Справа № 346/2049/21

Провадження № 22-ц/4808/76/22

Головуючий у 1 інстанції Яремин М. П.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач)

суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О.

секретаря Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 17 листопада 2021 року, ухвалене в складі судді Яремин М.П., в м. Коломия, повний текст складено 17 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства "Коломийська міська ритуальна служба" про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до комунального підприємства "Коломийська міська ритуальна служба" (далі КП "Коломийська міська ритуальна служба") про визнання незаконним переводу на іншу роботу та звільнення з роботи, поновлення на посаді підсобного робітника по догляду за собаками в притулку КП «Коломийська міська ритуальна служба», стягнення із вказаного підприємства оплати за час вимушеного прогулу в розмірі 46 242 грн.

Позовна заява з врахуванням уточнених позовних вимог мотивована тим, що вона перебувала у трудових відносинах з КП "Коломийська міська ритуальна служба", а саме з 04 січня 2013 року працювала на посаді підсобного робітника по догляду в притулку за собаками по АДРЕСА_1 . На підставі наказу № 26 від 21.04.2021 року її звільнено із вказаної посади за відсутністю на роботі без поважних причин, тобто на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, а саме за невихід на роботу в якості підсобного робітника цвинтаря. Позивач зазначає, що в притулку вона здійснювала догляд за собаками, а на цвинтарі зовсім інша робота по прибиранню цвинтаря, що фактично є переводом на іншу роботу, то трудовий договір припиняється за п. 6 ст. 36 КЗпП України. Оскільки наказ про переведення її на роботу на цвинтар не видавався, то її звільнення на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України є незаконним. Вказує, що вона має переважне право на залишенні на роботі, оскільки є працівником з тривалим безперервним стажем роботи, 8,5 років працює в притулку для собак, жодного зауваження за неналежне виконання своїх обов`язків не мала. Причиною невиходу на роботу було те, що вона в цей час працювала за своїм місцем роботи в притулку для собак.Крім того, в її трудовій книжці міститься запис про прийняття її на роботу «Прийнято на роботу на посаду підсобного робітника», а в наказі № 4 від 04.01.2013 року значиться « ОСОБА_1 прийняти на роботу на посаду підсобного робітника по догляду в притулку за собаками», тобто різні юридичні факти. Тому запис в її трудовій книжці повинен відповідати змісту наказу. Просила визнання незаконним переводу на іншу роботу та звільнення з роботи, поновлення на посаді підсобного робітника по догляду за собаками в притулку КП «Коломийська міська ритуальна служба», стягнення із вказаного підприємства оплати за час вимушеного прогулу в розмірі 46 242 грн.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 17 листопада 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального підприємства «Коломийська міська ритуальна служба» про визнання незаконним переводу на іншу роботу та звільнення з роботи, поновлення на посаді підсобного робітника по догляду за собаками в притулку КП «Коломийська міська ритуальна служба», стягнення із вказаного підприємства оплати за час вимушеного прогулу в розмірі 46 242 грн. відмовлено у зв`язку з безпідставністю позовних вимог. Судові витрати віднесено на рахунок держави.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про задоволення позову, посилаючись на те, що суд неповно з`ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, тому постановив незаконне рішення.Вказує, що судом не взято до уваги наявні та беззаперечні докази того, що вона була оформлена та фактично працювала в притулку по догляду за собаками по АДРЕСА_1 , а не підсобним робітником на цвинтарі по АДРЕСА_2 , де за неявку на роботу її звільнили 21 квітня 2021 року. Зазначає, що на роботу прийнята на посаду підсобного робітника по догляду за собаками, а даний факт підтверджується штатним розписом підприємства. Тому звільнення на підставі відсутності на робочому місці по АДРЕСА_2 , тобто на цвинтарі, є незаконним. Крім того, звільнення відбулось без згоди профспілки.

14 січня 2022 року в.о. директора КП «Коломийська міська ритуальна служба» Джаман Роман подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечив. Вказує, що твердження апелянта про те, що вона була прийнята на роботу на посаду підсобного робітника по догляду за собаками в притулок не відповідає дійсності, оскільки такої посади на підприємстві не існує, що підтверджується штатним розписом працівників КП «Коломийська міська ритуальна служба» від 2013 року, а притулок для бродячих тварин не знаходиться на балансі підприємства. Послуги по утриманню бродячих тварин підприємством надавалися на підставі відповідних договорів, укладених з відділом управління комунальним майном Коломийської міської ради. Всі розрахунки з ОСОБА_1 проведено вчасно та в повному обсязі.

Сторони у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, проте в судове засідання не з`явились, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення повістки про явку в суд не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно звільнена з роботи на підставі п. 4 ст.40 КЗпП Україниу зв`язку із систематичним порушенням нею трудової дисципліни, а саме через її неодноразову відсутність на роботі без поважних причин. Доводи позивача про те, що її переведено на іншу роботу без її згоди та звільнено за прогул, якого не існувало, а також те, що вона оформлена і фактично працювала в притулку по догляду за собаками АДРЕСА_1 , а не підсобним робітником на цвинтарі по АДРЕСА_2 , не заслуговують на увагу, так як такої посади на підприємстві не існує, що підтверджується штатним розписом працівників КП «Коломийська міська ритуальна служба» від 2013 року

Ухвалене судом першої інстанції рішення є передчасним і погодитись з ним не можна.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що згідно довідки №118/01-30 від 06 травня 2021 року КП «Коломийська міська ритуальна служба» ОСОБА_2 з 04.01.2013 року працювала на посаді підсобного робітника (по догляду в притулку за собаками) в КП «Коломийська міська ритуальна служба» на підставі наказу № 4 від 04.01.2013 року (а.с. 7, 9 ).

За даними штатного розпису працівників зазначеного підприємства на посаді підсобних робітників значились 3 особи (а.с.65).

Послуги з тимчасової ізоляції тварин (послуги по утриманню притулку для бродячих тварин) надавалися КП «Коломийська міська ритуальна служба» на підставі договору № 8 від 17.01.2013 року, укладеного між відділом управління комунальним майном Коломийської міської ради та КП «Коломийська міська ритуальна служба», та в подальшому на підставі договору № 128 від 17.03.2020 року, укладеного між управлінням комунального господарства Коломийської міської ради та КП «Коломийська міська ритуальна служба» (а.с. 68-71).

Згідно з додатковою угодою № 2 до договору № 128 від 17.03.2020 року, укладеною 06.01.2021 року, вказане підприємство забезпечує надання послуг з тимчасової ізоляції тварин (послуги по утриманню притулку для бродячих тварин) до проведення замовником процедури закупівлі на 2021 рік (а.с.66).

15.04.2021 року КП «Коломийська міська ритуальна служба» письмово повідомило ОСОБА_1 про те, що у зв`язку з відсутністю фінансування на утримання притулку для безпритульних тварин, а саме у зв`язку з тим, що підприємство не стало переможцем у тендерній процедурі на надання даної послуги і фактичним утриманням притулку займається переможець тендерної процедури фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , її (позивача) місце праці знаходиться за фактичною адресою КП «Коломийська міська ритуальна служба», а саме: АДРЕСА_2 . Тому невихід на роботу за вказаною адресою буде вважатися прогулом, що тягне за собою порушення трудової дисципліни та є підставою для винесення догани (а.с. 11, 72).

Згідно з даними акту № 1, складеного 15.04.2021 року зазначеним підприємством, про відмову поставити підпис на підтвердження отримання повідомлення від 15.04.2021 року № 1, 2, 3, директор вказаного підприємства в присутності майстра ОСОБА_4 та бухгалтера ОСОБА_5 оголосив позивачу зміст повідомлення про її місце праці і передав один примірник цьому працівнику для ознайомлення та підпису, однак, позивач від підпису повідомлення відмовилася (а.с. 75).

Відповідно до службової записки та акту № 2 від 16.04.2021 року, цього дня позивач без поважної причини більше трьох годин була відсутньою на робочому місці за адресою підприємства в АДРЕСА_2 , а згідно акту № 3 від 16.04.2021 року позивач відмовилася від подання письмового пояснення про відсутність на робочому місці 16.04.2021 року за адресою підприємства (а.с. 76, 77, 78).

Згідно із наказом № 20 від 16.04.2021 року позивачу оголошено догану за порушення трудової дисципліни (а.с. 79).

Даними акту № 4 від 16.04.2021 року підтверджується, що позивач відмовилася від підпису про ознайомлення з даним наказом (а.с. 80).

Відповідно до письмового повідомлення № 4 від 16.04.2021 року ОСОБА_1 повторно повідомлено про те, що її місце праці знаходиться за фактичною адресою КП «Коломийська міська ритуальна служба», а саме: м. Коломия, вул. Довбуша, 420, а тому невихід на роботу за вказаною адресою буде вважатися прогулом, що тягне за собою порушення трудової дисципліни та є підставою для винесення догани та подальшого звільнення за п. 4ст. 40 КЗпП України(а.с. 81).

Позивач відмовилася від підписання даного повідомлення, про що складено відповідний акт (а.с. 84).

Відповідно до службової записки та актів № 5 та № 6 від 21.04 2021 року позивач була відсутньою на робочу місці 19, 20 та 21 квітня 2021 року, що за адресою підприємства: АДРЕСА_2 , та відмовилася надати письмові пояснення (а.с.85, 86, 87).

Відповідно до наказу № 26 від 21.04.2021 року позивач звільнена з посади підсобного робітника на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку із порушенням трудової дисципліни, за відсутність на роботі без поважних причин (а.с. 6, 88).

Відповідно до акту № 7, складеного 21.04.2021 року працівниками вказаного підприємства, позивачу вручено наказ про звільнення для ознайомлення, від підписання про ознайомлення позивач відмовилася (а.с. 89).

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно роз`яснень, які містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Таким чином, у пункті 4 статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

Факт прогулу позивача 16, 19, 20 та 21 квітня 2021 року підтверджується наданими відповідачем та дослідженими судом під час розгляду справи доказами, зокрема, службовими записками від 16.04. та 21.04.2021 року, складеними службовими особами відповідача (а.с. 76, 85), актами № 2 та № 5 від 16.04. та 21.04.2021 року про відсутність позивача на роботі за адресою підприємства в АДРЕСА_2 (а.с. 77, 86), актами № 3 та № 6 від 16.04. та 21.04.2021 року про відмову надати письмові пояснення про причини відсутності на робочому місці за адресою підприємства (а.с. 78, 87).

З урахуванням встановлених обставин та норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивач правомірно звільнена з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України у зв`язку із систематичним порушенням нею трудової дисципліни, а саме через її неодноразову відсутність на роботі без поважних причин, а тому підстав для задоволення позову не вбачається.

Доводи апелянта про те, що її переведено на іншу роботу без її згоди та звільнено за прогул, якого не існувало, та що вона була оформлена і фактично працювала в притулку по догляду за собаками, а не підсобним робітником на цвинтарі, не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з штатного розпису працівників КП «Коломийська міська ритуальна служба» за 2013 рік, такої посади як підсобний робітник по догляду в притулку за собаками, даним штатним розписом не передбачено.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Коломийського міськрайонного суду від 17 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає чинності з моменту її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення.

Повний текст складено 22 лютого 2022 року.

Судді: В.Д.Фединяк

І.О.Максюта

Л.В.Василишин