Таким чином, громадянин України ОСОБА_1 в п.2 та п.4 митної декларації від 29.11.2021 року не вказано кількість, найменування та інші характерні ознаки товару, а саме точні та достовірні відомості про наявний у громадянина товар: одяг в асортименті в кількості 35 штук та взуття в асортименті в кількості 5 пар.

Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ст. 472 Митного кодексу України.

Просить скасувати постанову районного суду та прийняти нову постанову, якою притягнути гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст. 472 МК України та накласти на нього стягнення в межах санкції вказаної статті.

Представник митниці в судовому засіданні апеляційної інстанції повністю підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги. Громадянин ОСОБА_1 та захисник Бишка Ф.Ф. який представляв його інтереси заперечували проти апеляційної скарги і просили постанову суду не скасовувати.

Згідно з положеннями ч.7 ст. 294 КпАП України, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи про порушення митних правил в межах поданої апеляційної скарги, з`ясувавши думку захисника щодо апеляційних вимог митниці, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін, дослідивши наявні у справі докази, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Статтею 487 МК України, передбачено, що провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На думку апеляційного суду, розглядаючи дану справу, суд першої інстанції таких вимог дотримався у повній мірі, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, обґрунтував свої висновки, а відтак прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України.

Так, згідно з ч.1ст. 458 МК Українипорушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

В рішенні "Надточій проти України" Європейський Суд з прав людини у справі зазначив, що "положенняМитного кодексубезпосередньо поширюються на всіх громадян, які перетинають кордон та регулюють їх поведінку шляхом застосування стягнень (штраф та конфіскація), які є як покаранням, так і стримуванням від порушення. Таким чином, митні правопорушення, які розглядаються, мають ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні статті 6 Конвенції".

Згідно з рішенням Європейського Суду з прав людини у справі "Авшар проти Туреччини" в оцінці доказів Суд встановив стандарт доказування "поза розумним сумнівом". Таке доказування передбачає співіснування досить вагомих, чітких та узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій факту, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Отже, в справі про порушення митних правил винуватість особи має бути також доведена поза розумним сумнівом.

Так, перевіркою матеріалів справи в апеляційному порядку встановлено, що 28.11.2021 року о 23 год. 27 хв. на територію п/п «Порубне-Сірет» Чернівецької митниці в`їхав вантажний транспортний засіб марки «DAF» державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки «SHMITZ» державний номер НОМЕР_2 , який слідував під керуванням гр. України ОСОБА_1 , в службових справах з Туреччини до України з вантажем «овочі». До митного контролю вказаний громадянин надав контрольний талон для проходження митного контролю по «червоному коридору» та товаросупровідні документи на вантаж.

Громадянин України ОСОБА_1 для здійснення митних формальностей надав митну декларацію, яку заповнив за власним бажанням, в якій вказав про відсутність у нього будь-якого товару та багажу.

Під час здійснення митного контролю транспортного засобу марки «DAF» державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки «SHMITZ» державний номер НОМЕР_2 , а саме: кабіни автомобіля, було виявлено не вказані в митній декларації, не заявлені до митного контролю товари: одяг в асортименті в кількості 35 штук та взуття в асортименті в кількості 5 пар.

Також при перевірці документів, які ним подано до митного контролю, а саме митної декларації від 29.11.2021 року було встановлено, що ним порушено вимоги законодавчих актів:

-митного кодексу України від 13.03.2012. № 4495-VI, ч.5 п.8 ст. 257 що декларантом вносяться до митної декларації - «відомості про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; та інше»;

-постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 p. N431 "Про

затвердження форми митної декларації для письмового декларування товарів, що

переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних з провадженням підприємницької діяльності".

Таким чином, громадянином України ОСОБА_1 , в п.2 та п. 4 митної декларації від 29.11.2021 року не вказано кількість, найменування та інші характерні ознаки товару, а саме точні та достовірні відомості про наявний у громадянина товар: одяг в асортименті в кількості 35 штук та взуття в асортименті в кількості 5 пар.

Дії ОСОБА_1 . Чернівецькою митницею кваліфіковано за ст. 472 МК України.

Згідно зіст. 472 МК Українивідповідальність настає за дії, спрямовані на недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

Статтею 257 МК Українипередбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмово, усно, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Так, відповідно до ч.1ст. 374 МК Українитовари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно достатті 197 цього Кодексувстановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об`єктами оподаткування митними платежами.

Водночас, відповідно дост. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В силуст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, серед яких, зокрема, є: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Згідно з положеннямист. 368 МК України, для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цьогоКодексу.

Ураховуючи наведене, зі системного аналізу нормМитного кодексу Українивбачається, що вартість товару, що переміщується через митний кордон України, є вартість товарів, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що підтверджується платіжними документами, якими стверджується вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Згідно ч.1 ст. 494 МК України, про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до частини другої цієї статті, протокол про порушення митних правил повинен містити такі дані: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім`я, по батькові посадової особи, яка склала протокол; необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, якщо її встановлено; місце, час вчинення, вид та характер порушення митних правил; посилання на статтю цього Кодексу, що передбачає адміністративну відповідальність за таке порушення; прізвища та адреси свідків, якщо вони є; відомості щодо товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення та документів, вилучених згідно із статтею 511 цього Кодексу; інші необхідні для вирішення справи відомості.

Статтею 495 частиною першою МК України передбачено, що доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Частиною 4 ст. 511 МК України встановлено, що тимчасово вилучені товари, у тому числі транспортні засоби особистого користування, транспортні засоби комерційного призначення та документи повинні бути перелічені у протоколі, що складається в передбачених цим Кодексом випадках, або в доданому до нього описі з точним зазначенням кількості, міри, ваги та особливих ознак цих товарів, транспортних засобів та документів, а також вартості товарів, транспортних засобів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , під час здійснення митного контролю транспортного засобу, заявив в усному порядку про наявність особистих речей, які перебували в транспортному засобі, та які він відкрито переміщував через кордон для особистих потреб, без ознак приховування, що вказує на відсутність умислу на вчинення адміністративного правопорушення. Про що суд вірно зазначив у своїй постанові.

Окрім того, як в протоколі, так і до протоколу про порушення митних правил долучено опис товарів, які були предметом порушення митних правил, з точки зору митниці, проте вказаний опис не містить чітких відомостей, зокрема вартості кожного виробу, яка містилась на бирках кожного виробу і які були в наявності, фотографії вилучених речей на підтвердження своїх доводів.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що протокол про порушення митних правил не відповідає вимогам ст. 494, 495 МК України та не свідчить про умисне вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України.

Статтею 4 МК України визначено, що особисті речі - товари, нові й такі, що були у вжитку, призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб фізичної особи, які відповідають меті перебування зазначеної особи відповідно в Україні або за кордоном, переміщуються через митний кордон України у ручній поклажі, супроводжуваному та несупроводжуваному багажі і не призначені для підприємницької діяльності, відчуження або передачі іншим особам.

Відповідно до ч.2 ст. 194-1 МК України, загальна декларація прибуття не подається у разі ввезення товарів, що переміщуються громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних із провадженням підприємницької діяльності, у ручній поклажі або в супроводжуваному багажі.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується із рішенням судді першої інстанції щодо способу визначення ринкової вартості товару, що переміщувався через митний кордон України, оскільки вартість цих товарів експертом встановлена з мережі Інтернет, станом на дату оцінки (посилання за сайти із закінченням на UA, що свідчить про визначення вартості товарів в Україні, що знаходяться у вільному продажу, тобто розмитнені, піддані оподаткуванню та іншим платіжам), проте, експертом не враховано вартість вказаного товару за кордоном у межах всесвітньої акції BLACKFRIDAY «Чорна п`ятниця» на день придбання особистих речей, зважаючи на те, що ОСОБА_1 перебував за кордоном саме в цей період і купив ці речі в Швейцарії.

З огляду на наведене та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, оскільки вона ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності та відповідає нормам матеріального права, а апеляційна скарга митниці не містить у собі доводів, які б могли служити підставами для її скасування та прийняття нової постанови.

Керуючись ст. 294 КУпАП України, ст.ст. 472, 494, 526, 527, 529, 530 МК України, суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил УБК та ПМП Чернівецької митниці В.Жижій залишити без задоволення.

Постанову судді Першотравневого районного суду м.Чернівці від 24січня 2022 року про закриття провадження відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Чернівецького

апеляційного суду Г.А. Станковська