Справа № 727/9430/21

Провадження № 2/727/306/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2022 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого - судді: Одовічен Я.В.

За участю секретаря: Філатової К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Посилався на те, що 06.06.2021 року о 09 год. 15 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Ваз 21093» д.н. НОМЕР_1 , на перехресті вулиць Каспрука та Сторожинецької в м.Чернівці не виконала вимоги забороненого сигналу світлофора, не зупинилась у визначеному місці, внаслідок чого допустила зіткнення з транспортним засобом марки «Honda CR-V» д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушила вимоги п.п.8.73, 8.10, 8.11 Правил дорожнього руху України та вчинила правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 25.06.2021 року.

Унаслідок зіткнення автомобіль марки «Honda CR-V» д.н. НОМЕР_2 зазнав значних технічних ушкоджень.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як особи, яка правомірно експлуатує транспортний засіб марки «Ваз 21093» д.н. НОМЕР_1 на момент настання дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПАТ СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/5063522 від 05.03.2021 року. Страхувальником за даним полісом виступає ОСОБА_2 , а забезпеченим транспортним засобом автомобіль марки «Ваз 21093» д.н. НОМЕР_1 . Ліміт відповідальності страховика за потерпілого за шкоду, завдану життю та здоров`ю складає 260000 гривень, а за шкоду, заподіяну майну 130000 гривень.

Повідомлення про настання 06.06.2021 року події: дорожньо-транспортної пригоди, що має ознаки страхового випадку, винуватцем події ОСОБА_2 було подано до АТ СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» у визначений законодавством строк.

Про факт настання ДТП АТ СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» також було поінформовано потерпілим ОСОБА_1 , що підтверджується повідомленням від потерпілої особи про настання ДТП.

Зазначив, що він не звертався до страховика АТ СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» із заявою про виплату страхового відшкодування, оскільки вирішив звернутися безпосередньо до суду з позовом.

У такому випадку страховик не позбавлений можливості у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити відшкодування.

Оскільки позивач є власником транспортного засобу, а отже має право вимагати відшкодування шкоди, завданої автомобілю марки «Honda CR-V» д.н. НОМЕР_2 , пов`язаної з відновленням належного йому транспортного засобу, що являє собою витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, або являє собою збитки, що підлягають відшкодуванню у зв`язку з виконанням робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, або являє собою вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу.

Згідно висновку експерта №55-07-21 від 23.07.2021 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Honda CR-V» д.н. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП 06.06.2021 року, з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 85869 грн. 11 коп. Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу без врахування коефіцієнту фізичного зносу становить 202974 грн. 26 коп.

Також зазначив, що у зв`язку з настанням ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_2 , він позбавлений можливості користуватися транспортним засобом, змушений витрачати багато часу, пересуватися щоденно без автомобіля, що призвело до втрати ним нормальних життєвих зв`язків. При цьому, відповідач ОСОБА_2 у добровільному порядку шкоду йому не відшкодувала та поводила себе зухвало. Внаслідок цього йому було завдано моральну шкоду, розмір якої він оцінює у 10000 гривень.

Просив стягнути з відповідача АТ СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, за виключенням франшизи, у розмірі 84869 грн. 11 коп.

Також просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 решту збитків не покритих страховим відшкодуванням без урахування коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 118105 грн. 15 коп. та моральну шкоду у розмірі 10000 гривень.

Також просив стягнути з відповідачів понесені судові витрати: судовий збір у розмірі 2129 грн. 74 коп.; витрати на проведення авто-товарознавчої експертизи 5600 грн. 00 коп.; 15701 грн. 40 коп. витрат на правничу допомогу.

Відповідачами відзиви на позов подано не було.

Ухвалою суду від 08.10.2021 року було відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

30.12.2021 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено її до судового розгляду.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, у поданих до суду заявах просили розглянути справу у їх відсутності. Просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ПАТ СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» у судове засідання не з`явився, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно дост. 280 ЦПК Українисуд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням викладеного, а також наявністю згоди позивача на проведення заочного розгляду даної справи, суд вважає за можливе на підставіст. 280 ЦПК Українирозглянути вказану справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Згідно положень ч.2ст.247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом, постановою Шевченківського районного суду м.Чернівці у справі №727/5333/21 від 25.06.2021 року, ОСОБА_2 було визнано винною у настанні дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 06.06.2021 року та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП (а.с.16).

Постановою суду було встановлено, що ОСОБА_2 06.06.2021 року о 09 год. 15 хв., керуючи транспортним засобом марки «Ваз 21093» д.н. НОМЕР_1 в м.Чернівці на перехресті вулиць Каспрука та Сторожинецької, не виконала вимоги забороненого (жовтого) сигналу, не зупинилась у визначеному місці, внаслідок чого допустила зіткнення з транспортним засобом марка «Хонда» д.н. НОМЕР_2 , чим порушила п.п.8.7.3, 8.10, 8.11 Правил дорожнього руху України.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля марки «Honda CR-V» д.н. НОМЕР_2 є ОСОБА_1 (а.с.21).

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

На час розгляду справи в суді вказана постанова є чинною, не скасовувалася, а тому суд вважає встановленим факт вини водія ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди 06.06.2021 року.

Судом також встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №5063522 зі строком дії з 06.03.2021 року по 05.03.2022 року, включно, забезпечено транспортний засіб - автомобіль марки «Ваз 21093» д.н. НОМЕР_1 . Поліс укладено між страховиком АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» та страхувальником ОСОБА_2 .

Сторони визначилися, що умовами цього договору є страховий випадок, тобто подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу - автомобіля марки «Ваз 21093»д.н. НОМЕР_1 і внаслідок якої настає цивільна-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором - полісом, з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну у розмірі 130000 гривень.

07.06.2021 року ОСОБА_1 звернувся до страховика АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» з повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 06.06.2021 року, винуватцем якої є ОСОБА_2 (а.с.19).

Відповідно до висновку експерта №55-07-21 авто-товарознавчої експертизи від 23.07.2021 року, встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Honda CR-V» д.н. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП 06.06.2021 року без врахування коефіцієнту фізичного зносу, станом на дату виконання експертизи, складає 202974,26 грн; вартість відновлювального ремонту автомобіля «Honda CR-V» д.н. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП 06.06.2021 року з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, станом на дату виконання експертизи, складає 85869,11 гривень (а.с.22-55).

Судом встановлено, що правовідносини, що виникли між сторонами є деліктними та регулюються відповідними нормамиЦК України.

Так, положеннями частини 1статті 22ЦК України визначено, щоособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Устатті 1166 ЦК Українивизначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.

Відповідно до частин 1, 2статті 1187 ЦК Україниджерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідностатті 1192 ЦК Україниз урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 1 березня 2013 року роз`яснено, що відповідно до статей1166,1187 ЦК Українишкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Правовідносини в сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспорт них засобів» (надалі Закон), що спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 979 Цивільного кодексу Українипередбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини третьоїстатті 988 ЦК Українистрахова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зістаттею 1194 ЦК Україниособа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно достатті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно п.1.7ст.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», забезпечений транспортний засіб -транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Відповідно до приписів статей22,29 Закону № 1961-IVу разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цимЗакономпорядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За змістом вказаних норм, з урахування положень абзацу другого пункту 36.2статті 36 Закону № 1961-IV, у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо потерпілому виплата зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість, який повертається після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає податок на додану вартість, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком.

Саме такий правовий висновок щодо застосування вказаних норм викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2018 року у справі № 757/22706/15-ц (провадження № 61-4507св18).

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільнимнаказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092(далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

За змістом наведених положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.

Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.

Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, зумовлене передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів і агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів у зв`язку з ДТП і подальшим ремонтом. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є наслідком проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу.

Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до реальних збитків.

Відповідно до підпункту 8.6.1 пункту 8.6 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації усіх типів КТЗ.

Підпунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»).

Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правилстатті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Вказаний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №359/2309/17 (провадження № 61-26508св18), що відповідає висновку, зробленому у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі № 645/3746/16 (провадження № 61-31661св18), згідно якого за правилами статей1188,1192ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у розмірі реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу враховується у випадку стягнення на користь потерпілого вартості такого майна.

Згідно із ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК Українивстановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч.1,2ст.77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч.ч.1,2ст.78 ЦПК Українисуд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК Українивстановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.ч.1,2ст.80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1,2ст.89 ЦПК України).

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач має право на відшкодування шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу без врахування коефіцієнта фізичного зносу.

При цьому,суд враховує,що відповіднодо положеньст.29Закону № 1961-IVу разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

Окрім того, суд зауважує, що право на звернення до суду закріплено уКонституції Українита передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Відповідно достатті 999 ЦК Українизаконом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відповідно достатті 979 ЦК Україниза договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальнимЗаконом № 1961-IV.

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IVстраховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

УЗаконі № 1961-IVдетально регламентовано дії водія транспортного засобу, причетного до дорожньо транспортної пригоди, тобто потерпілого, так і страховика.

У пункті 33.1.4статті 33 Закону № 1961-IVпередбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбаченихстаттею 41 цього Закону, МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбаченихстаттею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).

Згідно з пунктом 36.1статті 36 Закону № 1961-IVстраховик (у випадках, передбаченихстаттею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цьогоЗакону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4статті 37 Закону № 1961-IVпідставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:

-навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону;

-неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому зазначений у пункті 37.1.4статті 37 Закону № 1961-IVстрок є присічним і поновленню не підлягає.

Із аналізу наведених норм спеціальногоЗакону№ 1961-IVможна зробити висновок, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодуванняпередбачені устатті 37Закону № 1961-IV, їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Тому саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування.

Разом з тим, уЗаконі№ 1961-IVпрямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.

Тому у контексті вказаних обставин справи можна зробити висновок, що уЗаконі № 1961-IVне передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених устатті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

У будь-якому разі строк звернення обмежується щодо стягнення майнової шкоди річним строком.

Інших обмежень щодо порядку звернення із заявою про виплату страхового відшкодування нормиЗакону№ 1961-IVне містять.

У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно достатті 36 Закону № 1961-IV, та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.

До таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановівід 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача завданої моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1, п. 3 ч. 2, ч. ч. 3 - 5 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»,під моральноюшкодоюслід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ,заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як було встановлено судом, позивачу ОСОБА_1 була заподіяна моральна шкода, яка полягала у моральних стражданнях, порушенні нормальних життєвих зв`язків, яких він зазнав у зв`язку з пошкодженням його майна, неможливості користування власним автомобілем тривалий час.

Разом з тим, при вирішенні питання про розмір завданої моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості з урахуванням обставин справи та тяжкості страждань позивача, суд вважає, що розмір моральної шкоди в сумі 10000 гривень, заявлений позивачем є завищеним та не відповідає засадам розумності та справедливості, а також є не доведеним у такому розмірі та приходить до висновку, що розмір моральної шкоди необхідно зменшити до 5000 гривень, як такий що відповідає характеру правопорушення, глибині фізичних та душевних страждань позивача.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 обґрунтований та підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з частково досліджених матеріалів справи, представником позивача було повідомлено суд про подання доказів, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 05.07.2021 року; розрахунок понесених витрат, акт виконаних робіт від 27.09.2021 року та розрахункову квитанцію серії АБОА №578933 про сплату витрат на правничу допомогу у розмірі 15701 грн. 40 коп.

Положеннямист.137 ЦПК Українирегламентовано, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану з справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістомч.1ст.141ЦПК України,судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1187, 1191 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 18, 80, 89, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова група «Ю.Бі.Ай-КООП» (код ЄДРПОУ - 31113488), що розташоване в м.Київ вул.Бастіонна, 5/13, на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), проживаючого АДРЕСА_1 , страхове відшкодування в розмірі 84869 грн. 11 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_4 ), що проживає в АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), проживаючого АДРЕСА_1 , збитки у сумі 118105 грн. 15 коп., а також у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова група «Ю.Бі.Ай-КООП», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати: судовий збір у розмірі 2129 грн. 74 коп.; витрати на проведення авто-товарознавчої експертизи 5600 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15701 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його переглядякщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Одовічен Я.В.