СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2022 року м. Харків Справа № 922/2555/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Чернота Л.Ф., суддя Зубченко І.В. , суддя Барбашова С.В.

За участю секретаря судового засідання: За участю представників сторін: Прокурор: від позивача: від відповідача-1,2: від відповідача-3: від відповідача-4: розглянувши апеляційну скаргу (вх. №3971 Х/3) Яковенко В. С. Ногіна О.М., посвідчення №057318 від 09.10.20 р. не з`явились Цуварев О.Ф. (в порядкусамопредставництва) посвідчення №205 Сергєєв А.В., свідоцтво № 2663 від 22.06.06 р. не з`явились Заступника керівника Харківської обласної прокуратурина рішення господарського суду Харківської області 25.11.2021р. (повний текст підписано 06.12.2021р.) у справі за позовом до про№922/2555/21 (суддя Хотенець П.В.) В.о.керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова, м. Харків 1.Харківської міської ради, м. Харків; 2.Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків; 3. Фізичної особи-підприємця Ільїної Тетяни Миколаївни, м. Харків; 4. ОСОБА_1 , м. Харків визнання незаконним та скасування додатку до рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та витребування нежитлових приміщень

В С Т А Н О В И В:

В.о. керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова, м. Харків звернувся із позовом до відповідачів 1. Харківської міської ради, м. Харків, 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків, 3. Фізичної особи-підприємця Ільїної Тетяни Миколаївни, м. Харків, 4. ОСОБА_1 , м. Харків, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати пункт 60 додатку 1 до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06 липня 2016 року № 283/16;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 30 листопада 2016 року №5404-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Ільїною Тетяною Миколаївною (РНОКПП НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 2618;

- витребувати у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь об`єднаної територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 2-го поверху № I, Iа VIа, VIб, 25-1, 25а-1, 26-2 площею 97,1 кв.м. у нежитловій будівлі літ. "Б-2", розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а Харківську міську раду Харківської області зобов`язати прийняти останні.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.11.2021 року (повний текст складено та підписано (06.12.2021року) у позові відмовлено повністю.

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою №15/4-905 вих -21 від 16.12.2021 (вх. №3971 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.11.2021 р. у справі №922/2555/21 (з додатками), в якій просить:

-прийняти до провадження апеляційну скаргу на рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2021 у справі №922/2555/21;

-скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2021 у справі №922/255/21 та ухвалити нове, яким позов задовольнити;

- судові витрати за подання позову та апеляційної скарги відшкодувати за рахунок відповідачів на користь Харківської обласної прокуратури;

- справу розглянути за участі представника Харківської обласної прокуратури;

- про дату, час та результати розгляду апеляційної скарги повідомити сторони та Харківську обласну прокуратуру.

Враховуючи, що органи прокуратури звертаються до суду з даною апеляційною скаргою у зв`язку із порушенням інтересів держави, судові витрати понесені органами прокуратури у вигляді судового збору необхідно повернути Харківській обласній прокуратурі.

Апеляційна скарга подана безпосередньої до Східного апеляційного господарського суду.

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури вважає, що рішення господарського суду Харківської області прийнято судом першої інстанції з порушенням та неправильним застосуванням норм (ст. ст. 11, 13, 14, 53, 73, 76-79, 86, 236 ГПК України) та матеріального ст. ст. 260, 261, 267 ЦК України) права, неповним з`ясуванням судом обставин справи, які мають значення для справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Апелянт не погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно того, що відповідно до принципів організації прокуратури, в межах повноважень щодо права брати участь у засіданнях Рад відповідного рівня, їх виконавчих комітетів, інших органів місцевого самоврядування, а також враховуючи те, що оскаржуване рішення міськради було оприлюднено на офіційному сайті Харківської міської ради, прокурор вважається таким, що довідався або міг довідатись про порушення прав безпосередньо в день пленарного засідання сесії Харківської міської ради - 06.07.2016.

Відзначає, що порушення, які свідчать про незаконність набуття ФОП Ільїною Т.М. нежитлових приміщень, прокурором виявлено лише за результатами опрацювання отриманих у ході досудового розслідування кримінального провадження №4201722108000002 доказів, після отримання дозволу на тимчасовий доступ до цих договорів та вилучення їх копій на підставі ухвали слідчого судді від 06.02.2019, у т.ч. приватизаційної справи ФОП Ільїної Т.М.

Наголошує, що лише шляхом вивчення матеріалів щодо звернення з метою надання дозволу на поліпшення, наявності або відсутності дозволу на поліпшення, документальне підтвердження наявності проведених поліпшень, оцінка майна, відповідні договору, тобто безпосередньо приватизаційної справи можливо встановити наявність або відсутність порушень, у зв`язку з чим позовну давність пропущено.

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що необхідні для виявлення порушень норм законодавства документи прокурором отримано на підставі ухвали слідчого судді від 06.02.2019, тобто саме з цього часу прокурор здобув докази на підтвердження своєї правової позиції у спорі, а отже набув можливість звернутися з відповідним позовом до суду за захистом порушеного права.

Вважає, що сам по собі факт реєстрації певних відомостей у ЄРДР не свідчить про обізнаність прокурора із протиправним характером вибуття спірного майна з власності територіальної громади м. Харкова, а лише свідчить про виконання прокурором вимог ст. 214 КПК України щодо невідкладного внесення відомостей до ЄРДР після надходження повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення.

Оскільки прокурор не є учасником спірних правовідносин, а зміст оскаржуваного рішення Харківської міської ради (а саме висновок про проведення відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу) безпосередньо не свідчить про наявність порушень прав та інтересів територіальної громади, прокурором строк позовної давності пропущено з поважних причин, а порушене право держави та Харківської міської територіальної громади підлягає захисту в судовому порядку.

Саме після отримання доступу до приватизаційних справ, сформованих на підставі, у т.ч. спірного рішення Харківської міської ради прокурор звернувся до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

На думку апелянта, судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи щодо можливості прокурора бути обізнаним про порушення права територіальної громади, а також допущене неправильне тлумачення закону про початок перебігу позовної давності (ст.261 ЦК України).

Протоколом автоматизованого розподілу справи від 23.12.2021 р. в порядку ст.32 Господарського процесуального кодексу України головуючим (суддею-доповідачем) з розгляду цієї апеляційної скарги визначено суддю Чернота Л.Ф., тоді як іншими членами колегії є Барбашова С.В., Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.12.2021 року витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2555/21. Відкладено розгляд питання щодо можливості відкриття провадження за апеляційною скаргою №15/4-905 вих - 21 від 16.12.2021 (вх. №3971 Х/3) Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 25.11.2021р. у справі №922/2555/21 до надходження матеріалів справи до Східного апеляційного господарського суду. Копію ухвали надіслано апелянту та Господарському суду Харківської області.

Вказана ухвала відправлена 24.12.2021 року на адресу господарського суду Харківської області та на адресу апелянта.

28.12.2021 року на виконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 24.12.2021 господарським судом Харківської області направлено матеріали справи №922/2555/21 за позовом Слобідської окружної прокуратури міста Харкова до Харківської міської ради про визнання незаконним та скасування додатку до рішення, визнання недійсним договору купівлі - продажу нежитлових приміщень та витребування нежитлових приміщень (у 2- х томах).

29.12.2021 року Східним апеляційним господарським судом отримано та зареєстровано за вх. №189 матеріали справи №922/2555/21.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.12.2021апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 25.11.2021 року у справі №922/2555/21 залишено без руху. Заступнику керівника Харківської обласної прокуратури усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2022, у зв`язку з перебуванням судді Медуниці О.Є. у відпустці, у справі №922/2555/21 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя (доповідача): Чернота Л.Ф., суддя Барбашова С.В., суддя Зубченко І.В.

За змістом ч.14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України означена зміна складу суду зумовлює новий відлік визначеного ст. 273 цього Кодексу процесуального строку розгляду апеляційної скарги.

На виконання вимог ухвали суду, 29.12.2021 року на поштову адресу суду від апелянта надійшла заява (вх. №193 від 10.01.2022) №15/4-3302-22 від 05.01.22 про усунення недоліків апеляційної скарги з додатком - докази судового збору на суму 11 424,30 грн. відповідно до платіжного доручення №3781 (внутрішній номер 187995895) від 22.12.2021 року.

Крім того, 10.01.2022 року за вх. №194 канцелярією Східного апеляційного господарського суду прийнято та зареєстровано заяву №15/4-3302-22 від 06.01.2022 від Харківської обласної прокуратури за змістом якої останній повідомляє, що Харківською обласною прокуратурою, згідно з платіжним дорученням від 22.12.2021 №3781 судовий збір помилково сплачений у розмірі 11 424,30 грн. Таким чином, судовий збір за подання апеляційної скарги у даній справі сплачено на 1209,30 грн. більше, ніж встановлено законом. Таким, чином, апелянт просить, керуючись положеннями наказу Мінфіна від 03.09.2013 №787 "Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевих бюджетів", просить винести відповідну ухвалу на повернення з бюджету надлишково сплаченого прокуратурою Харківської області судового збору у розмірі 1 209,30 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2022, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2021р. (повний текст підписано 06.12.2021р.) у справі №922/2555/21. Встановлено учасникам справи строк до 25.01.2022 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань, тощо з доказами надсилання його копій та доданих до нього документів іншим сторонам у справі. Призначено справу №922/2555/21 до розгляду на "16" лютого 2022 р. о 10:30 годині. Явку представників учасників справи визнано необов`язковою.

В межах строку, встановленого ухвалою від ФОП Ільїної Т.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 24.01.2022 (зареєстровано канцелярію Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2022 вх.№960), за змістом якого останній просить суд:

- Прийняти відзив на апеляційну скаргу та врахувати його при розгляді даної справи по суті;

- Залишити рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2021 року без змін, а апеляційну скаргу Заступника керівника обласної прокуратури - без задоволення;

- Судові витрати покласти на позивача.

Крім того, просить суд звернути увагу, що захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем. Частиною 3 ст.267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у зв`язку з чим надає клопотання про застосування позовної давності і просить суд врахувати його при розгляді цієї справи.

Повідомляє суд, що відповідно до укладеного договору ФОП Ільїною Т.М. вже понесені та будуть додатково понесені (по факту виконання послуг) витрати на правничу допомогу адвокатів пов`язану з наданням консультацій щодо предмету спору, надання адвокатських запитів щодо збирання документальних доказів щодо предмету спору, підготовки Відзиву на позовну заяву тощо.

У відповідності до п.1 частини 3 статті 123 та частиною 1 статті 124 ГПК України повідомляє, що орієнтований розрахунок витрат на на професійну правничу допомогу складає 37 000 грн. (Тридцять сім тисяч гривень 00 коп.). Водночас, при наданні відзиву надає завірену копію Ордер про надання правничої допомоги № 1068041.

Згідно частини 3 статті 124 ГПК України попередній розрахунок розміру витрат на правничу допомогу може бути скоригований фактичною сумою понесених витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Повідомляє, що з метою розподілу судових витрат (представником ФОП Ільїної Т.М. - адвокатом А.В. Сергєєвим) у відповідності до частини 3 ст.126 ГПК України буде надано до суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Також, в межах строку, встановленого ухвалою від громадянина ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 24.01.2022, (зареєстрований Східним апеляційним господарським судом 26.01.2022 вх. №961) за змістом якого відповідач-4 просить суд:

- Прийняти відзив на апеляційну скаргу та врахувати його при розгляді даної справи по суті;

- У задоволенні апеляційної скарги Заступника керівника обласної прокуратури відмовити повністю;

- Рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2021 року у справі №922/2555/21 залишити без змін;

- Судові витрати покласти на позивача.

Поза межами встановленого ухвалою від 10.01.2022 року строку на поштову адресу Східного апеляційного господарського суду 09.02.2022 (вх.№1591) від Харківської міської ради надійшов відзив №1037/9-32 від 08.02.2022 (вх.№1591 від 09.02.2022), та від Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради також надійшов відзив №1034/9-22 від 08.02.2022 (вх.№1592 від 09.02.2022) за змістом яких відповідач -1 та відповідач-2 просять:

- Залучити до матеріалів справи №922/2555/21 відзив Харківської міської ради апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури та розглянути його;

- У задоволенні апеляційної скарги Заступника керівника обласної прокуратури у справі №922/2555/21 відмовити повністю;

- Рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2021 року у справі №922/2555/21 залишити без змін;

- Судові витрати покласти на позивача.

Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 р. відкрито апеляційне провадження у справі №922/2555/21 та встановлено учасникам справи строк до 25.01.2022 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань, тощо з доказами надсилання його копій та доданих до нього документів іншим сторонам у справі.

Ухвала суду від 10.01.2022 у справі №922/2555/21, зокрема, надсилалась Харківській міській раді (61003, м. Харків, м-н Конституції,7) та Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м-н Конституції, 16), на адреси, вказані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, яку відповідач-1 та відповідач-2 отримали, про що свідчать рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (том 2, а.с. 212, 222).

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.2 ст.161 ГПК України відзив є одним із видів заяв по суті справи.

При цьому, апеляційний суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно зі статею 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Згідно з ч. 5 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідач-1 у відзиві зазначив, що у зв`язку із необхідністю підготовки відзиву надання заперечень Юридичним департаментом направлено запити до відповідних виконавчих органів Харківської міської ради. Отримання відповідної запитуваної інформації та документації від інших виконавчих органів Харківської міської ради для формування правової позиції після встановленого судом строку для надання відзиву, аналіз наведених документів, їх перевірка та оцінка унеможливило надання Харківською міською радою відзиву у межах встановленого судом строку.

Враховуючи викладене, відповідач -1 просив визнати причини пропуску строку для надання відзиву поважними та поновити пропущений строк. Одночасно Харківська міська рада та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради надали відзиви по справі №922/2555/21.

Враховуючи, що відповідачем-1 та відповідачем-2 пропущено строк встановлений судом для подання відзиву на апеляційну скаргу, тільки відповідач-1 довів поважність причин неподання відзиву, суд апеляційної інстанції визнав поважними причини такого пропуску, отже, відзив Харківської міської ради №1037/9-32 від 08.02.2022 (вх.№1591 від 09.02.2022) - приймає до розгляду та залучає до матеріалів справи, а відзив Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради №1034/9-22 від 08.02.2022 (вх.№1592 від 09.02.2022) на апеляційну скаргу залишає без розгляду, оскільки клопотань про поновлення строку на подання відзиву в порядку вимог статті 119 ГПК України не надходило.

Прокурор в судовому засіданні підтримав доводи, що наведені ним в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2021 - скасувати.

Представники Відповідача-1,2,3 в судовому засіданні просили оскаржуване рішення від 25.11.2021 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури - без задоволення.

Представники позивача та відповідач-4 в судове засідання 16.02.2022 року не з`явилися, будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності, оскільки вони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 42 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснювалося за допомогою технічних засобів фіксації та було складено протокол судового засідання.

У відповідності до вимог частини 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзивів на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, виходячи із наступного.

В обґрунтування підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, Слобідська окружна прокуратура міста Харкова посилалась на наступні обставини.

В даному випадку прокурор звернувся до суду в інтересах держави з позовом до відповідачів у межах правовідносин щодо відчуження комунального майна, стверджуючи про незаконність такого відчуження як проведеного поза межами та всупереч нормативно передбаченої для відчуження такого майна процедури приватизації, внаслідок чого укладений стосовно спірних приміщень договір купівлі-продажу спірного майна від 30 листопада 2016 року №5404-В-С має бути визнано недійсним.

При цьому, звернувшись до суду за захистом інтересів держави, у позовній заяві прокурором об`єднано як позовні вимоги про скасування результатів приватизації комунального майна, оформлених рішенням №283/16 і договором купівлі-продажу № 5404-В-С, які (вимоги) пред`явлено до міськради і Управління, так і позовну вимогу до фізичної особи ОСОБА_1 , якому у подальшому (02 квітня 2018 року) ОСОБА_3 подаровано спірне майно, яке Фізичною особою-підприємцем Ільїною Тетяною Миколаївною, як покупцем спірних приміщень у листопаді 2016 року, подаровано відповідно договору дарування від 31 липня 2017 року ОСОБА_3

Отже, спір у цій справі стосується нерухомого майна, що було об`єктом приватизації та наразі є предметом витребування від фізичної особи, тобто водночас стосується приватизаційних та цивільних правовідносин, причому останні є похідними від приватизаційних правовідносин, що виникли без участі фізичних осіб.

Згідно з п. 3 ст. 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві, скарзі самостійно обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення прокурора до суду, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Так, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компететного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокуpop фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Тобто, прокурор доводить бездіяльність органу, в інтересах якого він звертається до суду, а не можливість чи неможливість такого органу самостійно звернутися із цим позовом до суду. Вказана позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 за №912/2385/18.

Так, у справі №912/2385/18 наявний суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, - відновлення законності у спосіб визнання недійсним частини договору та стягнення на користь бюджету надмірно сплачених коштів - Устинівська районна державна адміністрація Кіровоградської області (позивач 1) та Східний офіс Держаудитслужби (позивач 2). У зв`язку з цим, належним до виконання прокурором є його обов`язок, відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", направити попередньо, до звернення до суду, повідомлення про це такому суб`єктові.

Натомість, у даній справі такий суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, відсутній, прокурором наведено підставу для представництва інтересів держави. У зв`язку з цим, для прокурора не може виникнути обов`язку направити до звернення з позовом до суду повідомлення про це особі, якій пред`явлено позовну вимогу, тобто відповідачу.

Таким чином, звертаючись до суду із позовною заявою, прокурором дотримано процедуру, встановлену частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, - логічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не підлягають точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 по справі №806/1000/17).

Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є належною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова ВСУ від 21.02.2018 у справі №553/3280/16-а).

Відповідно до постанови від 26.09.2019 у справі №587/430/16-ц провадження №14-104цс 19), Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків щодо застосування норм права:

- якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність компетентного органу, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган.

Тобто, зміст правових норм частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачають два взаємовиключних випадки, а саме: внесення позову прокурором в інтересах відповідного органу, який має право та зобов`язаний здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, зокрема, шляхом звернення до суду з позовами відповідної категорії, проте не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження. В такому випадку вказаний орган набуває статус позивача та відповідне коло процесуальних прав, наприклад, оскарження наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, відмова від поданого прокурором позову тощо. З метою завчасного інформування позивача у справі про намір внесення позову до суду в його інтересах та забезпечення ефективної та повної реалізації прав та обов`язків сторони процесу, частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" зобов`язано прокурора попередньо, до звернення до суду, повідомити про свій намір відповідного суб`єкта владних повноважень; внесення позову прокурором самостійно у якості позивача, що зумовлено відсутністю такого органу або відсутністю у нього повноважень (та обов`язку) щодо звернення до суду з позовними заявами певної категорії. В останньому випадку відповідний уповноважений орган процесуальними правами та обов`язками позивача не наділяється, їх реалізує виключно прокурор, як позивач.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор зазначає, що згідно із статтею 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відчуження об`єктів нерухомості з комунальної власності з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу і місцевого самоврядування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави, яка згідно із статтею 7 Конституції України, гарантує місцеве самоврядування.

Таким чином, законодавством прямо передбачено право прокурора звертатись до суду в інтересах держави у разі нездійснення або неналежного здійснення органом місцевого самоврядування відповідних повноважень.

Крім того, Харківська міська рада та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, як органи наділеними відповідними повноваженнями не може обіймати декілька статусів у справі та виступати у якості як позивача так і відповідача, оскільки ж такими органами, які припустилися порушень та виступають у якості відповідача у справі.

Європейський суд з прав людини зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, скільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення.

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини забезпечено врахування принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Звернення прокурора з позовною заявою спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо відчуження майна з комунальної власності, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

З огляду на висновки, викладені Європейським судом з прав людини у рішенні в справі "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року, питання правомірності відчуження об`єктів нерухомості з комунальної власності становлять не тільки державний, а й суспільний інтерес.

Таким чином, недотримання під час проведення приватизації вимог чинного законодавства, принципів відкритості, максимальної ефективності та економії, унеможливило раціональне та ефективне використання комунального майна громади, що в свою чергу порушує матеріальні інтересів держави, а також безпосередньо порушує права та інтереси мешканців територіальної громади, утвердження і забезпечення яких є головним обов`язком держави відповідно до статті Конституції України.

З урахуванням того, що Харківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова, однак у даному випадку вона є відповідачем у справі, як і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, прокурором самостійно подано позов.

Окрім цього, в позовній заяві зазначено, що звернення прокурора спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання про передачу комунального майна у власність.

Що ж до доводів апеляційної скарги, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

За даною справою, прокурор у позовній заяві зазначає, що Новобаварською окружною прокуратурою міста Харкова здійснюється процесуальне керівництво по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017221080000002 від 04 січня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України.

Відомості в ЄРДР внесені за фактами службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна Харківською міською радою. У ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 лютого 2019 року (справа №639/687/19) в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради було проведено вилучення ряду приватизаційних справ, у тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

Матеріалами справи підтверджується, що 05 лютого 2015 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (другим відповідачем, орендодавцем) та Фізичною особою - підприємцем Ільїною Тетяною Миколаївною (третім відповідачем, орендарем) укладено договір оренди №1929, за яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення 2-го поверху № I, а, а, VIб, 25-1, 25а-1, 26-2 загальною площею 97, 1 кв.м. у нежитловій будівлі (технічний паспорт КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" інвентаризаційна справа №403 від 22 серпня 2014 року), яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, літ. "Б-2" та відображається на балансі КП "Жилкомсервіс". Право на оренду цього майна отримано орендарем на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 04 лютого 2015 №45 "Про передачу в орендну нежитлових приміщень".

Майно, яке є предметом цього договору, належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Харкова, в особі Харківської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 11 серпня 2010 року, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради на підставі розпорядження Харківського міського голови від 29 липня 2010 року за № 2094.

Відповідно до пункту 1.2 договору оренди майно передається в оренду з метою використання під розміщення суб`єкта господарювання, що надає побутові послуги населенню.

Згідно пункту 3.1 договору оренди вартість об`єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 185 600,00 грн. без ПДВ станом на 13 листопада 2014 року.

Орендар зобов`язаний здійснювати поточний ремонт за письмовою згодою орендодавця (пункт 4.8 договору).

За свій рахунок здійснювати капітальний ремонт за письмовою згодою орендодавця при наявності узгодженої проектно-кошторисної документації та дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством.

Здійснювати реконструкцію орендованого майна за письмовою згодою орендодавця за свій рахунок за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством.

Після проведення перепланування або реконструкції, згідно встановленого порядку, що потягли за собою заміну конструктивних елементів приміщення (будівлі), замовити за свій рахунок в КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" технічний паспорт на це приміщення (будівлю) і не пізніше 1-го місяця після закінчення ремонтних робіт надати його орендодавцю з метою внесення змін до договору оренди.

Згідно пункту 5.3 договору оренди орендар має право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід`ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об`єкта у власність. Поліпшення, зроблені без згоди орендодавця, які неможливо відокремити без пошкодження орендованого майна, не породжують зобов`язання орендодавця відшкодувати їх вартість.

Відповідно до пункту 5.6 договору оренди орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.

Цей договір діє з 05 лютого 2015 року до 05 січня 2018 року (пункт 10.1 договору оренди).

Після укладання договору, 05 лютого 2015 орендодавець передав орендарю за актом приймання-передачі в орендне користування нежитлові приміщення загальною площею 97,1 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1, літ. "Б-2".

У подальшому, 23 березня 2016 року Фізична особа - підприємець Ільїна Тетяна Миколаївна звернулася з листом (вхідний №4621) до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради про надання дозволу на приватизацію орендованої нежитлової будівлі. В заяві про приватизацію орендованого майна (та інших заявах), відповідачем не вказано яким саме способом потрібно провести процедуру приватизації, адже визначення способу проведення приватизації належить до компетенції виключно Управління комунального майна та приватизації.

Рішенням Харківської міської ради "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06 липня 2016 року №283/16 вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком).

Відповідно до 5 додатку 1 до рішення нежитлові приміщення у АДРЕСА_1 , загальною площею 97,1 кв м, підлягали приватизації шляхом викупу Фізичною особою - підприємцем Ільїною Тетяною Миколаївною.

Матеріали справи містять звіт про оцінку нежитлових приміщень літ. "Б-2", розташованої за адресою: АДРЕСА_1 " відповідно до якого вартість вказаного майна станом на 31 серпня 2016 року без ПДВ складає 170 900,00 грн.

30 листопада 2016 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (продавцем) та Фізичною особою - підприємцем Ільїною Тетяною Миколаївною (покупцем) укладено договір №5404-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих Фізичною особою - підприємцем Ільїною Тетяною Миколаївною, за яким продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти нежитлові приміщення 2-го поверху №I, а, а, VIб, 25-1, 25а-1, 26-2 у нежитловій будівлі літ. "Б-2", загальною площею 97,1 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , орендовані Фізичною особою - підприємцем Ільїною Тетяною Миколаївною згідно з договором оренди №1929 від 05 лютого 2015 року.

Згідно пункту 2 договору купівлі-продажу оціночна вартість нежитлових приміщень, що відчужується, визначена у відповідності до Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1891 від 10 грудня 2003 року (в редакції постанови Кабінету міністрів України від 25 листопада 2015 року №1033), зафіксована у висновках оцінювача про вартість об`єкта оцінки, затверджених 23 вересня 2016 року Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради і складає 170 900,00 грн.

Відповідно до пункту 4.1 договору купівлі-продажу право власності переходить до покупця лише за умови сплати у повному обсязі загальної суми нежитлових приміщень, що встановлені цим договором.

Згідно пункту 4.2 договору купівлі-продажу передача нежитлових приміщень продавцем покупцю здійснюється за актом прийому-передачі.

05 грудня 2016 року нежитлова будівля літ. "Б-2", загальною площею 97,1 кв. м., розташована у АДРЕСА_1 була передана Фізичній особі - підприємцю Ільїній Тетяні Миколаївні за актом №5404-В-С прийому передачі.

Також у договорі купівлі-продажу зазначено, що його укладено на підставі Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки.

Крім того, матеріали справи містять інформаційну довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено, що 31 січня 2017 року на підставі договору дарування нежитлових приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кривошеїною І.М., зареєстрованим за № 172 право власності на нежитлові приміщення перейшло до ОСОБА_3.

Відповідно до договору дарування нежитлових приміщень від 31 січня 2017 року Ільїна Тетяна Миколаївна подаровано ОСОБА_3 спірні нежитлові приміщення.

Згідно пункту 3 договору дарування дар цей сторонами оцінюється у сумі 210 000,00 грн.

Відповідно до пункту 4 ринкова вартість нерухомого майна (нежитлових приміщень) згідно висновку, виданого суб`єктом оціночної діяльності Товарною біржею "УРТБ" станом на 30 січня 2017 року, становить - 210 000,00 грн.

В подальшому, згідно договору дарування нежитлових приміщень від 02 квітня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кривошеїною І.М., зареєстрованим за № 689 ОСОБА_3 подарував ОСОБА_1 спірні нежитлові приміщення.

08 жовтня 2019 року ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кривошеїною І.М., зареєстрованим за № 2008 продає ОСОБА_4 нежитлові приміщення 2-го поверху № I, la, VIa, VIб, 25-1, 25а-1, 26-2 площею 97,1 кв.м. у нежитловій будівлі літ. "Б-2", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно пункту 3 договору цей продаж вчинено за суму - 339 850,00 грн.

В подальшому, ОСОБА_4 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кривошеїною І.М. видано дублікат договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 08 жовтня 2019 року, що має силу оригіналу замість втраченого та реєстровано в реєстрі за № 2338.

18 листопада 2019 року ОСОБА_1 , від імені якого діяв ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 укладено договір про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 08 жовтня .2019 року, за реєстровим № 2008 (дублікат видано приватним нотаріусом Кривошеїною І.М. за реєстровим № 2338).

Згідно пункту 3 договору, на час підписання цього договору ОСОБА_4 передано ОСОБА_3 , представнику ОСОБА_1 нежитлові приміщення 2- I поверху № I, Ia, VIa, VIб, 25-1, 25а-1, 26-2 площею 97,1 кв.м. у нежитловій будівлі літ. "Б-2", розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, Фізичною особою - підприємцем Ільїною Тетяною Миколаївною придбано спірний об`єкт нерухомого майна після незаконно проведеної приватизаційної процедури та надалі нежитлові приміщення безвідплатно набуті ОСОБА_3 та в подальшому безвідплатно набуті ОСОБА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки № 262818513 від 23 червня 2021 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кривошеїною І.М. 18 листопада 2019 року внесено відомості щодо права власності ОСОБА_1 на спірні нежитлові приміщення на підставі договору дарування від 02 квітня 2018 року, зареєстрованого за № 689 (рішення № 49726187 від 18 листопада 2019 року, номер запису про право власності 34189930 від 18 листопада 2019 року).

Згідно статті 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України).

Приписами статей 387, 388 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно в усіх випадках від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави, та від особи, яка набула його безвідплатно в особи, яка не мала право його відчужувати.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Нежитлова будівля літ. "Б-2" загальною площею 97,1 кв м, розташована за адресою: АДРЕСА_1, яку Харківська міська рада рішенням від 06 липня 2016 року №283/16 вирішила відчужити шляхом викупу Фізичною особою-підприємцем Ільїною Тетяною Миколаївною, про що зазначено у пункті 60 додатку до цього рішення, відноситься до групи А об`єктів приватизації, та перебувала у комунальній власності міста Харкова та одночасно знаходилась у орендному користуванні Фізичної особи-підприємця Ільїної Тетяни Миколаївни з 05 лютого 2015 року.

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на час, прийняття оскаржуваного рішення, діяла Програма приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012 - 2016 роки, затверджена рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23 грудня 2011 року №565/11, яка визначає мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2012 - 2016 роки.

Статтею 345 Цивільного кодексу України визначено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

У результаті придбання єдиного майнового комплексу державного (комунального) підприємства у процесі приватизації до покупця переходять всі його права та обов`язки.

Положеннями статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, що викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами.

Тобто, законодавець виділив два випадки коли органом приватизації може бути застосована така форма приватизації як викуп: щодо об`єктів приватизації, непроданих на аукціоні або за конкурсом; щодо об`єктів приватизації, якщо право покупця передбачено законодавчими актами. Законодавчими актами або законодавством є закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02 квітня 2012 року №439.

Згідно пункту 8.1 Порядку №439 викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 8.2 Порядку №439 ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.

Оцінка майна, яке підлягає приватизації, провадиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року №1891 (далі - Методика №1891).

Згідно абзацу 6 пункту 73 Методики №1891 (у редакції, чинній на час прийняття Радою оспорюваного рішення) порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).

Наказом Фонду державного майна України від 27 лютого 2004 року №377 затверджено Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації (далі - Порядок №377).

Пункт 2.2 Порядку №377 визначає перелік підтверджувальних документів про здійснення орендарем поліпшень, що подаються ним до органу приватизації.

З наведеного слідує, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом. У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25% ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Відповідачами не надано будь-яких доказів стосовно того, що Фізична особа - підприємець Ільїна Тетяна Миколаївна, отримавши в оренду приміщення за договором оренди №1929 від 05 лютого 2015 року до моменту винесення Харківською міською радою спірного рішення від 06 липня 2016 року №283/16 за рахунок власних коштів здійснив поліпшення орендованого майна в розмірі не менш як 25% ринкової вартості майна, і таке поліпшення неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди.

Зазначені обставини та вимоги чинного законодавства України безпідставно не були враховані при прийнятті Харківською міською радою спірного рішення від 06 липня 2016 року №283/16 в частині пункту 60 додатку до нього.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність прокурором фактів порушень вимог чинного законодавства при прийнятті Харківською міською радою спірного рішення від 06 липня 2016 року №283/16 в частині пункту 60 додатку та як наслідок і при укладанні договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 30 листопада 2016 року №5404-В-С, що за певних обставин могло б бути підставою для задоволення заявленого позову.

Втім, обставини порушення органами місцевого самоврядування умов та порядку приватизації, а також наявність протиправної поведінки самого покупця, який за відсутності у нього законодавчо встановлених підстав для приватизації майна шляхом викупу у зв`язку з нездійсненням ним поліпшень майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, звернувся до органів місцевого самоврядування з такою заявою, що свідчить про недобросовісність дій орендаря.

Повернення у власність територіальної громади майна (приміщення), незаконно відчуженого (шляхом викупу) фізичній особі органом місцевого самоврядування переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке відчуження відбувалося у передбачений чинним законодавством спосіб та сприяло досягненню максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності.

Щодо розгляду зави про застосування строку позовної давності, судова колегія дійшла висновку зазначити настпне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За загальним правилом норми про позовну давність поширюються на всі правовідносини, у тому числі й на ті, що виникли з участю держави та її адміністративно територіальних утворень як суб`єктів цивільних прав.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконних правових актів, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право. При цьому, держава в такому випадку може нести ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних дій державних органів, зокрема шляхом укладання правочинів з порушенням вимог законодавства (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року по справі №348/1237/15-ц, від 10 травня 2018 року по справі №914/1708/17).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

У постанові від 20 червня 2018 року у справі №697/2751/14-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.

Як вбачається з матеріалів справи, позов про визнання незаконним та скасування пункт 60 додатку 1 до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06 липня 2016 року № 283/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", визнання недійсним договору №5404-В-С від 30 листопада 2016 року купівлі-продажу подано прокурором 29 червня 2021 року - тобто більше ніж через чотири роки з моменту прийняття спірного рішення та укладення на його підставі відповідного договору.

В позовній заяві прокурор стверджував про те, що про незаконне відчуження комунального майна органи прокуратури дізнались в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні за №42017221080000002 від 04 січня 2017 року, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань Новобаварською окружною прокуратурою міста Харкова за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 366 КК України. Коли в ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 лютого 2019 року у справі №639/687/19 в управлінні Харківської міської ради проведено вилучення ряду приватизаційних справ, в т.ч. щодо приватизації спірних нежитлових приміщень Фізичною особою-підприємцем Ільїною Тетяною Миколаївною.

Таким чином прокурор стверджує, що окружною прокуратурою не пропущено строки позовної давності, оскільки про вказані у позовній заяві порушення стало відомо лише з часу дослідження вказаних приватизаційних документів, отриманих в рамках кримінального провадження №42017221080000002.

Але, суд апеляційної інстанції не погоджується із твердженнями прокурора, з огляду на наступне.

Оскільки право власності територіальної громади м. Харкова на спірні нежитлові приміщення було порушено у момент їх вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого прокурором самостійно на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли прокурор довідався або міг довідатися про порушення прав територіальної громади м. Харкова або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття майна з комунальної власності у володіння іншої особи. Адже закон не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб (схожий за змістом висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №914/3224/16).

Ураховуючи зазначену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що прокурором не спростовано тих обставин, що з огляду на можливість присутності представників органів прокуратури на засіданні Харківської міськради 7 скликання, під час якого приймалося оспорюване рішення та оприлюднення вказаного рішення на офіційному сайті Харківської міської ради - 06 липня 2016 року, то прокурор міг довідатися про порушення права комунальної власності територіальної громади м. Харкова безпосередньо у день прийняття цього рішення - 06 липня 2016 року.

Крім того, матеріали справи не містять витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження №42017221080000002 від 04 січня 2017 року, на яке (кримінальне провадження) посилається прокурор у позовній заяві.

Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні підстави для врахування посилання прокурора на те, що органи прокуратури дізналися про незаконне відчуження комунального майна саме під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №420172221080000002 від 04 січня 2017 року та лише після проведення на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 лютого 2019 року у справі №639/687/19 в управлінні Харківської міської ради вилучення ряду приватизаційних справ, в тому числі щодо приватизації спірних нежитлових приміщень Фізичною особою - підприємцем Ільїною Тетяною Миколаївною.

Усупереч положень статей 73, 74, 86 Господарського процесуального кодексу України прокурор не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження своєї обізнаності з порушенням прав територіальної громади м. Харкова лише після 06 лютого 2019 року.

Тобто з часу отримання та вивчення матеріалів приватизаційної справи щодо приватизації спірних нежитлових приміщень Фізичною особою - підприємцем Ільїною Тетяною Миколаївною.

Крім того, оскаржуване рішення Харківської міської ради було оприлюднено на офіційному сайті Харківської міської ради 06 липня 2016 року. Так чином, прокурор міг довідатись про порушення прав та прийняття оскаржуваного рішення безпосередньо в день пленарного засіданні сесії Харківської міської ради - 06 липня 2016 року, або в день його публікації.

Також, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зі змістом оскаржуваного договору купівлі-продажу від 30 листопада 2016 року №5404-В-С прокурор міг довідатися лише з моменту ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, оскільки цей договір у вільному доступі відсутній. Однак, враховуючи, що в силу положень статті 6 Закону України "Про прокуратуру" органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему, вищевказане підтверджує факт обізнаності прокурора про наявність можливого порушення прав при укладанні вказаного договору купівлі-продажу з 04 січня 2017 року.

Зокрема, прокурор в ході досудового розслідування за №42017221080000002 від 04 січня 2017 року, ще з моменту відкриття зазначеного кримінального провадження 04 січня 2017 року мав можливість звернутися до суду з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів по кримінальному провадженню. Проте таке клопотання подав лише через 2 роки - в лютому 2019 року, а з позовом в межах даної справи звернувся зі спливом більше ніж 2 років з моменту винесення ухвали від 06 лютого 2019 року по справі №639/687/19 (а саме, 29 червня 2021 року), та зі спливом більше ніж через 4 років з моменту відкриття кримінального провадження.

Зазначене свідчить про пропуск прокурором при зверненні до суду встановленого законом строку позовної давності. При цьому, з матеріалів справи також не вбачається наявність обґрунтованих об`єктивних підстав, які б заважали прокурору подати позов в межах встановленого законом строку позовної давності.

Харківська міська рада, Фізична особа - підприємець Ільїна Тетяна Миколаївна та ОСОБА_1 подали до суду заяви про застосування строку позовної давності.

Згідно частини 3 - 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог вказаних положень Закону, є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові у повністю у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Інші доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними приписами чинного законодавства та висновками колегії суддів у даній справі.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2021 року у справі №922/2555/21 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на заявника апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури, м. Харків залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2021 року (повний текст рішення складено та підписано 06.12.2021 року) у справі №922/2555/21 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 16.02.2022 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 21.02.2022 року.

Головуючий суддя Л.Ф. Чернота

Суддя І.В. Зубченко

Суддя С.В. Барбашова