справа № 755/15646/21
головуючий у суді І інстанції Коваленко І.В.
провадження № 22-ц/824/3395/2022
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
ПОСТАНОВА
Іменем України
21 лютого 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 27 вересня 2021 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Приватбанк», Державної іпотечної установи, третя особа: Державний реєстратор - приватний нотаріус Швець Руслан Олегович про визнання договору відступлення права вимоги в частині зворотного відступлення права вимоги недійсним, -
в с т а н о в и в :
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із указаним позовом, у якому просив суд визнати договір відступлення права вимоги № 930/08, укладений між ПАТ «ПриватБанк» та Державною іпотечною установою 23 травня 2008 року за іпотечним договором № KIL0G40000002300 від 12 грудня 2007 року між ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , в частині зворотного відступлення права вимоги від Державної іпотечної установи до ПАТ «Приватбанк» недійсним відносно ОСОБА_1 , предметом якого є об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27 вересня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 постановлено передати за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва.
Ухвала мотивована тим, що позов про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за кредитним договором не відноситься до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, а тому положення статті 30 ЦПК України про підсудність позову за місцезнаходженням майна не застосовується.
Відповідачами у справі вказано Державна іпотечна установа та ПАТ «ПриватБанк», юридичною адресою якого є: вулиця Грушевського, буд. 1-Д, місто Київ, що належить до територіальної юрисдикції Печерського районного суду міста Києва.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 27 вересня 2021 року, матеріали справи повернути до Дніпровського районного суду міста Києва для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що 17 травня 2021 року ОСОБА_1 вже звертався з аналогічною позовною заявою до Печерського районного суду міста Києва.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 17 травня 2021 року матеріали цивільної справи № 757/25613/21-ц за цим позовом передані на розгляд до Дніпровського районного суду міста Києва, оскільки спір стосується квартири, що знаходиться у Дніпровському районні міста Києва.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва у справі № 757/25613/21-ц позовну заяву повернуто заявнику.
У зв`язку з цим позивачем повторно подано цю ж заяву щодо того ж предмету до Дніпровського районного суду міста Києва, однак ухвалою від 27 вересня 2021 року справу знову передано за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва.
Апелянт вважає, що указана справа підсудна Дніпровському районному суду міста Києва та погоджується із висновками суду, які викладені в ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 17 травня 2021 року.
АТ КБ «ПриватБанк» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечило проти її задоволення, посилаючись на те, що позов про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за кредитним договором не відноситься до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, а тому положення статті 30 ЦПК України про підсудність позову за місцезнаходженням майна не застосовується.
Апелянт подав відповідь на відзив, в якому звертає увагу апеляційного суду на те, що спір щодо підсудності не допускається.
Інші учасники справи, Державна іпотечна установа та Державний реєстратор - приватний нотаріус Швець Р.О., у визначений ухвалою суду строк, не скористалися процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України.
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги наухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із указаним позовом, у якому просив суд визнати договір відступлення права вимоги № 930/08, укладений між ПАТ «ПриватБанк» та Державною іпотечною установою 23 травня 2008 року за іпотечним договором № KIL0G40000002300 від 12 грудня 2007 року між ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , в частині зворотного відступлення права вимоги від Державної іпотечної установи до ПАТ «Приватбанк» недійсним відносно ОСОБА_1 .
Відповідно пункту 1.1 іпотечного договору № KIL0G40000002300 від 12 грудня 2007 року, укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , його предметом є квартира за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).
Позови, що виникають із кредитних правовідносин, пред`являються до суду за загальними правилами підсудності. При цьому суд має враховувати право споживача на пред`явлення позову також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування цієї особи або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору (стаття 28 ЦПК України).
Правила статті 30 ЦПК України про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо).
Таким чином, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.
Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним; про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна; про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна; про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 41, 42 постанови від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз`яснив, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Разом із тим, у пункті 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що правила про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо). Виходячи з аналізу вищезазначеного, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно тощо.
Установлено, що предметом спору у цій справі є договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, об`єктом якого є нерухоме майно, а саме: квартира, адреса місцезнаходження якої віднесена до Дніпровського району міста Києва.
З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що спір пов`язаний з правом позивача на нерухоме майно, позов у цій справі про визнання недійсними договору має пред`являтися за місцезнаходженням об`єкта нерухомого майна за правилами виключної підсудності, тобто до Дніпровського районного суду міста Києва.
Крім цього, апеляційний суд зауважує, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 17 травня 2021 року матеріали цивільної справи № 757/25613/21-ц за аналогічним позовом передані на розгляд до Дніпровського районного суду міста Києва та копія указаної ухвали долучена до позовної заяви, поданої повторно до Дніпровського районного суду міста Києва.
Відповідно до статті 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції було зроблено помилковий висновок про підсудність указаної справи Печерському районному суду міста Києва. У зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії апеляційним судом не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 27 вересня 2021 рокускасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська
