Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначено Законом України «Про кооперацію», відповідно до частини першої статті 6 якого кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

За змістом положень ст. ст. 2, 6, 9 Закону України "Про кооперацію" кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про кооперацію" одними із основних принципів, на яких базується кооперація, є принцип безпосередньої участі членів кооперативної організації у її діяльності та принцип рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос).

Відповідно до статті 8 Закону України "Про кооперацію" статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу (стаття 11 Закону України "Про кооперацію").

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про кооперацію" загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених. Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.

Пунктом 5.1. Статуту ОК «Аквамарин» визначено, що членами кооперативу можуть бути фізичні та юридичні особи, які згідні з статутними положеннями Кооперативу та не молодші 16 років. Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Рішення Голови Кооперативу про прийняття до нових членів підлягає затвердженню загальними зборами його членів.

В процесі діяльності Кооперативу, на місце вибулих членів можуть вступати нові члени фізичні та юридичні особи. Рішення голови Кооперативу про прийняття нових членів підлягає затвердженню загальними зборами його членів, таке рішення приймається простою більшістю голосів членів від загального списку членів кооперативу (п. 5.2. Статуту).

Пунктом 5.7. Статуту визначено, що рішення про виключення з кооперативу затверджується загальними зборами членів кооперативу. Виключення з членів кооперативу може бути оскаржене в суді.

До компетенції загальних зборів кооперативу належить, зокрема, затвердження рішень правління, або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства (п. 8.2. Статуту).

Протоколом зборів № 5 засідання членів кооперативу «Аквамарин» від 28.07.2013 прийнято рішення про виключення з кооперативу за несплату пайових внесків ОСОБА_1 та повернення їй після реалізації квартири 24500 грн.

Протоколом зборів засновників (членів) обслуговуючого кооперативу «Аквамарин» №5/13 від 01.08.2013 прийнято у члени кооперативу ОСОБА_3 і закріплено за нею на паї квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 44,31 кв.м.

Протоколом №25 від 21.12.2013 членами правління ОК «Аквамарин» повторно прийнято рішення про виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу за несплату пайових внесків та повернення їй коштів після реалізації квартири в розмірі 24 500 грн.

Відповідно до протоколу №8 засідання членів правління кооперативу «Аквамарин» від 03.11.2015 року прийнято рішення про внесення змін до протоколу №5 засідання членів правління кооперативу «Аквамарин» від 21.12.2013, а саме: змінено суму вступного внеску позивачки ОСОБА_1 , яка підлягає поверненню у зв`язку з її виключенням із членів кооперативу (з 24500,00 грн на 27118,00 грн).

За приписами ч. 8 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08.04.2021 у справі №346/3941/19 закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОК "Аквамарин" про визнання недійсними протоколу від 01.08.2013 №5/13, від 28.07.2013 №5, від 21.12.2013 №25; відмовлено в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації і визнання права власності на нерухоме майно від 22.05.2018, індексний номер: 41292331, а саме на квартиру АДРЕСА_1 і стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 60 000 грн моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Разом з тим, у даній постанові встановлено, що 21.05.2015 ОСОБА_1 звернулася до Коломийського МВ УМВС із заявою про вчинення злочину.

З матеріалів кримінального провадження №346/5366/16-к про обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачувався у вчиненні умисних дій, які виразилися в зловживанні службовою особою службовим становищем. Так, 14.12.2006 рішенням зборів членів обслуговуючого кооперативу «Аквамарин» прийнято у члени кооперативу ОСОБА_1 та закріплено за нею квартиру АДРЕСА_1 (протокол №3 від 14.12.2006). 20.12.2006 ОСОБА_1 сплачено перший пайовий внесок на рахунок кооперативу у розмірі 27 118 грн, що становить оплату за 14,77 кв.м. Голова ОК «Аквамарин» ОСОБА_4 , будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, з метою неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної особи, в порушення вимог пункту 8.2 Статуту кооперативу, рішенням зборів засновників від 01.08.2013 прийняв ОСОБА_3 у члени ОК «Аквамарин» та протягом серпня-вересня 2013 незаконно відчужив на її користь квартиру АДРЕСА_1 за 137 355 грн, право на яку належало члену ОК «Аквамарин» ОСОБА_1 21.12.2013 голова ОК «Аквамарин» ОСОБА_4 підписав та засвідчив печаткою протокол №25 від 21.12.2013 зборів правління кооперативу, відповідно до якого рішенням членів правління ОСОБА_1 було виключено з членів даного кооперативу. Вказане рішення на розгляд загальних зборів в порушення п.8.2 статуту не виносилось, внаслідок чого загальними зборами не затверджувалось. З метою уникнення відповідальності, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, ОСОБА_4 у листопаді 2015 підписав та засвідчив печаткою ОК «Аквамарин» завідомо підроблений протокол №5 від 28.07.2013 зборів членів правління кооперативу, відповідно до якого рішенням правління кооперативу ОСОБА_1 було виключено з членів даного кооперативу. В подальшому, 20.11.2015 голова правління ОК «Аквамарин» ОСОБА_4 надав вказаний підроблений протокол до органу досудового розслідування Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківській області. Згідно висновку експерта про вартість об`єкта оцінки від 26.09.2016, спричинена ОСОБА_1 матеріальна шкода становить 153 548 грн.

05.10.2016 затверджено обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08.04.2021 у справі №346/3941/19 встановлено, що 21.12.2013 голова ОК «Аквамарин» ОСОБА_4 (обраний рішенням зборів кооперативу 17.03.2013 року) підписав та засвідчив печаткою протокол №25 зборів членів правління ОК «Аквамарин», відповідно до якого рішенням членів правління ОК «Аквамарин» її було виключено із членів даного кооперативу. Вказане питання, відповідно до п.8.2 Статуту ОК «Аквамарин», на розгляд загальних зборів членів кооперативу головою ОК «Аквамарин» не виносилось, тому рішення про виключення її із членів кооперативу загальними зборами членів кооперативу не затверджувалось. Такі дії є грубим порушенням ст. 15 Закону України «Про кооперацію» від 10.07.2003 р. та Статуту ОК «Аквамарин».

Зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, з метою отримання неправомірної вигоди для себе чи іншої особи, з порушенням п.8.2. Статуту ОК «Аквамарин» ОСОБА_4 рішенням зборів засновників кооперативу від 01.08.2013. незаконно прийняв ОСОБА_3 у члени ОК «Аквамарин» та протягом серпня-вересня 2013 незаконно відчужив на її користь квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 44, 31 кв. м. за суму 137355,00 грн. З метою уникнення відповідальності за незаконне відчуження квартири ОСОБА_4 у листопаді 2015 підписав та засвідчив печаткою ОК «Аквамарин» завідомо підроблений протокол зборів членів правління ОК «Аквамарин» №5 від 28.07.2013, відповідно до якого рішенням членів правління ОК «Аквамарин» її (позивачку) було виключено з членів вказаного кооперативу.

Таким чином, постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08.04.2021 у справі №346/3941/19 встановлено факт прийняття оскаржуваних протоколів з порушенням норм чинного законодавства щодо порядку їх прийняття та факт підроблення оспорюваних позивачем протоколів № 5 від 28.07.2013, № 5/13 від 01.08.2013 та № 25 від 21.12.2013.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що сплачений позивачем (квитанцією до прихідного касового ордера № 6 від 20.12.2006) вступний внесок у розмірі 27 118 грн повернутий ОСОБА_1 .

За змістом ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес особи, право якої порушено, зокрема шляхом відновлення становища яке існувало до порушення.

З наведеного вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу "Аквамарин" та ОСОБА_3 про визнання недійсними рішень засідання членів правління ОК "Аквамарин", оформлених протоколами від 28.07.2013 № 5, від 21.12.2013 № 25, та визнання недійсним рішення зборів засновників ОК "Аквамарин", оформленого протоколом від 01.08.2013 №5/13 підлягає до задоволення.

Статтею ст. 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 та п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.

Частиною 1 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_6 про застосування строків позовної давності, де відповідачка стверджує про пропуск позивачкою строку звернення до суду з даним позовом, оскільки про наявність про наявність рішень засідання членів правління ОК «Аквамарин» їй було відомо 20.05.2015, а з позовом до суду така звернулася 26.07.2021.

Відповідно до частин 3, 4, 5 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), неодноразово наголошував, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (§ 51 рішення Європейського суду з прав людини від 22 жовтня 1996 року у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", заяви № 22083/93, 22095/93; § 570 рішення Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2011 року у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

Відповідно до вимог процесуального законодавства, суддя відкриває провадження у справі не інакше, як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

Виходячи з аналізу наведених норм права, перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі, й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Отже, подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності (навіть у разі наступного закриття провадження у справі, а не відмови в позові або повернення позову), не перериває перебігу позовної давності.

Аналогічний висновок щодо застосування ч. 2 ст. 264 ЦК України викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, від 07.09.2020 у справі № 904/1080/19, від 17.06.2020 у справі № 916/1689/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

При цьому, очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій, на думку добросовісного розсудливого спостерігача, виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме: подачі заяв про закриття провадження у справі, подачі позовів в порядку іншого судочинства тощо. За таких обставин, є неправильним та несправедливим покладення виключно на позивача відповідальності за помилку у визначенні підвідомчості відповідної справи і позбавлення його права на захист у спірних правовідносинах.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" зазначено, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (рішення Європейського суду з прав людини у справі у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

Про наявність порушень свого права, позивачка дізналася 20.05.2015, що встановлено постановою Івано-Франківського апеляційного господарського суду від 08.04.2021, після цього 21.05.2015 позивачка звернулася до Коломийського МВ УМВС із заявою про вчинення злочину, за результатами розгляду якої затверджено обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених ст. 364 ч.1, ст. 366 ч.1 КК України.

Проведення досудового розслідування здійснювалось протягом тривалого часу, після чого справу передано до суду.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15.05.2019 у справі №346/5366/16-к звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364 КК України, ч. 1 ст. 366 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності і кримінальне провадження закрите.

Відразу після цього, ОСОБА_1 звернулася до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОК «Аквамарин» про визнання права власності на речове право, визнання недійсним рішення засідання членів правління кооперативу та зборів засновників кооперативу, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок злочину.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08.04.2021 у справі №346/3941/19 закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОК "Аквамарин" про визнання недійсними протоколу від 01.08.2013 №5/13, від 28.07.2013 №5, від 21.12.2013 №25; відмовлено в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації і визнання права власності на нерухоме майно від 22.05.2018, індексний номер: 41292331, а саме на квартиру АДРЕСА_1 і стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 60 000 грн моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

У вказаній постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що особи, які є членами кооперативу, правомочні брати участь у його управлінні, а також мають інші правомочності, передбачені законом та статутними документами, що випливають з їх участі у кооперативі. Оскільки кооператив є господарською організацією, а спір (щодо визнання недійсними протоколів загальних зборів кооперативу) виник у межах господарських правовідносин з управління діяльністю кооперативу, а саме у зв`язку з порушенням прав члена кооперативу щодо можливості брати участь в управлінні, розгляд цього спору має здійснюватися судом господарської юрисдикції.

27.07.2021 ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про визнання недійсними рішень засідання членів правління ОК "Аквамарин", оформлених протоколами від 28.07.2013 № 5, від 21.12.2013 № 25, та визнання недійсним рішення зборів засновників ОК "Аквамарин", оформленого протоколом від 01.08.2013 №5/13.

Звертаючись до правоохоронних органів, позивачка намагалась встановити наявність порушення щодо її права бути учасником кооперативу з боку ОСОБА_4 , як голови кооперативу, який прийняв протоколи № 5 від 28.07.2013 стосовно виключення ОСОБА_1 з числа членів кооперативу та № 25 від 21.12.2013 стосовно залучення до кооперативу ОСОБА_3 . Після встановлення такого порушення, вона звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області за захистом свого порушеного права і подала позов про визнання протоколів № 5 від 28.07.2013 та № 5/13 від 01.08.2013 недійсними, чим намагалася повернути своє право бути учасником кооперативу, з якого її незаконно вилучили.

Таким чином, дії позивачки щодо встановлення свого порушеного права та постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 08.04.2021 у справі №346/3941/19 з якої позивач дізнався, що даний спір відноситься до господарської юрисдикції, свідчать про поважність причин для поновлення позивачу строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

З огляду на викладене, з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, а також принципи справедливості, добросовісності і розумності, виходячи з фактичних обставин справи, суд приходить до висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та поновлення строку позовної давності.

Враховуючи наведене, заява ОСОБА_3 про застосування строків позовної давності у даній справі не підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З врахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.2021 підлягає скасуванню, а позов ОСОБА_1 до ОК "Аквамарин" та ОСОБА_3 про визнання недійсними рішень засідання членів правління ОК "Аквамарин", оформлених протоколами від 28.07.2013 № 5, від 21.12.2013 № 25, та визнання недійсним рішення зборів засновників ОК "Аквамарин", оформленого протоколом від 01.08.2013 №5/13 задоволенню.

Судовий збір, сплачений позивачем за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції, на підставі ст. 129 ГПК України покладається на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.

2.Рішення господарського суду Господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.2021 у справі № 909/736/21 скасувати та прийняти нове рішення. Визнати недійсним рішення засідання членів правління обслуговуючого кооперативу «Аквамарин», оформлені протоколом № 5 від 28.07.2013 і протоколом № 25 від 21.12.2013 та визнати недійсним рішення зборів засновників обслуговуючого кооперативу «Аквамарин», оформлене протоколом № 5/13 від 01.08.2013.

3.Стягнути з:

- Обслуговуючого кооперативу Аквамарин (78201, вул. Палія, 4Б, м. Коломия, Івано-Франківська обл., код ЄДРПОУ 34517938) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 8 500, 00 грн судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанціях;

- ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 8 500, 00 грн судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанціях.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5.Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

У зв`язку із введенням на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України N 2102-IX від 24.02.2022, повний текст постанови складено та підписано 03.03.2022.

Головуючий -суддяМарко Р.І.

СуддяМатущак О.І.

СуддяСкрипчук О.С.