.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Конограй Миколи Валентиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 січня 2022 року у справі №932/128/22 (суддя Кудрявцева Т.О.) за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про затримання іноземця з метою ідентифікації,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі - позивач) звернулося до суду з позовом про затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) строком на шість місяців з метою ідентифікації та вирішити питання про негайне виконання судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що громадянин ОСОБА_1 в`їзд на територію України здійснив в 1995році з батьками з республіки Казахстан, паспорт та будь-які документи в нього відсутні. 05.01.2022р позивач отримав від Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області подання про необхідність прийняття рішення щодо іноземного громадянина ОСОБА_1 , який порушив міграційне законодавство, та який 06.01.2022року звільняється з Державної установи «Солонянська виправна колонія №21». В поданні відображена інформація про суспільно-небезпечні діяння вказаного громадянина та можливість у нього продовжити вчиняти кримінальні правопорушення на території України.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 січня 2022 року позовні вимоги було задоволено. Суд затримав та помістив до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шість місяців з метою ідентифікації. В частині затримання відповідача та поміщення його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, рішення суду допущено до негайного виконання.

Адвокат Конограй Микола Валентинович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що право проживання відповідача на території України не було належним чином оформлене, зокрема і через неналежні дії та бездіяльність позивача та адміністрації Державної установи «Солонянська виправна колонія №21», оскільки відповідно до ч.4 ст. 153 КВК України, при відсутності паспорта в особовій справі засудженого, адміністрація установи виконання покарань має завчасно вжити заходів для його одержання. Умисел або необережність з боку відповідача, який перебував під контролем органів державної влади та був позбавлений волі, відсутні.

На адресу суду надійшла заява від представника відповідача про розгляд справи без його участі та без участі відповідача.

Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача не подав.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - Казахстан Павлодарської області Железенського району с. Лесне, в`їзд на територію України здійснив в 1995 році разом з батьками з Республіки Казахстан, що підтверджується його поясненнями та письмовою автобіографією, і після цього з України не виїжджав, паспорт та будь-які документи у нього відсутні; з клопотанням щодо продовження терміну перебування на території України чи із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області він не звертався, статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту не отримував.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 за період з 2012 по 2019 роки неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, за вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27.05.2019 року його визнано винним у скоєнні злочинів та засуджено за ч.1 ст.162, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяці. З 26.12.2019 року він відбував покарання у Солонянській виправній колонії №21, з якої звільнився 06.01.2022 року.

Листом від 18.10.2021 року Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, з посиланням на звільнення 07.01.2022 року з Державної установи «Солонянська виправна колонія №21», повідомило Солонянський відділ ГУ ДМС у Дніпропетровській області про необхідність вжиття заходів для встановлення особи без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На виконання зазначеного повідомлення Солонянський відділ ГУ ДМС у Дніпропетровській області листом від 20.10.2021 року повідомило Державну установу «Солонянська виправна колонія №21» про необхідність надання документів для направлення для Консульського відділу для ідентифікації особи без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Листом від 30.10.2021 року Державною установою «Солонянська виправна колонія №21» на адресу Солонянського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області було направлено пояснення, автобіографію, копію вироку суду, копії довідок про звільнення, заяви для Консульського відділу Посольства на особу без громадянства ОСОБА_1 .

Як вбачається із характеристики, наданої Державною установою «Солонянська виправна колонія №21», за час відбуття покарання у вказаній установі, ОСОБА_2 тричі було відмовлено в застосуванні умовно-дострокового звільнення від покарання у вигляді позбавлення волі як особі, що не стала на шлях виправлення.

04.11.2021 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на адресу Почесного консульства Республіки Казахстан у м. Дніпро було направлено листа з проханням щодо перевірки належності до громадянства Республіки Казахстан ОСОБА_1 , з доданими анкетами-заявами ОСОБА_1 . На вказане листом від 11.11.2021 року Консулом Республіки Казахстан повідомлено про направлення відповідного запиту до Управління міграційної служби Департаменту поліції Павлодарської області.

05.01.2022 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області отримано Подання Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 05.01.2022 р. № 4/2-34 про прийняття рішення згідно чинного законодавства щодо іноземного громадянина, який порушив міграційне законодавство, а саме громадянина ОСОБА_1 , який 06.01.2022 року звільняється з Державної установи «Солонянська виправна колонія №21».

Також у Поданні від 05.01.2022 р. № 4/2-34 висловлено прохання про те, що, враховуючи суспільно небезпечні діяння вказаної особи, можливість продовження скоєння кримінальних правопорушень на території України, та на підставі вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», після звільнення ОСОБА_1 , прийняти щодо останнього рішення згідно чинного законодавства.

Відповідно до Доповідних записок Головного спеціаліста відділу організації запобігання нелегальної міграції, реадмісїї та видворення управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС в Дніпропетровській області від 05.01.2022 року, листа від 06.01.2022 року відомості про перетин державного кордону громадянином особою без громадянства (Казахстан) ОСОБА_1 у системі «АРКАН» відсутні; за обліками ВОЗНМРВ, ЄІАС УМП ІП «Іноземці та біженці», ІП ЄІАС УМП «Оформлення документів, що підтверджують громадянство України» відомості відносно ОСОБА_1 та його батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відсутні; інформація щодо визнання ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового зхисту, відсутня.

Відповідно до листа начальника відділу з питань громадянства Головного спеціаліста відділу організації запобігання нелегальної міграції, реадмісії та видворення управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС в Дніпропетровській області від 06.01.2022 року ОСОБА_1 та його батьки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 із заявами щодо набуття/прийняття до громадянства України до ГУ ДМС у Дніпропетровській області не звертались.

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 06.01.2022 року, складеною Солонянським відділом Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 203 КУпАП з накладенням штрафу на користь держави в сумі 1700,00 грн., за порушення правил проживання іноземців в Україні, а саме - проживання без документів на право проживання в Україні.

Підстави для перебування в Україні, передбачені ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», у ОСОБА_1 відсутні, проте до теперішнього часу він не залишив територію України. Окрім того, у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутній документ, який дає право на виїзд з України.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що відповідачем не отримано на день розгляду справи статусу біженця, у нього відсутні належним чином оформлені документи, в тому числі для виїзду за межі України, а також, беручи до уваги числені факти порушень ним кримінального законодавства, що свідчить про ризики продовження подальшого кримінального життя на території України, а тому можливо стверджувати, що останній ухилятиметься від самостійного та добровільного залишення території України, у зв`язку із чим наявні правові підстави для його затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на шість місяців, з метою ідентифікації.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Згідно ч.1 ст. 16 вказаного Закону, реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в`їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону.

Відповідно до ч.2 ст.16 цього ж Закону, відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України.

Положеннями ч.3 ст.9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», передбачено, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України. Виключний перелік підстав для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначений ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до ч. 16 ст. 4 цього ж Закону, іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Статтею 1 Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Казахстан про взаємні поїздки громадян, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Казахстан про взаємні поїздки громадян» від 10 січня 2002 р. № 10, встановлено, що громадяни держави однієї Сторони, в тому числі ті, які постійно проживають або тимчасово перебувають у третіх державах, можуть на підставі документів, дійсних для виїзду за кордон, в`їжджати, прямувати транзитом, виїжджати та перебувати на території держави іншої Сторони без віз строком до дев`яноста днів з дня перетину державного кордону держави в`їзду.

Згідно до п.1 ст. 8 вищевказаної Угоди, громадяни держави однієї Сторони, які втратили документи, зазначені у Статті 2 цієї Угоди, на території держави іншої Сторони, повинні негайно повідомити про це компетентні органи держави перебування, які видають довідку, що підтверджує заяву про втрату документів.

Згідно до пп. 2 п. 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.

Згідно з положеннями абзаців першого та другого ч.1ст. 289 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства заходів затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.

Відповідно до ч. 11 ст. 289 КАС України, строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Положеннями п. 11 ч. 2 ст. 245 КАС України, передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання.

Відповідно до статей 9, 29 Загальної декларації прав людини (1948 року) та ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1966 року) ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.

Статтею 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04.11.1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 11.09.1997 року, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, коли здійснюється законний арешт або затримання з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.

Положеннями абзацу першого ч. 4 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення реадмісії за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», передача з України або прийняття в Україну іноземця або особи без громадянства здійснюється відповідно до міжнародного договору про реадмісію.

Суд вірно встановив, що відповідач, не має законних підстав для подальшого перебування в Україні.

Підстави для перебування в Україні, передбачені ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», у ОСОБА_1 відсутні, проте до теперішнього часу він не залишив територію України. Окрім того, у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутній документ, який дає право на виїзд з України.

ОСОБА_1 тривалий час перебуває на території України без законних підстав; в інтегрованій міжвідомчій інформаційно-телекомунікаційній системі щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», відсутня інформація щодо перетину державного кордону України відповідачем. За інформацією, яка міститься в поданні Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 05.01.2022 р.№ 4/2-34, враховуючи суспільно небезпечні діяння відповідача, який неодноразово притягався до кримінальної відповідальності та відбував покарання у місцях позбавлення волі, існує можливість подальшого скоєння даною особою кримінальних правопорушень на території України.

У відповідача відсутня можливість легального працевлаштування на території України, а отже, відсутні законні джерела прибутку в Україні, у зв`язку з чим він не в змозі самостійно покинути територію України, до того ж у відповідача відсутній документ, що дає право на виїзд з України.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи, наведені в апеляційній скарзі, що відповідач під час відбування покарання у виправній колонії, звертався до адміністрації установи з метою оформлення паспорту, оскільки доказів на підтвердження цього суду надано не було.

Відхиляються і доводи про бездіяльність адміністрації Державної установи «Солонянська виправна колонія №21» щодо невжиття заходів для одержання відповідачем паспорту. В матеріалах справи відсутні докази оскарження відповідачем такої бездіяльності, як і докази вживання певних дій з боку відповідача, які б свідчили про його бажання легалізуватися в України.

Наведене свідчить про наявність обґрунтованих підстав вважати, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно якого подано адміністративний позов про затримання з метою ідентифікації, ухилятиметься від здійснення процедури ідентифікації, а також, існує ризик його втечі.

Відповідно до ч. 8 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» примусове видворення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

В матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до відповідних державних органів із заявами про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Крім того, відсутні докази, які би свідчили, що відповідач залишав країну свого національного походження у зв`язку з побоюванням стати жертвою переслідувань в розумінні ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Таким чином, відповідачем не отримано на день розгляду справи статусу біженця, у нього відсутні належним чином оформлені документи, в тому числі для виїзду за межі України, крім того відповідачем вчинялися численні кримінальні злочини, за які його було засуджено до покарань у вигляді позбавлення волі. Наведене у своїй сукупності свідчить про ризики продовження відповідачем подальшого кримінального життя на території України, та можливості ухилитися від самостійного та добровільного залишення території України, у зв`язку із чим наявні правові підстави для його затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на шість місяців, з метою ідентифікації.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.289, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Конограй Миколи Валентиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 січня 2022 року у справі № 932/128/22 (2-а/932/4/22) - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Головуючий - суддяН.П. Баранник

суддяО.О. Круговий

суддяА.А. Щербак