КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2022 року № 320/13061/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., за участю секретаря судового засідання Шевчук Н.С.,

представника позивача Коваленко Д.П.

представника відповідача Огнарьова Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК-ОІЛ ГРУПП»

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправними дій та скасування рішень

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ДК-ОІЛ ГРУПП» до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Київській області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК-ОІЛ ГРУПП" (код ЄДРПОУ 41519918);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 26.07.2021 р. №16080/0716 за формою «Р», яким визначено суму грошового зобов`язання на загальну суму 3 792 454 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням - 3 447 685 грн та за штрафними санкціями - 344 769 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 26.07.2021 р. №16079/0716 за формою «В4», яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 200 142 грн.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Позов мотивовано незаконністю прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на помилковість висновків перевірки про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Пелагропрод», «ТОВ «СВК «Садко», ФГ «Валовий СПГ», «ФГ «Водограй», ФГ «Зерносвіт», ФГ «Золото Ниви», ФГ «Лана СПГ», ФГ «Чернявський БО», ФОП « ОСОБА_1 » договорів та про відсутність реального здійснення операцій по ланцюгу постачання, оскільки господарські операції між позивачем та зазначеним контрагентом мали реальний характер, пов`язані з господарською діяльністю позивача та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, які надавались контролюючому органу під час перевірки. Також позивач посилається на те, що за наявності чинної норми п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, прийняття відповідачем спірного наказу від 27.10.2021 №1893-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» у період дії карантину суперечить вимогам податкового законодавства, а тому вважає його протиправними і таким, що підлягає скасуванню.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач вказав, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки документальною плановою виїзною перевіркою, результати якої викладені в акті складеному Головним управлінням ДПС у Київській області 03.06.2021 №8376/10-36-07-16/41519918 було встановлено неможливість (нереальність) фінансово-господарських операцій ТОВ «Пелагропрод», «ТОВ «СВК «Садко», ФГ «Валовий СПГ», «ФГ «Водограй», ФГ «Зерносвіт», ФГ «Золото Ниви», ФГ «Лана СПГ», ФГ «Чернявський БО», ФОП « ОСОБА_1 », за відсутності первинних документів під час проведення перевірки, а також відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності. Вказує, що постановою Кабінету Міністрів України №89 контролюючому органу надано право на проведення документальних перевірок під час дії мораторію.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду 23.10.2021 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 08.11.2021 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК-ОІЛ ГРУПП» про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції; доручено Третьому апеляційному адміністративному суду забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК-ОІЛ ГРУПП» - Коваленко Дар`ї Петрівни о 14:30 год. 18.11.2021.

Ухвалою суду від 23.11.2021 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК-ОІЛ ГРУПП» про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції; доручено Центральному апеляційному господарському суду забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК-ОІЛ ГРУПП» - Коваленко Дар`ї Петрівни о 14:30 год. 29.11.2021.

Протокольною ухвалою суду від 06.12.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Протокольною ухвалою суду від 10.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДК-ОІЛ ГРУПП», ідентифікаційний код 41519918, місцезнаходження: 08471, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, село Улянівка (з), вул.Підгірна, будинок 70 В, зареєстровано як юридична особа 11.08.2017, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 12231020000006552. Видами економічної діяльності товариства є: 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів (основний); 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.25 Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників; 01.63 Післяурожайна діяльність; 01.64 Оброблення насіння для відтворення; 10.42 Виробництво маргарину і подібних харчових жирів; 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 10.92 Виробництво готових кормів для домашніх тварин; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Головним управлінням ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК-ОІЛ ГРУПП», про що складено акт перевірки від 03.06.2021 №8376/10-36-07-16/41519918, яким встановлено порушення п. 185.1 ст.185, п. 198.5 ст. 198, гі.200.1, 200.4 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 3 447 685,00 грн та завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 200 142,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області винесено податкові повідомлення-рішення від 26.07.2021 р. №16080/0716 за формою «Р», яим визначено суму грошового зобов`язання на загальну суму 3 792 454 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням - 3 447 685,00 грн та за штрафними санкціями - 344 769,00 грн та №079/0716 за формою «В4», яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на дану вартість на суму 200 142,00 грн.

Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

V. Норми права, які застосував суд

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі по тексту - Податковий кодекс).

Відповідно до статті 75 Податкового кодексу, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (пункт 75.1).

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок (абзаци перший, другий підпункт 75.1.2 пункту 75.1).

Порядок проведення документальних позапланових перевірок встановлено статтею 78 Податкового кодексу.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 розділу II Закону України від 17.09.2020 №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

На підставі вказаної норми Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 3 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», якою скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб: тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 р. та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 р. № 568-IX); документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

VI. Оцінка суду

Аналіз наведеного правового регулювання дає підстави для висновку, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Верховий Суд у справі №300/1490/20 від 29.09.2021 досліджуючи питання щодо встановлення обставини про здійснення господарських операцій та реальність поставок товару контрагентам-покупцям, а також достовірність та повнота відображення їх наслідків у податковому обліку, у своїй постанові дійшов таких висновків.

«Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самостійно не є підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність недоліків у первинних документах може свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Крім того, однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції.

Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Отже, лише за умови підтвердження належними первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність».

Як вбачається з матеріалів перевірки, в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладено висновки контролюючого органу про нереальність постачання позивачу сільськогосподарської продукції контрагентами-постачальниками ТОВ «Пелагропрод», ТОВ «СВК «Садко», ФГ «Валовий СПГ», ФГ «Водограй», ФГ «Зерносвіт», ФГ «Золото Ниви», ФГ «Лана СПГ», ФГ «Чернявський БО», ФОП « ОСОБА_1 », які обґрунтовано відсутністю виробників товару у ланцюгу постачання, непідтвердженням виробничих потужностей, відсутністю трудових ресурсів та технічної можливості, порушеними кримінальними провадженнями щодо посадових осіб контрагентів-постачальників.

Відтак, предметом судової перевірки є обставини щодо здійснення господарських операцій позивача та реальність поставок товару (сільськогосподарської продукції) контрагентами, а також достовірність та повнота відображення їх наслідків у податковому обліку.

В ході розгляду справи, суд встановив, що позивач придбавав у контрагентів ТОВ «Пелагропрод», ТОВ «СВК «Садко», ФГ «Валовий СПГ», ФГ «Водограй Агро», ФГ «Зерносвіт», ФГ «Золото Ниви», ФГ «Лана СПГ», ФГ «Чернявський БО», ФОП « ОСОБА_1 » сільськогосподарську продукцію (соєві боби).

В аспекті встановлених обставин, суд щодо взаємовідносин ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» з ТОВ «Пелагропрод», вказує на таке.

08.04.2020 між ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» (Покупець) та ТОВ «Пелагропрод» (Постачальник) укладено договір постави №022/04-2020, відповідно до умов якого Постачальник передає у власність Покупцеві товар, Покупець приймає та оплачує товар.

ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» та ТОВ «Пелагропрод» укладено специфікацію до договору постави №022/04-2020 від 08.04.2020 про поставку товару - «соєві боби», у кількості 100 т., ціна з ПДВ 1120000,00 грн.

На виконання вимог договору складено видаткові накладні №0024 від 09.04.2020, №0027 від 10.04.2020, №0030 від 11.04.2020, рахунки на оплату №24 від 08.04.2020, №26 від 10.04.2020, №28 від 10.04.2020, товарно-транспортні накладні №022 від 08.04.2020, №022 від.10.04.2020, №032 від 10.04.2020, №036 від 11.04.2020, №037 від 11.04.2020 та податкові накладні №1, №7, №8, №9, №10.

Оплата послуг згідно договору постави №022/04-2020 підтверджується відомостями по розрахунку 631 за період квітень 2020 р. - серпень 2021 р. та платіжними дорученнями №988 від 09.04.2020, №991 від 10.04.2020, №993 від 13.04.2020, №999 від 15.04.2020, №1006 від 16.04.2020 … (т.1 а.с.82-94).

Щодо взаємовідносин ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» з ТОВ «СВК «Садко».

25.04.2019 між ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» (Покупець) та ТОВ «СВК «Садко» (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу №2019/25-04, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується в погоджені Сторонами терміни передати у власність Покупця соєві боби (товар), а Покупець зобов`язується вчасно прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного Договору.

Відповідно до Додатку 2 до договору купівлі-продажу №2019/25-04 від 25.04.2019, загальна сума по специфікації складає 1344000,00 грн (разом з ПДВ).

На виконання вимог договору складено видаткові накладні №42 від 21.10.2019, №43 від 22.10.2019, №44 від 23.10.2019, №48 від 24.10.2019, №71 від 25.10.2019, рахунки на оплату №42 від 21.10.2019, №43 від 22.10.2019, №44 від 23.10.2019, №48 від 24.10.2019, №71 від 25.10.2019, товарно-транспортні накладні №ФОП-21/1, №ФОП-22/1, №ФОП-23/1, №ФОП-24/1, №ФОП-25/1 та податкові накладні №42, №43, №44, №48, №71.

Оплата послуг згідно договору купівлі-продажу №2019/25-04 підтверджується відомостями по розрахунку 631 за період жовтень 2019 р. - серпень 2021 р. та платіжним дорученнями №827 від 20.04.2020, актом приймання передачі простого векселя на загальну суму 825604,00 грн.

Щодо взаємовідносин ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» з ФГ «Валовий СПГ».

13.11.2020 між ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» (Покупець) та ТОВ ФГ «Валовий СПГ» (Постачальник) укладено договір поставки №2020/13-11, відповідно до умов якого відповідно до умов якого Постачальник передає у власність Покупцеві товар, Покупець приймає та оплачує товар.

ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» та ФГ «Валовий СПГ» укладено специфікацію до договору постави №2020/13-11 про поставку товару - «соєві боби», у кількості 320 т., ціна з ПДВ 5184000,00 грн.

На виконання вимог договору складено товарно-транспортні накладні №21/2, №22/1, №22/2 (т.1 а.с.131-150).

Оплата послуг згідно договору поставки №2020/13-11 підтверджується відомостями по розрахунку 631 за період грудень 2020 р. - серпень 2021 р. та платіжними дорученнями №167 від 10.12.2020, №177 від 17.12.2020, №192 від 22.10.2020, №193 від 23.12.2020 (т.1 а.с.152-157).

Щодо взаємовідносин ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» з ФГ «Водограй Агро».

15.11.2019 між ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» (Покупець) та ФГ «Водограй Агро» (Постачальник) укладено договір поставки №2019/15-11, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується в погоджені Сторонами терміни передати у власність Покупця соєві боби (товар), а Покупець зобов`язується вчасно прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного Договору.

Відповідно до Додатків 1, 2, 3 до договору поставки №2019/15-11 (товар - соєві боби), загальна сума по специфікації складає 831000,00 грн (разом з ПДВ), 594300,00 грн (разом з ПДВ), 13435800,00 грн (разом з ПДВ).

На виконання вимог договору складено накладні №57 від 16.11.2019, №58 від 19.11.2019 …, рахунки на оплату №57 від 16.11.2019, №58 від 19.11.2019 …, товарно-транспортні накладні №ФОП-16/1, №ФОП-19/1 … та податкові накладні №57, №58 …(т.1 а.с.163-227).

Оплата послуг згідно договору поставки №2019/15-11 підтверджується відомостями по розрахунку 631 за період листопада 2019 р. - вересень 2021 р. та платіжним дорученнями №804 від 08.01.2020, №805 від 08.01.2020, №811від 10.01.2020, актом приймання передачі простого векселя на загальну суму 2093006,57 грн.

Щодо взаємовідносин ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» з ФГ «Зерносвіт».

15.11.2019 між ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» (Покупець) та ФГ «Зерносвіт» (Постачальник) укладено договір поставки №2020/14-08, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передавати у власність (поставляти), а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар.

ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» та ФГ «Зерносвіт» укладено специфікацію №1 до договору постави №2020/14-08 про поставку товару - «соєві боби», у кількості 150 т., ціна з ПДВ 1950030,00 грн; специфікацію №2 про поставку товару - «соєві боби», у кількості 100 т., ціна з ПДВ 3162555,00 грн, специфікацію №3 про поставку товару - «соєві боби», у кількості 100 т., ціна з ПДВ 1280040,00 грн.

На виконання вимог договору складено видаткові накладні №191 від 17.08.2020, №192 від 17.08.2020 …, рахунки на оплату №191 від 17.08.2020, №192 від 17.08.2020 …, товарно-транспортні накладні №191, №192 … та податкові накладні №191, №192 … (т.1 а.с.235-250, т.2 а.с.1-63).

Оплата послуг згідно договору поставки №2020/14-08 підтверджується відомостями по розрахунку 631 за період листопада 2019 р. - серпень 2021 р. та платіжним дорученнями №47 від 03.11.2020, №46 від 02.11.2020 … (т.2 а.с.64-90).

Щодо взаємовідносин ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» з ФГ «Золото Ниви».

15.10.2020 між ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» (Покупець) та ФГ «Золото Ниви» (Постачальник) укладено договір поставки №2020/15-10, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передавати у власність (поставляти), а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар.

ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» та ФГ «Золото Ниви укладено специфікацію №2 до договору постави №2020/15-10 про поставку товару - «соєві боби», у кількості 60 т., ціна з ПДВ 972000,00 грн.

На виконання вимог договору складено видаткові накладні №155 від 18.01.2021, рахунки на оплату №155 від 18.01.2021, товарно-транспортні накладні №18/1, №18/2 та податкову накладну №155.

Оплата послуг згідно договору поставки №2020/15-10 підтверджується відомостями по розрахунку 631 за період січень 2021 р. - серпень 2021 р. та платіжним дорученнями №99 від 23.02.2021, №100 від 24.02.2021.

Щодо взаємовідносин ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» з ФГ «Лана СПГ».

15.11.2019 між ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» (Покупець) та ФГ «Лана СПГ» (Постачальник) укладено договір поставки №2019/13-09, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передавати у власність (поставляти), а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар на умовах даного Договору.

Відповідно до Додатків 1, 2 до договору поставки №2019/13-09 (товар - соєві боби), загальна сума по специфікації складає 1050000,00 грн (разом з ПДВ), 1346400,00 (разом з ПДВ).

На виконання вимог договору складено видаткові накладні №11 від 16.08.2019 …, рахунки на оплату №11 від 16.08.2019 …, товарно-транспортні накладні №ФОП-16/1 … та податкові накладні №11, №62, №63, №5 … (т.2 а.с.107-141).

Оплата послуг згідно договору поставки №2019/13-09 підтверджується відомостями по розрахунку 631 за період за вересень 2019 р. - серпень 2021 р. та платіжним дорученнями №725 від 05.11.2019, №756 від 20.11.2019 … (т.2 а.с.142-152).

Щодо взаємовідносин ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» з ФГ «Чернявський БО».

17.01.2020 між ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» (Покупець) та ФГ «Чернявський БО» (Постачальник) укладено договір поставки №2020/17-01, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передавати у власність (поставляти), а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар.

На виконання вимог договору складено видаткові накладні №10 від 20.01.2020, №19 від 24.01.2020 …, рахунки на оплату №10 від 20.01.2020, №19 від 24.01.2020 …, товарно-транспортні накладні №ФОП-20/1, №ФОП-24/1… та податкові накладні №19, №42 (т.2 а.с.157-168).

Оплата послуг згідно договору поставки №2020/17-01 підтверджується відомостями по розрахунку 631 за період січень 2020 р. - серпень 2021 р., актом приймання передачі простого векселя на загальну суму 1034994,00 грн.

Щодо взаємовідносин ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» з ФОП « ОСОБА_1 ».

0312.2019 між ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» (Покупець) та ФОП « ОСОБА_1 » (Постачальник) укладено договір поставки №2019/03-12, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передавати у власність (поставляти), а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар.

На виконання вимог договору складено видаткові накладні №91 від 04.12.2019, рахунок-фактуру №91 від 04.12.2019, товарно-транспортні накладні №91/1, №91/2 та податкову накладну №91.

Оплата послуг згідно договору поставки №2019/03-12 підтверджується платіжними дорученнями №778 від 05.12.2019, №783 від 09.12.2019.

Вищенаведені документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Крім того, відповідач для визнання господарських операцій між ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» та ФГ «Чернявський БО» нереальними, посилається в акті перевірки на наявність досудового розслідування у кримінальному провадженні №42020141090000068 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364, частиною третьою статті 191 Кримінального кодексу України.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами - контрагентами позивача, а тим паче їхніми контрагентами.

За висновком суду, законодавство не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб`єктами господарювання, так само, як і на платника податків не покладається обов`язок перевіряти своїх контрагентів на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства.

Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов`язань. Таких підстав відповідачем не зазначено, судом під час судового розгляду не встановлено.

Суд констатує, що посилання податкового органу щодо наявних досудових кримінальних проваджень, фігурантом у яких є контрагенти позивача без обвинувального вироку суду не є підставою для визнання операцій позивача із зазначеними контрагентами нереальними, відповідно, кримінальні провадження не є належним підтвердженням протиправності дій платника податків та/або доказом нереальності здійснення господарських операцій.

Верховним судом у постанові від 24.04.2018 №2а/0370/205/12 висловлено правову позицію, згідно якої сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Відсутність трудових та матеріальних ресурсів, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності у Позивача первинних документів, які спростовують такі доводи. За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 17.11.2020 у справі № 813/2761/17, від 21.01.2021 у справі № 820/4411/16.

За будь-яких умов оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов`язковому порядку необхідно з`ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів.

Відтак, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

За наведеного, суд дійшов висновку, що між ТОВ «ДК-ОІЛ ГРУПП» та його контрагентами склалися реальні господарські відносини, результатом яких став реальний рух активів, зміна майнового стану сторін.

Водночас відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за вказаними договорами, узгодженості дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з можливими протиправними діями підрядника, а тому, твердження відповідача про відсутність реального характеру договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, не є обґрунтованим та належним засобами доказування, оскільки, така позиція податкового органу не підкріплена відповідними доказами чи судовими рішеннями.

При вирішенні даної справи суд виходить з того, що надання належних первинних документів на підтвердження реальності господарської операції надає право платнику податків на відображення її наслідків у бухгалтерському та податковому обліку, якщо контролюючим органом не було доведено належними та достатніми доказами необґрунтованості податкової вигоди та недобросовісності платника податків.

Крім цього, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про встановлення мораторію на проведення перевірок платників податків, що виключає можливість проведення позапланових перевірок, з огляду на таке.

Законом України від 17.03.2020 року № 533-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України було доповнено пунктом 52-2 наступного змісту: «Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу».

Законом України від 13.05.2020 року № 591-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» було продовжено дію мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок на період 18.03.2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України №89 від 03.02.2021 року «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозоливши проведення, зокрема, тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершені.

Постанова Кабінету Міністрів України № 89 від 03.02.2021 року «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» не оскаржена у судовому порядку та не скасована.

За вимогами пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ передбачено, що установлений мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім прямо передбачених випадків.

Тобто, вимоги пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пов`язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких введений та продовжений у подальшому карантин.

Дію карантину введено постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 №611 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» продовжено дію карантину до 01.10.2021.

Відповідно до вимог п. 4 розділу II Закону України від 17.09.2020 № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік»» на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

На підставі вимог п. 4 розділу II Закону України від 17.09.2020 № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік»» уряд прийняв Постанову №89.

Відповідно до Постанови КМУ № 89 уряд скоротив строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб: тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18.03.2020.

Зазначена постанова набрала чинності та підлягає виконанню відповідно до вимог ст. 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України».

Не зважаючи на те, що, пункт 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17 вересня 2020 р. № 909-IX, на час виникнення спірних правовідносин, не був визнаний неконституційним, та Постанова КМУ №89 від 03.02.2021 не визнана нечинною у встановленому законом порядку, суд вважає, що вказані нормативно-правові акти не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, з огляду на таке.

Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007).

Суд також враховує й приписи статті 2 Податкового кодексу України, за якими зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу. Проте, Закон України від 17 вересня 2020 р. № 909-IX не є законом про внесення змін до Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що зміни до Податкового кодексу України вносяться виключно законом, ухваленим уповноваженим на те органом Верховною Радою України, яка є єдиним органом законодавчої влади в Україні (ст. 75 Конституції України), а тому у спірних правовідносинах, в силу приписів ст. 8 Основного Закону, не можуть бути застосовані прийняті Кабінетом Міністрів України, який у своїй діяльності зобов`язаний керуватись Конституцією (ч. 3 ст. 113 Основного закону), будь-які постанови і розпорядження, які спрямовані на зміну правовідносин, чітко визначених Податковим кодексом України.

За наявності чинної норми пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, прийняття відповідачем наказу про проведення позапланової перевірки в період дії карантину суперечить вимогам податкового законодавства.

Враховуючи наведене правове регулювання та встановлені судом обставини щодо необґрунтованості висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки 03.06.2021 №8376/10-36-07-16/41519918, на підставі якого Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення №16080/0716, №16079/0716, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх скасування.

VIІ. Висновок суду

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

VІII. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 22700, 00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги в розмірі 41979,94 грн.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої).

Згідно статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга). Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята). У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома).

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд наголошує, що стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п`ятої статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа № 810/4749/15) вказав, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа № 826/856/18) зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відтак, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, п.30). У пункті 269 рішення у цій справі Судом зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно пункту 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Отже, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Статтею 19 Закону №5076-VI визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому судом враховується, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).

У відзиві на позовну заяву, відповідач висловив свою незгоду щодо стягнення суми витрат на правничу допомогу адвоката у цій справі (т.4 а.с.134).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано суду: договір про надання правової допомоги від 01.10.2021 №0110/4; додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 01.10.2021 №0110/4; акт надання послуг від 08.10.2021 №1/0810 відповідно до якого вартість наданих послуг склала 22000,00 грн; акт надання послуг від 01.02.2022 №1/0102 відповідно до якого вартість наданих послуг склала 19979,94 грн; рахунки на оплату від 07.10.2021 на суму 22000,00 грн, від 01.02.2022 на суму 19979,94 грн; платіжні доручення від 08.10.2022 №519, від 02.02.2022 №1308.

За висновком суду, заявлені до відшкодування витрати не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Враховуючи клопотання відповідача щодо заявлених позивачем до стягнення витрат на правову допомогу, а також зміст та обсяг наданих послуг, розмір відшкодування, суд вважає заявлений представником позивача до відшкодування розмір правової допомоги за подання до Київського окружного адміністративного суду позовної заяви явно завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

Отже суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача повинен становити 22000,00 грн. Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку про можливість задовольнити заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу частково. Відтак, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області підлягають судові витрати на правничу допомогу у розмірі 22000,00 грн та сплачений судовий збір у розмірі 22700,00 грн, разом 44700,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Київській області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК-ОІЛ ГРУПП" (код ЄДРПОУ 41519918).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 26.07.2021 р. № 16080/0716 за формою «Р», яким визначено суму грошового зобов`язання на загальну суму 3 792 454 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням - 3 447 685 грн та за штрафними санкціями - 344 769 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 26.07.2021 р. №16079/0716 за формою «В4», яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 200 142 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК-ОІЛ ГРУПП" (ідентифікаційний код 41519918; місцезнаходження: 08471, Київська область, Переяслав-Хмельницький р-н., с. Улянівка, вул. Підгірна, буд. 70-В) судові витрати у розмірі 44 700,00 грн (сорок чотири тисячі сімсот грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління Державної податкової служби у Київській області (ідентифікаційний код 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці повний текст рішення підписано - 21 лютого 2022 р.