Номер провадження: 22-ц/813/2630/22

Номер справи місцевого суду: 501/2680/16-ц

Головуючий у першій інстанції Пушкарський Д. В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Таварткіладзе О.М.,

суддів: Князюка О.В., Погорєлової С.О.,

розглянувши в порядку письмовогопровадження в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 адвоката Сукачова Євгена Сергійовича на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 24 лютого 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до компанії EASTERN LOGISTICS CO LTD. S.A. про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до компанії EASTERN LOGISTICS CO LTD.S.A., в якому просив суд стягнути з компанії EASTERN LOGISTICS CO LTD.S.A. на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 2700,00 доларів США (а.с.1-4 т.1).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та Компанією EASTERN LOGISTICS CO LTD.S.A., зареєстрованою за законодавством республіки Панама, досягнуто згоди про працевлаштування позивача на морському буксирі «VASYL FRANKO» (IMO 7325954) на посаді другого механіка з місячним окладом 2700,00 доларів США.

Позивач зазначає в позові, що власником судна є Компанія EASTERN LOGISTICS CO LTD.S.A., яка є комерційним менеджером цього судна.

Під час працевлаштування відповідач запевнив позивача в тому, що трудова угода у письмовому вигляді буде підписана сторонами після прибуття позивача на борт буксиру.

В період перебування позивача на борту буксиру з 11.09.2015 р. по 19.10.2015 р. позивач неодноразово наполягав на підписанні трудової угоди у письмовій формі, однак для підпису трудову угоду відповідачем надано так і не було.

В подальшому позивач попередив в усній формі відповідача про те, що у випадку не підписання трудової угоди у письмовій формі, він буде вимушений припинити виконання трудових обов`язків другого механіка та залишити судно.

У зв`язку з тим, що відповідач так і не надав позивачеві для підпису трудового договору, Позивач припинив виконання своїх трудових обов`язків та залишив судно.

Після закінчення виконання позивачем своїх трудових обов`язків, відповідач не сплатив в повному обсязі позивачеві заборгованість по заробітній платі, в наслідок чого, на момент подачі даної позовної заяви відповідач має заборгованість із заробітної плати у розмірі 2700,00 доларів США.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 24 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до компанії EASTERN LOGISTICS CO LTD.S.A. про стягнення заборгованості по заробітній платі - відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Сукачов Євген Сергійович подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 24 лютого 2021 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 до компанії EASTERN LOGISTICS CO LTD. S.A. про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити частково, стягнути з компанії EASTERN LOGISTICS CO LTD. S.A. республіки Панама на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 2599 доларів США.

Апеляційна скарга мотивована тим, щосудом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги відомості про працевлаштування позивача, які містяться в матеріалах справи, зокрема: лист ПП «Бриз 7» від 14.04.2016 року, який підтверджує факт оформлення позивачу посвідчення особи моряка для працевлаштування на судно, дозвіл на працевлаштування позивача на судно «VASYL FRANKO» на посаді другого механіка, виданий 05.09.2015 року Управлінням торгового флоту Союзу Коморських островів та посвідчення особи моряка, яке містить відомості про час, місце виконання трудових обов`язків та відповідну посаду. Апелянт вважає, що вказані документи у сукупності свідчать про те, що позивач дійсно виконував трудові обов`язки на борту судна «VASYL FRANKO» на посаді другого механіка в період з 11.09.2015 року по 19.10.2015 року. ОСОБА_1 вважає, що оскільки він виконував свої трудові обов`язки на борту буксира протягом 39 днів, тому заборгованість по заробітній платі складає 2599 дол. США. Також апелянт посилається на те, що відповідно до звіту по транзакціям по рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що за період з 01.09.2015 року по 29.03.2016 року відшкодування заборгованості по заробітній платі відповідачем здійснено не було.

У відзиві на апеляційну скаргу представник компанії EASTERN LOGISTICS CO LTD. S.A. Шпак В.І., посилаючись на її необґрунтованість, просить суд рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 24 лютого 2021 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу заявник посилається на те, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що між позивачем та відповідачем було погоджено зміст та обсяг роботи, яку має виконувати працівник на користь чи в інтересах роботодавця, а останній зобов`язується здійснювати оплату виконаної роботи у розмірах, визначених в трудовому договорі, чи визначених в інший спосіб за погодженням сторін. Відповідач вважає, що долучена до матеріалів справи копія посвідчення моряка жодним чином не підтверджує факт виконання позивачем роботи за посадою другого механіка на судні «VASYL FRANKO» в період часу, зазначений в позовній заяві, оскільки вказаний документ за своєю правовою природою лише посвідчує особу та жодним чином не фіксує факт та обсяг виконаної роботи, тому не є належним доказом. Відповідач також вважає, що ОСОБА_1 не довів суду про наявність в нього права на отримання заробітної плати.

Відповідно до ч.1ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч. 13ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1,2ст.367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідност. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно дост. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належними та допустимим доказами факт укладання письмової трудової угоди із відповідачем та фактичне виконання ним трудових обов`язків на борту буксиру VASYL FRANKO.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим у справі обставинам, заснований на законодавстві та є вірним.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 05.09.2015 року позивач отримав в Управлінні торгового флоту Союзу Коморських островів дозвіл на працевлаштування на буксир «VASYL FRANKO» на посаді другого механіка (а.с.154 т.1).

Власником судна є Компанія EASTERN LOGISTICS CO LTD.S.A., яка є комерційним менеджером цього судна, що підтверджується інформацією з електронної бази морських суден EQUASIS (www.equasis.org).

У зв`язку з тим, що у учасників справи виникли труднощі у встановленні змісту трудового законодавства Союзу Коморських Островів, з метою встановлення змісту трудового законодавства Союзу Коморських островів, 22.07.2019 року Іллічівським міським судом Одеської області по даній справі було задоволено клопотання представника позивача про витребування від Почесного консульства Союзу Коморських островів витягів законодавства, що передбачають та регулюють трудові відносини щодо порядку виплати заробітної плати та порядку стягнення заборгованості по заробітній платі з роботодавця на користь працівника.

Зазначену ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області було надіслано на адресу Почесного Консульства Союзу Коморських островів.

Проте, відповіді від Почесного консульства Союзу Коморських островів до суду не надійшло.

Судова колегія виходить з такого.

За правилами частини 1статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Загальні засади регулювання правовідносин з іноземним елементом встановленіКонституцією України, статті якої гарантують забезпечення, охорону і захист прав і свобод людини.

Статтею 26 Конституції Українизакріплено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленимиКонституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до ч. 5ст. 10 ЦПК України, норми права інших держав суд застосовує у разі, коли це встановлено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною радою України.

Український суд застосовує норму права іноземної держави на підставіЗакону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 рокуза№ 2709-IV.

Відповідно до ч 1ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право»право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цьогозакону, інших законів, міжнародних договорів України.

Частиною 1статті 52 Закону України «Про міжнародне приватне право»встановлено, що до трудових відносин застосовується право держави, у якій виконується робота, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

В той же час, міжнародна угода між Україною та Союзом Коморських островів, що визначає право, яке підлягає застосуванню при вирішенні спору стосовно трудових відносин, відсутня.

Згідно до ч. 1ст. 8 Закону України «Про міжнародне приватне право», при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.

Право кожного громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю закріплено у статтях43,46 Конституції України. Реалізація зазначених конституційних прав громадян врегульованаЗаконом України «Про оплату праці»,Кодексом законів про працю України, іншими законодавчими, нормативними та міжнародними актами, згоду на обов`язковість яких, надано Україною.

Відповідно дост. 9 Конституції України, діючі міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою, є частиною національного законодавства України.

Частиною 2 статті 12 Конвенції «Про захист заробітної плати» №950 від 04.08.1961 року встановлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або коли немає такого законодавства, угоди чи рішення в розумний термін з урахуванням умов контракту.

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-ВРвстановлено, що працівник має право на оплату своєї праці залежно від її результатів, складності і умов відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. ст.3,9,115,116 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до Конвенції МОП про захист заробітної плати № 95 від 8 червня 1949 року, ратифікованою Президією Верховної Ради Української РСР 30 червня 1961 року, відповідно до мети цієї Конвенції термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано. Ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата.

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір це угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Частиною 4 ст.24 КЗпП України передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, як вбачається з поданої позовної заяви, позивач свої вимоги щодо виплати заборгованості по заробітній платі обґрунтовує наявністю «індивідуальної трудової угоди», яка за твердженням позивача була укладена між позивачем та відповідачем, строк найму ОСОБА_1 складає 4 місяця на посаді другого механіка з місячним окладом 2000 дол. США на морському буксирі «VASYL FRANKO», судновласником якого є компанія EASTERN LOGISTICS CO LTD.S.A.

Умовами вказаного трудового контракту передбачено термін працевлаштування, посада, основна заробітна плата, початок трудових відносин, соціальне страхування та інше.

В поданій апеляційній скарзі апелянт також підтверджує той факт, що між позивачем та компанією EASTERN LOGISTICS CO LTD. S.A. було досягнуто згоди про працевлаштування на морському буксирі «VASYL FRANKO» на посаді другого механіка з місячним окладом 2000 дол. США.

Вказані доводи ОСОБА_1 апеляційний суд оцінює критично, оскільки позивач не надав суду доказів щодо укладення індивідуальної трудової угоди, в якій би містилась інформація щодо строку найму позивача на морському буксирі «VASYL FRANKO», розмір місячного окладу позивача, посада, початок трудових відносин та інші умови.

ОСОБА_1 в поданій апеляційній скарзі посилається на те, що 05.09.2015 року позивач отримав в Управлінні торгового флоту Союзу Коморських островів дозвіл на працевлаштування на буксир «VASYL FRANKO» на посаді другого механіка (а.с.154 т.1).

Апеляційний суд вважає, що дозвіл на працевлаштування не є достатнім доказом працевлаштування позивача на буксирі «VASYL FRANKO», оскілки він не засвідчує, що позивач приступив до виконання роботи на посаді другого механіка та здійснював будь-які дії на судні, що об`єктивно відповідають змісту трудової функції для даної посади.

В поданій апеляційній скарзі апелянт посилається також на посвідчення особи моряка серії НОМЕР_1 , яке наявне в матеріалах справи та відповідно до якого ОСОБА_1 виконував обов`язки другого механіка на борту судна «VASYL FRANKO» в період з 11.09.2015 року по 19.10.2015 року.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 441 від 26.06.2015 року посвідчення особи моряка є документом, що посвідчує особу, оформляється і видається громадянину України, який може обіймати будь-яку посаду на борту судна (крім військового судна) або працевлаштований на будь-яку посаду на борту судна (крім військового судна), зареєстрованого в Україні чи в інших державах.

Посвідчення може бути видано також будь-якій особі, яка звернулася за посвідченням та працює на борту судна, зареєстрованого в Україні, або яка перебуває на обліку осіб, які шукають роботу, в центрі зайнятості та може обіймати будь-яку посаду на борту судна (крім військового судна).

Апеляційний суд зазначає, що без наявності офіційного контракту, індивідуальної трудової угоди, на яку посилається позивач, посвідчення особи моряка не може фіксувати факт та обсяг виконаної роботи. Крім того в матеріалах справи міститься лист компанії EASTERN LOGISTICS CO LTD.S.A. за № 23-11/5-20 від 23.04.2018 року, в якому відповідач повідомляє, що з 19.09.2015 року по 18.12.2015 року судно «VASYL FRANKO» знаходилось біля причалу порту Южний, усі члени екіпажу були розпущені, окрім капітана ОСОБА_2 .

Відповідно до вказаного листа ОСОБА_1 з`явився на борт в порту Южний, однак питання з приводу працевлаштування не було вирішено, так як буксир знаходився біля причалу в очікуванні переходу на ремонт до заводу порт Ізмаїл.

Апелянт в свою чергу не спростував вказану інформацію, зазначену відповідачем у справі, оскільки жодних належнихдоказів укладанняписьмової трудовоїугоди із відповідачем та фактичного виконанняним трудовихобов`язків на борту буксиру «VASYL FRANKO» у період з 19.09.2015 року по 18.12.2015 року ОСОБА_1 до суду не надано.