ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 640/18952/19

адміністративні провадження № К/9901/21000/20, № К/9901/22038/20, № К/9901/22030/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Рибачука А.І.,

суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 640/18952/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Телерадіокомпанія «Бізнес-радіо», ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія « 1+1», ТОВ «Хмарочос Медіа» до Кабінету Міністрів України (далі КМУ), Міністерства юстиції України (далі Мін`юст), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі Мінекономрозвитку), Громадська спілка (далі ГО) «Українська ліга авторських та суміжних прав», Громадська спілка (далі ГС) «Український музичний альянс», про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційними скаргами КМУ, Мін`юсту, ГС «Український музичний альянс»

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2020, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Мельничука В.П., суддів Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 04.10.2019 ТОВ «Телерадіокомпанія «Бізнес-Радіо», ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія « 1+1», ТОВ «Хмарочос Медіа» звернулися до суду з позовом, у якому просили:

визнати протиправною та скасувати постанову КМУ від 14.08.2019 №696 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України»;

зобов`язати Мін`юст виключити з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України постанову КМУ від 14.08.2019 №696 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України».

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Телерадіокомпанія «Бізнес-Радіо», ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія « 1+1», ТОВ «Хмарочос Медіа» вказали на те, що постанова КМУ від 14.08.2019 №696 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» прийнята з метою виконання приписів Закону України від 15.05.2018 № 2415-VIII «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» (далі Закон № 2415-VIII), яким на КМУ серед іншого покладено обов`язки привести свої нормативно-правові акти у відповідність із названим Законом та забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених зазначеним Законом. Проте, КМУ оспорюваною постановою від 14.08.2019 №696 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» фактично вніс зміни до постанови КМУ від 18.01.2003 №71 «Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань», постанови КМУ від 18.01.2003 №72 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об`єктів авторського права і суміжних прав», постанови КМУ від 27.06.2003 №992 «Про розмір відрахувань, що сплачуються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах», якими було врегульовано порядок сплати винагороди (роялті) у різних сферах до прийняття Закону № 2415-VIII та які були прийняті ще у 2003 році. Фактично КМУ затвердив тимчасові тарифи, при цьому не здійснивши будь-яких розрахунків, зокрема: економічного обґрунтування таких тарифів, їх відповідність економічним показникам 2019 року та впливу таких тимчасових тарифів на господарську діяльність суб`єктів господарювання, які підпадають під регуляторний вплив оспорюваної постанови КМУ.

Окрім цього, позивачі вказали на те, що в порушення Закону України від 11.09.2003 № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі Закон № 1160-IV) проект оспорюваної постанови в прийнятій редакції на розгляд Державній регуляторній службі України не надавався.

2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 13.02.2020 відмовив у задоволенні позовних вимог.

3. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 30.07.2020 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове, яким задовольнив позовні вимоги.

4. 19.08.2020 ГС «Український музичний альянс», 31.08.2020 КМУ та Мін`юст звернулись до Верховного Суду із касаційними скаргами, у яких, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, ГС «Український музичний альянс» та КМУ просять скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2020, а Мін`юст скасувати її частково.

При цьому, ГС «Український музичний альянс» просить після скасування постанови суду апеляційної інстанції направити справу на новий апеляційний розгляд; Мін`юст просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині зобов`язання його виключити з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України постанову КМУ від 14.08.2019 №696 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги; КМУ просить після скасування постанови суду апеляційної інстанції залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2020.

5. Верховний Суд ухвалами від 07.09.2020 відкрив касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. У справі, яка розглядається суди встановили, що постановою КМУ від 14.08.2019 № 696 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» внесено зміни, зокрема до таких постанов:

постанови КМУ від 18.01.2003 № 71 «Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань», у якій пункт 2 викладено в такій редакції: « 2. Організації колективного управління застосовують затверджені цією постановою розміри винагороди (роялті) як тимчасові тарифи на строк до шести місяців у разі недосягнення згоди на переговорах про встановлення тарифів»;

постанови КМУ від 18.01.2003 № 72 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об`єктів авторського права і суміжних прав»: доповнено пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Організації колективного управління застосовують затверджені цією постановою ставки винагороди (роялті) як тимчасові тарифи на строк до шести місяців у разі недосягнення згоди на переговорах про встановлення тарифів.»;

постанови КМУ від 27.06.2003 № 992 «Про розмір відрахувань, що сплачуються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах»: пункт 2 викладено в такій редакції: « 2. Організації колективного управління застосовують затверджені цією постановою розміри відрахувань як тимчасові тарифи на строк до шести місяців у разі недосягнення згоди на переговорах про встановлення тарифів.».

Також цією постановою КМУ від 14.08.2019 № 696 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» ухвалено Мінекономрозвитку забезпечити до 01.09.2019 проведення дослідження з метою затвердження ставок винагороди (роялті) та подати на розгляд КМУ проект акта щодо ставок тимчасових тарифів.

Вважаючи оспорювану постанову КМУ від 14.08.2019 № 696 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» протиправною та такою що підлягає скасуванню, ТОВ «Телерадіокомпанія «Бізнес-Радіо», ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія « 1+1», ТОВ «Хмарочос Медіа» звернулися до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що проект постанови не змінює існуючу ставку тарифу та відповідно до листа Державної регуляторної служби України від 30.10.2018 № 2301/07/47135-03 з урахуванням вимог статті 1 Закону № 1160-IV, проект постанови КМУ «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» не містить норм регуляторного характеру, а його прийняття не потребує реалізації передбачених цим Законом процедур, а відтак позивачами не підтверджено достатніми та належними доказами позовні вимоги, у той час як відповідачами доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

8. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що КМУ не дотримано законодавчо визначеної процедури прийняття постанови від 14.08.2019 № 696 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», яка є регуляторним актом, оскільки вона регулює договірні відносини між організаціями колективного управління майновими правами правовласників та користувачами об`єктів авторського права і суміжних прав.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

9. Касаційні скарги ГС «Український музичний альянс» та Мін`юсту обґрунтовані, зокрема тим, що суд апеляційної інстанції ухвалюючи постанову про визнання протиправною оспорюваної постанови КМУ та її скасування, не звернув увагу на те, що позивачами не правильно обраний спосіб захисту, оскільки в силу положень частини дев`ятої статті 264 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

10. При цьому, касаційна скарга КМУ обґрунтована тим, що відсутні підстави визнавати протиправною оспорювану постанову з мотивів недотримання процедури розгляду її проекту відповідно до положень Закону № 1160-IV, оскільки Державна регуляторна служба України листом від 14.11.2018 №11089/0/20-18 зазначила, що наданий на погодження проект постанови «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» не містить норм регуляторного характеру, а його прийняття не потребує реалізації процедур, визначених вказаним Законом.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.

12. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Відповідно до статті 113 Конституції України та частини першої статті 1 Закону України від 27.02.2014 № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України» (далі Закон № 794-VII) Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

14. Частинами першою та другою статті 49 Закону № 794-VII визначено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

15. Акти Кабінету Міністрів України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (частина четверта статі 49 Закону № 794-VII).

16. Так, оспорюваною постановою КМУ від 14.08.2019 № 696 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» було внесено зміни до ряду постанов КМУ, зокрема:

пункт 2 постанови КМУ від 18.01.2003 № 71 «Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань» викладено в такій редакції: « 2. Організації колективного управління застосовують затверджені цією постановою розміри винагороди (роялті) як тимчасові тарифи на строк до шести місяців у разі недосягнення згоди на переговорах про встановлення тарифів»

постанову КМУ від 18.01.2003 № 72 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об`єктів авторського права і суміжних прав»: доповнено пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Організації колективного управління застосовують затверджені цією постановою ставки винагороди (роялті) як тимчасові тарифи на строк до шести місяців у разі недосягнення згоди на переговорах про встановлення тарифів.»;

пункт 2 постанови КМУ від 27.06.2003 № 992 «Про розмір відрахувань, що сплачуються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах» викладено в такій редакції: « 2. Організації колективного управління застосовують затверджені цією постановою розміри відрахувань як тимчасові тарифи на строк до шести місяців у разі недосягнення згоди на переговорах про встановлення тарифів.».

17. Закон № 1160-IV визначає правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

18. Так, відповідно до статті 1 Закону № 1160-IV регуляторний акт - це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

19. Колегія суддів зазначає, що законодавчо закріплено, що регуляторним актом може визнаватись як нормативно-правовий акт, так й інший офіційний письмовий документ, який відповідає сукупності певних ознак, зокрема таких як: прийняття уповноваженим на це регуляторним органом; встановлення, зміна чи скасування норм права; застосування неодноразово та щодо невизначеного кола осіб.

20. Оскільки оспорювана постанова регулює питання встановлення тимчасових тарифів та внесення змін до діючих постанов КМУ, якими, зокрема регулюються договірні відносини між організаціями колективного управління майновими правами правовласників та користувачами об`єктів авторського права і суміжних прав, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що постанова КМУ від 14.08.2019 № 696 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» є регуляторним актом.

21. Статтею 8 Закону № 1160-IV визначено, що стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу.

Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.

Розробник проекту регуляторного акта при підготовці аналізу регуляторного впливу повинен: визначити та проаналізувати проблему, яку пропонується розв`язати шляхом державного регулювання господарських відносин, а також оцінити важливість цієї проблеми; обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв`язана за допомогою ринкових механізмів і потребує державного регулювання; обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв`язана за допомогою діючих регуляторних актів, та розглянути можливість внесення змін до них; визначити очікувані результати прийняття запропонованого регуляторного акта, у тому числі здійснити розрахунок очікуваних витрат та вигод суб`єктів господарювання, громадян та держави внаслідок дії регуляторного акта; визначити цілі державного регулювання; визначити та оцінити усі прийнятні альтернативні способи досягнення встановлених цілей, у тому числі ті з них, які не передбачають безпосереднього державного регулювання господарських відносин; аргументувати переваги обраного способу досягнення встановлених цілей; описати механізми і заходи, які забезпечать розв`язання визначеної проблеми шляхом прийняття запропонованого регуляторного акта; обґрунтувати можливість досягнення встановлених цілей у разі прийняття запропонованого регуляторного акта; обґрунтовано довести, що досягнення запропонованим регуляторним актом встановлених цілей є можливим з найменшими витратами для суб`єктів господарювання, громадян та держави; обґрунтовано довести, що вигоди, які виникатимуть внаслідок дії запропонованого регуляторного акта, виправдовують відповідні витрати у випадку, якщо витрати та/або вигоди не можуть бути кількісно визначені; оцінити можливість впровадження та виконання вимог регуляторного акта залежно від ресурсів, якими розпоряджаються органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, які повинні впроваджувати або виконувати ці вимоги; оцінити ризик впливу зовнішніх чинників на дію запропонованого регуляторного акта; обґрунтувати запропонований строк чинності регуляторного акта; визначити показники результативності регуляторного акта; визначити заходи, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності регуляторного акта в разі його прийняття.

22. Відповідно до статті 9 Закону № 1160-IV кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу. Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов`язковому розгляду розробником цього проекту.

За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

23. Згідно із статтею 12 Закону № 1160-IV регуляторні акти, прийняті Верховною Радою України, Президентом України та Кабінетом Міністрів України, офіційно оприлюднюються відповідно до Конституції України та інших законодавчих актів.

24. Статтею 19 Закону № 1160-IV визначено особливості планування діяльності Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади з підготовки проектів регуляторних актів.

Планування діяльності з підготовки Кабінетом Міністрів України проектів регуляторних актів здійснюється в порядку, встановленому Регламентом Кабінету Міністрів України, з урахуванням вимог частин третьої та четвертої статті 7 цього Закону.

Плани діяльності центральних органів виконавчої влади з підготовки проектів регуляторних актів формуються на основі затвердженого плану діяльності Кабінету Міністрів України з підготовки проектів регуляторних актів.

25. Відповідно до статті 20 вказаного Закону зауваження і пропозиції щодо оприлюдненого проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, розробленого центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади, надаються фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, крім розробника цього проекту, уповноваженому органу.

За рішенням Кабінету Міністрів України:

- оприлюднюються проекти регуляторних актів, які не оприлюднювалися до внесення їх на розгляд до Кабінету Міністрів України;

- можуть повторно оприлюднюватися проекти регуляторних актів, які оприлюднювалися до внесення їх на розгляд до Кабінету Міністрів України.

У разі оприлюднення проекту регуляторного акта за рішенням Кабінету Міністрів України функцію розробника цього проекту виконує орган виконавчої влади, який вніс на розгляд відповідний проект, якщо інше не встановлено у рішенні Кабінету Міністрів України про оприлюднення цього проекту.

26. Погодження проектів регуляторних актів, які розробляються органами виконавчої влади, із уповноваженим органом, регламентовано статтею Закону № 1160-IV, згідно із якою проекти регуляторних актів, які розробляються центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади, підлягають погодженню із уповноваженим органом.

Для погодження до уповноваженого органу разом з проектом регуляторного акта подаються аналіз регуляторного впливу цього проекту та копія оприлюдненого повідомлення про оприлюднення проекту з метою одержання зауважень і пропозицій.

Тривалість погодження проекту регуляторного акта не може перевищувати одного місяця з дня одержання проекту уповноваженим органом.

Уповноважений орган розглядає проект регуляторного акта та документи, що додаються до нього, і приймає рішення про погодження цього проекту або рішення про відмову в його погодженні. Це рішення не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття подається до органу, який розробив проект регуляторного акта.

Рішення про відмову в погодженні проекту регуляторного акта повинно містити обґрунтовані зауваження та пропозиції щодо цього проекту та/або щодо відповідного аналізу регуляторного впливу.

Після доопрацювання проекту регуляторного акта та/або відповідного аналізу регуляторного впливу з урахуванням наданих зауважень та пропозицій цей проект подається у встановленому цим Законом порядку на повторне погодження до уповноваженого органу.

У разі незгоди з рішенням про відмову в погодженні проекту регуляторного акта розробник цього проекту може звернутися відповідно до уповноваженого органу з ініціативою щодо утворення погоджувальної групи для проведення консультацій з метою усунення суперечностей. До складу погоджувальної групи входять представники розробника проекту регуляторного акта та уповноваженого органу.

Якщо поданий на погодження проект регуляторного акта не оприлюднювався розробником цього проекту, уповноважений орган залишає цей проект без розгляду, про що повідомляє розробникові проекту в письмовій формі не пізніше наступного робочого дня з дня одержання відповідного проекту уповноваженим органом.

Після оприлюднення проект регуляторного акта, який було залишено без розгляду, подається його розробником на погодження до уповноваженого органу в порядку, встановленому цим Законом.

27. Особливості прийняття регуляторних актів органами виконавчої влади, їх посадовими особами визначені статтею 25 Закону 794-VII, якою визначено, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою, якщо наявна хоча б одна з таких обставин:

відсутній аналіз регуляторного впливу;

проект регуляторного акта не був оприлюднений;

проект регуляторного акта не був поданий на погодження із уповноваженим органом;

щодо проекту регуляторного акта уповноваженим органом було прийнято рішення про відмову в його погодженні.

У разі виявлення будь-якої з цих обставин уповноважений орган повідомляє про це орган виконавчої влади, його посадову особу, уповноважену на прийняття або схвалення регуляторного акта, а якщо регуляторний акт підлягає державній реєстрації в органах юстиції - також орган юстиції, до компетенції якого належить здійснення державної реєстрації цього регуляторного акта.

Якщо в ході перевірки на підставі повідомлення уповноваженого органу органом юстиції буде виявлена будь-яка з обставин, визначених у частині першій цієї статті, орган юстиції відмовляє в державній реєстрації регуляторного акта або не пізніше десяти робочих днів з дня одержання цього повідомлення скасовує прийняте рішення про державну реєстрацію цього регуляторного акта.

28. Системний аналіз наведених норм свідчить, що прийняттю регуляторного акта передує відповідна законодавчо визначена процедура, яка, за встановлених у справі обставин не була дотримана при прийнятті оскаржуваної постанови, що свідчить про порушення КМУ принципів державної регуляторної політики України.

29. На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що внаслідок порушення вимог законів № 794-VII та № 1160-IV, зокрема, недотримання принципів державної регуляторної політики (передбачуваності, плановості, обґрунтованості), відсутності аналізу регуляторного впливу акта, порушення вимог щодо оприлюднення регуляторного акта та документа, що містить аналіз його регуляторного впливу, непогодження акта з Державною регуляторною службою України, оспорювана постанова КМУ від 14.08.2019 № 696 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» є протиправною та нечинною.

30. Разом з цим колегія суддів зазначає, що задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Телерадіокомпанія «Бізнес-Радіо», ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія « 1+1», ТОВ «Хмарочос Медіа» про визнання протиправною та скасування постанови КМУ від 14.08.2019 №696 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», а також зобов`язання Мін`юсту виключити з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України вказану постанову КМУ, суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що спосіб захисту у спірних правовідносинах, визначений у статті 5 КАС України, згідно із пунктом 1 частини першої якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

31. Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, регламентовані положеннями статті 264 КАС України, згідно із частиною дев`ятою якої суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

32. Наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним визначені у статті 265 КАС України, згідно із частинами першою та другою якої резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

33. Таким чином, суд апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги, заявлені у неправильний спосіб, порушив норми процесуального права щодо спеціального порядку розгляду спорів про оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади.

34. До того ж, Порядком ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженим постановою КМУ від 23.04.2001 № 376 не передбачено вилучення чи виключення з цього реєстру нормативно-правового акта, у разі визнання його протиправним та нечинним.

35. Так, відповідно до статті 351 КАС України Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

36. З урахуванням наведеного, Верховний Суд приходить до висновку про наявність підстав для зміни рішення суду апеляційної інстанції шляхом часткового задоволення позовних вимог із визнанням протиправною та нечинною постанову КМУ від 14.08.2019 №696 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України».

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та Громадської спілки «Український музичний альянс» задовольнити частково.

Змінити мотивувальну частину постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2020, зазначивши в передостанньому її абзаці про часткове задоволення апеляційних скарг та позовних вимог.

Змінити резолютивну постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2020, виклавши її в новій редакції:

«Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія « 1+1», Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмарочос Медіа», Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія "Бізнес-радіо» задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2020 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Бізнес-радіо», Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія « 1+1», Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмарочос Медіа» до Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Громадська спілка «Українська ліга авторських та суміжних прав», Громадська спілка «Український музичний альянс», про визнання протиправною, нечинною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 № 696 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.».

В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі № 640/1895219 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

СуддіА.І. Рибачук Т.Г. Стрелець Л.В. Тацій