Справа № 420/19107/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді:Юхтенко Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Дубінєвич М.Г.,

сторін:

від позивача Капеліст М.М, на підставі ордеру,

від відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Міндобрива» (код ЄДРПОУ: 36143538, місцезнаходження: 67543, Одеська обл., Лиманський район, с. Визирка, вул. Олексія Ставніцева, 60) до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44104032, місцезнаходження: 65015, м. Одеса, проспект Шевченка, 15/1) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000403400 від 20.04.2021 року,-

ВСТАНОВИВ:

До суду 11 жовтня 2021 року надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Міндобрива» (код ЄДРПОУ: 36143538, місцезнаходження: 67543, Одеська обл., Лиманський район, с. Визирка, вул. Олексія Ставніцева, 60) до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44104032, місцезнаходження: 65015, м. Одеса, проспект Шевченка, 15/1) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення форми «С» №0000403400 від 20.04.2021 року.

Ухвалою від 18 жовтня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, розпочато підготовче провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Так, позивач зазначив, що контролюючим органом у період з 10.03.2020 по 24.02.2021 неодноразово надсилались запити про надання підтверджуючих документів щодо розрахунків в рамках виконання зовнішньоекономічних контрактів, на які позивачем надані пояснення та підтверджуючі документи, відповідно, на думку позивача, у контролюючого органу були відсутні правові підстави для проведення перевірки на підставі п. 78.1.1 п. 78.1. ст. 78 ПК України.

Незважаючи на те, що ТОВ «ТІС-Міндобрива» допустило до перевірки інспекторів ревізорів, позивач вважає наказ на проведення перевірки та, відповідно, акт перевірки і оскаржуване податкове повідомлення рішення незаконними, безпідставними та такими, що не можуть породжувати будь-яких правових наслідків, оскільки у податкового органу не було підстав для перевірки ТОВ «ТІС-Міндобрива».

Також позивач зазначив, що контролюючим органом здійснено некоректний розрахунок пені, а саме у розрахунок пені за порушення валютного законодавства включено операції щодо яких не застосовуються граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, посиланням на п. 21, пп. 1 п. 22 Постанови НБУ № 5, та ст. 20 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Відповідно, позивач вважає, що контролюючий орган не мав права нараховувати пеню на зовнішньоекономічну операцію ТОВ «ТІС-Міндобрива» за актом виконаних робіт № 65 від 29.01.2019 року за контрактом № TMD Z025 від 28.01.2017 року у сумі 390 038, 46 грн., а відтак сума нарахованої пені за оскаржуваним податковим повідомленням рішенням має бути зменшена на суму 63 823, 28 грн.

Позивач вважає, що відповідачем невірно визначено граничний термін надходження коштів за операціями у іноземній валюті за операціями через застосування зворотної сили закону.

Так, позивач звернув увагу, що контролюючий орган в акті перевірки в якості обґрунтування відповідальності позивача посилається на Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (Закон № 185), який на момент перевірки був нечинним, у свою чергу в оскаржуваному рішенні підстави для відповідальності визначені Закон України « Про валюту і валютні операції» (Закон- № 2473).

Таким чином, у періоді, за який відповідачем була нарахована пеня були чинними почергово два закони: з 04.12.2018 року по 06.02.2019 року Закон № 185, з 07.02.2019 року по 23.03.2021 року Закон № 2473, відповідно, у цьому періоді змінили один одного правові режими валютного контролю та валютного нагляду.

Підзаконні нормативно-правові акти, якими були врегульовані ці режими також змінилися: Інструкція № 136 була чинною у період дії Закону № 185, постанова Правління НБУ «Про врегулювання ситуаційна грошово-кредитному та валютному ринках України» від 13.12.2016 року № 410, втратили чинність.

З посиланням на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 року по справі № 160/9757/19, позивач зазначив, що нарахування пені на підставі ч. 5 ст. 13 Закону № 2473 до дати набрання чинності цього Закону 07.02.2020 року, неможливе.

Таким чином, позивач вважає, що відповідальність у вигляді нарахування пені, передбачена Законом № 185 не може нараховуватися після 07.02.2019 року, а відповідальність, передбачена Законом № 2473 може застосовуватися тільки з 07.02.2020 року.

Під час розрахунку грошового зобов`язання було встановлено порушення строків зарахування коштів за зовнішньоекономічними операціями, здійсненими до набрання чинності Законом № 2473, тому граничний строк зарахування валютної виручки (365 календарних днів) не може початися раніше 07.02.2020 року.

Також позивач вважає, що відповідачем невірно визначений граничний термін надходження валютної виручки за більшістю операцій, що були предметом перевірки, а саме: контролюючим органом не враховано порядок обчислення перебігу строку, встановлений Цивільним кодексом України, те, що останній день строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним (святковим) днем.

Таким чином, позивач звернув увагу, що невірний розрахунок пені, що був допущений контролюючим органом по причині нарахування пені на операції, щодо яких не може застосовуватися така відповідальність, невірне визначення граничного строку тримання валютної виручки привело до збільшення суми зобов`язання на 895 685, 67 грн.

Окрім того, позивач зазначив, що контролюючим органом проведено перевірку вже за перевіряємий період. Так, позивач звернув увагу, що Одеським управлінням Офісу великих платників податків ДПС вже було проведено перевірку ТОВ «ТІС-Міндобрива» з тих самих питань за період з 13.06.2018 року по 29.01.2019 року, у той час як вказана перевірка охоплювала період з 04.12.2018 року по дату закінчення документальної позапланової виїзної перевірки.

До суду 16 листопада 2021 року (вхід. №ЕП/32019/21) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову повністю, зазначивши, що за результатами перевірки ТОВ «ТІС-Міндобрива» встановлено порушення п. 2 ст. 13 Закону України № 2473, з урахуванням п. 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року № 5 в частині несвоєчасного надходження валютної виручки, що стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Відповідач не погоджується з доводами позивача, посилаючись на те, що станом на дату підписання акту виконаних робіт № 65 від 29.01.2019 року (граничний термін нарахування надходження валютної виручки 29.01.2020 року), діяв Закон № 1702 «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», та була чинна ст. 15 цього Закону, відповідно до якої фінансовому моніторингу належать операції на суми, які дорівнює або перевищує суму в іноземній валюті еквіваленту 150000 грн.

Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів встановлюються Національним банком України.

Щодо проведення перевірки за період, який вже перевірявся, відповідач зазначив, що попередня перевірка здійснювалась на підставі листа АБ «Південний» № 017-001-4933-2019 від 06.02.2019 про виявлені факти порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за контрактом № TMD Z016 від 01.07.2015 року дата здійснення експертної операції 22.06.2018 року за контрактом № TMD Z023 від 01.12.2016 року дата здійснення експортних операцій 13.06.2018 року, 17.06.2018 року, 22.06.2018 року, за контрактом № TMD Z025 від 28.01.2017 року дата здійснення експортної операції 17.06.2018 року.

В той же час документальна позапланова перевірка, за результатами якої складено акт від 24.03.2021 року проводилась виключно з питань отримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічними контрактами за іншими операціями, та попередні операції вказаною перевіркою не перевірялись.

Відповідно застосування пені за період, починаючи з 01.03.2020 року відповідач зазначив, що норми Закону № 2473 та інших нормативно-правових актів, які регулюють зовнішньоекономічну діяльність, не звільняють від застосування штрафних санкцій та пені за порушення валютного законодавства у період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короновірусної хвороби (COVID -19).

До суду 19 листопада 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач наполягав на задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 08 грудня 2021 року задоволено клопотання представника відповідача та призначено проведення підготовчих (судових) засідань по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 08 грудня 2021 року продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів.

Ухвалою, занесеною до протоколу підготовчого засідання 24 грудня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 10 лютого 2022 року.

На відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача на судове засідання не з`явився, він подав клопотання про відкладення розгляду справи, у задоволенні якого ухвалою, що занесено до протоколу судового засідання, відмовлено.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши у вступному слові пояснення представника позивача, судом у справі встановлені такі факти та обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІС-Міндобрива» зареєстровано як юридична особа 11.09.2008, номер запису: 15381360000015672 та видами господарської діяльності є: 52.24. Транспортне оброблення вантажів (основний); 01.11. Вирощування зернових культу (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами тощо, що підтверджено Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 113-115, т. 2).

Суд встановив, що на підставі направлень від 23.02.2021 року, відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1. п. 78. 1 ст. 78 Податкового кодексу України, листів отриманих від ДПС України, які направлено на підставі інформації НБУ, направленої на підставі Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року № 7, на виконання ст. ст. 12, 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», про виявлені факти порушень валютного законодавства на підставі наказу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 23.02.2021 року № 118 ревізорами інспекторами Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТІС-Міндобрива» з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічними контрактами від 01.07.2015 року № TMD Z015 (дати здійснення операцій 04.12.2018, 04.05.2019, 25.05.2019), від 01.07.2015 № TMD Z016 (дати здійснення операцій 25.01.2019 (два випадки), 09.02.2019, 17.02.2019, 14.03.2019, 27.03.2019, 12.04.2019, 20.04.2019, 27.04.2019, 04.05.2019, 10.05.2019, 25.05.2019); від 01.02.2016 № TMD Z019 (дати здійснення операцій 09.02.2019, 20.02.2019,08.03.2019, 31.03.2019, 03.05.2019); від 28.01.2017 № TMD Z025 (дати здійснення операцій 04.12.2018, 29.01.2019, 09.02.2019, 17.02.2019, 21.03.2019, 20.04.2019, 29.04.2019); від 18.12.2017 № TMD Z031 (дати здійснення операцій 28.02.2019, 10.04.2019); від 29.11.2017 № TMD Z033 (дати здійснення операцій 06.12.2018, 29.01.2019, 31.01.2019 (2 випадки), 04.02.2019, 14.02.2019, 20.02.2019, 24.02.2019, 08.03.2019, 21.03.2019, 23.03.2019, 07.04.2019, 10.04.2019, 29.04.2019, 08.05.2019); від 25.06.2018 № TMD Z034 (дати здійснення операцій 04.12.2018, 25.01.2019 (2 випадки), 29.01.2019 (2 випадки), 31.01.2019, 09.02.2019, 22.02.2019, 24.02.2019, 14.03.2019, 21.03.2019), за період діяльності з 04.12.2018 по дату закінчення документальної позапланової виїзної перевірки, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами вказаної перевірки Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків складено та підписано акт 24.03.2021 року № 77/34-00-07-04/36143538, висновком якого є встановлено перевіркою порушення: п. 2 ст. 13 Закону України № 2473 «Про валюту і валютні операції» з урахуванням п. 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року № 5 в частині несвоєчасного надходження валютної виручки:

-в сумі 145 600, 45 дол. США по договору від 01.07.2015 № TMD Z015

-в сумі 1 071 086,21 дол. США по договору від 01.07.2015 № TMD Z016

-в сумі 263042,46 дол. США по договору від 01.02.2016 № TMD Z019 укладених з компанією «GRAIN TRANS LTD» (Британські Віргінські острови)

-в сумі 237443, 11 дол. США по договору 28.01.2017 № TMD Z025

-в сумі 62 884, 24 дол. США по договору від 29.11.2017 № TMD Z031

-в сумі 864981,51 дол. США по договору від 18.12.2017 № TMD Z033

-в сумі 584 636, 31 дол. США по договору від 25.06.2018 № TMD Z034, укладених з компанією «TIS ZERNO SERVICES LIMITED» (Республіка Кіпр).

Актом перевірки зафіксовано, що в ході перевірки встановлено, що у період, який перевірявся платник податків здійснював експортні операції по виконанню робіт по перевалці, накопиченню та експедируванню зернових вантажів на підставі вище перелічених договорів.

Проведеною перевіркою контрактів, актів здачі-приймання виконаних робіт, інвойсів, банківських виписок за розподільчим та поточним рахункам, листів щодо призначення платежів за перевіряємий період, бухгалтерських документів встановлено, що ТОВ «ТІС-Міндобрива» виконано роботи з перевалки зернових вантажів (пшениці, кукурудзи) на судно, кошти від нерезидентів надійшли у повному обсязі на розподільчий валютний рахунок ТОВ «ТІС-Міндобрива», в т.ч. з порушенням строків розрахунків.

На підставі акту перевірки 24.03.2021 року № 77/34-00-07-04/36143538 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» №0000403400 від 20.04.2021 року стосовно товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Міндобрива», яким за встановлене порушення на підставі пп. 54.3.3. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України, ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про валюту і валютні операції» застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 15 012 962, 17 грн. (а.с. 18, т. 1).

Позивач подав до ДПС України скаргу на вказане податкове повідомлення рішення, проте рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 21.09.2021 року скаргу залишено без задоволення, податкове повідомлення рішення без змін.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Одночасно судом досліджені копії первинних документів, які надавались перевіряючим під час перевірки, що стосується спірного питання.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши вступне слово представника позивача, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню повністю, з огляду на таке.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України (надалі ПК України).

Відповідно до п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Статтею 78 ПК України врегульований порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Відповідно до пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Позивач зазначив, що ним надано всі необхідні пояснення та копії первинних документів на запити контролюючого органу, а тому він вважає, що були відсутні підстави для призначення позапланової виїзної перевірки на підставі пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Надаючи оцінку доводам та запереченням сторін, суд зазначає, що аналіз пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України доводить, що обов`язковою передумовою здійснення документальної позапланової виїзної перевірки є направлення платнику податків запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження.

Платник податків зобов`язаний подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач на запит контролюючого органу надав пояснення та підтверджуючі документи.

Однак, автоматична подача пояснень та копій документів не позбавляє права контролюючого органу на призначення перевірки на підставі пп. 78.1.1. п. 78. 1 ст. 78 ПК країни.

Суд звертає увагу, що у контролюючого органу є право на оцінку пояснень платника податків і їх документальних підтверджень.

Виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

Такий підхід щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної зокрема у постанові від 12 травня 2021 року у справі № 580/611/19.

Таким чином, з огляду на те, що надані документи не спростовували факт порушення строку розрахунку, суд доходить висновку, що відповідач мав законні підстави для призначення позапланової документальної виїзної перевірки, та наведені доводи позивача відхиляються судом.

Також відхиляються судом доводи позивача, що контролюючим органом проведено перевірку вже за перевіряємий період, з огляду на таке.

За приписами абзацу 2 пункту 78.2 статті 78 ПК України контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Отже, ПК України містить застереження щодо неможливості проведення документальної позапланової перевірки, передбаченої, зокрема, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, у разі, якщо питання, що є предметом перевірки, вже були охоплені під час перевірок платника податків.

Відповідач зазначив, що попередня перевірка здійснювалась на підставі листа АБ «Південний» № 017-001-4933-2019 від 06.02.2019 про виявлені факти порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за контрактом № TMD Z016 від 01.07.2015 року дата здійснення експертної операції 22.06.2018 року за контрактом № TMD Z023 від 01.12.2016 року дата здійснення експортних операцій 13.06.2018 року, 17.06.2018 року, 22.06.2018 року, за контрактом № TMD Z025 від 28.01.2017 року дата здійснення експортної операції 17.06.2018 року.

З`ясовуючи обставини, що слугували прийняттю наказу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 23.02.2021 року № 118 про проведення позапланової документальної виїзної перевірки, суд встановив, що в цьому наказі не передбачені перевірка вище перелічених економічних операцій.

По суті виявлених порушень за результатами проведеної перевірки, суд зазначає таке.

Так, позивач вважає, що відповідачем невірно визначено граничний термін надходження коштів за операціями у іноземній валюті за операціями через застосування зворотної сили закону, а саме: контролюючий орган в акті перевірки в якості обґрунтування відповідальності позивача посилається на Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (Закон № 185), який на момент перевірки був нечинним, у свою чергу в оскаржуваному рішенні підстави для відповідальності визначені Закон України « Про валюту і валютні операції» (Закон- № 2473).

Надаючи оцінку вказаним доводам суд виходить із таких встановлених обставин та застосування норм права.

Матеріалами справи підтверджено, що перевірка проводилась з питань дотримання валютного законодавства за зовнішньоекономічними контрактами від 01.07.2015 року № TMD Z015 (дати здійснення операцій 04.12.2018, 04.05.2019, 25.05.2019), від 01.07.2015 № TMD Z016 (дати здійснення операцій 25.01.2019 (два випадки), 09.02.2019, 17.02.2019, 14.03.2019, 27.03.2019, 12.04.2019, 20.04.2019, 27.04.2019, 04.05.2019, 10.05.2019, 25.05.2019); від 01.02.2016 № TMD Z019 (дати здійснення операцій 09.02.2019, 20.02.2019,08.03.2019, 31.03.2019, 03.05.2019); від 28.01.2017 № TMD Z025 (дати здійснення операцій 04.12.2018, 29.01.2019, 09.02.2019, 17.02.2019, 21.03.2019, 20.04.2019, 29.04.2019); від 18.12.2017 № TMD Z031 (дати здійснення операцій 28.02.2019, 10.04.2019); від 29.11.2017 № TMD Z033 (дати здійснення операцій 06.12.2018, 29.01.2019, 31.01.2019 (2 випадки), 04.02.2019, 14.02.2019, 20.02.2019, 24.02.2019, 08.03.2019, 21.03.2019, 23.03.2019, 07.04.2019, 10.04.2019, 29.04.2019, 08.05.2019); від 25.06.2018 № TMD Z034 (дати здійснення операцій 04.12.2018, 25.01.2019 (2 випадки), 29.01.2019 (2 випадки), 31.01.2019, 09.02.2019, 22.02.2019, 24.02.2019, 14.03.2019, 21.03.2019), за період діяльності з 04.12.2018 по дату закінчення документальної позапланової виїзної перевірки.

За контрактом від 01.07.2015 року № TMD Z015 встановлено порушення законодавчого встановленого терміну розрахунків з дати здійснення операцій - 04.05.2019 8 прострочених днів, повний розрахунок здійснений 12.12.2019 року; 25.05.2019 32 дні, повний розрахунок здійснений 03.06.2020.

За контрактом від 01.07.2015 № TMD Z016 встановлено порушення законодавчого встановленого терміну розрахунків з дати здійснення операцій 09.02.2019 104 прострочених дні, повний розрахунок 22.05.2020; 17.02.2019 101 прострочені днів, повний розрахунок 27.05.2020 ; 14.03.2019 - 76 прострочених днів, повний розрахунок 27.05.2020; 27.03.2019 69 прострочених днів, повний розрахунок 02.06.2020; 12.04.2019 53 прострочених днів, повний розрахунок 02.06.2020; 20.04.2019 45 прострочених днів, повний розрахунок 02.06.2020 року; 27.04.2019 38 прострочених днів, повний розрахунок 02.06.2020; 04.05.2019 - 32 прострочених днів, повний розрахунок 03.06.2020; 10.05.2019- 26 прострочених днів, повний розрахунок 03.06.2020; 10.05.2019- 27 прострочених днів, повний розрахунок 04.06.2020; 25.05.2019 - 12 прострочених днів, повний розрахунок 04.06.2020.

За контрактом від 01.02.2016 № TMD Z019 встановлено порушення законодавчого встановленого терміну розрахунків з дати здійснення операцій 09.02.2019 104 прострочених дні, повний розрахунок 22.05.2020; 20.02.2019 98 прострочених днів, повний розрахунок 27.05.2020 ; 08.03.2019 - 83 прострочених днів, повний розрахунок 27.05.2020; 03.05.2019 334 прострочених дні, повний розрахунок 03.06.2020;

За контрактом від 28.01.2017 № TMD Z025 встановлено порушення законодавчого встановленого терміну розрахунків з дати здійснення операцій 04.12.2018 8 прострочених дні, повний розрахунок 12.12.2019; 29.01.2019 61 прострочених днів, повний розрахунок 30.03.2020; 09.02.2019 - 104 прострочених днів, повний розрахунок 22.05.2020; 17.02.2019 - 101 прострочених дні, повний розрахунок 27.05.2020; 21.03.2019 -69 прострочених днів, повний розрахунок 27.05.2020; 20.04.2019- 41 прострочених днів, повний розрахунок 29.05.2020, 29.04.2019 - 32 прострочених днів, повний розрахунок 29.05.2020.

За контрактом від 18.12.2017 № TMD Z031 встановлено порушення законодавчого встановленого терміну розрахунків з дати здійснення операцій 28.02.2019 - 90 прострочених днів, повний розрахунок 27.05.2020; 10.04.2019 - 51 прострочених днів, повний розрахунок 29.05.2020.

За контрактом від 29.11.2017 № TMD Z033 встановлено порушення законодавчого встановленого терміну розрахунків з дати здійснення операцій 06.12.2018 - 6 прострочених днів, повний розрахунок 12.12.2019, 29.01.2019 - 61 прострочених днів, повний розрахунок 30.03.2020, 31.01.2019 - 68 прострочених днів, повний розрахунок 08.04.2020 року; 31.01.2019 - 112 прострочених днів, повний розрахунок 22.05.2020 року; 04.02.2019 -108 прострочених днів, повний розрахунок 22.05.2020; 14.02.2019-99 прострочених днів, повний розрахунок 22.05.2020; 20.02.2019-98 прострочених днів, повний розрахунок 27.05.2020; 24.02.2019-94 прострочених днів, повний розрахунок 27.05.2020; 08.03.2019-82 прострочених днів, повний розрахунок 27.05.2020; 21.03.2019-69 прострочених днів, повний розрахунок 27.05.2020; 23.03.2019-69 прострочених днів, повний розрахунок 29.05.2020; 07.04.2019-54 прострочених днів, повний розрахунок 29.05.2020; 10.04.2019-51 прострочених днів, повний розрахунок 29.05.2020; 29.04.2019-32 прострочених днів, повний розрахунок 29.05.2020; 08.05.2019-28 прострочених днів, повний розрахунок 03.06.2020.

За контрактом від 25.06.2018 № TMD Z034 встановлено порушення законодавчого встановленого терміну розрахунків з дати здійснення операцій 04.12.2018 -8 прострочених днів, повний розрахунок 12.12.2019; 25.01.2019 -65 прострочених днів, повний розрахунок 12.12.2019; 29.01.2019-61 прострочених днів, повний розрахунок 30.03.2020; 29.01.2019-70 прострочених днів, повний розрахунок 08.04.2020; 29.01.2019-68 прострочених днів, повний розрахунок 08.04.2020; 09.02.2019 -104 прострочених днів, повний розрахунок 22.05.2020; 22.02.2019 - 96 прострочених днів, повний розрахунок 27.05.2020; 24.02.2019-94 прострочених днів, повний розрахунок 27.05.2020; 14.03.2019-76 прострочених днів, повний розрахунок 27.05.2020; 21.03.2019-69 прострочених днів, повний розрахунок 27.05.2020.

Так, порядок здійснення операцій у іноземній валюті був врегульований Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (надалі - Закон № 185), який втратив чинність з прийняттям Закону України «Про валюту і валютні операції» (надалі Закон № 2473), з 07.02.2019 року.

Суд встановив, що вищезазначені контракти були укладені у період дії Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (Закон № 185), акти здачі приймання виконаних робіт були підписані сторонами у період дії Закону № 185, тобто до 07.02.2019 року та у період, коли вже почав діяти Закон № 2473.

Відповідно до ст. 1 Закону № 185, виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації (z0374-12)) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Згідно з ст. 2 Закону № 185, імпортні операції резидентів, які здійснюються на

умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального

органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідальність за порушення наведеної вище вимоги Закону №185 передбачена статтею 4 вказаного Закону, яка встановлює, що порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Згідно з п.1 ст. 13 Закону № 2473, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно до п. 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року № 5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону № 2473, порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Як видно, правове регулювання строків здійснення розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності та відповідальності за їх порушення до 7 лютого 2019 року та після цього відрізняється.

З 7 лютого 2019 року набрав чинності Закон №2473, який замість Закону №185 визначив можливість встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Частиною 5 статті 13 цього Закону також передбачене нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Таким чином, у період, за який відповідачем була нарахована пеня, були чинними почергово два закони: з 04.12.2018 року по 6 лютого 2019 включно - Закон №185, з 7 лютого 2019 року по день закінчення перевірки - 24.03.2021 року - Закон №2473. Відповідно, у цьому періоді змінили один одного правові режими валютного контролю та валютного нагляду.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до частини 8 статті 16 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №2473 уповноважені установи, суб`єкти валютних операцій, які до дня введення в дію цього Закону порушили вимоги Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» та (або) нормативно-правових актів Національного банку України з питань валютного регулювання та контролю, несуть відповідальність, передбачену законодавством України, що діяло на день вчинення таких порушень.

З матеріалів справи встановлено, що порушення строків зарахування коштів за зовнішньоекономічними договорами Позивача мали місце, у тому числі до введення в дію Закону №2473.

Однак, як вже зазначалося, частина 8 статті 16 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2473 передбачає можливість притягнення до відповідальності на підставі законодавства, яке діяло раніше, тільки за порушення певного переліку нормативно-правових актів.

До цих нормативних актів належить Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Указ Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» та (або) нормативно-правові акти Національного банку України з питань валютного регулювання та контролю.

Закон №185 відсутній у цьому переліку, у той час як саме за порушення строків, визначених статтею 1 цього закону, можливе нарахування пені.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що відповідальність у вигляді нарахування пені, передбачена Законом № 185 не може нараховуватися після 07.02.2019 року, а відповідальність, передбачена Законом № 2473 може застосовуватися тільки з 07.02.2020 року.

Зважаючи на це, після 07.02.2019 пеня за порушення строків зарахування валютної виручки на підставі статті 4 Закону №185 нараховуватися не може.

Що стосується нарахування пені на підставі частини 5 статті 13 Закону №2743, то воно можливо у разі порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно саме із цією статтею. Ці строки встановлюються Національним банком України відповідно до частини 1 статті 13 Закону №2473 та за загальним правилом пункту 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 02.01.2019 №5, складають 365 календарних днів з дня митного оформлення продукції, що експортується.

В силу приписів статті 58 Конституції України ці строки не можуть почати обраховуватися до введення в дію Закону №2473, а тому за окремими виключеннями не можуть бути порушені раніше 07.02.2020. Відтак, нарахування пені на підставі частини 5 статті 13 Закону №2743 до цієї дати неможливе.

Таке застосування законів у часі відповідає правовим позиціям, викладеним у рішеннях Конституційного Суду України.

Зокрема, у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року №4-зп/1997 Конституційний Суд України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовує однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Також у пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/1999 зазначається, що перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Під час існування спірних правовідносин Закон №185 втратив чинність без встановлення перехідного періоду, впродовж якого передбачена ним відповідальність може бути застосована. Тому за період після 07.02.2019 нарахування пені на підставі Закону №185 є неправомірним.

Припинення нарахування пені за порушення строків зарахування валютної виручки після 07.02.2019 відповідає меті зміни правового регулювання у цій сфері, якою є лібералізація валютних розрахунків. За відсутності потреби у терміновому надходженні іноземної валюти на рахунки резидентів, така пеня втрачає своє компенсаторне значення.

Однак з розрахунку пені за порушення ТОВ «ТІС Міндобрива» п. 2 ст. 13 Закону № 2473 та п. 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» №0000403400 від 20.04.2021 року, вбачається, що контролюючим органом нарахована пеня за періоди дії двох Законів, без розмежування цих законів та періодів та застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 15 012 962, 17 грн. на підставі ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про валюту і валютні операції» як за період пропуску строку до 07.02.2019 року так і після цієї дати.

Враховуючи вищевикладені та встановлені обставини, суд доходить висновку, що відповідачем здійснений неправомірний розрахунок пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 15 012 962, 17 грн., що доводить протиправність оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Щодо доводів позивача, що контролюючий орган не мав права нараховувати пеню на зовнішньоекономічну операцію ТОВ «ТІС-Міндобрива» за актом виконаних робіт № 65 від 29.01.2019 року за контрактом № TMD Z025 від 28.01.2017 року у сумі 390 038, 46 грн., а відтак сума нарахованої пені за оскаржуваним податковим повідомленням рішенням має бути зменшена на суму 63 823, 28 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до п. 21 розділу ІІ Постанови Правління НБУ № 5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Згідно пп. 1 п. 22 розділу ІІ вказаної постанови, граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 21 розділу II цього Положення: не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", в редакції чинної на час проведення перевірки, фінансові операції є пороговими, якщо сума, на яку здійснюється кожна із них, дорівнює чи перевищує 400 тисяч гривень (для суб`єктів господарювання, які проводять лотереї та/або азартні ігри, - 55 тисяч гривень) або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів 400 тисяч гривень на момент проведення фінансової операції (для суб`єктів господарювання, які проводять лотереї та/або азартні ігри, - 55 тисяч гривень), за наявності однієї або більше таких ознак: зарахування або переказ коштів, надання або отримання кредиту (позики), здійснення інших фінансових операцій у разі, якщо хоча б одна із сторін - учасників фінансової операції має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місцезнаходження в державі (юрисдикції), що не виконує чи неналежним чином виконує рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення (в тому числі дипломатичне представництво, посольство, консульство такої іноземної держави), або однією із сторін - учасників фінансової операції є особа, яка має рахунок у банку, зареєстрованому в зазначеній державі (юрисдикції).

Відповідач у свою чергу посилається, що станом на дату підписання акту виконаних робіт № 65 від 29.01.2019 року (граничний термін нарахування надходження валютної виручки 29.01.2020 року), діяв Закон № 1702 «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», та була чинна ст. 15 цього Закону, відповідно до якої фінансовому моніторингу належать операції на суми, які дорівнює або перевищує суму в іноземній валюті еквіваленту 150000 грн.

Надаючи оцінку вказаним доводам та запереченням, опираючись на вище приведене обґрунтування щодо дії закону в часі, суд доходить висновку, що належить застосуванню п. 21 та п. 22 розділу ІІ Постанови Правління НБУ № 5 в редакції, яка діяла на момент настання відповідних дій. У даному випадку, встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів, який припадав на 29.01.2020, коли діяла вже наведена редакція ст. 20 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" в частині, що фінансові операції є пороговими, якщо сума, на яку здійснюється кожна із них, дорівнює чи перевищує 400 тисяч гривень (для суб`єктів господарювання, які надають послуги у сфері лотерей та/або азартних ігор, - 30 тисяч гривень).

За таких обставин суд погоджується з доводами позивача та вважає, що контролюючий орган не мав права нараховувати пеню на зовнішньоекономічну операцію ТОВ «ТІС-Міндобрива» за актом виконаних робіт № 65 від 29.01.2019 року за контрактом № TMD Z025 від 28.01.2017 року у сумі 390 038, 46 грн.

Щодо доводів позивача, що відповідачем невірно визначений граничний термін надходження валютної виручки за більшістю операцій, що були предметом перевірки, а саме: контролюючим органом не враховано порядок обчислення перебігу строку, встановлений Цивільним кодексом України, те, що останній день строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним (святковим) днем, суд зазначає таке.

Статтею 13 Закону України «Про валюту та валютні операції» встановлені особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 цього Закону, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.

Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати) (ч. 2, 3 ст. 13 цього Закону).

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону, порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Надаючи оцінку доводам позивача, суд виходить із сфери регулювання та мети Закону України «Про валюту та валютні операції», а саме: цей Закон визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства та метою цього Закону є забезпечення єдиної державної політики у сфері валютних операцій та вільного здійснення валютних операцій на території України.

Відповідно до частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Частинами 1 - 3 статті 3 Закону №2473 визначено, що відносини, які виникають у сфері валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що за відсутністю посилання на поширення положень Цивільного кодексу України при обчисленні граничного строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів у Закону №2473, наведені положення не належить застосуванню до спірних правовідносин.

За таких обставин наведені доводи позивача відхиляються судом.

Таким чином, враховуючи вищевикладені встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що відповідачем здійснений неправомірний розрахунок пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 15 012 962, 17 грн., що доводить протиправність оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Суд зазначає, що при перевірці рішень суб`єктів владних повноважень на дотримання при їх прийнятті вимог ст. 2 КАС України, суд не вправі перебирати на себе повноваження контролюючого органу та здійснювати нарахування податкових зобов`язань, в тому числі, здійснювати нарахування пені та/або штрафних санкцій.

Таким чином, враховуючи, що нараховуючи позивачу оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням пеню у сумі 15 012 962, 17 грн. відповідач допустив неправильне застосування Законів № 185 та № 2473 та неправильно розрахував пеню за перевіряємий період, суд доходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним повністю, а тому, підлягає скасуванню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені у судовому засіданні факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову не довів, з посиланням на відповідні докази правомірності свого рішення, а тому позовні вимоги належать задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Міндобрива» (код ЄДРПОУ: 36143538, місцезнаходження: 67543, Одеська обл., Лиманський район, с. Визирка, вул. Олексія Ставніцева, 60) до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44104032, місцезнаходження: 65015, м. Одеса, проспект Шевченка, 15/1) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000403400 від 20.04.2021 року, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» №0000403400 від 20.04.2021 року винесене Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків стосовно товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Міндобрива».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44104032, місцезнаходження: 65015, м. Одеса, проспект Шевченка, 15/1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Міндобрива» (код ЄДРПОУ: 36143538, місцезнаходження: 67543, Одеська обл., Лиманський район, с. Визирка, вул. Олексія Ставніцева, 60) судовий збір в розмірі 22700 грн. 00 коп. (двадцять дві тисячі сімсот гривень 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 розділу УІ Прикінцевих положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано « 21» лютого 2022 року.

Суддя Л.Р. Юхтенко